Суперфлет («суперплаский») — термін, постмодерністськім напряму в мистецтві, Заснований художником Такаші Муракамі (1962), яка знаходится под вплива манги и аніме.

Манга – («чудернацькі малюнки») це комікси створені в Японії або японських творців японською мовою, відповідний стиль, розроблений в Японії в кінці 19 століття. Вони мають довгу і складну передісторію в більш ранніх японського мистецтва.

Аніме – («анімація») це японська мультиплікаційна продукція із зображенням мальованої або комп’ютерної анімації. Головна відмінність від мультиплікації інших країн полягає в тому, що аніме орієнтується не на дитячу, а переважно на підліткову чи навіть дорослу аудиторії.

Термін «Суперфлет» створений для того, щоб пояснити нову візуальну мову, активно застосовувану поколінням молодих японських художників: «Я думав про реалії японського малюнка і живопису і про те, як вони відрізняються від західного мистецтва. Для Японії важливе відчуття площині. Наша культура не володіє 3D-формами. 2D-форми, затверджені в історичному японському живописі, те саме що в простій, плоскій візуальній мові сучасної анімації, коміксів і графічного дизайну» (Такаші Муракамі).

АПТ-арт – це квартирне мистецтво. Термін, винайдення художником Алексєєвим Микитою для домашньої виставки, яка оформляється на качану 80-х років в якості особливого експозіційного жанру. прийняв форму устрою виставкових показів в приватних квартирах і почався в 1982 році експозицією групи «Мухомори» у квартирі Алексєєва Микити.

Вони збирали міський мотлох і старі плакати, створювали намір асамбляжі, пародія грубого пізньорадянського життя, убогих публічних просторів і тісного тьмяного квартирного побуту. АПТ-арт займався чимось на зразок аматорських саморобок з боротьби із забрудненням навколишнього середовища. Саркастичні і барвисті, ці битком набиті інсталяції парадоксальним чином підривали відмінність між мистецтвом і життям.

Апте повера(«бідне мистецтво») — термін, введений в 1967 році мистецтвознавцем і куратором Джермано Челантом (1940) для визначення художньої течії, що об’єднав художників з Риму, Туріну, Мілана та Генуї в другій половині 1960-х — 1970. Художники арте повірю візуалізували діалог між природою та індустрією, використовуючи промислові або немистецькі матеріали, хотіли звільнити творчість від обмежень традиційних форм мистецтва і художнього простору, а також грали з політичним виміром індустріальних матеріалів.

Вінежари арт («візіонерське мистецтво») — художній стиль, що має в своїй основі спонтанне зображення побаченого в зміненому стані свідомості, релігійного, медитативного споглядання, трансу, а також флешбеков, що виникають після так званих «тріп».

Ленд-арт (ландшафт-мистецтво) – це напрям у мистецтві, що виникло в США, в якому створюване художником твір було нерозривно пов’язано з природним ландшафтом. Роботи ленд-арту не були по відношенню до ландшафту зовнішніми. Часто роботи виконувалися на відкритому і віддаленому від населених місць просторі, в якому виявлялися наданими самим собі і дії природних сил.

Футуризм — авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії та Росії й обстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми.

Творцем його вважають італійського письменника Філіппо Марінетті, який 1909 року опублікував у французькій газеті «Ле Фіґаро» «Маніфест футуризму». Головне завдання нового напряму Марінетті бачив у нищенні панівних у 19 столітті мистецьких форм, особливо реалізму і класики, та в безконтрольному індивідуалізмі, який у малярстві виявився фантастичними формами й кольорами, а в літературі, особливо в поезії, т. зв. «заумною мовою» — творенням нових звуків-слів, часто без жодного глузду.

У живописі та скульптурі італійський футуризм став предтечею багатьох наступних художніх відкриттів і течій. Так, Умберто Боччоні, який використовував у своїй роботі одразу кілька матеріалів (скло, дерево, картон, залізо, шкіра, одяг, дзеркала, електричні лампочки і т. д.) став попередником такого сучасного на сьогоднішній день напряму в мистецтві як поп-арт. У своїх футуристичних роботах Джакомо Балла прагнув до об’єднання форми, кольору, руху і звуку.

В Італії футуризм мав також видних представників у музичному мистецтві. Основоположниками музичного футуризму вважаютьФранческо Прателлу, який виступив у 1910 році з «Маніфестом музикантів-футуристів» («Manifesto dei musicisti futuristi»), а також Філіппо Руссоло, який виступив з маніфестом «Мистецтво шумів» (L’arte dei Rumori) в 1913 році.

На світогляд футуристів великий вплив мали філософські погляди Ніцше з його культом «надлюдини» та Бергсона, який стверджував, що мозок може осягати все закостеніле й мертве.

Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса.

1) нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Психологізм — характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа — пізнай машину.

2)для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху. Зупинка є злом, отже — футуристи вживали такі принципи динамізації («прискорення») свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово.

У Росії першими футуристами стали художники брати Бурлюки . Давид Бурлюк — засновник у своєму маєтку колонії футуристів «Гілея ». Йому вдається згуртувати навколо себе самі різні , яскраві , ні на кого не схожі індивідуальності. Маяковський , Хлєбніков , Кручених , Бенедикт Лівшиць , Олена Гуро — найбільш відомі імена.

У першому маніфесті «Пощечина общественному вкусу» заклик: «Кинути Пушкіна, Достоєвського, Толстого та ін. з пароплава сучасності ». Але заклик цей пом’якшений висловлюванням нижче: «Хто не забуде першого кохання, той не дізнається любові останньою».

Футуризм — одне з течій авангардизму, що народив безліч інших напрямків і шкіл. Імажинізм Єсеніна і Мариенгофа. Егофутуризм Сєверяніна. Будетлянство Хлєбнікова. В образотворчому мистецтві слід відзначити кубофутурізм — напрямок, в якому в різний час працювали такі художники, як Малевич, Бурлюк, Гончарова, Розанова, Попова, Удальцова, Екстер, Богомазов тощо.