Вступ

Адміністрація підприємства — це специфічна частина трудового колективу, яка здійснює управління в процесі професійної діяльності. її природа подвійна: з одного боку, через неї забезпечується участь підприємства як суб’єкта права у різного роду правовідносинах, з іншого — це орган управління підприємством, наділений владними повноваженнями щодо трудового колективу як керованого об’єкта і очолюється її керівником.

Адміністративно-правовий статус керівника підприємства охоплює:

1) визначення його місця і ролі в системі управління підприємством, які характеризують організаційно-правові способи заміщення посади, підпорядкування, способи реалізації єдиноначальності, співвідношення єдиноначальності керівника із самоврядуванням трудового колективу;

2) визначення змісту компетенції керівника. Необхідність її використання як елемента адміністративно-правового статусу підприємства зумовлена тим, що це поняття притаманне лише діяльності органів управління та посадових осіб. У загальних (щодо різних форм власності) рисах компетенція керівника підприємства окреслюється державою з допомогою правових норм, які регулюють відносини: між уповноваженими державою органами та керівником підприємства; між керівником підприємства та об’єктами управління; між керівником підприємства та іншими органами управління підприємством;

3) обов’язок керівника нести адміністративну відповідальність (в чому виражається так звана адміністративна деліктоздатність) у передбачених законом випадках за неналежне виконання повноважень чи перебільшення їх обсягу Місце керівника підприємства в системі управління характеризує і його підпорядкованість.

Підпорядкованість керівника підприємства — це його відносини з іншою стороною, яка є власником майна підприємства (уповноваженим ним органом), чи компетентними державними органами. Підпорядкованість завжди супроводжується підзвітністю і відповідальністю.

Підзвітність керівника передбачає його обов’язок звітувати перед власником майна підприємства за всю діяльність чи за певну її частину і право власника майна підприємства вимагати такого звіту, давати юридично значущу оцінку діяльності підзвітної посадової особи, а також вказувати на недоліки та приписувати їх усунення. Відповідальність керівника підприємства перед власником передбачає право останнього застосовувати заходи дисциплінарного та майнового впливу.

1. Адміністративно-правова організація й мета управління промисловим підприємством

Управління є особливою соціальною функцією, що виникає з потреб суспільства як самодостатньої системи й здійснюється у відповідних державних чи недержавних формах шляхом організаторської діяльності спеціально створеної для цього групи органів. Управління має також політичний характер, може розглядатися з соціального, економічного погляду.

Адміністративно-правова організація управління (державне управління) полягає у виконавчій і розпорядчій діяльності системи суб’єктів, покликаних здійснювати на основі законів та інших правових актів прогнозування й координацію діяльності різних ланок цієї системи, облік і контроль за розпорядженням матеріальними та фінансовими ресурсами, кадрову роботу, застосування моральних і матеріальних стимулів, заходів дисциплінарного й адміністративного впливу.

Основними формами виконавчої та розпорядчої діяльності є: а) проведення матеріально-технічних і організаційних дій, що випливають із призначення того чи іншого органу; б) укладання адміністративних і цивільно-правових угод стосовно управлінських чи майнових інтересів конкретного органу; в) видання в межах компетенції актів управління; г) здійснення заходів заохочення; ґ) застосування на основі закону примусових заходів у адміністративному порядку.

Управління та його організація мають за мету створення найсприятливіших умов для функціонування виконавчої влади, а тому вимагають чіткого врегулювання статусу суб’єктів управління та взаємовідносин у межах і поза межами цієї системи. Раціональна організація здійснення виконавчої влади повинна забезпечити правильний вибір суб’єктів управлінської діяльності, встановлювати місце й роль кожного з них і чітку взаємодію між ними, що є однією з найважливіших умов економічності й ефективності державної діяльності. За таких умов чітке закріплення нормами адміністративного права суб’єктів, що здійснюють державне управління, їх статусу є не самоціллю, а відзначає роль виконавчої влади в суспільстві, створює необхідні умови для розв’язання проблем, що виникають, нормального перебігу соціально-економічних процесів.

Сучасна система управління базується, з одного боку, на вдосконаленні й укріпленні зв’язків у процесі виконавчої та розпорядчої діяльності між органами виконавчої влади різних ланок, а з іншого, — на децентралізації, розширенні самостійності підприємств і установ у вирішенні всіх питань. Центральні та місцеві органи влади не мають права здійснювати безпосереднє управління підвідомчими підприємствами, втручатися в їх виробничу й господарську діяльність, оскільки їх основне призначення — регулювання та координація діяльності у відповідних галузях. З цих позицій державні підприємства й установи, незважаючи на збереження своєї відомчої приналежності, зміцнили позиції як суб’єкти цивільно-правових відносин і ринку. Їх вже не можна розглядати як організаційні ланки єдиної системи управління відповідною галуззю.

Таким чином, організація управління охоплює не тільки державне, а й недержавне управління в межах, що регулюють норми адміністративного права. Елементами організації управління є: а) органи виконавчої влади; б) органи, що входять у організаційний механізм здійснення виконавчої влади (органи державного управління), але прямо не належать до органів виконавчої влади; в) норми адміністративного права, за допомогою яких встановлюють статус усіх ланок управління, їх службовців, межі взаємовідносин, правову відповідальність суб’єктів.

Загальне підпорядкування виражається в тому, що повноваження вищого органу не зосереджено на конкретних питаннях керівництва підпорядкованими йому об’єктами. Загальне керівництво здійснюють шляхом встановлення правил діяльності, її координації, проведення контролю (нагляду). Таке підпорядкування означає фактичну підвідомчість об’єкта суб’єкту. Прикладом загального підпорядкування можуть бути відносини між відповідним міністерством і промисловим підприємством під час здійснення господарської діяльності.

Безпосереднє підпорядкування обумовлено значними організаційними та правовими зв’язками, відсутністю проміжних ланок, розв’язанням кадрових питань, питань дисциплінарної відповідальності, скасуванням актів чи їх зміною. За безпосереднього підпорядкування об’єкт перебуває у віданні суб’єкта управління.

Пряме підпорядкування передбачає безпосередні відносини між керівником і підлеглим, вищим і нижчим органами. Таке підпорядкування тісно пов’язано з безпосереднім і випливає з нього.

Проте головне призначення органів управління — це здійснення в інтересах галузі чи сфери, її підприємств, установ і організацій функцій координації та регулювання діяльності. Відповідно до цих вимог мають формуватися системи управління.

2. Алгоритм функціонування організаційного механізму раціональної бюрократизації адміністративного управління

Побудова алгоритму функціонування організаційного механізму раціональної бюрократизації адміністративного управління підприємством пов’язана з його структурою та його цілями. Метою функціонування організаційного механізму є забезпечення раціонального використання бюрократичних інструментів в адміністративному управлінні підприємством. Реалізація цієї мети здійснюється на основі певного алгоритму дій і виконання послідовності певних операцій, що дає змогу забезпечити необхідну взаємодію елементів організаційного механізму.

Побудова алгоритму функціонування організаційного механізму здійснюється з різним ступенем деталізації залежно від обсягу робіт з адміністративного управління. Для невеликих підприємств, де обсяг таких робіт незначний, досить визначити базові блоки алгоритму функціонування організаційного механізму. Ці блоки є і при функціонуванні організаційного механізму на великих підприємствах, але вони мають більш детальний вигляд. Побудова алгоритму функціонування організаційного механізму є розробкою технології виконання робіт з адміністративного управління. Існує три види технологій: маршрутна, операційна та детальна. У відповідності до них виділено й три види алгоритмів: базовий, розгорнутий і детальний. Алгоритм кожного виду деталізує попередній.

В базовому алгоритмі функціонування організаційного механізму виділено три блоки виконання робіт із забезпечення раціонального використання бюрократичних інструментів в адміністративному управлінні (рис. 1).

Рис. 1. Блоки базового алгоритму функціонування організаційного механізму раціональної бюрократизації адміністративного управління підприємством 

Перший блок базового алгоритму містить дії, пов’язані з визначенням цілей і завдань організаційного механізму видів і обсягів необхідних ресурсів; другий — дії, пов’язані з підготовкою та залученням необхідних ресурсів до їх використання в функціонуванні організаційного механізму Як залучені розглядаються часовий ресурс управлінського персоналу на виконання робіт у межах організаційного механізму, ресурси оргтехніки, кошти на оплату працівників з адміністративного управління та інші ресурси, необхідні для функціонування організаційного механізму Третій блок базового алгоритму описує виконання робіт й операцій у межах функціонування організаційного механізму, що забезпечують досягнення цілей його функціонування.

Кожний з блоків базового алгоритму включає набір операцій, які також виконуються за певним алгоритмом. Трудомісткість цих операцій визначається складністю й масштабом адміністративного управління на підприємстві. Тому детальний зміст кожного з блоків базового алгоритму проявляється при роботі з більш масштабними об’єктами адміністративного управління. Це означає, що потрібен перехід до другого виду алгоритму функціонування організаційного механізму — розгорнутого алгоритму. На рис. 2-4 представлено розгорнутий алгоритм, який описує виконання операцій за кожним блоком базового алгоритму

Перший блок базового алгоритму функціонування організаційного механізму містить укрупнені операції, пов’язані з підготовкою до роботи організаційного механізму (рис. 2). Він містить підготовчі роботи із залучення ресурсів, необхідних для функціонування організаційного механізму Початком підготовчих робіт є визначення цілей і завдань організаційного механізму (рис. 2, операція 1), змістом яких є вимоги до ресурсного забезпечення. Ресурси поділено на два види. Ресурси першого виду забезпечують матеріально-технічну базу функціонування організаційного механізму До них належать фінансові ресурси, оргтехніка, ресурси на господарські потреби та ін. (рис. 2, операція 2). До другого виду належать ресурси, що забезпечують виконання робіт з адміністративного управління у межах організаційного механізму з використанням бюрократичних інструментів. До таких належать інформація, нормативно-правові документи, методична література, які у роботі отримали назад семантичних ресурсів. Забезпечення ними функціонування організаційного механізму носить характер семантичного забезпечення (рис. 2, операція 3).

Рис. 2. Розгорнутий алгоритм за першим блоком базового алгоритму

Як видно з рис. 2, виконання операцій алгоритму за першим блоком базового алгоритму у розгорнутому виді здійснюється послідовно-паралельно: паралельно йде формування ресурсного (рис. 2, операція 2) і семантичного (рис. 2, операція 3) забезпечення. Четверта операція передбачає організаційне забезпечення: вирішення організаційних питань функціонування організаційного механізму та своєчасне одержання необхідних ресурсів, створення зацікавленості працівників з адміністративного управління у виконанні необхідних робіт. Після організації й одержання необхідних ресурсів вони використовуються як база функціонування організаційного механізму (рис. 2, операція 5) і визначення основних положень щодо мотивації працівників з адміністративного управління (рис. 2, операція 6).

Тільки після здійснення перших двох кроків розгорнутого алгоритму можливе здійснення третього — прийняття основних організаційних рішень, що дозволяють функціонувати організаційному механізму. Після вирішення завдань, пов’язаних із організаційним забезпеченням, два наступні кроки реалізуються паралельно — використання ресурсів у функціонуванні організаційного механізму (операція 5, рис. 2) та розробка основних положень (принципів і вимог до побудови) мотиваційного забезпечення функціонування організаційного механізму (операція 6, рис. 2).

На рис. 3 представлені операції розгорнутого алгоритму за другим блоком базового алгоритму — блоком підготовки ресурсів організаційного механізму до використання. Він містить дві операції — сьому та восьму.

Рис. 3. Розгорнутий алгоритм за другим блоком базового алгоритму

Сьома операція пов’язана з розміщенням отриманих ресурсів за місцями їхнього використання, що є умовою його функціонування. Восьма операція пов’язана з побудовою системи мотивації як умови результативності функціонування організаційного механізму.

Особливе значення другого блоку базового алгоритму зумовлено тим, що при його виконанні вирішуються питання з добором персоналу для адміністративної роботи і визначення методів і способів його мотивації.

Розробка детального алгоритму функціонування організаційного механізму здійснюється у тих випадках, коли організаційний механізм розробляється для адміністративного управління на великих підприємствах. Детальний алгоритм передбачає докладну послідовність виконуваних робіт й операцій усередині кожного блоку базового алгоритму та кожної укрупненої операції розгорнутого алгоритму.

Перший блок базового алгоритму включає шість укрупнених операцій (рис. 2). Перша операція пов’язана з визначенням цілей функціонування організаційного механізму. Ця операція надалі не деталізується. Друга операція розгорнутого алгоритму (рис. 2) деталізується на п’ять операцій, що виконуються паралельно, незалежно одна від одної (рис. 3). Третя операція розгорнутого алгоритму (рис. 2) деталізується, результатом чого є три операції, що виконуються паралельно й пов’язані із залученням необхідних відомостей і даних для виконання адміністративних робіт (рис.3).

Рис. 3. Детальний алгоритм за першим блоком базового алгоритму

Деталізація четвертої операції розгорнутого алгоритму дала змогу отримати ще три операції, що виконуються послідовно, поступово формуючи адміністративний персонал (рис.3). П’ята операція розгорнутого алгоритму деталізується п’ятьма паралельно   виконуваними   операціями,   пов’язаними   з   матеріально-технічним забезпеченням діяльності адміністративного персоналу (рис. 3). Нарешті, шоста операція розгорнутого алгоритму поділяється на дві послідовні операції, що визначають конкретні вимоги до системи мотивації адміністративного персоналу (рис. 3).

Висновки

Адміністративне управління, як й інші види управління, має здійснюватися з використанням відповідного інструментарію. Таким інструментарієм виступають бюрократичні інструменти — сукупність способів, прийомів, правил, регламентованих процедур, стандартів, документів, моделей, які існують у певній формі, затверджені, прийняті або схвалені відповідно до існуючого порядку, та дозволяють створити систему адміністративного управління підприємством, у якій виконуються формальні управлінські роботи. Бюрократичні інструменти сприяють формуванню організаційно-нормативного середовища всередині підприємства, що визначає формальні правила поведінки виконавців управлінських робіт з адміністративного управління. Для того, щоб забезпечити раціональний рівень бюрократизації адміністративного управління, необхідно використовувати відповідні управлінські інструменти. Як такий пропонується використовувати організаційний механізм раціональної бюрократизації адміністративного управління підприємством.

Список використаної літератури

1. Адміністративна діяльність: навчальний посібник / М. В. Ковалів, З. Р. Кісіль, Д. П. Калаянов та ін., 2009. — 430 с.
2. Адміністративна діяльність: Частина особлива: Підруч. для вузів МВС України / МВС України. Ун-т внутрішніх справ, 2000. — 367 с.
3. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика / Пер. з англ. В.Шульги, 2000. — 190 с.
4. Кравцова Т. Державне регулювання господарської діяльності: адміністративно-правові аспекти / Тетяна Кравцова, 2006. — 183 с.
5. Малиновський, Валентин Ярославович. Державне управління [Текст] : навч. посіб. / Валентин Малиновський, 2009. — 606 с.