Актуальність Однією з умов перетину товарів і транспортних засобів через кордони є їхнє декларування. Під декларуванням розуміється повідомлення митному органу учасниками ЗЕД необхідних для митного оформлення і митного контролю відомостей про товар і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, про їх митний режим та інше.

Мета: розкрити особливості митного декларування при здійсненні логістичних операцій.

Об`єкт дослідження декларування логістичних операцій.

Предметом дослідження є теоретичні основи митної логістики.

Митна логістика – новітній науково-практичний напрямок, що з’єднує дві державно-господарські сфери, надзвичайно важливі для розвитку України як незалежної держави та її євроінтеграційного курсу, а саме логістичну та митну діяльність. Логістика, зокрема єврологістика, визначає напрямки інтеграції України в Пан’європейську та світову транспортно-логістичні системи, а митна діяльність має за мету забезпечення економічної безпеки України в умовах глобалізації світового господарства. Митна логістика своїм предметом має зовнішньоторговельні потоки під час їхнього перетину митного кордону України та їх митну обробку. Митна логістика характеризується компонентною, регіональною та функціональною структурою. У контексті проблеми, що розглядається, праці Стаханова Д.В., Стаханова В.Н., Коцан Н.Н., Макогона Ю.В. та Яценка А.Б., інших авторів а також Митний кодекс України (МК)[1].

МК у ст. 1 дає легальне визначення декларанта як юридичної чи фізичної особи, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (ч.5 ст. МК), та декларування митної вартості — заява особи митному органу за встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим (ч.6 ст. 1 МК)[2].

Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам крім того, можуть бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями.

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи 1 він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний:

— здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

— на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

— надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

— сплатити податки та збори.

Декларування виконує декілька основних функцій. Одна з них — забезпечення митних органів необхідними відомостями про товари і транспортні засоби. Інша — підтвердження декларантом правомірності вчинених дій щодо товарів і транспортних засобів, які поміщаються під обраний режим. Третя функція — контрольна. На підставі декларування митні органи перевіряють відповідність заявлених у декларації відомостей про товари і транспортні засоби фактичним даним.

Процедура декларування включає його форми і перелік даних та визначається KM України та іншими актами. Декларування транспортних засобів, товарів і інших предметів, а також предметів міжнародних, іноземних організацій і представництв проводиться безпосередньо їх власником, або на підставі укладеного договору іншими підприємствами, які допущені у встановленому порядку митницею до декларування. Предмети, переміщувані через митний кордон України громадянами, декларуються цими громадянами. У більшості країн декларування здійснюється в двох формах: за вантажною митною декларацією або за товаротранспортними документами.

Декларування спричиняє певні правові наслідки. З моменту декларування виникають зобов'язання щодо сплати мита і податків. При виявленні недостовірного декларування декларація є доказом скоєного правопорушення.

За загальним правилом місце декларування товарів визначається за місцем здійснення митного оформлення. Відповідно до ст.86 МК товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів і транспортних засобів. Транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів, декларуються одночасно з цими товарами, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті[3].

Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, які перевозять пасажирів, декларуються в місці перетину митного кордону України або в митному органі за місцем розташування власника транспортного засобу.

При здійсненні декларування важливе значення надається термінам декларування. Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом десяти днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення. Товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів.

Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в'їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше трьох годин з моменту прибуття у пункт пропускання на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території — не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.

Зазначені терміни можуть продовжуватися у порядку та на умовах, визначених KM України.

Основою логістичної функції митної справи є логістична організація процесу митної переробки вантажів, яка об’єднує процеси реалізації митних режимів, пов’язаних з фізичним переміщенням зовнішньоторговельних вантажів через митний кордон. Логістика повинна забезпечити узгодженість матеріальних (товарних), інформаційних і фінансових потоків, оптимальну технологію забезпечення переміщення товарів через митний кордон з метою прискорення цього процесу, а також відпрацювання стандартних логістичних вимог як по відношенню до митних режимів (тобто стосовно митниць), так і до учасників зовнішньоторговельних операцій (експортерів, імпортерів, перевізників). Отже логістична функція митної діяльності охоплює дві складові:

1) логістизацію процесу митної переробки вантажів;

2) митну діяльність транспортно – логістичних компаній (як іноземних, що діють на території України, так і українських).

Перший напрямок має основою аналіз митно – логістичних потоків, тобто товарно – інформаційно – фінансових потоків, пов’язаних з перетином митного кордону України зовнішньоторговельними потоками та справлянням відповідних митних зборів та платежів. Отже, основою митно – логістичних потоків є зовнішньоторговельні потоки, що носять транскордонний, транзитний характер. Вони включають вхідні (імпорт) та вихідні (експорт) види потоків. Їх супроводжують інформаційні потоки: вихідні (від митниць до центрального органу), вхідні (навпаки), супроводжувальні (документи на товар). Фінансові потоки, в свою чергу, бувають вихідні (перерахування мита до держбюджету) та вхідні (державне фінансування митниць)[4].

Митна логістика характеризується компонентною, функціональною та регіональною структурою. Компонентна структура охоплює 15 митних режимів (пропуск товарів для вільного обігу; реімпорт; транзит; митний склад; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території; переробка під митним контролем; тимчасове ввезення (вивезення); вільна митна зона; вільний склад; переробка поза митною територією; експорт; реекспорт; знищення; відмова від товару на користь держави). Функціональна структура відображає основні функції митної діяльності та їх забезпечення (здійснення митного контролю; здійснення інших видів контролю; інформаційне, фінансове та матеріально – технічне забезпечення). Регіональна структура митної логістики включає її розгляд на 6 просторових рівнях: локальному (митний пост); мікро (митниця); мезо (регіональна митниця); макро (національна митна система); мега (митний союз); мета (глобальний митний простір). Нині значення митно – логістичної складової зовнішньоекономічної діяльності зростає на всіх регіональних рівнях прояву.

Зокрема на локальному рівні митна діяльність здійснюється на митних постах, які класифікуються за категоріями (міжнародні, міждержавні, місцеві); за видами (автомобільні, залізничні, морські, пішохідні, повітряні, поромні, річкові); за характером транспортних перевезень (пасажирські, вантажні, вантажно – пасажирські); за характером функціонування (постійні, тимчасові); за часом роботи (цілодобові, у визначений час). Україна межує з 7 країнами, на кордонах з якими визначено 234 пункти пропуску, з яких: міжнародних – 144, міждержавних – 36, місцевих – 55. На даний час працює 210 пунктів пропуску, у т.ч. міжнародних і міждержавних: для залізничного сполучення – 42, повітряного – 18, морського та річкового – 39, паромного – 4, автомобільного – 77[5].

Мікрорівень митно-логістичних систем представлений митницями – базовими підрозділами системи митних органів України, яких нараховується нині 50. В залежності від розміщення регіону діяльності, митниці поділяються на зовнішні (прикордонні), внутрішні, на кордонах і територіях спеціальних митних зон. На мезорівні митно-логістична діяльність зосереджується в регіональних митницях, яких у системі ДМСУ нині є 10 (Київська, Дніпровська, Донбаська, Подільська, Північна, Чорноморська, Карпатська, Східна, Західна, Кримська). Крім цього, окремо виділяються митниці прямого підпорядкування (Бориспільська, Севастопольська, Центральна енергетична та Оперативна). Макрорівень митно-логістичних систем – це рівень національної митної системи, що визначається як сукупність форм, засобів і методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В Україні ці функції здійснює Державна митна служба України (ДМСУ), якій підлягають регіональні митниці та митниці прямого підпорядкування, митниці та митні пости[6].

Мезорівень митно-логістичних систем — це рівень інтеграційних угруповань країн, тобто митних союзів. Як приклад, можна навести Європейський союз, який створив єдину митну систему спільноти та прийняв Митний кодекс ЄС. Іншими прикладами митних союзів є НАФТА, Центральноамериканський спільний ринок, Митний союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) та ін.

Нарешті, на метарівні митно-логістичних систем – у загальносвітовому митному просторі – відбувається координація таких взаємопов’язаних сфер, як зовнішньоторговельна, митна, транспортно-логістична. Так, з 1953 р. діє Всесвітня митна організація, яка нині налічує 137 країн-учасниць, у т. ч. Україну. Міжнародне співробітництво з митних питань тісно переплітається з глобальними проблемами розвитку світової торгівлі товарами та послугами, так, у 1950 р. була прийнята “Брюссельська митна номенклатура”, на основі якої пізніше були розроблені основні міжнародні системи класифікації товарів – Гармонізована система опису та кодування товарів (ГС – використовує СОТ), Стандартна міжнародна товарна класифікація (СМТК – використовує ООН). На ГС базується і єдиний митний тариф України, що містить 21 розділ, 97 глав, найменування та цифрові коди яких уніфіковано з ГС. Глобальною за своїм масштабом багатосторонньою угодою в галузі митних тарифів є ГАТТ (Генеральна угода з тарифів та торгівлі), тепер – СОТ (Світова організація торгівлі), яка зіграла основну роль в лібералізації світової митної політики шляхом досягнення домовленостей про “митне роззброєння”, тобто про консолідацію та зниження мита. Так, якщо на початку 1950-х рр. середній митний тариф становив 25-30%, то нині – менше 5%. Водночас відбувається уніфікація митної політики держав світу. Вступ України до СОТ сприятиме гармонізації національної митної політики з світовою[7].

Отже, логістична функція відіграє важливу роль в управлінні митною діяльністю в Україні. Зміст та особливості логістичної функції митної справи розкриває новітній науково-практичний напрямок – митна логістика. Вона характеризується наявністю регіональної, компонентної та функціональної структури. Застосування принципів та підходів митної логістики на всіх регіональних рівнях митної діяльності сприятиме вирішенню завдань реформування Митної служби України, поставлених нині Президентом України.

Митна переробка зовнішньоторговельних вантажів, займаючи провідне місце в діяльності митної служби, потребує й найбільших затрат трудових, фінансових, матеріальних та інших ресурсів. Під митною переробкою вантажів розуміється комплекс митних операцій, пов’язаний з процесом фізичного переміщення вантажу через митний кородон держави. Митний кодекс України кваліфікує ці операції, як митні режими. Митний режим – це сукупність положень, що визначають статус товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митний кордон України, для митних цілей. Митний кодекс України включає тринадцять видів митних режимів товарів і транспортних засобів: 1. Імпорт. 2. Реімпорт. 3. Експорт.4. Реекспорт. 5. Транзит. 6. Тимчасовий ввіз (вивіз). 7. Митний склад. 8. Спеціальна митна зона.9. Магазин безмитної торгівлі. 10. Переробка на митній території. 11. Переробка за межами митної території. 12. Знищення або руйнування. 13. Відмова на користь держави[8].

Роль і значення митного режиму полягає у тому, що він встановлює:

а) порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;

б) умови перебування товару на (поза) митній території;

в) межі, в яких може використовуватися товар;

г) права й обов’язки особи, що переміщує товар;

д) вимоги до товару що поміщається під певний режим.

З позицій митної логістики (або логістизації митної переробки вантажів) всі митні режими класифікуються за такими суттєвими ознаками:

1. В залежності від використання заходів економічної політики розрізняють митні режими з застосуванням таких заходів та без їхнього застосування. Так, товари, що підпадають під режим “імпорт” та “експорт” підлягають випуску після завершення митного оформлення з застосуванням заходів економічної політики, сплатою всіх належних митних зборів та податків. А товари, що підлягають під митний режим “транзит”, “митний склад”, “спеціальна митна зона”, “магазин безмитної торгівлі” після завершення митного оформлення випускаються умовно без застосування заходів економічної політики та сплати митних зборів та податків.

2. В залежності від накладання мита слід розрізняти митні режими, за яких:

а) передбачається повне звільнення від митних платежів;

б) передбачається часткове звільнення від митних платежів;

в) звільнення від митних платежів немає.

До перших двох випадків відносяться митні режими “реімпорт”, “транзит”, “митний склад”, “тимчасовий ввіз (вивіз)”, “спеціальна митна зона”.

3. В залежності від необхідності ліцензування митними органами України учасників митних режимів розрізняють:

а) митні режими, що ліцензуються ДМСУ;

б) митні режими, що не ліцензуються ДМСУ[9].

Так, до перших належать митні режими “магазин безмитної торгівлі”, “митний склад”, “переробка на митній території”. Ліцензування учасників митних режимів, яке здійснює ДМСУ, слід відрізняти від ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється відповідними державними органами, та може бути в формі:

а) дозволу на виконання певного виду зовнішньоекономічної діяльності;

б) дозволу на проведення певної експортно-імпортної операції з використанням експортної або імпортної ліцензії .

4. В залежності від характеру зовнішньоторговельних операцій митні режими поділяються на:

а) пов’язані з експортом товарів;

б) пов’язані з імпортом товарів;

в) пов’язані з експортом та імпортом товарів;

г) інші.

Транзитне мито може накладатися на товари, перевезені транзитом через територію певної країни. Таке мито стримує товарні потоки, розглядається як украй не бажане, що порушує нормальне функціонування міжнародних зв’язків, тому зараз практично не використовується.

1. Імпорт України, включаючи:

а) товари, що завезені для вільного обігу;

б) реімпортовані товари;

в) товари, що завозяться для переробки на митній території;

г) товари, що завозяться після переробки на митній території;

д) товари, що завозяться на територію України згідно режиму реекспорту;

е) товари, що завозяться на територію України до спеціальних митних зон та на митні склади;

є) завезені товари, від яких власник відмовився на користь держави;

ж) іноземні товари, що завозяться до магазину безмитної торгівлі;

з) товари, що завозяться тимчасово для оренди терміном на 1 рік та довше.

2. Експорт України, включаючи:

а) товари, що вивозяться згідно митного режиму експорту;

б) товари, що вивозяться після переробки на митній території України;

в) товари, що вивозяться після переробки поза митною територією України;

г) товари, що вивозяться з території України з спеціальних митних зон та з митних складів;

д) іноземні та українські товари, що вивозяться з території України з магазинів безмитної торгівлі;

е) товари, що вивозяться тимчасово для оренди терміном на 1 рік та більше.

3. Інші товари, що не враховані у складі експорту та імпорту України:

а) товари, що переміщуються транзитом через територію України;

б) товари, що переміщуються під митним режимом митного складу;

в) товари, що тимчасово завозяться (вивозяться) за виключення тих, що орендуються на 1 рік та більше;

г) іноземні товари, що знищуються на території України;

д) товари, що вивозяться, від яких власник відмовився на користь держави та знищення товарів;

е) товари, що вивозяться згідно митного режиму експорту для представництва України за кордоном[10].

Потенційна можливість логістизації митної переробки вантажів зростає в міру того, наскільки детальніше розроблені регламенти митних режимів, чим стійкішими є сформовані вантажопотоки через митний кордон держави. Найбільш узагальнена змістовна характеристика митних режимів наводиться в Митному кодексі України, а їхня більш детальна регламентація проведена в спеціальних положеннях та інших нормативних актах, затверджених Урядом України та ДМСУ.

Митна логістика характеризується компонентною, функціональною та регіональною структурою. Компонентна структура охоплює 15 митних режимів (пропуск товарів для вільного обігу; реімпорт; транзит; митний склад; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території; переробка під митним контролем; тимчасове ввезення (вивезення); вільна митна зона; вільний склад; переробка поза митною територією; експорт; реекспорт; знищення; відмова від товару на користь держави). Функціональна структура відображає основні функції митної діяльності та їх забезпечення (здійснення митного контролю; здійснення інших видів контролю; інформаційне, фінансове та матеріально – технічне забезпечення). Регіональна структура митної логістики включає її розгляд на 6 просторових рівнях: локальному (митний пост); мікро (митниця); мезо (регіональна митниця); макро (національна митна система); мега (митний союз); мета (глобальний митний простір). Нині значення митно – логістичної складової зовнішньоекономічної діяльності зростає на всіх регіональних рівнях прояву[11].

Висновки

Митна логістика характеризується компонентною, функціональною та регіональною структурою. Компонентна структура охоплює 15 митних режимів (пропуск товарів для вільного обігу; реімпорт; транзит; митний склад; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території; переробка під митним контролем; тимчасове ввезення (вивезення); вільна митна зона; вільний склад; переробка поза митною територією; експорт; реекспорт; знищення; відмова від товару на користь держави). Функціональна структура відображає основні функції митної діяльності та їх забезпечення (здійснення митного контролю; здійснення інших видів контролю; інформаційне, фінансове та матеріально – технічне забезпечення). Регіональна структура митної логістики включає її розгляд на 6 просторових рівнях: локальному (митний пост); мікро (митниця); мезо (регіональна митниця); макро (національна митна система); мега (митний союз); мета (глобальний митний простір). Нині значення митно – логістичної складової зовнішньоекономічної діяльності зростає на всіх регіональних рівнях прояву.

Список використаних джерел

1. Смирнов І.Г. Митна логістика та митна справа як чинники ефективності зовнішньої торгівлі України // Зовнішня торгівля: право та економіка.-2006.-с. 27-33

2. Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Митна логістика як складова митної справи в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 205, В 4 т. Т.1.-Дніпропетровськ: ДНУ, 2005.-с. 241-252.

3. Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Митна логістика та митна справа: регіональний аспект // Продуктивні сили та регіональна економіка: Зб. наук. ар.: У 2 ч. / РВПС України НАН України.-К.: РВПС України НАН України, 2005.-4.1-с. 198-206

4. Смирнов І.Г. Митна логістика: Навч.-метод. комплекс з дисципліни за кредитно-модульною системою.-К.: КСУ, 2006.-56с.

5. Стаханов Д.В., Стаханов В.Н. Таможенная логистика.-М.: Приор, 2000.-96с.

6. Митний кодекс України від 15 січня 2003 р.-К.: Атіка, 2003.-160 с.