Оцінка конкурентоспроможності

Вступ

Показник конкурентоспроможності продукції — один із найважливіших показників, що комплексно оцінює характеристики продукції та може служити основою для виходу підприємства з даною продукцією на нові ринки. Правильна оцінка показника конкурентоспроможності продукції дозволяє знизити ризики, що виникають при діяльності підприємства у новому маркетинговому середовищі, у той же час невідповідність розрахованого показника реальним характеристикам продукту може призвести до зниження ефективності діяльності підприємства. Тому варто звернути увагу на те, щоб показник конкурентоспроможності продукції враховував якомога більше факторів та об’єктивно визначав їх вплив на конкурентоспроможність.

У розвинутих індустріальних країнах поняття «внутрішня» та «міжнародна» конкурентоспроможність продукції розглядаються як ідентичні. Це викликано посиленням інтеграційних процесів, наслідком чого стає розширення конкурентного середовища підприємства, яке не може сприйматися лише в межах національної економіки. Проте для країн з перехідною економікою, до яких належить і Україна, конкурентоспроможність на внутрішньому ринку, слід розглядати окремо від конкурентоспроможності міжнародної. Зважаючи на процес входження України до Світової організації торгівлі, необхідно використовувати показник конкурентоспроможності продукції не тільки для оцінки стану підприємства на внутрішньому ринку, а й з урахуванням фактора глобального середовища.

Сучасна концепція конкурентоспроможності продукції та методики її оцінки широко висвітлені рядом вітчизняних та зарубіжних економістів. Проте поза увагою залишаються проблеми пов’язані з оцінкою конкурентоспроможності в умовах глобального середовища з точки зору сервісної економіки, врахування регіонального фактору, впливу іміджу підприємства на конкурентоспроможність продукції.

1. Порівняльна характеристика методів оцінки конкурентоспроможності

Сучасна концепція конкурентоспроможності продукції та методики її оцінки широко висвітлені рядом вітчизняних та зарубіжних економістів.

Проте поза увагою залишаються проблеми пов’язані з оцінкою конкурентоспроможності в умовах глобального середовища з точки зору сервісної економіки, врахування регіонального фактору, впливу іміджу підприємства на конкурентоспроможність продукції.

На основі аналізу основних методик оцінки показника конкурентоспроможності продукції важливо виявити ступінь охоплення показниками, розрахованими за даними методиками; інформації про продукцію та конкурентне середовище, у якому має бути реалізована продукція, а також розробити основу для формування вдосконаленої методики обчислення конкурентоспроможності, яка б за сучасних умов найбільш повно характеризувала продукцію.

Конкурентоспроможність продукції можна розглядати як складову конкурентоспроможності підприємства. Більшість економістів саме на цьому акцентують увагу. Проте, з іншого боку, конкурентоспроможність підприємства залежить від інтелектуального потенціалу підприємства, a, отже, з точки зору конкурентоспроможності підприємство варто розглядати як систему, що управляє інтелектуальним потенціалом з метою ефективного використання факторів виробництва. Конкурентоспроможність продукції та підприємства загалом може бути оцінена як ефективність діяльності менеджменту з використання інтелектуального потенціалу підприємства. Врахування такого фактору при оцінці конкурентоспроможності стає одним із ключових в умовах формування постіндустріальної економіки.

Також одним із найважливіших показників, що впливає на конкурентоспроможність продукції, є рівень сервісної підтримки товару, яка передбачає, наприклад, використання концепції «just in time», тобто своєчасного постачання товару в необхідне місце. Також в умовах сервісної економіки додаткову увагу необхідно звернути на фірмове обслуговування, високий рівень якого може забезпечити значну частину прибутку від впровадження товару на ринок.

Також конкурентоспроможний товар має відповідати наступним вимогам:

1) ліквідність — здатність користуватися попитом на відповідному ринку;

2) наукоємність — основу ціни на товар мають складати інноваційні витрати;

3) технологічність — максимально можлива простота виробництва та експлуатації [5, c. 40].

Існує велика кількість методик розрахунку конкурентоспроможності продукції підприємства. Кожна з них у певній мірі розкриває сутність конкурентоспроможності, проте не здатна повністю охопити та математично виразити вплив усіх факторів, що впливають на конкурентоспроможність продукції. З посиленням економічних взаємозв’язків та поглибленням процесу глобалізації виникає усе більше чинників, які впливають на інтегральний показник конкурентоспроможності і все складнішим стає їх урахувати та вірно інтерпретувати у математичній моделі. Можна прослідкувати еволюцію методик розрахунку конкурентоспроможності продукції в залежності від зміни ринкового середовища, у якому діє підприємство.

Методика оцінки конкурентоспроможності товарів на основі їх рейтингу. Показник розраховується за формулою:

де Рt — рейтинг товару t; Qi — відносний показник якості товару; п — кількість одиничних показників якості, взятих для оцінки.

Переваги цієї методики полягають у:

простоті розрахунку,
наявності оперативної інформації про якість продукту, що дозволяє швидко реагувати на зміни у ринковому середовищі.

Серед недоліків методики — те, що вона не охоплює характеристики продукції у повній мірі, тобто основний акцент при розрахунку показника рівня конкурентоспроможності зроблено на якісні показники товару, абстрагуючись від впливу економічних показників та показників якості послуг, а тому не може бути використана для середньо- та довгострокового планування.

Методика оцінки конкурентоспроможності товарів за обсягом продажу. Розрахунок показника конкурентоспроможності проводиться наступним чином:

де Кiy— конкурентоспроможність i-го товару на j-му ринку; а,- — питома вага i-го товару в обсязі продажу, за період який аналізують (даний показник розраховується за формулою (3)); bi— показник значимості ринку, на якому представлений товар підприємства. Для зовнішніх ринків промислово-розвинутих країн значимість ринку рекомендують приймати рівною 1, для зовнішніх ринків інших країн — 0,7, для внутрішнього ринку — 0,5.

де Vі — обсяг продажу і-го товару за період, що аналізують, грош, од.; V — загальний обсяг продажу підприємства за той самий період, грош. од.

Дана методика дозволяє достовірно оцінити інформацію про динаміку продажу на ринках, проте цей показник суперечить самій філософії поняття «конкурентоспроможність підприємства», оскільки не враховує якісні показники продукції підприємства.

Методика визначення комплексного показника конкурентоспроможності на основі диференціального методу. Розрахунок проводиться наступним чином:

де І_mn1 , І_h — групові показники конкурентоспроможності за споживчими параметрами аналізованого і базового зразка; С₁, С_b — групові показники конкурентоспроможності за економічними параметрами аналізованого і базового зразка.

де п — число Технічних параметрів, що беруть участь в оцінці; a_i — вага i-го параметра в загальному наборі; q₁ — одиничний показник за i-им технічним параметром.

де І_mn1, І_mn2 — показники конкурентоспроможності для першого і другого товарів-конкурентів.

Формула використовується для порівняння конкурентоспроможності двох товарів конкурентів. Якщо товар 1 має вищу конкурентоспроможність за товар 2, то результат — число більше за одиницю.

Дана методика передбачає комплексний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства, проте варто відзначити, що досить важко отримати достовірну інформацію для розрахунку за методикою, у той же час відсутня точна оцінка впливу параметрів, за якими оцінюється конкурентоспроможність, на інтегральний показник [5, c. 41].

Методика аналізу конкурентоспроможності продукції на основі ії корисності. Дана методика пропонує розглядати конкурентоспроможність продукції (товару), приймаючи за основу те, що закони корисності товару знаходять відображення у ринковому попиті на товар.

Інтегральний показник конкурентоспроможності пропонується визначити як функцію корисностей кожного з технологічних параметрів товару:

Причому, якщо один з показників корисності дорівнює нулю, то загальна конкурентоспроможність теж дорівнює нулю.

Уданій методиці пропонується аналіз конкурентоспроможності за допомогою кривих байдужості.

Методика дає можливість врахувати всі споживчі характеристики товару, а також може бути розширена організаційними характеристиками, які впливають на конкурентоспроможність продукції в умовах сервісної економіки. Проте дана методика не враховує такого важливого фактору конкурентоспроможності продукції, як вплив глобального економічного простору.

Таким чином, можна прослідкувати еволюцію методик від простих, які дозволяли оцінити конкурентоспроможність продукції на нерозвинених ринках, до інтегральної, що дозволяє більш точно виявляти місце продукту на ринку у порівнянні з аналогами [3, c. 3].

Якщо методики оцінки конкурентоспроможності товарів на основі їх рейтингу та оцінки конкурентоспроможності товарів за обсягом продажів дозволяють сформувати уявлення про конкурентоспроможність продукції на ринку з однорідною продукцією та не враховуючи фірмове обслуговування, то для розрахунку конкурентоспроможності продукції на розвиненому ринку необхідно використовувати методики оцінки інтегрального показника рівня конкурентоспроможності з урахуванням ціни споживання або визначення комплексного показника конкурентоспроможності на основі диференціального методу. На ринку з розвиненим фірмовим обслуговуванням варто застосовувати методику порівняльної оцінки конкурентоспроможності (порівняння з еталоном), проте в сучасних умовах із розвитком глобальних ринків навіть ця методика не здатна в повній мірі охарактеризувати конкурентоспроможність товару. Необхідно виробити новий підхід до конкурентоспроможності, який буде поєднувати стандартний підхід до розуміння конкуренції та нову філософію конкурентоспроможності з урахуванням інтернаціоналізації ринків, факторів глобального середовища (політичний, культурний та інші).

Інформацію про товар складають три основні групи показників: якість власне товару, якість фірмових послуг, що надаються разом з товаром, економічні характеристики товару (ціна, знижки та ін.). Окрім цього, товар знаходиться в певному економічному середовищі, яке є ще одним чинником впливу на інтегральний показник конкурентоспроможності. Методика оцінки конкурентоспроможності продукції, яка адекватна реаліям сучасного конкурентного середовища, має охоплювати усі три групи вищезазначених показників, а також враховувати вплив глобального середовища [5, c. 42].

2. Особливості міжнародної конкурентоспроможності підприємств та їх оцінка

Сучасне економічне середовище характеризується посиленням динамізму протікання всіх процесів, у тому числі й конкурентної боротьби. У теперішніх умовах, які характеризуються постійною зміною зовнішніх факторів, зростанням ризику діяльності, питання конкурентоспроможності підприємств на зовнішньому ринку стає актуальним. На ґрунті цих процесів у зарубіжних країнах здійснюється широкомасштабне впровадження креативних моделей управління міжнародною конкурентоспроможністю фірм і корпорацій, виокремлення його у самостійну ланку системи менеджменту та перетворення в одне з найбільш пріоритетних завдань державної економічної політики.

У площині цих зовнішніх реалій проблема підвищення міжнародної конкурентоспроможності промислових підприємств України набуває нового змісту і вимагає нового аналітичного інструментарію її осмислення та розв’язання. Наслідком трансформаційних процесів в економіці України стало послаблення організаційних основ управління міжнародною конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств, що посилює загрозу їх витіснення зарубіжними конкурентами як на внутрішньому ринку України, так і на закордонних ринках. Перед підприємствами, орієнтованими на міжнародний ринок, виникає проблема формування стійких конкурентних переваг з метою ефективного функціонування на зарубіжному конкурентному ринку. Можливості підприємств в досягненні таких переваг визначаються міжнародною конкурентоспроможністю.

Міжнародна конкурентоспроможність — це здатність підприємства ефективно функціонувати на зовнішньому ринку, а також можливість досягнення ефективної фінансово-господарської, зовнішньоекономічної діяльності і лідируючих позицій в умовах конкурентного середовища [1, c. 151].

Проблема підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах виходу на зарубіжні ринки пов’язана з розробкою системи управління міжнародною конкурентоспроможністю.

Конкурентоспроможність будь-якого об’єкту визначається низкою факторів, які можна згрупувати наступним чином:

— споживчі властивості товару підприємства;

— споживчі властивості товару підприємства-конкурента;

— маркетингова підтримка товару та підприємства;

— маркетингова підтримка товару конкурентів і підприємств-конкурентів;

— характеристики цільових ринків, на яких від-бувається конкурентна боротьба тощо.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства включає наступні етапи:

Моніторинг конкурентного середовища міжнародного ринку.

Даний етап передбачає дослідження основних факторів зовнішнього ринку для визначення можливостей і загроз підприємства, ступеня інтенсивності конкуренції на зовнішньому ринку, рівня „вхідного бар’єру».

Оцінка конкурентоспроможності підприємства, його продукції та основних конкурентів на зовнішньому ринку, що полягає в визначенні основних ключових факторів успіху підприємства, конкурентних переваг, які забезпечать йому успішне функціонування, забезпечать довгострокове випередження конкурентів на зовнішньому ринку.
Визначення місії діяльності підприємства та стратегії управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства для усвідомлення причин функціонування підприємства та їх спрямувань.
Реалізація стратегії управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства полягає в вирішенні, якими засобами підприємство буде досягати поставлених цілей. Сам процес реалізації стратегії управління міжнародної конкурентоспроможності підприємства включає: визначення поточних завдань, виконання запланованих дій і створення, підтримування та розвиток ринкових чинників успіху, ключових компетенцій і конкурентних переваг.
Оцінка і контроль реалізації визначеної стратегії управління конкурентоспроможністю підприємства на зовнішньому ринку. На даному етапі підприємство відстежує отримані результати діяльності і порівнює їх з поставленими конкурентними стратегічними цілями. Також підприємство визначає основні відхилення і розробляє коригуючі дії. Цей етап пов’язаний з оцінкою ефективності управління міжнародною конкурентоспроможністю в цілому[4, c. 55-56].

Таким чином, говорячи про необхідність управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, слід визначити основні фактори, що впливають на цей процес:

— характеристика державної політики міжнародних країн в галузі регулювання конкуренції (антимонопольна політика, регулювання експорту та імпорту продукції, патентно-ліцензійна політика, стандартизація продукції);

— можливість появи нових конкурентів (рівень „вхідного бар’єру» в галузь);

— вплив споживачів продукції та постачальників на інтенсивність конкуренції та інші фактори.

Прискорення змін у конкурентному середовищі, наростаюча диференціація потреб, зростання конкуренції, інтернаціоналізація бізнесу, широка доступність сучасних технологій, а також низка інших факторів призвели до підвищення значення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

Цікавим є підхід російського автора С.Г. Свєтунькова, який відокремлює чотири блоки інформації щодо управління конкурентоспроможністю.

1-й блок — опис споживчої товарної лінії. Споживчу товарну лінію, на погляд С.Г.Свєтунькова, слід описувати, використовуючи комплексні числа.

Даний опис споживчої товарної лінії ринку кожного конкретного регіону дозволяє визначити, при яких цінах які споживчі властивості товару вважають за краще споживачі. Така інформація потрібна для розробки і вибору конкурентних стратегій.

2-й блок — опис характеристик восьми сегментів ринку, що споживає даний товар. Цей опис включає, по-перше, впорядковану послідовність сегментів ринку і їх нумерацію, яка повинна бути здійснена за структурою, наведеною в табл. 1.

Таблиця 1. Ділянки стійкості рівноважної кривої залежно від доходів

Номер або межа ділянки	Знак і величина коефіцієнта еластичності	Стан стійкості рівноваги
Перша ділянка	негативний, близький або рівний одиниці	стійкість і за обсягами і за ціною
Друга ділянка	негативний, вище за одиницю	при невеликих змінах цін різкі коливання об’ємів
Межа між другою і третьою ділянкою	негативний близький або рівний одиниці	стійкість і за обсягами і за тинами
Третя ділянка	лежить в межах від мінус одиниці до плюс одиниці, по модулю декілька менше	при значних змінах цін коливання об’ємів невеликі
Межа між третьою і четвертою ділянкою	позитивний, близький або рівний одиниці	стійкість і за ціною і за обсягами
Четверта ділянка	позитивний, більше одиниці	при незначних коливаннях ціни коливання об’ємів досить значущі
Межа між четвертою і п’ятою ділянкою	позитивний, близький або рівний одиниці	стійкість і за ціною і за обсягами
П’ята ділянка	позитивний, менше одиниці	при значних змінах цін коливання об’ємів невеликі

Як випливає з висновків табл.1, віднесення сегменту до того або іншого номера є принципово важливим для вибору відповідної конкурентної стратегії.

Сегментація ринку здійснюється за доходами споживачів, причому важливо чітко визначити межі кожного з восьми сегментів. Крім цього, до найважливішої характеристики кожного сегменту слід віднести середній для сегменту коефіцієнт еластичності об’ємів за ціною.

До третьої найважливішої характеристики кожного сегменту відноситься кількість споживачів даного сегменту і середній рівень доходів у даному сегменті.

3-й блок — рівень інтенсивності конкурентної боротьби на ринку залежно від числа учасників ринку. Інтенсивність конкурентної боротьби визначається двома складовими, одним з яких є число і характеристика учасників ринку. В загальному випадку економічна теорія виділяє дев’ять типів ринку залежно від кількості продавців і покупців на ринку. Для кожного з типів ринку відповідає свій рівень і особливості конкуренції найвища, а при значеннях показника, близьких до одиниці, інтенсивність конкуренції мінімальна, оскільки ринок жорстко контролюється.

4-й блок — етап життєвого циклу попиту на товар. Залежно від того, на якому етапі життєвого циклу попиту на товар знаходиться ринок, істотно змінюється рівень інтенсивності конкурентної боротьби на ньому. Якщо попит на товар тільки з’явився — це означає один рівень інтенсивності конкурентної боротьби; якщо життєвий цикл попиту знаходиться на етапі падіння — рівень конкурентної боротьби зовсім інший [4, c. 57-58].

Для визначення рівня інтенсивності саме таким чином слід визначити долі і число учасників ринку і за цими даними дати його характеристику. Розрахунковим коефіцієнтом, що дозволяє визначити формалізованим шляхом рівень інтенсивності конкурентної боротьби, є коефіцієнт, який є відношенням математичного очікування ринкової частки на даному конкурентному ринку до максимальної частки на цьому ринку. При значеннях даного показника, близьких до нуля, інтенсивність товарної лінії. Аналіз цих даних слід здійснювати у вигляді графіка зміни об’єму попиту на товар у часі. Це — найбільш наочний і ефективний спосіб визначення етапу життєвого циклу попиту на товар.

Таким чином, система інформаційного забезпечення конкурентоспроможності є розрахунковими моделями, що описують: споживчу товарну лінію; таблиці баз даних по восьми сегментах споживачів даної товарної лінії; коефіцієнт, що характеризує ступінь монополізації ринку; графік із зображенням життєвого циклу попиту на товари даної споживчої товарної лінії.

Ця система, з одного боку, є цілком достатньою для ухвалення про роботу на тому або іншому ринку в умовах конкуренції, а з іншого — є дуже компактною і може використовуватися в підприємницькій практиці будь-якої організації.

Модель інформаційного забезпечення конкурентоспроможності С.Г.Свєтунькова є одним з можливих варіантів побудови такої моделі.

Отже, посилення глобалізаційних процесів і загострення міжнародної конкуренції ставлять перед вітчизняною економічною наукою проблему розробки, обґрунтування і впровадження активних систем управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств як органічної складової сучасного менеджменту. Розв’язання цієї проблеми вимагає оновлення теоретичних поглядів на економічну суть поняття «міжнародна конкурентоспроможність підприємства».

У зв’язку з тим, що кожний з цих показників має різну ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника.

Таблиця 2. Критерії та показники конкурентоспроможності організації

Критерії та показники конкурентоспроможності		Роль показника в оцінці			Правило розрахунку показника
1. Показник ефективності виробничої діяльностіпідприємства (ВД)
1.1. Відносний показник витрат на одиницю продукції (В)		Відображає ефективність витрат при випуску продукції			В = Валові витрати/ Обсяг випуску продукції
1.2. Відносний показник фондовіддачі (Ф)		Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів			Ф = Обсяг випуску продукції/Середньорічна вартість основних виробничих фондів
1.3. Відносний показник рентабельності товару (РТ)		Характеризує ступінь прибутковості товару			Рт = Прибуток від реалізації ‘ 100% /Повна собівартість продукції
1.4. Відносний показник продуктивності праці (ПП)		Відображає ступінь організації виробництва та використання робочої сили			ПП = Обсяг випуску продукції / Середньоспискова чисельність робітників
2. Фінансове положення підприємства (ФП)
2.1. Коефіцієнт автономії (КА)		Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування			КА = Власні засоби підприємства /Загальна сума джерел фінансування
Критерії та показники конкурентоспроможності		Роль показника в оцінці		Правило розрахунку показника
2.2.Коефіцієнт платоспроможності (КП)		Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання та визначає ймовірність банкрутства		КП = Власний капітал / Загальні зобов’язання
2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ)		Показує якісний склад засобів, котрі є джерелами покриття поточних зобов’язань		КЛ = Грошові засоби та швидкореалізовувані цінні папери / Короткострокові зобов’язання
2.4. Коефіцієнт обіговості обігових засобів (КО)		Аналізує ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові засоби проходять всі стадії виробництва та обігу		КО = Виручка від реалізації / Середньорічний залишок обігових засобів
3. Ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ)
3.1. Рентабельність продаж (РП)	Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни		РП = Прибуток від реалізації ‘ 100%/ Обсяг продаж
3.2. Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією (КЗ)	Відображає ступінь затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про падіння попиту		КЗ = Обсяг нереалізованої продукції/ Обсяг продаж
3.3. Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей (ВП)	Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту		КМ = Обсяг випуску продукції/Виробнича потужність
3.4. Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР)	Показує економічну ефективність реклами та засобів стимулювання збуту		КР = Витрати на рекламу та стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації
4. Конкурентоспроможність товару (КТ)
4.1. Якість товару	Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності з його призначенням		Комплексний метод оцінки

Тоді конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної:

ККО = 0.15ВД + 0.29ФП + 0,23ЕЗ + О.33КТ

де ККО- коефіцієнт конкурентоспроможності організації;

ВД — значення критерію ефективності виробничої діяльності організації;

ФП — значення критерію фінансового положення організації;

ЕЗ — значення критерію ефективності організації збуту та просування товару;

КТ — значення критерію конкурентоспроможності товару.

Усі вказані критерії відповідно можуть бути розраховані таким чином.

ВД = 0,31В + 0,19Ф + 0.4РТ + 0.1ПП,

де В — відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

Ф — відносний показник фондовіддачі;

РТ — відносний показник рентабельності товару;

ПП— відносний показник продуктивності праці.

ФП = 0,29КА + 0,2КП + 0,36КЛ + 0,15КО,

де КА — відносний показник автономії організації;

КП- відносний показник платоспроможності організації:

КЛ — відносний показник ліквідності організації;

КО — відносний показник обіговості обігових засобів.

Е3= 0.37РП + 0.29КЗ +0,21ВП+0,14КР

де РП — відносний показник рентабельності продаж:

КЗ — відносний показник затовареності готовою продукцією;

ВП — відносний показник загрузки виробничих потужностей;

КР — відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту [3, c. 6-7].

Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступові етапи.

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації (див. табл. 2) та переведення показників 1.1 — 3.4 у відносні величини (бали).

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати:

середньогалузеві показники;
показники будь-якої конкуруючої організації або організації-лідера на ринку;
показники підприємства, котре оцінюється за минулі від» різки часу.

У цілях переведення показників у відносні величини використовується 15-бальна шкала. При цьому значення «5 балів» надається показнику, який гірший за базовий; «10 балів» — на рівні базового;«15 балів» — значення показника більше за базовий.

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище.

Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану підприємства на галузевому ринку.

Розглянутий метод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює основні напрями діяльності такої організації. Разом з тим в його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатися абсолютно достовірною.

Усі фактори, які здійснюють вплив на систему міжнародної економічної діяльності підприємства, є факторами його міжнародної конкурентоспроможності. Аналіз, виявлення та врахування факторів міжнародної конкурентоспроможності підприємства є складовими управлінського циклу.

Для вітчизняних підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, питання щодо управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства постає гостро. Для вирішення цієї головної задачі слід враховувати основні фактори, що впливають на діяльність підприємства в міжнародному просторі, слід вирішувати ряд проблем, що пов’язані з виробництвом продукції (впровадження новітньої техніки, технології, нових форм організації виробництва), впроваджувати засоби підвищення якості продукції; досліджувати потреби ринку на продукцію; вести сумлінну координацію різних сфер діяльності з метою налагодження системи управляння підприємством, а також формувати науково-технічну політику і стратегії підприємства, що дозволять успішно діяти на зовнішньому ринку [4, c. 58-60].

Висновки

Таким чином, постає завдання сформувати удосконалену методику, яка буде враховувати ряд факторів, що визначають конкурентоспроможність продукції в сучасному конкурентному середовищі, а саме:

вплив сервісної економіки на інтегральний показник конкурентоспроможності;
глобалізаційні та інтеграційні процеси у світовій економіці;
інтелектуальний потенціал підприємства;
імідж підприємства;
особливості регіональних ринків продукції. Врахування цих факторів дозволить об’єктивно оцінити
конкурентоспроможність продукції, а також можливості підприємства при виході з даною продукцією на ринок.

Серед усіх наведених методик жодна не охоплює весь спектр інформації, пов’язаної з конкурентоспроможністю продукції. Деякі (як, наприклад, методика оцінки конкурентоспроможності товарів на основі їх рейтингу) охоплюють інформацію лише щодо показників якості продукції, інші (методика оцінки товарів за обсягом продажу) — лише економічні показники, більшість (методика визначення комплексного показника конкурентоспроможності на основі диференціального підходу, методика оцінки інтегрального показника рівня конкурентоспроможності з урахуванням ціни споживання) намагаються охопити всі групи показників, проте не враховують глобальне середовище або не використовують механізму захисту від неточностей при виборі параметрів оцінювання.

Список використаної літератури

Голомша Н. Є. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності українського цукру // Економіка АПК. — 2010. — № 7.- С.151-156.
Зозулев А. В. Рыночное позиционирование в системе мероприятий по усилению конкурентных преимуществ предприятий // Маркетинг и реклама. — 2010. — № 7-8. — С. 96-101
Колесник Ю.В. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств // Економіка. Фінанси. Право. — 2010. — № 5. — С. 3-8
Ситник Й. С. Методологічний підхід до оцінювання ефективності систем управління підприємствами в умовах конкурентного середовища // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 6. — С. 53-60
Юдін М. Порівняльна характеристика методів оцінки конкурентоспроможності продукції // Економіст. — 2010. — № 6. — С. 40-42

Освіта та самоосвіта