Наукове дослідження — це процес вивчення певного об’єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей. У методології наукових досліджень розрізняють поняття «об’єкт» і «предмет» пізнання. Об’єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предметом пізнання — досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об’єкта. Наприклад, усі суспільні науки в принципі пізнають один об’єкт — суспільство, але мають різні предмети; політична економія — систему виробничих відносин, економічна статистика — кількісну сторону економічних явищ; бухгалтерський облік, аналіз і аудит — господарську діяльність підприємців та ін.

Об’єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ та форми його відображення у свідомості людей, які існують незалежно від нашої свідомості, відбираються відповідно до мети дослідження. Досліджувати можна не тільки емпіричний об’єкт (якість продукції, собівартість виробів), а й теоретичний (дія закону вартості).

Емпіричні (від грецького етреігіа — досвід) об’єкти при дослідженні поділяють на натуральні, або фізичні, які існують у природі об’єктивно, незалежно від нашої волі і свідомості, та штучні, включаючи технічні, що створюються за волею людей.

Залежно від ступеня складності є прості і складні об’єкти дослідження; відмінність між ними визначається числом елементів та видом зв’язку між ними. Прості об’єкти складаються із кількох елементів (заробітна плата робітників розкрійного цеху швейної фабрики — це простий об’єкт дослідження).

До складних відносять об’єкти з невизначеною структурою, яку необхідно дослідити, а потім описати. Ці об’єкти досліджують за методом «чорної скриньки», який полягає у пошуку взаємозв’язку між подібними вхідними діями та реакцією об’єкта на них. Таким об’єктом може бути собівартість виробів, що випускає швейна фабрика. На формування собівартості впливають якість сировини, отриманої від постачальників, сукупність витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто зовнішні і внутрішні фактори.

Фактор — причинно-наслідковий вплив на якісні і кількісні зміни в об’єкті дослідження. Для вибору і вивчення головного фактора, який впливає на досліджуваний об’єкт та сукупність інших однотипних об’єктів, визначають їх подібність, що відповідає меті дослідження. За результатами попереднього вивчення цієї сукупності відшукують об’єкт дослідження, який включає в себе всі основні істотні властивості багатьох реальних об’єктів. Правильний відбір об’єкта вивчення із навколишнього матеріального світу відповідно до мети дослідження сприяє обґрунтованості результатів дослідження.

Кожний об’єкт дослідження оточує середовище, з яким він взаємодіє. Тому завдання дослідника полягає у визначенні факторів, які впливають на об’єкт дослідження, відборі і зосередженні зусиль на найсуттєвіших факторах. Критеріями відбору суттєвих факторів є мета дослідження та рівень накопичених знань у цьому напрямі. Якщо рівень знань про вплив факторів на поведінку об’єкта досліджень недостатній, то це може бути підставою для віднесення цих факторів до групи суттєвих. Наприклад, досліджуючи фактори, які впливають на формування собівартості продукції, виділяють в основному виробничі та економічні фактори (ціноутворення, рентабельність), ігноруючи при цьому соціальні фактори як несуттєві. Рівень знань про ці фактори явно недостатній. Тому в умовах ринкових відносин їх не слід відкидати, а вивчати у взаємозв’язку з іншими факторами.

Відбір суттєвих факторів на об’єкт дослідження має велике практичне значення, оскільки впливає на ступінь достовірності результатів дослідження. Якщо будь-який суттєвий фактор не враховано, то висновки, добуті в результаті дослідження, можуть бути помилковими, неповними або зовсім хибними.

Виявлення суттєвих факторів спрощується, якщо дослідження ґрунтується на добре опрацьованій теорії. Якщо теорія не дає відповіді на поставлені запитання, то використовують гіпотези, економічні ідеї, сформовані на етапі попереднього вивчення об’єкта дослідження.

Отже, чим повніше враховано вплив середовища на об’єкт дослідження, тим точнішими будуть результати наукового дослідження. Під середовищем розуміють все те, що оточує об’єкт дослідження або його елементи, і вплив на них. Розрізняють нематеріальні, енергетичні та інформаційні фактори впливу.

На дослідження конкретних економічних наук великий вплив має інформація, пов’язана з матеріальними елементами виробництва, його технологією та реалізацією продукції на ринку.

Технологічні процеси досліджують за допомогою експериментально-статистичних методів, де об’єкт дослідження представлено як «чорна скринька».   Кількісна характеристика мети дослідження обумовлена відбиранням таких показників технологічного процесу:

• економічних — ефективність, собівартість продукції, рентабельність;
• техніко-економічних — продуктивність праці, надійність роботи устаткування;
• технологічних — точність, якість продукції, надійність і прогресивність технології.

Вибравши об’єкт дослідження, його предмет і фактори, які впливають на причинно-наслідкові результати стану об’єкта, визначають його параметри, тобто повноту вивчення об’єкта відповідно до мети дослідження. Від достовірності визначення параметра дослідження і класифікації об’єктів значною мірою залежать результати виконаного дослідження.

В основу класифікації об’єктів дослідження покладені принципи логіки, які передбачають групування їх за певною методикою. Мета класифікації полягає у розкритті всієї сукупності понять про об’єкт. Тому основою для поділу має бути не довільно взята, а суттєва ознака об’єктів, які класифікують (прямі і непрямі витрати на виготовлення продукції та ін.).

Отже, класифікація — це поділ різних явищ, предметів на групи за певними ознаками, з метою їх вивчення та наукового узагальнення.

Найбільш поширеними є два методи класифікації об’єктів дослідження.

Класифікація об’єктів за наявністю і відсутністю ознак полягає в тому, що більшість об’єктів поділяють на два класи. Один із них має певну властивість, а другий не має її. У свою чергу, другий клас може бути поділений ще на два менших класи, із яких знову-таки один має деяку властивість, а інший не має її. Так, наприклад, якщо витрати поділити на виробничі і невиробничі, то другий член поділу не має певних ознак. У свою чергу, якщо невиробничі виграти поділити на витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва і непов’язані із ним, то другий член поділу знову-таки не матиме певних ознак.

Класифікація об’єктів за видозміною ознак полягає у тому, що члени поділу являють собою такі сукупності предметів, в кожній із яких загальна для всіх сукупностей ознака виявляється по особливому, з тими або іншими варіаціями.

Для кращого пізнання об’єктів, які вивчаються при будь-якій класифікації, необхідно з самого початку вибрати основу поділу. Наприклад, виробничі витрати розподіляють за функціональною роллю у процесі виробництва (сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників тощо). Тут спільна для всіх сукупностей ознака (витрати) проявляється по-різному. Одна із них являє собою матеріалізовану працю, друга — трудові, технологічні витрати цього підприємства.

Логічно складена класифікація повинна відповідати таким вимогам:

• бути розмірною, тобто не дуже вузькою і не широкою;
• виконуватися за однією основою, яка має бути не довільним поняттям, а стосуватися суті поділу цілого;
• виключати несумісність понять (наприклад, показники роботи підприємства погані, але воно у числі передових).

Для будь-якої класифікації об’єктів обов’язковими є формально-логічні і діалектичні принципи класифікації. Прикладом формально-логічної класифікації може бути поділ витрат на виробничі та невиробничі. Тут класифікація здійснюється лише за однією підставою.

При класифікації об’єктів наукових досліджень виходять із того, що наука, пояснюючи характер тих або інших процесів дійсності, ґрунтується на певних методах дослідження їх. Спираючись на метод, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно починати дослідження, яким чином групувати об’єкти і давати оцінку фактам, що вивчаються у процесі дослідження.

Отже, об’єкти, згруповані за темою дослідження, дозволяють конкретизувати параметри їх вивчення у динаміці та обґрунтувати висновки щодо оптимізації їх функціонування.