1. Можливий несприятливий вплив лікарського засобу на функції органів і систем людини

Після всмоктування у кров лікарські засоби нерівномірно розподіляються в органах та тканинах організму. Суттєво впливають на розподіл речовин біологічні бар`єри. До них відносяться стінка капілярів, цитоплазматичний, гематоенцефалічний і плацентарний бар`єри.

Більшість препаратів легко долає стінку капілярів. Одні засоби проникають через пори шляхом фільтрації, інші проникають через капілярну стінку шляхом дифузії. Деякі гідрофільні сполуки долають капілярну стінку за допомогою транспортних систем.

Гематоенцефалічний бар`єр є суттєвою перешкодою на шляху проникнення ліків у центральну нервову систему. Капіляри мозку не мають пор, в них відсутній піноцитоз. Крім того, зовнішня поверхня ендотелію судин вислана астроглією, що створює додатковий бар`єр на шляху препаратів до центральної нервової системи. Загалом гідрофільні сполуки погано проникають до мозку, а ліпофільні — добре. Під час запальних процесів мозкових оболонок проникність гематоенцефалічного бар`єра збільшується.

Плацента є суттєвим бар`єром для проникнення ліків з організму матері в організм плода. Через плаценту проходять ліпофільні і деякі гідрофільні (іонізовані) речовини.

Дія лікарських препаратів може бути неспецифічною (загальною) і специфічною (вибірковою). У випадку загальної дії препарат впливає на функції багатьох органів і тканин. Так діють загальнозміцнюючі засоби. Препарати з вибірковою дією впливають на функціонування певного органа або тканини. Як приклад вибіркової дії можна згадати застосування аерозолю салбутамолу для лікування бронхіальної астми. Оскільки абсолютної вибірковості практично не існує, термін «вибіркова» дія часто замінюють терміном «переважна» дія.

Відмінності реакції на лікарські речовини у представників різної статі невеликі. Однак при певних станах чутливість до деяких лікарських речовин жіночого організму може змінюватися. Відомо, що в період вагітності деякі лікарські речовини викликають спотворені реакції (наприклад, відхаркувальні засоби — блювання), під час менструації підвищується чутливість до капіляроактивних речовин (арсен, меркурій — ртуть). Жіночий організм більше, ніж чоловічий, чутливий до нікотину, стрихніну, снодійних засобів, але стійкіший до морфіну, кокаїну, солей свинцю тощо. Враховуючи меншу масу тіла жінок і підвищену чутливість їх до деяких лікарських речовин, фармакотерапію їм треба .проводити з більшою обережністю.

Особливо слід мати на увазі, що деякі лікарські засоби можуть негативно впливати на розвиток плода (ембріотоксична дія) і бути причиною природжених вад (тератогенна дія).

Негативний вплив лікарських засобів на плід може мати такі небезпечні наслідки:

1. Доімплантаційна загибель зародка -ефект, який розвивається на 2-3-му тижні вагітності. Ембріотоксичність виникає внаслідок потрапляння лікарської речовини у матковий секрет, яким живиться ембріон до імплантації. Ембріотоксичні властивості можуть виявляти протипухлинні засоби: антагоністи кислоти фолієвої (метотрексат), алкілуючі сполуки (сарколізин, хлорбутин, циклофосфан, тіофосфамід, ди-пін, мієлосан та ін.), сечогінні засоби (діакарб, дихлотіазид, фуросемід).
2. Аномалії розвитку плода — тератогенна (від грец. teratos — потворність) дія, що розвивається з 3 до 10-го тижня вагітності, коли відбувається формування органів і тканин. Призводить до порушень диференціації розвитку тканин ембріона.

Під час вагітності знижується антитоксична функція печінки. Лікарські речовини довше затримуються в організмі, повільніше виводяться, можливе їх накопичення. До деяких лікарських засобів, особливо тих, що впливають на міометрій, спостерігається підвищена чутливість вагітних (хінін, окситоцин).

У дітей раннього віку спостерігається підвищена чутливість до морфіну, тому дітям віком до року морфін не призначають. У той же час до атропіну і препаратів беладонни діти стійкіші, ніж дорослі, тому клінічні прояви отруєння цими препаратами у дорослих є значно тяжчими. Абсорбційна здатність травної системи у дітей вища, ніж у дорослих, тому швидше можна досягти терапевтичної, а отже й токсичної концентрації лікарської речовини в крові й тканинах. У дітей знижена антитоксична функція печінки. Рівень білка в крові нижчий, ніж у дорослих, а лікарські речовини утворюють комплекси з білками. Знижена функція виведення лікарських речовин через нирки, тому в деяких випадках спостерігається більш тривала їх дія.

Вплив одного й того самого лікарського засобу на організм дитини в різні вікові періоди може суттєво відрізнятися. Найчутливіші до ушкоджувальної дії лікарських речовин плід в останньому триместрі вагітності і новонароджений (дитина першого місяця життя). Особливості впливу лікарських речовин на плід від 24 тижнів до пологів і на новонародженого вивчає спеціальний розділ фармакології — перинатальна фармакологія.

Для дитячого віку важко вивести загальний критерій дозування лікарських засобів, тому користуються спеціальними таблицями вищих разових і добових доз отруйних і сильнодіючих речовин. Дози інших лікарських засобів розраховують, виходячи із 1/20 дози для дорослого на кожний рік життя дитини.

Особливості дії лікарських речовин у похилому і старечому віці вивчає геріатрична фармакологія. Враховуючи те, що в похилому і старечому віці відбуваються суттєві зміни насамперед у метаболізмі та екскреції речовин, потрібно хворим віком понад 60 років зменшувати дозу більшості лікарських засобів на 1/3-1/2. Деякі лікарські засоби (наприклад, адреноміметики, що здатні значно підвищувати артеріальний тиск на фоні атеросклерозу) особам похилого віку протипоказані.

При спадкових захворюваннях (генетичних дефектах) дія лікарських речовин може значно посилюватись або, навпаки, майже не виявлятися (спадкова толерантність). Крім того, можуть виникати атипові реакції у вигляді як різкого підвищення токсичності лікарських речовин, так і загострення спадкового захворювання, що було в стадії ремісії (провокуюча дія).

Суттєве підвищення фармакологічної дії і токсичності окремих лікарських речовин відбувається при таких спадкових захворюваннях, як фенілкетонурія, сімейна вегетативна дисфункція (синдром Райлі — Дея), у осіб з генетичною ферментопатією (недостатність сироваткової бутирилхолінестерази, гідроксилаз, гіпоксантин — фосфорибозилтрансфераз та ін.).

Наприклад, при спадковій недостатності гідроксилаз змішаного типу знижується інтенсивність і змінюється метаболізм дифеніну, непрямих антикоагулянтів і фенацетину. Внаслідок зниження інтенсивності парагідроксилювания дифеніну повторне приймання його призводить до кумуляції і розвитку побічних реакцій та ускладнень (запаморочення, збудження, гарячка, ністагм, тремор, атаксія, поліневрит). Через пригнічене гідроксилювання непрямих антикоагулянтів (наприклад, неодикумарину) значно зростає їх вплив на зсідання крові, спостерігаються крововиливи в головний мозок, травний канал та ін.

Індивідуальна чутливість. До деяких лікарських речовин існує підвищена індивідуальна чутливість, часто алергічної природи. У таких випадках навіть невелика доза лікарської речовини викликає гіперемію, набряк, висип на шкірі, підвищення температури тіла, бронхоспазм та інші прояви, можлива значна інтоксикація або анафілактичний шок.

Підвищення чутливості та спотворення реакції на продукти харчування, лікарські речовини та інші ксенобіотики (від грец. xenos — чужий і bios — життя зумовлене спадковими (генетичними) ферментонатіями, називається ідіосинкразією (від грец. idios -своєрідний, synkrasis — поєднання) і є предметом вивчення фармакогенетики.

При захворюваннях печінки або нирок активність і токсичність багатьох лікарських речовин підвищується. У випадках зниження видільної функції нирок в організмі затримуються атропін, наркотичні й ненаркотичні анальгетики, снодійні засоби (фенобарбітал), препарати наперстянки, антигіпертензивні засоби (алкалоїди раувольфії), діуретики, антибіотики (стрептоміцин, тетрациклін), сульфаніламіди та ін.

Порушення функції печінки супроводжується зменшенням активності мікросомних ферментів органа, що викликає пригнічення метаболізму лікарських речовин і підвищення їх токсичності. У таких випадках найнебезпечнішими є солі важких металів, антибіотики, протитуберкульозні засоби, гормональні препарати стероїдної будови, барбітурати та ін.

Реакція організму на повторне введення лікарських речовин. Повторне введення лікарських речовин може викликати зниження або підвищення реакції організму на них. Знижену реакцію організму на лікарські засоби (гіпореактивність) називають звиканням, що проявляється толерантністю або тахіфілаксією. Підвищена реакція організму (гіперреактивнгсть) проявляється алергією, сенсибілізацією та ідіосинкразією. При повторному введенні лікарських засобів можуть розвиватись особливі стани — лікарська залежність і кумуляція.

Ускладнення лікарської терапії називають по-різному: побічною дією лікарських засобів, лікарською алергією, непереносністю лікарського препарату, медикаментозною патологією тощо. Небажані реакції, які викликаються деякими лікарськими засобами, можна об’єднати поняттям «побічна дія», або «ускладнення фармакотерапії».

2. Журнал реєстрації ліків, які доставлені додому

Послугами доставки ліків додому  можуть скористатися ті, хто не може по тим або інших причинах покинути будинок, офіс, — як правило, це самотні пенсіонери й хворі люди, у кожному місті їх дуже багато. Також звернутися по допомогу за певних умов можуть відпочиваючі на дачі або за містом.

Для кожного виїзду розробляється своя тарифікації, що залежить від кілометражу, суми замовлення й часу доставки. Про всім цьому кожний клієнт повинен бути інформований ще до привозу ліків за замовленням.

Аптеки можуть проводити торгівлю готовими (покупними) лікарськими засобами та власного індивідуального виготовлення. При цьому для обліку купованих ліків використовується методологія бухгалтерських записів, яка застосовується в торговельних організаціях.

При продажу ліків індивідуального виготовлення (фасування) в аптеках до їх вартості включається вартість лікарських засобів, отриманих від постачальників, i вартість робіт (тарифів) на їх виготовлення та фасування. Тарифи затверджуються відповідними органами виконавчої влади (про це ми розповіли в розділі 1 цієї статті).

Для обліку виготовлених ліків аптеки ведуть журнал лабораторних робіт за формою №1, в якому відображається вартість сировини, вартість послуг з їх виготовлення за встановленими тарифами, вартість готової продукції, та журнал фасувальних робіт за формою №2.

У накладних постачальника на відпуск виробів медичного призначення повинні вказуватися серія, назва медтовару з його повною характеристикою, митна вартість на імпортні лікарські засоби, оптово-відпускна ціна вітчизняного виробника, постачальницько-збутова націнка, відпускна ціна з урахуванням постачальницько-збутової націнки.

Аптечний заклад, який здійснює роздрібний продаж, формує продажну ціну з урахуванням встановленого граничного рівня роздрібної торгової націнки у відсотках до ціни виробника чи митної вартості товару.

Інвалідам та учасникам Великої Віт­чизняної війни, хворим похилого віку дозволяється підпускати без рецепту лікаря настоянки звіробою, софори японської та екстракту глоду, водяного перцю, кропиви, крушини, кукурудзяних рилець, левзеї, грициків (максимальна норма відпуску 2 фл ) з за­писом у відповідному журналі.

При виготовленні супозиторіїв та пілюль вказується вага пілюльної та супозиторної маси, маса окремих доз та їх кількість. Для очних крапель та розчинів для ін’єкцій вказується кількість ізотонуючих, стабілізуючих речовин. Також вказуються викорис­тані при розрахунках коефіцієнти водопоглинання для лікарської рослинної сировини, збільшення об’єму водних розчинів, форму­ли розрахунків. Самі розрахунки проводяться перед виготовлен­ням даної лікарської форми та записуються на зворотній стороні паспорту.

Результати   контролю   повинні  бути  зареєстровані  в журналах за формами,  що додаються.  У всіх журналах повинні  бути пронумеровані   сторінки,   журнали   повинні  бути  прошнуровані, скріплені печаткою суб’єкта  господарювання  і  завірені  підписом керівника/завідувача аптеки.

Реєстрація всіх лабораторних і фасувальних робіт ведеться в апте­ках у спеціальних журналах. Журнали лабораторних і фасувальних робіт повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені підписами завіду­вача і бухгалтера аптеки.

Усі записи в журналах проводяться відразу після закінчення відповідної роботи.

Якщо фасовка партії медикаментів не закінчена протягом робочого дня, то в журнал повинна бути записана частина розфасованої продукції.

Під час фасувальних робіт може виникати дооцінка і уцінка як результат заокруглення ціни одиниці фасовки в сторону збільшення або зменшення.

У кінці місяця підраховуються суми дооцінок і уцінок, а також вартість очищеної води і тарифів за серійне виготовлення. На основі цих даних оформляється довідка про дооцінку і уцінку при лабораторних і фасу­вальних роботах. Довідка оформляється в одному екземплярі і вклю­чається в товарний звіт аптеки в роздрібних цінах.

Методика таксування внутрішньоаптечної заготовки та інших серій­но виготовлених ліків в аптеках, що обслуговують населення, а також населення і лікувально-профілактичні заклади, аналогічна з таксуван­ням індивідуальних лікарських форм.

Інший порядок таксування серійно виготовлених лікарських форм характерний для лікарняних і міжлікарняних аптек. Він ґрунтується на розрахунку середньої суми витрат, яка приходиться на один виготовле­ний лікарський засіб за даними відповідного звітного періоду. При цьому визначення вартості одиниці серійно виготовленого лікарського засобу включає:

—      визначення вартості пропису, виходячи з вартості інгредієнтів за оптовими цінами (за винятком води очищеної чи води для ін’єкцій);

—      визначення вартості посуду з гумовим корком та алюмінієвим ковпачком в оптових цінах;

—      визначення вартості пропису та посуду;

—      визначення середньої суми витрат аптеки на один виготовлений лікарський засіб за місяць (постійне для будь-якого пропису);

—      визначення вартості пропису, посуду і витрат на один виготовле­ний лікарський засіб;

—      визначення суми торгової націнки як добутку рентабельності (30 %) на різницю між вартістю пропису, посуду і витрат на один виготовлєний лікарський засіб та виплатами до позабюджетних фондів, що припадають на один виготовлений лікарський засіб;

— визначення відпускної вартості виготовленої лікарської форми як підсумок вартості пропису, посуду і витрат на один виготовлений лікарсь­кий засіб та суми торгової націнки.

Реєстраційні журнали, в яких здійснюється предметно-кількісний облік лікарських засобів, повинні зберігатися протягом 10 років після внесення до них останнього запису, в кімнаті для зберігання даних засобів. Згідно з вимогою статті №18 Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”, в місцях зберігання вищезгаданих лікарських заходів повинні проводитися щоквартальні інвентаризації наркотичних, психотропних лікарських засобів та прекурсорів.

Список використаної літератури

1. Громовик Б. П. Практикум з організації та економіки фармації. — Вінниця: Нова кн., 2004. — 447 с.
2. Громовик Б. П. Організація роботи аптек. Видання друге, виправлене і доповнене. — Вінниця, 2005. — 272 с.
3. Жарков А. В., Годовальников Г. В. Управление аптечным учреждением. — Минск: Беларусь, 1989. — 59 с.
4. Журавель В. И. Основы менеджмента в системе здравоохранения. — К., 1994. — 335 с.
5. Крыштопа Б. И., Андреева И.М. Менеджер в здравоохранении.- К.:До6родий МК. 1995. — 179с.
6. Матвеева В. Аптечные учреждения: особенности организации и учета. — Харьков: Фактор. 2001. — 248 с.
7. Менеджмент в охороні здоров’я. Структура та поведінка організацій охорони здоров’я / За ред. С. М. Шортела, А. Д. Калюжного: Пер. з англ.— К.: Основи, 1998. — 560 с.
8. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я /За ред. Ю. В. Вороненка, В. Ф. Москаленка. — К., 2000 — 670 с.