Актуальність теми. Подальший прогрес потребує вибору оптимальних інноваційних век­торів розвитку сучасних економічних систем, спрямованих на досягнення їх кон­ку­рен­то­спро­можності, позитивних змін інвестиційних можливостей, певного технологічного укладу, ефектив­них зрушень у соціальній сфері, оптимізації податково-бюджетних та кредитно-гро­шо­вих умов тощо. Протягом останніх років в Україні на різних рівнях чітко спостерігалася пози­тив­­на динаміка результативності різноманітних економічних процесів, але її темпи мають бути знач­­нішими. Потребує вдосконалення методологія дослідження економічних процесів, яка доз­во­­ляла б визначатися з напрямками більш результативного функціонування економічних сис­тем. Оскільки однією з головних задач дослідження економічних про­це­сів залишається знаходження і застосування дієвого методологічного інструментарію для піз­нання, вимірювання й оцінювання кількісних й якісних складових цих процесів та їх ре­зу­ль­та­тів, то, перш за все, актуальними стають методологічні проблеми, пов’язані не лише з якісною сто­ро­ною (ефективністю) функціонування економічних систем як потоку певних економічних про­цесів, а й з кількісною (масштабністю), тобто з результативністю. Це вказує на актуальність да­ної проблеми та її значення для розробки науково-методологічної концепції щодо резуль­та­тивності функціонування сучасних економічних систем.

Актуальність теми дослідження визначається й тим, що сучасний нестабільний стан економіки України, масштабні загрози розвитку більшості економічних процесів потребують нових підходів до визначення домінантних умов реалізації державної економічної політики. В цьому контексті забезпеченню задекларованої інноваційної спрямованості економічного розвитку країни повинно сприяти адекватне оцінювання результативності функціонування економічних систем на мікро-, мезо- та макрорівнях і знаходження індикаторів регулювання її рівня за кінцевими наслідками.

Кількісне обґрунтування параметрів функціонування економічних систем отримало значного розвитку протягом другої половини минулого століття, насамперед, завдяки науковим працям західних вчених В. Велфе, Р. Вінна, М. Еванса, Л. Клейна, Ф. Кушнірського, В. Леонтьєва, Г. Менк’ю, Д. Ромера, Дж. Сакса, П. Самуельсона, Я.Тінбергена, К. Холдена та інших. Дослідження теоретичних і практичних аспектів управління (регулювання) складними динамічними системами, котрими є економічні системи, отримали розвитку завдяки науковим доробкам П. Друкера, Г. Менша, М. Портера, Б. Санто, М. Туган-Барановського, К. Фрімена, Й. Шумпетера тощо.

В останні п’ятнадцять років дістало подальшого розвитку економіко-математичне моделювання в контексті управління економічними системами в країнах з транзитивною економікою, котре орієнтовано на національну специфіку, у тому числі в Україні. Вагомий внесок у розвиток цього напрямку зроблено у працях Ю. Архангельського, О. Бакаєва, В. Бесєдіна, Г. Бондаренко, Ю. Василенка, В. Вітлинського, О. Власика, В. Вовка, В. Геєця, В. Голікова, М. Гольцберга, В. Єлейко, О. Ємельянова, Н. Дубровіної, О. Карагодової, Т. Клебанової, О. Корольова, Н. Костіної, М. Кузубова, І. Лук’яненко, І. Ляшенко, М. Михалевича, О. Полякової, М. Скрипниченко, В. Точиліна, О. Черняка, О. Ястремського та інших.

Наукові праці вітчизняних та закордонних авторів В. Андрієнка, Ю. Бажала, В. Бєлкіна, Д. Богині, П. Буніча, А. Водолазського, Л. Воротіної, О. Вострокнутова, В. Данюка, Г. Дмитренка, Л. Жеглова, І. Каору, М. Козоріз, В. Козубенка, А. Колота, Л. Костіна, Л. Кунельського, В. Лагутіна, В. Новожилова, М. Осадька, Н. Павловської, В. Пінзеника, В. Радукіна, А. Ревякіна, О. Рубана, М. Смейди, О. Турецького, О. Уманського, Джеймса Х. Харрінгтона, А. Чухна та інших присвячені дослідженню різних сторін процесу праці: її ефективності, продуктивності, інтенсивності тощо.

Роботи Г. Башнянина, І. Бланка, Н. Брюховецької, А. Бусигіна, Х. Гендлера, Л. Гітельмана, Г. Калетніка, В. Колемаєва, О. Куроченка, Л. Лігоненко, В. Нижника, В. Онікієнка, Н. Петракова, М. Плакунова, О. Ткачук, А. Хорина, В. Черняка та інших пов’язані не лише з різними сторонами процесу праці, але й поєднані з механізмом управління національною економікою як складною динамічною системою.

Проте у науковій літературі, пов’язаній з процесним управлінням відмічається відсутність єдиного, адекватного економічній ситуації підходу до оцінювання рівня результативності функціонування економічних систем. Розробка методів такого оцінювання на рівні підприємства, регіону та національної економіки була й залишається одним з найважливіших напрямків відповідних наукових досліджень. Задача підвищення дієвості економічної діяльності на всіх рівнях господарювання потребує використання науково обґрунтованих основ теорії, методології та практики побудови комплексної системи оцінювання результативності цієї діяльності з погляду її кін­цевих наслідків.

Як показує досвід, потребують уточнення підходи, які в процесі дослідження параметрів функціонування економічних систем мають на меті не тільки забезпечити нормальне функціонування, а й поліпшити його параметри, сприяти розвитку систем (зокрема, за рахунок зміни їх параметрів, структури, складу тощо). Актуальності набуває проблема пошуку таких аспектів управління економічними системами, які можна було б застосовувати одночасно на всіх рівнях господарювання (від підприємства – до національної економіки) для оцінювання результативності їх функціонування з єдиних позицій.

Користуючись загальними принципами і методами результативної економічної діяльнос­ті, знаючи умови та особливості їх застосування, кожну економічну систему слід система­тично аналізувати щодо результативності її діяльності з метою оцінювання стану й динаміки розвитку, своєчасного визначення відповідних факторів оптимізації цієї діяльності та використання одержаних даних для забезпечення динамічного та ефективного функціонування економічної системи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати дисертаційної роботи відповідають напрямам досліджень, спрямованих на виконання про­грами економічного і соціального розвитку Вінницької області на 2005–2015 рр., за­твердженої 23-ю сесією Вінницької обласної ради народних депутатів 12.10.2005 р., та концептуальним засадам стратегії економічного та соціального розвитку України на 2010–2011 рр., в межах яких запропоновано й впроваджено методологію оцінювання та регулювання рівня результативності функціонування економічних систем. Дисертація виконувалась в межах таких держбюджетних тем: “Дослідження результативності складових процесів діяльності суб’єктів господарювання ” (2004–2005 рр., № ДР 0104U009536, дисертант – керівник-виконавець), де здійснено вивчення сут­ності та структури економічних процесів, вимірювання параметрів цих процесів, моделювання й оцінювання на основі кінцевих результатів; досліджено теоретичні та практичні питання методології регулювання результативності функціонування економічних систем від мікро- до макрорівня; “Теоретичні дослідження створення інформаційної системи управління соціально-економічним розвитком регіону” (2005–2008 рр., № ДР 0107U004646, дисертант – один з виконавців), де розроблено рекомендації щодо створення інформаційної системи управління соціально-економічним розвитком регіону в контексті програм державного регулювання; “Моделювання складових результативності функціонування систем ” (2009–2012 рр., № ДР 0110U003507, автор – керівник-виконавець), де на підґрунті проведеного аналізу функціонування економічних систем на мезо- та макрорівнях розроблені, запропоновані та впроваджені моделі розвитку систем вказаних ієрархічних рівнів. Дисертація та остання держбюджетна тема скоординовані з тематикою науково-до­слід­ної роботи кафедри економічної кібернетики Вінницького національного аграрного університету в частині удосконалення господарського механізму регулювання результативності діяльності підприємств різних форм власності та інших суб’єктів господарювання, в межах якої обґрунтовано необхідність дослідження результативності функціонування економічних систем; запропоновано теоретичні, методологічні та практичні підходи до оцінювання та регулювання зазначеної результативності.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних, ме­тодологічних і практичних засад оцінювання та забезпечення результативності функціонування сучасних економічних систем різних ієрархічних рівнів.

Відповідно до мети дослідження окреслено такі основні його завдання:

• розкрити сутність поняття “економічний процес” і “економічна система” та запропонувати їх авторське тлумачення;
• виявити тенденції розвитку основних економічних процесів й обґрунтувати необхідність вимірювання, оцінювання, моделювання і регулювання рівня результативності функціонування економічних систем на мікро-, мезо- та макрорівнях;
• доповнити теоретичний, методологічний та модельний інструментарій, пов’язаний з економічними процесами з точки зору їхніх кінцевих результатів, з функціо­нуванням економічної системи як потоком економічних процесів та регулюванням рівня результативності цього функціонування на основі зазначеного інструментарію;
• обґрунтувати методи вимірювання стану і рівня розвитку економічної системи за кінцевими результатами й відповідні показники як індикатори раціональності управління (регулювання) та підходи до їх оцінювання;
• розробити моделі складових результативності функціонування економічної системи з використанням системного підходу до оцінювання цієї результативності та реалізувати ці моделі за умов доступності і недоступності інформації про внутрішню організацію, структуру та поведінку елементів системи з відповідною оцінкою адекватності моделей реаліям економіки;
• здійснити оцінювання потенціалу економічного зростання України на основі порівняльного аналізу результатів розрахунків відповідних складових результативності функціонування економічних систем різних рівнів;
• розробити систему моделей, орієнтованих на стимулювання дій щодо забезпечення результативного функціонування економічної системи;
• ідентифікувати витрати економічного процесу його результатам при здійсненні макроекономічного аналізу чинників розвитку економічних систем;
• розробити методику розрахунку та використання показників на основі Системи на­­ці­о­нальних рахунків, котрі дозволяють розширити бачення тих видів економічної діяльності, інституціональних секторів тощо, які не враховуються вітчизняною статистикою;

• запропонувати моделі складових результативності функціонування економічних систем як інструменти регулювання її рівня;
• раціоналізувати організаційну структуру управління економічними системами Укра­­­ї­­ни, що сприятиме формуванню та реалізації ефективної економічної політики.

Об’єктом дослідження є процеси функціонування сучасних економічних систем України на мікро-, мезо- та макрорівнях.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні та організаційно-практичні аспекти забезпечення результативності функціонування сучасних економічних систем.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались такі методи: аналогії (при уточненні сутності складових результативності економічного процесу у вигляді припущення про двоїстість (дуальність) економічного процесу (процес як вигода та процес як носій витрат); при з’ясуванні питання щодо масштабності економічного процесу тощо); аналізу та синтезу, індукції і дедукції (при визначенні понять, пов’язаних з економічними процесами, наслідками цих процесів з точки зору кінцевих результатів та з управлінням зазначеними процесами; при уточненні понять економічного процесу та економічних систем, функціонування економічних систем та понять, пов’язаних з управлінням економічними системами тощо); конкретно-історичний (при врахуванні еволюції поглядів на оцінювання кінцевих результатів економічного процесу); економіко-математичного моделювання, математичної статистики й логіки, програмування та розрахунків на ПЕОМ (для знаходження способів вимірювання об’єктів дослідження і відповідних показників, пов’язаних з результативністю процесів, як індикаторів; для побудови відповідних моделей взаємозв’язку об’єктів дослідження та підходів до їх оцінювання; при вирішенні проблеми практичного забезпечення засобів регулювання розвитку економічних систем як складової частини управління функціонуванням економічних систем тощо); порівняння (для оцінювання стану і динаміки основних показників рівня результативності функціонування економічних систем).

Інформаційну базу дослідження склали: облікові, аналітичні та звітні дані окремих під­приємств Вінниччини; матеріали Державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України; законодавчі та нормативно-правові акти України, а також вітчизняні та зарубіжні наукові публікації.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі проведеного дослідження обґрунтовано ряд положень, які містять наукову новизну, зокрема:

вперше:

• розроблено теоретичний, методологічний і модельний інструментарій дослід­ження складових результативності економічних процесів, котрий на відміну від існуючого розрізняє поняття результативності та ефективності і містить таку систему показників, використання яких забезпечує адекватне оцінювання цих складових та надає можливість глибшого пізнання економічних процесів за їх кінцевими наслідками;
• обґрунтовано методику дослідження економічних систем, яка передбачає розгляд їх функціонування як потоку взаємопов’язаних економічних процесів із виокремленням в кожному з них складових результативності – вхідних змінних (показників ресурсності та витратності), а також вихідних показників (доходності й масштабності), що дає змогу реалізувати системний і логістичний підходи до управління рівнем результативності функціонування економічної системи та формує основу для розробки математичного інструментарію опису економічних процесів з точки зору системно-процесного управління;
• розроблено методи оцінювання продукту економічного процесу у вартісній формі та рівня його результативності на основі системи показників цієї результативності, що забезпечує високу точність такого оцінювання в економічних системах різних ієрархічних рівнів;

• запропоновано класифікацію витрат з поділом їх на продуктивні та супутні з від­по­від­ними їм показниками продуктивної та супутньої витратності за ознакою участі у ство­рен­ні масштабного продукту економічного процесу, що дозволяє при макроекономічному аналізі чинників економічного розвитку за методологією Системи національних рахунків одночасно враховувати не тільки компоненти виробництва та доходів, а й витрат;
• розроблено модель функціонування економічної системи, яка базується на оціню­ван­ні результативності  економічних процесів через змішану факторну залежність як фун­к­цію двох змінних за трьома способами: розрахунком показників ресурсності та витрат­нос­ті; ресурсності та доходності; витратності та доходності процесу. Такий підхід забезпечує врахування закономірностей і залежностей між причиною та результатом, а також умов, в яких діє причина, що сприяє вищому рівню керованості економічних систем;
• розроблено методику вимірювання й оцінювання рівня результативності функціо­ну­ван­ня економічної системи через систему показників як індикаторів раціональності управ­ління та запропоновано відповідні межі зазначеного рівня, а також управлінські дії щодо його досягнення, що уможливлює врахування властивості рівноваги системи і під­три­ман­ня оптимального режиму її функціонування та розвитку;
• запропоновано підхід до врахування рейтингових значень показників складових результативності з дета­лі­за­цією цих показників за видами економічної діяльності, інституціональними сектора­ми та склад­­никами ВВП тощо, котрий сприяє розширенню бачення тих видів діяльності, які не враховуються вітчизняною статистикою. Цей підхід  забезпечує знаходження  напрямів управлінських впливів на поводження еко­­но­мічної системи при розробці концепції функціонування та соціально-економічного розвитку регіонів і країни;

удосконалено:

• тлумачення сутності складових результативності економічного процесу, що базує­ться на припущенні про двоїстість (дуальність) економічного процесу (процес як вигода та процес як носій витрат), за рахунок чого реалізується якісно новий підхід до розгляду економічного процесу та економічної системи з позицій класичної теорії менеджменту;
• механізм регулювання рівня результативності функціонування економічної системи як на мікро- (оптимізація), так і на макрорівні (економічне зростання) у вигляді піраміди, яка, враховуючи мету та критерії регулювання результативності, відображає напрямок комунікаційних зв’язків (обмін інформацією) та ієрархію досягнення певного рівня результативності – мети розвитку системи, а також у вигляді принципової схеми багаторівневої функціональної системи регулювання зазначеного рівня результативності;
• методологічний підхід до оцінювання складових результативності економічного про­цесу, який відбувається в умовах недоступності інформації про його внутрішню структуру та принципи формування (системи типу “чорної скриньки ”), через продукцію на вході та виході у формі статичній (через адитивну, кратну, мультиплікативну або змішану факторну залежність) і динамічній (через індекси), що дозволяє зменшити втрати від прийняття управлінських рішень;

• напрями інституціональної трансформації структури управління економічними системами України, зокрема шляхом розгортання діяльності аналітичного центру сприяння еконо­міч­но­­­му розвитку, що забезпечуватиме удосконалювання процесів формування та реалізації націо­наль­ної економічної політики;

дістали подальшого розвитку:

• методологія дослідження економічних процесів, яка проводиться за схемою “вив­чен­ня (пізнання) – вимірювання – моделювання – оцінювання – управління (регу­лю­ван­ня)”, що уможливлює пізнання економічного процесу як складової функціонування еко­номічних систем від мікро- до макрорівня та регулювання розвитку економічних систем;
• тлумачення поняття “економічний процес”, який розглядається як сукупність послідовних дій, пов’язаних з виробництвом, обміном, розподілом і використанням економічного продукту – всього того, що створюється економікою та в економіці, що дало змогу розглядати економічні системи з позицій керованості процесом їх функціонування;
• твердження, що розгляд відповідних економічних процесів як складових частин фун­к­ціонування економічних систем на мікро-, мезо- й макрорівнях з метою оцінювання результатів цих процесів сприяє визначенню станів поводження систем;
• методика оцінювання економічного процесу (зокрема процесу пра­ці) за кінцевими результатами, яка побудована за алгоритмом “ресурсність – доход­ність – масштабність – продуктивність – ефективність – результативність економічного про­­­цесу”, що уможливлює встановлення пріоритетних напрямів функціонування і розвитку економічних систем;
• підходи до забезпечення оптимального рівня результативності економічного процесу на ос­нові стимулювання дій учасників процесу, котре характеризує спосіб мотивації, згідно з яким опла­та працівників залежить від рівня результативності процесу. Такий спосіб стимулювання є кіль­кісним обґрунтуванням принципу розподілу у відповідності з ефективністю процесу та його мас­штабністю (згідно з тим, як отримано кінцевий продукт і скільки його отримано), тобто у відповід­ності з його ефективністю і продуктивністю, що дозволяє підтримувати конкурентоспроможність й фінансову стійкість системи на рівні підприємства та регіону;
• тлумачення змісту економічної системи як складної та цілеспрямованої керованої, динамічної (від підприємства та його підрозділів – до національної економіки), яка є множиною взаємопов’язаних, вза­ємо­за­­леж­них елементів економічної природи, котрі утворюють єдине ціле та підпорядковані певній спільній меті (зокрема, раціоналізації управління результативністю), що дає змогу визначати й конкретизувати властивості стану і руху систем.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження можуть використовуватися при розробці механізмів управління сучасними економічними системами на базі оцінювання та регулювання рівня результативності їх функціонування на мікро-, мезо- та макрорівнях.

Запропоновані концептуальні і методологічні підходи, методичний інструментарій та практичні рекомендації використані при розробці заходів покращення діяльності окремих підприємств Вінниччини й регіону, а також для підготовки документів аналітичного та програмного характеру.

Практичне оцінювання результативності функціонування економічних систем на всіх ієрархічних рівнях управління уможливлює: збалансування економічних і соціальних процесів, найважливіших пропорцій формування й використання ресурсів, порівняння результатів функціонування економічних систем, оцінювання впливу окремих факторів, виявлення невикористаних резервів, забезпечення дієвості господарювання окремих суб’єктів, взаємовідносин держави і господарюючих систем тощо. Отримані  результати використані  для аналізу й прогнозування результативності функціонування систем на мікро-, мезо-, макрорівнях.

Результати дослідження використані при розробці програм розвитку економіки України у Міністерстві аграрної політики та продовольства України (довідка № 2902-23/13 від 09.06.2011 р.). Концептуальні положення й прикладні розробки дисертаційної роботи використані Головним управлінням економіки Вінницької облдержадміністра­ції при оцінюванні перспектив та виявленні резервів розвитку регіону і вра­ховані при розробці програми економічного і соціального розвитку Вінницької області на 2005–2015 рр. (довідки № 730-04 від 02.03.2007 р., № 2308/03 від 29.04.11 р., № 2309/03 від 17.05.11 р.).

Окремі положення дисертаційної роботи використані в навчальному процесі при під­го­товці фахівців напряму “Економіка та підприємництво” за програмами підготовки бака­лав­рів та магістрів при викладанні дисциплін “Методи і моделі прийняття рішень в аналізі і аудиті”, “Стратегічний аналіз”, “Економічний аналіз” у Вінницькому торговельно-еко­но­міч­ному інституті КНТЕУ (довідка інституту від 29.11.2005 р. та довідка Управління ос­ві­ти і науки Вінницької обласної державної адміністрації від 22.11.2005 р., № 2987/01) та “Еко­номічна кібернетика”, “Математичні методи економічного аналізу”, “Оптимізаційні ме­тоди вирішення сучасних економічних задач” у Вінницькому національному аграрному універ­ситеті за програмами підготовки бакалаврів та магістрів (довідка університету № 01-1095 від 02.06.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Подані в роботі наукові результати, висновки та рекомендації одержані автором самостійно. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, зазначено у списку публікацій. Робота не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження до­повідались на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських регіональних конференціях (позиції [40]– [63] списку опублікованих наукових праць  за темою дисертації).

Публікації. За тематикою досліджень опубліковано 63 наукових праці загальним обсягом 68,2 друк. арк., у тому числі 3 монографії (дві з яких – одноосібно) та 36 статей (обсягом 18,22 друк. арк.) і 24 тези або доповіді на конференціях (обсягом 5,8 друк. арк.), причому у фахових журналах опубліковано 34 статті обсягом 16,85 друк. арк. (з них 17 статей обсягом 9,1 друк. арк. опубліковано особисто та 17 статей обсягом 7,75 друк. арк. – у співавторстві, серед яких дисертанту належить 3,7 друк. арк.). Серед робіт, опублікованих у співавторстві (обсягом 15,29 друк. арк.), дисертанту належить 6,97 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, ви­сновків, списку використаних джерел, 3 додатків (10 сторінок). Загальний обсяг роботи ста­но­вить 453 сторінки, вона містить 50 таблиць на 77 стор. та 62 рисунки на 62 стор. (з них 13 табл. та 2 рис. займають 19 окремих сторінок). Список використаних джерел складається з 352 найменувань і займає 35 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ  

У першому розділі “Теорія і методологія дослідження  результативності економічного процесу як складової функціонування економічної системи” розглянуто теоретико-методологічні підходи до характеристики складових результативності економічного процесу як компонента функціонування економічної системи; вимірювання, моделювання та оцінювання результативності економічного процесу; систему моделей і алгоритм розрахунку показників результативності економічного процесу та їх прикладний аспект.

Обґрунтовано, що результатом будь-якого економічного процесу є його продукти: продукт як доход (результат процесу з позицій вигоди), продукт як витрати (результат процесу з позицій витрат), загальний продукт (результат процесу як з позицій вигоди, так і з позицій витрат). Кожному економічному процесові поставлено у відповідність масштабний продукт у вигляді про­дукту як доходу та тієї частини витрат, яка пропорційна частці продукту як доходу у за­гальному продукті; він є кінцевим продуктом процесу, оскільки надалі в еко­номічній діяльності участі не бере. Для оцінювання ва­р­тості продуктів в подальшому призначені відповідні показники: вартість продукту як до­ходу (доходність), витрати у вартісному виразі (витратність), вар­тість загального продукту (ресурсність), вартість масштабного продукту (масштабність).

Дослідження економічних процесів дозволило розглянути резуль­та­тивність економічного процесу та відповідні моделі й показники в них розглянути в новому, більш широкому розумінні: показник результативності економічного процесу ха­рак­­те­ри­зує процес як з кількісної сторони, у вигляді показника масштабності про­це­су, так і з якіс­ної, з урахуванням показника його ефективності, і є добутком цих показників. Необ­хід­ність дуального підходу до зазначених дефініцій пояснюється дуальністю еко­но­мічного процесу в класичній теорії менеджменту, а також семантикою термінів.

Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що ресурсність економічного про­цесу (наприклад, випуск для процесу отримання валової доданої вартості) є еко­но­міч­ною категорією, яка сумарно характеризує цей процес та його дієвість з точки зору про­це­су як вигоди і як затрат. Безпосередніми складовими частинами ресурсності еко­номічного процесу є доходність (наприклад, чиста валова додана вартість для процесу її от­ри­мання) і витратність цього процесу (наприклад, проміжне споживання для процесу от­ри­мання валової доданої вартості). Доходність економічного процесу є еко­но­мічною ка­те­го­рією, котра характеризує цей процес з точки зору процесу як вигоди. Ви­трат­ність еко­но­міч­ного процесу характеризує цей процес з точки зору процесу як витрат. Ма­с­штабність еко­номічного процесу (прикладами є валова додана вартість плюс та час­ти­на проміжного спо­живання, яка відповідає частці валової доданої вартості у випуску для про­це­су от­ри­ман­ня валової доданої вартості) є економічною категорією, котра сумарно ха­рак­теризує цей процес з точки зору процесу як вигоди і як тієї частини витрат, що від­по­ві­дає частці доходності у ресурсності. Вона характеризує економічний процес з кількісної сторони.

Результати дослідження дали змогу побудувати схему пізнання стану та дієвості еко­но­міч­ного процесу за кінцевими результатами на основі алгоритму “ресурсність – доходність – масштабність – продуктивність – ефективність – результативність екон­о­міч­но­го процесу”. Інструктивно-описові схеми складових частин ресурсності економічного процесу та їх взаємозв’язку (доходності – характеристики ви­годи процесу та кількісної складової його результатів, витратної частини ресурснос­ті – характеристики процесу з точки зору процесу як витрат, масштабності – харак­теристики масштабу процесу) подано у вигляді відповідних рисунків та таблиці. Вони відображують взаємозв’язок складових частин ресурсності процесу з точки зору характеристики процесу та їхніх безпосередніх складових (рис. 1).

На рис. 1 наведено запропоновану нову класифікацію витрат із відповідними їй показниками продуктивної та супутньої витратності за ознакою участі витрат у створенні масштабного продукту економічного процесу.

Визначено, що показник  ефективності економічного процесу є відношенням показників ресурсності  і витратності . Обґрунтовано, що показник ефективності про­цесу  (як і показник масштабності процесу ) містить: 1) кіль­кісну складову, яка вка­­зує скільки одиниць доходності припадає на одиницю витратності, тобто вказує на ступінь раціональності отримання доходності по відношенню до витратності, характеризуючи ефективність економічного процесу з точки зору вигоди (продукт як вигода); 2) якісну складову, яка вказує на те, як використовуються витрати на отримання кожної одиниці доходності, характеризуючи ефективність економічного процесу з точки зору витратності (продукт як витрати), що  не  суперечить  концепції  класичної  теорії менеджменту в контексті дуальності економічного процесу, де цей процес (зокрема, процес виробництва) розглядається одночасно як з позицій вигоди, так і з позицій витрат.

Розрахунково-аналітичні підходи до результативності економічного процесу знайдено як наслідок того, що при дослідженні процесу важливим є одночасне вра­хування кількісної та якісної його характеристик, а тому мірою  результативності економічного процесу може бути добуток відповідних показників його масштабності  й ефе­ктивності . Відповідні показники перемножуються, бо враховуються і перший, і другий (логічне множення). Показник результативності R економічного процесу вимірюється у гривнях на одного учасника процесу за певний період (зазвичай за рік) і одночасно характеризує цей процес як з точки зору його продуктивності, так й ефективності.

Обґрунтовано твердження щодо залежності зміни показника масштабності економічного процесу від показників доходності та частки витратності у ресурсності, зміни рівня ефективності процесу від зміни його кількісної та якісної складових частин, зміни рівня результативності процесу від зміни його показників масштабності та ефективності  процесу і представлено відповідні рівняння.

Для системи, в якій зовнішньому спостерігачеві доступні лише вхідні та ви­­хідні величини, а внутрішня будова та процеси, що в ній відбуваються, невідомі, на основі складових показників результативності економічного процесу як системи типу “чорної скриньки” шляхом побудови алгоритмів в статичній формі (через адитивну, кратну, муль­типлікативну або змішану факторну залежність), а для вивчення тенденції зміни показників в динамічній формі (через індекси) доведено можливість вивчення закономірностей поводження “скриньки”.

З метою окреслення логіки послідовності одержання результатів розрахунків за комплексом показників складових результативності розроблено відповідну ієрархію керуючих впливів для змінення, при потребі, ситуації стосовно рівня результативності економічного процесу.Доведено, що кожний із розглянутих у дисертації показників має цілком певне теоретичне і практичне значення. Такі показники можна обчислювати у реальних, номінальних та інших величинах (в залежності від мети дослідження).

У другому розділі “Праця як головний економічний процес та об’єкт вимірювання, моделювання й оцінювання результативності функціонування економічної системи” послідовно розглянуто масштабний продукт і ефективність процесу праці як складові частини його результативності; вимірювання, моделювання та оцінювання кількісної складової результативності процесу праці; модельний та аналітичний інструментарій і оцінювання якісної складової результативності процесу праці; оцінювання результативності процесу праці з метою управління ним.

Результативність процесу праці розкрито як результативність базового еко­номічного процесу, котрий є основою економічної системи. Обґрунтовано, що результативність праці характеризує процес праці з кількісної сторо­ни, у вигляді масштабності, та якісної, з урахуванням ефективності праці.

Встановлено, що розв’язати проблему вимірювання й моделювання масштабності процесу праці способом, який був би прийнятним для усіх ланок сфер виробництва, товарного обігу чи послуг (від рівня підприємства та його підрозділів до національного рівня),  можна,  виходячи із  концептуальних  та  методологічних підходів першого розділу через показники ресурсності , доходності , витратності , розглядаючи показник  масштабності процесу як суму показника доходності та тієї частини показника витратності, що припадає на частку живої праці у сукупній, або також як різницю сукупної праці та тієї частини показника витратності, що припадає на частку минулої праці у сукупній, а закономірність  зміни  показника масштабності подати в індексній формі у вигляді добутку  (перший індекс вказує на те, як використовується жива праця для одержання показника масштабності праці, а другий – на те, як використовується минула).

Наведені розрахунки показників масштабності процесу праці для під­приємств Вінниччини та економіки України вказують на можливість оцінювання масштабності процесу за авторською методикою з використанням виявленої закономірності зміни показника масштабності. Обґрунтовано, що кращих результатів з точки зору масштабності процесу праці досягнуто у тій господарській ланці за певний проміжок часу, де більшою є величина показника масштабності процесу в розрахунку на одного працівника, тобто в господарській ланці з більшою продуктивністю.

Оцінювання ефективності праці здійснюється шляхом порівняння досягнутого рівня ефективності праці з базисним її рівнем. Розрахунки зазначеного рівня виявили можливість використання запропонованого підходу до вимірювання, моделювання й оцінювання ефективності праці на всіх ієрархічних рівнях економіки України. Обґрунтовано, що кращих результатів, з точки зору ефективності праці, досягнуто у тій господарській ланці за певний проміжок часу, де більшою є величина індексу ефективності праці. Важливим при цьому є з’ясування того, за рахунок якої саме складової досягнуто певного результату – кількісної чи якісної.

Саме одночасне врахування продуктивності праці та її ефективності забезпечує можливість оцінювання показника результативності праці. Встановлено, що результативність праці, як і її продуктивність, є функцією процесу праці протягом певного часу, а саме: функцією живої праці. Міра результативності праці розглядається у вигляді добутку показників масштабності (продуктивності) та ефективності праці  як показників кількісної та якісної складових результативності.

У ході дослідження використано те, що на процес праці розповсюджуються всі твердження, отримані для економічного процесу. Зокрема, такими є твердження  щодо залежності зміни показника масштабності процесу праці від показників доходності та частки витратності у ресурсності, зміни рівня ефективності процесу від зміни його кількісної та якісної складових частин, зміни рівня результативності процесу від зміни його показників масштабності та ефективності  процесу; представлено відповідні рівняння.

Оцінювання результативності праці здійснено шляхом порівняння досягнутого рів­ня результативності праці з базисним її рівнем. Доведено можливість використання ав­торської методики до вимірювання, моделювання та оцінювання результативності праці на мікро-, мезо- та макрорівнях через закономірність зміни цієї результативності. Обґрунтовано, що кращих результатів, з точки зору результативності праці, досягнуто у тій господарській ланці за певний проміжок часу, де величина показника результативності праці в розрахунку на одного працівника є більшою.

Для стимулювання дій учасників процесу щодо рівня результативності праці запропоновано використати індекс  її результативності.

Невирішена повною мірою проблема сумірності (порівнюваності) живої та минулої праці, вирішується в авторському алгоритмі таким чином.  На  мікро­рів­ні господарювання показником ресурсності  є доход від реалізації без ПДВ, показником вит­ратності  – матеріальні та амортизаційні витрати; на макрорівні показником ресурсності  є випуск, показником витратності  – проміжне споживання. Надалі спрацьовує зазначений у розділі 1 показник результативності економічного процесу.

Розрахунок показників, пов’язаних з результативністю економічних процесів, здійснюється за зазначеним в дисертації алгоритмом шляхом обчислення на ЕОМ.

Третій розділ “Методологія та практика оцінювання результативності функціонування економічних систем на мікрорівні” присвячено методологічним та практичним підходам до оцінювання результативності функціонування підприємства; методам, моделям та практиці оцінювання результативності процесів формування та розподілу прибутку підприємства; стимулюванню дій щодо оптимізації рівня результативності функціонування підприємства.

Досліджено складові процеси діяльності підприємства та відповідні їм показники. Цей розділ містить приклади і пропозиції практичного застосування одержаних результатів дослідження.

Розглядаючи у ході дослідження економічні процеси на підприємстві з точки зору формування та розподілу доходів як потоки процесів, що настають один за одним: праці, розподілу чистого прибутку, спрямування розподіленого чистого прибутку, спрямування нерозподіленого чистого прибутку тощо, пов’язуючи з кожним із зазначених процесів відповідні ресурсність, доходність, витратність, масштабність (як вартості відповідних продуктів) на основі результатів, отриманих у розділі 1 для будь-якого економічного процесу (табл. 1), одержали систему показників, пов’язаних зі складовими результативності діяльності підприємства для кожного з процесів. Це дозволило здійснити порівняльний аналіз рівня результативності підприємств Вінниччини, виявити тенденції функціонування економічних систем цього рівня з метою подальшого регулювання складових їх результативності.

Доведено, що з метою стимулювання дій учасників процесу щодо результативної діяльності підприємства необхідно враховувати нижчевикладене. По-перше, принципом, який повною мірою може реалізовуватися в реальних умовах, є розподіл не за індивідуальними результатами економічного процесу, а всього підприємства. По-друге, при розробці системи стимулювання (яка є елементом розподільчих відносин, складовою частиною регулювання результативності діяльності підприємства) треба враховувати розглянуті в роботі економічні процеси на підприємстві. В цьому контексті запропонована відповідна економіко-математична модель.

Обґрунтовано, що основним із зазначених вище процесів є процес праці. Саме він визначає, в основному, прибуток підприємства. Доведено, що запропоновані та роз­глянуті на конкретних прикладах підприємств Вінниччини підходи щодо сти­мулювання результативної їх діяльності (як структурних елементів в ієрархії економічної системи держави) можна застосувати для регулювання рівня функціонування економічної системи в усіх ланках сфер виробництва, товарного обігу і послуг.

У четвертому розділі “Аналітичні, концептуальні та методологічні підходи до оцінювання результативності економічного стану і розвитку регіону та країни” досліджено особливості оцінювання результативності економічного стану і розвитку регіону та країни на основі  системи  національних  рахунків;  прийоми оцінювання результативності процесу утворення первинного регіонального доходу та їх практичне застосування; теоретичні та прикладні аспекти оцінювання результативності процесів виробництва, розподілу і використання національного доходу; теоретичні та прикладні аспекти порівняльної характеристики модельного і аналітичного оцінювання результативності промисловості й інших видів економічної діяльності.

Здійснено аналіз економічного стану і розвитку регіону та країни, а також висвітлені питання, пов’язані з моделюванням й оцінюванням результативності процесу утворення регіонального первинного доходу процесів виробництва, розподілу та використання національного доходу, видів економічної діяльності тощо.

З’ясовано, що з Системою національних рахунків пов’язані такі процеси: 1) утворення  валової доданої  вартості;  2)  виробництва  валового  внутрішнього продукту; 3) отримання чистого внутрішнього продукту; 4) утворення валового прибутку (змішаного доходу); 5) утворення чистого прибутку (чистого змішаного доходу); 6) утворення валового національного доходу; 7) утворення чистого національного доходу; 8) утворення валового наявного доходу; 9) утворення чистого наявного доходу; 10) утворення валового заощадження; 11) утворення чистого заощадження. З кожним із зазначених процесів у відповідності з результатами розділу 1 пов’язані певні вхідні та вихідні змінні – ресурсність, доходність, витратність, масштабність. За допомогою відповідних показників Системи національних рахунків як вхідних змінних та авторських підходів щодо дослідження складових результативності економічних процесів на прикладі економічної системи України здійснено оцінювання результативності процесів виробництва, розподілу та використання національного доходу.

Обґрунтовано, що основні показники для розрахунків результативності процесу формування первинного регіонального доходу такі: ресурсністю є випуск продукції, доходністю цього процесу можна вважати валову додану вартість, витратністю вказаного процесу – проміжне споживання. Процесу формування первинного регіонального доходу відповідає певна масштабна продукція. Використання значень основних вхідних величин: випуску продукції , проміжного споживання  та похідної величини – валової доданої вартості  регіонів України та країни в цілому за ряд років (в середньому за рік на одного працівника; в гривнях), дозволило одержати за допомогою відповідних зазначених вище формул показники масштабності , ефективності , результативності  процесу отримання первинного регіонального доходу і відповідні індекси. На їх основі здійснено аналіз динаміки результативності зазначеного процесу як по Вінницькій області, так і по Україні в цілому, а також порівняльний аналіз показників складових результативності процесу отримання первинного доходу Вінницької області і середніх показників по Україні. Внесено пропозиції щодо включення цих показників до офіційних статистичних даних і даних з виконання програм розвитку регіонів та країни в цілому. Запропоновані підходи до оцінювання результативності процесу отримання регіонального доходу можна застосувати для аналізу та регулювання цього процесу. Адекватність окреслених моделей щодо динаміки відповідних показників у ретроспективному періоді й екстраполяція виявленої тенденції на наступні періоди дозволяє застосовувати їх також для здійснення прогнозних розрахунків за цими моделями.

В табл. 2 наведено динаміку показників процесу отримання валової доданої вартості в Україні за 2004–2009 рр. (дані за 2009 р. є попередніми). Вартісні показники в ній отримано в середньому за рік на одного працівника в гривнях у фактичних цінах. Значення величин показників доходності ,  (– частка показника витрат  у показнику випуску ), показників масштабності , ефективності  та її складових , , а також результативності  та відповідні індекси, одержано за допомогою зазначених у розділі 1 формул табл. 1 (індекси – відношення значень показників до відповідних значень базисного року).

З табл. 2 випливає, що у 2005–2009 рр. в Україні спостерігалося відносне зростання резуль­­татив­нос­ті про­­цесу утворен­ня валової доданої вар­тості (ВДВ) від­по­відно на 22,30; 23,07; 33,41; 28,35; 1,38% (індекс). Це зростання відбувалося за рахунок відносного зростан­ня масштабності процесу (відповідно на 21,54; 20,90; 32,39; 30,05%; індекс ) у 2005–2008 рр. при зменшенні її у 2009 р. (на 0,22%) і при досить незнач­ній відносній зміні ефективнос­ті (збільшенні відповідно на 0,63; 1,80; 0,76; 1,61% у 2005–2007, 2009 рр. та зменшенні у 2008 р. на 1,31%; індекс ). При цьому відносне зростання масштабності процесу відбувалося в основному за рахунок відносного зростан­ня валової доданої вартості (відповідно на 21,83; 21,71; 32,77; 29,42; 0,38; %; індекс ) при незначно­му відносному впливові частки проміжного споживан­ня у ва­ло­вій продукції (індекс ). Знайдено певні ре­зерви для зро­с­тан­ня ре­зуль­татив­ності процесу за рахунок кількісної скла­дової ефектив­нос­ті про­цесу (ін­декс ) у 2005–2008 рр. та якісної складової у 2009 р. (індекс ).

Таблиця 2

Динаміка показників процесу отримання валової доданої вартості в Україні за 2004–2009 рр.*

(на одного працівника в гривнях у фактичних цінах; індекси – в коефіцієнтах до попереднього року)

Рік	V	G	Z
2004 2005 2006 2007 2008 2009	39909,34 48144,58 57026,35 74866,18 98805,19 96856,84	15424,25 18791,15 22870,90 30366,09 39298,31 39446,35	24485,09 29353,43 34155,45 44500,09 59506,88 57410,49	— 1,218286 1,21711 1,327717 1,294151 1,003767	— 0,9976298 0,9933206 0,9971566 1,004936 0,9940527
Рік	=				=
2004 2005 2006 2007 2008 2009	— 1,215398 1,208981 1,323942 1,300539 0,9977974	— 1,01623 1,045993 1,019071 1,019786 0,9766021	— 0,9902015 0,9731912 0,9887912 0,9677848 1,04042	— 1,006273 1,017951 1,007649 0,9869334 1,016077	— 1,223022 1,230684 1,334069 1,283545 1,013839

* V – випуск товарів, послуг, G  – валова додана вартість, Z = (V–G) – проміжне споживання

Своєчасність і якість процесів утворення ВВП, ВДВ тощо є одним із вирі­ша­ль­них чин­ників для реалістичного оцінювання економічних ресурсів суспільства та участі дер­жави в їх роз­поділі. Для впорядкування досить великого масиву даних при  оцінюванні рівня ре­зу­льтативності функціонування економічних систем на підґрунті запропонованої і реа­лі­зо­ва­ної методики та Системи на­ціо­наль­них рахунків, а також для розширення бачення тих видів економічної діяльності, інституціональних секторів тощо, які не враховуються вітчизняною статистикою, здійснено рейтингове оцінювання (ранжування) за складовими резуль­та­тивності процесу отримання валової доданої вартості за видами діяль­но­сті Вінниччини в по­рів­нянні з цими ж видами діяльності України в се­ред­ньому за рік на одного працівника в грив­нях у фактичних цінах. На встановлення зазначених видів діяльності вказало зростання рівня резуль­тативності в основному за рахунок тільки відповідного зростання рівня ефективності або невідповідність оплати праці витраченій живій праці. Відповідно до проведених дослід­жень внесено пропозиції щодо щорічного упорядкування й опублікування рейтингової оцінки результативності з метою визначення економічного потенціалу регіонів та країни.

У контексті дослідження здійснено рейтингове оцінювання результативності економіки регіонів України щодо процесу от­ри­мання валового регіонального продукту у 2008 р. у порівнянні з економікою України (табл. 3).

Таблиця 3

Рейтингове оцінювання складових результативності процесу отримання валового регіонального продукту України у 2008 р.*

(на одного працівника в гривнях у фактичних цінах; індекси – в коефіцієнтах до середнього значення по Україні; )

Регіон		Ранг		Ранг		Ранг
1.Україна	1		1		1
2. АР Крим	1,06214	5	0,6447866	20	0,6848536	15
області
3. Вінницька	1,050158	7	0,6018776	21	0,6320664	20
4. Волинська	0,936116	24	0,6609103	15	0,6186887	21
5. Дніпропетровська	0,9986882	19	1,466412	2	1,464488	2
6. Донецька	0,9520631	23	1,239262	3	1,179856	3
7. Житомирська	1,04624	8	0,5748279	23	0,6014081	22
8. Закарпатська	1,005377	17	0,5280801	26	0,5309196	26
9. Запорізька	0,8940105	27	1,15211	4	1,029998	5
10. Івано-Франківська	1,073886	4	0,711601	13	0,7641784	12
11. Київська	0,9556552	22	1,008511	6	0,9637891	8
12 . Кіровоградська	1,114576	1	0,6473444	19	0,7215147	14
13. Луганська	0,9071931	25	0,9230456	9	0,8373806	9
14. Львівська	1,031306	13	0,7114977	14	0,7337718	13
15. Миколаївська	1,02038	15	0,7770849	10	0,792922	11
16. Одеська	1,03387	12	0,9624106	8	0,9950071	7
17. Полтавська	0,9647246	21	1,105921	5	1,066909	4
18. Рівненська	0,9942131	20	0,6525838	17	0,6488074	19
19. Сумська	1,010355	16	0,6570716	16	0,6638757	18
20. Тернопільська	1,023659	14	0,548115	25	0,5610828	25
21. Харківська	1,036022	11	0,9879027	7	1,023489	6
22. Херсонська	1,059926	6	0,5623359	24	0,5960345	24
23. Хмельницька	1,001991	18	0,5972947	22	0,5984841	23
24. Черкаська	0,8979761	26	0,7548302	11	0,6778194	16
25. Чернівецька	1,044504	9	0,5048434	27	0,5273107	27
26. Чернігівська	1,041596	10	0,6485327	18	0,6755092	17
міста
27. Київ	1,080112	3	2,569342	1	2,775178	1
28. Севастополь	1,111646	2	0,7187755	12	0,7990236	10

*Z – проміжне споживання;  G – валовий регіональний продукт, V= (Z+ G) – випуск (у фактичних цінах у розрахунку на одну особу, виходячи з кількості зайнятих (у віці 15–70 років))

Це да­ло можливість виокремити найкращий з цієї точки зору регіон України (м. Київ) та найгірший (Чернівецька область).

Одержані результати вка­зу­ють на необхідність реалізації нагальних заходів щодо покращення відповідних складових результативності регіонів України. Порівняння рейтингових оцінок результативності процесу отримання валового регіонального продукту з оцінками результативності процесу отримання ВДВ дозволило зробити висновок про те, що результативність процесу отримання валового регіонального продукту регіонів 2, 3, 4, 5, 6, 11, 18, 20, 27 меншою мірою залежить від податків, на відміну від інших регіонів.

Наведені результати розрахунків свідчать про можливість отримання відомостей щодо того чи іншого процесу за допомогою індексної оцінки складових частин результативності про­цесу, які слугують індикаторами стану, динаміки системи, зокрема, економічного зро­стання. Доведено, що на базі здійсненого аналізу є можливість регулювання цих складових.

У дисертації наведено розрахунки й для інших рівнів ієрархії економічних систем України. Одержані результати на рівні регіону і країни можуть в подальшому слугувати керівникам місцевих та державних органів влади дієвим аналітичним підґрунтям й інструментарієм для управління економічними системами відповідного рівня ієрархії, для врахування цих результатів при формуванні та реалізації економічної політики країни.

У п’ятому розділі “Удосконалювання управління економічними системами за результатами їх функціонування” висвітлені питання щодо управління економічними системами за результатами їх функціонування; сутності, мети, функцій, механізму, моделей та індикаторів регулювання результативності функціонування економічних систем на макрорівні; модельного, аналітичного і практичного інструментарію регулювання рівня результативності функціонування національної економіки; класифікації і характеристики авторських моделей результативності функціонування економічних систем; індексів складових результативності як індикаторів оцінювання дієвості функціонування економічної системи та елементів механізму управління нею.

В контексті дослідження з’ясовано, що регулювання рівня результативності функ­ціонування економічних систем являє собою процес вироблення та прийняття управлінських рішень щодо всіх основних аспектів результативності цього функціонування. Для забезпечення дієвості процесу  регулювання  результативності функціо-

нування економічної системи на мікрорівні обґрунтовано  відповідну низку вимог до нього як до усякого управлінського процесу.

Виходячи з того, що головною метою процесу регулювання рівня результативності на мікрорівні є забезпечення оптимізації інтересів власників підприємства у даному і перспективному періоді в гармонічному поєднанні з інтересами держави та персоналу підприємства, доведено – система регулювання рівня результативності діяльності підприємства повинна виконувати зазначені в дисертації основні мету і завдання, які реалізуються шляхом здійснення певних функцій.

Побудова системи регулювання рівня результативності функціонування підприємства потребує формування систематизованого переліку об’єктів цього регулювання та їх взаємозв’язків. Згідно з взаємозв’язками між виявленими факторами функціонування економічної системи запропоновано схему регулювання рівня результативності цього функціонування як на мікрорівні (оптимізація), так і на макрорівні (економічне зростання) у вигляді піраміди, яка, враховуючи мету та критерії результативності, ілюструє напрямок комунікаційних зв’язків (обмін інформацією) та ієрархію досягнення певного рівня результативності – мети функціонування економічної системи, а також у вигляді принципової схеми багаторівневої функціональної системи регулювання рівня результативності. Встановлено, що зазначена система об’єктів регулювання для підприємства на першому рівні містить рівень результативності процесу праці, рівень результативності процесу роз­по­ді­лу доходності та рівень результативності процесу розподілу чистого прибутку. При цьому ре­гу­лю­вання рівня результативності діяльності підприємства передбачає регулювання рівня ре­зу­льтативності праці в процесі операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Регулювання рів­ня результативності процесу праці відбувається через управління ресурсами, затратами та ри­зиками; рівня результативності процесу розподілу доходності – че­рез управління податковими платежами, управління доходами, управління ризиками; рівня результативності процесу розподілу чистого прибутку – через уп­рав­ління своєчасною сплатою податків та інших обов’язкових платежів з прибутку, опти­мі­зацію пропорцій розподілу чистого прибутку на нерозподілений та розподілений, управління ризиками. Оптимізація пропорцій розподілу чистого прибутку на нерозподілений та розподілений передбачає, у свою чергу, управління використанням нерозподіленого чистого прибутку, управління використанням розподіленого чистого прибутку, управління ризиками.

Обґрунтовано, що процес регулювання рівня результативності функціонування еко­но­мічних систем базується на певному механізмові впливу на них. Успішне функціонування системи регулювання рівня результативності на підприємстві в значній мірі визначається ефективністю систем її організаційного та інформаційного забезпечення, систем і методів аналізу, планування та внутрішнього контролю, які подані у дисертації. Зазначені системи є частиною загальної системи управління підприємством. З’ясовано, що для регулювання результативності економічних систем на макрорівні слід враховувати результати їх функціонування на рівні окремих підприємств.

Доведено, що виходячи з головної мети процесу регулювання рівня результативності функціонування економічних систем на макрорівні, система регулювання цієї результативності повинна виконувати певні взаємопов’язані завдання, котрі носять різноспрямований характер. Тому окремі завдання в процесі регулювання необхідно оптимізувати між собою. Слід оптимізувати між собою також рівні результативності процесів формування валової доданої вартості, розподілу валового внутрішнього продукту, розподілу чистого внутрішнього продукту тощо.

Обґрунтовано, що як і кожна управлінська система, система регулювання рівня резуль­та­тив­ності функціонування на макрорівні реалізує свою головну мету й основні задачі шляхом здій­снення певних функцій. Тому сформовано перелік основних функцій системи ре­гулювання рівня результативності економічної діяльності на макрорівні. З’ясовано, що зазначена система є багаторівневою. На першому рівні вона містить складові результативності процесів формування валової доданої вартості, розподілу валового внутрішнього продукту, розподілу валового прибутку, змішаного доходу.

Шляхом використання класичного алгоритму безпосереднього управління будь-яким об’єктом уточнено, що однією з складових, які забезпечують управління за цим алгоритмом є індикатори, котрі достовірно відображають стан та тенденції розвитку об’єкта. Використовуються також спеціалісти, які за допомогою  індикаторів  оціню­ють стан об’єкта управління і приймають відповідні рішення, та інструменти, за допомогою яких реалізуються прийняті рішення. Доведено, що при ре­гу­лю­ванні рівня результативності функціонування національного господарства індикаторами можуть слугувати запропоновані вартісні індикатори, котрі пов’язані зі складовими результативності економічного про­це­су. Результати об­чис­лень ін­ди­ка­торів доводять, що їх реалізації на різних рівнях управління сприяє регулярне від­слід­ко­вування цих індикаторів для знаходження причин можливих проблем у функціонуванні еко­но­мічних сис­те­м. Для національної економіки України ці індикатори дозволяють визначати пара­мет­ри меж, в яких економічна система, котра містить організаційні механізми, технологічні зв’язки, ма­теріальні та фінансові потоки, може стійко функціонувати та розвиватися. Вони можуть також слугувати сиг­налом для вжи­вання коригувальних заходів до економіки в цілому або до тих підсистем, яких стосується відповідний індикатор. Вказані заходи на відповідних рівнях ієрар­хії управ­ління можна реалізувати у складі стратегічних планів розвитку підприємств, планів, про­гнозів та програм соціально-економічного розвитку регіону, державних бюджетних планів та програм.

Встановлено, що у разі незбігу бажаного та фактичного станів об’єкта управління здійснюються керівні впливи, які мають скоригувати його поводження в процесі управління. Регулювання ж має забезпечувати стійкість стану або поводження об’єкта управління. Суттєвим тут є визначення бажаних кінцевих станів функціонування економічної системи, значення яких знайшли відображення в дисертаційній роботі. В контексті дослідження обґрунтовано дії щодо управління економічними процесами за значеннями індексів складових результативності як індикаторів. Доведено, що однією з цілей управління (регулювання) рівня результативності економічних процесів повинно стати прийняття економічно правильних рішень щодо дій, пов’язаних із самим процесом. Встановлено, що дії над процесами найбільш економічні в тих випадках, коли процеси тільки починаються, щоб запобігти сильним відхиленням важливих характеристик процесів від їхніх цільових значень. Регулювання рівня результативності процесів сприяє підтриманню їх стабільності і/або змінності в прийнятних межах.

На основі результатів економетричного моделювання здійснено прогнозування  складових результативності функціонування економічної системи на прикладі процесу отримання валової доданої вартості в Україні з поданням відповідної регресійної статистики. З’ясовано, що аналогічні підходи можна застосовувати й на інших ієрархічних рівнях. Сформульовано рекомендації щодо реалізації нових науково-методологічних підходів до результативності функціонування національної економіки, які ґрунтуються на модельних розробках оцінювання економічної динаміки в контексті формування ефективної економічної політики. Для раціоналізації організаційної структури управління економічними системами України, які сприяють розробці та проведенню адекватної національної економічної політики, запропоновано розгортання діяльності Аналітичного центру сприяння економічному розвитку (рис. 2).

Основними завданнями зазначеного центру є концентрація й обробка інформації щодо проб­лем результативного розвитку регіонів та країни в цілому; проведення спеціальних ана­лі­тич­них і статистичних досліджень на базі розроблених для регіонів індикаторів, зокрема, ав­тор­ських вартісних індикаторів результативності функціонування регіонів та націо­наль­ної еко­но­міки; виконання відповідного порів-няльного аналізу розвитку регіонів та країни з внесенням цих індикаторів до офі-ційних статистичних даних і даних з ви­конання програм розвитку ре­гі­онів та країни в цілому; виявлення стійких, ефективно функціонуючих регіонів країни на ос­нові рейтингу показників складових результативності функціонування національної еко­но­мі­ки зі щорічним упорядкуванням й опублікуванням цього рейтингу з метою визначення еко­но­мічного потенціалу, ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників господ­ар­сь­кої діяльності та забезпечення інформацією потенційних інвесторів про рез­ультативність фун­к­ці­о­нування підприємств регіону та регіону в цілому в порівнянні з ре­зультативністю функціонування країни.

Залучення методики оцінювання складових результативності функціонування сучасних економічних систем на мікро-, мезо- та макрорівнях із використанням цілісної системи авторських показників в поєднанні з заходами дер­жав­ного регулювання дає можливість достовірно, повно, оперативно та однозначно відображати стан, динаміку та майбутні перспективи розвитку економічної системи, сприяє науковому обґрунтуванню управлінських дій щодо функціонування економічних систем різних рівнів, що підтверджено детальним викладенням предметного змісту зазначеної методики та прикладними розрахунками.

У дисертаційній роботі здійснено системне теоретико-методологічне та при­кладне дослідження складових результативності функціонування сучасних економічних систем на основі авторських показників оцінювання цієї результативності, які є адекватними ре­а­ль­ній економіці та мають необхідне для практичного використання інформаційне, методичне й математичне забезпечення. Проведене наукове дослідження дозволило сформулювати наступні висновки:

ВИСНОВКИ

1. Результатом посилення вимог ефективності та комплексності до дослідження будь-яко­­го еко­но­мічного об’єкта є оновлення підходів до нього. Концептуальна схема дослід­жен­ня економічного об’єкта така: “вивчення (пізнання) – вимірювання – мо­де­лю­ван­ня – оцінювання – управління (регулювання)”. Вона сприяє набуттю нових знань щодо функціонування економічних систем.
2. Необхідність пізнання економічного процесу як складової функціонування еко­но­міч­них систем від мікро- до макрорівня потребує уточнення поняття економічного про­це­су та розгляду його як сукуп­но­сті дій, пов’язаних з виробництвом, обміном, розподілом та вико­рис­танням економічного продукту – всього того, що створюється економікою та в економіці, з наступною метою вимірювання складових його результативності, оцінювання та управління. Економічна система є складною та цілеспрямованою, керованою та динамічною (від підприємства та його підрозділів до національного господарства). Вона є мно­жиною взаємозв’язаних, вза­ємо­за­­леж­них елементів економічної природи, які утворюють єдине ціле та підпорядковані спільній меті, що сприяє конкретизації властивостей системи.
3. Неефективна діяльність підприємств, негативні тенденції розвитку регі­о­ну, країни та не­задовільне протікання економічних процесів на всіх рівнях функціо­ну­ван­­ня економічних сис­тем визначають потребу пізнання складових економічних про­­цесів, вимі­­рювання, оці­нювання, моделювання і регулювання рівня резуль­та­тив­ності функціо­нування економічних систем на рівні підприємства, виду економічної діяльності та країни.
4. Загострення проблем забезпечення сталого та динамічного розвитку національної еко­­но­­міки потребує об’єктивного оцінювання наслідків функціонування еко­номічної системи як на рів­­ні підприємства, виду діяльності, регіону, так і на на­ці­­ональному рівні. Результатом уточ­нен­ня та доповнення теоретико-методо­ло­гіч­ного і відповідного йому мо­дельного інструментарію що­до функ­ціо­нування економічної системи від мікро- до макро­рів­ня як потоку (сукупності по­слі­дов­них дій) певних економічних процесів є запропонований категорійний та мо­де­ль­ний апарат, по­в’я­заний з результативністю економічного про­це­су (зокрема про­це­су праці) в новому шир­шо­му ро­зумінні. Зазначена результативність одно­час­но ха­ра­к­­теризує цей процес та його діє­вість за кін­цевими наслідками з кількісної сторони (у виг­ляді його масштабної продукції) і якісної (з ура­ху­ван­ням ефективності процесу). Таке ро­зу­мін­ня понят­тя результативності забезпечує поглиблене пізнання сутності економічного процесу (зо­кре­ма про­це­су праці) за йо­го кінцевими наслідками на основі  структурованої, ці­ле­­спря­мо­ваної системи мо­де­лей та показників в них, оскільки одно­час­но харак­те­ри­зує процес як з точки зору його про­дуктивності, так й ефективності і дозволяє здійснювати від­повідний фак­торний аналіз згід­но з логічними та еко­но­міко-математичними взаємозв’язками між вия­в­леними фак­тора­ми.\
5. Це сприяє більш адекватному та реалістичному оцінюванню результа­тивності економіч­ного процесу.

Вимірювання масштабного продукту економічного процесу слід здійснювати у вартісній формі. За ознакою участі у створенні масштабного продукту економічного процесу запропоновано нову класифікацію витрат з поділом їх на продуктивні та супутні з відповідними їм показниками продуктивної та супутньої витратності.

Вимірювання показника результативності економічного процесу запропоновано здій­сню­вати у вигляді добутку показника масштабності на показник ефективності процесу з по­да­льшим моделюванням складових цього процесу через складові ресурсності (зага­ль­но­го продукту процесу), що сприяє більш точному аналізу стійких, довготермінових тенденцій динаміки зазначених показників.

5. . Уточнення, деталізація та систематизація змісту і методів дослідження функціонування економічної системи дозволили визначити його як потік певних економічних процесів. На рівні підприємства цими процесами, для яких вперше запропоновано показники складових результативності, є: формування чистого доходу від основ­ної дія­льності, формування валового прибутку (збитку) від основної діяльності, форму­ван­ня валового прибутку (збитку) від операційної діяльності, формування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на прибуток, формування прибутку (збитку) від зви­чайної діяльності, формування чистого прибутку (збитку) від діяльності підприємства тощо. На національному рівні такими процесами, для яких запропоновано новий модельний інструментарій, можна вважати: утворення валової доданої вартості, отримання валового внутрішнього продукту, отримання чистого внутрішнього продукту, утворення валового прибутку (змішаного доходу), утворення чистого прибутку (чистого змішаного доходу), утворення валового національного доходу тощо.

Кожному з цих процесів у моделях складових результативності відповідають показ­ни­ки ресурсності, витратності (вхідні змінні), а також вихідні показники: доходності (різниця між показниками ресурсності та витратності) й масштабності, що утворює оновлений підхід до вимірюван­ня, моделювання та оцінювання кінцевих результатів функціонування економіч­них систем.

6. Результатом опрацювання методології розрахунку макроекономічних показників за Сис­темою національних рахунків і використання для цього економіко-математичного під­хо­ду стала побудова відповідних моделей, а на їх основі – методики оцінювання складових ре­зу­ль­­тативності економічного розвит­ку регіону та країни. Згідно з взаємозв’язками між кри­те­рі­­я­ми оцінювання рез­у­ль­­тативності від мікро- до макрорівня, які враховують їхню інтег­раль­ну взаємодію з одночасним дотриманням методологічних принципів цілеспрямованості, ієрар­­хіч­нос­ті, розвитку, єдності, відносності, автономності, адаптації, зовнішнього допов­нен­ня, а також централізації показників результативності як індикаторів регулювання на зазначених рівнях, запропоновані показники в системі моделей складових результативності формують ієрархічний комплекс.
7. Знаходженню способів вимірювання параметрів об’єктів дослідження і від­по­від­них показників як індикаторів регулювання рівня результативності функціонування еко­номічної системи від мікро- до макрорівня сприяє реалізація системи моделей і показників складових результативності в них. Внесені пропозиції щодо їх прикладного застосування забезпечують підвищення ефективності економічних дій в контексті забезпечення тактики та стратегії соціально-економічного розвитку конкретних підприємств, регіону та країни в цілому. Значимість цих показників в системі розроблених моделей складових результативності полягає в тому, що вони є універсальними (у тому розумінні, що їх можна використати для будь-яких економічних процесів на мікро-, мезо- та макрорівнях й здійснювати розрахунки на основі як номінальних, так і реальних, середніх та інших значень вхідних змінних в залежності від мети дослідження); наскрізними (їх можна застосовувати на будь-якому рівні господарювання); порівнювальними (можна порівнювати економічні системи різних рівнів, оскільки показники розраховуються за єдиною методикою); нескладними (доступними для розуміння та розрахунків); такими, що відображають ресурсний потенціал економіки на будь-якому рівні господарювання, удосконалюють управління та мотивацію щодо суб’єктів, задіяних в економічних процесах; гнучкими до коригування та розширення їх можливостей (при генеруванні нових якісних і кількісних складових результативності та розширенні інформаційної бази). Розрахунки за такою системою моделей здійснюються в середовищі операційної системи Microsoft Excel 7,0; що об’єднує широкі можливості одночасної роботи з таблицями для аналізу, прогнозування, ранжування тощо.

7. Формування оптимальних структур економічних систем і забезпечення дієвого їх фун­­к­ціонування потребують універсальних й гнучких підходів до з’ясування наслідків цього фу­н­к­ціонування шляхом моделювання. При дослідженні результативності економ­іч­ного процесу виявлено, що її модель доцільно подати через змішану факторну залежність як фун­к­цію двох змінних (складових вартості загального продукту) трьома способами: показників ре­сурс­ності та витратності, ресурсності та доходності, витратності та доходності процесу. Моделі такого типу є адекватними реальній економіці та надають мож­ли­вість оцінити вплив певних факторів при з’ясуванні наслідків економічного процесу, роз­ширюють можливості регулювання варіантів зростання рівня результативності економічного процесу, сприяють суттєвому поліпшенню якості оцінювання рівня результативності та в подальшому можливому його плануванню, прогнозуванню й управлінню (регулюванню).
8. Необхідність дослідження економічних процесів, які відбуваються в умовах недоступності інформації про внутріш­ню структуру цих процесів та принципи їхнього формування, викликає потребу моделювання складо­вих результативності економічного процесу (масштабності, ефективності, результативності процесу) як системи типу “чорної скриньки” через показники продукції на вході та виході у формі ста­тичній (через адитивну, кратну, мультиплікативну або змішану факторну залежність) і дина­мічній (через індекси). Розроблені моделі слід використовувати для регулювання рівня результативності функціонування економічних систем. Такі моделі містять в собі позитивний досвід щодо моделювання складових результативності та удосконалюють інструменти впливу на економічні процеси, які забезпечують стійку економічну динаміку.
9. Низькі темпи позитивних змін основних макроекономічних показників викликають необхідність оцінюван­ня потен­ціа­лу економічного  зростання  країни. Практична реалізація методики оцінювання результативності процесу праці, економічного процесу, складових процесів діяльності підприємства, економічного роз­ви­т­ку регіону та кра­їни дозволила оцінити мікро-, мезо- та макроекономічну ситуацію щодо наслідків цих процесів та одержати значення рівня результативності конкрет­них підприємств Вінниччини, економіки Вінницької області і України за видами еко­­номіч­ної діяльності. Одержані значення рівня результативності функціо­ну­ван­ня економічних систем забезпечують прийняття від­по­від­них управлінських рі­шень (від мікро- до макрорівня), що має сприяти реалізації по­тен­ціалу економічного зрос­тання України, ефективному розвитку національної економ­іки та визначенню перспек­тив­но­сті певних практичних кроків.

Здійснене прогнозування складових результативності економічного процесу, зокрема, процесу утворення ВДВ в Україні дозволило зробити висновок про необхідність внесення ко­ректив у певні складові результативності на підґрунті оцінювання дій економічних систем в майбутньому. Доведено, що коли відомі фактичні і/або прогнозні величини будь-якої пари значень показників складових ресурсності , доходності , витратності  економічного процесу то, викорис­то­ву­ю­­­чи запропоновану систему показників і відповідну інтер­претацію станів їх значень та меж щодо результативності економічного про­це­су, можна оцінити цю результативність і у по­єд­нанні з заходами дер­жав­ного регу­лю­ван­ня прийняти відповідне управлінське рішення.

11. Стимулювання дій щодо отримання оптимального рівня результативності еко­­но­міч­но­­го процесу є важливим кроком в досягненні цього рівня. Методика стимулювання дій учас­ників процесу для одержання зазначеного рівня характеризує спосіб мотивації, згідно з яким оплата учасників процесу залежить від рівня його результативності. Такий спосіб стиму­­лювання на основі запропонованих моделей є кількісним обґрунтуванням принципу розподілу у відповідності з ефективністю процесу та його масштабністю (згідно з тим, як отримано продукт процесу і скільки його отримано), тобто у відповідності з ефективністю і про­дук­тив­ніс­тю процесу. Реалізація методології стимулювання дій учасників економічного про­це­­­су для одер­жан­ня оптимального рівня його результативності на конкретних під­­при­ємствах Вінниччини доводить, що таку методологію можна застосувати для регу­лю­ван­ня рів­ня результативності в усіх лан­ках сфер ви­­ро­б­ництва, товарного обігу і послуг, по­шу­ку варіантів раціоналізації струк­ту­ри фун­кціонування економічної системи, планування та прогнозування.
12. Забезпеченню вимоги упорядкування досить великого масиву даних під час оцінювання рівня результативності за допомогою відповідної системи показників сприяє рейтингова оцінка. Врахування рейтингових значень показників складових результативності з дета­лі­за­цією цих показників за видами економічної діяльності, інституціональними сектора­ми та склад­никами ВВП тощо сприяє розширенню бачення економічної діяльності, яка не враховується вітчизняною статистикою, що дозволяє визначити напрями управлінських впливів на поводження еко­номічної системи при розробці концепції соціально-економічного розвитку регіону і країни. Розширенню цього бачення сприяють значення розрахованих рейтингових показників складових результативності, зокрема, результативності процесів утворення ВДВ за видами економічної діяльності Вінницької області та України. Якість і своєчасність оцінювання процесів утворення ВВП, ВДВ тощо є одним із вирішальних чинників для реалістичного оцінювання економічних ресурсів суспільства й участі держави в їх розподілі.
13. Вирішення проблем ефективного розвитку національної економіки має ґрунту­ва­тися на теоретичних підходах, які містять накопичений світовий позитивний досвід стосов­но цього розвитку та вдосконалюють інструменти впливу на процеси, котрі забезпечують стій­ку економічну динаміку. Інструментом реалізації логічних, математичних та аналітичних взаємо­зв’яз­ків між виявленими факторами результативності функціонування економічних си­с­те­м є механізм регулювання рівня цієї результатив­ності як на мікрорівні (оптимізація), так і на макрорівні (економічне зростання) у вигляді принципової схеми багаторівневої функціональної системи регулювання зазначеного рівня результативності, а також у вигляді піраміди. Така піраміда, враховуючи мету та критерії регулювання рівня результативності цього функціонування, ілюструє напрямок комунікаційних зв’язків (обмін інформацією) та ієрархію досягнення певного рівня результативності.

14. Вирішенню проблеми регулювання рівня результативності фун­к­ціо­ну­ван­ня еко­но­міч­них систем та її оцінюванню за кінцевими наслідками сприяє аналі­тич­на оцінка резуль­та­тив­ності функціонування економіч­них систем (оцінити резуль­та­тив­ність функ­ціонування еко­номічної сис­теми – означає порівняти її рівень з ета­лон­ним (базис­ним) рівнем резуль­та­тив­но­сті). Необхідність такої оцінки обґрунтовано у зв’язку з існуванням умов, при яких вона має певну практичну цін­ність, оскільки в ре­зу­ль­тативності акуму­лю­­ються наслідки усієї ви­роб­ничо-госпо­дар­ської діяльності від­по­відного суб’єкта. Результати розрахунків щодо оцінювання результативності функ­ці­онування економічних систем різних рівнів свідчать про можливість отри­ман­ня вка­заної вище ана­лі­тич­ної оцінки. Така оцінка співвід­носиться з фактичним ста­ном рів­ня результативності реальної економічної системи, враховує дії системи у май­бут­ньо­му при екстраполяції виявленої тенденції, а також наслідки очікуваних ре­зуль­татів господарювання, тобто призначена для аналізу, планування та прогнозування.
15. Регулювання рівня результативності функціонування еко­но­мічної системи, яке є процесом, спрямованим на досягнення та підтримку параметрів функціо­ну­вання в заданому діапазоні – невід’ємна складова управління. На основі розрахунку значень індексів складових рівня результативності функціонування еко­но­мічної системи як індикаторів вказано відповідні межі зазначеного рівня та управлінські дії щодо досягнення необхідного рівня результативності.
16. Раціоналізацію організаційної структури управління економічними сис­те­ма­ми Ук­раї­ни забезпечує розгортання діяльності Аналітичного центру сприяння економічному розвитку, основним зав­дан­ням якого є сприяння формуванню та реалізації ефективної національної економічної полі­ти­ки з урахуванням результативності функціонування сучасних економічних систем.
17. У відповідності із зазначеними результатами дослідження науково-методологічних засад результативності функціонування сучасних еко­номічних систем на сьогоднішній день як в реальному режимі часу, так і в перспективі є можливість адаптації тих чи інших кроків щодо методології моделювання, оцінювання та регулювання рівня результативності функціонування економічної системи від мікро- до макрорівня з метою динамічного розвитку економічних систем.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Поліщук Н. В. Результативність діяльності суб’єктів господарювання: сут­ність, оцінка, основи регулювання: [моногр.] / Н. В. Поліщук. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 254 с. (15,75 друк. арк.). (Рецензія: Економіка. Фінанси. Право. – 2006. – № 7. – С. 37–39. – Сусіденко В.Т., д.е.н., професор).
2. Поліщук Н. В. Функціонування економічних систем: моделі складових результативності: [моногр.] / Н. В. Поліщук. – Вінниця : Вінницький національний аграрний університет, 2010. – 396 с. (19,8 друк. арк.).
3. Бурєнніков Ю. Ю. Управління інноваційною діяльністю в промисловості: сутність, осо­б­ливості розвитку, шляхи удосконалювання: [моногр.] / Ю. Ю. Бурєн-ніков, Н. В. Поліщук, В. О. Ярмоленко – Вінниця : ВНТУ, 2011. – 184 с. (10,63 друк. арк., автором запропоновано мето­до­логію вимірювання, моделювання, оцінювання й упра­вління результативністю інноваційних процесів як складової системи державного управління – 3,54 друк. арк.).

У наукових фахових виданнях:

4. Поліщук Н. В. До економіко-теоретичного аспекту кінцевого продукту і результативності праці / Н. В. Поліщук // Придніпровський науковий вісник. Еко­номіка. – 1998. – № 125 (192). – С. 79–86 (0,5 друк. арк.).
5. Поліщук Н. В. Моделювання та оцінка кінцевого інвестиційного продукту і результативності інвестиційних потоків / В. О. Ярмоленко, Н. В. Поліщук // Вісник Тер­нопільської академії народного господарства. – 1999. – № 10. – С. 157–160 (0,2 друк. арк., автором розроблено принципово нові економіко-математичні моделі кінцевого продукту і результативності інвестиційних потоків – 0,1 друк. арк.).
6. Поліщук Н. В. Підприємницька діяльність як сукупність відповідних економічних процесів: результативність складових частин / Н. В. Поліщук // Економіст. – 2000. – № 9 (167). – С. 28–32 (0,8 друк. арк.).

7. Поліщук Н. В. Результативність процесу розподілу чистого прибутку: вимірювання, моделювання / Н. В. Поліщук // Вісник ДонДУЕТ, Економічні науки –2000. – № 7. – С. 50–56 (0,5 друк. арк.).
8. Поліщук Н. В. Фінансовий аспект діяльності підприємства / Н. В. Поліщук // Фінанси України. – 2000. – № 12. – С. 109–116 (0,5 друк. арк.).
9. Поліщук Н. В. Дослідження кінцевого результату економічної діяльності / Н. В. Поліщук // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2000. – № 6. – С. 41–47 (0,6 друк. арк.).
10. Поліщук Н. В. До оцінки результативності процесів формування і роз­по­ділу доходів від діяльності підприємства на основі кінцевих фінансових резу­ль­татів / Н. В. Поліщук // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-еко­но­мічного інституту. Економічні науки. – 2001. – Випуск 2. – С. 50–53 (0,5 друк. арк.).

11. Поліщук Н. В. Методи аналізу діяльності підприємства / Н. В. Поліщук // Фінанси України. – 2001. – № 1. – С. 61–66 (0,5 друк. арк.).
12. Поліщук Н. В. До проблеми регулювання результативності діяльності під­при­єства / Н. В. Поліщук // Економіст. – 2001. – № 2 (172). – С. 43–45 (0,6 друк. арк.).
13. Полищук Н. В. Результативность составляющих процессов операционной деятельности предприятия: измерение, моделирование / Н. В. Полищук // Хранение и переработка сельхозсырья. – 2001. – № 3. – С. 15 –18 (0,6 друк. арк.).
14. Поліщук Н. В. Планування результативності діяльності підприєм­ства / Н. В. Поліщук // Фінанси України. – 2001. – № 4. – С. 39–44 (0,5 друк. арк.).
15. Поліщук Н. В. Аспекти стимулювання оптимізації рівня результативності ді­я­­ль­но­с­­ті підприємства в сучасних умовах / Н. В. Поліщук, В. О. Ярмоленко // Еко­но­­міка. Фі­на­н­­си. Право. – 2001. – № 6. – С. 39 (0,1 друк. арк., автором за­про­по­но­ва­но як огляд підходи до стимулювання дій учасників економіч­но­го процесу щодо до­сяг­­нення оптимального рівня результативності діяльності підприємства – 0,05 друк. арк.).
16. Поліщук Н. В. Про систему організаційного забезпечення регулювання діяльності підприємства / Н. В. Поліщук // Вісник ДонДУЕТ, Економічні науки. – 2001. – № 10. – С. 87 – 92 (0,5 друк. арк.).
17. Поліщук Н. В. Системи і методи внутрішнього контролю результативності діяльності підприємства / Н. В. Поліщук // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. – 2001. – Випуск 116. – С. 51–55 (0,5 друк. арк.).
18. Поліщук Н. В. Інформаційне забезпечення регулювання результатів діяль­ності підприємства / Н. В. Поліщук // Фінанси України. – 2002. – № 1. – С. 61–66 (0,5 друк. арк.).
19. Поліщук Н. В. До проблеми дослідження кінцевого продукту й резуль­та­тив­ності соціального процесу: сутність, вимірювання, моделювання / Н. В. По­ліщук, В. О. Ярмоленко // Держава та регіони. – 2002. – № 1. – С. 53–55 (0,5 друк. арк., автором обґрунтовано підходи до вивчення кінцевого продукту, продуктивності, ефективності і результативності соціального процесу – 0,25 друк. арк.).