Вступ

Ситуація, що склалася на ринку праці та в суспільстві в цілому вказує на нагальну потребу переглянути питання профорієнтаційної роботи. Спостерігається значний дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили не тільки в цілому по країні та регіонах, а й за рівнем освіти та за спеціальностями. При цьому, коли в одних випадках спостерігається трудонадлишкова кон’юнктура ринку, то в інших — трудодефіцитна. Крім цього, часто молоді люди, які здобули відповідний фах, прийшовши на роботу, виясняють, що їм не до вподоби їхня робота (адже навчання відповідному фаху і сама робота — це не одне й те ж, а до цього часу вони не мали змоги спробувати себе в якості працівника). Як результат, люди, що потратили час і гроші на одержання відповідної кваліфікації, займаються роботою, яка часто їм не до вподоби, підриваючи віру в свої можливості та поповнюючи прошарок зневірених людей. Така робота не приносить бажаної користі й суспільству.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Своєчасна профорієнтація дозволяє людині зробити правильний вибір щодо професії та реалізації конституційного права на працю. Питання профорієнтації, як активного заходу працевлаштування, піднімали в своїх роботах економісти, педологи в 20-30 роках минулого століття. Проте, починаючи з 1936 р. до нашого часу питання профорієнтації представниками вітчизняної психологічної науки майже не розглядалися.

Цілі роботи — провести аналіз стану профорієнтаційної роботи в Україні, її впливу на розвиток особистості, на розвиток економіки країни й суспільства на сучасному етапі.

1. Роль профорієнтації у формуванні робочої сили і національного суспільства

Актуальність уваги до проблем профорієнтації обумовлена складною соціально-економічною ситуацією в суспільстві та економіці. За останні роки загальноосвітні установи орієнтували своїх випускників, в основному, на вступ до вищих навчальних закладів. Такий профорієнтаційний напрямок збігався з бажанням переважної більшості батьків та стремліннями самих учнів, у свідомості яких міцно закарбувалася думка про те, що середня освіта — це шлях тільки у сферу розумової праці. Поступово ці погляди поширились у масовій свідомості, що в остаточному підсумку призвело до дефіциту багатьох робочих спеціальностей, особливо в будівельній сфері [1].

Для того, щоб людина обрала для себе найбільш підходящу роботу, вона має мати чітке уявлення про власні можливості, про свою особистість: про тип темпераменту чи характеру, рівень інтелекту, про свої здібності тощо. Невдалий вибір професії призводить до незадоволення собою, невдалого кар’єрного росту, безробіття, страждань та передчасної втрати працездатності, з одного боку, а з іншого — низької ефективності для суспільства праці такої людини. Тобто, за обставин неправильного вибору свого місця в суспільному виробництві страждає сама людина, і своєю працею практично не приносить користі суспільству.

На вирішення цієї проблеми повинна бути направлена профорієнтаційна робота.

Профорієнтація ґрунтується на самовизначенні людини (психологічна сторона питання) та визначенні свого місця на ринку праці (економічна сторона питання). Дані проведеного опитування у випускних класах 12 шкіл свідчать, що вибір професії випускниками шкіл відбувається на основі зовнішньої привабливості: рівень заробітної плати, наявність робочих місць на ринку праці (бухгалтери), престижність професій (банкіри), наслідування батьків тощо. При цьому абсолютно не враховуються властивості особистості, про які дитина зазвичай і не знає.

Світовою практикою доведено, що зрушення в економіці можна досягти лише шляхом активізації вітчизняного підприємництва. Для цього, в першу чергу, необхідно мати в суспільстві достатню кількість успішних підприємців.

Українському суспільству вкрай необхідні генератори ідей для підприємництва. В порівнянні з 2000 р. інноваційна активність підприємств ще більш знизилась: питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2000 р. становила 14,8%, в 2009 р. — 10,7%, а питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової склала лише 4,8%.

Ринок праці абсолютно розбалансований: при скороченні робочих місць, великому навантажені на одне вільне робоче місце, безробітті, часто спостерігається нехватка кваліфікованих працівників, рівень підготовки робочої сили не відповідає запитам ринку праці.

Аналіз сучасного суспільного вітчизняного виробництва та його ефективності, теорія та практика країн з розвинутою економікою щодо профорієнтаційної роботи свідчать про необхідність повернення до питання ранньої діагностики профорієнтації та професійної орієнтації в Україні.

Професійній орієнтації приділяють увагу у своїй повсякденній роботі працівники державної служби зайнятості. Питання профорієнтації, як засіб активної політики держави в забезпечені зайнятості населення, піднімається в ряді нормативних документів державної служби зайнятості. Проте, в цих документах розглядається питання професійної орієнтації лише з економічних позицій: професійна орієнтація розглядається як процес вибору професії.

Аналіз офіційних документів двох міністерств свідчить, що психологічній стороні питання профорієнтації, а саме питанням самовизначення людини увага не приділяється зовсім, що позбавляє проведення ранньої професійної діагностики та не дає можливості впливати на розвиток тих задатків, які має людина.

На нашу думку в питаннях професійної орієнтації психологічна наука має передувати економічній. Тому, що робоча сила — це не механізм, який, між іншим, теж може виконувати лише ті функції, для яких він створений, це живий організм, це особистість, яку використовувати необхідно без насильства як із зовнішнього середовища, так і самою людиною. А тому профорієнтація має включати два фактори: визначення властивостей людини (її здібностей, нахилів, здатності, бажань, вподобань); введення дитини у світ професій (ознайомлення, надання можливостей спробувати себе ще в шкільному віці на різних роботах як віртуально, так і на практиці). Для цього серйозно необхідно переглянути підходи до профорієнтації в системі освіти.

На нашу думку посилення профорієнтаційної роботи дозволить позитивно вплинути на підвищення якості робочої сили в Україні, так як працівник, виконуючи роботу, яку він вміє виконувати, хоче її виконувати та отримує від роботи не тільки дохід, а ще й задоволення, має позитивний вплив на розвиток душевних та психомоторних сил, розвиток здібностей до праці, розвиток самої особистості, підвищення якості індивідуальної робочої сили. Разом з цим, така робота позитивно вплине на формування пострадянського суспільства в Україні.

2. Аналіз професійної орієнтації як найважливішої умови засвоєння компетенцій професійного самовизначення в умовах фінансово-економічної кризи

Людина почуває себе успішною і впевненою в житті, професійно зростає, якщо одержує задоволення від своєї роботи і може реалізуватися у праці. Час від часу в неї можуть змінюватись уподобання, з віком певні сфери діяльності можуть стати недосяжними, виникає потреба в пошуку більш підходящих варіантів трудової діяльності. Тому професійне самовизначення – це не одноразовий вибір професії, а безперервний процес формування професійних інтересів, відчуття професійної перспективи.

Помилка, припущена під час вибору сфери застосування праці, впливає не лише на життя однієї людини – вона несе в собі соціальні наслідки: суспільство втрачає майбутніх видатних фахівців у певній галузі, дослідників, науковців.

Економічний ефект профорієнтації хвилює й європейських фінансистів і економістів. Підраховано, що прибуток з’являється за рахунок того, що після якісно проведеної профорієнтаційної роботи не доводиться витрачати кошти на:

—         додаткове навчання молодих фахівців на робочому місці;

—         компенсацію результатів їхньої неякісної праці;

—         виплату соціальної допомоги безробітним громадянам;

—         психологічну реабілітацію безробітних і пошук для них нової роботи;

—         утримання штату й приміщень соціальних служб для безробітних [4].

У Японії підготовка кадрів починається з самого початку життя дитини, а у випускному класі учні складають іспит на зрілість професійного самовизначення. Досвід професійного самовизначення в США побудований на прогностичній основі, коли учень із навчальних предметів обирає тільки ті, що, на його думку, будуть потрібні для наступної професії, хоча таке стихійне самовизначення є однобічним і не може бути зразковим.

Шведська модель професійної орієнтації спрямована на » першорядне задоволення потреб суспільства в кадрах для того, щоб хоча б частково досягти другорядної мети — забезпечення волі вибору професії для індивіда» [5]. Відомий англійський учений А. Г. Уоттс вважає, що нова шведська система, можливо, являє собою найрадикальнішу в західному світі офіційну програму профорієнтації. У Швеції створена система, при якій потреба в кадрах і бажання молоді врівноважуються.

Підготовка молодого покоління в нашій країні до повноцінного життя в суспільстві, заразом і до трудової діяльності й продовження освіти, визначена Законом України » Про загальну середню освіту» [6] як першочергове завдання в системі освіти різного рівня.

Характеристикою сучасного суспільства та сфери освіти XXI століття стає ринок компетенцій. З одного боку, це запропоновані навчальними закладами, в тому числі й загальноосвітніми, знання, вміння й навички, необхідні для освоєння предметних компетенцій у процесі навчання. З іншого боку, — це компетенції, якими вже володіють окремі індивіди, а також компетенції, яких вимагає сфера праці та в яких зацікавлені роботодавці, тобто так звані ключові компетенції [5]. «Компетенція — це загальна здатність, заснована на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, які придбані завдяки навчанню. Компетенція не зводиться ні до знань, ні до навичок, бути компетентним не означає бути вченим або навченим; компетенція — це характеристики, які можна витягти зі спостережень за діями, за вміннями. Компетенція — це те, що породжує вміння, дію» [7].

У сучасних соціально-економічних умовах роботодавці зацікавлені в таких випускниках загальноосвітніх установ і установ професійної освіти, які мають високий рівень адаптивних, соціально¬трудових, інтелектуальних, психолого-педагогічних компетенцій та компетенцій інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), що всі разом визначають структуру компетенцій професійного самовизначення, як однієї з різновидів ключових освітніх компетенцій у цілому. Можна стверджувати, що професійна орієнтація повинна стати найважливішою умовою засвоєння компетенцій професійного самовизначення, необхідних і для продовження «освіти через все життя», і для формування можливої соціальної установки старшокласників на входження до складу сучасного робітничого класу.

У професійній школі, коли вибір професії, здавалося б, уже здійснений, завдання професійної орієнтації змінюються, хоча мета — забезпечення можливості соціальної адаптації випускника -залишається такою, як і в загальноосвітніх закладах. Якщо в загальноосвітніх закладах профорієнтаційна робота спрямована на засвоєння компетенцій професійного самовизначення, підтримку вибору майбутнього фаху, освітнього маршруту та професійних проб для підтвердження правильності цього вибору, то в професійній школі — це самоствердження й самовдосконалення, прояв компетенцій професійного самовизначення в області обраної професії, пошук місця використання засвоєних професійних компетенцій.

На нашу думку, доцільно педагогічним колективам загальноосвітніх закладів, закладів дошкільної та додаткової освіти звернути увагу на один з соціально-психологічних аспектів профорієнтації, а саме — виховання інтересу до робітничої професії, що вимагає не тільки спеціальної спрямованості профорієнтаційної роботи, але й припускає одночасний комплексний вплив на масову свідомість, тобто цілеспрямовану роботу серед батьків і громадськості з підвищення оцінки, ступеня популярності, роз’яснення соціальної значущості робітничих професій у суспільстві [2].

Отже, управлінням освіти, педагогічним колективам загальноосвітніх закладів потрібно враховувати у своїй профорієнтаційній діяльності аспект акцентування уваги батьків і старшокласників на розумінні доцільності та життєвої значущості засвоєння початкових основ різного роду професій, запропонованих у якості початкової професійної підготовки в навчально-виробничих комбінатах, під час організації навчальних занять на навчально-виробничих об’єктах і в період проведення соціальних практик професійних проб.

На сучасному етапі в умовах перебудови ідеологічних та економічних основ суспільного життя, в ситуації глибокої економічної кризи, яка породила безробіття, соціально-психолого-педагогічна допомога в галузі профорієнтації учнів загальноосвітньої школи є вкрай необхідною. Сприяння цьому процесу слід очікувати передусім від держави. Цей процес мас відбуватися системно і повинен впроваджуватися за допомогою програмно-цільового управління. Мається на увазі розробка та запровадження програм сприяння профорієнтації молоді з боку відповідних соціальних служб, які опікуються проблемами молоді.

Правильна профорієнтація — це пріоритетне завдання сучасності. На перше місце тут виходить соціальний педагог, спеціаліст здійснює соціально-педагогічну діяльність, об’єктом якої є діти та молодь, що потребують підтримки й допомоги в процесі соціалізації ж основної умови самореалізації, самокорекції, самоствердження особистості [1]. Педагог повинен бути координатором й організатором у розв’язанні проблеми вибору професії.

З огляду на обставини, які склалися, саме на соціального педагога покладається відповідальність за майбутнє підростаючого покоління, за його професійне самовизначення.

Але на сьогодні відсутня продумана, педагогічно обґрунтована система профорієнтаційної діяльності соціального педагога в загальноосвітній школі, яка, з нашого погляду, є важливим компонентом державної політики у відповідній сфері.

Висновки

1. У розвинутому суспільстві має гармонійно розвиватись кожна людина, будь то підприємець, фахівець, робітник чи філософ, з тим, щоб гідно зайняти своє місце в суспільному виробництві. Забезпечити цю роботу можна шляхом введення професійної діагностики та професійної орієнтації у ранньому віці.
2. Профорієнтацію необхідно розглядати як багатогранне явище: як професійне самовизначення особистості (перманентний процес самопізнання) та визначення свого місця на ринку праці (формування інтересів, визначення напрямів набуття кваліфікації тощо).
3. Необхідно розширити коло суб’єктів, до функцій яких має входити профорієнтаційна робота серед дітей дошкільних закладів та школярів, використовуючи при цьому уже існуючі посади психологів.
4. До функцій дошкільних та шкільних психологів включити функції діагностики профорієнтації та проведення профорієнтації. Покласти на них обов’язки щодо спрямування дій вихователів, вчителів та батьків на розвиток вроджених задатків дітей на основі проведених наукових професійних діагностик.
5. В учбовий процес ввести програми з комбінованими варіантами профорієнтаційних заходів і професійної підготовки, надавати можливість школярам спробувати свої сили в декількох професіях. З цією метою можна використовувати професійну базу місцевих професійних освітніх закладів, підприємств та самих шкіл.

Список використаної літератури

1. Алексеева В. І. Місія соціального педагога В. I. Алексеева // Соц. робота. -2005.-№12.-С. 16-20.
2. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки/ О. А. Грішнова. -К.: Знання. 2001. -254с.
3. Жемера Н. Сутність та особливості процесу професійного самовизначення учнів старших класів /Н. Жемера Трудова підготовка в закладах освіти. — 2002. -№ 4. -С. 26-30.
4. Лукашевич М П. Психотогиятрупа: [учебное пособие]. -2-еизд.. доп. иперераб. /Н. П. Лукашевич. И. В. Сингаевская. Е. И. Бондарчук. -К.: МАУП. 2004. -112 с.
5. Професійне самовизначення старшокласників : [методичний посібник] / упоряд. Л. Шелестова. — К.: ВД «Шкільн. світ»; Вид-во Л. Галіцина. 2006. — 128 с.
6. Чистякова С. Н. Комплект учебно-методической документации для проведения профессиональных проб/С. Н. Чистякова. -Кемерово. 1995. — 143 с.