Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Організація колективного управління правами

Вступ

Організації колективного управління створюються суб’єктами авторського права і суміжних прав, вони мають статус юридичної особи після державної реєстрації (здійснюється у загальному порядку, встановленому для некомерційних організацій). Такі організації діють на підставі затверджених свідоцтв та в межах повноважень, одержаних від суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Облік організацій колективного управління та нагляд за їх діяльністю здійснює Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Організація колективного управління зобов’язана стати на облік у ДСІВ протягом 30 днів після її державної реєстрації. У разі пропущення зазначеного строку організація  повинна надати ДСІВ пояснення у письмовій формі з обґрунтуванням причин, які призвели до затримки подання документів у встановлений строк. Про взяття на облік організації колективного управління ДСІВ видає свідоцтво про облік встановленого зразка. Право на діяльність організація колективного управління отримує з моменту видачі свідоцтва про облік організації колективного управління. Облік організацій колективного управління є засобом державного контролю дотримання організаціями колективного управління вимог законодавства щодо таких організацій.

Організація може бути взята на облік, якщо вона:

а) є юридичною особою;

б) немає на меті безпосередньо або опосередковано одержувати прибуток;

в) метою діяльності є – управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського  права  і  (або)  суміжних прав;

г) немає права займатися господарською комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким чином об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручені їй для управління;

ґ) поширює свою діяльність на територію всієї України і має місцеві відділення або представництва у більшості областей України;

д) створена засновниками, об’єднує членів (учасників) організації, які є суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав і передали на підставі договорів власні майнові права в колективне управління цій організації;

е) має статут, що відповідає вимогам законодавства, зокрема у сфері авторського права і суміжних прав.

1. Діяльність організацій колективного управління

Організація колективного управління підконтрольна Державному департаменту інтелектуальної власності. Вона зобов’язана надавати ДСІВ інформацію для здійснення нагляду в такі строки:

а) про укладення двосторонніх чи багатосторонніх договорів з іншими організаціями  колективного управління, у тому числі іноземними, та про управління майновими  правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі осіб, які не передали організації колективного управління відповідні повноваження – один раз на півроку;

б) про зміни, що вносяться до статуту організації – протягом п’яти робочих днів після оформлення внесення відповідних змін згідно із законодавством;

в) про укладання договорів управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав – один раз на півроку;

г) про результати  аудиторських перевірок – не пізніше п’яти робочих днів після оформлення висновку перевірки;

ґ) інформація про річний баланс, річний звіт за формою відповідно до законодавства – до 20 березня, наступного року за звітним;

д) про осіб, уповноважених представляти організацію – протягом 10 робочих днів кожного разу, коли обрання (призначення) чи звільнення з посади має місце.

Інформація, одержана під час виконання функцій нагляду, не може бути розголошена без згоди організації, крім випадків, які передбачені чинним законодавством. За порушення цих вимог передбачена відповідальність згідно з чинним законодавством.

За порушення вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав до організації колективного управління застосовуються такі санкції:

  • попередження;
  • тимчасова заборона (зупинення) права організації колективного управління на укладання договорів про збір винагороди чи договорів про надання дозволу на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на строк до трьох місяців;
  • зняття з обліку.

Попередження ДСІВ  надається організації колективного управління у формі письмового сповіщення із зазначенням порушень. Організація, яка отримала попередження, зобов’язана в установлений в попередженні строк усунути вказані  порушення,  про що письмово повідомити ДСІВ.

У разі невиконання або неналежного виконання вимог, зазначених у попередженні ДСІВ, до організації застосовується тимчасова заборона (зупинення) права організації колективного управління на укладання договорів про збір винагороди чи договорів про надання дозволу на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на строк до трьох місяців.

У разі продовження порушення вимог законодавства у сфері авторського права і (або) суміжних прав після застосування санкцій, у вигляді попередження та тимчасової заборони (зупинення) ДСІВ приймає рішення про зняття організації з обліку організацій колективного управління.

Зняття з обліку організації колективного управління зумовлює припинення права займатись діяльністю, пов’язаною з колективним управлінням майновими правами авторів. У разі анулювання свідоцтва про облік організації колективного управління така організація може бути взята на облік організацій колективного управління не раніше ніж через один рік від дати прийняття рішення ДСІВ про зняття з обліку.

Організацію колективного управління  також може бути знято з обліку у таких випадках:

  • припинення організації як юридичної  особи  в установленому законодавством порядку;
  • заяви організації про зняття з обліку організації колективного управління;
  • рішення суду.

У разі припинення організації як юридичної особи в установленому законодавством порядку процедура розподілу та виплати винагороди після анулювання свідоцтва здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

2. Місце організацій колективного управління в процесі реалізації виключних майнових прав на об’єкти авторського права та суміжних прав

Підстави для визнання системи колективного управління правами на мистецько-культурному ринку, як вже зазначалось, полягає в тому, що остання відповідає загальним потребам правовласників авторського права і суміжних прав, потребам користувачів і вимогам державних органів влади, певною мірою урівноважуючи як приватні, так і суспільні інтереси різних сторін.

У сучасних умовах фактори, що можуть впливати на заінтересованість правовласників в існуванні ОКУ за ступенем їх впливу, можна згрупувати у кілька груп. До першої групи можна віднести наявність великої кількості потенційних користувачів під час публічного виконання, а також відтворення шляхом механічного запису, піратство, неможливість здійснювати ефективний контроль за додержанням авторського права і суміжних прав. Другу групу факторів становлять: необхідність проведення на професійному рівні переговорів щодо передачі авторського права і суміжних прав на використання об’єктів авторського права і суміжних прав, звернення до суду в разі порушення зазначених прав та участь у судовому процесі; наявність пов’язаних з цим фінансових витрат; інтернаціоналізація поширення об’єктів авторського права і суміжних прав; необхідність виконання положень Бернської конвенції з авторського права щодо передбаченого нею «національного режиму».

Практика діяльності ОКУ надає змогу розглядати їх як систему по забезпеченню підтримки правовласників: з одного боку, їх діяльність визначена у нормативно-правових актах та вони підконтрольні органам державної виконавчої влади, а з іншого – виступають представниками прав та інтересів суб’єктів авторського права і суміжних прав. Крім того, на діяльність ОКУ по збору авторської винагороди поширюються положення Римського договору щодо уникнення подвійного оподаткування (ст. 85 і 86 Римського договору). До того ж, ОКУ можуть розширювати межі контракту (суб’єктний склад) і поширювати його й не на членів організації, на відміну від творчих спілок [1] .

Висновки

Питання колективного управління авторськими і суміжними правами в останні десятиліття набули особливої актуальність у зв’язку зі стрімким розвитком нових технологій, завдяки яким розширилися можливості масового використання творів і об’єктів суміжних прав.

З огляду на це, реалізація виключних майнових авторських (суміжних) прав стає все більш ускладненою. На сьогодні існує світовий ринок творів і об’єктів культурного характеру. Об’єкти авторського права і суміжних прав найчастіше використовують такими способами: шляхом безпосереднього виконання (наживо) або ж із використанням звукозапису, у ефірних передачах або кабельного телебачення; трансляція або відеозапис кінематографічних творів або будь-яких інших аудіовізуальних творів; публічне виконання музичних творів на дискотеках, у ресторанах, барах, кафе, готелях тощо, або із метою створення відповідної атмосфери в магазинах, салонах, медичних закладах, студіях тощо; репрографічне відтворення друкованих творів, копіювання звукозаписів або аудіовізуальних творів для особистого використання.

З урахуванням такого розмаїття форм використання об’єктів авторського права та суміжних прав, а також суб’єктів та місця їх використання об’єктивно виникає ситуація, за якої у автора відсутня будь-яка можливість дізнатися, коли, хто і яким чином використав його твір.

Слід звернути увагу й на те, що музичний твір належить до складних об’єктів, тому по відношенню до нього може діяти комплекс прав, що можуть належати різним суб’єктам (композитору, автору тексту, перекладачу, аранжувальнику, видавцю і його субпідрядникам), внаслідок чого кожна частина твору може бути об’єктом чисельних, одночасних, не пов’язаних між собою способів використання, а відтак, ефективне додержання прав, закріплених законом за автором, не може бути забезпечене поза системою колективного управління правами, що одночасно вигідна як автору, так і користувачу.

Виходячи з практики діяльності організацій колективного управління в Україні, аналізу національного законодавства та зарубіжного досвіду, доцільно було розробити та прийняти Закон України про організації колективного управління в сфері авторського права та Закон України про організації колективного управління в сфері суміжних прав, в яких врегулювати весь комплекс питань, пов’язаних із визначенням їх правового статусу.

Список використаної літератури

  1. Близнец Иван. Право интеллектуальной собственности. – http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1935_page_30.html.
  2. Вьюгина Тамара. Коллективное управление правами. источник: «Юридическая практика». – http://www.copyright.com.Ua/show_art. php?who=52.
  3. Организации коллективного управления в Украине. Официальный сайт УААСП: http://old.sdip.gov.ua/rus/information/publications/ bulitap/.
  4. СИЗАК. Решения, дискуссии и пожелания, принятые в ходе конгрессов и ассамблей, 1926–1952 гг. Изд-во ЮНЕСКО. – 1960. – 468 с.
  5. Кодекс интеллектуальной собственности Франции. – Ст. L 321–1.1.
  6. Закон Італії «Про авторське право». – Ст. 57.
  7. Хартія прав авторів, прийнята 26 вересня 1956 р. у Гамбурзі на ХІХ-му конгресі міжнародної конференції товариств авторів і композиторів, Європейська хартія авторів аудіовізуальних творів // Авторське право і суміжні права. Європейський досвід. Книга 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України. Під ред. док. юрид. наук, проф. А. С. Довгерта. – Київ. – 2001. – 519 с.
  8. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 року № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.