Вступ

Управління діяльності підприємства — перспективний напрямок наукових розробок. Методи та стиль управління, що його запроваджено на підприємстві, безпосередньо впливають на ефективність його діяльності. Оскільки даний напрямок досліджень відносно новий для українських підприємств, то існує потреба у розробці основних принципів управління, і для цього може бути використаний досвід провідних країн світу, з урахуванням специфіки української економіки.

Огляд літератури показав, що існують певні наукові дослідження, які мають описовий характер щодо методів управління японських та американських підприємств. Автори намагаються виділити найбільш характерні риси менеджменту, які притаманні саме цим двом країнам. Однак і досі залишається відкритим питання, як використати досвід управління передових країн світу українськими підприємствами.

Слід зазначити, що єдиної теорії менеджменту не існує, як і не існує єдиних методів управління, є тільки загальні принципи, на яких будуються японська, американська, європейська моделі менеджменту зі своїми особливостями, що враховують певні національні цінності, особливості психології, менталітет, тощо.

Крім того, при створенні власної моделі управління необхідно враховувати такі фактори як тип власності, форма державного устрою і зрілість ринкових відносин.

У сучасному менеджменті виділяють два стилі управління — японський та американський. Пояснення цьому полягає в тому, що до 7 0-х років ХХ ст. США було визнано світовим лідером у виробництві більшості товарів і саме американські підприємства були світовими лідерами у продуктивності праці. Основою даного успіху був ефективний менеджмент. Прорив японських підприємств у 70-ті роки викликав шалену зацікавленість до того, як саме управлінські питання вирішуються в Японії. Вивчення цих підходів свідчить, що японські та американські методи управління значно відрізняються, а інколи носять протилежний зміст. Методи управління, які застосовуються в інших країнах, знаходяться десь між цими крайніми точками.

Менеджмент і система управління в США визнані однією з найефективніших у всьому світі. Недарма література, підручники, так чи інакше стосуються менеджменту, в більшості випадків написані американськими авторами або на основі американської моделі. В умовах інтенсивного переходу України на сучасний світовий ринок, їй необхідно виявляти і нарощувати свої конкурентні переваги. Тому вітчизняному бізнесу та державному сектору необхідна ефективна система управління ресурсами компанії. Це можливо завдяки вивченню досвіду зарубіжних західних колег. 

1. Характерні методи американської системи управління

Зародження управління, як науки, в Сполучених Штатах Америки почалося ще в двадцятому столітті, і велику роль в цьому зіграло те, що країна була демократичною, а також працьовитість і тяга до освіти населення. Держава була вельми ліберальним. Так почало формуватися управління, як наука. Безперечно, основоположником менеджменту є Фредерік Тейлор (1856 — 1915).

Освіта менеджменту почалося в 1900-х роках. У цей період було безліч масивних ієрархічних структур. Основну роль у формуванні менеджменту зіграли такі особистості, як Ф. Тейлор, Е. Мейо, Д. Макгрегор, М. Форд.

Почнемо з Тейлора. Його система організації привела до «організаційної революції» в управління, а також виробництва. Основними пунктами в його теорії є [1]:

1) Здатність аналізувати роботу і етапи виконання;

2) Пошук певних робочих для виконання того чи іншого виду роботи;

3) Підвищення кваліфікації працівників;

4) Співпраця між робітниками і адміністрацією.

Основним напрямком в його теорії була робота, яка виконувалася на нижніх організаційних рівнях. Тейлор вивчав те, як пов’язані фізичні і психологічні сторони роботи, з метою досягнення кращої системи управління. Але, як ми бачимо, за допомогою цього можна було вирішити проблему з поділом організації на відділи, а також діапазону контролю.

Генрі Форд (1863 — 1947), що іменується також автомобільним королем, був яскравим прикладом американського менеджменту. Завдяки конвеєру, який він сам винайшов, відбулася «революція в цеху», адже це сильно збільшило можливість заміни людей технікою.

Елтон Мейо (1880 — 1949), вважав, що управління слід покладатися на наукову психологію і жодним разом не можна покладатися на абстрактні поняття про людину. Вперше психологічний аналіз був використаний для вирішення виробничих питань Г. Мюнстерберг — професором Гарварду. У проміжку з 1920 по 1930 року утворилася школа людських відносин. Поява такого поняття, як «людські відносини» пов’язують з Е. Мейо і Ф. Ротлісбергом — американськими вченими, які досліджували виробничі відносини. Їх теорії стали фундаментом для утворення ідей про «людину в організації» [2].

Сьогодні успішно функціонувати на світовому ринку досить складно. Змагатися за першість із такими корпораціями, як «Nestle», «McDonald’s», «Microsoft», «Apple», «Procter&Gamble», «Coca-Cola» та інші майже неможливо. Кожна з цих корпорацій, хоча і має гідних конкурентів, тримає першість у відповідній галузі економіки. Досягти такого успіху корпорації змогли завдяки правильно обраній стратегії розвитку, високій якості продукції та послуг, доступним цінам, чудовим маркетинговим ходам. Але чи змогли б вони все це організувати, якби вони не мали такого важливого елемента як талановитий керівник?

У сучасній ринковій економіці система управління персоналом відіграє все більш значущу роль. Особливо важливою вона є для менеджерів, оскільки саме керівники повинні управляти не лише своїм робочим часом, але і часом своїх підлеглих. Делегуючи повноваження, розставляючи пріоритети, менеджер мотивує працівників на досягнення результату.

Кожен керівник стикається з проблемою управління персоналом, обранням вірної моделі менеджменту, призначенням «правильних» менеджерів. А в разі виходу компанії на зовнішній ринок це питання досить важливе.

Система менеджменту, що на даний момент склалась в США, поступово втрачає свої лідируючі позиції, а останнім часом все більше набуває рис японських методів управління.

Але існують певні відмінності між організацією вищої ланки менеджерів у США та Японії: в США серед багатьох членів ради директорів доволі часто є представники, які не належать до даної компанії, в Японії така практика відсутня; в США рішення приймаються директорами, а виконання їх покладено на інших осіб.

Американські вчені є основоположниками наукового підходу в менеджменті. Тож всі сфери управління побудовані на обґрунтованих принципах. Велику увагу в США приділяють умовам праці. Як свідчать дослідження, навіть витрати, понесені на забезпечення належних умов праці, призводять до економії. За певного рівня освітлення, вологості, температури повітря можна досягти зростання продуктивності праці. Те ж саме стосується і кольору кімнати, в якій працює персонал.

На жаль, в нашій країні люди з великим досвідом і знаннями, які можуть дійсно підвищити ефективність виробництва, мають виконувати дрібну бюрократичну роботу. А створення додаткових робочих місць вважається нераціональним.

Крім того, широко застосовується практика запрошення консультантів ззовні, замість того, щоб утримувати відповідного спеціаліста на постійній основі. Це пояснюється неможливістю повного використання останнього, тож таким чином можна досягти економії у його заробітній платі [5].

Розробляючи концепцію підвищення конкурентоздатності, американці велику увагу приділяють розвитку науки і технології, належному рівню освіти.

Попит на кваліфікованих менеджерів в США завжди залишається на високому рівні. Ця спеціальність вважається дефіцитною.

Тому ведуться активні пошуки нових методів найбільш повного і ефективного використання керівних кадрів різних рівнів. Для зростання ефективності їх роботи, систематичного оновлення професійних знань в США широко використовуються різноманітні курси підвищення кваліфікації, які діють переважно при університетах.

Жорстка конкуренція на ринку праці вимагає від кожного робітника максимальної віддачі. Належну увагу приділяють створенню комфортної робочої атмосфери, усуненню конфліктів і суперечностей між підлеглими [6].

Ефективна система управління персоналом в умовах ринкового господарювання суттєво впливає на забезпечення конкурентоспроможності підприємств і створення конкурентних переваг за рахунок раціонального використання інтелектуальних ресурсів і трудового потенціалу працівників. Незважаючи на значну кількість і накопичений досвід наукових розробок вітчизняних і зарубіжних учених щодо вдосконалення форм і методів кадрового менеджменту, більшість українських підприємств через брак висококваліфікованого управлінського персоналу та недостатньо гнучку й застарілу концепцію кадрової політики не встигає реагувати на швидкі зміни ситуації на ринку праці, нові вимоги до мобільної переорієнтації інтелектуального потенціалу власного персоналу, впровадження сучасних технологій кадрової роботи, як одного з дієвих виробничих процесів.

Управління персоналом є одним із найважливіших напрямів у стратегії будь-якого сучасного підприємства, оскільки роль людини у виробництві, наданні певних послуг і економічному житті суспільства взагалі постійно зростає. До того ж, перехід до ринкових відносин, ускладнення економічних зв’язків, продуктивні сили, що інтенсивно розвиваються та інше, призводять до глибоких змін методів праці. Таким чином, потрібно більш чітка та налагоджена структура управлінських органів, більш гнучкі методи керівництва, спрямовані на підвищення ефективності використання кадрового потенціалу.

Однак для того, щоб ефективно управляти персоналом, приймати необхідні та правильні рішення, оцінювати доцільність цього управління і прийнятих рішень, потрібно розуміти сутність поняття «організація управління персоналом» і головну мету цього процесу.

Важливо зробити висновок, що система управління, яка склалася в Америці дуже ефективна. Це доводить загальний рівень економіки країни, рівень розвитку підприємництва та бізнесу на світовому ринку. Багато американських компаній є лідерами у своїй галузі виробництва. Але прискорений розвиток азіатського бізнесу ставить під загрозу подальше лідерство держави на глобальному ринку. Жорстка конкуренція змушує світової бізнес ставити перед собою більш масштабні цілі і постійно підвищувати якість його управління. Слід зробити висновок, що, для того, щоб зберегти свої лідируючі позиції, західні компанії повинні слідувати оновленої стратегії організації. Необхідно забезпечити новий підхід до забезпечення інформацією підприємства. Також важливий факт поступового «олюднення» бізнесу, оскільки моральні принципи в сучасному світі набувають все більшої цінності. Працівник в організації тепер не тільки інструмент її функціонування, а й член команди, особистість. Активне впровадження інновацій, інтеграція в міжнародний бізнес, глобальний менеджмент повинні стати запорукою успіху передових компаній. 

2. Особливості американської моделі управління персоналом

На сучасному етапі розвитку докорінно змінилася роль людини у виробництві. Людина вже не тільки найважливіший елемент виробничого процесу на підприємстві, а й стає головним стратегічним ресурсом компанії в конкурентній боротьбі. Які б не були прекрасні ідеї, новітні технології, найсприятливіші зовнішні умови, без добре підготованого персоналу високоефективної роботи домогтися неможливо.

Підприємство або його персонал (штатний склад) є ключовим фактором розвитку, тому що коли підприємство проявляє турботу про своїх людей, ці результати обов’язково позначаються на його діяльності [1].

Управління персоналом можна вважати діяльністю, яка спрямована на вирішення службових потреб, підтримку розвитку персоналу, кожного окремого працівника, вдосконалення умов праці з метою виконання завдань організації. Саме тому персоналом необхідно керувати на основі найважливіших аспектів теорії та практики менеджменту.

У вітчизняній економіці поступово формуються умови для суттєвого підвищення ефективності та прибутковості роботи підприємств, їх орієнтації на реального споживача.

Сьогодні менеджмент — це тисячі можливих варіантів і нюансів управлінських рішень. Багатоваріантність, гнучкість і неординарність господарських комбінацій, неповторюваність дій, їх залежність від певної ситуації становлять основні особливості сучасного управління. На сучасному етапі розвитку менеджменту ніхто не має сумніву у необхідності вивчення зарубіжного досвіду управління. Для виявлення правильних відповідей на багато питань, що закономірно виникають при виробленні нової стратегії розвитку та переорієнтації систем управління на ринкові умови, необхідно досконало вивчити те, що роблять і що робитимуть передові компанії провідних країн світу.

Економічний, політичний і правовий аналіз зовнішнього середовища дозволяє визначити й оцінити, чи має сенс для фірми робота у даному регіоні, країні. Якщо ж відповідні висновки зроблені й узгоджені зі стратегічними задачами фірми, на перший план виступає задача максимально ефективної роботи у вибраних майбутніх країнах базування. Ця задача включає дві базові складові: з одного боку, необхідний вибір відповідних організаційних форм і масштабів проникнення. Друга складова проблеми ефективної роботи фірми у країні перебування — врахування і ефективне використання культурного фону країни.

Одним із основних етапів аналізу культурного зовнішнього середовища є аналіз стереотипів поведінки, характерних нації загалом і її бізнесменам, менеджерам і спеціалістам зокрема.

В американському менеджменті та управлінні варто виділити такі особливості, як:

1) Американська діловитість і вміння організовувати;

2) Забезпечення компетентності персоналу, розвиненість індустрії вдосконалення менеджменту;

3) Особливості стратегії та управління виробництвом в фірмах.

Отже, почнемо з американської діловитості. Саме поняття «діловитість» описується, як бути розумної і заповзятливої ​​особистістю [3]. Але в Америці вона має ряд відмінностей ознак. Прояв цього можна знайти в цілеспрямованості персоналу: працівники наполегливі і завжди завершують розпочату справу. Слідуючи з цього, стає зрозуміло, що в американському менеджменті дуже розвинена концепція MBO (Management By Objectives). Так само варто відзначити прагнення персоналу до доходу і вигоді. «Той, хто не дихає повітрям прибутку, той задихнеться в діловому світі. Ділові американці вважають, що будь-яка справа має бути вигідним, тобто дати виграш в грошах, у часі і попутно в задоволенні »[4]. Після цих слів зрозуміло бажання американців розібратися в деталях справи, знаходити різні підходи, вивчати досвід різних країн.

Так само існує «три ділових правила»:

1) Роби те, що окупається, або приносить дохід;

2) Вибирай найбільш ефективні способи досягнення поставленої мети;

3) Умій знаходити і максимально ефективно використовувати потрібні ресурси.

Так само у американських менеджерів слід зазначити вміння рахувати і оцінювати. Вони завжди намагаються знайти позитивні і негативні сторони своєї справи, витрати і доходи. Інший рисою американської діловитості по праву вважається єдність слова і справи. Американці ніколи не порушать свого слова. Адже якщо він не виконає обіцяне, то до такого менеджера пропаде довіру, і його можуть віднести до «базік», що дуже страшно для американців [5].

Забезпечення компетентності персоналу, розвиненість індустрії вдосконалення менеджменту. Даний ознака можна знайти в системі підготовки і підвищення кваліфікації персоналу, а також розвитку технологій навчання. Варто виділити 4 різновиди інститутів:

1) Школи менеджменту;

2) Факультети менеджменту в вищих навчальних закладах;

3) Професійні суспільства;

4) Консультативні фірми.

«Всі форми і види навчання та підготовки потрібні для однієї мети — зробити знання продуктивними» [6].

Школи менеджменту спрямовані на підготовку до підвищення кваліфікації менеджерів. На факультетах менеджменту в вищих навчальних закладах проходять курси, на яких слухачі дізнаються про останні досягнення, а також мають можливість обговорити свої ідеї. Професійні суспільства спрямовані на підвищення кваліфікації персоналу організацій, прикладами цих товариств можуть стати: American Management Association (AMA), National Insurance Crime Bureau (NICB), American Society for Training & Development (ASTD). Консультативні фірми є лідерами. Вони досліджують всі процеси в організації, інтегрують нововведення суміжних наук, формують нові методи. Варто зазначити, що організації використовують 2 види підвищення кваліфікації: 1) в рамках однієї компанії, то є на робочому місці; 2) поза компанією. Даний підхід так само використовується і в сучасних російських компаніях. Слідуючи з усього вищесказаного, американський персонал має гідний рівень компетентності.

Особливості стратегії та управління виробництвом в фірмах. Тут варто відзначити концепцію «робити з першого разу», тобто, у продукту буває належну якість, яке досягається шляхом включення в кожну посадову інструкцію відповідальності за якість. Так само не можна упускати той факт, що в Америці часто проводяться профілактика обладнання. В американських компаніях буває ієрархічна модель управління, яка їм притаманна.

Ознаками цієї моделі є: 1) незалежність функціональних одиниць; 2) у будь-якої одиниці є всього лише один начальник. Переміщення вгору і вниз (при скороченні) здійснюється з урахуванням стажу працівника і заслуг.

Однією з особливостей американського менеджменту є поділ за спеціальностями. До плюсів можна віднести те, що буде менше йти часу на підготовку, буде більше можливостей роботи зі спеціальним обладнанням, а також збільшення рівня того чи іншого професійного вміння. Мінусами будуть: 1) мала гнучкість, при зміні умов ринку, а також цілей; 2) монотонність роботи може втомити робітників. Велику роль відіграє вислуга років, так як вона в основному впливає на рівень заробітної плати. Але найчастіше начальник може несправедливо оцінити працю працівника, тим самим позбавляючи його заслужених грошей, але профспілки вирішують ці проблеми. Так само існують грошові надбавки за понаднормову роботу в районі 25%, а також премії двічі на рік. 

Висновки

Отже, американське управління характеризується підходом до людини як до робочої сили, одного із засобів досягнення мети кампанії, з акцентом на індивідуалізм, особисте прийняття рішень на основі службових повноважень, концентрацію на поняттях самовідповідальності та самоствердження, здійснення короткотермінового найму. Американським компаніям властиві капіталоцентризм, швидка оцінка та кар’єрне зростання персоналу, спеціалізація діяльності, формальні, кількісні методи оцінки персоналу. Натомість у Японії управлінська практика відрізняється орієнтацією на людину, що виражається у підході до неї як особистості, колективізмі, співпраці, колективному прийнятті рішень, здійсненні довготермінового найму.

Традиційно в індустріальних країнах, Канаді, США як малі, так і великі підприємства дотримуються відкритої політики «вхід — вихід», при якій процедура підбору кадрів проста, тому робітника можна звільнити або перемістити, якщо це потрібно фірмі.

Американська модель управління формувалася з урахуванням специфіки її культури, рівня самосвідомості, системи цінностей. Величезну роль зіграли державний устрій країни і її грошово-кредитна політика і фінансова система. Що стосується системи цінностей США, то яскравим прикладом є існування словникового обороту «Американська мрія». Це образ думок і система цінностей, що домінують в західному суспільстві. Відомий американський соціолог Роберт Мертон дав наступну характеристику даного феномену: «заклик культури очевидний: не можна вдаватися до смутку, не можна припиняти боротьбу, не можна знижувати свої цілі». В основі культурної аксіоми лежить наступна думка: досягти мети за будь-яку ціну. Це стосується всіх сфер життя американців, зокрема, ведення бізнесу і підприємництва.

Отже, ми виявили ряд характерних особливостей менеджменту в американських організаціях:

• Орієнтація на споживача
• Самостійність і винахідливість
• Опора на цінності компанії
• Творчий підхід при вирішенні складних підприємницьких завдань
• Повна віддача справі
• індивідуальна відповідальність
• Орієнтація на майбутнє
• Швидке просування по кар’єрних сходах
• Уміння знаходити нові цілі і передбачити їх результати
• Не боятися ризикувати, але робити це обдумано

Поряд з американськими системами, на яких базуються формування, розвиток і управління персоналом, а також організація роботи з резервом, зупинимося на японській практиці. Особливість функціонування японської системи полягає в тому, що вона створюється в рамках діючої структури і гнучкої системи групової відповідальності, горизонтальних зв’язків і стимулів функціонує в межах існуючих організаційних рамок. 

Список використаної літератури

1. Драчева Е.Л. Менеджмент: Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. Образования / Е.Л. Драчева, Л.И. Юликов. — 4-е изд., стер. — М.: Издательский центр «Академия», 2004. — 288 с.
2. Короткова Л.В. Американские подходы к управлению производством. – СПб.: Северная Пальмира, 2001. – 468 с.
3. Менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Г. Є. Мошек [та ін.], 2013. — 550,[1] с.
4. Менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Олег Кузьмін [та ін.], 2012. — 239 с.
5. Менеджмент [Текст] : навчальний посібник для студентів за спеціальностями: 122 «Комп’ютерні науки та інформаційні технології», 123 «Комп’ютерна інженерія», 073 «Менеджмент» / Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України, Кафедра вироб. та інвест. менеджменту, 2018. — 216 с.
6. Менеджмент громадських організацій: вибрані питання теорії та практики [Текст] : навчальний посібник / О. Ф. Балацький [та ін.] ; ред.: Балацький, О. М. Теліженко, О. А. Лук’янихіна, 2014. — 364,[2] с.
7. Основи менеджменту [Текст] / ред. А. А. Мазаракі, 2014. — 845,[3] с.
8. Осовська, Г. Менеджмент [Текст] : підручник / Галина Осовська, Олег Осовський, 2018. — 562 с.
9. Терещенко В.И. Организация и управление: опыт США. / Терещенко В.И. — М.: Экономика, 2001. — 48 с.
10. Тирпак, І. Основи економіки та організації підприємництва [Текст] : навчальний посібник / Іван Тирпак, Василь Тирпак, Святослав Жуков, 2018. — 266,[1] с.