Мова — найважливіший, універсальний засіб спілкування

Мова є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.

Мова — це найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності: галузі виробництва, побуту, обслуговування, культури, освіти, науки.

Українська мова входить до найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близькі) 45 мільйонів людей. Вона належить до східної групи слов’янських мов, що входять до індоєвропейської мовної сім’ї.

Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні, «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на їй всій території України».

Українська національна мова існує:

а) у вищій формі загальнонародної мови — сучасній українській літературній мові;

б) у нижчих формах загальнонародної мови — її територіальних діалектах [5, с. 63].

1. Що ми включаємо в поняття «рідна мова» і «національна мова»? Чи тотожні ці поняття?

Національна мова – це мова окремої нації, якою говорить переважна більшість народу якоїсь окремої країни, включає в себе літературну мову, різні територіальні діалекти, а також професійні діалекти.

Поняття «національна мова» вживається у такому значенні: мова соціально-історичної спільноти людей, спільна мова нації, котра разом з іншими ознаками (спільність території, культури, економічного життя та ін.) характеризує конкретну націю. Національна мова виявляє постійну тенденцію до єдності й обов’язково має літературну форму існування [2, с. 19].

Отже, не слід ототожнювати поняття «національна мова» і «літературна мова». Національна мова охоплює літературну мову, територіальні діалекти, професійні й соціальні жаргони, суто розмовну лексику, а літературна мова є вищою формою національної мови. Національну мову творить народ, тоді як відшліфована її форма — літературна мова — творилась митцями слова.

Рідна мова — мова, яку людина вивчила найперше. Вивчення мови відбувається у дитинстві у природний спосіб в умовах опіки над малим дитям. Як правило — це родинні умови.

Це мова з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їх національної своєрідності. Людина стає свідомою, оволодіваючи мовою своїх батьків. Тому в художній літературі — поезії і прозі — всіх народів поняття рідної мови виступає поряд з поняттям рідного краю, батьківської хати, материнського тепла, вітчизни, тобто рідна мова сприймається не просто як засіб комунікації, не тільки як знаряддя формування думок, а значно інтимніше — як одне з головних джерел патріотичних почуттів, як рецептор духовно-емоційної сфери людини. Письменники поетизують рідну мову так само, як і рідний край, його пейзажі, як свій народ. Мова входить у систему художніх образів [2, с. 21].

Добре володіння рідною мовою є важливою для подальшого навчання, оскільки мова вважається основою мислення (а згідно гіпотези Сепіра-Ворфа певною мірою визначає спосіб мислення). Недостатнє володіння рідною мовою утруднює і вивчення іноземних мов. Відомі випадки, коли діти, що жили у самотності і не вчили мови, наприклад Каспар Гаузер. Пізніші спроби навчити їх якоїсь мови були невдалими [2, с. 21].

Рідна мова єднає, консолідує народ у часі і просторі. Тому-то духовні проводирі нації постійно звертаються до своєї мови як до основи народності, найбільшого духовного багатства, животворного джерела повноцінного розвитку. У зверненні до носіїв української мови Максим Рильський писав:

«Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови» [5, с. 11].

Як стверджував видатний мовознавець Олександр Потебня, мислення дитини повинно формуватися на грунті рідної мови, і поки воно не дозріло, поки не сформувався остаточно мовно-розумовий апарат, двомовність є шкідливою. Давно помічено, що маленькі діти, коли вчаться розмовляти, самі створюють слова та їх форми іноді несвідомо за принципами давньоруської мови. Це ще один доказ того, що мова передається генетично з роду в рід, від дідів і прадідів онукам.

У розмовній мові нерідко під поняттям «рідну мову» розуміють мову народу або національності, до якого (якої) належить людина («рідну мова ми стали вчити в педучилищі»). «Рідною мовою» у такому змісті можна й не володіти зовсім: «Діти емігрантів не знають рідної мови». Таке вживання терміна в науці не прийнято, а відповідне поняття іноді позначається терміном «етнічна мова» [5, с. 12].

2. Автобіографія. Чим автобіографія відрізняється від резюме?

Автобіографія — це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Автобіографія має бути вичерпною й лаконічною, може писатися від руки або з використанням технічних засобів. Залежно від призначення автобіографія може бути:

— автобіографією-розповіддю (укладається в довільній формі);

— автобіографією-документом (точно викладаються основні факти) [6, с. 68].

Автобіографія складається з таких реквізитів:

Назва документа.
Текст.
Дата.
Підпис, ініціали, прізвище особи, яка написала автобіографію.

Основними складовими частинами тексту автобіографії є:

Прізвище, ім’я, по батькові (повністю, у називному відмінку).
Число, місяць, рік і місце народження.
Відомості про навчання (роки й місце, одержана освіта й спеціальність за дипломом тощо).
Відомості про трудову діяльність (коли, де, на якій посаді працював автор автобіографії, останнє місце роботи чи навчання, посада).
Відомості про громадську роботу, досягнення, заохочення, захоплення.
Відомості про батьків (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, де й ким працюють, посада або останнє місце роботи).
Склад родини і стан сім’ї.
Паспортні дані, домашня адреса, номер телефону [6, с. 69].

Зразок:

Автобіографія

Я, Шевченко Василь Павлович, народився 3 листопада 1973 року в м.Лозова Харківської області.

У 1980 році пішов у перший клас ЗОШ І — III ступенів № 3 м. Лозова. У 1990 році після закінчення школи вступив до Харківського державного університету на філологічний факультет, відділення «Українська мова та література». У 1995 році закінчив повний курс згаданого університету за спеціальністю «Українська мова та література». Після закінчення університету присвоєно мені кваліфікацію вчителя української мови та літератури. З вересня 1997 року й до цього часу працюю вчителем у ЗОШ І-III ступенів № 199 м. Харкова. З вересня 2005 року заочно навчаюся в аспірантурі при кафедрі української мови філологічного факультету Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна.

Маю перший розряд із шахів, кандидат у майстри спорту з важкої атлетики. У 2001 році став переможцем конкурсу «Кращий учитель року Харківщини».

Батько, Шевченко Павло Вікторович, 1949 року народження, працює інженером-механіком в АТП-20164 у місті Лозова Харківської області.

Мати, Шевченко Надія Олегівна, 1950 року народження, працює директором ЗОШ І — III ступенів №2 м. Лозова Харківської області.

Склад сім’ї:

Дружина, Шевченко Ольга Іванівна, 1975 року народження, працює вчителем української мови та літератури в ЗОШ І-ІІІ ступенів № 106 м. Харкова; донька, Шевченко Олеся Василівна, 1999 року народження.

Зараз проживаю із сім’єю за адресою: 12986, м. Харків вул. П. Сагайдачного, 9, кв. 12. Тел. 11-23-45. Паспорт серія ММ, № 178254, виданий РУ МВС України в м. Харкові 9 березня 1999 року.

30 березня 2009 року (Підпис).

Резюме – це документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.

Реквізити документа:

— Назва виду документа

— Текст, що містить таку інформацію:

Домашня адреса, телефон, e-mail;
Прізвище, ім’я, по-батькові;
Мета написання документа;
Особисті данні (дата народження; сімейний стан; національність);
Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися; ступінь володіння іноземними мовами(при потребі);
Відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає зараз, попередні посади, із зазначенням стажу роботи);
Відомості про публікації (якщо потрібно);
Інша інформація на вимогу роботодавця.

— Дата (при потребі)

— Підпис (при потребі) [6, с. 79].

Резюме повинно бути детальним, і, водночас, лаконічним. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу. Для того, щоб досягнути успіху, під час складання варто дотримуватись певних правил:

Формулюйте свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо.
Намагайтесь вжити якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.
Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.
Намагайтесь не вживати такі слова, як “я”, “ми”. Замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, створив, керував, вивчав, обізнаний з.
Не надсилайте своєї фотокартки, якщо цього спеціально не передбачено.
Не вказуйте розмір заробітної плати й особисті відомості.
Для передруку використовуйте якісний папір стандартного розміру.
Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках [6, с. 80].

Зразок.

РЕЗЮМЕ

Кулик Вікторія Юріївна

Київ, вул. Космонавтів, буд. 15

Телефон: 568-68-68

e-mail: vika@ukr.net

Д.р. 22.09.1981р.

МЕТА

заміщення вакантної посади головного бухгалтера.

ОСВІТА

— У 1976 році закінчила Луцьку середню школу № 38

— 1980 завершила навчання в Львівському технікумі автоматики і телемеханіки за спеціальністю «автоматичний електрозв’язок».

— У 1991 році успішно закінчила навчання в Університеті Львівська Політехніка.

— У 1994 році закінчила курси за спеціальністю «бухгалтерський облік і аудит».

— У 2003 році здобула другу вищу освіту в Львівському національному Університеті ім. Івана Франка на юридичному факультеті.

ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

— У 1980-1994 рр., працювала інженером в науково-дослідному інституті.

— У 1994-1996 рр. – бухгалтер відділу освіти обласної адміністрації у м.Львові.

У 1996-1997 рр. – провідний спеціаліст Фонду комунального майна м.Львова.

— У 1997- 2003 рр. – головний бухгалтер ПП «Інтерлайн».

ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Беру активну участь у громадсько-політичному житті міста. Член Всеукраїнського Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка та громадської організації «Жінка для жінки».

ОСОБИСТІ ЯКОСТІ

Характер спокійний, урівноважений, але свої погляди відстоюю активно та аргументовано, доброзичлива, комунікабельна, вмію аналізувати та логічно мислити. Шкідливих звичок не маю.

ДОДАТКОВІ ВІДОМОСТІ

— Володію німецькою та російською мовами, вивчаю англійську мову. Рідна мова – українська.

— Практичний досвід роботи з комп’ютером.

— Є автором 2-х друкованих у фахових виданнях України наукових праць.

— Маю права водія та досвід керування автомобілем.

3. Напишіть характеристику на учня 11-го класу. Назвіть реквізити характеристики та їх розміщення

Характеристика – це документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий запит іншої установи для подання до цієї установи [1, с. 55].

Це офіційний документ, який видає адміністрація підприємства своєму співробітникові.

Характеристику пишуть у двох примірниках, один із яких отримує працівник, а другий (копію) підшивають до його особової справи.

Це документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий запит іншої установи для подання до цієї установи.

Реквізити:

Назва виду документа.

Заголовок (прізвище, ім’я, по-батькові у родовому відмінку особи, якій видається характеристика; рік або повна дата народження; посада;при потребі – місце проживання).

Текст, який містить такі відомості: — трудова діяльність працівника;

— ставлення до службових обов’язків та трудової дисципліни;

— моральні якості (риси характеру, ставлення до інших членів колективу);

— висновки;

— призначення характеристики (при потребі).

Дата складання.

Підпис керівника установи (при потребі – інших відповідальних осіб).

Печатка.

Характеристика оформляється на стандартному аркуші паперу у двох примірниках: перший видають особі, а другий (копію) підшивають до особової справи [1, с.56].

Зразок:

Характеристика

Ясинського Івана Михайловича

1994 року народження

учня 11-А класу Харківської гімназії № 82. Ясинський Іван Михайлович до навчання ставиться сумлінно, постійно підвищує свій навчальний рівень. За час навчання у гімназії Ясинський Іван зарекомендував себе як хороший організатор під час підготовки шкільних свят.

Ясинський Іван Михайлович виконує громадські доручення, є старостою класу. Вимогливий до себе, користується повагою серед товаришів і педагогів гімназії.

Володіє винятковими здібностями в написанні пісень і організації розважальних заходів.

4. Напишіть правильно слова, поясніть орфограми

Правильне написання: блиснути, випускний, запасний, баластний, проїзний, контрастний, кістлявий, чесний, шістнадцять, ненависне — групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові і на письмі.

Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди.

Винятки становлять:

— прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст (баластний, компостний, контрастний, форпостний);

— окремі слова: пестливий, хвастливий, хвастнути, зап’ястний, кістлявий, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят та шістсот, звук т у вимові випадає).

Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові і на письмі: дощок- дошка, тиск- тиснути, блиск- блиснути, брязк- брязкнути.

Але немає спрощення в словах: брязкнути, випускний, пропускний, скнара, тоскно, рискнути, вискнути (від виск) [4, с. 163].

Зап`ясний — апостроф ставиться лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки йа, йу, йе, йі, а попередній приголосний вимовляється твердо.

Висновки

Резюме – це документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.

Список використаних джерел

Глущик С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник для вищ. та середн. спец. навч. закладів. — К.: А.С.К., 2000, 2002. — 397, с.
Ладоня І. О. Українська мова: Навчальний посібник для студентів вузів I-II рівнів акредит. — К.: Вища школа, 2001. — 157, с.
Потелло Н. Я. Українська мова і ділове мовлення: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2002. — 254, с.
Сучасна українська літературна мова: Підручник для студентів філолог. спец. вузів. -К.: Вища шк., 1997. — 492, с.
Сучасна українська мова: Підручник для студ. вузів. — К.: Либідь, 2001. — 398, с.
Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. — К.: Вища школа, 1997. — 270, с.

Освіта та самоосвіта