Зміст

1. Організація процесу продажу товарів і обслуговування покупців у магазинах самообслуговування

2. Шляхи розвитку виробництва тари в Україні, скорочення витрат і втрат тари

3. Дослідження

Список використаної літератури

1. Організація процесу продажу товарів і обслуговування покупців у магазинах самообслуговування

Показник рівня культури обслуговування покупців визначає наступні показники:

· стійкість асортиментів товарів (ступінь відповідності фактичних асортиментів товарів обов'язковому асортиментному переліку);

· впровадження прогресивних методів продажу товарів: додаткове обслуговування покупців (відношення фактичної кількості додаткових послуг, надаваних у магазині, до їхньої кількості, передбаченій переліком для даного типу магазина);

· витрати часу покупців на очікування обслуговування (на очікування консультації, розрахунку, одержання товарів);

· завершеність покупки товарів (відношення фактичної середньоденної кількості покупок до середньоденної кількості людей, що відвідали магазин);

· якість праці колективу (середній коефіцієнт якості праці колективу за квартал, півріччя, рік);

· культура обслуговування на думку покупців (думка визначається шляхом опитування).

При віднесенні магазинів до підприємств із високим рівнем культури обслуговування, крім величини цього показника, обов'язковою умовою є відсутність порушень режиму роботи магазина, правил ведення й порядку зберігання книги скарг і пропозицій, скарг покупців на низький рівень культури обслуговування, порушень правил продажу товарів. Тому перехід від старого, традиційного методу продажу до нового, прогресивного є об'єктивною необхідністю, викликаної всім ходом суспільного розвитку.

Відповідно до встановленої класифікації до прогресивних методів роздрібного продажу продовольчих товарів ставляться: продаж товарів методом самообслуговування, по попередніх замовленнях населення, вдома в покупців, через автомати.

Основне місце серед перерахованих методів займає самообслуговування. Воно є генеральним напрямком у розвитку всієї роздрібної торгівлі.

По-перше, самообслуговування заощаджує час покупця. Торговельні підприємства, що застосовують старий метод продажу, не можуть повністю задовольнити зрослі потреби покупців. При цьому методі часто виникають черги й не тільки до продавця, але й у касу. Покупці іноді звертаються до продавця лише для ознайомлення з асортиментами товарів, на що вони мають повне право. Самообслуговування усуває цей недолік, спрощує розрахунки з покупцем. Покупець може самостійно розпоряджатися своїм часом.

По-друге, застосування самообслуговування збільшує об'єм продажу товарів. Ріст товарообігу забезпечується насамперед за рахунок збільшення ефективності праці працівників і пропускної здатності магазина. Крім того, при безпосередньому доступі покупця до товару збільшується можливість здійснення незапланованих покупок, що також сприяє росту об'єму товарообороту, кількості покупок і середньої вартості однієї покупки.

По-третє, впровадження самообслуговування приводить до зниження витрат обігу в торгівлі. При продажі товарів по методу самообслуговування змінюються функції продавця, зменшуються трудові витрати, що спричиняє скорочення чисельності працівників магазина й економію засобів на виплату заробітної плати. У магазинах самообслуговування для викладення запакованих товарів максимально використається площа всього торговельного залу й збільшується обсяг товарообігу на один квадратний метр торговельної площі. У результаті знижуються витрати на оренду, зміст і ремонт приміщень розраховуючи на одиницю товарообігу. Це також значно заощаджує засобу торговельних підприємств.

По-четверте, самообслуговування збільшує пропускну здатність магазина. На одній і тій же площі торговельного залу при впровадженні самообслуговування можна обслужити значно більше число покупців, чим при традиційному методі продажу, коли кожен продавець обслуговує одночасно тільки одного покупця. При самообслуговуванні всі покупці, що перебувають у торговельному залі, одночасно відбирають товари. У результаті різко прискорюється процес продажу товарів і збільшується пропускна здатність магазина.

Отже, застосування самообслуговування дозволяє обійтися населенню міст меншою кількістю магазинів, що дає більшу економію засобів, що йдуть на їхнє будівництво й зміст. Ця економія є прямим економічним ефектом від впровадження самообслуговування.

І нарешті, по-п'яте, самообслуговування полегшує роботу продавців. При традиційному методі продажу продавець під час обслуговування покупця затрачає багато фізичних сил. Він виконує трудомісткі технічні операції, пов'язані з показом і відпусткою товару. При самообслуговуванні основне завдання контролера торговельного залу полягає в тім, щоб допомогти якщо буде потреба покупцеві вибрати товар і дати консультацію. Самообслуговування дозволяє значно збільшити ефективність праці й обсяг товарообігу на одного торговельного працівника.

Для широкого впровадження й подальшого вдосконалювання цього прогресивного методу продажу величезне значення має забезпечення високої ефективності магазинів самообслуговування, під якою розуміється досягнення більше високих у порівнянні з аналогічними магазинами старого типу основних показників господарської діяльності при одночасній економії часу покупців і високій культурі обслуговування.

Досвід роботи передових колективів наочно демонструє наступні шляхи підвищення ефективності магазинів самообслуговування: забезпечення ритмічності надходження товарів; концентрація фасування продовольчих товарів на оптових, плодоовочевих базах і розподільних холодильниках, на складах роздрібних торговельних організацій; впровадження прогресивної технології продажу продовольчих товарів з урахуванням доставки розфасованої й упакованої продукції в магазини в спеціалізованих контейнерах; оснащення магазинів засобами механізації, у тому числі для розвантаження контейнерів і доставки їх у торговельний зал і повне використання торговельної техніки; удосконалювання організації матеріальної відповідальності шляхом впровадження бригадної матеріальної відповідальності обмеженого кола осіб; удосконалювання викладення товарів, поліпшення внутрішньомагазиної реклами за рахунок впровадження товарних символів, поліпшення інтер'єрів магазинів;організація безперебійної роботи всіх касових машин розрахункових вузлів, широка практика сполучення професій і взаємозамінності працівників у випадку відсутності їх по різних причинах;установлення оптимальної чисельності працівників і підвищення ефективності їхньої праці; удосконалювання системи керування якістю праці всіх категорій працівників.

2. Шляхи розвитку виробництва тари в Україні, скорочення витрат і втрат тари

Сучасний стан тарного господарства України показує чітко виражену незбалансованість потужностей по виробництву тари з потужностями основних виробництв товарної продукції. Відсутність або недостатній розвиток власної виробничої бази з ремонту й обслуговуванню технологічного встаткування, недолік засобів на організацію спеціалізованого виготовлення запасних частин сприяють зношуванню основних виробничих фондів виробляючому тару підприємств. У результаті збільшується імпортозалежність тарної індустрії.

Відомо, що скляну тару використовують для впакування й зберігання продукції такі галузі промисловості, як харчова, переробна, виноробна, парфумерна, медична, хімічна й ін. Сучасний ринок нараховує понад 5 тис. різні види скляного впакування. В обсязі виробництва скляних виробів на частку склотари (на думку фахівців України) доводиться більше 60%.

Ринок склотари України динамічний, структурований і сегментований. Він підданий впливу як об'єктивних економічних законів і правил ведення бізнесу, так і непередбачуваних змін у зовнішньому середовищу ринку. Але, як і будь-який інший, цей ринок управляємий в певних межах шляхом спрямованого впливу на такі його характеристики, як ємність.

На думку фахівців, цей ринок перспективний, має позитивну інвестиційну привабливість, але йому не властиві "швидкі гроші", тобто короткі строки окупності вкладених коштів. Темпи росту ринку — 12 — 15% у рік.

Скляне пакування — складова частина торговельних марок і брендів багатьох товаровиробників. Сьогодні в Україні виробництвом різних видів склотари зайнято 34 підприємства, з яких 27 роблять усілякі пляшки, а 7 — банки. Споживання продукції в скляному впакуванні на душу населення має стійку тенденцію до росту. А це означає, що потреба промисловості в склотарі буде збільшуватися.

З огляду на реальні темпи насичення ринку склотарної продукції, можна з високим ступенем вірогідності припустити, що попит на цю продукцію в найближчі роки залишиться незадоволеним. І в першу чергу, цьому буде сприяти дефіцит ливарного оснащення для одержання різних видів склотари (склоформ).

Відкритість ринку склотари України для виробників із країн Центральної й Західної Європи в умовах незадоволеного попиту сприяє появі тут закордонної продукції. Причому в силу ряду причин вона має більшу конкурентоспроможність у порівнянні з місцевими аналогами. Таку тверду конкуренцію можуть успішно перебороти лише найбільш сильні, динамічні, прогресивні й добре оснащені й керовані фірми, адаптовані до реалій цього ринку. Варто визнати, що в Україні є такі фірми, але, на жаль, їх поки одиниці, наприклад СП " Зд-Зоря", АТ "Гостомельський склозавод" ВАТ "НИИСЛ" (м. Одеса). Вони не в змозі "зробити погоду" на ринку.

Але навіть ці, як і інші, скляні заводи на українському ринку більше 60% ливарного оснащення здобувають за рубежем (в основному в Німеччині й Італії). Це обумовлено наступними причинами:

— переходом ряду підприємств, що робили раніше склотару в ранзі державних, у розряд часток, кооперативних (акціонерних) або орендних з наступним перепрофілюванням частини цих підприємств, спрямованим на задоволення групових (корпоративних) інтересів на шкоду розвитку склотарного виробництва в цілому. Координація діяльності такого роду підприємств досить утруднена;

— відсутністю належного фінансування й інвестиційних проектів і, як результат, неможливістю в масштабі країни створення інфраструктури сучасного конкурентоспроможного склотарного виробництва;

— незахищеністю українського ринку від проникнення на нього закордонної продукції, відсутністю законодавчо оформленого захисту інтересів вітчизняних виробників склотари;

— недостатньою платоспроможністю споживачів склотарної продукції. Основним джерелом розвитку склотарного виробництва залишається прибуток склотарних підприємств. Але цих засобів, як і можливостей підприємств у подібних умовах, як правило, не вистачає навіть на поточне обслуговування й ремонт основних фондів.

Для виправлення сформованої ситуації й досягнення стійкого (довгострокового) комерційного успіху суб'єктам ринку склотари України необхідний законодавча (державна) захист їхніх інтересів.

Коректно відзначити, що в сфері реанімації склотарної промисловості України є позитивні зрушення. Розроблено державну програму (при участі всіх зацікавлених сторін) розвитку галузі, у якій враховані наступні позиції.

Фактори, що спонукують:

· Ліквідація в короткий термін дефіциту склотари в країні шляхом збільшення випуску продукції вітчизняними спеціалізованими підприємствами незалежно від їхньої форми власності.

· Підвищення рівня конкурентоспроможності, розширення номенклатури й зниження ваги склотарних виробів.

· Використання передових технологій, матеріалів і сучасного встаткування.

· Застосування сучасних технологій менеджменту й маркетингу, принципів підбора й розміщення кадрів.

· Створення нових робочих місць.

· Основні принципи реконструкції галузі.

Переозброєння в першу чергу найбільш перспективних підприємств із потужним потенціалом розвитку.

Першочергова реалізація інвестиційних проектів, що не вимагають більших капіталовкладень і тривалих строків окупності вкладених коштів з подальшим переходом (у міру нагромадження засобів) до реалізації більше "дорогих" проектів.

Орієнтування вітчизняних суб'єктів склотарної інфраструктури на ведення бізнесу на основі компромісів і з використанням технології маркетингу "Даю" — "Одержую" в інтересах глобального успіху діяльності склотарної галузі промисловості.

Основні напрямки розвитку галузі (по регіонах України).

У Західному регіоні (Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Волинської, Тернопільської, Ровенської, Чернівецька області):

· завершення будівництва другої черги склозаводу СП " Зд-Зоря";

· реконструкція Львівського скло-заводу "Галичфарм".

У Центральному регіоні Черкаської, Житомирської, Хмельницької, Кіровоградської, Дніпропетровської Вінницької, Черкаська області):

· реконструювати Київський, Гостомельский і Бучацький склозаводи;

· переозброїти Житомирський завод "Биометстекло";

· перепрофілювати Вінницький склозавод "Жовтень".

У Південному регіоні (Кримська АР, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Одеська області):

· реконструювати Керченський, Херсонський і Одеський склозаводи;

· розробити інноваційно-інвестиційний бізнес-проект, заснований на нових розробках ВАТ " НІ-ІСЛ" (м. Одеса). Передбачити реалізацію результатів комплексних досліджень технології виробництва склоформ із високоміцних і жаростійких матеріалів. Використовувати методи зміцнення робочих поверхонь склоформ.

У Північному регіоні (Чернігівської, Сумської, Полтавська області):

· побудувати новий склозавод у Чернігівській області.

У Східному регіоні (Донецької, Луганської, Харківська області):

· реконструювати Слов'янський і Константиновський заводи склотари;

· побудувати новий склозавод у Харкові.

Програма реальна, прив'язана вчасно , і є всі підстави розраховувати на її реалізацію протягом найближчих 3- 5 років.

Макроекономічні показники економіки України в останні роки почали поліпшуватися. Цей процес помітний і в таких галузях промисловості, як харчова, переробна, виноробна, парфумерна й в інших основних споживачах склотарної продукції. І це вірна ознака того, що попит на склотару в найближчі роки буде стійко рости, а виходить, склотарний бізнес перспективний, інвестиційно привабливий і в нього вигідно вкладати гроші.

Перспективний розвиток взаємин співробітництва між суб'єктами ринку з метою створення сприятливих умов для загального розвитку інфраструктури склотарної галузі промисловості й ліквідації її імпортозалежності.

Прискорити цей процес може й повинна державний захист інтересів вітчизняних роби гелів скло тари.

Під зворотною тарою Порядок № 224 розуміє тару багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів та підлягає вторинному використанню. За умовами поставки та багаторазовості використання до зворотної тари, зокрема, відносять:

— дерев'яну тару (ящики, бочки, діжки тощо);

— металеву і пластмасову тару (діжки, фляги, ящики, бідони, кошики тощо);

— скляну тару (пляшки, бляшанки, бутлі тощо).

Для того щоб тара вважалася зворотною, необхідно в договорі поставки передбачити умову, що така тара, яка поставляється разом з товаром, підлягає поверненню постачальнику у визначений строк

Нагадаємо: строки повернення скляної та супутньої їй транспортної тари з-під вина, горілки, лікеро-горілчаних виробів, мінеральної води, пива та безалкогольних напоїв наведено в додатку 2 до Правил № 15. У цих же Правилах зазначено і строки повернення бочок з-під вина та пива.

Повторюємо, що передбачена в договорі умова про повернення тари, власне, і буде підставою вважати цю тару зворотною.

До належним чином оформленого договору про повернення тари, на нашу думку, можна відвести, наприклад, і оголошення, розміщене в магазині (на видному місці або в Куточку покупця), про те, що товар, розлито у багатооборотну тару (пляшку), реалізується покупцям за умови повернення склотари протягом певного строку з дати продажу, а вартість склотари при її поверненні повертається покупцю.

Отже, перший крок, що дозволяє уникнути обкладення хмелезбором вартості зворотної тари, зроблено — договором між контрагентами передбачено, що тара є зворотною. Але цього, на жаль, недостатньо. Суб'єкт господарювання, щоб переконати контролюючі органи у правильності своєї позиції, має потурбуватися ще й про наявність правильно оформлених первинних облікових документів. Тому для повної впевненості радимо здійснити ще декілька дій:

— виділити із загального обсягу реалізації алкогольних напоїв та пива виручку від продажу зворотної тари. Це можна зробити, обліковуючи обороти щодо алкогольних напоїв та пива окремо, а обороти щодо тари — окремо;

— оформити відповідним чином цінники та накладні на товар, виділивши в них окремо вартість напою, та окремо — вартість зворотної тари;

— запрограмувати в РРО напій (наприклад, «Пиво «Оболонь» 0,5 л») з одним артикулом, а пляшку (наприклад, «Пляшка пивна 0,5 л») — з іншим. Отже, у касовому чеку на продаж алкогольного напою чи пива буде зазначено артикули і напою, і пляшки.

Зробивши ці нескладні дії, ви зможете вивести з-під обкладення хмелезбором вартість зворотної тари і включати до його розрахунку лише суми виручки від реалізації алкогольних напоїв та пива, що дійсно підлягають оподаткуванню.

3. Дослідження

Перш за все зупинимося на основних організаційних моментах, пов'язаних із здійсненням діяльності з приймання склотари в населення.

Про економію податків людство розмірковує з того часу, як уперше зіткнулося з необхідністю їх сплати. Хто і коли зібрав перші податки, визначити, звичайно, важко, але підійти до їх сплати об'єктивно — цілком реально. Наприклад, при визначенні об'єкта обкладення «хмелезбором» можна абсолютно законно зекономити на його сплаті, якщо не враховувати вартість зворотної тари. Щоправда, для цього потрібно дотриматися певних правил. Ціни, за якими склотара скуповується в населення, підлягають регулюванню.

Анкета для мешканців будинку

1. Чи є в Вашому районі пункти прийому склотари?

2. Чи користуєтесь Ви послугами пункту прийому склотари та здавали пусту тару?

3. Чи влаштовує Вас ціна на прийом склотари?

4. Як Ви використовуєте пусту склотару:

а) використовуєте під інші рідини;

б) викидаєте;

в) здаєте до пункту прийому.

5. Що б Ви запропонували для покращення роботи пункту прийому склотари.

В ході проведення опитування, було встановлено, що:

а) в районі всього один пункт прийому скло тари і розташований в декількох кварталах;

б) багато мешканців ще не користувалися пунктом прийому та не здавали пусту тару до нього, тому що вважають, що ціна на пусту склотару занадто низька та не варта витраченого часу;

в) в основному пусту склотару викидають у смітник.

Відповідальна анкета

1. Чи буде рентабельно відкрити більше пунктів прийому скло тари в даному районі?

2. Чи велика плинність кадрів і чи влаштовує вас заробітна плата?

3. Які об’єми зданої склотари?

4. Чим обґрунтована ціна на прийом склотари?

5. Що, на Вашу думку слід змінити та вдосконалити в роботі пункту прийому склотари?

Згідно з п. 11 ст. З Закону про патентування не потребує патентування діяльність суб'єктів господарювання із закупівлі в населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції провадиться з розрахунками в безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури тощо). Отже, для здійснення діяльності з приймання склотари в населення торговий патент не потрібен.

При здійсненні операцій з приймання скляної тари в населення слід мати на увазі, що заставні ціни на склотару — це регульовані ціни. Згідно з п. З постанови № 1548 право регулювання таких цін надано Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям. Тому при закупівлі склотари в населення слід ураховувати заставні ціни, установлені відповідними рішеннями місцевих органів влади (якщо, звичайно, такі рішення по регіону прийнято).

Так, у м. Києві розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.12.2009 р. № 2289, зі змінами та доповненнями, установлено такі заставні ціни на склотару:

№ з/п	Найменування посуду	Заставна ціна, грн, за штуку	Місткість, л	Заставна ціна приймання від населення, грн. за штуку	Заставна ціна приймання підприємствами переробної галузі, грн. за штуку
	Пляшки, що використовуються для розливу продукції:
1	— фірмові (ЗАТ «Оболонь»)	0,33	0,20	0,15	0,20
— інші	0,25 0,3 0,33	0,30	0,23	0,30
2	Контурна пляшка для розливу напоїв «Кока-Кола», «Фанта», «Спрайт», «Бонаква»	0,2 0,25	0,20	0,15	0,20
3	Фігурна пляшка під гвинт для розливу безалкогольних напоїв, мінеральних вод та іншої продукції	0,33	0,35	0,27	0,35
4	Пляшки під гвинт для розливу безалкогольних напоїв, мінеральних вод та іншої продукції	0,4	0,35	0,27	0,35
5	Фігурна пляшка для розливу пива (фірмова)	0,42	0,20	0,13	0,20
6	Пляшки для розливу вина, безалкогольних напоїв, мінеральних вод, фруктово-ягідних і овочевих соків, сиропів, екстрактів, оцту, томатних продуктів та інших харчових товарів (імпортних і вітчизняних)	0,5	0,15	0,10	0,15
7	Пляшки для розливу пива	0,5	0,20	0,15	0,20
8	Пляшки (імпортні і вітчизняні) для розливу горілки і горілчаних виробів, коньяку(висока)	0,5	0,20	0,12	0,17
9	Пляшки (імпортні і вітчизняні) для розливу горілки і горілчаних виробів, коньяку(висока)	Понад 0,5 до 1,0	0,50	0,30	0,45
10	Слоїки для соусу «Майонез»	0,2 0,25	0,10	0,07	0,10
11	Слоїки	0,5	0,05	0,03	0,05
12	Слоїки	Понад 0,5 до 1,0	0,06	0,04	0,06
13	Слоїки	1,0	0,10	0,06	0,10
14	Слоїки	Понад 1,0 до 2,0 включно	0,12	0,07	0,11
15	Слоїки	Понад 2,0 до 3,0 включно	0,25	0,15	0,22

Таким чином, лише в тому випадку, коли діяльність зі збирання, заготівлі відходів включає всі перелічені вище компоненти (від збирання до торговельні підприємства, то вони, як правило, роблять це з метою виконання своїх зобов'язань щодо повернення тари перед постачальниками. Для здійснення такого виду діяльності ліцензію одержувати не потрібно (оскільки цей вид діяльності з точки зору Закону про ліцензування не ліцензується). Тому, наприклад, магазину, що приймає склотару від населення з метою її подальшого повернення постачальнику, ліцензія не потрібна.

Список використаної літератури

1. Акулинина В. Стеклотара и современные стандарты / Валентина Акулинина // Тара и упаковка. — 2007. — № 5. — С. 10-13

2. Возрождается интерес к стеклянной таре // Тара и упаковка. — 1999. — № 6. — С. 16-17

3. Ловягін О. Оцінка якості пляшок: Лікеро-горілчаної продукції / О. Ловягін // Харчова і переробна промисловість. — 2004. — № 12. — С. 19-21

4. Новые стандарты на стеклянную тару // Тара и упаковка. — 2002. — № 1. — С. 50-51

5. Солошенко Л. Приймання склотари в населення // Податки та бухгалтерський облік. — 2006. — 11 травня. — С. 28-33

6. Стеклотарщики объединяются и выходят из кризиса // Тара и упаковка. — 2001. — № 5. — С. 50-53

7. Федорченко Н. Тенденции развития рынка стеклотары в Украине // Упаковка. — 1997. — № 4. — С. 8-9

8. Яновский А. Стеклотарная промышленность Украины: тенденции и перспективы развития // Тара и упаковка. — 2006. — № 2. — С. 13-14