1. Основні задачі транспорту. Необхідні передумови вирішення вказаних задач

Основні завдання транспорту – своєчасне, якісне та цілковите задоволення потреб галузей економіки та населення у перевезеннях, підвищення економічної ефективності його роботи.

Для вирішення цих завдань необхідно:

• забезпечити розвиток транспортної системи країни, її взаємодії з іншими галузями народного господарства, удосконалювати координацію роботи всіх видів транспорту;

• прискорити створення та впровадження передової техніки та технології, розвивати нові види транспорту;

• застосовувати прогресивні способи перевезення вантажів, значно підняти рівень комплексної механізації вантажно-розвантажувальних та ремонтних робіт, знижувати негативний вплив транспорту на навколишнє середовище.

2. Основна мета та задачі дисципліни “Загальний курс транспорту”

Метою викладання дисципліни є: засвоєння студентами поняття “Єдина транспортна система”, “Єдина транспортна мережа”, та здобуття знань щодо всіх видів транспорту для своєчасного і якісного задоволення потреб галузей економіки та населення у перевезеннях, підвищення економічної ефективності роботи транспортної системи.

3. Основні задачі курсу

Основними завданнями курсу є:

• вивчення техніко-економічних особливостей різних видів транспорту;

• визначення сфери економічної доцільності використання різних видів транспорту, враховуючи економічні показники та екологічний вплив на навколишнє середовище.

При вивченні дисципліни особливо рекомендується приділяти увагу усім видам транспорту, їх ролі в єдиній транспортній системі, враховуючи різні можливості зниження трудомісткості вантажно-розвантажувальних робіт, економії паливно-енергетичних ресурсів.

4. Міждисциплінарні зв’язки

Дисципліна “Загальний курс транспорту” належить до циклу професійно-орієнтованих дисциплін. Викладається протягом другого та третього років навчання (4 та 5 семестр), є основою для вивчення курсів: "Транспортні засоби", "Основи теорії транспортних процесів і систем", "Технологія, організація та управління вантажними автомобільними перевезеннями", "Технологія, організація та управління пасажирськими автомобільними перевезеннями", "Взаємодія видів транспорту", "Логістика", "Спеціалізований рухомий склад та вантажно-розвантажувальні засоби".

Схема міждисциплінарних зв'язків дисципліни “Загальний курс транспорту”

• Цикл гуманітарних та соціально-економічних дисциплін.
• Цикл функціональних дисциплін.
• Загальний курс транспорту.
• Транспортні засоби.
• Основи теорії транспортних процеоов і систем.
• Технологія, організація та управління вантажними автомобільними перевезеннями.
• Технологія, організація та управління пасажирськими автомобільними перевезеннями.
• Взаємодія видів транспорту.
• Логістика.
• Спеціалізований рухомий склад та вантажно-розвантажувальні засоби

5. Транспорт як основа розвитку цивілізації

При первісно-общинному ладу людина використовувала тварин; в умовах рабовласництва с появою приватної власності та розподілом людей на класи почали розвиватися держави, вимоги до транспорту підвищились. Розвитку набув водний транспорт, караванні шляхи, візки у вигляді волокуш та нарт пересували великі тварини. Звідси був один крок до створення колісних візків. Виникнення колеса визнано найвизначнішим винаходом людського генія. При феодалізмі зростав обсяг перевезень – проводилися роботи з розширення морських, річкових комунікацій, штучних шляхів сполучення. Сформувались фактори, які гальмували процес розвитку наземних видів транспорту – феодальна власність на землю, тому виникла ідея про повітряний транспорт.

В умовах капіталізмутранспорт став самостійною галуззю, який здійснював перевезення пасажирів та вантажу за певну плату. Транспорт – це основа розвитку цивілізації.

З розвитком суспільства відбувався розподіл праці, виник обмін товарів між ремісниками та хліборобами, що спонукало до вдосконалення транспорту. З утворенням держав відбувалась міждержавна торгівля, що зробило свій внесок в розвиток транспорту.

6. Еволюція транспортних засобів

ХVІ століття ознаменовано не тільки розвитком водного транспорту, а й використанням першого штучного конвейєра та рейкової колії в гірничій справі. В цей час в Росії було затверджено ямський наказ, згідно якого були організовані через 30-40 верст опорні пункти, де відбувалась зміна коней чи екіпажу – прообраз сучасної системи тягових плечей на міжміських автомобільних сполученнях. В 16 ст. козаки почали будувати судна – чайки довжиною до 60 м, шириною 10-12 м, глибиною до 8 футів (1 фут – 30,48 см). Чайки знаходились над поверхнею води на 2,5 фута, тому в хвилях важко помітити, екіпаж нараховував 50-70 чол.

Розвиток залізничного транспорту став поштовхом до розвитку важких галузей промисловості, стримував будівництво автомобільних шляхів. Разом із залізничним транспортом розвивається водний, який обслуговує переважну частину зовнішньої торгівлі.

Початок XXст. пов'язаний з винаходом автомобіля. В міру вдосконалення конструкції автомобілів створюється автомобільна промисловість. Розвиток автотранспорту вимагав будівництва великої мережі автомобільних шляхів, що надалі сприяло бурхливому розвитку гірничодобувної, металургійної, машинобудівної та хімічної промисловості.

7. Короткі історичні відомості про зародження та розвиток транспорту

З сивої давнини відомі трубопровідний, водний та тваринний види транспорту. Так, спроби побудувати канал між Середземним та Червоним морем належать:

1) до 16 ст. до н.е. (правління Рамзеса ІІ);

2) до 595 р. до н.е. (Нехао) (перешкодили жриці);

3) а через 100 років при Дарії І моря були з’єднані.

В 6 ст. до н.е. у Вавилоні паралельно Євфрату був збудований судохідний канал довжиною 600 км, а в портах Греції – моли, причали, доки, ремонтні майстерні.

Винахід колеса сприяв створенню наземних сухопутних доріг. В 6 ст. до н. е. Дарій І створив мережу суходольних доріг на просторі між Егейським морем та Персидською затокою, її основу складала царська дорога завдовжки 2400 км, приблизно через кожні 25 км на ній були споруджені станції з різними службами та приміщеннями. Уздовж дороги були збудовані храми та палаци. Намісники областей повинні були постійно дбати про стан дороги та безпеки руху мандрівників та купців.

Перші згадки про трубопроводи з бамбука, для зрошування полів у Китаї, датуються 5 тисячоліттям до н. е. В цей час в Єгипті на морському та річковому транспорті працювало 700 тис. осіб. Виконувалось перевезення будівельних матеріалів (блоки каміння до 3 т).У 4 –5 ст. до н. е. побудована трієра – судно водозміщенням 100 т, яка мала 86 весел, швидкість 6 вузлів, довжину – 40 м, ширину – 4м, посадку – 2м. В 3 ст. до н. е. збудовано мережу доріг, що сполучала столицю з провінціями.

Найбільшу мережу сухопутних доріг, що частково збереглись до наших днів, створила Римська імперія – 75 тис. км. Це радикальна схема з центром на пл. Форуму в Римі, від якої променями розходились в 5-ти головних напрямках дороги на: Азію з переправою через Адріатичне море до Балканського півострова і Грецію та Херсонес; Візантія – Азія; Німеччина – Англія; Африка з переправою через Месиньку протоку в Сіцілію та Карфаген.

8. Поняття “Транспорт” і складові транспорту

Транспорт (від лат. transporto – переношу, переміщую, перевожу) – одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі та невиробничі потреби галузей економіки і населення у перевезеннях.

Економіка будь-якої держави не може ефективно функціонувати без транспорту. Він відіграє значну роль у задоволенні потреб країни у вантажних і пасажирських перевезеннях.

Транспорт забезпечує перевезення вантажів, переносить на них свою вартість і утворює нову вартість. За допомогою системи тарифів транспорт не тільки покриває свої видатки, але й утворює чисту продукцію, збільшує національний прибуток країни. Тому і праця робітників, які зайняті на транспорті, є продуктивною працею.

Транспорт має всі три елементи, які характерні для будь-якої галузі матеріального виробництва:

а) предмети праці – об’єкти перевезення (вантажі, пасажири); б) засоби праці – транспортні засоби;

в) доцільна діяльність людей – праця.

Транспортну продукцію – переміщення – не можна накопичувати або відкладати про запас, як це робиться в багатьох сферах матеріального виробництва.

9. Четверта галузь матеріального виробництва

Транспорт як четверта галузь матеріального виробництва К. Маркс назвав транспорт четвертою галуззю матеріального виробництва. Він зазначав, “что… во всяком процессе производства большую роль играет перемещение предмета труда и необходимые для этого средства труда и рабочая сила… За транспортировкой продуктов из места производства в другое место следует также транспортировка готовых продуктов из сферы производства в сферу потребления. Продукт только тогда готов к потреблению, когда он закончит это передвижение” (К. Маркс, Ф. Енгельс, Соч., 2-е изд. т. 24, с. 170).

10. Транспортна галузь матеріального виробництва

З одного боку, транспорт є неодмінною умовою функціонування самого виробництва, де він здійснює доставку сировини, паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткування і т. п., а з другого — доставляє готову продукцію до споживача. Таким чином, в процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а звідси — на ефективність і ціну. Зменшення транспортної складової у собівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва. Зменшити транспортні затрати можна як за рахунок підвищення функціонування транспорту, заміною одного виду іншим, більш ефективним для перевезення даної продукції, так і шляхом удосконалення територіальної організації виробництва, що зменшить транспортні витрати для доставки сировини, паливно-енергетичних ресурсів, устаткування, готової продукції.

Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів, формування ТВК як локального, так і районоутворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділу праці, формуванню зв’язків між населеними пунктами та всередині їх. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему. Це потребує модернізації старих та будівництва нових транспортних магістралей міждержавного значення.

11. Вплив розвитку транспорту на характер виробничих стосунків у народному господарстві

Транспорт відіграє велику роль у життєзабезпеченні людей, поєднуючи виробництво продукції з її споживачем, зв'язуючи регіони України між собою, а також з іншими державами. Транспорт відіграє величезну роль і в зміцненні обороноздатності країни.

Кожен вид транспорту – це складний комплекс пристроїв, споруд, машин і механізмів. Транспорт – це сукупність:

• транспортних засобів;

• шляхів сполучень;

• засобів управління та зв’язку;

• технічних пристроїв та механізмів;

• споруд.

12. Значення транспорту у соціальному житті суспільства

Транспортний процес перевезення вантажів складається з підготовки вантажів до перевезення, подачі рухомого складу, навантаження вантажу, оформлення провізних документів, переміщування, вивантаження і доставки вантажоодержувачу.

Транспортний процес перевезення пасажирів: подача пасажирського рухомого складу; забезпечення зручної посадки людей; переміщення пасажирів з необхідним комфортом; організація виходу пасажирів із рухомого складу по закінченню поїздки.

Велике значення в перевезенні мають такі складові елементи транспортного процесу:

транспортно-експедиційні операції, до яких відносяться: приймання, паркування, маркування, видача вантажу представнику перевізника, короткочасне його збереження на проміжних складах, оформлення різного виду платні, передача вантажу з одного транспорту на інший; видача вантажу.

вантажно-розвантажувальні операції, до яких відносяться: навантаження вантажу на транспортні засоби, їх розантаження, кріплення, замір та оформлення документів.

Перевезення вантажів та пасажирів може виконувати один або декілька видів транспорту, тому:

перевезення в прямому сполученні – це перевезення, які виконуються одним видом транспорту (автомобільне, залізничне, річне);

перевезення в прямому змішаному сполученні – перевезення, які виконують два або декілька видів транспорту по єдиному транспортному документу, складеному на весь шлях прямування.

13. Зниження обсягів ручної праці на транспорті. Важлива задача по підвищенні ефективності роботи та вирішення задач соціального значення

Ручна праця була основною в транспортних операціях (при завантаженні-розвантаженні) як в масштабі країни, так і в обмежених умовах заводу чи цеху.

Величезним кроком на шляху технічного прогресу з'явилася в минулому механізація людської праці у всіх його видах, в першу чергу на трудомістких, важких, шкідливих роботах. З розвитком механіки, численних її додатків і енергетики багато чого зроблено для суттєвого полегшення праці людини і збільшення продуктивності праці. Поступово на транспорті замість ручної праці замість з'явилися механічно і електрично взаємопов'язані технологічні лінії, які містять комплекси виробничого обладнання. З'явилися транспортні лінії, транспортні смужки.

14. Транспорт та оточуюче середовище

Транспортний комплекс, що включає в себе автомобільний, морський, внутрішній водний, залізничний та авіаційний види транспорту, — один з найбільших забруднювачів атмосферного повітря його вплив на навколишнє середовище виражається, в основному, у викидах в атмосферу токсикантів з відпрацьованими газами транспортних двигунів і шкідливих речовин від стаціонарних джерел, а також у забрудненні поверхневих водних об'єктів, утворення твердих відходів і впливі транспортних шумів.

До головних джерел забруднення навколишнього середовища і споживачам енергоресурсів відносяться автомобільний транспорт та інфраструктура автотранспортного комплексу.

Забруднюючі викиди в атмосферу від автомобілів по обсягом більш ніж на порядок перевершують викиди від залізничних транспортних коштів. Далі йдуть (в порядку убування) повітряний транспорт, морський і внутрішні водний. Невідповідність транспортних засобів екологічним вимогам, що триває збільшення транспортних потоків, незадовільний стан автомобільних доріг-все це призводить до постійного погіршення екологічної обстановки.

15. Взаємовплив розвитку науки і транспорту

В 1769 році відбувся іспит першого прообразу автомобіля. 1783 рік ознаменувався польотом на повітряній кулі. В 1803 році пройшли з успіхом іспити паровозу. В 1810 році пропонується ідея переміщення вантажів в трубному просторі з використанням енергії повітря, а вже в 1843 році діяло перше пневмоконтейнерне сполучення. В 30-х роках XIX століття на золотих копальнях Сибіру та Уралу почали транспортувати тверді матеріали по трубах (гідротранспорт). В 1852 році відбувається перший політ дирижабля. В середині XIX століття отримує широке розповсюдження будівництво залізниць у всіх країнах світу. В Росії у 1865 році було створено міністерство шляхів сполучення, котре отримало цивільний статус. А вже в 1869 році були започатковані безпересадкові перевезення вантажів та пасажирів за угодами між приватними залізницями. Перший російський нафтопровід був побудований на околиці м. Баку під керівництвом Д. І. Менделєєва в 1878 році. Між тим розвиток автомобільного та повітряного видів транспорту стримувався відсутністю потужного і легкого двигуна. Тільки в 1885 році з винаходом двигуна внутрішнього згоряння склались сприятливі умови для розвитку цих видів транспорту.

З 1967 р. почався масовий перехід автотранспортних підприємств на нову систему планування та економічного стимулювання. На цій основі майже всі підприємства АТ загального користування в 1969-1970 рр. переведені на нову систему, яка передбачала покращення обслуговування підприємств перевезеннями та іншими послугами, використання основних та оборотних фондів, спеціального рухомого складу, скорочення порожніх пробігів та інше.

16. Задача транспорту у прискоренні розвитку економіки перебудови народного господарства

Формування транспортної мережі, її видова структура, густота шляхів сполучення як загалом, так і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів.

Інтегрування України в європейську транспорту систему вимагає відповідності міжнародним стандартам технічної, правової, технологічної, організаційної, економічної та інформаційної бази. Успішність роботи національних транспортних підприємств в інтегрованій транспортній системі залежить від їх конкурентоздатності, яка, за інших рівних умов, визначається рівнем підготовки кадрів.

Таким чином, імідж національних транспортних підприємств та доходи від їх діяльності визначаються рівнем підготовки кадрів, який безпосередньо залежить від засвоєних знань та умінь.

Взятий курс на інтеграцію України в європейську та світову транспортну системи потребує створення і використання міжнародних транспортних коридорів. Україна має великий транспортний Потенціал для здійснення міждержавного Транзиту, тому велика увага приділяється перевезенню вантажів різними видами транспорту.

Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура, що включає в себе шляхи сполучення, рухомий склад, вантажно-розвантажувальне господарство транспортних та інших підприємств і організацій, які здійснюють навантаження, розвантаження і перевалку вантажів (що перевозяться всіма видами транспорту), а також засоби управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання.

Список використаної літератури

1. Зеркалов Д.В. Транспорта система України. Довідник. – К.: Основа, 2007. – 620 с.
2. Зеркалов Д.В. Транспорт України: Довідник. У двох книгах. Кн. 1. – К.: Основа, 2002. – 462 с.
3. Зеркалов Д.В. Транспорт України: Довідник. У двох книгах. Кн. 2. – К.: Основа, 2003. – 564 с.