Герберта Спенсера вважають засновником органічної школи в соціології. У фундаментальній праці «Основи соціології» (1877) Спенсер проводив аналогії між біологічною і соціальною еволюцією, між живим організмом і суспільством, наприклад:

суспільство як біологічний організм протягом тривалого періоду свого існування росте, збільшується в об’ємі (так само відбувається перетворення малих держав в імперії);

у процесі зростання суспільства його структура ускладнюється так само як ускладнюється структура організму в процесі біологічної еволюції;

ускладнення структури супроводжується диференціацією функцій, що приводить до посилення взаємозалежності і взаємодії частин цілого.

Принципову відмінність суспільства від біологічного організму Спенсер вбачав у тому, що в живому організмі елементи існують заради цілого, а в суспільстві — навпаки. Органістичний підхід відкривав можливість застосування в соціології природничо-наукових методів.

Спенсер вважав, що існує два типи суспільств: військове та індустріальне. Еволюція іде від першого до другого типу суспільства. Для минулої історичної епохи — військового суспільства — характерними були військові конфлікти, які накладають відбиток на все суспільство і людину зокрема. В індустріальному ж суспільстві боротьба за існування виявляється у формі торгово-промислової конкуренції.