Вступ

Актуальність теми. Моральне виховання виконує певні завдання, пов’язані з процесом цілеспрямованого впливу на особу, з метою залучення її до набутого суспільством соціального та морального досвіду, до встановлених норм моральної поведінки, формування в особистості відповідних моральних якостей, принципів.

Особливого значення в сучасних умовах набуває критичне переосмислення й теоретичне узагальнення досвіду роботи, накопиченого в загальноосвітніх закладах України з морального виховання учнів.

Мета морального виховання була зорієнтована не лише на практичні цілі, а й на перспективні цілі всебічного розвитку особистості, котрі передбачають спрямованість суспільного розвитку, випереджають досягнутий рівень розвитку особистості.

Аналіз наукових праць видатних радянських педагогів щодо морального виховання в ХХІ ст. (М. Болдирєва, І. Мар’єнка, В. Рогожкіна, Л. Рувинського, І. Варламова) дав можливість визначити педагогічні основи досліджуваної проблеми: мету, завдання, структуру, зміст, принципи морального виховання учнівської молоді, але неможливо зупинитись лише на особливостях морального виховання того часу, актуально проаналізувати моральне виховання сучасної молоді та зіставити з вихованням радянської молоді.

Мета роботи полягає в теоретичному аналізі завдань морального виховання в школі та розкритті відповідних проблем сучасної молоді.

Виходячи з мети дослідження, ми поставили перед собою наступні завдання:

— розглянути моральне виховання молоді шляхом створення культурних цінностей;

— дослідити створення культурних цінностей як засіб морального виховання;

— проаналізувати форми морального виховання засобами мистецтва;

— дослідити моральне виховання молоді в Київському палаці Дітей та Юнацтва;

— проаналізувати засоби та методи морального виховання в Київському палаці Дітей та Юнацтва;

—  охарактеризувати моральне виховання молоді засобами мистецтва у Молодіжному мистецькому центрі .

Об’єктом нашого дослідження виступає моральне виховання молоді на сучасному етапі.

Предметом дослідження є моральне виховання молоді засобами соціально-культурної діяльності в Київському палаці Дітей та Юнацтва.

Методи дослідження: вивчення науково-педагогічної літератури з питань виокремлення методів морального виховання молоді. Глибокий аналіз й узагальнення результатів дослідження дозволило розробити власну класифікацію форм морального виховання.

Розділ 1. Моральне виховання молоді шляхом створення культурних цінностей.

1.1. Створення культурних цінностей як засіб морального виховання

Проблема виховання моральної культури – це проблема формування людського в людині, її духу, гуманістичних цінностей, «доброго розуму», гуманістичної свідомості, гуманістичного знання. Моральна культура несе в собі загальнолюдські цінності, національні моральні ідеали, що відбивають рівень розвитку цивілізації в конкретний історичний період. Кожна історична епоха висуває свої критерії моралі суспільства й моральності особистості, що свідчить про невичерпність і вічну багатоаспектність проблем моральної культури, об’єктивацію постійної потреби її дослідження.

Моральна освіченість має за мету формувати моральні погляди, переконання школярів як принципи їх свідомої поведінки. Без моральної освіченості виховання перетворюється в дресування і так перестає бути моральним та вступає в реальні суперечності із завданнями комуністичного виховання. Завдання школи, вчителя, педагогічної теорії залежить від пошуку найбільш сучасних шляхів, методів моральної освіченості, що повинні відповідати судженням моралі [4].

Моральне виховання залучає підростаюче покоління до цінностей моральної культури народу, перетворюючи їх на особистісні достоїнства кожного. Вагома роль у здійсненні цього завдання належить школі [4, с. 11].

Головним завданням морального виховання сучасні педагоги визначають виховання особистості, яка, маючи стійкі позитивні мотиви поведінки, діє в будь-яких обставинах відповідно до моральних норм поведінки [13, с. 71].

Сучасне моральне виховання має бути гуманістичним та відігравати випереджальну роль у розбудові демократичних процесів. Найсуттєвішими параметрами морального виховання ми будемо вважати: 1) цілеспрямованість; 2) взаємодію вихователя та вихованця (як суб’єкт-суб’єктну, так і суб’єкт-об’єктну); 3) знання вихователем індивідуально-особистісних особливостей вихованця як основи виховання; 4) виховання — утворювальна діяльність [9, с. 248-249], результатом якої є моральна вихованість. Вона матеріалізується в суспільно значущих властивостях і якостях особистості, виявляється в діяльності, відносинах, спілкуванні. Аристотель стверджував, що морально прекрасним називають справедливого, мужнього, розсудливого і взагалі того, хто володіє всіма чеснотами людини. Виховання, за його словами, “потребує трьох речей: задатків, учіння, вправляння” [7, с. 193].

Моральна вихованість має свої основні складники:

—         моральна свідомість як активний процес відображення особистістю своїх моральних станів, почуттів, відносин зі світом відповідно до моральних принципів, цінностей та суспільно-етичних норм, “усвідомлення своєї ролі й місця в суспільстві” [8, с. 523];

—         моральне почуття як постійне емоційне відчуття, переживання реальних моральних відносин і взаємодій, “і порівняння цих явищ з нормами, виробленими суспільством” [5, с. 83], системоутворювальний початок людської моральності;

—         моральне мислення — процес постійного накопичення й осмислення моральних фактів, відносин, ситуацій, їхній аналіз, оцінка, прийняття моральних рішень, здійснення відповідальних виборів [8, с. 523];

—         моральна воля як прояв єдності моральної свідомості, почуттів, мислення та непохитної рішучості щодо здійснення своїх моральних переконань;

—         моральна поведінка, яка являє собою таку послідовність: життєва си-туація — народжене нею морально-почуттєве переживання — моральне осмислення ситуації й мотивів поведінки, вибір і прийняття рішень — вольовий стимул — вчинок [5, с. 523-524].

Морально вихованій людині має бути властивий комплекс таких якостей: гуманізм (доброзичливість, милосердя), повага до Батьківщини як почуття спорідненості й причетності до її долі, відповідальність за свої вчинки, обов’язок як готовність до прояву зобов’язань, совісність як регулятивна основа життєдіяльності, почуття власної гідності як моральне самоствердження, культура почуттів — уміння та прагнення до емоційного самовияву, здатність до морального зусилля як підстава для самооцінки, самовизначення й самовдосконалення, почуття емпатії — емоційне “відчування” іншого, сміливість як здатність людини переборювати в собі почуття страху, принциповість як вірність визначеним ідеям та переконанням, працьовитість — трудова активність, сумлінність, старання, ретельність, єдність слова і справи — загальнолюдська моральна норма, моральна вимога вірності слову.

Законодавча база (Закон України “Про позашкільну освіту” та інші правові акти) створює підґрунтя й одночасно спонукає позашкільні заклади освіти до виховання гуманної, високоморальної, відповідальної особистості. Водночас, як зазначено в наказі Міністерства освіти і науки України “Про внесення змін до Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах” від 10 грудня 2008 р. № 1123 та рішенні колегії цього Міністерства від 27 листопада 2008 р., протокол № 14/3-3 “Про стан і перспективи розвитку позашкільної освіти”, в умовах гострого дефіциту ціннісних орієнтацій потребує поліпшення виховна робота з учнівською та студентською молоддю, “на часі заміна стандартних виховних заходів для дітей та молоді на цілеспрямоване посилене моральне виховання” [6, с. 1].

Одним із ефективних засобів морального виховання є мистецтво, яке втілює в собі вічні загальнолюдські й моральні цінності, у яких простежується моральна сила людського духу, вибір смислу життя, благоговіння перед життям.

1.2.  Форми морального виховання засобами мистецтва

Ідеальним зразком втілення морального досвіду людства є мистецтво. Методологічним підґрунтям визначення мистецтва як одного з оптимальних засобів виховання моральної культури особистості виступають положення про те, що саме в мистецтві представлені у всій багатозначності й багатогранності моральні конфлікти епох, цивілізацій, моральні еталони почуттів та моральної поведінки людей. Кожний вид мистецтва створює одухотворений, ідеальний поетичний (піднесений) моральний образ певного часу з притаманними йому рисами і в той же час показує антиідеали. Опоетизований образ моральності – це одна з форм існування моралі в суспільстві. Саме тому доцільно вести цілеспрямовану роботу по розкриттю поетики морального образу, сконцентрованого в різних видах мистецтва й особливо в художній літературі та образотворчому мистецтві. Поетика образу моралі, створена мистецтвом, дає можливості старшокласникам емоційно пережити моральність людей і епох, і через катарсичне потрясіння очистити свою душу, серце і розум. У процесі спілкування з твором мистецтва відбувається розумово-емоційне перенесення школяра в ситуацію, що описана в художньому творі, і внаслідок закону реальності почуттів (Л.С.Виготський) виникають сильні емоційно-естетичні переживання.

Аксіологічний аспект сприйняття художніх творів, в яких найяскравіше представлено етичні категорії, дозволяє формувати оцінне ставлення до цих категорій, моральну потребу в повсякденному житті наслідувати цим моральним нормам та принципам.

Накопичений досвід у галузі морального виховання школярів у цілому і старшокласників зокрема (О.С.Богданова, Л.І.Шемшурина, Н.Є.Щуркова та ін.) дозволяє узагальнити основні форми та методи організації процесу виховання моральної свідомості, розвитку моральних почуттів та формування навичок моральної поведінки. Аналіз педагогічної практики засвідчив, що провідне місце серед форм та методів виховної роботи з морального розвитку школярів займають різні форми етичного просвітництва, спирання на зовнішні сили моральної поведінки (громадська думка, колектив, держава та ін.), проблемно-ситуативні методи (І.С.Мар’єнко), моральні дискусії (Л.Кольберг, Е.Хіггінс). Перевага все ж таки надається словесним формам виховання, внаслідок чого механізми моральної регуляції розвиваються недостатньо.

Проведений науковий пошук дає підстави стверджувати що, незважаючи на велику кількість класифікацій методів морального виховання молоді, питання виокремлення методів морального виховання викликає чимало питань. Більш того, існує певна проблема й у процесі їх виділення. Часто методами називають будь-які педагогічні засоби і навіть принципи (наприклад, колектив і діяльність трактуються як методи морального виховання молоді).

Для вирішення цього питання стає необхідним вивчення самого поняття «метод», його місця та специфіку саме у моральному вихованні молоді

Загальноприйнятим у педагогіці є визначення метода виховання як способу виховання: метод виховання — це сукупність способів, прийомів виховання, спрямованих на розвиток мотиваційної сфери і свідомості молодої особистості, вироблення навичок і звичок поведінки, їх корекцію й удосконаленні. Однак таке синонімічне визначення не виключає помилок у трактовці певних методів морального виховання Тому, виходячи з того, що «моральне виховання — це цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття та поведінку вихованців…» [14,с.315], метод виховання можна визначити як спосіб цілеспрямованого виховного впливу на молоду особистість. Отже, діяльність може бути лише результатом впливу викладача і не може вважатися методом морального виховання особистості.

Розглянемо та проаналізуємо, з огляду на вищезазначене, найбільш типові класифікації методів морального виховання молоді.

Згідно однієї з традиційних класифікацій методів морального виховання вчені-педагоги виокремлюють три групи методів: переконання, вправа і спонукання Так, М.Болдирєв вважає найбільш типовими методами морального виховання молоді переконання, вправа, заохочення та покарання [4]. На наш погляд, дана класифікація є досить спірною. Так, з одного боку, вправа є не способом виховного впливу, а скоріше його результатом, а з іншого, треба пам’ятати, що під вправою необхідно розуміти процес формування стійкого позитивного досвіду моральної поведінки, а це, у свою чергу, є дієвим засобом морального виховання.

Щодо методів спонукання до яких дана група науковців віднесла заохочення та покарання, також виникають сумніви. Як відомо, заохочення та покарання — це способи впливу на вчинки та дії особистості, але вони не мають виховного впливу, бо самі по собі не виховують жодних моральних якостей у людини. Тому їх більш правильно було б розглядати не як метод, тобто самостійний спосіб виховання, а тільки як засіб впливу, який може дати позитивні результати за певних умов та систематичного підходу.

Треба зазначити, що близькою до вищезазначеної класифікації методів морального виховання особистості є класифікація І.Огороднікова Це наступні методи морального виховання молодої особистості вправа, переконання, привчання, заохочення осудження покарання [16]. Зауважимо, що привчання близьке по сутності й носить той же формальний характер щодо морального виховання, як і вправа. Саме тому, на наш погляд, некоректним є віднесення привчання до методів морального виховання Стосовно методу засудження відзначимо, що він є лише варіацією методу покарання.

У ході наукового пошуку було встановлено, що від зазначених вище класифікацій методів морального виховання особистості певним чином відрізняється класифікація Т.Ільїної. Вона складається з методів переконання (бесіди, лекції, диспути, дискусії), методів організації діяльності вихованців (вправа, привчання, переключення), методів стимулювання поведінки молоді (заохочення та покарання).

У відповідності до предмету дослідження заслуговують на увагу також роботи І.Мар’єнка «До питання про процес морального виховання» та «До питання про теоретичне обґрунтування методів виховання», в яких автор згрупував методи морального виховання відповідно до способів цілеспрямованого впливу вихователя Ця класифікація є більш послідовною та вірно обґрунтованою Отже, дослідник виділив такі групи методів: пояснюючо-репродуктивні (пояснення, повчання, розповідь); привчання та вправляння (інструктаж, показ, тренування, доручення); проблемно-ситуаційні (постановка моральних задач, створення колізій, зміна мотивів діяльності); стимулювання (схвалення, похвала, довіра, оцінка, нагорода, подяка, заохочення); гальмування (попередження догана); керування самовихованням вихованців (поради щодо вибору особистого ідеалу, поради щодо самоаналізу, самооцінка власної поведінки, поради щодо надбання навичок самопереконання, самонаказу, самосхвалення, самозасудження) [14,с.99-106].

Важливо відмітити, що за класифікацією І.Мар’єнка переконання не є методом виховання, а виступає його принципом Однак, треба зазначити, що у класифікації методів морального виховання, запропонованій дослідником, не всі методи достатньо обґрунтовані Наприклад, як і в класифікаціях багатьох інших дослідників, ученим виокремлено метод привчання і навіть тренування, але, як відомо, це неможливо у процесі морального розвитку особистості, де моральний вчинок поєднується з розв’язанням питань морального обов’язку, гідності, гуманізму, з особистісним сумлінням та внутрішнім світом духовно-моральних цінностей людини.

Цінними для даного дослідження є стаття В.Рогожкіна «Про класифікацію методів морального виховання» [20], в якій вчений виділив чотири групи методів морального виховання, а саме:

—         методи формування сумління (розповідь; інсценування, лекція, доповідь; роз’яснення; бесіда; диспут; особистий приклад; навіювання);

—         методи формування поведінки (вправи; організація моральних відносин у процесі суспільно-корисної праці, у процесі гри та у повсякденному житті);

—         методи виховання почуттів (опора на емоційність змісту, знаходження в ньому духовно близького; вплив на почуття за допомогою мови, міміки та жестів; включення до активної класної та позашкільної діяльності; вплив на почуття емоційністю навколишнього середовища, міжособистісних стосунків; тактильний метод);

—         методи стимуляції волі (заохочення збудження особистісної гідності; вимоги, примушення; покарання та осуд) [5,с.93-95].

Також В.Рогожкін зазначав на неможливості чистого використання певних методів морального виховання і слушно наголошував на використанні всієї системи.

Науковець В.Костів виділив наступні методи морального виховання: переконання, етичні бесіди, роз’яснення, позитивний приклад, дотримання народних традицій, гри, організація позааудиторної роботи, вправляння у моральній поведінці, заохочення [6,с.122].

Цінним щодо класифікації методів морального виховання молоді є підхід Б.Ліхачова, який виокремив наступні методи:

1)       методи організації життя і діяльності виховую чого колективу (колективні єдині вимоги, колективне самоврядування, колективне змагання тощо);

2)       методи повсякденного систематичного цілеспрямованого і вільного спілкування, ділової, товариської довірчої взаємодії у звичайних та екстремальних ситуаціях (повага, переконання, обговорення, співчуття, застереження, критика тощо);

3)       методи самодіяльності, які поділяються на саморганізацію духу (самоаналіз, самопізнання, самоочищення), самоорганізацію почуттів і розуму (самовиховання, самонавчання, самооволодіння) та самоорганізацію волі й поведінки (самоконтроль, самостимулюція, самообмеження);

4)       методи педагогічного і психологічного дотику вихователя до особистості з метою корекції її свідомості й поведінки, стимулювання й гальмування діяльності, а саме: звернення до свідомості (приклад, пояснення, актуалізація мрії, зняття напруги), звернення до почуттів (совісті, самолюбства, честі, співчуття, сорому), звернення до волі та вчинків (вимога, навіювання, заохочення покарання) [7].

Отже, дану класифікацію можна назвати найбільш широкою та всеохоплюючою що дає підстави дослідити її більш детально в окремому дослідженні.

У ході дослідження встановлено, що переважна більшість педагогів у процесі морального виховання використовує класифікацію методів, запропоновану Т.Конніковою Це методи:

1)       формування свідомості (освічення, навіювання, переконання, прикладу);

2)       методи формування досвіду поведінки (привчання, вправи, доручення, вимоги);

3)       методи стимулювання і корекції поведінки особистості (заохочення покарання, корекція).

На сьогодні ця класифікація методів є широко використовуваною та відповідною до вимог розвитку людського суспільства на сучасному етапі.

Особливої уваги заслуговує внесок у розробку проблеми, що досліджується, сучасних українських педагогів-науковців В.Лозової та Г.Троцко Учені, спираючись на вищезазначену класифікацію методів виховання молоді, визначили фактори вибору того чи іншого з методів.

Таким чином, наведені вище класифікації методів морального виховання особистості узгоджуються зі структурою особистості, їх місця у процесі виховання і доповнюють одна одну у певній послідовності, відповідно до логіки засвоєння моральних норм та принципів.

Розділ 2. Дослідження морального виховання молоді в Київському палаці дітей та юнацтва

2.1. Засоби та методи морального виховання в Київському палаці дітей та юнацтва

Сучасність та історія на багатому фактичному матеріалі засвідчує, що розв’язання важливих завдань як державного, суспільно-громадського, так і особистісного рівнів є перспективно-ефективними, якщо їх вирішують морально виховані особистості морально обґрунтованими методами та засобами. Ця гіпотеза потребує чіткого доведення шляхом фундаментального наукового дослідження, але війни, техногенні катастрофи, корупція, розбій, наркоманія та інші асоціальні суспільні явища суттєво аргументують висловлену тезу.

Весь світ та європейська спільнота бажає бачити в Україні та її народі партнерів у різних галузях співдіяльності та співіснування, які б дотримувалися високоморальних устоїв, що має убезпечити світову громаду від комплексу суттєвих ризиків: політичних, військових, фінансових, матеріальних, освітніх, духовних тощо.

Сьогодні в нашій молодій державі, на жаль, ще не усталені механізми, які б продукували, підтримували, скріплювали, поглиблювали, розвивали моральні потреби, ідеали, вчинки, комунікації суб’єктів усіх соціально-ієрархічних рівнів. Навпаки, частими стали відносини, за яких порушується, розмивається, навіть підмінюється зміст моральних устоїв. За таких несприятливих умов у сфері виховання моралі особливо важливим є завдання прищеплення моральних основ молоді в навчально-виховних закладах різного статусу, адже ще видатний гуманіст Дж. Дьюї писав, що “всі цінності виховання — моральні цінності. … І виховання не тільки засіб до життя постійного вдосконалення та розвитку, виховання саме і є таке життя” [6, с. 62].

Київському Палацу дітей та юнацтва в жовтні 2010 року виповнилося 75 років. Багато поколінь юних киян за цей час отримали щасливу можливість стати його вихованцями, відкрити для себе яскравий і неповторний світ дитинства.

Мережа гуртків налічує 60 галузей освіти, 250 навчальних предметів. Кожного року випускники Палацу отримують Свідоцтво про позашкільну освіту.

Палац створює умови для самореалізації дитини. Цьому сприяє участь у персональних виставках, конкурсах, олімпіадах, концертах, спортивних змаганнях, наукових дослідженнях.

14 творчих колективів Палацу мають звання «народний», 3 — «зразковий» колектив.

Вихованці Палацу з успіхом репрезентують Україну на різноманітних міжнародних заходах у Росії, Білорусі, Латвії, Литві, Естонії, Молдові, Болгарії, Кореї, Китаї, Польщі, Чехії, Нідерландах, Німеччині, Франції, США, Японії тощо.

Щорічно найкращі гуртківці і педагоги Палацу стають лауреатами конкурсів «Сузір’я Палацу» та «Кришталеве яблуко», місія яких — сприяти розвитку та підтримці талановитих гуртківців, розвитку й реалізації їх соціальної активності, згуртуванню всіх співробітників Палацу в прагненні до професійного та соціального самовдосконалення.

Палац — центр організаційно-масової роботи, організатор змістовного дозвілля юних киян, організатор міських конкурсів, фестивалів, виставок, концертів, змагань.

Важливе місце в забезпеченні змісту діяльності Палацу займають проекти і програми, що мають різнобічну спрямованість: міжнародне співробітництво («Молодь в дії», «Дитячий парламентський рух», «Міжнародна молодіжна рада EAICY; суспільно-політичне співробітництво («Я громадянин свого міста, своєї країни, світу»); журналістика, соціальне управління («ЮН-ПРЕС», «Єдиний інформаційний простір», «Прес-весна на Дніпрових схилах», «Турбота юних», «Сяйво надії»); пізнавальні («Творча обдарованість», «Київ — місто моє», «Дивосвіт України», «Видатні вчені України», «Успішний бізнес-план», «Екологічна культура», «Екосвіт», «Школярі Києва за здоровий спосіб життя»); культорологічні («Світ мистецтва», «Писанкова веселка», «Збережемо традиції пращурів», «Нескінченне полотно творчості», «Віхи історії»), художня творчість (фестивалі-конкурси театральних шкільних колективів «Срібне джерело», хорових колективів «Співає Київ весняний», музичний фестиваль «Золота осінь», хореографічний фестиваль «Київське дивоколо») тощо.

Палац — активний член Європейської асоціації закладів, які займаються дозвіллям дітей та молоді (EAICY). У складі Асоціації — 60 закладів, які займаються неформальною освітою дітей та підлітків із 16 країн Західної, Центральної і Східної Європи. Палац з 1991 року бере активну участь у заходах, які проводяться на рівні цієї структури, та ініціює проведення міжнародних заходів у рамках її діяльності Україні. Двічі Палац отримував гранти Європейського молодіжного фонду Ради Європи на проведення міжнародних молодіжних зустрічей у Києві.

Палац є одним з ініціаторів створення Асоціації позашкільних навчальних закладів України, яка з листопада 2005 року стала колективним членом EAICY.

Палац співпрацює з молодіжними і дитячими об’єднаннями та організаціями, підтримує розвиток дитячого самоврядування. З 2000 року в Палаці працює Парламент дітей м. Києва, за ініціативою якого створено Всеукраїнський парламент дітей. У 1998 році утворено міську раду старшокласників — керівний орган учнівського самоврядування столиці. Великий внесок у розвиток молодіжної преси робить агентство «ЮН-ПРЕС».

Палац — центр організаційно-методичної та науково-дослідницької роботи з питань виховання, організації дозвілля, позашкільної освіти. У цьому напрямі Палац плід співпрацює з лабораторією діяльності позашкільних дів Інституту проблем виховання НАПН України, Hаціональним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманов Київським міським педагогічним університетом імені Бориса Грінченка, Інститутом телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України.

У Палаці працюють редакційно-видавничий центр, відділ розвитку позашкільної освіти. Конференції, методичні об’єднання, конкурси професійної майстерності, майстер-класи, консультації, тренінги — найбільш розповсюджені та ефективні форми роботи з педагогічними працівниками міста.

Палац постійно співпрацює з різноманітними ЗМІ: радіо й телебаченням, газетами та журналами, — друкуючи матеріали про Палац, анонсуючи свої заходи.

Палац — співдружність дітей, батьків, педагогів. Сьогодні в Палаці з дітьми працюють 296 педагогів, серед них: 2 доктори наук, 9 кандидатів наук, 3 заслужених працівники народної освіти України, 2 заслужених артисти України, 1 заслужений працівник культури України, 11 майстрів спорту України, 1 заслужений майстер спорту України, 1 майстер спорту міжнародної категорії, 2 заслужених тренери, 1 народний майстер України, 54 відмінники освіти України, 5 відмінників столичної освіти, 4 члени творчих спілок. 136 педагогів Палацу — лауреати професійного конкурсу «Кришталеве яблуко».

Основна мета діяльності Палацу — створити умови для розвитку особистості, її здібностей, щоб вона мала можливість самостійно вирішувати пізнавальні, ціннісно-орієнтаційні, практичні, комунікативні проблеми в різних сферах життєдіяльності.

Декоративно-прикладне мистецтво, образотворче мистецтво, народні ремесла, які вивчають діти віком від 5 до 18 років Київському палаці дітей та юнацтва, навчаються створювати керамічні та гончарні вироби, плести вироби з лози і соломи, вишивати рушники, сорочки, блузи, виготовляти зі шкіри сумки, гаманці, прикраси, плести з бісеру, розписувати писанки, створювати ляльку-мотанку, м’яку іграшку, ліпити із солоного тіста, створювати мозаїчні пано, фрески, виплітати мережива коклюшками, виготовляти сучасний стильний одяг, бути господинями і господарями, пригощати стравами, створювати шедеври живописних, графічних робіт, декоративного розпису та витинанки.

Вихованці Палацу — учасники та дипломанти міських, всеукраїнських та міжнародних конкурсів у Білорусі, Китаї, Кореї, Польщі, Росії, Словаччині, Франції, Японії. Випускники відділу декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва — носи ремесла та його популяризатори, продовжувачі традицій національної і світової культури.

На успішність використання методів виховання в Київському палаці дітей та юнацтва впливають:

1. Педагогічно обґрунтоване зіставлення методів виховання з метою, завданнями, змістом, принципами виховання.
2. Застосування в єдності методів формування свідомості, формування досвіду суспільної поведінки, стимулювання діяльності і корекції поведінки, самовиховання.
3. У рахування своєрідності педагогічної ситуації
4. Аналіз впливу на особистість методів, які використовувались раніше.
5. Особистість вихователя, його педагогічна рефлексія, що передбачає: усвідомлення мотивів власних дій, уміння розрізняти особисті труднощі та утруднення вихованців, здатність уявити себе на місці іншого, поглянути на ситуацію очима вихованців, адекватно оцінити результати роботи.

2.2. Київський палац дітей та юнацтва. Моральне виховання молоді засобами мистецтва у Молодіжному мистецькому центрі

Теоретичними засадами морального виховання молоді в Палаці дітей та юнацтва є наукові основи філософії, аксіології, етики, естетики, теорії ви­ховання як предмета педагогіки. Будемо виходити з положень означених наук про те, що мораль — історично-змінна категорія, яка постає як узагальнення й усуспільнення інваріантних вимог до індивіда, що випливають із природи самої людини та з духовно-культурного надбання суспільства.

Центр створений та діє на основі Статуту Палацу. Він орієнтований на дітей, підлітків, молодь, тобто — на масову аудиторію, яка має потяг до прекрасного і потребу збагатити свій естетичний досвід засобами образотворчого або декоративно – прикладного мистецтв.

Педагогічна концепція ММЦ реалізується у КПДЮ як унікальна інноваційна модель комплексного вирішення освітніх завдань: від початкового розвитку емоційної чуттєвості щодо прекрасного — через формування ціннісного ставлення до мистецтва, аж до професійної орієнтації на діяльність у сфері образотворчого, декоративно-прикладного та інших мистецтв.

Спеціалізоване призначення ММЦ – популяризація мистецтва молоді, сприяння безпосередньому зв`язку мистецтва з життям народу, з його культурою.

Основні напрямки сприяння наступні:

— Мистецтвознавський пошук (виявлення обдарованої молоді).

— Просвітницька діяльність на базі художньої галереї «Дім Миколи» (виставки, перформанси, інсталяції, пленери, обговорення молодіжних проектів).

— Організаційно-масова діяльність (театралізовані свята, дитячі проекти

Структура ММЦ:

• Творчі майстерні: (академічний малюнок, живопис, композиція, менеджмент презентацій).
• Галерея “дім Миколи”
• Творчі майстерні.

Сьогодні позашкільні заклади освіти мають повноцінно реалізовувати цю мету — всебічно розвивати й підтримувати вихованців, підвищувати їх духовно-моральний рівень, формувати в них знання та практичні навички в різних сферах людської діяльності.

Для ефективного здійснення намічених пріоритетів морального виховання у Молодіжному мистецькому центрі мають значний педагогічний потенціал та можливості:

— професійно підготовлені педагогічні кадри;

— поєднання індивідуальних та групових форм занять;

— використання інноваційних методик і технологій;

— наближення закладів до місць мешкання дітей та молоді;

— створення мережі клубів морального спрямування;

— свободу вибору з боку вихованців певного виду діяльності на основі власних захоплень з метою розвитку особистості;

— спілкування вихованців у різновікових групах;

— більш поглиблений розгляд світоглядних та моральних проблем, ніж в інших навчально-виховних закладах освіти;

— спілкування педагогів та молоді здебільшого характеризується довірою, демократичним (неформальним) стилем тощо.

Утім, успішній реалізації морального виховання молоді у Молодіжному мистецькому центрі заважає ряд перешкод:

—  скорочення матеріальної бази, насамперед, кількості приміщень, будівель для розміщення цих закладів. Як наслідок — закриття державних закладів позашкільної освіти;

— недостатнє фінансування (а точніше, відсутність такого) щодо створення матеріально-методичної, технологічної бази, впровадження новітніх інформаційно-комп’ютерних засобів виховної діяльності;

— відсутність загальнодержавної Концепції виховання молоді, насамперед, морального виховання. Концепція національного виховання, прийнята 1995 р., потребує суттєвих змін на вимоги сьогодення;

— часта зміна підпорядкування деяких закладів позашкільної освіти (наприклад, дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання) різним управлінським структурам знижує рівень управління, співпраці, контролю, а в підсумку — якості виховної діяльності;

— гуманізація виховного середовища позашкільних закладів освіти перебуває на початковому етапі, тому в педагогічній практиці ще не усунені методи адміністрування та примусу;

— моральний і духовний розлад, економічна нестабільність сучасного українського суспільства негативно впливають на моральне виховання підлітків.

При складній політичній і соціально-економічній ситуації в нашій країні; посиленні аморальності, злочинності; знеціненні людських цінностей, життя, освіти; падінні авторитету учителя; зростанні агресивності та нігілізму молоді формувати позитивні моральні якості молоді дуже важко.

Виховання розглядається як керівництво індивідуальним становленням моральності, інтенсифікація процесу самоусвідомлення й саморозвитку вихованця в контексті поставленої моральної вимоги. Крім традиційних (за класифікацією Т. Конникової, В. Сластьоніна, це такі групи: методи формування свідомості особистості; організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки; стимулювання діяльності, поведінки людини та їх корекції; самовиховання), використовуються методи моральної рефлексії (самоаналізу), “ключових (евристи-чних) запитань”, емпатії, гіпотез, конструювання теорій, сугестопедії, припущення “Якщо б… ”, тренінгу, “ефекту генерації”; прийоми: формування образу “доброго іншого”, “ефекту присутності”, актуалізації морального вибору тощо.

Основні засоби: Кодекс моральних правил (за О. Верховським) [4, с. 2-18], наукова, навчальна, науково-популярна, художня література, яка містить філософсько-світоглядні та духовно-моральні основи; авторитет педагога; виховне середовище позашкільного закладу; засоби морального самовиховання, комплекс бесід-дискусій і вправ-тренінгів.

Один з варіантів такого комплексу наведено в додатку 1. За цією програмою керівник Молодіжного мистецького центру Кур’янова Олена Сергіївна здійснювала виховну діяльність протягом двох останніх навчальних років.

Аналіз підсумкового опитування членів Молодіжного мистецького центру засвідчив такі результати використання запропонованої методики:

—         усвідомлення вихованцем себе як особистості, яка оволоділа основами моральності;

—         усвідомлення вихованцем цінності іншої людини, гуманного ставлення до інших;

—         сформованість здатності до генерування знань-суджень морально-духовного змісту, моральної поведінки;

—         оволодіння уміннями самостійно приймати рішення в ситуаціях морального вибору та нести відповідальність;

—         сформованість здатності та бажання до самоаналізу й самовиховання;

—         підвищення рівня вихованості.

Висновки

Отже, моральне виховання дітей та молоді в позашкільних закладах освіти вимагає від науковців і педагогів розробки та впровадження різнопланових, різнозмістовних методик і технологій, які відповідають вимогам сьогодення. Необхідною умовою її успішної реалізації є стимулювання діяльності всіх суб’єктів виховного процесу на основі особистісно орієнтованого, гуманістичного підходу, ефективно організованої діяльності, бо “мораль дитини спадково не задається, вона виховується”.

Успіх процесу морального виховання юнаків залежить від організації цілеспрямованої роботи з морального просвітництва, розвитку моральних почуттів та формування навичок моральної поведінки. При цьому необхідною умовою для підвищення рівня моральної вихованості школярів виступає їх залучення до сфери мистецтва, художньо-естетичний та емоційний розвиток. Існує взаємозв’язок між естетичним та етичним рівнями розвитку особистості школяра. Низькі показники сформованості естетичної свідомості учнів співвідносяться з недостатнім рівнем моральної культури.

Київський Палац дітей та юнацтва — державний комплексний багатопрофільний позашкільний навчальний заклад, який об’єднує майже 10 тисяч вихованців віком від 5 до 21 року.

Палац здійснює позашкільну освіту з усіх напрямів, визначених Законом України «Про позашкільну освіту»: науково-технічного, дослідницько-експериментального, еколого-натуралістичного, художньо-естетичного, гуманітарного, туристсько-краєзнавчого, фізкультурно-спортивного, військово-патріотичного, соціально-реабілітаційного, оздоровчого.

Таким чином, можемо визначити сукупність педагогічних умов процесу виховання моральної культури молоді в Київському палаці дітей та юнацтва засобами мистецтва: 1) опосередкований характер створення емоційної реакції і відповідного морального почуття; 2) когнітивний (пізнавальний) характер ситуацій емоційного співпереживання, співчуття; 3) актуалізація рефлексивного потенціалу школярів, спирання на самоаналіз та самооцінку, особистісний досвід моральних стосунків із світом та самим собою;    4) урахування діалогічності процесів пізнання та міжкультурної комунікації в моральному становленні особистості; 5) розкриття моральної цінності естетичного сприйняття й естетичного переживання художніх образів мистецтва; 6) спирання на комплекс мистецтв як основу цілісного  художнього образу; 7) створення ситуацій співвіднесення поетичного морального образу в мистецтві з реальним світосприйняттям і світо-відношенням (згідно з принципом культуровідповідності);  8) поетапність ускладнення емоційно-образного змісту ситуацій спілкування з творами мистецтва.

У процесі організації морального виховання важливого значення набувають організація діалогічної взаємодії у спілкуванні з мистецтвом, емоційно насичена комунікативна діяльність учнівської молоді, гуманний стиль взаємин із дітьми.

Список використаної літератури

1. Про внесення змін до Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах : Наказ Міністерства освіти і науки України від 10.12.2008 р. № 1123 // Нормативні документи Міністерства освіти і науки України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: oswita-ua.net.
2. Про стан і перспективи розвитку позашкільної освіти в Україні : Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 27.11.2008 р. протокол № 14/3-3 // Нормативні документи Міністерства освіти і науки України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. zakon. nau.
3. Бех І.Д. Виховання особистості : навч.-метод. посібник : у 2 кн. / І.Д. Бех // Особистісно орієнто-ваний підхід: теоретико-технологічні засади. — К. : Либідь, 2003. — Кн. 1. — 280 с.
4. Болдырев Н.И. Основные вопросы содержания и методики нравственного воспитания / Н.И. Болдырев // Советская педагогика. — 1967. — № 2.
5. Верховский А.В. Интрига против вас / А.В. Верховский. — М. : КимКор, 2001.- Ч. 1, 2. — 48 с.
6. Вишнякова С.М. Профессиональное образование : словарь / С.М. Вишнякова. — М. : НМЦ СПО, 1999. — 538 с.
7. Воспитание нравственной культуры старшеклассников средствами искусства // Формування духовної культури учнівської молоді: Зб. наук. праць. – Луганськ, 1997. – С.189-192
8. Досвід виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва// Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічна серія. – 1998. – № 7.
9. Дьюи Дж. Введение в философию воспитания / Дж. Дьюи ; [пер. с англ. С. Шацкого]. — М. : Тип. Коминтерна, 1932. — 63 с.
10. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; [голов. ред. В.Г. Кремень]. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 1040 с.
11. Лаэртский Диоген. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский. — М. : Мысль, 1998. — 571 с.
12. Лекції з педагогіки вищої школи: [навч. посіб. / за ред. В.І.Лозової]. — Х.: «ОВС», 2006. — 496 с.
13. Лихачев Б. Педагогика Курс лекций / Б. Лихачев — М.: Педагогика, 1992. — С.190 — 195.
14. Лозова В. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. / В. Лозова, Г. Троцко ; Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. — 2-ге вид., випр. і доп. — Х. : ОВС, 2002. — 400 с.
15. Марьенко И. С. К вопросу о теоретическом обосновании методов воспитания // Советская педагогика — 1971. — № 10. — С. 99 — 106.
16. Марьенко И.С. К вопросу о процессе нравственного воспитания / И.С. Марьенко // Советская педагогика. — 1967. — № 7.
17. Моральна культура старшокласників як основа виховання духовності // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. Вип.IV / За заг. ред. Легенького Г.І. та Сипченка В.І. – Слов’янськ: ІЗМН-СДПІ, 1998. – С. 330-333
18. Нравственное воспитание: Проблемы теории и практики / Акад. обществ. наук при ЦК КПРР, каф. идеол. работы й каф. социальной психологи и педагогики ; [редкол.: А.К. Уледов (отв. ред.) и др.]. — М. : Мысль, 1979. — 303 с.
19. Огородников И.Т. Педагогика / И.Т.Огородников — М.: Педагогика, 1978. — 196 с.
20. Педагогика / [Болдырев Н.И., Гончаров Н.К., Есипов Б.П., Королев Ф.Ф.]. — М.: Мысль, 1968. — 243 с.
21. Педагогика : учеб. пособ. / [под ред. П.И. Пидкасистого]. — М. : Высшее образование, 2008. — 430 с.
22. Практикум по возрастной психологии : учеб. пособ. / [под ред. Л. А. Головий, Е.Ф. Рыбалко]. — СПб. : Речь, 2008. — 688 с.
23. Рогожкин В.Т. О классификации методов нравственного воспитания // Советская педагогика — 1971. — № 10. — С. 92 — 95.
24. Харламов И.Ф. Теория нравственного воспитания. Историческая и современная проблематика и основне педагогические идеи / И.Ф. Харламов. — Минск : Изд-во БГУ, 1972. — 363 с.
25. Цінності освіти і виховання: Наук-метод зб. / За заг.ред. О.В.Сухомлинської — К., 1997. — 224 с.

Додатки

Додаток 1. Варіант методики морального виховання дітей та молоді Молодіжного мистецького центру

Модуль	Цілі	Назви вправ
1	Розвиток толерантності, гуманності, людяності	Бесіда-дискусія “Феномен людського життя”, бесіда-дискусія “Сутність людини та сенс людського життя”, вправа-тренінг “Чотири квадрати”
2	Розвиток відповідально­сті, стимуляція переко­наності в перевазі пози­ції відповідальності	Бесіда-дискусія “Духовно-практичні виміри людини”, бесіда-дискусія “Духовний світ людини”, впра- ва-тренінг “Казка про моє життя”, вправа-тренінг “Розвилка”
3	Розвиток духовності та емоційної грамотності	Бесіда-дискусія “Поняття матеріального та ідеального”, бесіда-дискусія “Досконала людина”, вправа-тренінг “Планета почуттів”
4	Усвідомлення системи цінностей, допомога в розумінні себе, устано­вок у своїй свідомості, які впливають на життя	Бесіда-дискусія “Світ навколо нас”, бесіда-дискусія “Пізнання”, бесіда-дискусія “Сутність природи”, вправа-тренінг “Всесвіт мого “Я”, вправа-тренінг “Моє дерево життя”