Нормативно-правова інформація для економічного аналізу

Вступ

Економічний аналіз є прикладною економічною наукою та практичною діяльністю з відповідними системоутворюючими ознаками. Економічний аналіз як прикладна функціональна наука тісно взаємопов’язана із практикою: вивчає, розробляє, удосконалює методи отримання, обробки інформації про економічні явища та процеси, їх становлення та розвиток. Практика виступає:

1) джерелом пізнання, адже існування економічного аналізу викликано потребами практики; 2) основою пізнання, його рушійною силою – пронизуючи весь процес наукового пізнання, починаючи від емпіричного його рівня і до побудови абстрактних теорій, постійний рух від конкретного до абстрактного і у зворотному напрямі; 3) фундаментальним спрямуванням (метою у загальному розумінні) – наукове пізнання відбувається не заради самого себе, а для забезпечення регулювання економічних явищ і процесів, їх розвитку, підсилення позитивних тенденцій та нівелювання негативів; 4) складовою критерію істинності та цінності отриманого знання – перевірка знання на істинність є складним і неоднозначним процесом, враховуючи постійну динамічність економічного середовища.

Економічний аналіз поєднує наукові теорії, фундаментальні положення, принципи та методи, що пояснюють дослідницьку галузь суспільних відносин, а разом з нормативно-правовою базою формує теоретико-правові засади аналітичної діяльності. Постає питання дослідження стану економічного аналізу як практичної діяльності, а також можливості задовольняти інституційні запити, використовуючи результативну аналітичну інформацію.

1. Нормативно-правова інформація як джерело економічного аналізу

Ефективність організації проведення економічного аналізу багато в чому залежить від наявності інформації, її обсягів, можливостей її оперативного отримання, її достовірності.

Нормативна інформація виникає і використовується на стадіях технічної підготовки виробництва, а також в інших випадках, наприклад, для формування цін, тарифікації. Вона містить норми й нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, наприклад, заздалегідь обумовлені табличні величини (ставки прибуткового податку з громадян).

Нормативну інформацію можна умовно поділити на нормативно-правову та нормативно-довідкову. До нормативно-правової належать розпорядження органів законодавчої та виконавчої влади (закони, акти), які регулюють економічну діяльність підприємства. Нормативно-довідкова інформація — це норми та нормативи, які визначаються керівництвом підприємства (наприклад, норми витрат матеріалів). До довідкової відносять інформацію, однакову для всіх функціональних різновидів: назва підприємства, міністерства, відомства, штатний розпис, список постачальників і покупців тощо.

Нормативна й довідкова інформація створюють фонд нормативно-довідкової інформації, призначений для розв’язання різноманітних управлінських завдань.

У перші роки існування економічного аналізу як сфери наукових знань, його головною інформаційною базою був бухгалтерський баланс. І тільки в п’ятдесяті роки, коли аналіз балансу трансформувався в економічний аналіз, він почав відносно широко використовувати дані бухгалтерського, оперативного й статистичного обліків, а також технічну, технологічну інформацію, інформацію про організацію виробництва і праці, навіть дані соціального, психологічного і правового характеру.

Для ефективного управління та прийняття відповідних рішень використовується передовсім економічна інформація як частина соціальної, котра є систематизованим відображенням соціальної дійсності (реальності), життєдіяльності суспільства у відповідних документах.

Сучасний стан обліку в достатній мірі забезпечує потреби економічного аналізу, що розширює можливості останнього щодо своєчасного виявлення багатьох видів резервів виробництва.

Слід мати на увазі, що аналізуються не окремі показники, а їхня сукупність, система показників, яка адекватно характеризує господарську діяльність суб’єкта в цілому й окремі її сторони.

В аналізі використовуються:

планові джерела — усі типи планів, що розробляються на підприємстві, а також нормативні матеріали, кошториси, проектні завдання;
облікові джерела — усі дані, які є в документах бухгалтерського, статистичного та оперативного обліків, а також усі види звітності, первинна облікова інформація;
позаоблікові джерела — документи, що регулюють господарську діяльність підприємства.

Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, вона має відповідати таким вимогам:

бути зрозумілою для користувачів за умови, що останні мають необхідний рівень знань з бізнесу, фінансів, економічної діяльності, бухгалтерського обліку, інших економічних дисциплін і заінтересовані у сприйманні цієї інформації. Спроби спрощення звітності до елементарного рівня є недопустимими. З другого боку, необхідно повно і всебічно пояснити природу і зміст окремих показників, особливо структурно складних. Водночас і виключати інформацію зі звітності тільки тому, що вона є занадто складною для розуміння, не дозволяється;

інформація має бути потрібною, тобто основною для прийняття рішень користувачами і такою, що дає можливість своєчасно оцінювати минулі, поточні й майбутні події, підтвердити або заперечити їхню оцінку, зроблену в минулому. Потрібність бухгалтерської звітної інформації визначається її своєчасністю, змістов ністю, порівнянністю, придатністю для прогнозування.

На прийняття рішень користувачами впливає лише суттєва інформація. Суттєвість — це, власне, рівень точності інформації, що потрапляє до звітності. Цей рівень можна визначати на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Найпростішим прикладом застосування кількісного обмеження рівня точності є складання звітності у тис. грн з одним знаком після коми. У цьому разі суми в десятки та одиниці гривень у ній відображені не будуть. Достовірність інформації передбачає брак у ній суттєвих помилок, упередженості та перекручень, які можуть негативно вплинути на рішення користувачів звітності. І нарешті, порівнянність інформації означає її придатність для порівнювання діяльності як одного суб’єкта господарювання в різні періоди, так і різних суб’єктів, що, у свою чергу, забезпечить прогнозування тенденцій фінансового розвитку окремих підприємств і економіки в цілому.

Отже, зміст інформації має задовольняти всі необхідні для прийняття управлінських рішень і регулювання діяльності підприємства потреби користувачів інформації.

Після проведення аналізу всіх документів і усних повідомлень нескладно буде визначити обсяги потоків інформації в розрізі функцій аналітичної роботи.

Для визначення окремих характеристик несистематизованої інформації, спричиненої виробничими збуреннями, необхідний попередній аналіз частоти виникнення й передавання інформації про виробничі збурення за допомогою фотографії і самофотографії робочого дня, які проводяться в різні проміжки часу, у різні зміни та на різних виробничих дільницях. Необхідно враховувати, що на практиці в документах фіксується незначна частина збурень, передовсім ті, які мають довгостроковий характер або призводять до великих виробничих витрат (невиправний брак, аварія устаткування та ін.). Оформлення відповідних документів відбувається, як правило, через заздалегідь обумовлений період часу. При цьому необхідно використовувати лише ту інформацію, яка потрібна для визначення стану об’єкта управління і підготовки відповідного управлінського рішення. Здебільшого для цих цілей достатньо інформації про місце, причину і час події. Такий підхід застосовується не лише в аналітичних дослідженнях.

Органічною складовою аналітичної роботи є перевірка вірогідності джерел інформації. Достовірність аналітичних висновків за результатами проведеного економічного аналізу залежить передовсім від якості звітних матеріалів. Помилки, недоліки, неузгодженості, які іноді мають місце у звітності, можуть негативно і суттєво вплинути на результати аналітичної роботи, у процесі якої можна користуватися тільки об’єктивними, реальними даними.

Об’єктивність інформації забезпечується її періодичним контролюванням (ревізіями), а також установленням відповідальності за перекручування (фальсифікацію) звітності.

Уся сукупність інформаційних джерел підлягає ретельній перевірці за формою і змістом: з’ясовують точність арифметичних підрахунків та обчислень, відповідність правилам заповнення звітності, наявність необхідних підписів, узгодження даних у різних формах звітності, дотримання термінів її подання, повноту, якість і техніку проведення інвентаризацій; встановлюють відповідність звітних даних чинному стану підприємства, діяльність якого аналізується, доброякісність інформаційних джерел.

2. Нормативно-правове забезпечення економічного аналізу

Значну увагу треба приділити вивченню правового середовища, що регламентує порядок використання товару в країні. Це передовсім стосується правил техніки безпеки та охорони довкілля, порядку патентування продукції, реєстрації торгової марки та назви товару.

Нормативно-правовою базою для проведення економічного є: Конституція України, Укази Президента України, Постанови ВРУ та КМУ, Кодекс законів про працю України (КЗпП), Закони України “Про зайнятість населення”, “Про колективні договори і угоди”, “Про оплату праці”, “Про порядок розгляду трудових спорів”, “Про інформацію” та інші нормативно-правові акти, що регулюють економічні відносини.

Зовнішньою інформацією для потреб управління є інформація про постачальників, конкурентне середовище, покупців тощо. Джерелами такої інформації можуть бути: законодавча база, офіційна бухгалтерська та статистична звітність, публікації, інші підприємства, інформаційна індустрія та самостійні маркетингові дослідження. Джерела інформації можуть мати різнорідний характер. Багато підприємств для використання рідкої та достовірної інформації прагнуть найти деякі особливі джерела, в т.ч. і нелегальні. Однак треба мати на увазі, що близько 90 % потрібної, існуючої інформації можна використати із легальних джерел [3].

Збиранням потрібної інформації завжди займається служба планування. В той же час цей процес координується і контролюється вищим менеджментом. Вищий менеджмент, окрім того, самостійно займається збором інформації, бо має доступ до різних інформаційних каналів.

Рис. 1. Система інформаційного забезпечення економічного аналізу

У зв’язку з необхідністю з’ясування більш глибокої сутності системи інформаційного забезпечення державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ доцільно дослідити окремі її елементи.

Так, правова інформація будується на принципі верховенства права, який є основоположним для формування відповідних норм і знаходить своє відображення у Конституції України, законах, постановах та інших актах Верховної Ради України, указах і розпорядженнях Президента України, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актах центральних органів виконавчої влади.

Застосування методики класифікації та компаративного аналізу нормативно: правових актів для дослідження правової інформації дає можливість згрупувати нормативно:правові акти за двома важливими напрямами:

1) нормативно-правові акти, які визначають поняття економічного аналізу установ;

2) нормативно-правові акти, які регулюють діяльність бюджетних установ та використовуються при здійсненні економічного аналізу.

Необхідно сформувати систему нормативного регулювання економічного аналізу, де обов’язковими до виконання суб’єктами господарювання визнаються законодавчо-нормативні документи вищого рівня, які визначають базові положення щодо економічного аналізу. В розвиток таких документів розробляються інструкції, положення, методики, що матимуть рекомендаційний характер і надаватимуть потрібні уточнення та роз’яснення суб’єктам, які здійснюють економічний аналіз.

Рис. 2. Система регулювання економічного аналізу як професійної діяльності

Перші чотири рівні відображають централізовані, а останній рівень – децентралізовані нормативні документи. На першому рівні наведено нормативно-правові акти вищої юридичної сили – Господарський та Цивільний кодекси України, Закони України, що регулюють економічні процеси суб’єктів господарювання.

До цієї групи документів можна віднести і Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, на положеннях якого базується організація і здійснення економічного аналізу в частині інформаційного забезпечення і цільового спрямування; законодавчі акти з питань аудиту та державного контролю, що є основою організації та здійснення аналітичних робіт відповідною групою суб’єктів (аудиторами, представниками системи державного контролю – працівниками ДКРС України, ДПС України та ін.); Закони України з оподаткування (Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Закон України “Про податок на додану вартість”, Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”, Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), що використовуються задля формування об’єктивної інформації про об’єкти оподаткування і податкові зобов’язання підприємства; законодавчі акти щодо забезпечення проведення оцінки майна та майнових прав (Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Закон України “Про оцінку земель”). В цілому перший рівень складає фундаментальну основу регулювання економічної діяльності будь-якого суб’єкта господарювання і забезпечення економічної безпеки країни. У розвиток цього рівня розробляються і застосовуються інші правові акти.

Другий рівень представлений нормативними документами вищих органів державної влади (Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів). Коло економічних питань, в тому числі пов’язаних з бухгалтерським обліком, економічним аналізом, аудитом, за якими можуть видаватися названі документи, практично не обмежене. При цьому саме на Уряд покладено функції щодо проведення єдиної економічної, фінансової, кредитної та грошової політики. З цього випливає те, що цей державний суб’єкт управління формує базові орієнтири економічної (облікової, аналітичної складових) політики окремих суб’єктів господарювання. Постанови Кабінету Міністрів розподіляються на такі групи: постанови, що приймаються на виконання відповідних Законів; постанови, спрямовані на визначення компетенції органів управління і контролю в сфері економічних, в т.ч. бухгалтерських, аналітичних відносин; нормативно-правові акти подальшого правового регулювання економічних стосунків. До наступної групи нормативних документів, насамперед, відносяться затверджені Міністерством фінансів України Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, що визначають склад і зміст фінансових показників та відповідний порядок їх формування за господарськими операціями, що виникають в процесі діяльності суб’єктів господарювання. Зокрема, згідно з п. 18 П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” одним із принципів підготовки фінансової звітності є принцип повного висвітлення, який передбачає, що “фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, які приймаються на її підставі”. Відповідно виникає необхідність аналітичного дослідження причинно-наслідкових зв’язків між економічними явищами та процесами, що відбуваються на підприємстві, з метою забезпечення дотримання вказаного принципу.

Висновки

Нормативно-довідкова інформація – це норми та нормативи, які визначаються керівництвом підприємства (наприклад, норми витрат матеріалів). До довідкової належить інформація, однакова для всіх функціональних різновидів: назва підприємства, міністерства, відомства, штатний розклад, список постачальників та покупців тощо. Все це достатньо відомі речі, але як же відібрати інформацію, як визначити її корисність. Ця, на перший погляд невеличка проблема вимагає значних зусиль управлінців.

Перед тим як розпочати пошук інформації, підприємство повинно визначити коло запитів по кожному з елементів внутрішнього і зовнішнього середовища. Як правило, найбільша частина інформації надходить із внутрішніх джерел, використовуються дані оперативного та бухгалтерського обліку, планування тощо. Збирання інформації відбувається постійно (у строки бухгалтерської та статистичної звітності), або епізодично (у разі потреби). Збирання епізодичної інформації потребує розробки спеціальних процедур проведення обстежень, одержання індивідуальних та групових оцінок.

До джерел внутрішніх інформаційних даних належать: бухгалтерський облік і звітність; статистичний облік і звітність; оперативний облік і звітність. Дані бухгалтерського обліку дають об’єктивну кількісну характеристику різноманітних господарських операцій, узагальнену характеристику всієї сукупності засобів виробництва за складом і розміщенням, за джерелами утворення і цільовим призначенням. Для цього використовуються методи наскрізного і безперервного спостереження, суворе документування, систематизація на рахунках, групування в балансі та інших звітних таблицях. Обліково-аналітична інформація є основою для прийняття рішень з організації, планування й регулювання господарської діяльності підприємства. Особливості облікової інформації залежать від видів обліку (оперативного, бухгалтерського, статистичного); форм бухгалтерського обліку (таблично-автоматизованої, діалогової, без паперової); від джерел та методів формування змінної та умовно-постійної інформації та алгоритму їх машинної обробки.

Для формування необхідної кількості інформаційних ресурсів для потреб управління, з метою виключення “зайвого масиву інформації”, варто, на нашу думку її систематизувати за трьома рівнями управління: корпоративний рівень (вищий менеджмент) – інформація для стратегічного управління; функціональний рівень (середня ланка менеджменту) – інформація для поточного управління та нижчий рівень управління – інформація для потреб оперативного управління.

Список використаної літератури

Багров В. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ В. П. Багров, І. В. Багрова; Дніпропетровська державна фінансова академія. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 156 с.
Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник/ Т. Д. Костенко, Є. О. Підгора, В. С. Рижиков та ін.; М-во освіти і науки України, ДДМА. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 398 с.
Заєць І.В. Роль інформації в системі управління підприємством // Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. – 2010. — № 2 (52). – с. 97-98
Кислиця О. Економічний аналіз: Курс лекцій/ Олена Кислиця, Ірина Мягких,; Європейський університет. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. — 170 с.
Кіндрацька Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник/ Галина Кіндрацька, Микола Білик, Анатолій Загородній,; Ред. А. Г. Загородній. — Львів: Магнолія плюс, 2006. — 426 с.
Ковальчук М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Підручник/ Михайло Ковальчук,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 390 с.
Кожанова Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Євгенія Кожанова, Ірина Отенко,; М-во освіти і науки України, Харківський нац. екон. ун-т. — 2-е вид., допрац. і доп.. — Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. — 340 с.
Нестеренко Ж. К. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Ж. К. Нестеренко, А. В. Череп; М-во освіти і науки України, ЗНТУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 122 с.
Олійник О.В. Синтез правової, економічної та морально-етичної складових у регулювання економічного аналізу // Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. – 209. — № 3 (49). – с. 25-32
Олійник О.В. Стан економічного аналізу в Україні: проблеми адаптивності до інституційних запитів // Міжнародний збірник наукових праць. – 2010- Випуск 1(16). – с. 158-170
Савицька Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Глафіра Савицька,. — К.: Знання, 2004. – 653 с.
Тарасенко Н. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Ніна Тарасенко,. — 4-те вид. стереотип.. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 341с.
Череп А. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Алла Череп,; М-во освіти і науки України , ЗНТУ. — К.: Кондор, 2005. — 159 с.

Освіта та самоосвіта