Міжнародне правове регулювання перевезень. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу залізничним транспортом в СНД
Вступ
1. Міжнародне правове регулювання перевезень
1.1. Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень
1.2. Правові основи державного управління залізничним транспортом України
2. Правове регулювання перевезень залізничним транспортом
2.1. Правове регулювання залізничних перевезень
2.2. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу залізничним транспортом в СНД
2.3. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів
3. Претензійно-позовна діяльність на залізничному транспорті
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність. В економічному житті країни транспорт посідає особливе місце. По-перше, він забезпечує зв’язок між різними галузями економіки. По-друге, здійснюється рух продукції зі сфери виробництва до сфери обігу, а тим самим транспортна діяльність виступає продовженням процесу виробництва в межах обігу і для цього процесу. Саме тому проблеми вдосконалення правового регулювання транспортної діяльності (в рамках транспортного законодавства) є актуальними на сучасному етапі розвитку держави.
В умовах докорінного реформування економіки України необхідна виважена державна транспортна політика, яка враховувала б особливості галузі та її роль у процесах економічних і соціальних перетворень. Особливої важливості набуває пошук «ідеальної» моделі співіснування ринкових механізмів та засобів державного регулювання. Така модель «співпраці» ринку і держави забезпечить нормальне функціонування транспортної системи як однієї з найскладніших галузей виробництва.
Найбільш актуальними завданнями у сфері державного регулювання транспортної галузі є такі:
— визначення основних цілей та завдань національної транспортної політики; розробка та прийняття Концепції розвитку ринку транспортних послуг в Україні;
— подальший розвиток національної мережі міжнародних транспортних коридорів;
— кодифікація та гармонізація транспортного законодавства України тощо.
Тема: «Міжнародне правове регулювання перевезень. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу залізничним транспортом в СНД».
Мета: розкритиміжнародне правове регулювання перевезень та визначити відповідальність сторін за договором перевезення вантажу залізничним транспортом в СНД.
Завдання роботи:
- охарактеризувати правове регулювання міжнародних залізничних перевезень та правові основи державного управління залізничним транспортом України;
- визначити відповідальність сторін за договором перевезення вантажу залізничним транспортом в СНД, терміни вивезення і порядок зберігання вантажів;
- розкрити претензійно-позовну діяльність на залізничному транспорті.
1. Міжнародне правове регулювання перевезень
1.1. Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень
Ефективність економічного співробітництва між країнами багато в чому залежить і від рівня розвитку залізничного транспорту, який покликаний забезпечувати перевезення вантажів і пасажирів з однієї країни в іншу.
Міжнародні залізничні перевезення регулюються спеціальною багатосторонньою конвенцією, яка була підписана в Берні у 1924 р. Колишній Радянський Союз не був учасником цієї конвенції, а міжнародні залізничні перевезення здійснював на основі окремих двосторонніх конвенцій, укладених з деякими сусідніми державами у 1927 р. Крім того, в 1951 р. у Будапешті практично всі країни — члени Ради Економічної Взаємодопомоги на конференції представників залізниць підписали Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення [9, с. 267].
Важливе значення для організації залізничних перевезень у межах держав СНД має угода про координаційні органи залізничного транспорту, якою було створено спеціальний орган — Раду з залізничного транспорту, яка складається з глав адміністрацій і органів управління залізничним транспортом. Основним її завданням є координація роботи залізничного транспорту.
Під час укладання двосторонніх і багатосторонніх угод на перевезення вантажів і пасажирів, як правило, дотримуються певних загальних, стандартних умов.
Приймаючи вантаж для міжнародних перевезень, застосовують правила залізниці країни-відправника, але з урахуванням правил, які діють у країні, до якої надсилається вантаж. Усе це дістає своє закріплення у відповідних двосторонніх або багатосторонніх міжнародних угодах.
В угодах обумовлюється, що до перевезення забороняється приймати вибухонебезпечні, легкозаймисті предмети, горючі гази, самозаймисті і радіоактивні речовини, всілякі боєприпаси. Що стосується негабаритних, важковагових, довгомірних вантажів, а також вантажів, які перевозяться у спеціальних цистернах (наприклад, кислоти), то вони можуть бути прийняті до перевезення лише за попередньою згодою країни призначення (транзиту) [9, с. 268].
У міжнародних угодах обумовлюються також вимоги до тари й упаковки, які мають забезпечити збереження вантажів під час транспортування. При оголошенні цінності вантажу необхідно враховувати його фактичну вартість, а якщо він не призначений для продажу, то ринкову. За оголошення цінності стягується на користь перевізника відповідна плата. Усі спірні питання, які виникають на основі міжнародного договору перевезень, розглядаються у претензійному і судовому порядку. До суду звертаються лише у тому разі, якщо у встановлений строк не надійшла відповідь на претензію або якщо вона відхилена. Вантажовідправники подають претензії до залізниці через станцію відправлення вантажу, а вантажоотримувач — до залізничної дороги станції призначення [9, с. 268].
Свої особливості має і міжнародне перевезення пасажирів. Наприклад, вартість проїзду пасажирів і перевезення багажу визначається ставками або внутрішнім тарифом країн, що беруть участь у цих перевезеннях, або спеціальними ставками міжнародних тарифів, що встановлюються у межах міжнародних угод відповідними державами.
1.2. Правові основи державного управління залізничним транспортом України
Серед всіх підгалузей транспорту залізничний транспорт є найбільш розвинутим у нашій країні. За загальною довжиною залізничних шляхів він займає четверте місце у світі після США, Росії і Канади. Вантажообіг, який виконує залізничний транспорт, складає близько 40-60% від усіх перевезень у країні. Залізничний паса жирообіг – 50-70% від загального обсягу перевезень. Шляхова мережа української залізниці досить розгалужена, значна частка її електрифікована (близько 40%), майже третина загальної довжини шляхів має двох і багатошляхові ділянки [8, с. 64].
З економічної точки зору, залізниця є найбільш рентабельним видом транспорту в нашій країні. Це перш за все стосується перевезень вагонних партій вантажів навалом (кам’яного вугілля, руди, піску, сільськогосподарської і лісової продукції) і на далекі відстані.
Однак, залізничний транспорт має досить високу зношеність основних фондів (у певних випадках мова йде про – 80-90%), 15-17% шляхів непридатні для подальшого використання. Суттєвим недоліком є те, що ширина колії вітчизняної залізниці відрізняється від західноєвропейської. Значно зменшує обсяг можливих міжнародних перевезень та обставина, що на західних кордонах країни не вистачає спеціально обладнаних станцій, пунктів перестановки вагонів на візки західноєвропейської колії тощо [8, с. 64].
Роль залізниці в Єдиній транспортній системі України визначається і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні трансєвропейські коридори: Схід — Захід, Балтика — Чорне море. Зокрема, трансєвропейська залізнична магістраль Е-30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну на маршруті Мостиска — Львів — Київ і йде далі до Москви, а на території Польщі перетинається зі швидкісними магістралями Е-59 і Е-65 [8, с. 64].
Залізничний транспорт — складова єдиної транспортної системи України. Розрізняється транспорт загального користування і відомчий транспорт.
До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торгівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту визначає Закон України «Про залізничний транспорт» [1]. У цьому законі приведене поняття залізничного транспорту як виробничо-технологічного комплексу організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначеного для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.
Залізничний транспорт порівняно з іншими галузями є сферою з найбільшою часткою державної власності і високим рівнем адміністрування усіх транспортних відносин.
Кабінет Міністрів України визначає умови і порядок організації діяльності залізничного транспорту загального користування, сприяє його пріоритетному розвитку, надає підтримку в задоволенні потреб залізниць у рухомому складі, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах.
Створено спеціалізований орган управління залізницею — Державна адміністрація залізничного транспорту (Положення про Державну адміністрацію Залізничного транспорту України, затверджене Постановою КМ України від 29 лютого 1996р. №262) [9, с. 271].
Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерству транспорту та зв’язку України. Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.
Основними завданнями Укрзалізниці є:
1) організація злагодженої роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях;
2) забезпечення ефективної експлуатації залізничного рухомого складу, його ремонту та оновлення;
3) розроблення концепцій розвитку залізничного транспорту;
4) вжиття заходів для забезпечення безпеки функціонування залізничного транспорту, його інфраструктури та надійності його роботи [9, с. 272].
Укрзалізницю очолює генеральний директор, який призначається відповідно до законодавства України.
Генеральний директор Укрзалізниці має заступників, які за поданням Міністра транспорту призначаються Кабінетом Міністрів України.
Для розроблення основних напрямів розвитку залізничного транспорту, вирішення найважливіших питань його господарської діяльності створюється рада Укрзалізниці. Склад ради та положення про неї затверджуються Міністром транспорту та зв’язку.
У складі Укрзалізниці діє шість залізниць, які є основними і організаційними господарськими ланками галузі. Створення, реорганізація, ліквідація та визначення територіальних меж залізниць, призначення і звільнення їх керівників здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства транспорту та зв’язку України.
До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об’єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Міністерством транспорту та зв’язку України [9, с. 272].
Управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Повноваження, права та обов’язки залізниць визначаються їх статутами та Законом України «Про залізничний транспорт» [1]. Затвердження статутів залізниць здійснюється Міністерством транспорту та зв’язку України за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України та Антимонопольним комітетом України.
У складі залізниць можуть створюватися експедиторські та транспортно-експедиційні організації.
Створення, реорганізація та ліквідація підприємств, установ і організацій, які входять до складу залізниць, затвердження їх статутів (положень), а також укладання контрактів (трудових договорів) з їх керівниками здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України і статутами залізниць.
Управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводяться централізовано і належать виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарюючого суб’єкта.
Відносини залізниць із місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та місцевими представницькими органами базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України. До компетенції цих органів належать контроль за роботою залізничного приміського пасажирського транспорту і вокзалів, погодження тарифів у приміських сполученнях, погодження питання щодо пунктів зупинок, закриття залізничних станцій для обслуговування пасажирів, автомобільних переїздів через залізничні колії. На місцеві органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування покладається організація виконання робіт з благоустрою привокзальних площ, спорудження та впорядкування під’їздів до залізничних станцій, забезпечення їх телефонним зв’язком та транспортним сполученням із населеними пунктами за місцем розташування станцій, запобігання правопорушенням на залізницях [9, с. 274].
2. Правове регулювання перевезень залізничним транспортом
2.1. Правове регулювання залізничних перевезень
Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов’язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.Умови та порядок організації перевезень за участю залізниць та інших видів транспорту, у тому числі в прямому змішаному сполученні, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України [10, с. 155].
Так як Укрзалізниця є монополістом у сфері залізничних перевезень, встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі державної бюджетної, цінової та тарифної політики і встановлюється в порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються з місцевих бюджетів. Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства України [10, с. 156].
Розрахунки за роботи і послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Підприємства та організації залізничного транспорту загального користування здійснюють свою діяльність на основі поєднання принципів державного регулювання та ринкових відносин. Економічні взаємовідносини між залізницями, включаючи розподіл доходів (прибутку) від перевезень, розрахунки, пов’язані з незабезпеченням схоронності вантажу та пошкодженням технічних засобів, розрахунки із заводами за ремонт рухомого складу та випуск запасних частин, іншими підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, пов’язаними з організацією та забезпеченням процесу перевезень, регулюються виходячи з єдиної технології роботи в порядку, який визначає Укрзалізниця, а також на підставі угод між цими підприємствами, установами та організаціями, що укладаються відповідно до зазначеного порядку [10, с. 157].
Доходи залізниць за перевезення вантажів і пасажирів у прямому сполученні формуються з урахуванням їх конкретного внеску в процес перевезень. Організація розрахунків за ці перевезення та використання рухомого складу здійснюються через єдину систему розрахунків шляхом відкриття єдиного доходно-розподільного рахунку Укрзалізниці.
Плани діяльності і перспективи розвитку підприємств, установ та організацій, що входять до складу залізниць, погоджуються із залізницями, а плани діяльності та перспективи розвитку залізниць, інших підприємств, установ та організацій — з Укрзалізницею.
Будівництво і реконструкція магістральних залізничних ліній, об’єктів мобілізаційного призначення, придбання залізничного рухомого складу для перевезень пасажирів у поїздах далекого слідування та місцевого сполучення здійснюються у встановленому порядку за рахунок коштів Державного бюджету України в межах лімітів державних капітальних вкладень. Будівництво і реконструкція (у тому числі електрифікація) залізничних ліній, вокзалів, пішохідних мостів і тунелів, пасажирських платформ та інших об’єктів залізничного транспорту, пов’язаних з обслуговуванням населення регіону, придбання електропоїздів та дизель-поїздів для приміського сполучення здійснюються за рахунок коштів залізниць із залученням коштів місцевих бюджетів, а також інших, не заборонених законодавством, коштів. Будівництво і реконструкція залізничних станцій та інших об’єктів залізничного транспорту, пов’язаних з будівництвом або реконструкцією промислових підприємств, здійснюються за рахунок коштів підприємств або відповідних міністерств та відомств. Для вирішення загально галузевих проблем розвитку залізничного транспорту при Укрзалізниці створюється цільовий фонд інвестиційних ресурсів [10, с. 158].
Розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами. Підприємства залізничного транспорту загального користування мають право на заставу майна переданих їм для перевезень вантажів для забезпечення гарантії належної провізної оплати та інших платежів за перевезення в порядку, що визначає Кабінет Міністрів України [10, с. 158].
Галузевий контроль фінансово-економічної діяльності залізниць, інших підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею, яка подає у відповідні органи зведену бухгалтерську звітність.
Кабінет Міністрів України щорічно встановлює державне замовлення Укрзалізниці щодо перевезень пасажирів і вантажів, введення нових потужностей, модернізації технічних засобів, порядку і розмірів виділення необхідних для цих потреб коштів з Державного бюджету України.
2.2. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу залізничним транспортом в СНД
Планування перевезення вантажів здійснюється залізницями на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників, згідно з Наказом Міністерства транспорту України №873 від 9.12.02 року, який вводить в дію «Правила планування перевезень вантажів» [9, с. 277].
Замовлення на перевезення за встановленою номенклатурою вантажовласники або за їх дорученням експедиторські організації, а також морські та річкові порти подають відповідним залізницям. Замовлення складаються за встановленою формою у вагонах, а у випадках, передбачених законодавством (правилами), — і в тоннах. У разі потреби одночасно з місячним замовленням надаються плани перевезень вантажів маршрутами.
Виконання перевезень, у тому числі на пред’явлення, позапланових, понадпланових та перевезень для надолуження недовантаження протягом минулого місяця враховується в обліковій картці встановленої Правилами форми.
Порядок та умови зарахування вагонів, контейнерів під завантаження встановлюються Правилами перевезень.
Для перевезень вантажів понад план та поза планом відправник подає заявку залізниці у термін, передбачений Правилами. Оформлення замовлень на перевезення вантажів поза планом та понад план здійснюється у порядку, встановленому Правилами перевезень.
Основною юридичною підставою виникнення зобов’язань по перевезенню вантажів є договір залізничного перевезення вантажу.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов’язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Виконання залізницею додаткових операцій, пов’язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів. Відправник може здійснювати у встановленому порядку добровільне страхування вантажів.
Обов’язки відправників:
— надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів); станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем;
— на вимогу залізниці пред’явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувань продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару;
— виконати всі належні заходи, що гарантують безпеку перевезень, мати засоби і мобільні підрозділи для ліквідації аварій та їх наслідків під час перевезення вибухових, легкозаймистих, радіоактивних, отруйних та інших небезпечних вантажів;
— у будь-якому випадку визначати придатність вагонів (контейнерів, цистерн, бункерних напіввагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні, якщо завантаження здійснюється засобами відправника;
— здійснювати підготовку під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності;
— підготувати вантаж із урахуванням його схоронності під час транспортування;
— заготовляти необхідні для навантаження і перевезення пристосування та матеріали (козли, стояки, прокладки, підкладки, дріт, брезент, вірьовка, щитові загорожі тощо);
— зазначити у накладній про встановлення зазначених пристосувань та матеріалів у вагоні (контейнері);
— під час здавання вантажів для перевезення зазначити у накладній їх масу (тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць);
— завантажити вантажі у вагони (контейнери) [9, с.280].
Залізниця-перевізник зобов’язана:
— подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках — продезінфіковані вагони та контейнери;
— брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами;
— здійснювати додаткову підготовку вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, на підставі договору за рахунок відправника;
— визначати придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;
— видати пристосування та матеріали (дріт тощо…) на станції призначення одержувачу;
— доставити вантажі за призначенням в установлені терміни;
— повідомити одержувача в день прибуття вантажу;
— перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у випадках, встановлених правилами та Статутом (пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій тощо) [9, с. 281].
Одержувач зобов’язаний:
— повністю вивантажити (злити) вантаж із вагона (цистерни) і контейнера;
— повністю прибрати з вагона (контейнера) скріплюючий дріт, дротові закрутки з люків і штурвалів, стояки, бруски та інші елементи кріплення вантажів, крім інвентарних засобів кріплення, які підлягають поверненню, прибрати також папір, картон, фанеру, листовий метал, дошки та інші засоби упаковки і збереження вантажів. У разі неповного розвантаження вагони залишаються в одержувача з внесенням ним платежів за період користування вагонами;
— очистити зовнішню поверхню кузова вагона (контейнера) від залишків захисної плівки, наклейок, бірок і написів, а всередині вагонів (контейнерів) — від залишків вантажу, емульсій, профілактичних засобів проти замерзання;
— вносити залізниці встановлену плату за час знаходження цистерн і бункерних напіввагонів на промивально-пропарювальній станції залізниці під очищенням від залишків продуктів;
— відшкодовувати витрати залізниць, пов’язані з очищенням порожніх вагонів у пунктах їх наступного навантаження;
— прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу;
— у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання [9, с. 282].
Це основні обов’язки сторін по договору залізничного вантажного перевезення.
Для того, щоб отримати повне уявлення про вантажне перевезення, треба звернутися до Статуту залізниць України та окремих правил здійснення перевезень (Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів, Правила перевезення вантажів навалом і насипом (ст. 37 Статуту), Правила перевезення вантажів у супроводі провідників відправників (одержувачів) (ст. 40 Статуту) та інші). Зупинимося на основних моментах щодо документообігу і процедур. Так, для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію; форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством транспорту та зв’язку України [9, с. 284].
Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Вантажі приймаються до перевезення вантажною швидкістю, а також великою швидкістю. Швидкість перевезення зазначається у накладній вантажовідправником. Залізниці можуть приймати до перевезення вантажі з оголошеною вартістю. Оголошена вартість не повинна перевищувати дійсної вартості вантажу. У разі розходження між відправником та станцією відправлення вартість вантажу визначається незалежною експертизою, про що складається відповідний акт. Під час прийняття вантажу з оголошеною вартістю стягується додатковий збір у розмірі, встановленому тарифом.
Для транспортного обслуговування відправників і одержувачів у місцях загального користування у складі залізниць у встановленому порядку можуть утворюватись підприємства механізованих вантажних робіт, а на під’їзних коліях — об’єднання підприємств залізничного транспорту.
У разі виникнення на станції ускладнень у зв’язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за збереження вантажу до двократного розміру.
Завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством або організацією, засобами яких провадиться навантаження. Домашні речі можуть перевозитися за пломбами залізниці або експедитора.
2.3. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів
Перевезення окремих вантажів, перелік яких затверджено Правилами, здійснюється у супроводі провідника відправника (одержувача). Перевезення інших вантажів у супроводі провідника може здійснюватися за домовленістю з залізницею.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати прийняття вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки [10, с. 161].
Вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Заява про зміну вантажоодержувача подається начальнику станції відправлення з доданням вантажної квитанції. У разі неможливості подання вантажної квитанції відправник подає копію письмового або телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну. Залізниця виконує розпорядження відправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу [10, с. 161].
Залізниця за заявою відправника або одержувача може змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення, тобто переадресувати вантаж, з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування стягується плата, встановлена згідно зі статтею119 Статуту Залізниць України. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.
Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вагона (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін стягується плата, встановлена тарифом [10, с. 162].
Одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у випадку, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання. Відповідальність за псування і пошкодження вантажу, що сталися через його несвоєчасне вивантаження і вивезення одержувачем, а також через затримку вагонів на залізничних під’їзних коліях і станціях з вини одержувача, несе сам одержувач.
Вантажі видаються на станції призначення одержувачу, зазначеному у накладній, після внесення усіх належних залізниці платежів.
Одержувач розписується в дорожній відомості про одержання вантажу.
Конкретизація і роз’яснення вказаних положень Статуту залізниць України здійснюється спеціальними правилами перевезень, зокрема затвердженими Мінтрансом України «Правилами видачі вантажів», «Правилами зберігання вантажів», «Правилами обчислення термінів доставки вантажів», «Правилами оформлення перевізних документів», «Правилами переадресування вантажів» тощо [10, с. 163].
Важливою умовою ефективного вантажного обслуговування є використання під’їзних колій. Взаємовідносини залізниці з підприємством стосовно порядку і умов експлуатації залізничних під’їзних колій визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами також на підставі договорів.
Статут залізниць України (Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457) та Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, введені в дію Наказом Міністерства транспорту України № 297 від 28 липня 1998 року, визначають відносини у сфері перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти [10, с. 163].
Організація перевезень пасажирів, багажу та вантажобагажу встановлюється Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом (Постанова Кабінету Міністрів України № 252 від 19.03.97 р.), а умови перевезень — Правилами перевезень пасажирів [10, с. 163].
Ціни за послуги, пов’язані з перевезенням пасажирів, багажу та вантажобагажу, на які не поширюється державне регулювання, встановлюють надавачі послуг.
За договором перевезення пасажира останній має широке коло прав, основними з яких є права на:
— безпечне і своєчасне доставлення до місця призначення, вказаного у проїзному документі, обслуговування під час перевезення згідно зі встановленими нормами;
— безплатне перевезення із собою однієї дитини віком до п’яти років;
— безплатне перевезення із собою 36 кг ручної поклажі;
— перевідправлення багажу, повернення багажу на залізничну станцію відправлення; оголошення цінності багажу (вантажобагажу) під час здавання його до перевезення в багажні вагони;
— переоформлення проїзного документа на поїзд, який відходить раніше;
— користування за окрему плату постільною білизною, матрацом, подушкою та ковдрою належної якості у всіх вагонах пасажирських та швидких поїздів (крім загальних вагонів);
— поновлення проїзних документів — у разі прибуття поїзда до пункту пересадки пасажира із запізненням, що унеможливлює посадку пасажира на поїзд, вказаний у проїзному документі;
— перевезення багажу від станції відправлення до станції видачі багажу, розташованої за маршрутом прямування пасажира;
— вимагання від перевізника відшкодування за втрачений чи пошкоджений багаж або вантажобагаж згідно з порядком, встановленим Статутом залізниць України, Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом та Правилами перевезення пасажирів;
— одержання на вокзалі чи у поїзді своєчасної та точної інформації про перелік послуг, які надаються, їхню вартість, інформації про розклад руху поїздів та ін.;
— перевезення з собою дрібних домашніх тварин, зокрема собак, з дотриманням вимог, встановлених Правилами перевезення пасажирів;
— поновлення чинності квитка (крім плацкарти) у випадках, передбачених Правилами перевезення пасажирів;
— переривання поїздки на шляху прямування поїзда з продовженням терміну квитка;
— повернення проїзного документа у будь-якому пункті продажу квитків у разі відмови від поїздки [10, с. 165].
Пасажир зобов’язаний:
— сплатити перевізнику встановлену плату за зумовлювану поїздку чи перевезення багажу (вантажобагажу);
— здійснювати посадку в поїзд тільки за наявності проїзного документа, який необхідно пред’явити перед посадкою в поїзд провіднику вагона та особам, які контролюють вхід до вагонів поїзда;
— дотримуватись на території залізниці та під час поїздки громадського порядку, Правил перевезення пасажирів, Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, протипожежних та санітарно-епідеміологічних правил;
— займати місце у вагоні згідно з придбаним проїзним документом;
— пред’являти документи, що підтверджують право на пільговий чи безплатний проїзд [10, с. 165].
Перевізник зобов’язаний:
— безпечно перевезти пасажира від пункту виїзду до пункту призначення, вказаного у проїзному документі, надати місце згідно з придбаним проїзним документом;
— перевезти багаж пасажира до пункту призначення, вказаного в перевізному документі, та видати його пасажиру особисто або уповноваженій ним особі;
— своєчасно доводити до пасажирів та осіб, які зустрічають, інформацію про запізнення поїзда, зміну колії прибуття чи відправлення;
— надавати користувачам інформацію про розклад руху поїздів, вартість проїзду, вартість перевезення багажу і вантажобагажу, перелік та вартість послуг, наявність вільних місць у поїздах;
— оформляти за запитом пасажирів проїзні документи на будь-який поїзд, у якому є вільні місця, до будь-якої станції призначення, на якій поїзд зупиняється, крім випадків обмежень, перелічених у Правилах перевезення пасажирів;
— приймати від пасажира багаж для перевезення до станції, вказаної у проїзному документі або розташованої за маршрутом прямування пасажира;
— забезпечувати відповідність виробничих приміщень, будівель та рухомого складу до нормативних документів щодо їх експлуатації та надавати пасажирам, згідно з установленими нормами, приміщення для очікування поїзда;
— оформляти зупинки та відновлювати поїздки пасажирам, надавати можливість пасажиру змінювати маршрут та умови проїзду на шляху прямування;
— переоформлювати проїзні документи на поїзд, який відходить раніше, та поновлювати проїзні документи у разі прибуття поїзда до пункту пересадки пасажира із запізненням;
— надавати пільги пасажирам, які мають на це право, згідно із законодавством України;
— повертати платежі у разі відмови від поїздки чи перевезення багажу та замінювати проїзні документи у разі виявлення будь-яких неточностей у їх оформленні з вини залізниць;
— забезпечувати збереження ручної поклажі пасажирів у камерах схову, а багажу та вантажобагажу — в сховищах та під час перевезень;
— контролювати правильність використання засобів залізничного транспорту і дотримання Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом [10, с. 166].
Перевізник має право:
— вимагати від пасажира дотримання Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, Правил протипожежної безпеки на залізничному транспорті, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 1 липня 1997 року № 240 (z0440-97);
— відмовити пасажиру в придбанні проїзних документів у випадках, передбачених правилами;
— вимагати розпакування багажу у разі виникнення сумніву щодо правильності оголошеної цінності;
— розпорядитись багажем пасажира, якщо у встановлений Правилами термін пасажир не вимагав пред’явлення багажу;
— відмовити в прийманні вантажобагажу, якщо відправник відмовився оголосити його цінність;
— відмовити у посадці в поїзд при пред’явленні пасажиром недійсних проїзних документів;
— відмовити у поверненні платежів за недійсні проїзні документи та при наявності на них позначок про порушення правил перевезень;
— видалити пасажира з поїзда у разі виявлення обставин, передбачених Правилами перевезення пасажирів [10, с. 168].
Багажем правила визначають окремі речі пасажира, упаковані в закриті валізи, скрині, невеликі ящики, фанерні коробки, а також корзини, лантухи, вузли або паки, перев’язані залізною стрічкою або мотузкою. Вага окремого місця не повинна бути більшою ніж 75 кг, а довжина — більшою за три метри, за умови, що завантаження багажу в багажний вагон може проводитися без труднощів. Під час здавання багажу до перевезення пасажир може оголосити його цінність, яка зазначається в багажній квитанції у графі «Оголошена цінність» [10, с. 168].
Термін доставки багажу визначається часом прямування поїзда, з яким відправлено багаж, до станції призначення. Якщо багаж буде перевантажуватися на шляху прямування, то термін доставки визначається часом прямування узгоджених поїздів, з додаванням однієї доби на кожне перевантаження (перевантаження силами залізниці, без участі пасажира).
У день прибуття багажу на станцію призначення одержувачу надсилається повідомлення (рекомендованою листівкою, факсом або телефоном) про прибуття багажу та місце його отримання (якщо про повідомлення є запис в багажній квитанції). Якщо такого запису немає, то одержувач довідується про прибуття багажу особисто в багажній касі.
Багаж видається, як правило, на станції призначення, зазначеній у багажній квитанції. Пред’явнику багажної квитанції надається право отримання багажу на залізничній станції відправлення чи на одній із проміжних станцій, розташованих на шляху прямування.
Багаж вважається втраченим, і пасажир має право на відшкодування його вартості, якщо багаж не прибуде на залізничну станцію призначення через 10 діб після закінчення терміну доставки.
Вантажобагаж приймається до перевезення від будь-якої фізичної чи юридичної особи без пред’явлення проїзного документа. Тобто вантажобагаж відрізняється від багажу як об’єкта перевезення тим, що в одному випадку договір перевезення вантажобагажу є самостійним договором і не супроводжує договір перевезення пасажира, в іншому — він отримує таке ж правове регулювання, як і договір перевезення вантажу з урахуванням того, що вантаж розміщується у багажному вагоні та вага окремого місця вантажобагажу може бути від 5 до 165 кг. Термін доставки вантажобагажу визначається аналогічно терміну доставки багажу з різницею в очікуванні перевантаження: замість 1 доби — 2 доби. Вантажобагаж видається отримувачу, зазначеному в дорожній вантажобагажній відомості, без пред’явлення вантажобагажної квитанції під розписку у дорожній вантажобагажній відомості. Вантажобагаж може бути виданий і іншій особі, якщо у неї є доручення отримувача, оформлене в установленому законом порядку [10, с. 169].
У відповідності до сумісного Наказу Міністерства зв’язку України і Міністерства транспорту України № 26/90 від 20.03.97року «Про затвердження Правил перевезення пошти та експлуатації поштових вагонів на залізницях України» та Наказу Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297 «Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» слід зазначити, що договори перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти мають наступні особливості.
Так, перевезення пошти визначається особливим суб’єктним та об’єктним складом договору перевезення. Перевезення здійснюється в поштових вагонах об’єднання поштового зв’язку. Пошта, що перевозиться в поштових вагонах, супроводжується працівниками поштового зв’язку (роз’їзною бригадою). Можливе перевезення пошти в багажних вагонах залізниць, а також наданих в оренду підприємствам (філіалам) поштового зв’язку вантажних вагонах здійснюється за договорами між підприємством залізничного транспорту і підприємством поштового зв’язку. Завантаження багажу безпосередньо у вагон та вивантаження з вагона здійснюється засобами залізниць. Видача багажу його власнику безпосередньо з поштового вагона забороняється. Замовниками перевезення виступають підприємства зв’язку, перевізник-залізниця [10, с. 170].
Певною особливістю характеризується перевезення в міжнародному прямому і змішаному сполученні. Правове регулювання цих договорів здійснюється спеціальними правилами та міжнародними угодами (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Порядок розгляду та регулювання претензій по не збережених у результаті перевезень вантажах у міжнародному залізничному вантажному сполученні (УМВС) залізницями держав-учасниць Співдружності, Латвійської і Литовської Республік, Угода про міжнародне пасажирське сполучення з урахуванням особливостей застосування його окремих норм у сполученні залізницями держав — учасниць СНД, Латвійської, Литовської та Естонської Республік), встановлюються особливі вимоги щодо видів і в порядку виконання перевезень, строків заявлення претензій тощо [10, с. 170].
Вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть майнову відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами.
На вантажовідправників та залізниці покладається відповідальність за невиконання планів перевезень згідно з п. 106 Статуту залізниць України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не буде доведено, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від залізниці причин (п. 113 Статуту залізниць України) [10, с. 171].
За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам — суб’єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини).
Відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні — після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення.
За пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту залізниць України) [10, с. 171].
За затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до ст.119 Статуту залізниць України, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.
Залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
За прострочення доставлення багажу, вантажобагажу залізниця сплачує штраф у розмірі 10 відсотків провізної плати за кожну добу, але не більше 25 відсотків провізної плати, при цьому неповна доба приймається за повну.
Відповідальність за збереження ручної поклажі, яку пасажир перевозить з собою, лежить на пасажирі.
За пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
За втрачені залізницею вагони і контейнери, що належать підприємствам, залізниця на їх вимогу зобов’язана надати відповідні вагони і контейнери для тимчасового безкоштовного користування, а після трьох місяців з моменту їх втрати — передати вагони і контейнери замість втрачених. У разі відсутності у залізниці відповідного рухомого складу вона зобов’язана відшкодувати його вартість.
Після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач. Якщо вантаж адресовано одержувачу, якого не виявилося на станції призначення, відповідальність перед залізницею несе відправник.
3. Претензійно-позовна діяльність на залізничному транспорті
Щодо відносин, що випливають з договорів про надання транспортних послуг, Господарсько-процесуальний кодекс України зберіг обов’язковий — претензійний, досудовий порядок вирішення спорів. Претензійний порядок вирішення спорів було також закріплено в Господарському кодексі України [2].
Обставини, що є підставами для звернення із претензією, підлягають обов’язковій фіксації актами у порядку та формі, встановлених Статутом залізниць України і окремими правилами перевезень (Наказ № 334 від 28.05.2002 року «Правила складання актів» (ст. 129)).
Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України та правил комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу [2].
Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання актів визначається правилами.
Претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Претензії, що виникли з приводу перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу, можуть бути заявлені залізниці відправлення або призначення (на бажання заявника претензії). Претензії, що виникли з перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні, заявляються:
а) залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція;
б) іншому транспортному органу, якщо кінцевим пунктом перевезення є порт [10, с. 175].
Претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів — залізниці призначення.
Порядок заявлення і розгляду претензій з приводу платежів, зборів і штрафів, пов’язаних із перевезенням пасажирів, багажу і вантажів, установлюється правилами. Укрзалізниця може доручити розгляд претензій своїм структурним підрозділам.
Не допускається пред’явлення вимог вантажовідправників, вантажоодержувачів і залізниць, що випливають із договорів перевезення, на суму менше однієї мінімальної заробітної плати за кожною накладною, за винятком претензій від громадян.
Передача іншим організаціям або громадянам права на пред’явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред’явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи — дорученням, оформленим згідно із законодавством.
До претензійної заяви мають бути додані документи, які підтверджують претензію. До претензії щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження, крім документів, які підтверджують право на пред’явлення претензії, додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно зі ст. 315 Господарського кодексу України та Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців, а претензії з приводу штрафів — протягом 45 діб. Зазначені терміни обчислюються:
а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу — для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;
б) у кількості 30 діб з дня закінчення терміну доставки — для претензій про відшкодування за втрату вантажу;
в) у кількості 2 місяців з дня прийому вантажу до перевезення — для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;
г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу — для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;
д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу — для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;
е) після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, — для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;
є) з дня отримання заявником претензії копії платіжного доручення (рахунка) залізниці про нарахування плати — для претензій про повернення плати за користування вагонами і контейнерами;
ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, — в усіх інших випадках [2].
Залізниця зобов’язана розглянути заявлену претензію і повідомити заявнику про результати її розгляду в такі терміни з дня отримання претензії:
а) протягом 3 місяців — претензії, що виникли внаслідок перевезень у залізничному сполученні;
б) протягом 6 місяців — претензії, що виникли внаслідок перевезень у прямому змішаному сполученні;
в) протягом 45 діб — претензії про сплату штрафів [2].
У разі часткового задоволення або відхилення претензій у повідомленні мають бути зазначені підстави рішення залізниці з посиланням на Статут залізниць України.
Позови до залізниць, що випливають із Статуту залізниць України, можуть бути подані тільки у разі повної або часткової відмови залізниці задовольнити претензію чи у разі неодержання від залізниці відповіді в установлений термін. Позови подаються до Господарського суду або до суду за місцем знаходження залізниці, якій була пред’явлена претензія, у шестимісячний термін із дня одержання відповіді залізниці або з дня закінчення терміну, встановленого для відповіді.
Позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із Статуту залізниць України, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до Господарського суду або до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.
Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень — після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках — з дня настання події, що стала підставою для подання позову [2].
Вищевикладене є загальними умовами претензійної роботи у сфері залізничного транспорту.
Висновки
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту визначає Закон України «Про залізничний транспорт». У цьому законі приведене поняття залізничного транспорту як виробничо-технологічного комплексу організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначеного для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.
Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов’язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.
Умови та порядок організації перевезень за участю залізниць та інших видів транспорту, у тому числі в прямому змішаному сполученні, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Планування перевезення вантажів здійснюється залізницями на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників, згідно з Наказом Міністерства транспорту України №873 від 9.12.02 року, який вводить в дію «Правила планування перевезень вантажів».
Основною юридичною підставою виникнення зобов’язань по перевезенню вантажів є договір залізничного перевезення вантажу.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов’язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Виконання залізницею додаткових операцій, пов’язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів. Відправник може здійснювати у встановленому порядку добровільне страхування вантажів.
Список використаних джерел
- Закон України «Про транспорт» //Відомості Верховної Ради. — 1994, N 51
- Господарський Кодекс України. // Відомості Верховної Ради. — 2003. — № 18
- Цивільний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. — 2004, N 40-41
- Багрова І. В. Міжнародна економічна діяльність України: Навчальний посібник, За ред. Інни Багрової; Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 380 с.
- Дахно, Іван Іванович Міжнародна економіка: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2002. — 214 с.
- Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. Підручник. — Видання друге, перероблене і доповнене. — К.: КНЕУ, 2003. — 311 с.
- Пащенко Ю. Розвиток міжнародного транспортного сполучення України // Економіка України. — 2007. -№ 5. — С. 47-55
- Прейгер Д. Формування ЄЄАТП: місце і роль України // Економіка України. – 2006. – № 3. – С. 64-74
- Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Демський С.Е., Мілашевич А.В.; За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 416 с.
- Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2004. – 252 с.