Вступ

Основна мета практичної психології полягає в паданні психологічної допомоги особистості (групі, організації).

Становлення незалежної української держави її економічний та соціальний розвиток, інтеграція в європейське і світове співтовариство можливі лише за умов докорінних змін у всіх сферах суспільного життя і, перш за все — у соціальній сфері. Адже кінець XX — початок XXI століття привнесли багато змін в суспільне життя нашої країни. Високі темпи життя, значний інформаційний потік, дефіцит часу, важкі життєві періоди, стани емоційного зриву, психологічна самотність — це далеко не повний перелік тих проблем, які впливають на психіку особистості і стають причинами різних відхилень в нормальній діяльності окремих чи багатьох функціональних систем організму.

Проблема надання психологічної допомоги особистості є надзвичайно актуальною у сучасному суспільстві. У сьогоднішньому світі, який характеризується швидкими змінами, неочікуваними ситуаціями, катаклізмами, у значній мірі виникає потреба у підтримці й допомозі людині. Від неї залежить ефективність діяльності людини в надзвичайній ситуації, а також важкість і тривалість психологічних наслідків, що впливають на її власний психологічний стан.

Саме тому сьогодні є дуже актуальним питання надання психологічної допомоги людям різного віку з різноманітними проблемами. Ці питання розглядалися, вивчалися і досліджувалися такими зарубіжними психологами, як: К. Роджерс, З. Фройд, А. Адлер, К. Юнг, Е. Берн, Б. Скінер, Р. Мей й ін. Серед вітчизняних дослідників даної проблеми слід назвати Ю.Е. Альошина, Р. Немова, Б. Мещерякова, С. Васьківську, О. Бондаренко, А. Елізароа, О. Сапогова, А. Юпітова, Н. Обозова, А. Копьйова й ін.

1. Зміст поняття «психологічна допомога»

Зміст поняття «психологічна допомога» охоплює таку психологічну практику, полем діяльності якої є сукупність питань, утруднень і проблем, що є складовою психічного життя людини. Так, психологічна допомога є галуззю та способом діяльності, що призначені сприяти людині у розв’язанні різноманітних проблем, породжених її душевним життям у соціумі. Відтак, розуміння проблематики психологічної допомоги пов’язане із розумінням психіки як такого простору людського буття, різноманітність і багатогранність якого визначається сукупністю проблем в діяльності відповідного спеціаліста, а саме:

• міжособистісні стосунки;
• емоційні внутрішньоособистісні (як глибинні, так і ситуативні) конфлікти і переживання;
• проблеми соціалізації (вибір професії, створення сім’ї, різні форми суспільних посилань);
• проблеми персоналізації, тобто весь спектр емоціонально емоційно- змістового життя людини як суспільної істоти, наділеної психікою.

Як бачимо, зміст психологічної допомоги полягає у забезпеченні емоційної, змістової і екзистенційної підтримки людини у важких ситуаціях, що виникають в ході її особистісного чи соціального буття.

З огляду російського психолога Лідії Шнейдер поняття «психологічна допомога» у широкому значенні включає в себе багатообразність теорій і практик, що варіюються від специфічного застосування такого методу, як глибинне інтерв’ю, до багатоманітних технік соціально-психологічного тренінгу, понять та методів медичної психотерапії, без яких відношення психолога-консультанта і його клієнта можуть легко втратити сенс, а сама психологічна допомога — перетворитися у просте вираження співчуття й моралізацію. Поняття «психологічна допомога» у вузькому значенні відображає, за Шнейдер, деяку реальність, деяку психосоціальну практику, полем діяльності в якій є сукупність питань, труднощів і проблем, що стосуються психічного життя людиною.

О. Бондаренко, зазначає, що «…зміст психологічної допомоги полягає у забезпеченні емоційної, смислової та екзистенційної підтримки людини в ситуаціях ускладнення, які виникають у ході їх особистісного та соціального буття» [1, с. 10].

Отже, звернення особистості щодо отримання психологічної допомоги — це перший крок, який свідчить про її реальне бажання щось змінити у собі, у своїх особистих стосунках чи у професійному житті, і цей крок робить це бажання більш реальним.

Розвиток психологічної допомоги як професії в Україні та інших країнах пострадянського простору й у зв’язку з цим можливостей християнської традиції наставництва досліджуються у працях дослідників О. Бондаренко, Б. Братуся, Ф. Василюка, Б. Карвасарського, Г. Бєлкіна, Ю. Ємельянова, Л. Петровської. Окрім релігійного наставництва, на думку О. Бондаренко, психологічна допомога як соціальний інститут диференціюється у наш час як психологічне консультування,  позамедична         (соціальна   і особистісна) психотерапія, медична психотерапія і психіатрія [2].

У сучасній психологічній науці існує багато теоретичних концепцій та методів надання психологічної допомоги. Не дивлячись на певні відмінності, більшість із них обґрунтовані й мають право на існування. Різноманітність підходів і концепцій, безумовно, розширює можливість психологічної допомоги в цілому. Вибір же конкретної теоретико-методологічної парадигми, на основі якої здійснюється      психологічна    допомога,   залишається за спеціалістом, який виконує цю роботу, і є важливою умовою його особистої професійної відповідальності.   Необхідно, щоб такий   вибір робився усвідомлено, з урахуванням власних індивідуальних переваг, підготовленості й компетентності [3].

В соціальній психології розрізняється   формальна  і неформальна допомога. Люди допомагають одне одному неформально в безлічі випадків: за особистою ініціативою, відгукуючись на прохання, чи просто співвідносять свої дії з обставинами, що склалися. Формальна допомога — це діяльність, яка санкціонується суспільством і узаконюється державою; це робота, яка потребує спеціальної, професійної підготовки. Спрямованість і зміст такої підготовки залежить від того, яка допомога надається, кому і в якій формі. Зокрема, відзначає О. Бондаренко, неформальну психологічну допомогу люди надають

одне одному завжди, але відповідний соціальний інститут «сформувався лише до середини ХХ століття, викликавши до життя появу цілої низки нових професіоналів:    соціальний працівник, психолог-консультант, психолог-

психотерапевт. І це — окрім уже традиційних фігур священика та пастора, психіатра та психоаналітика» [1].

О.      Бондаренко також зазначає що, персоналізм бачиться як вітчизняна традиція у психотерапії [4]. Саме наявністю специфічної вітчизняної традиції та неспорідненістю з нею ідей на кшталт первинного значення сексуальності у житті людини чи першорядної ролі індивідуалістичної за своєю природою свободи він пояснює невисоку ефективність популярних зарубіжних підходів у нашій країні. Адже саме християнський персоналізм лежить в основі східнослов’янської ментальності. Виходить, що, якщо ми пам’ятаємо про цю традицію, ми захищені як від внутрішніх (ідея про необхідність коригувати особистість), так і від зовнішніх, чужих викривлень у розумінні психологічної допомоги.

Як влучно зауважує цей дослідник, особистість можна змінити тільки тоді, коли вона піддається переучуванню (за допомогою певних методів впливу на її особистісне «Я»). Вчений виокремлює такі методи впливу, як гіпноз, систематична десенсибілізація, тренінг релаксації, аверсивна терапія, символічна економія, емоційний тренінг поведінки. Саме остання техніка або «тренінг адекватного саморозкриття», на його думку, передбачає навчання особистості адекватної поведінки, а також стану впевненості у собі в різних ситуаціях спілкування. Увагу психолога привертають ті соціальні ситуації чи міжособистісні взаємини, в яких особистість відчуває себе ображеною, винною, звинуваченою, коли перебуває в стані роздратованості, агресії, відчаю або навпаки, веде себе з гіпертрофованою ввічливістю. Така техніка реалізується крізь призму рольової гри, в якій детально аналізуються певні фрагменти поведінки особистості. На підставах детального її орієнтування в діях та почуттях, здійснюються нові, ідеальні форми поведінки для особистості в майбутньому. Саме за допомогою сказаного, особистість має змогу більш «тонко», внутрішньо відчувати себе, відкрито та щиро висловлюватися перед представниками різних вікових категорій та соціальних груп, не обмежувати себе у власній правоті [2].

На наш погляд, увага при цьому повинна приділятися й процесам, які відбуваються у сім’ї, адже саме сім’я є інститутом, який створюється суспільством для задоволення різноманітних потреб його членів і виконує ряд життєво важливих функцій. Інститут шлюбу залишається однією з найбільш насичених сфер для надання психологічної допомоги. Подружні і батьківські конфлікти, сімейні кризи, стосунки в сім’ї — звичні проблеми в цій області. Важливе місце мають зайняти проблеми дошлюбного консультування, проблематика психологічної допомоги розлученим, незаміжнім і неодруженим, а також консультування і психологічна підтримка при здійсненні повторних шлюбів. 

2. Необхідність розвитку психологічної допомоги особистості у суспільстві сьогодення

Психологічну готовність до прийняття допомоги ми визначаємо як актуально виявлений стан особистості, виражений у наявності в неї активного бажання змінити ситуацію, вирішивши проблему, що виникла, і у позитивному ставленні до запропонованої допомоги [3, с. 17]. Безумовно, рівень готовності до прийняття психологічної допомоги, очікування відносно її результатів залежать від розвитку самосвідомості особистості, її інтелектуальних, емоційних, вольових, характерологічних, вікових і статевих особливостей.

Т. Титаренко зазначає, що кожна особистість перебуває у стресовій ситуації, оскільки щоденна психологічна травматизація життя неодноразово пропонує їй несподіванки, до яких необхідно бути готовими та рішучими. Саме життєві труднощі спонукають молоду людину до надання допомоги собі та іншим. У життєвому вимірі, з точки зору вченої, ми постійно переглядаємо свої смаки, погляди, звички, і здійснюємо ревізію особистісних цінностей. Незважаючи на це, в особистості можуть виникати внутрішні конфлікти, що спровоковані непорозуміннями з батьками, друзями, найдорожчою людиною. Всупереч цьому виникають і нереалізовані бажання особистості, що викликають стан внутрішнього розладу, збентеженості, незадоволеності рисами свого характеру, які негативно впливають на міжособистісні взаємини. Так, особистість стає дратівливою, вередує, дозволяє собі уїдливі зауваження або замикається у собі, вірніше не прагне приділити увагу найближчому оточенню (друзям, одноліткам, однокласникам) [5].

Висновки та перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Напевно досить складно переоцінити значення, яке має для будь-якої людини допомога інших людей. Без такої допомоги неможливо обійтися ні в перші хвилини життя, ні у похилому віці, тому майже протягом усього життя людина покликана так чи інакше надавати допомогу іншим — далеким і близьким людям. Психологічна допомога на сучасному етапі становлення нашого суспільства має застосовуватись в найрізноманітніших сферах життєдіяльності, а особливо в сферах, пов’язаних з ризиком для свого життя, чи відповідальністю за життя другого. Використання різних форм психологічної допомоги має бути одним із пунктів у концепціях розвитку різних сфер нашого суспільства. Вважаємо, що перспективною є практична реалізація вищеозначених напрямів психологічної допомоги як у державних так і недержавних закладах і сферах. 

3. Види психологічної допомоги

Перший, найпоширеніший – це психологічне консультування. По суті, це легка і невимушена експрес-бесіда з психотерапевтом, яка покликана швидко вирішити виниклу проблему – стрес, професійний криза, сварки в сім’ї, занижену самооцінку. Спеціаліст вислуховує людину, аналізує ситуацію і дає практичні поради – якесь «домашнє завдання», яке його пацієнт намагається виконати.

Другий вид психологічної допомоги – психотерапія. Якщо на етапі консультації людина не одужав, не знайшов виходу з ситуації, що склалася, то лікар вдається до більш серйозного лікування – медикаментозного, використовуючи гіпноз, психоаналіз і багато інших методів. Подібним способом, як правило, усуваються важкі неврози, психози, депресивні стани, галюцинації, нав’язливі ідеї.

Види психологічної допомоги увазі наявність третього способу вирішення «внутрішніх» проблем – психодіагностика. Вона допомагає людині Психологічна допомога фахівцязрозуміти самого себе, намалювати власний портрет особистості, визначити, до чого він прагне і ким насправді є. При цьому психотерапевт або психолог використовує різні інструменти – тести, опитувальники, методики, завдання. 

Висновки

Зростання числа різного роду надзвичайних ситуацій, міжнаціональних конфліктів, соціальних і екологічних катастроф за останні роки диктує необхідність в більшій мірі приділяти увагу психологічній допомозі особистості. Здiйcнено тeoрeтикo-мeтoдoлoгiчний огляд розробленості прoблeми надання психологічної допомоги особистості за умов нестабільності та невизначеності сучасного суспільства. Зроблено висновок про те, що використання різних форм психологічної допомоги особистості має бути одним із пунктів у концепціях розвитку різних сфер нашого суспільства.

Зміст психологічної допомоги полягає у забезпеченні емоційної, смислової та екзистенційпої підтримки людини або суспільства в ситуаціях ускладнення, які виникають під час їх особистіспого та соціального буття. Тобто психологічна допомога є певною реальністю, психосоціальною практикою, полем діяльності якої є сукупність питань, ускладнень та проблем, що стосуються психологічного життя людини. У контексті досліджуваної проблеми до суб´єктів, яким може надаватися психологічна допомога, крім людини та суспільства, слід також віднести соціальну групу та організацію.

Як оригінальний соціальний та професійний інститут психологічна допомога особистості й суспільству сформувався на Заході до середини 50-х років па основі об´єднання різноманітних течій у психологічній, психіатричній, соціальній та релігійній практиці, покликавши до життя появу цілої низки нових професіоналів (соціальний працівник, психолог-консультапт, психолог-психотерапевт). Не вдаючись в детальний аналіз змісту та особливостей цих напрямків, зазначимо лише, що незважаючи на різні теоретико-мстодологічні підходи та техніки, всі напрямки керовані па вирішення практично одного й того ж завдання — надання психологічної підтримки особистості (групі, організації) в ситуації життєвого (професійного) негаразду.

Список використаної літератури

1. Бондаренко, О. Ф. Психологічна допомога особистості : Навч. посібник для вузів / О. Ф. Бондаренко. — Х. : Фоліо, 2006. — 237 с.
2. Бондаренко, А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика / А. Ф. Бондаренко. — 3-е изд., испр. и доп. — М. : Независимая фирма «Класс», 2001. — 336 с.
3. Кораблина, Е. П. Психологическая помощь как профессиональная деятельность практического психолога // Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. Г. С. Никифорова, Л. А. Коростылёвой. — СПб. : Изд-во С.- Петерб. ун-та, 2001. — Вып. 5 — С. 171-182.
4. Бондаренко, А. Ф. Понятийный тезаурус этического персонализма как русской традиции в психотерапии // Журнал практикующего психолога./ А. Ф. Бондаренко. — 2005. — В. 11.- С. 39-48
5. Титаренко, Т. М. Життєві кризи: технологія консультування / Т. М. Титаренко. — К. : Главник, 2007. — Перша частина. — 144 с.
6. Москалець В. П. Психологічна допомога особистості у суспільстві сьогодення: спроба актуалізації / В. П. Москалець, І. Е. Ковальська. // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. — 2014. — Вип. 4.