Вступ

1. Економічна суть виробничих запасів
2. Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази та спеціальної літератури
3. Поняття, класифікація та оцінка виробничих запасів
4. Оцінка запасів
5. Синтетичний та аналітичний облік надходження виробничих запасів
6. Синтетичний та аналітичний облік вибуття виробничих запасів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Запаси складають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства, обов’язково враховується при визначенні результатів господарської діяльності підприємства, та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Основними завданнями організації обліку запасів на підприємстві є:

1. Контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей та їх збереженням за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки.
2. Відповідність складських запасів нормативам.
3. Раціональна оцінка виробничих запасів.
4. Розрахунок фактичної собівартості, витрачених матеріалів, та їх залишків за місцями зберігання і за статтями балансу.
5. Виявлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням або виготовленням запасів, та визначення первісної вартості.
6. Контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації.
7. Встановлення методології обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції протягом року;
8. Регламентування складу собівартості продукції, а також оформлення документації по її руху;
9. Своєчасне оприбуткування і списання готової продукції, а також оформлення документів по її руху;
10. Забезпечення своєчасного документального оформлення руху продукції – надходження її на склади (випуск з виробництва) і відправлення покупцям;
11. Відображення операцій випуску, відвантаження і реалізації продукції в регістрах поточного обліку в системі бухгалтерських рахунків;
12. Контроль за виконанням плану з обсягу реалізації готової продукції, номенклатури, асортименту і якості, а також визначення результатів від її реалізації;
13. Фіксація позавиробничих витрат, які пов’язані зі збутом продукції та контроль за їх обсягом і складом;

Основні підходи, які регламентують методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Представлені в П(С)БО 9 “Запаси”, а також в П(С)БО 6 “Витрати”.

1. Економічна суть виробничих запасів

На рівні підприємства запаси належать до об’єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому являють собою один із чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень ефективності його функціонування. Проте більшість підприємств не приділяють належної уваги питанням управління виробничими запасами і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах, унаслідок чого змушені нести додаткові витрати.

Виробничі запаси на підприємстві становлять більшість сукупного запасу товарно-матеріальних цінностей.

Управління запасами має два основні аспекти. Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці.

Другий аспект пов’язаний з витратами на підтримання певного рівня запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва.

Запаси є однією з найбільших складових собівартості продукції, робіт, послуг. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів.

Запаси є дуже важливою і значною частиною активів підприємства. Вони відносяться до складу оборотних активів, тому можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Ефективність управління обіговими коштами підприємства, до яких відносяться виробничі запаси, обумовлюються багатьма чинниками —  як зовнішніми, що не залежать від діяльності підприємства, так і внутрішніми, на які підприємство може, та повинно активно впливати.

До зовнішніх чинників належить загальний стан економічної ситуації в країні та регіоні, особливості та нестабільність податкового законодавства, умови надання кредитів та процентні ставки, наявність цільового фінансування.

Однак не меншу роль відіграють внутрішні чинники, які підприємство має активно використовувати з метою підвищення ефективності використання обігових коштів. Основні з них покладені в основу раціонального та економного використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

Зменшення матеріало — та енергомісткості продукції дає змогу підприємству:

— поліпшити своє фінансове становище за рахунок зменшення собівартості продукції та збільшення прибутку;

— збільшити обсяг випуску продукції за умов незмінності обсягів використання сировини та матеріалів;

— за рахунок зменшення цін на продукцію успішно конкурувати з іншими підприємствами на ринках збуту;

— зменшити нормативний обсяг обігових коштів, які необхідні підприємству для нормального функціонування.

Раціональному використанню матеріальних ресурсів на підприємстві сприяє реалізація сучасних концепцій управління виробничими запасами. Великі резерви збільшення ефективності діяльності підприємства закладені саме в раціональному управлінні виробничими запасами.

Економія на закупівлі, зменшення витрат транспортування, забезпечення надійності постачання і виробництва, попередження можливих коливань цін на матеріальні ресурси через систему буферних запасів, урахування сезонних коливань виробничої програми або попиту, виконання графіка виробництва визначають ефективність економіки підприємства.

Кожне підприємство прагне досягнути мінімізації загальної суми запасів, підтримувати достатній рівень сировини й матеріалів для забезпечення виробничого процесу, забезпечити зниження собівартості, та ліквідацію невиробничих втрат.

Найбільш поширені види запасів:

— сировина та матеріали;

— незавершене виробництво;

— готова продукція;

— запаси товарів для перепродажу тощо.

Запаси поділяють на виробничі та товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.

Порядок оцінки і обліку товарно-матеріальних цінностей регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” [5, с. 67].

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, що підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі повністю споживаються у технологічному процесі (сировина), інші змінюють тільки свою форму чи розмір (фарби), інші зовсім не змінюються (запасні частини) [5, с. 68].

Товарні запаси – придбані підприємством для подальшого перепродажу.

Запаси відображаються у звітності та бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: первісною або чистою вартістю реалізації.

2. Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази та спеціальної літератури

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Таблиця 2.1.

Економіко-правовий аналіз чинної нормативної бази з обліку, аудиту, аналізу виробничих запасів

№ з/п.	Нормативний документ	Короткий зміст	Використання в обліку, аналізі та аудиті.
1	2	3	4
1.	Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України №996-XIV від16.07.99р.,із змінами і доповненнями.	Закон визначає правові засади регулювання організації ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні.Складається з 5 розділів. 1.     Загальні положення. 2.     Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. 3.     Організація та ведення бухгалтерського обліку. 4.     Фінансова звітність. 5.     Прикінцеві положення.	Закон використовується всіма юридичними особами, створеними відповідно до законодавства у незалежності від їх організаційно-правової форми і форми власності, а також представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності.
2.	Про оподаткування прибутку підприємств: №283/97-ВР від 22.05.97р.	Закон визначає правила ведення податкового обліку.основою нової методики є облік валових витрат і валових доходів та амортизаційних відрахувань з метою визначення оподаткованого прибутку та суми податку на прибуток.В законі визначаються суб’єкти та об’єкти оподаткування, види податків і зборів.	Використовується в обліку зобов’язань для формування валових витрат у податковому обліку.
3.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” № 92 від 27.04.2000р.	Визначає загальні положення та методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.	Норми даного положення використовуються для правильної класифікації основних засобів за групами, визначення первісної вартості основних засобів, вибору методу амортизації.
4.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” №246 від 20.10.99р., зі змінами і доповненнями.	Визначає загальні положення та методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Наведено значення основних термінів, дається визнання та первісна оцінка запасів.	Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, крім бюджетних установ.
5.	План рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.99р.	План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності у бухгалтерському обліку.	Рахунки класів 0-7 є обов’язковими для всіх підприємств. Рахунки класу 9 використовуються всіма підприємствами, крім суб’єктів малого підприємництва, та організацій діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності.
6.	Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.99р.	Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.	Використовується підприємствами та організаціями всіх форм власності (крім банків та бюджетних установ).
7.	Порядок ведення обліку приросту балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції №124 від 11.06.98р.
8.	Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалася, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і надлишкових товарно-матеріальних цінностей, №149-300, від 15.12.99р.

3. Поняття, класифікація та оцінка виробничих запасів

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) – сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції.

Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції. Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Відповідно до п. 4 даного положення запаси це активи які:

— утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

— перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

— утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством [8, с. 93].

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, що підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі повністю споживаються у технологічному процесі (сировина), інші змінюють тільки свою форму чи розмір (фарби), інші зовсім не змінюються (запасні частини) [8, с. 95].

З метою обліку запаси класифікують:

— сировина, і матеріали – предмети праці з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну основу продукції, (основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб);

— готова продукція виготовлена на підприємстві, призначена для продажу. При цьому вона має відповідати технічним та економічним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом;

— товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;

— малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;

— молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства;

— незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів. На виробничих підприємствах до незавершеного виробництва відносять витрати на виконання робіт, послуг, по яких підприємство ще не визнало дохід [8, с. 97].

З метою організації бухобліку запасів на підприємстві видається наказ (розпорядчий документ), яким визначаються:

1) форми первинних документів при оформленні руху запасів;

2) порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунка обліку транспортно-заготівельних витрат;

3) метод оцінки вибуття запасів;

4) періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів.

Також у цьому документі додатково можуть бути визначені інші правила, порядки, що стосуються цього питання і є важливими для кожного конкретного підприємства.

4. Оцінка запасів

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Згідно П(С)БО 9 придбані або вироблені виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Порядок визначення первісної вартості.

Первинною вартістю запасів які придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

— суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

— суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв’язку з пошуком та придбанням запасів.

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

— затрати по заготівлі;

— інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів та доведення їх до стану, у якому вони придатні для використання та призначення [11, с. 135].

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з положенням бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість.

Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Не включаються до вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

— понаднормативні втрати і недостачі запасів;

— відсотки за користування позиками;

— витрати на збут;

— загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням [11, с. 138].

Для списання запасів на виробництво та інших потреб існує декілька методів які передбачені П(С)БО 9.

Метод ідентифікованої собівартості – оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Метод середньозваженої собівартості – оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод ФІФО – фактична собівартість матеріальних запасів визначається за вартістю перших за часом закупок.

Метод за нормативними затратами – полягає у застосування норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Метод оцінки за цінами продажу – заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів [11, с. 142].

Підприємство повинно саме обирати який саме метод буде найефективнішим.

5. Синтетичний та аналітичний облік надходження виробничих запасів

Для організації бухгалтерського обліку запасів необхідно визначити номенклатуру синтетичних та аналітичних рахунків виробництва і об’єктів калькуляції.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки) [12, с. 319].

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками.

Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків інвентаризації.

Складський облік організовують за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей.

Облік матеріалів здійснює завідуючий складом, який є матеріально відповідальною особою. З ним укладається типовий договір у встановленій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Бухгалтерія у певні строки здійснює приймання і обробку первинної документації на сировину, матеріали. Всі документи перевіряються (прибуткові ордери звіряються з рахунками. Що до них належать, приймальними актами тощо.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури – цінника. Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях [12, с. 323].

Для полегшення процесу обліку виробничих запасів на складі використовують персональні комп’ютери, використання яких спрощує ведення аналітичного обліку.

Синтетичний облік руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси” за субрахунками:

201 – сировина й матеріали

202 – купівельні напівфабрикати

203 – паливо

204 – тара і тарні матеріали

205 — будівельні матеріали

206 – матеріали передані в переробку

207 — запасні частини

208 – матеріали сільськогосподарського призначення

209 – інші матеріали.

По дебету 20 рахунка відображають всі надходження запасів та збільшення їх вартості у результаті дооцінки.

По кредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості внаслідок уцінки [12, с. 329].

6.  Синтетичний та аналітичний облік вибуття виробничих запасів

При вибутті запасів на господарські, виробничі потреби, для переробки чи реалізації підприємство використовує такі шляхи:

— передача до основного чи допоміжного виробництва;

— продаж надлишкових матеріальних цінностей;

— внесення до статутного капіталу інших підприємств;

— вибуття в результаті псування чи крадіжки [12, с. 335].

При відпуску запасів зі складу матеріально-відповідальна особа дотримується наступних вимог:

1. облік запасів проводиться за вагою, обсягом з дотриманням нормативних вимог;
2. запаси відпускаються тільки в межах встановлених лімітів;

Якщо на підприємстві буде мати місце такий факт як уцінка запасів, у зв’язку із втратою первісних властивостей, то дану операцію відображають таким чином:

Зменшення вартості матеріалів внаслідок уцінки:

Д 84 К 201 –500

Списання суми уцінки:

Д 946 К 84 – 600

Визначення фінансового результату:

Д 791

Основними первинними документами, що застосовуються при відпуску матеріалів є лімітно-забірні картки в яких вказується ліміт видачі даному цеху, бригаді, матеріалів, що мають відповідний номенклатурний номер, після чого роблять запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаних матеріалів, який підтверджує своїм підписом завсклад.

Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Що місяці всі виробничі підрозділи складають звіт про використання сировини, основних матеріалів, де по кожному номенклатурному номері показують залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, економія чи перевитрати.

Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральному і грошовому вимірниках) на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробництві матеріалів є Відомість витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат. Вона складається за видатковими документами.

Виробничі запаси відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації, як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск матеріалів на сторону здійснюється на підставі договорів, нарядів .

Інформація що міститься в первинних документах, методом подвійного запису систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Висновки

Запаси є однією з найбільших складових собівартості продукції, робіт, послуг. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів.

Запаси є дуже важливою і значною частиною активів підприємства. Вони відносяться до складу оборотних активів, тому можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш поширені види запасів: сировина та матеріали; незавершене виробництво; готова продукція; запаси товарів для перепродажу тощо.

Запаси поділяють на виробничі та товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.

Порядок оцінки і обліку товарно-матеріальних цінностей регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Відповідно до п. 4 даного положення запаси це активи які:

— утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

— перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

— утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Згідно П(С)БО 9 придбані або вироблені виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Для організації бухгалтерського обліку запасів необхідно визначити номенклатуру синтетичних та аналітичних рахунків виробництва і об’єктів калькуляції.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).

Список використаних джерел

1. Закон України „Про  бухгалтерський  облік  та  фінансову  звітність  в Україні” від 16.07.99 р. №996-ХІV
2. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового   обліку / Пер. з  англ. О. Мінін, О. Ткач. – К.: Основи, 1999. – 943 с.
3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І.  Основи  економічних   знань: Навч.посібник. – К.: Вища шк.., 1998. – 544 с.
4. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік  в  Україні. Навч.посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 848 с.
5. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в  галузях економіки: Навч.посіб.- К.: Знання-Прес, 2006 . – 491 с.
6. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий  облік. Навч.посібник.- Київ: Вид-во «Центр  учбової літератури», 2003. – 524 с.
7. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 412 с.
8. Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник. – Київ: центр навчальної літератури, 2004. – 464 с.
9. Опарін В.М. Фінанси. Загальна   теорія:  Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2001.-  240 с.

• Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 628 с.
• Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник. – К.:КНЕУ, – 578 с.
• Ткаченко Н.М. Бухгалтерський та фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. -К.:А.С.К, 2006. -784с.