Вступ

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується повсюдним впровадженням процесів інформатизації, тобто дифузією знань, стрімким проникненням інформаційних та телекомунікаційних технологій в усі сфери суспільного розвитку і перетворенням їх на один із найважливіших чинників економічного зростання. Це свідчить про об’єктивність переходу економіки від традиційного індустріального типу до якісно нового – інформаційного.

Світовою практикою доведено, що процеси розвитку сучасного суспільства можуть бути найбільш ефективно реалізовані лише за умов формування і розвитку ринку інформаційних продуктів та послуг, оскільки саме через його функціонування можна максимально  адекватно визначити суспільно-економічні потреби, необхідний рівень техніко-технологічного оснащення продуктивних сил, рівень освіти та інформаційної культури населення, а також тенденції розвитку економіки.

Проблемам створення автоматизованих робочих місць та державних систем управління, підвищення рівня знань, розвитку і державного управління процесами інформатизації суспільства протягом більш як тридцять останніх років в Україні приділяється велика увага як державою, так і численним загоном колективів наукових шкіл, видатними вченими і провідними фахівцями. Серед них: вчені школи академіка В. Глушкова –           Г. Калитич, Ю. Канигін, В. Михалевич, В. Рубан, А. Стогній, В. Скурихін та інші.

Ринкові засади розвитку економіки визначають інформацію товаром або такою, що набуває товарної форми, і потребують конкретного організаційно-економічного механізму її уречевлення, створення, розповсюдження та впровадження в управлінського-господарські процеси інформаційних продуктів та послуг (ІПП), розроблення засад функціонування в ринкових умовах ведення господарства. Ці проблеми перебувають на початковій стадії свого розв’язання. Визначення інформації стратегічним ресурсом, а результатів її оброблення та уречевлення – матеріальною основою розвитку продуктивних сил, формування суспільства інформатизації на засадах інформаційної економіки свідчить про своєчасність та актуальність даної теми дисертаційного дослідження.

Метою дослідження є аналіз організаційно-економічного меха­нізму формування та регулювання ринку ІПП України, що забезпечує підвищення продуктивності економіки та поглиблення ринкових транс­формацій на засадах інформатизації суспільного розвитку та інтеграції України у світовий економічний та інформаційний простір.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені та розв’язані такі задачі:

– теоретично обґрунтовано поняття інформації та продукції її оброблення як специфічної форми прояву економічних відносин;

– проаналізувати чинний механізм функціонування ринку інфор­маційних продуктів та послуг України як основи організації виробничих відносин в системі сучасного економічного відтворення;

– дослідити політику ціноутворення на інформаційні продукти та послуги і запропонована методика розрахунку цін на інформаційну продукцію в умовах ринкової економіки;

– розробити положення підвищення регулюючої ролі держави в процесах функціонування та розвитку ринку інформаційних продуктів та послуг;

– дослідити методику створення організаційно-економічного механізму формування й регулювання ринку інформаційних продуктів та послуг України як складової ринково-орієнтованого суспільного ви­роб­ництва.

Об’єктом даного дослідження є ринок інформаційних продуктів та послуг України.

Предмет дослідження – організаційно-економічний механізм форму­вання і регулювання ринку електронних інформаційних продуктів та послуг України.

Методологічною і теоретичною основою роботи слугували наукові положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузях знань із економічного та системного аналізу, мате­ма­тичного моделювання, інформатики, теорії експертних систем, теорії прийняття рішень, штучного інтелекту, соціологічних досліджень та інші. Дослідження закономірностей розвитку національного ринку ІПП та його впливу на складові економічного відтворення здійснювалося за допомогою методів тезисно-аналітико-синтетичного моделювання (ТАС-моделю­ван­ня), статистичного, функціонально-структурного та маркетинго-моніто­рин­гового аналізу на основі економічних параметрів інформаційних потоків.

Розділ І. Теоретико-методологічні основи інформаційних продуктів і послуг

1.1. Поняття інформації та продукції її оброблення як специфічної форми прояву економічних відносин

Кінець ХХ століття та початок нового ХХІ століття характе­ризуються становленням та широкомасштабним розвитком якісно нової епохи суспільного прогресу – інформаційної. Вона докорінним чином відрізняється від індустріальної і навіть близької до неї комп’ютерної епохи, яка, по суті, явила собою останні й найбільш актуальні розробки епохи індустріальної, вирішуючи завдання реінжинірингу та оптимізації бізнес-процесів шляхом підвищення рівня їх автоматизації. Світовий досвід довів, що подальший економічний розвиток країн у такому напрямі вже не приносить відчутних економічних змін і тільки інформація, бізнес-аналіз та знання стають основою якісно нового прояву відтворення виробничих відносин, рушійною силою розбудови економіки та сус­пільства в цілому. Для нового типу економіки інформація та продукція її оброблення стають основою надбання знань, що управляють продук­тивністю в умовах інформаційного відтворення всіх економічних складових.

Інформація відома як загальнонаукова категорія, яка сприймається шляхом семіотичного уречевлення та оброблення, в результаті чого створюються інформаційні продукти та послуги (ІПП), які реалізуються у виробничих відносинах, без­по­середньо впливають на знання людини, створення підсилювачів їх інте­лектуального потенціалу і орієнтовані на задоволення суспільних та ментальних потреб. В сучасних умовах розвитку людської цивілізації інформація та продукція її оброблення перетворюються на одну із специфічних форм прояву економічних відносин, оскільки впливають на відносини між суб’єктами управління та господарювання в процесах виробництва, розподілу, розповсюдження та споживання матеріальних благ. Причому, використання ІПП, як доводить практика, сприяє приско­ренню технологічно-виробничих процесів, підви­щен­ню конкурентності, якості продукції, інтелектуалізації та розвитку продуктивних сил, рентабельності та прибутковості виробництва [24, c. 21].

Ринкові відносини зумовлюють товарну сутність інформації та продукції її оброблення, які створюються і реалізуються відповідно до дії одного з основних законів ринку – попиту та пропозиції. Виходячи з того, що ІПП, з одного боку, є продуктом інтелектуального оброблення великих масивів інформації, а з іншого – базовими знаннями для подальшого використання у виготовленні конкретного матеріального товару або запуску конкретного виробничого процесу, в сучасних умовах вони стають матеріальною основою та супроводженням будь-якого соціально-економічного процесу; а інформація перетворюється на стратегічний ресурс економічного роз­витку. В цьому проявляється економічна сутність категорії інформації.

Саме це, а також об’єктивність суспільного розвитку слугували започаткуванню принципово нової “інформаційної цивілізації”, для роз­витку якої промислово розвинуті країни світової спільноти, в тому числі Україна, розробили принципи та програми інформатизації націо­нальних економік. Виходячи з усвідомлення інформатизації як інтелектуальної діяльності людей, спрямування на уречевлення та широкомасштабну дифузію знань за допомогою сучасних підсилювачів енергетично-інте­лек­туальних можливостей продуктивних сил – засобів обчислювальної техні­ки та інформаційно-телекомунікаційних технологій, які впливають на прискорення та якість процесів економічного відтво­рення, основними положеннями цих документів є:

• створення нормативно-правового поля для вільного доступу всіх категорій споживачів до інформаційних ресурсів;
• підвищення рівня інформаційної освіти і культури населення, впровадження інформаційних та телекомунікаційних технологій в усі складові економічного відтворення;
• формування конкурентного інформаційного середовища;
• постійний міжнародний обмін інформацією.

На сьогодні в економічній літературі вважається, що послуга — це конкретний результат економічно-корисної діяльності, який проявляється або у вигляді товару, або безпосередньо — діяльності. Головна ознака послуги — її «невідчутність», тобто неможливість продемонструвати послугу до її безпосереднього надання. Послуги поділяють на матеріальні та не матеріальні. Матеріальна послуга полягає в тому, що діяльність спрямована на певну матерію (неживу річ або живу, зокрема людський організм). При наданні послуги нематеріального характеру діяльність спрямована на нематеріальне благо, наприклад, в інформаційній послузі — на передачу інформації [17; c.54].

Вважається за необхідне на законодавчому рівні встановити особливий правовий режим інформаційних послуг, включивши до них: аудиторські, консультаційні послуги, послуги з навчання. Безумовно, цей перелік не є вичерпним, оскільки інформаційне суспільство лише формується в Україні, але можливість розроблення загального механізму правового регулювання суспільних відносин, об’єктом яких виступає інформаційна послуга, визначається двома факторами: більшість інформаційних послуг має нематеріальний характер; діяльність з їх надання включає збирання, обробку і передачу інформації, що здійснюється різними способами.

Відчуження інформації виражається у повідомленні зацікавленій особі, тобто це свого роду механізм розпорядження, який може включати передачу відомостей визначеній особі, або розповсюдження їх в загальне ознайомлення. Розповсюдження – це вже повідомлення відомостей, які не охороняються виключним правом. Спеціального права на надання загальнодоступних відомостей не існує. Таку можливість має кожен, хто цими відомостями фактично “володіє”; коло цих осіб юридично не обмежене. Для загальнодоступних відомостей діє право на надання інформаційного обслуговування, яке реалізується через зобов’язання[8; c.303].

Передача відомостей має інший зміст, тому що в першу чергу для товарного обігу потрібна монополія. Під час передачі інформації окрім інформації передаються і права на цю інформацію. Відчуження інформації відрізняється від відчуження матеріальних об’єктів. Передаючи інформацію, у договорі сторони можуть домовитися про неможливість використання інформації попереднім носієм прав або неможливість іншої передачі, однак особа залишає її у пам’яті.

Однак тоді постає питання про загальнодоступну інформацію як об’єкт цивільного права. Тобто ми визначились, що на загальнодоступну інформацію немає виключного права, а, відповідно, до неї не може бути застосований термін “передача”. Але це не означає, що загальнодоступна інформація не може бути предметом договору про передачу інформації. По-перше, корисність і конфіденційність інформації визначаються сторонами у договорі, по-друге, сторони можуть скласти договір, в якому поряд з конфіденційною інформацією може бути й загальнодоступна.

Послідовно ми приходимо до висновку, що на інформаційному ринку передача та надання інформації можуть відбуватись двома шляхами: а) укладення договорів на її передачу, коли передається інформація і права на її (найчастіше це нерозкрита інформація, яка не вилучена з цивільного обігу); б) укладання договорів про надання інформаційних послуг (йдеться вже про загальнодоступну інформацію).

Крім цього, законодавство виділяє інформаційні послуги загального призначення. Так, відповідно до Порядку надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» (п. 2) до інформаційних послуг загального призначення належать інформаційні послуги, надання яких не потребує ідентифікації суб’єктів правових відносин.

Інформаційні послуги можуть надаватися на безоплатній основі. Так, відповідно до Закону України «Про науково-технічну інформацію»[2] державні органи та служби науково-технічної інформації, які організують використання державних ресурсів науково-технічної інформації, здійснюють її пошук і передачу на безприбуткових засадах. У наукових і науково-технічних бібліотеках, які фінансуються з бюджету, науково-технічна інформація, не потребує спеціального тематичного пошуку або копіювання, налається безоплатно. Проте бюджетними установами, а саме підрозділами Державної пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, установами природно-заповідного фонду, установами і організаціями телебачення радіомовлення, заснованими на державній формі власності, ВАКом інформаційні послуги можуть надаватися на оплатній основі [1, c. 2].

Таблиця 1.1

Узагальнена таблиця основних показників розвитку та діяльності сфери інформатизації України

Показник	Рік					Тенденції (поточний  рік до попереднього), %
	2005	2006	2007	2008	2009	2006	2007	2008	2009
Парк обчислювальної техніки (ЕОМ), тис. од., у тому числі ПЕОМ	179,8 173,3	263,5 259,1	331,1 326,8	408,7 404,6	476,1 472,4	46 50	27 26	23 23	16 17
Виробництво ПЕОМ, тис. од.	2,2	1,1	1,4	1,8	8,2	— 50	27	28	в 5 р.
Кількість баз даних загального користування, од.	158	183	193	—	—	16	5	—	—
Середньоспискова чисельність штатних працівників галузі “Інформаційно-обчислювальне обслуговування (ІОО)”, тис. осіб	13,4	12,1	11,2	—	—	— 10	— 10	—	—
Середньоспискова чисельність штатних працівників МП галузі ІОО	7,7	6,7	7,7	—	—	— 13	15	—	—
Імпорт комп’ютерних послуг, млн дол. США	0,9	1,8	5,0	19,1	11,7	у 2 р.	у 3 р	у 4 р.	— 40
Експорт комп’ютерних послуг, млн дол. США	1,1	2,1	5.1	4,4	3,9	90	у 2 р.	— 14	— 14
Обсяги виконаних робіт – всього, млн грн у тому числі: —        консультації з питань інформатизації —        створення програмного забезпечення —        оброблення даних —        робота з базами даних —        технічне обслуговування та ремонт офісної техніки —        технічне обслуговування та ремонт комп’ютерної техніки —        складання ПЕОМ та серверів, поставка комплектуючих, комп’ютерних аксесуарів та периферійного обладнання —        обслуговування комп’ютерних мереж —        інші	—   — — — — —   —   — — —	—   — — — — —   —   — — —	—   — — — — —   —   — — —	—   — — — — —   —   — — —	217,5   6,0 34,8 43,6 22,9 5,8   16,2   47,9 16,4 23,9	—   — — — — —   —   — — —	—   — — — — —   —   — — —	—   — — — — —   —   — — —	—   — — — — —   —   — — —
Реалізовано програмних засобів	—	—	—	—	30,9	—	—	—	—
Планові витрати на науку з держбюджету, % у ВВП	0,88	0,54	0,53	0.39	0,34	-39	—	-26	-13
Фактичні витрати на науку з держбюджету, % у ВВП	0,57	0,37	0,31	0,22	0,28	— 35	-16	-29	27

Останні десятиліття економічного розвитку України характе­ри­зуються процесами децентралізації та демонополізації, а також станов­ленням різних форм власності. Аналіз результатів діяльності основної ланки виробничих відносин – підприємств (як державної, так і не дер­жавної форми власності) – свідчить про використання ними потенціалу ринкових умов господарювання. Ці підприємства забезпечують стабі­лізацію та зростання економічних показників шляхом проведення інформаційних заходів: здійснення маркетингової та моніторингової діяльності, забез­печення конкуренції на внутрішньому та зовнішніх ринках на основі використання сучасних інновацій та технологій, виробництво конку­рентоспроможної продукції. Це, зрештою, підвищує рівень задо­волення потреб та добробут народу, а найважливіше – рівень плато­спроможності споживачів інформаційної продукції [11, c. 63-64].

1.2. Характеристика сучасного інформаційного ринку України

Сучасний ринок України за характером конкуренції господарюючих суб’єктів не має конкретної форми свого прояву, яка в чистому вигляді не спостерігається в жодній країні світу. Відомі п’ять моделей ринку перебувають у постійному русі і в чистому вигляді можуть проявитись на коротких відрізках часу і за окремими видами продукції. В цілому ринки – це сукупність всіх або декількох моделей одночасно. Для України характерно поєднання двох з них – чистої та монополістичної конкуренції. Оскільки одночасно з наявністю великої кількості підприємств різного господарського напряму, обмеженістю обсягів продукції, яка пропонується одним підприємством, досить вільними умовами вступу в ринок (що притаманно ринку чистої конкуренції) має місце державне регулювання цін на певну групу товарів, спостерігається значний вплив реклами на процеси реалізації продукції, в ринок увійти легко, але для цього необхідно мати значний капітал (що притаманно ринку монополістичної конкуренції). Процеси формування ринку ІПП як складової загального внутрішнього ринку України підпоряд­ковані також характеристикам чистої та монопольної конкуренції. Таке твердження випливає з того, що в сучасних умовах обігу матеріальних товарів на ринку неможливо обійтися без ІПП, які, з одного боку, як було з’ясовано, є матеріальною основою процесів економічного відтворення, а з іншого – змінюють свої якісно-кількісні характеристики значно швидше, ніж матеріальні продукти, одночасно змінюючи останні. В цьому полягає специфічність ІПП і, відповідно, механізм функціонування інформаційного ринку.

Поняття «інформаційний ринок» сформувалося з появою ринкових відносин і визначенням ІПП товаром або таким, що набуває товарної форми.  Йому притаманні такі складові:

– товар: первинні та вторинні інформаційні продукти (книги, жур­нали, прейскуранти, видання органів НТІ, звіти НДДКР, креслення, депоновані рукописи, аналітичні довідки тощо);

– послуги: підготовка та проведення конференцій, семінарів, пре­зентацій, здійснення консалтингової, виставкової діяльності тощо;

–  виробники та споживачі ІПП: фізичні та юридичні особи;

–  об’єкти інформаційної інфраструктури;

–  нормативно-правове поле;

–  специфічна політика ціноутворення та методи розрахунку цін;

– традиційні та електронний сектори обігу інформації (ділової, науково-професійної, соціально-політичної, масової та споживчої) [15, c. 26-27].

Таким чином, під ринком ІПП слід розуміти систему товарно-грошових відносин, що виникають між виробниками та споживачами ІПП у державно визначеному законодавчому просторі. Така система охоплює механізм вільного ціноутворення, вільного підприємництва, який функ­ціонує на основі економічної стійкості, рівноправності та  конкуренції.

Функціонування ринку ІПП підпорядковане законам товарного виробництва – закону вартості, попиту та пропозиції, закону конкуренції. На цій основі формується ринкова ціна ІПП, яка врівноважує попит та пропозицію, регулює обсяг та асортимент ІПП, впливає на розвиток товарного виробництва і є основним регулятором складових економічного відтворення. Наявність економічної конкуренції на ринку ІПП стимулює підвищення ефективності матеріального виробництва шляхом усунення з ринку технічно відсталих підприємств. При цьому, ринок ІПП докорінним чином відрізняється від усіх інших ринків, оскільки має яскраво виражену специфіку: інформація як основа створення ринкового товару є неви­черпним ресурсом і характеризується унікальною здатністю опосе­ред­ковувати всі види управлінсько-господарської діяльності та функціо­нування галузей і сфер економіки; ринок ІПП розвивається значно швидше за будь-які інші сектори як внутрішнього, так і зовнішнього ринку, безпосередньо впливає на розвиток виробничих відносин та регулювання конкурентності середовища і найважливіше – не може бути замкнений в рамках офіційних кордонів однієї держави. Він характеризується макси­мальним ступенем відкритості, яка зумовлена інтернаціональною при­родою інформації. Цьому сприяє і розвиток телекомунікацій, насамперед використання ресурсів мережі Інтернет. Поглиблення та посилення зв’яз­ків між національними індустріями інформації, підвищення рівня їх взає­мо­залежності та взаємодоповнення визначають об’єктивність функціо­нування світового інформаційного ринку та системи розповсюдження і використання інформаційних продуктів та послуг. Крім цього, сутність однієї з основних ринкових характеристик – інформаційної потреби – відрізняється від сутності потреб, які виникають на мате­ріальних ринках через їх участь у прибутках підприємств та доданій вартості.

Інформація, яка відповідає таким характеристикам є найбільш актуальною, оскільки забезпечує ситуаційну оцінку діяльності окремих сегментів ринків: кількість підприємств, обсяг реалізованої продукції, вартість оборотних коштів, прибуток від реалізації продукції та послуг, балансовий прибуток, ефективність діяльності господарюючих суб’єктів, рентабельність виробництва, ресурсоємність, абсолютні і питомі характе­ристики діяльності суб’єктів ринку у регіонах і сегментах ринку України [17, c. 122-123].

1.3. Основні сегменти ринку електронних послуг та продуктів

Ринок електронної інформації включає такі три основні сегменти:

1. Сегмент ділової інформації;
2. Сегмент інформації для спеціалістів.
3. Сегмент масової споживчої інформації та побутових послуг.

Сегмент ділової інформації охоплює:

• біржову і фінансову інформацію, а саме інформацію про котування цінних паперів, валютні курси, дисконтні ставки, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни, яка надається біржами, спеціальними службами біржової і фінансової інформації;
• економічну і статистичну інформацію — числову економічну, демографічну, соціальну, інформацію у вигляді рядів динаміки, прогнозних моделей , оцінок і т.д.;
• комерційну інформацію — інформацію з підприємств та фірм про їхню продукцію, ціни, керівників та інше;
• інформацію комерційних пропозицій — інформацію про купівлю — продажу по визначених товарних групах;
• ділові новини в сфері економіки і бізнесу.

Сегмент інформації для спеціалістів охоплює:

— юридичну інформацію;

— електронні збірники указів, постанов, інструкцій і інших документів, виданих органами державної і місцевої влади.

— науково-технічну інформацію — довідкову інформацію і дані в галузях фізики, техніки, інформатики;

— фахову інформацію — спеціальні дані й інформація з галузей різних наук, медицини, педагогіки, астрології та інші;

— доступ до першоджерел — бібліографічну і реферативну інформацію, а також доступ до повного тексту електронних даних.

Особливе місце в спеціальній інформації займає юридична інформація, що пов’язано з активною діяльністю законодавчих органів, коли оперативний доступ до цього виду інформації набуває для підприємця особливого значення. Найяскравішим прикладом постачальника юридичної інформації є відома і популярна на Заході служба LEXIS.

В Україні через трудності телекомунікаційного доступу широко поширений продаж баз даних разом із програмною оболонкою опрацювання запитів. Звичайно, продані бази даних містять інформацію, що змінюється достатньо повільно, (наприклад, юридична інформація), але при цьому обумовлюються умови і періодичність оновлення даних [7, c. 36].

Науково-технічна інформація виділяється в окрему від професійної інформації сферу, тому що цей вид інформації займає істотну частину загального обсягу електронної інформації. Причини переважання науково-технічної інформації в обсязі фаховій інформації полягає в тому, що науково-технічні робітники краще підготовлені до використання інформаційних технологій. Такий стан характеризує початковий етап інформатизації суспільства, і з його розвитком варто очікувати зменшення відносної частки науково-технічної інформації в загальному обсязі електронної інформації. Доступ до науково-технічного інформації напевно є найстарішим видом інформаційних послуг, що існує, напевно, із часу появи обчислювальної техніки. В даний час доступ до такої інформації надають всі великі бібліотеки в розвинутих країнах.

Останній сегмент масової, споживчої інформації містить:

— інформацію служб новин і агентств преси;

— споживчу інформацію — місцеві новини, погоду, програми радіо – і телепередач, розклад транспорту, довідники про готелі, ресторани, інформацію по прокату машин та інше.

Сегмент побутових засобів може бути розподілений на два крупні сегменти в залежності від пристосування використовуваних сценаріїв і від можливості взаємодії споживача за конкретним сценарієм, а саме: відтворюючі засоби (paticipative media) і засобами, які забезпечують участь споживача (paticipative media). Якщо перші (радіо, пластинки, телебачення, кінофільми) є пасивними засобами, що можуть емоційно захопити споживача, який проте не може змінити заданого сценарію ходу подій, тоді інші дозволяють споживачу створювати вплив на напрямок розвитку дій, на завершення сценарію, а також на альтернативні шляхи досягнення бажаного результату, тобто їх можна трактувати, як інтерактивні засоби. Останнім часом цей напрямок потужно розвивається і стає найприбутковішою та найперспективнішою сферою діяльності. Так поява компактних дисків сприяло розробкам програмних засобів, призначених для навчання, які представляють відео сценарії одночасно розважальні та навчальні. При створенні нових послуг потрібно провести попередній аналіз в таких напрямках, як очікувана реакція споживачів, можливості інфраструктури забезпечення, політика в сфері формуванні ціни на послуги; існування відповідного програмного забезпечення. Крім того платні побутові послуги потребують конкретної адресації та наявності програмно-керованої системи електронного налагодження [5, c. 153-154].

Розділ ІІ. Аналіз електронних інформаційних продуктів і послуг на сучасному етапі

2.1. Аналіз функціонування сучасного електронниого інформаційного ринку України

Аналіз функціонування сучасного інформаційного ринку України свідчить,  що існуюча модель його формування здебільшого орієнтована на техніко-технологічні аспекти прояву і майже не враховує економічні. Проте техніко-технологічні проблеми ринку ІПП потребують здійснення удосконалених заходів, спрямованих на інтенсифікацію їх вирішення. Це стосується структур вироблення ІПП, інформаційного обслуговування, інформаційної інфраструктури, організації діяльності інформаційних посередників.

Повільно розвивається телекомунікаційна сфера, спостерігається низький рівень використання новітніх інформаційних та телекомуніка­ційних технологій в сучасних процесах економічного відтворення, особ­ливо в регіонах країни. Це кардинальним чином гальмує науково-технічний та економічний розвиток держави, загрожує її інформаційній безпеці.

У зв’язку з цим наукові установи, інформаційні та інформаційно-аналітичні центри повинні вирішити таке завдання: використовуючи світовий та власний досвід, науково-практичний арсенал засобів, створити організаційно-економічний механізм формування ринку ІПП, найбільш адекватний до сучасних внутрішніх та зовнішніх умов економічного розвитку України та її інтеграції у світове конкурентне середовище.

Технологічні реалії нового інформаційного середовища зумовлюють істотні зміни змісту інформаційної роботи. Інформаційні служби наукових установ кардинально перебудовують свою діяльність з урахуванням нової інформаційно-комунікаційної парадигми. Розширення можливостей нових інформаційних технологій постійно тримає їх «у тонусі» і призводить до фундаментальних змін філософії бачення інформаційної діяльності. Останні полягають у поступовому переході від принципу забезпечення доступу до необхідного документа до принципу надання консолідованої інформації з пріоритетних інноваційних напрямів наукової діяльності установи. Таке переосмислення інформаційної діяльності потребує оновлення методологічної бази, теорії і методики інформаційної діяльності, у т. ч. інформаційного забезпечення інноваційної діяльності. При цьому для надання інноваційних послуг у сфері інформаційного забезпечення наукової діяльності потрібно враховувати сучасні тенденції світового розвитку наукової комунікації та управління інформаційними ресурсами [4, c. 23].

Вся сучасна індустрія управління науковою інформацією зіткнулася з такими проблемами:

• бурхливе зростання кількості інформації;
• поширення нової веб-технології;
• злиття і поглинання компаній у секторі наукової публікації;
• вільний доступ до патентної інформації, що надається патентними офісами, особливо Європейським патентним офісом;
• активний розвиток концепції відкритого доступу. Зазначені проблеми справляють вплив не тільки

на якість виконання досліджень вченими, але і загалом на інформаційний ринок, оскільки істотно змінюють способи виконання досліджень ученими, інформаційними та бібліотечними працівниками системи інформаційного забезпечення. Крім того, у сучасних умовах зростає інтерес учених, інформаційних фахівців до різних питань, зокрема таких:

• можливості доступу до всієї наукової інформації без будь-яких технічних, політичних або організаційних бар’єрів;
• ціна отримання інформації;
• тривала наявність доступу до всієї інформації;
• надійність інформації, підтверджений і перевірений її зміст;
• можливості ефективної обробки величезної кількості даних;
• наявність інструментальних засобів для пошуку, аналізу та візуалізації інформації;
• глобальна співпраця та ін.

Глобальна співпраця означає, що все більше і більше досліджень виконується світовими віртуальними організаціями з використанням світової мережевої структури та інформаційних ресурсів, що обумовлює значні зміни процесу наукової комунікації, співпраці й наукової публікації. Все це значною мірою впливає на класичне управління інформацією в науці, яке поки що сконцентроване на підготовці результатів наукових досліджень за допомогою ефективних інформаційних систем, що гарантують їх довготермінове збереження та використання на користь суспільства. Для мережевого управління інформацією, або ж управління знаннями, потрібен набагато ширший підхід, де істотними є інноваційна і водночас стійка політична організація, а також технічна підтримка всього наукового процесу. Саме тому глобальна співпраця вимагає інновацій у сфері інформаційної інфраструктури і послуг. Це стосується також процесів обробки первинних і вторинних наукових даних, обміну та поширення електронної інформації. Отже, виникають нові напрями у сфері наукової комунікації та побудови знань [2, c. 139].

2.2. Процес створення державних інформаційних продуктів та послуг

Оскільки в інформаційній економіці основним продуктом діяльності стають інформаційні продукти (інформаційні документи, знання тощо), то предметами праці є інформація, а засобами праці — ІР. Проте це не заперечує значення відносин власності на виробництво як основи виробничих відносин, оскільки засоби праці в інформаційній економіці передбачають створення ІПП [10, с. 19].

Результатами державного інформаційного виробництва є ІПП. Засобами державного інформаційного виробництва ІПП виступають ІР — як паперові, так і електронні. Так звані паперові ІР досліджуються науковцями вже багато років (минуло кілька століть від появи першого паперового носія інформації), а от поняття електронних ІР виникло в науковому обігу недавно (кілька десятиліть тому), оскільки вони містяться на електронних носіях інформації, створюються за допомогою інформаційних технологій, використовуються завдяки інформаційній мережі. ІР виражають об’єднувальну загальну суть результатів інформаційної діяльності і допомагають вирізнити особливе, одиничне кожного ІР.

Науковці розрізняють інформаційну діяльність, яка є частиною розумової праці і включає операції із прийняття, переробки і видачі інформації, що невіддільна від розумової праці фахівців державного управління, та інформаційне обслуговування (сервіс), котре є галуззю професійної діяльності, основні складові якої — процеси створення, оформлення, збирання, аналітико-синтетичної переробки, пошуку, поширення, зберігання й організації використання ІР. Ці процеси виконують професіонали — інформаційні працівники з метою підвищення ефективності праці фахівців галузі державного управління.

В результаті аналітико-синтетичної переробки інформації виявляють потрібні споживачеві ІР, порівнюють їх з інформаційними потребами чи запитами споживачів та узагальнюють. Матеріалізованим результатом аналітико-синтетичної переробки документованої інформації є аналітичні огляди, інформаційно-аналітичні та оглядові довідки, бібліографічні дані, інформаційні звіти про виконання завдань, прес-релізу тощо, підготовлених відповідно до запитів споживачів ІР. Усі ці види інформаційної продукції є інформаційними документами незалежно від того, як вони функціонують чи мають ознаки видання.

Формування документальних потоків, масивів, ресурсів, фондів, створення інформаційно-пошукових систем, підготовка різноманітних бібліографічних покажчиків, фактографічних довідок, написання оглядів, редагування, рецензування і переклад текстів тощо є різновидами інформаційної діяльності, що потребують знання основ аналітико-синтетичної обробки ІР. [21, c. 11]

Суб’єктами професійної інформаційної діяльності можуть виступати як окремі особи, так і спеціальні інформаційні, телекомунікаційні установи. Фахівці виконують на своєму робочому місці інформаційну роботу для забезпечення інформаційних потреб держави, підприємства, установи, фірми, посадових осіб та інших споживачів. Необхідно зазначити, що Національна академія державного управління при Президентові України започаткувала новий науковий напрям щодо електронного урядування та розвитку електронної демократії в Україні.

Невід’ємною частиною створення сучасного інформаційного суспільства є впровадження електронного урядування. Основні умови впровадження електронного суспільства наступні:

—         доступність інфраструктурних компонент;

—         готовність нормативно-правової бази;

—         готовність органів виконавчої влади надавати послуги електронним шляхом;

—         готовність суспільства отримувати ці послуги.

Споживачем ІПП можуть бути будь-яка людина або колектив, що потребують ІР, відібраних з масиву інформаційних та документальних джерел і опрацьованих відповідно до інформаційної потреби [7, с. 277].

Держава задовольняє інформаційні потреби громадян шляхом електронного інформування та електронного консультування. Проаналізуємо їх більш детально. Електронне інформування як передумова зміцнення відносин між владою, громадянами і міжнародною спільнотою має однобічний характер, оскільки інформація надходить в режимі он-лайн від державних органів до громадян. На відміну від електронного інформування, електронне консультування забезпечує обмежені двобічні відносини між урядом і громадянами, тобто вони вже передбачають зворотний зв’язок. У режимі он-лайн відбувається таке: звернення громадян (інформаційні запити, скарги, пропозиції), проводяться анкетування, різноманітні дослідження потреб громадян тощо. Засобами електронного консультування є електронні скриньки, он-лайн-конференції, Інтернет-чати, форуми. Проте це не вирішує питання покращання надання державою інформаційних послуг та задоволення потреб громадян.

Підвищити якість, швидкість та оперативність державних послуг можна, використавши новітні інформаційні технології. Це не тільки сприятиме задоволенню інформаційно-комунікаційних потреб громадян, а й дозволить їм здійснювати моніторинг дієвості та ефективності уряду, допоможе вирішити завдання взаємодії і координації державних установ, що створюють електронні інформаційні продукти.

Пропонуємо наступні напрями задоволення інформаційних потреб громадян:

—         упорядкування національних ІР в системі електронного уряду;

—         створення системи якісних державних ІПП в електронному урядуванні;

—         інформування громадян про стан системи державного управління та її підсистем в електронному урядуванні;

—         налагодження інформаційних взаємозв’язків органів державної влади між собою та навколишнім середовищем та налагодження інформаційних взаємозв’язків у режимі он-лайн громадян та органів державної влади в електронному урядуванні з метою впливу на процес прийняття державних управлінських рішень та досягнення його демократичності, відкритості і прозорості;

—         забезпечення раціонального функціонування інформаційної системи електронного уряду шляхом підвищення професійності щодо інформаційної специфіки діяльності державних службовців в електронному урядуванні;

—         удосконалення регулятивного середовища держави шляхом прийняття законів та законодавчих актів, які сприяли б здійсненню соціальних заходів, що гарантували б можливість усім колам суспільства отримувати будь-які необхідні ІР в електронному урядуванні;

—         створення класифікації національних ІР в електронному урядуванні;

—         чітке розмежування ІР відповідно до форм власності з метою їх правового захисту;

—         налагодження інформаційно-економічних відносин на ринку інформаційного капіталу шляхом організації процесу купівлі-продажу ІР та забезпечення правового регулювання цього процесу;

—         створення підсистеми економічних відносин між різними господарюючими суб’єктами з приводу організації процесу купівлі-продажу інформаційних товарів — продуктів інтелектуальної власності [26, c. 22-23].

Отже, держава, прагнучи задовольнити інформаційні потреби громадян, створює інформаційні продукти для забезпечення прозорості діяльності органів державної влади та можливості брати участь у державному управлінні, впливаючи на прийняті управлінські рішення, а також надає інформаційні послуги громадянам щодо їх громадського стану, місця проживання та сфер їх людської діяльності.

Розділ ІІІ. Стратегічні та тактичні напрями розвитку ринку інформаційних продуктів та послуг

Аналіз методів та засобів традиційної організації маркетингової діяльності та досліджень свідчить про необхідність їх удосконалення відповідно до сучасних вимог управління та ведення господарської діяльності суб’єктів підприємництва та їхньої  стратегії на конкурентних ринках.

Дослідження практики розбудови бізнесу на засадах інформатизації в промислово розвинутих країнах світу доводить, що найбільш ефек­тив­ним сучасним шляхом зменшення загальних виробничих витрат, зниження цін на продукцію, підвищення якості та розширення асор­тименту останньої, посилення конкуренції і перш за все – здатності виробляти продукцію безпосередньо за запитами споживачів є розроб­лення марке­тингової стратегії та тактики діяльності підприємства на основі вико­ристання Інтернет-інструментарію. Здатність Інтернет накопи­чу­вати, аналізувати та оперувати великою кількістю загальних та спеціалі­зованих даних сприяє створенню “служб порівняння”, що дозволяє опера­тивно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку, серед конкурентів, у ціноутворенні, технологіях, телекомунікаціях, видах потреб, рівні плато­спроможності.

Таким чином, Інтернет-середовище – це середовище, використання якого дає цілий арсенал можливостей для швидкого та ефективного розвитку економічного об’єкта. Через наявність в ньому інформаційних продуктів (Web-сторінки, електронні первинні та вторинні джерела інформації, пошукові системи, технології економічних розрахунків, порів­няння даних, моделювання тощо) та можливості отримати інформаційні послуги (електронна пошта, дошка об’яв, відеоконференції, електронна реклама, інтерактивне спілкування, інтерактивні магазини тощо) тут розміщується та цілодобово обертається інформація учасників ринкових відносин незалежно від їх форми власності і географічного місце­знаходження. А використання Інтернет-технологій створює умови для якісно нових підходів до організації маркетингової діяльності та дослід­жень з метою оперативного визначення стратегії та тактики діяльності економічного об’єкта розвитку, розвитку конкурентного середовища.

Важливим економічним аспектом маркетингової діяльності та досліджень є наявність системи економічних показників розвитку ринку ІПП, дійової політики ціноутворення та визначення цін на ІПП.

Як зазначалося, діюча система державної статистичної звітності нестійка і не дозволяє як мати реальну картину розвитку інформаційної сфери та напрямів ринку ІПП, так і орієнтуватись у динаміці та тенденціях їх змін. Для вирішення цієї проблеми автором даного дисертаційного дослідження запропонована удосконалена система економічних показників розвитку інформаційної сфери, формування суспільства інформатизації та методика їх обчислення (табл. 2) [27, c. 30-31].

Таблиця 2. Діюча та запропонована система статистичної звітності розвитку інформаційної сфери

Показники діючої системи державної статистичної звітності (на 01.01.09 р.)	Нові показники, що пропонуються для удосконалення системи статистичної звітності
1. Парк ЕОМ, од.	1. Потреба в ЕОМ, од.
2. Вітчизняне виробництво ЕОМ, од.	2. Кількість користувачів Інтернет, од.
3. Експорт комп’ютерних послуг, млн дол. США	3. Кількість Web-серверів, Web-сторінок в українському сегменті Інтернет, од.
4. Імпорт комп’ютерних послуг, млн дол. США	4. Рівень інтелектуалізації населення,  %
5. Реалізовано програмних засобів, од.	5. Інформаційна ємність, грн
6. Всього надано інформаційних послуг, млн грн	6. Рівень прибутковості підприємств до і після впровадження новітніх технологій, грн
7. Кількість баз даних загального користування, од.	7. Питома вага капітальних вкладень, що виділяються  підприємством на НДДКР, грн
8. Середня кількість структур інформаційної сфери (од.) та працюючих в них (осіб)	8. Індекс інформаційного старіння продукту
	9. Амортизація спожитих інформаційних технологій, грн
	10. Кількість введених в експлуатацію “інтелектуальних” житлових будинків, од.

Визначальним фактором у процесах створення та розповсюдження ІПП є ціна, політика та стратегія ціноутворення. Сьогодні при ціно­утворенні на ІПП виникає новий погляд на сутність та природу цін, які змінилися з розвитком ринкових відносин, визнанням інформаційної продукції товаром і необхідністю враховувати ефект від впровадження ІПП при організації виробничих відносин та виготовленні майже всіх видів товару.

При встановленні ціни на ІПП, як і на будь-який інший вид матеріальної продукції, використовуються два методичні підходи: витрат­ний та ціннісний, а найважливішим фактором при її встановленні виступає попит, тобто платоспроможний рівень споживачів. Зважаючи на  специ­фічність ІПП, яка виявляється через їх участь у створенні мате­ріального продукту та доданої вартості, в дисертації запропонована модель розра­хунку прибутку від виробництва, реалізації та впровадження ІПП залежно від обсягів витрат на виробництво, рівноваги попиту та пропозиції, цін конкурентів. Такий підхід до визначення цін на ІПП дозволив визначити залежність екстремальних значень прибутку виробника ІПП від вартості інформаційної послуги та їх кількості, вартості однієї інформаційної послуги для споживача з прямими витратами на її виготовлення та передачу.

У сфері інформаційної політики, організаційно-правової підтримки та нормативно-законодавчого забезпечення інформатизації було б доцільно:

– розробити пакети нормативних документів економічного стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу інформаційного напряму, електронного сектора інформаційного ринку та електронних продажів, розробників НДДКР, а також диференційовані ставки податків і зборів на основі багатофакторного аналізу тощо;

– здійснити перебудову системи інформаційної освіти та підвищення інформаційної культури населення;

– визначити наукову та інформаційну сфери пріоритетними напрямами розвитку економіки, оскільки це сприятиме удосконаленню виробничих відносин та економічному відтворенню і, як наслідок, підвищенню рівня конкурентоспроможності продукції та послуг суб’єктів ринкового господарювання [3, c. 128-129].

Таблиця 3

Проблеми розвитку суспільства України на засадах інформаційної економіки

Проблема	Сутність та мета проблеми
Превентивна проблема небезпеки	Побудова інформаційного суспільства, тобто суспільства машин, автоматизації та роботів з неякісним інтелектуальним обслуговуванням та обмеженою фізичною працею
Превентивна проблема досконалості	Перетворення інформації на стратегічний ресурс життєдіяльності людини, досягнення високого рівня інтелектуалізації населення, проведення політики уречевлення знань для використання й удосконалення  підсилювачів енергетично-інтелектуальних можливостей людей та машин, повсюдне запровадження інформаційних та телекомунікаційних технологій, розширення меж вільного часу, побудова суспільства інформаційної економіки
Поточна проблема виходу з критичного стану	Підвищення рівня освіти та інформаційної культури, поповнення парку обчислювальної техніки, розробка (купівля) нових технологій для відтворення та розвитку первинного та вторинного секторів суспільного виробництва (сільського господарства, промисловості) і підвищення на цій основі добробуту народу, розвиток ринку ІПП, створення стійкої системи показників статистичної звітності, розроблення оптимальної політики ціноутворення, удосконалення системи та методів нормативно-правового регулювання
Цільова проблема виходу з критичного стану	Формування парку обчислювальної техніки, створення умов для впровадження інформаційних та телекомунікаційних технологій в регіонах країни, підвищення рівня освіти та культури сільського населення. Формування банку даних національних інформаційних ресурсів, розвиток електронного виду інформаційного міжнародного спілкування. Підвищення рівня життя населення країни, побудова суспільства стабільної економіки
Фактична проблема досягнення мети	Визначення ІПП матеріальною основою розвитку суб’єктів підприємницької діяльності, розробка інформаційних систем та підвищення рівня забезпеченості гуманітарно-соціальних сфер економіки засобами обчислювальної техніки, удосконалення нормативно-правової бази, системи статистичної звітності, фінансування та кредитування НДДКР, розроблення політики ціноутворення на ІПП, розширення українського сегмента Інтернет, розроблення методології формування інформаційного попиту та шляхів його задоволення, визначення процесів інформатизації соціальним замовленням, формування національного ринку ІПП

У сфері удосконалення інформаційної інфраструктури необхідно прискорити процеси створення в Україні так званої єдиної нервової системи обміну інформацією та знаннями між усіма суб’єктами ринкових відносин. Для цього потрібно терміново розробити та затвердити на державному рівні відповідні програми, що забезпечить оперативний та постійний обмін інформацією між усіма суб’єктами національного інфор­маційного ринку, створення віртуальної економіки та сприятиме інтеграції України у Європейський та світовий інформаційні ринки.

У сфері підвищення соціально-економічного статусу інформатизації доцільною була б активна підтримка Урядом процесів розроблення інформаційних систем дистанційного навчання, діагностики, теле­медичних систем, електронних бібліотек, інтелектуальних будинків. Необ­хідна також підтримка на державному рівні положення про включення колективів інтелектуальної праці в процеси розподілення прибутків суб’єктів підприємницької діяльності тощо [8, c. 96-97].

Висновки

Таким чином, закони планомірного і пропорційного розвитку інформаційного суспільства реалізуються в таких основних формах, як державне регулювання, планування, у тому числі прогнозування й програмування інформаційної економіки.

Інформаційно-економічні взаємовідносини між суб’єктами інформаційної економіки здійснюються на єдиному інформаційному просторі (ринку інформаційного капіталу та ринку інтелектуальної власності), який сформований спільними та загальними для суб’єктів державного управління об’єктами — ІР, інформаційним середовищем, науково-технічними досягненнями тощо.

Численні комбінації інформаційних телекомунікаційних зв’язків між суб’єктами державного управління та об’єктами інформаційно-економічного простору створюють систему інформаційних економічних відносин. Характер цих відносин є відображенням якості інформаційних продуктів і послуг, їх кількості, змісту ІР, параметрів інформаційних телекомунікаційних зв’язків між суб’єктами та об’єктами інформаційної економіки.

По-суті, з правової точки зору, інформаційна послуга — це корисний ефект від здійснення виконавцем на замовлення замовника певних дій, а саме — пошук інформації, обробка її таким чином, щоб зробити останню доступною для розуміння замовника. Корисний ефект має немайновий характер, що втілений у конкретних відомостях певної галузі знань, які становлять інтерес для замовника. Ці відомості мають бути цінними, носити ексклюзивний характер і не можуть бути загальнодоступними. Існуючі принципи інформатизації суспільства, переорієнтація на ринкові засади виробничих відносин, в яких ІПП відіграють визначальну роль, обґрунтовують об’єктивну необхідність та створюють умови для розвитку та функціонування ринку ІПП, конкурентного інформаційного середовища.

Список використаної літератури

1. Влащенко Л. Електронні бібліотеки та інформаційно-бібліотечні системи // Бібліотечний форум України. — 2006. — № 3. — С. 2-3
2. Глинський Я. Інтернет: Мережі, HTML і телекомунікації: навч. посібник: самоучитель / Ярослав Глинський, Вікторія Ряжська, 2007. – 221 с.
3. Головко Б. Інформаційна соціологія: тематична диспозиція // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2004. — № 2. — С. 120-132
4. Гранчак Т. Електронна інформація: вдосконалення організації та використання: Міжнародна наукова конференція «Інтелектуальні інформаційні технології у бібліотечній справі» // Бібліотечний вісник. — 2005. — № 6. — С. 22-25
5. Грехов, Андрій Михайлович. Електронний бізнес (е-комерція): навчальний посібник / Андрій Грехов, 2008. — 301 с.
6. Дробко Т. Електронні інформаційні ресурси з літературознавства: огляд, класифікація, проблеми використання // Бібліотечна планета. — 2003. — № 4. — С. 6-9
7. Електронна комерція: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Андрій Береза, Ірина Козак, Франк Левченко, та ін, 2004. — 104 с.
8. Електронне урядування в Україні: аналіз та рекомендації: результати досліджень / ред. І. Г. Малюкова, 2007. — 254 с.
9. Зайончик Л.Г. Управлінські рішення на базі електронної інформаційної системи // Автошляховик України. — 2007. — № 3. — С. 11-15
10. Зацеркляний М. М. Основи комп’ютерних технологій для економістів: навчальний посібник / М. М. Зацеркляний, О. Ф. Мельников, В. М. Струков, 2007. — 671 с.
11. Левченко О. Основи Інтернету: [навч. посіб.] / Олександр Левченко, Ігор Завадський, Наталія Прокопенко ; за заг. ред. А. М. Гуржія, 2009. — 285 с.
12. Лопата О. Практика використання електронних інформаційних ресурсів читачами сучасної наукової бібліотеки // Вісник Книжкової палати. — 2010. — N 5. — С. 35 — 39
13. Лопата О. Практика використання електронних інформаційних ресурсів читачами сучасної наукової бібліотеки // Вісник Книжкової палати. — 2010. — N 4. — С. 25 — 29
14. Лютікова П. Поняття та види договорів на надання інформаційних послуг // Право України. — 2008. — № 7.- С.91-94
15. Перехрест Г. Електронні інформаційні ресурси українського сегмента Інтернету // Бібліотечна планета. — 2007. — № 3.- С.26-29
16. Петрова Л. Бібліотечно-інформаційні послуги в контексті ринкових перетворень // Наукові праці Національної бібліотеки імені В.Вернадського. — Київ, 2002. — Вип.9. — С. 98-113
17. Плескач В. Електронна комерція: Підручник / Валентина Плескач, Тетяна Затонацька, 2007. — 535 с.
18. Погребна О. Електронні ресурси Національної парламентської бібліотеки України в інформаційному супроводі процесу політичних реформ у державі // Бібліотечна планета. — 2005. — № 1.- С.19-20
19. Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурси // Офіційний вісник України. — 2004. — № 11. — С. 45-47
20. Польовик С. Розвиток електронних інформаційних ресурсів фонду президентів України: проблеми і перспективи // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2005. — № 4. — С. 21-28
21. Потапенко М. Формування бази електронних інформаційних ресурсів — перший крок до створення цифрової бібліотеки // Бібліотечна планета. — 2004. — № 3. — С. 11-12
22. Продаж бізнес-інформації через Інтернет: перспективи українських інформаційних агентств у контексті міжнародного досвіду // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 8. — С. 97 — 102
23. Савіна З. Електронні інформаційні ресурси бібліотек України: За результатами дослідження // Бібліотечна планета. — 2002. — № 2.- С.20-21
24. Федорчук А. Особливості створення інформаційних ресурсів на основі традиційних та електронних ЗМІ // Бібліотечний вісник. — 2009. — № 4. — С. 21-25
25. Шемаєва Г. Електронна бібліотека у системі інформаційного забезпечення науки // Вісник Книжкової палати. — 2005. — № 8. — С. 27 — 30
26. Шемаєва Г. Електронні ресурси бібліотек України в інформаційному забезпеченні науки: стан та перспективи розвитку // Бібліотечна планета. — 2006. — № 4.- С.21-25
27. Шемаєва Г. Електронні ресурси бібліотек України в інформаційному забезпеченні науки: стан та перспективи розвитку // Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 8. — С. 29 — 32