Вступ

Актуальність теми. Вивчення досвіду роботи систем гаран­тування вкладів в інших країнах показує, що система гарантування вкладів в Україні має перспективи для розвитку. Практична діяльність Фонду показує як сильні, так і слабкі сторони створеної системи гаранту­вання вкладів, що спонукає як сам Фонд, так Національний банк України та Уряд розглядати можливі шляхи подальшого розвитку системи гарантування вкладів. В статті проведено аналіз зарубіжних систем гарантування вкладів та викладено пропо­зиції щодо покращення діяльності системи гарантування вкладів в Україні.

Метою роботи є аналіз  системи гарантування вкладів фізичних осіб в Канаді на основі до­слідження міжнародної практики.

Будь-яка система життєздатна лише тоді, коли вона розвивається. Докладати зу­силь для розвитку й удосконалення системи захисту вкладів мають як банки і держава, так і вкладники. У результаті всі учасники цього процесу можуть забезпечити певні ви­годи для себе. Побудова ефективної систе­ми гарантування вкладів дасть можливість банкам одержувати додаткові ресурси для кредитування. У свою чергу, держава підви­щує стійкість фінансової системи і створює умови для розширення кредитування еко­номіки. А для вкладників вигода полягає у зниженні ризиків при розміщенні коштів у банках.

Водночас, як показує досвід зарубіжних країн, без адекватної модернізації банків­ського нагляду і підтримки макроекономіч­ної стабільності сама по собі система гаран­тування вкладів не лише не впорається з покладеними на неї завданнями, а й стане причиною додаткових витрат для бюджету країни і банківської системи.

1. Світова практика захисту вкладів фізичних осіб

Прийнята з 1934 року в США схема пе­редбачає домінуючу участь держави в сис­темі захисту вкладів. Надалі напрацювання США були використані в Канаді, Велико­британії, Японії та інших країнах. Європей­ська ж схема передбачає участь банків у сис­темі захисту вкладів на добровільній основі.

У світовій практиці застосовується шість підходів до захисту банківських депозитів [2]:

• недвозначна і повна відмова від на­дання такого захисту (до недавнього часу іс­нувала в Новій Зеландії);
• пріоритет вимог вкладників перед вимогами інших кредиторів (Австралія до 2007-2008 рр.);
• невизначеність стосовно відшкоду­вання вкладів;
• імпліцитна (неявна, неформалізова­на) гарантія;
• експліцитне (явне, формалізоване) обмежене відшкодування;
• повний експліцитний захист.

Важливим питанням є участь держави в системі гарантування вкладів населення. Відокремлюють такі основні організаційні форми гарантування вкладів:

Організаційні форми гарантування вкладів [1]:

1) американська, коли органом гаран­тування є Федеральна корпорація страху­вання депозитів (ФКСД), яка працює під контролем державних органів (конгресу та федерального уряду) та характеризується значним рівнем самоврядування [1];

2) німецька, коли, навпаки, держава не має ніякого безпосереднього відношення до страхових фондів, що належать банкам- членам та управляються відповідними га­лузевими союзами. Приватна система га­рантування вкладів, за умови її належного фінансування, може бути ефективнішою. Однак за відсутності достатнього фінансу­вання такій системі гарантування необхідне втручання держави. Більше того, приватна система гарантування потребує жорстокого регулювання та нагляду, що суттєво знижує її ефективність [2];

3) змішана. Практикою доведено, що без участі держави ніяка система гарантування депозитів, як правило, не спроможна по­крити втрати, пов’язані з банківською кри­зою. Держава повинна приймати на себе окреслені зобов’язання зі гарантування де­позитів, однак однозначно визначити їх роз­мір і форми дуже складно [2].

Системи гарантування вкладів у Канаді зазвичай отримує свої повноваження на підставі окремого законодавчого акту. Створення таких систем може потребувати значних витрат ресурсів, однак це виправдано оскільки вони сприяють фокусуванню страховика на ефективному виконанні своїх обов’язків. Саме такі структури практично не створюють можливостей для виникнення конфлікту цілей, на відміну від інших структур управління системами страхування депозитів.

Аналізуючи національні системи надання захисту власникам депозитів, можна виділити шість можливих варіантів функціонування подібної системи: 1) держава може чітко задекларувати відсутність будь-якого захисту вкладів у комерційних банках у випадку їх неплатоспроможності. Проте такий варіант трапляється вкрай рідко, оскільки він суперечить головним цілям банківського регулювання щодо забезпечення стабільності банківської системи; 2) держава може не запроваджувати спеціальної системи захисту вкладників, а у законодавчо встановленому порядку надати вкладникам першочергове право задовольняти свої вимоги до банку, якщо його ліквідують. Між тим, у міжнародній практиці він майже не трапляється через свою недостатню ефективність та відсутність виражених гарантій вкладникам; 3) держава може зберігати двозначність щодо гарантій відшкодування вкладів, що фактично означає правову невизначеність питань щодо надання державного захисту інтересів вкладників; 4) держава може надавати гарантії відшкодування вкладів у випадку неплатоспроможності банку у неявному вигляді. Його суть полягає в тому, що держава надає вкладникам та, можливо, іншим кредиторам банку неформалізовані, тобто чітко не визначені законодавством, гарантії повернення їхніх вкладів у випадку банкрутства банку. Відшкодування заборгованості банку за вкладами повністю залежить від доброї волі держави та її фінансових можливостей; 5) держава може надавати у явному вигляді обмежені гарантії вкладникам банків, які стали неплатоспроможними; 6) держава може надати у явному вигляді необмежені (повні) гарантії вкладникам банків, які стали неплатоспроможними. Цей варіант застосовують у країнах, які зазнали глибокої системної кризи [5, с. 284-285].

У Канаді діє Гарантійний фонд Канадської корпорації страхування депозитів, який формується зі щорічних внесків учасників у розмірі 0,1 % від суми застрахованих депозитів. Максимальний рівень відшкодування становить 60 тис. канад. дол. (близько 50 тис. дол. США). Для порівняння наведемо приклади державних програм страхування депозитів в табл. 1:

Таблиця 1. Програми страхування банківських депозитів

У системі депозитного страхування ставки платежів також можуть бути різними: фіксованими та диференційованими, залежно від показників, які характеризують фінансовий стан банку, тобто ліквідності активів, обсягу статутного капіталу, співвідношення між власними та залученими коштами тощо.

2. Шляхи вдосконалення страхування депозитів  в Канаді

Найбільш яскравою ілюстрацією са­модостатньої організації зі гарантування вкладів є Гарантійний фонд Канадської корпорації страхування депозитів. За своїм статусом вона є квазіурядовою організацією, яка на­ділена широкими повноваженнями щодо здійснення нагляду за банками, які залуча­ють вклади. Федеральна корпорація зі га­рантування вкладів має право перевіряти стан бухгалтерського обліку в банках, до­тримання банками норм федерального за­конодавства щодо норм кредитування тощо [9]. Крім того, на ранній стадії виникнення проблем у банку Гарантійний фонд Канадської корпорації страхування депозитів може надавати допо­могу такому банку, яка проявляється або у наданні позики для недопущенні банкрут­ства, або у викупі активів банку.

Гарантійний фонд ККСД формується з регулярних річних внесків у розмірі 0,1% від суми застрахованих депозитів, сплачуваних організаціями-учасницями. Передбачено, що уряд Канади може надавати допомогу великим банкам, якщо коштів гарантійного фонду виявиться недостатньо від відшкодування втрат вкладників. У рятувальних операціях щодо інших установ можуть брати участь приватний бізнес, фінансові та нефінансові компанії. За необхідності ККСД має законне право позичати кошти додатково до сформованого гарантійного фонду під процент. Отримані доходи використовуються для покриття накладних витрат. Окрім того, на консолідовані внески від застрахованих депозитів ККСД виплачує певну премією, чим посилює гарантію страхового покриття на випадок банкрутства застрахованої фізичної установи.

Членам Канадської корпорації страхування депозитів є лише банки, трастові компанії та іпотечні установи. Вони неодмінно виставляють у помітному місці рекламний знак із абревіатурою корпорації.

ККСД страхує тільки прийняті депозити своїх дійсних членів. До таких депозитів належать:

• ощадні та чекові рахунки;
• строкові депозити, зокрема гарантовані інвестиційні сертифікати (GICs) і боргові зобов’язання, видані іпотечними компаніями (дебентура);
• грошові перекази, переказані векселі, чи трати;
• акцептовані векселі та чеки;
• дорожні чеки, виписані на ім’я клієнтів.

Обов’язковою умовою для отримання страхового покриття є платоспроможність прийнятих депозитів на території Канади і внесення їх на банківські та інші рахунки лише у канадській валюті. При цьому строкові депозити повинні погашатися не пізніше, ніж через 5 років після внесення на рахунок, відкритий в організації, що страхується.

До депозитів та інвестицій, які пропонуються банками, трастами та іпотечними установами ККСД, але на страхуються в ній, належать:

• депозити в іноземній валюті (ощадні рахунки, чекові рахунки і строкові депозити у доларах США);
• строкові депозити з терміном погашення понад 5 років після дня внесення;
• дебентура, передана кліринговим банкам;
• облігації та боргові зобов’язання, емітовані урядом та корпораціями;
• інвестиції під іпотеку, в акції та взаємні фонди.

Згідно з законом максимум гарантованого покриття для прийнятих депозитів на власника банківського чи іншого рахунку в будь-який із застрахованих організацій становить 60000 канадських доларів (близько 50000 доларів США). Страхова сума виплати охоплює борг і процент. Інакше кажучи, вклади у різних фінансових установах страхуються окремо. Депозити, внесені у декілька відділень банку, трасту чи іпотечної компанії, які страхуються ККСД, окремому страхуванню не підлягають. Ці вклади підсумовують і вважають одним цілим вкладом даної установи.

ККСД забезпечує окремі страхові гарантії не лише для індивідуальних вкладів, а й для спільних депозитів (Joint Deposits), трастових депозитів (Trust Deposits) та пенсійних депозитів (Registered Plans).

На Гарантійний фонд Канадської корпорації страхування депозитів, окрім іншого, покладаються функції по ліквідації банку, який позбавле­ний права залучати вклади. Але така лік­відація у Канаді має свої особливості – за­стосовується процедура пришвидшеного адміністративного закриття банку без по­рушення справи про банкрутство, за якої Федеральна корпорація з гарантування вкладів набуває повного контролю над бан­ком, щодо якого застосовується процедура ліквідації, має право на власний розсуд по­вністю змінити в ньому керівництво, а влас­не процедура реструктуризації відбувається двома можливими способами – або шляхом об’єднання проблемного банку з якимось іншим, або шляхом передачі останньому всіх активів та пасивів такого проблемного банку [4].

Крім того, варто звернути увагу, що у Канаді, на відміну від України, не позбавлен­ня банку банківської ліцензії є підставою для виключення банку з системи гарантування вкладів, а навпаки, виключення Федераль­ною корпорацією з гарантування вкладів банку із страхового захисту означає неви­конання банком ліцензійних умов, а відтак тягне за собою позбавлення банку ліцензії та, як наслідок, його ліквідацію.

У деяких країнах виплати вкладникам здійснюються у разі заморожування депози­тів, тобто коли банк неспроможний здійсни­ти платежі з вкладного рахунка протягом кількох робочих днів. Зауважимо, що вклад­никові у більшості випадків потрібні насам­перед не самі гроші на вкладах, а тверда впевненість у їх схоронності та можливості отримання за першою вимогою.

Висновки

Отже, ефективність функціонування системи гарантування депозитів в Канаді залежить від багатьох факторів, одним із яких є тісна координація роботи інститутів по страхуванню внесків зі спеціалізованими інститутами нагляду, реструктуризації банківської системи, зовнішнього й внутрішнього аудита. Така координація дозволяє підтримувати стабільність кредитної системи й окремих кредитних організацій шляхом моніторингу стану й керування всіма стадіями розвитку банку.

Підсумовуючи викладене, можна сказа­ти, що вивчення досвіду роботи систем га­рантування вкладів в інших країнах показує, що система гарантування вкладів в Україні має перспективи для розвитку. Практична діяльність Фонду показує як сильні, так і слабкі сторони створеної системи гаранту­вання вкладів, що спонукає як сам Фонд, так Національний банк України та Уряд роз­глядати можливі шляхи подальшого розви­тку системи гарантування вкладів.

Список використаної літератури

1. Стемпєнь К. Передумови стабільності банківської системи України інституційний аналіз. / К. Стемпєнь. — Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.univ.rzeszow.pl/nauka/konferencje/rl_most/ukr/12-Stepien_szablon_UKR.pdf.
2. The Moral Hazard Implications of Deposit Insurance: Theory and Evidence. / P.A. McCoyf. — Electronic resource. — Mode of access: http://www.imf.org/external/np/seminars/eng/2006/mfl/pam.pdf.
3. Мишкин Ф. Экономическая теория денег, банковского дела и финансовых рынков: Учебное пособие для вузов / Ф. Мишкин / пер. с англ. Д.В. Виноградова, под ред. М.Е. Доровденко. — М: Аспект Пресс, 1999. — 820 с.
4. Мельников А.Г. Влияние системы страхования вкладов на рынок депозитов и поведение населения / А.Г. Мельников, А.А. Венедиктов. // Деньги и кредит. — 2008. — №2. — С. 24-31.
5. Доходи і заощадження в перехідній економіці України / за ред. С. Панчишина та М. Савлука. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. — 406 с.
6. Набок Р. Обґрунтування підходів до функціонування системи страхування депозитів та її вплив на банківський сектор України / Р. Набок, К. Черкащина // Вісник НБУ. — 2010. — №7. — С. 36-39.
7. Безвух С.В. Швидкість відшкодування вкладу як основоположний елемент системи захисту вкладів у банківських установах // Вісник Хмельницького нац. університету. — 2009. — №2. — T.1. — С. 9-12.
8. Дані сайту International Association of Deposit Insurers. — Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.iadi.org.
9. Романчукевич В.В. Банківський гарантійний фонд Казахстану — інституція гарантування депозитів // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. — 2008. — №3. — С. 7-12.