Зміст

Вступ

1. Технічні засоби управління: види, призначення

2. Система матеріально-технічного забезпечення

3. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Для правильної організації матеріально-технічного забезпечення працівникам відповідного відділу підприємства необхідно досконало володіти методикою розрахунку всіх потреб підприємства в матеріалах, створювати запаси в необхідних для безперебійної роботи підприємства розмірах (але не вище встановлених норм), шукати джерела покриття потреб, займатися пошуками найбільш вигідних постачальників та ін.

Значення матеріально-технічного постачання для підприємства дуже велике. Від його правильної організації багато в чому залежить положення справ на підприємстві. Іншими словами, правильна організація матеріально-технічного забезпечення підприємства забезпечує нормальну роботу підприємства, що сприяє його розвитку в цілому.

Діяльність підприємства складається з багатьох взаємозв'язаних процесів. Це означає, що надзвичайно важливими є ефективність і оптимальність кожного з них. Так, поряд з виробничими, збутовими, маркетинговими та іншими процесами надзвичайно великий вплив на ефективність діяльності виробничого підприємства справляє матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) підприємства.

Важко уявити собі процес виробництва без наявності необхідних для цього як предметів, так і засобів праці. Саме тому організація оптимального процесу матеріально-технічного постачання є одним з першорядних завдань, що потребують вирішення на сучасних виробничих підприємствах.

Від правильної організації цього процесу прямо залежать результати виробництва, відповідність запланованих показників фактичним і загальна ефективність функціонування підприємства.Матеріально-технічне постачання має своїм завданням пошук найкращої відповіді на пропозицію ринку за мінімальних витрат. Воно покликане не лише забезпечити досягнення певної мети, а й знайти найбільш економічні варіанти.

1. Технічні засоби управління: види, призначення

Використання раціональних методів і засобів виконання управлінських робіт має на меті досягнення високої якості та оперативності виконання управлінських робіт при мінімальній їх трудоємності за рахунок технічного забезпечення, механізації й автоматизації управлінської праці. Автоматизація управлінської праці полягає у передорученні багатьох її процесів машинам.

Механізація й автоматизація управлінської праці реалізується шляхом упровадження сучасних електронно-обчислювальних систем, розробки економіко-математичних методів і моделей і використання на їхній основі АСУ або за допомогою застосування технічних засобів управління.

Технічні засоби управління (далі — ТЗУ)- це апаратура для прийому, обробки, передавання і зберігання інформації, техніка для полегшення розумової праці, яка забезпечує підвищення ефективності технології управління, організації управлінської праці і самого процесу управління в організації. Зазвичай говорять не про технічні засоби управління, а про КТЗ — комплекс технічних засобів — сукупність взаємопов'язаних єдиним управлінням і / або автономних технічних засобів збору, реєстрації, накопичування, передачі, обробки, виводу і подання інформації, а також засобів організаційної техніки. Однак, використання КТЗ дасть очікуваний ефект — забезпечить розв'язання задач управління з мінімальними трудовими і вартісними затратами, з заданою точністю й достовірністю, в указані строки — лише при умові дотримання декількох умов, насамперед:

— високих можливостей і якості самої техніки: комп'ютерної, засобів телекомунікацій тощо,

— грамотності, рівня знань і умінь менеджера щодо користування цими засобами.

У відповідності з послідовністю стадій технологічного процесу перетворення інформації всі ТЗУ, які можуть бути використані в процесі управління, можна поділити на п'ять груп:

1) засоби збору і реєстрації інформації, призначені для перетворення форми інформації у вигляд, зручний для дистанційної передачі та подальшої обробки — пристрої підготовки даних, реєстратори інформації, пристрої збору інформації;

2) ТЗУ, призначені для передавання інформації у просторі: системи телетайпного, телефонного та факсимільного зв'язку;

3) ТЗУ, призначені для зберігання інформації у часі: зовнішні за-пам'ятовуючі пристрої ПК, картотеки;

4) засоби обробки інформації (засоби обчислювальної техніки), призначені для перетворення вихідних даних у результуючу інформацію, необхідну для прийняття рішень, які є основою КТС апарату управління організації;

5) Засоби видачі інформації, призначені для перетворення інформації у вигляд, зручний для сприйняття людиною: пристрої для друку, знакові індикатори, дисплеї, графопобудовники т.інш.

Однак, ця класифікація є умовною, оскільки багато типів ТЗУ виконують комплекс функцій, які стосуються різних перерахованих вище кваліфікаційних груп [2, c. 56-57].

Згідно іншої класифікації, на робочому місці менеджера можуть бути ТЗУ:

— для складання і копіювання текстових документів (ПЕОМ і диктофони),

— виконання креслярських робіт (прилади для креслення, верстати, інструменти і пристрої),

— зберігання і ПОШУКУ документів (обладнання для адресних, контрольних та інших картотек і засоби для зберігання документів, наприклад, бокси для документів, обладнання для підвісного зберігання їх, папки-реєстратори тощо),

— обробки документів (пристрої для скріплення і клеєння),

— адміністративного зв'язку і сигналізації (акустичні і візуальні засоби пошукової сигналізації і виклику, а також телефонна апаратура та пристрій, що зв'язує керівника і секретаря),

— відображення аудіовізуальної інформації (проекційна апаратура, екран і планувальною дошка),

— засоби настільної оргтехніки і канцприладдя (калькулятор, канцелярське приладдя, електронні годинники, лічильно-довідкові лінійки, лотки для документів і канцприладдя, діловий блокнот, олівці, фломастери, лінійки, ножиці, стрічка для склеювання, папір для нотатків, скріпки, папки із затискачами, картки, картотечні ящики, різнокольорові рейтери тощо),

— інші технічні засоби і пристрої.

Згідно іншої точки зору на питання технічного забезпечення управлінської праці, організаційна техніка є сукупністю засобів, які використовуються для раціональної організації, механізації та автоматизації управлінських робіт з метою підвищення оперативності, ефективності і культури управління — і розроблених на її основі організаційних проектів та систем комплексної механізації та автоматизації управлінської праці.

На думку дослідників, що дотримуються цієї точки зору, необхідність широкого використання засобів організаційної техніки виникає у зв'язку з тим, що традиційні прийоми збору, обробки і передачі інформації, яка є предметом управлінської праці, стають малоефективними, оскільки не можуть забезпечити скорочення термінів роботи з нею, підвищення рівня ефективності вирішення управлінських задач, а це вимагає пошуку і упровадження високопродуктивних систем механізації та автоматизації праці управлінських працівників. Дійсно, відомо, що впровадження навіть найпростіших засобів оргтехніки управління скорочує затрачуваний на обробку документів час приблизно на 20 %, а системне їхнє застосування збільшує продуктивність управлінської праці у три рази. Однак, хоч засоби оргтехніки можуть вивільнити час на творчі процеси, зробити управлінську працю більш інтенсивною і результативною за рахунок надання дієвої допомоги в зниженні витрат часу на виконання технічних операцій з інформацією, самі по собі вони не є універсальним засобом підвищення продуктивності праці управлінських працівників [8, c. 91-92].

Розрізняють такі групи засобів організаційної техніки:

— засоби складання і виготовлення документів (диктофонна техніка, друкарські машинки, ПК);

— засоби копіювання і оперативного розмноження документів (світло-, фото-, термокопіююча техніка, а також оргтехніка, яка дозволяє здійснювати електрографію та мікрофільмування — сьогодні це можуть бути навіть мобільні телефони);

— засоби обробки документів (пристрої для розкриття і заклеювання конвертів, фальцювальні машини і пристрої, аркушепідбиральні, паперознишувальні машини, нумератори, адресувальні і штемпелювальні засоби, засоби скріплення і склеювання документів, ламінатори та ін.);

— засоби обробки інформації (обчислювальні машини, комплекси і процесори з оперативною пам'яттю різних типів ЕОМ, які забезпечують управління ходом вирішення задач за заданими алгоритмами і здійснюють обмін інформацією з пристроями введення-висновку, із зовнішніми запам'ятовуючими пристроями, з лініями зв'язку);

— засоби зберігання, групування, транспортування і пошуку документації (шафи для сортування кореспонденції; спеціальне устаткування для зберігання документів: папки для зберігання документів, лотки та ящики для оперативної роботи з документами; устаткування для обладнання бібліотек і архівів: блоки підвісного збереження документів, спеціальні шафи, секційні і рухливі стелажі; різного роду комп'ютерні системи);

— засоби передачі інформації (системи професійного радіо- і відеозв'язку (наприклад, радіостанції, радіотелефони), радіотелефонні, телекомунікаційні системи, сучасні мобільні телефони, директорські комп'ютери, автоматичні номеронабирачі, автовідповідачі і різного роду селекторні пристрої);

— засоби обчислювальної техніки (лічильно-клавішні механічні й електронні машини, ПК).

У залежності від використання тих або інших засобів організаційної техніки можна виділити три основних напрямки механізації та автоматизації управлінської праці:

— механізація окремих операцій;

— механізація груп операцій і процедур управління;

— створення систем комплексної механізації та автоматизації процесів реалізації усіх функцій управління.

Ступінь механізації управлінської праці внаслідок її кооперації є різною. Так, на етапі збору і передачі інформації праця працівників системи управління за своїм змістом є переважно технічною, допоміжною. Вона характеризується повторюваністю і масовістю операцій, що дозволяє ефективно використовувати засоби оргтехніки. На етапі ж аналізу та обробки інформації переважають логічні операції. Звичайно, найбільший ефект дає комплексна система механізації та автоматизації, яка дозволяє підвищити продуктивність управлінської праці в цілому на 15%, а продуктивність праці окремих управлінців у два і більше рази [3, c. 104-105].

За ознакою складності операцій, доручених машинам, розрізняють низовий (наприклад, автоматизоване складання документів), середній (наприклад, автоматизація бухгалтерського обліку) та вищий (забезпечується застосуванням сучасних ПК, наприклад, вибір стратегії з декількох варіантів, інші розрахунки щодо визначення і обґрунтування управлінських рішень) ступені автоматизації управлінської пращ.

Якої б точки зору на засоби, що полегшують управлінську працю, ми не дотримувались, зрозуміло одне, що з появою нових засобів управління змінюються погляди, смаки і навіть мода на технічне оснащення праці менеджера. Однак, більш правильним є обладнання робочого місця менеджера технічними засобами, номенклатуру яких встановлюють відповідно до видів робіт, які він виконує.

Проектування технічного забезпечення управлінської праці слід розпочинати зі збору та аналізу даних існуючого технічного забезпечення управлінської праці в організації.

Найважливішим завданням проектування технічного забезпечення управлінської праці є вибір технічних засобів, оскільки він визначає витрати на їх придбання і ефективність майбутнього функціонування працівника, функціонального підрозділу чи всього апарату управління на чолі з менеджером.

При виконанні цього завдання слід пам'ятати, що в цілому КТЗ повинен характеризуватись:

— інформаційною, програмною і технічною сумісністю засобів, які входять до його складу,

— адаптованістю до умов функціонування управлінців,

— можливістю розширення за рахунок підключення нових засобів. Операції з вибору ТЗУ для їхнього використання в процесі

управління слід здійснювати в такій послідовності:

1) визначення видів робіт, які потрібно виконати з використанням ТЗУ або автоматизувати;

2) визначення вимог, які пред'являються до ТЗУ, та обґрунтування складу показників, які характеризують висунуті вимоги до ТЗУ;

3) формування переліку ТЗУ, використання яких дозволить досягти цілей автоматизації робіт в управлінні й вирішити відповідні задачі;

4) визначення показників якості й функціональних можливостей ТЗУ у межах сформованого переліку;

5) вибір методу порівняння ТЗУ для визначення найбільш ефективного;

6) проведення порівняльного аналізу ТЗУ;

7) обґрунтування рекомендацій щодо вибору найбільш ефективних ТЗУ, які в найбільшому ступені задовольняють висунутим вимогам.

Однією з найважливіших можливостей інтенсифікації праці менеджера в сучасних умовах полягає у створенні автоматизованого робочого місця (АРМ), яке обладнують набором засобів одержання, обробки і передавання інформації. Особливо важливим є забезпечення використання менеджером персонального комп'ютера, оскільки це значно підвищує інтелектуальні можливості менеджера, полегшує і прискорює його працю, допомагає прийняти оптимальні рішення у проблемних ситуаціях, дозволяє швидше отримувати інформацію і т.ін. А підключення до локальних обчислювальних мереж забезпечує обмін даними між різними АРМ менеджерів, що окрім всього іншого дозволяє їм збагачувати свій досвід шляхом вивчення передового досвіду інших менеджерів.

Отже, грамотне і повне використання можливостей технічних засобів дозволяє забезпечити зростання ефективності функціонування апарату управління, менеджерів організації як за рахунок підвищення продуктивності праці управлінського персоналу, так і за рахунок можливості використання економіко-математичних методів вирішення задач управління на основі більш повної та точної інформації [1, c. 74-75].

2. Система матеріально-технічного забезпечення

Система матеріально-технічного забезпечення — це сукупність підприємств-виробників матеріально-технічних ресурсів, торгово-посередницьких організацій, сервісних підрозділів, формувань з машиновикористання та державних органів, що регулюють відносини у сфері техніко-технологічного забезпечення. Діяльність цієї системи має бути спрямована на відтворення і розвиток матеріально-технічної бази, комплексну механізацію і автоматизацію технологічних процесів на основі вітчизняного машинобудування та виробництва матеріальних ресурсів.

Створення та функціонування системи матеріально-технічного забезпечення повинно базуватися на таких принципах:

· спрямування цінової, фінансово-кредитної і податкової політики держави на відновлення і підтримку платоспроможності підприємств для досягнення розширеного відтворення основних засобів виробництва;

· забезпечення однакових економічних умов у взаємовідносинах споживачів матеріально-технічних ресурсів із структурами їх виробництва, постачання, технічного обслуговування та надання виробничих послуг;

· рівноправність розвитку всіх форм власності і господарювання;

· вільний вибір структурами системи сфери діяльності;

· вільний вибір товаровиробниками постачальників техніки, обладнання, матеріальних ресурсів і технологій, а також сервісних структур;

· створення умов для розвитку конкуренції в усіх ланках системи;

· обмеження економічними методами монопольних формувань у сфері матеріально-технічного забезпечення;

· дотримання гарантій і відповідальності партнерів агропромислового комплексу за високу якість технічних засобів та наданих послуг, термінів і умов їх поставок, своєчасність взаєморозрахунків;

· створення умов для забезпечення мінімальної кількості посередників у ланцюзі виробник-споживач;

· забезпечення через амортизаційну політику своєчасного відтворення матеріально-технічних засобів[6, c. 112-113].

Матеріально-технічне забезпечення — це система принципів, форм, методів, важелів та структур, які спрямовані на виробництво і постачання технічних засобів, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, інших енергоносіїв, пестицидів, техніко-технологічне обслуговування та надання виробничих послуг.

Матеріально-технічні ресурси являють собою сукупність матеріально-речових засобів і предметів праці, що постачаються промисловістю, за допомогою яких виробляється продукція або надаються відповідні послуги.

3. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва включає комплекс робіт по аналізу питомих витрат матеріальних ресурсів за звітний період, використанню технологічного устаткування і оснащення, прогнозуванню і нормуванню окремих видів ресурсів на плановий період, розробці матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелах надходження і вище перелічених напрямах використання. Перераховані роботи по плануванню вельми трудомісткі. Вони виконуються економістами і плановиками за участю інших фахівців. Менеджери не приймають участі в розробці планів, їх завдання — перевірити дотримання принципів планування, склад планових документів, їх якість.

В умовах ринку у підприємств виникає право вибору постачальника, а значить, і право закупівлі ефективніших матеріальних ресурсів. Це примушує постачальницький персонал підприємства уважно вивчати якісні характеристики продукції, що виготовляється різними постачальниками. Критеріями вибору постачальника можуть бути надійність постачання, можливість вибору способу доставки, час на здійснення замовлення, можливість надання кредиту, рівень сервісу. Співвідношення значущості окремих критеріїв з течією часом може мінятися [8, c. 121-122].

Організаційна побудова, характер і методи роботи служб постачання на підприємствах відрізняються своєрідністю. На невеликих підприємствах, споживаючих малі об'єми матеріальних ресурсів в обмеженій номенклатурі, функції постачання покладаються на невеликі групи або окремих працівників господарського відділу підприємства. На більшості середніх і крупних підприємств цю функцію виконують спеціальні відділи матеріально-технічного постачання, що знаходяться у підпорядкуванні у заступника керівника підприємства по виробництву. Оскільки якість роботи відділу багато в чому визначає якість виробничого процесу, то він повинен бути укомплектований висококваліфікованими фахівцями. Крім того, багато вирішуваних відділом питань носять комплексний характер, вимагають знань в області маркетингу, логістики, техніки, технології, економіки, нормування, прогнозування, організації виробництва і міжвиробничих зв'язків.

Теоретично планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах можна представити у вигляді схематичного ділення на 5, в основному не пов'язаних один з одним, елементів:

Прогнозування попиту;

Планування виробництва;

Планування фізичного розподілу продукції;

Планування постачання:

Система оцінок результатів функціонування системи МТЗ. Сюди ж відносяться дві підсистеми :

1) обліку і контролю виконання замовлень, що поступають від клієнтів;

2) обліку і контролю виконання замовлень фірми її постачальниками.

Прогнозування попиту. На цьому етапі проводиться аналіз ретроспективи попиту, спираючись на облік і аналіз замовлень, отриманих фірмою раніше. При цьому слід паралельно провести два види робіт: встановити відмінності в типах продукції і, можливо, споживачів, а також вибрати зі всієї широкої гамми існуючих методів прогнозування ті, які можуть бути використані в конкретних умовах. Третій етап зводиться до тестування і відбору відповідних методів складання прогнозу з урахуванням отриманих знань про ретроспективу попиту і про типи товарів. Тут також проводиться зіставлення отриманих результатів з реальним попитом, зафіксованим протягом даного періоду.

Планування виробництва. Фахівці в області автоматизації управління виробництвом пропонують підхід, який вписується в схему "планування — виконання — контроль". Суть його полягає в тому, що система готує плани, виконання яких покладається на різні служби: службу закупівель, службу виробництва, службу устаткування і т.п. Потім реальні показники порівнюються з плановими для виявлення і ліквідації розбіжностей. Цей метод ґрунтується на двох основних принципах:

— Управління здійснюється на основі запланованих показників

— В управлінні враховується взаємозалежність складових одного і того ж готового виробу[9, c. 134-135].

Планування фізичного розподілу продукції (або МТЗ збуту). Під системою МТЗ збуту слід розуміти мережу одиниць, що проводять послуги, діяльність яких направлена на задоволення торгового попиту при заданому рівні витрат і якості товарів. Ця діяльність здійснюється в рамках системи оперативного планування, пов'язаної з виробництвом товарів і з матеріальним постачанням.

Перш за все, на основі даних, отриманих при прогнозуванні попиту і в ході обліку замовлень, розробляється загальний план МТЗ збуту. При цьому встановлюється об'єм наявних ресурсів у зовнішніх і внутрішніх постачальників. Отримані цифри дозволяють переконатися в тому, що рух матеріальних потоків в належному об'ємі дійсно може бути забезпечений в ході даного періоду.

Наступний етап процесу — розробка програм руху потоків виробів по всій розподільній мережі, від виробничих одиниць до центрів кінцевого продажу, навіть до клієнтів. Ця стадія зв'язана з визначенням потреб в складуванні . Тут же враховуються потреби в транспортних засобах.

На цій стадії складається програма масового пересування товарів, а потім оптимізуються масштаби складських приміщень і їх географічне розміщення. Календарний графік підготовки товарів до відвантаження і постачань споживачеві може бути розроблений на підставі робочих програм, вживаних регіональними центрами реалізації.

Планування транспортних операцій сприяє скороченню їх витрат при одночасній підтримці заданого рівня послуги. Це досягається завдяки наступним заходам:

— Оптимальний розподіл перевезень по різних типах і видах руху товару, відбір найбільш кваліфікованих перевізників; — оптимізація структури парку транспортних засобів, контроль над їх використанням і змістом;

— Розробка маршрутів, що дозволяють максимально повно використовувати транспортні засоби і робочий час згідно чинного соціального законодавства;

— Розробка щоденного оптимального календарного графіка маршрутів зі складанням звітів-прогнозів і відбором серед різних типів транспортних засобів.

Планування постачання. Полягає в складанні замовлень нарядів на закупівлі з уточненням даних відносно кількості товарів, що купуються, а також періодичних замовлень і штрафних санкцій унаслідок прострочених постачань. Типовий варіант оперативного планування — складання програми постачання під наявні замовлення з урахуванням обмежень з боку наявних запасів у виробництві і в торговій мережі.

Оцінка результатів функціонування системи МТЗ. Цілі оцінки результатів полягають в наступному:

— Інформування всіх зацікавлених представників керівництва про досягнуті результати, оцінені з точки зору рівня продуктивності і витрат, а також окупності вкладених засобів; співвідношення реальних показників з плановими, з метою здійснення необхідних корегувань;

— Забезпечення керівництва і функціональних служб компанії методом кількісного виразу поставлених цілей. Доведення відповідних цільових свідчень до кожного рівня управління;

— Посилення взаємозв’язки окремих компонентів загального процесу планування МТЗ на основі координації завдань, що стоять перед різними учасниками фізичного обороту;

— Поліпшення взаємодії представників різних рівнів і ешелонів управління, а також розвиток системи їх стимулювання шляхом впровадження принципів управління по цілях;

— Забезпечення науково обґрунтованого ухвалення рішень на базі моделювання основних можливих варіантів[7, c. 205-206].

Висновки

Отже, матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) — це спосіб організації діяльності підприємства, що дозволяє об'єднати зусилля різних одиниць, які виготовляють та реалізовують товари і послуги, з метою оптимізації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовує фірма для реалізації своїх економічних цілей. В процесі свого функціонування підприємству потрібен цілий комплекс матеріально-технічних засобів. Процес матеріально-технічного забезпечення виробництва направлений на своєчасне постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, що комплектують вироби, технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристрої, ріжучі та вимірювальні інструменти), нові транспортні засоби, навантажувально-розвантажувальне устаткування, обчислювальна техніка і інше устаткування, а також паливо, енергія, вода. Іншими словами, все, що поступає на підприємство у формі речей і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Успішне рішення цих питань покликана забезпечити служба матеріально-технічного забезпечення підприємства, яка займається розрахунком потреб підприємства в різних матеріалах, а також визначає джерела їх покриття.

Для безперебійного функціонування виробництва необхідне добре налагоджене матеріально-технічне забезпечення (МТЗ), яке на підприємствах здійснюється через органи матеріально-технічного постачання.

Список використаної літератури

1. Березівський П. С. Організація виробництва в аграрних формуваннях: Навчальний посібник/ П. С. Березівський, Н. І. Михалюк; Мін-во освіти і науки України, Львівський держ. аграрний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 559 с.

2. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом . — К.: МАУП, 2006. — 350 с.

3. Гриньова В. Організація виробництва: Навчальний посібник/ Валентина Гриньова, Марина Салун,; М-во освіти і науки України, Харківський нац. екон. ун-т. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. — 550 с.

4. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. — 777 с.

5. Єгупов Ю. Організація виробництва на промисловому підприємстві: Навчальний посібник/ Юрій Єгупов,; Мін-во освіти і науки України, Одеський держ. економічний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 488 с.

6. Організація виробництва: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Володимир Онищенко, Олександр Редкін, Анатолій Старовірець, Віра Чевганова,. — К.: Лібра, 2005. — 334 с.

7. Пасічник В. Г. Організація виробництва: Навчально-методичний комплекс для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання/ В. Г. Пасічник, О. В. Акіліна; Ін-т муніципального менеджменту та бізнесу. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 293 с.

8. Савенко М. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах: [Навч. посібник для вищ. навч. закладів з агр. спец.]/ Микола Савенко. — К.: Вища шк.: Голов. вид-во, 1997. — 326 с.

9. Світлична М.Л. Організація виробництва та обслуговування у підприємствах громадського харчування: Навчальний посібник-практикум/ М.Л.Світлична; М-во освіти і науки України; Житомирський комерційний технікум. — Житомир: М.А.К., 2001. — 191 с.