Вступ

Розділ1. Соціально-психологічні особливості обраної групи навчання.

Розділ 2.  Тематичний план предмету.

Розділ 3. Навчально-методична розробка економічної теми: «Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші.»

Висновок

Додатки

Список літератури

Тема »Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші»

План

 

Вступ

Розділ1. Соціально-психологічні особливості обраної групи навчання.

Розділ 2.  Тематичний план предмету.

Розділ 3. Навчально-методична розробка економічної теми: «Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші.»

Висновок

Додатки

Список літератури

Вступ                                                                                                                   

  Сьогодні економіка відіграє вирішальну роль у зміні людського світогляду на глобальному й особистісному рівні. Це навчальна дисципліна, яка вчить орієнтуватися в складних соціально-економічних процесах на рівні споживача та виробника, держави і світового господарства. Глобалізація і загострення соціально-економічних, природно-ресурсних та інших проблем підвищують роль і значення економічної освіти.

Вивчення економіки у загальноосвітніх навчальних закладах України здійснюється на основі Державного стандарту базової і повної середньої освіти України. Програма «Економіка» складена відповідно до Типового навчального плану ( Наказ МОН України від 20.05.2003 р., №306) і призначена для вивчення економіки у 10 (11) класах загальноосвітніх навчальних закладів універсального, фізико-математичного, філологічного, природничого, технологічного та художнього напрямків навчання.

З 2001-2002 навчального року предмет «Основи економіки» включено до індивідуальної складової типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.

Мета і завдання вивчення економіки в навчальних закладах:

• формування системи економічних знань та умінь, необхідних у повсякденному житті та майбутній трудовій діяльності;
• розвиток економічного мислення, навичок раціональної економічної поведінки та адаптації до змін в економічному житті суспільства;
• розвиток здатності застосовувати економічні знання та набуті вміння для аналізу господарських процесів, подій, явищ;
• формування економічної культури, підготовку учнів до свідомої активної участі в суспільному житті української держави.

Відповідно до мети та змісту програми основними завданнями навчального предмета «Економіка» є набуття учнями глибоких знань про:

• базові економічні категорії і закони, які становлять загальну основу економічної діяльності людей (потреби, виробництво, виробничі ресурси, економічний вибір, власність, економічні системи), об’єктивні чинники економічної поведінки споживачів та виробників;
• економічні категорії і явища, які становлять фундаментальні поняття ринкової економіки: ринок, товарне виробництво, товар, закон вартості. Гроші, ринкова ціна, ринок факторів виробництва, доходи суб’єктів економічного процесу, ринкова інфраструктура;
• економічну сутність підприємництва, організаційні форми підприємств, зміст та фінансування підприємницької діяльності, її економічні результати (підприємницький дохід), функції менеджменту та маркетингу;
• загальні риси та зміст основних макроекономічних явищ: макроекономічну рівновагу та механізми її забезпечення, загальні макроекономічні показники, явища макроекономічної нестабільності, регулюючу роль держави;
• світову економіку ,форми міжнародних економічних відносин, міжнародну валютну систему, міжнародне підприємництво, міжнародні валютно-фінансові організації.

Мета економічної освіти – розвивати підприємницькі здібності у майбутніх громадян, які стануть носіями національної і людської гідності, патріотизму ,порядності, ділової культури, активними творцями матеріальних і духовних цінностей, тобто підготувати відповідальних громадян , які зможуть приймати ефективні рішення за допомогою економічного знань. Ефективні економічні рішення приймаються тоді, коли крім знання основних понять учні вміють їх застосовувати у реальному житті.

Введення економіки в школах було викликано насамперед перетвореннями, які відбуваються в суспільстві, при переході до ринкових відносин, економізацією соціальних зв’язків , а також необхідністю формування свідомості населення з урахуванням ринкового досвіду багатьох розвинених країн світу. Особливо важливим завданням предмета є підготовка молоді до життя і праці в умовах ринкової економіки та розуміння економічних пріоритетів суспільства, виховання економічної культури.

Економіка як навчальна дисципліна — це широкий комплекс різнопланової інформації, що має свій понятійний матеріал, свої категорії, закони, власну систему алгоритмів розв’язування найрізноманітніших задач. Вона входить до гуманітарного блоку базових дисциплін.

Вивчення економіки сприяє досягненню таких цілей:

1. Забезпечення учням і студентам соціально необхідного мінімуму систематизованих економічних знань як бази формування сучасної економічної культури особистості;
2. Сприяння учням і студентам у набутті стійких навичок самостійного аналізу й оцінки найпоширеніших економічних явищ, зв’язків, принципів ефективного господарювання;
3. Формування і розвиток соціально зрілої творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору, і збагачення на цій основі економічного потенціалу України.

Навчання на кожному рівні спрямовано на вивчення економіки, але відрізняється завданнями, змістом бази знань, методикою викладання.

Базовий зміст 5 комплексів, в яких концентруються основи сучасних економічних знань:

Вивчення економіки, її розуміння, виявляється у здатності приймати ефективні рішення з економічних питань. На вибір економічних рішень у ринковій економіці впливають такі основні соціальні цілі: економічна воля, економічна справедливість, економічна захищеність, економічна стабільність (повна зайнятість, відсутність інфляції), економічне зростання. Приймаючи рішення, дуже важливо вчитися робити компромісний вибір між цілями , поєднуючи власні та суспільні цінності.

Вивчення економіки дає тим, хто навчається, повніше уявлення про світ, в якому вони живуть ,вчаться і працюють, забезпечує їх теоретичною основою, яка допомагає приймати деякі найважливіші в їхньому житті рішення.

Якщо виділити базові економічні поняття, без яких важко уявити собі формування економічного способу мислення і поглиблене вивчення економіки, то можна назвати таке.

1. Вся система сучасних уявлень про предмет і мету економічної науки базується на розумінні концепції обмеження ресурсів та проблеми вибору.
2. Для усвідомлення способу функціонування ринку необхідне розуміння механізму взаємодії попиту і пропозиції.
3. Для того, щоб випускник школи мав цілісне уявлення про економіку як систему, він має розуміти суть понять: «економічна система, економічні цілі, які суспільство ставить перед собою» і «методи, за рахунок яких досягаються економічні цілі».

У процесі викладання економіки особливу увагу слід приділити формуванню розуміння того, що:

• основою матеріально процвітаючих країн є розвинені ринкові механізми,
• ринкова економіка — це не самоціль, не розкіш, не примха, а життєво необхідний засіб подолання нашої економічної катастрофи,
• створення ринкових механізмів в українській економіці — дуже важка, суперечлива і тривала справа,

-для створення ринкової економіки потрібні спеціалісти-професіонали, люди з економічним способом мислення.

Суть розуміння економіки полягає у вмінні осмислити безліч економічних подій, фактів та спостережень і здатності прийняти економічно грамотне рішення.

Економічні рішення можна приймати значно ефективніше, якщо замінити емоційні, неаргументовані твердження об’єктивним, послідовним і обгрунтованим підходом. Таким чином, мета економічної освіти: найдоступнішими і найцікавішими методичними засобами і прийомами розвинути в учнів основи раціонального (економічного) мислення і закріпити його (хоч би у формі гри) на рівні поведінки. Найважливішою функцією економічної освіти є створення та розвиток середовища малого і середнього бізнесу.

Розглянемо місце теми »Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші» у навчальному плані та її значення у вихованні економічної культури особистості.

Тема »Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші» входить до  розділу програми предмета «Економіка», який присвячений вивченню проблем світового господарства, світової торгівлі, міжнародних валютних відносин,міжнародного підприємництва. Ця тема вивчається в 11 класі і на вивчення цієї теми відводиться дві години.

Програмовий зміст теми: Зміст міжнародних валютних відносин. Чинники попиту і пропозиції на іноземну валюту. Міжнародна валютна система. Міжнародна ліквідність, валютний курс, валютні ринки. Еволюція міжнародної валютної системи. Система золотого стандарту. Система золотовалютного(золотодоларового стандарту). Ямайська валютна система  система плаваючих валютних курсів). Види світових грошей .Чинники впливу на валютний курс.

Після вивчення теми учні повинні:

• знати, що таке валютний курс; елементи міжнародної валютної системи; чинники попиту і пропозиції на іноземну валюту;
• розуміти зміст міжнародних валютних відносин; причини зміни однієї форми міжнародної валютної системи на іншу;
• розрізняти систему золотого, золотовалютного (золотодоларового стандарту) та систему плаваючих валютних курсів;
• наводити приклади основних валют;
• характеризувати переваги та недоліки валютних систем.

Як бачимо, вивчення економіки позитивно впливає на розвиток самодостатньої та соціально адаптованої та соціально адаптованої особистості учнів, формує в них такі якості, як ініціативність, відповідальність, шанобливе ставлення до праці.

Розділ 1. Соціально-психологічні особливості обраної групи навчання.

Викладання  економічних  дисциплін  спрямоване  на  досягнення  певної  мети,  виходячи  з  сьогодення.  В  загальних  рисах  викладання  економіки  повинно  забезпечити  найшвидше  і  найпростіше  орієнтування  людини  в  ринковій  економіці.  Викладання  економічних  дисциплін  в  загальноосвітніх  школах  досить  важке,  тому  що  існує  обмежувальний  фактор  сприйняття – вік.  Виділяють  такі  основні  вікові  освітні  групи:

• Дошкільна
• Початкова школа (1 – 4 класи )
• Основна школа ( 5 – 9 класи )
• Старша школа ( 10 – 11 класи )

В  дошкільній  та  початковій  освітній  групі  економічна  дисципліна,  як  така, не  існує.  Отже,  заняття  повинні  проходити  у вигляді  гри,  тому  що  їх  світогляд  не  на  стільки  здатний  сприймати  економічні  поняття  в  сухій,  стислій,  точній  економічній   діловій  мові. Але  тут  повинна  ставитися  мета  гри – сформувати  у  дітей  економічне  мислення.

В  основній  школі  (5 – 9 класи) обрана тема  повинна  викладатися  в  спеціальному  економічному  курсі  «Азбука  економіки»  або  «Родинна  економіка».  Учні  повинні  зрозуміти,  що  існує  безліч різноманітних  потреб,  які  спонукають  людей  здійснювати  різні  діїї,  щоб  задовольнити  ці  потреби.  Основною  частиною  занять  повинні  бути  бесіди,  дискусії,  вирішення  проблем  економіки  на  прикладі  своїх  родин.

Учні  10 – 11  класів,  які  вивчають  «Основи  економічних   знань»  чи

профільний  спец  курс  по  економіці  не  є  виробниками  матеріальних  благ, тому  мотивація  до  пізнання  і  засвоєння  економічних  знань  з  них нижча.  Понятя  про  заробіток  в  них,  в  основному,  пов’язане  із  “романтичним”  здобуванням  коштів  посередницького  ( купив  дешевше – продав  дорожче ).

Отже,   викладаючи  учням  “ Основи  економічних  знань”,  необхідно  на  доступних  (  на  рівні  підлітків )  прикладах  пояснювати,  як  заробляються  гроші,  що  таке  посередницька  діяльність,  в чому  її  складність  і  необхідність,  які  знання  та  інтелект  необхідно  мати,  які  енерго —  і  матеріальні  витрати  необхідні  при  цьому.  “ Пусковим  механізмом”  для  проведення  такого  заняття  може  бути  розповідь  учнів  про  те,  як  вони  займаються  “бізнесом” .

Викладаючи  в  школі, слід  врахувати  рівень  знань  учнів,  загальний  словниковий  запас  понять ( категорій )  саме  економічних.  Для  більшого  зацікавлення  і,  враховуючи реально  існуючий  мовний  “сленг”  в  юнацькій  субкультурі,  можна  для  початку  курса  для  скорішої  адаптації  до  економічних  термінів  вживати  такі  слова,  наприклад,  “навар” – чистий  прибуток  і  т.д.

У підлітків також зростає здатність планувати і передбачати. Мислення на рівні формальних операцій можна охарактеризувати як процес 2-го порядку. Мислення 1-го порядку виявляє і досліджує зв’язки між об’єктами. Мислення 2-го порядку містить у собі думки про думки, пошук зв’язків між відносинами і маневрування між реальністю і можливістю. Власне, трьома істотними властивостями підліткового мислення є:

1. Здатність враховувати всі комбінації перемінних при пошуку рішення проблеми.
2. Здатність припускати, який вплив одна перемінна зробить на іншу.
3. Здатність поєднувати і розділяти перемінні гіпотетико-дедуктивним способом («Якщо є X, те відбудеться Y»).

Отже завдання для учнів цієї вікової групи повинні бути такими, які б давали змогу, кожному виділитися і продемонструвати свій інтелект. Повинні застосовуватися активні  методи  навчання: аналіз конкретної ситуації, дискусія, ділова гра.

Узагальнюючи все сказане можна зробити висновок, що обрана група досить складна для викладання економічних категорій з погляду самого подання матеріалу, з причини неоднозначності сприйняття його учнями. Та потребує підготовки викладачів високої кваліфікації чого, на жаль, не має в Україні. Саме в цей момент повина формуватися основа економічного мислення, яке потрібне кожному члену суспільства в умовах ринкової економіки.

Розділ 2.  Тематичний план економічної дисципліни.

2.1.     Мета  курсу, його задачі

Курс  “Основи  економічних  знань”  є  основоположним в економічній освіті  і дає уявлення про основні категорії, що вивчаются цією наукою.

Мета  курсу – дати  випускникам  елементарні  економічні  знання,  ознайомити  їх  зі  складними  проблемами  ринкових  відносин. Важливим завданням економічної теорії є  вивчення досвіду світового розвитку,  запозичення на цій основі найбільш прогресивних економічних форм розвитку.

При  вивчені  курсу  “Основи  економічних  знань”  існують  вимоги  до  знань  та  вмінь  учнів:

Учні  повинні  знати:

• Що вивчає  економічна  теорія  та  яке  її  місце  у житті  суспільства  вцілому;
• Що таке  процес  виробництва,  обміну,  розподілу;
• Економічний зміст  поняття  “земля”,  “праця”,  “капітал”,  “здатність  до  підприємництва”;
• Що таке  обмеженість  виробничих  ресурсів  та  які  їх  економічні  наслідки;
• Різні економічні  системи,  бачити  переваги  та  недоліки  кожної  з  них;
• Що таке  економічна  система  сучасної  України;
• Загальне визначення  ринку;
• Як ринок  розподіляє  ресурсиі  доходи,  визначає  спрямованість  виробництва;
• Що таке  біржі,  банки,  служби  зайнятості;
• Що таке  заробітна  плата,  рента,  процент,  підприємницький дохід;

спільні  завдання  та  прблеми  країн,  що  переходять  від  адміністративної  до  ринкової  економіки  та  особливості  економіки  України.

Учні  повинні  вміти:

• Визначити власне місце  у  вивчених  економічних  процесах;
• Давати класифікацію потреб,  виходячи  з  власного  досвіду  споживання  та  спілкування у  суспільстві;
• Порівнювати ресурсний потенціал  України  з  потенціалом  інших  країн,  обгрунтовувати  необхідність  його  раціонального  використання;
• Пояснювати явища економічної  рівноваги,  дефіциту,  надлишку  товарів;
• Зорієнтовуватись на ринку  праці,  визначитись  у майбутній  сфері  працевлаштування;
• Скористатись послугами ринкових  установ:  банку,  біржі,  страхової  компанії,  служби  зайнятості  тощо;
• Керуючись знаннями про  способи  отримання доходів  у  ринковій  економіці,  обрати  власний  спосіб  одержання  майбутніх  доходів.

Курс  “Основи  економічних  знань”  розрахований  на  38  академічних  годин,  з  них  34  годин – на  аудиторне  вивчення  і  4  години – на самостійне  вивчення,  та  включає  в  себе  2  розділи.

2.2 Тематичний план з дисципліни «Основи економічних знань

Таблиця 1.

№ п/п	Тема	Години
		Лекції	Семінари	Самост.	Всього
1	2	3	4	6	7
1	Розділ 1. Вступ  до  економічної  теорії. Що таке економіка?	1	1		2
2	Об”єкт  та  мета  економічних  досліджень. Економічна  теорія  серед  інших  наук.	1		1	2
3	Виробництво.  Фактори  виробництва “земля”,  “праця”,  “капітал”.	2	1		3
4	Три  типи  економічних  систем: ринкова   економічка, командна,  змішана.	2	2		4
	Розділ 2. Поняття  ринкової  економіки та організації  її  функціонування.
5	Ринок: структура і умови діяльності.	2	2		4
6	Власність і  її сучасні форми.	1	1		2
7	Система підприємництва.	2	2		4
8	Гроші та інфляція.	1	1		2
9	Фінансово — кредитна система країни.	1	2		3
10	Бюджет та  податки.	1	1	1	3
11	Ринок цінних паперів.	1	1		2
12	Ринок праці.			2	2
13	Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші.	1	2		3
14	Місце і роль країн, що розвиваються, у                        світовому господарстві.	1	1		2
15	Всього	17	17	4	38

 

 

 

№	Вид заняття	Кількість годин	Тема заняття	План заняття	Самостійна робота студента	Форми контролю
1	Лекція семінар	2	Вступ  до  економічної  теорії. Що таке економіка?	Поняття економіки.  Ресурси виробництва.             Підприємницький хист. Економікс і політична економія.Принципи і методи економіки.		Опитування
2	Лекція семінар	2	Об’єкт  та  мета  економічних  досліджень. Економічна  теорія  серед  інших  наук.	Економічні дослідження,їх б’єкт та мета.	Важливість економічної науку та її місце серед інших наук	Опитування, перевірка підготовлених з теми тез
3	Лекція семінар	3	ВиробництвоФактори  виробництва “земля”,  “праця”,  “капітал”.	Розкрити поняття: виробництво,земля, праця, капітал.Їх характеристика.		Опитування, тестування
4	Лекція семінар	4	Три  типи  економічних  систем: ринкова   економіка, командна,  змішана.	Поняття ринкової економіки. Теоретичні основи командно-адміністративної системи. Змішана система економіки.Переваги і недоліки кожної із систем.		Опитування,написання рефератів
5	Лекція семінар	4	Ринок: структура і умови діяльності.	Суть ринку. Умови виникнення вільного ринку.Ознаки вільного ринку.Структура ринку.Якості        товару.Попит. Пропозиція.Рівновага. Функції ринку.  Ринкова інфраструктура.		Опитування, написання контрольної
6	Лекція семінар	2	Власність і  її сучасні форми.	Суть власності.Форми власності.Право власності і ефективність ринку.Шляхи і моделі приватизації		Опитування, тестування
7	Лекція семінар	4	Система підприємництва.	Поняття підприємництва. Початок нового бізнеcу.Підприємство, його види та розвиток. Малі підприємства. Оренда.Інші організаційні форми підприємництва		Опитування, виконання завдань
8	Лекція семінар	2	Гроші та інфляція.	Поняття грошей.  Функції грошей. Різні види    грошей. Інфляція. Вимірювання і показники інфляції. Основнфі типи інфляції.  Наслідки інфляції.Методи боротьби з інфляцією		Опитування,розв’язання задач
9	Лекція семінар	3	Фінансово — кредитна система країни.	Суть фінансів.  Фінансова система.  Фінансовий механізм.  Структура кредитної системи. Банковські операції. Основи організації банківського кредитування		Опитування, виконання завдань
10	Лекція семінар	3	Бюджет та  податки.	Бюджетна система.  Поняття і структура бюджету.Податкова  система. Джерела податкових платежів і їх диференціація.	Суть та види податків, принципи побудови системи оподаткування в Україні	Опитування, написання рефератів
11	Лекція семінар	2	Ринок цінних паперів.	Ринок цінних  паперів  і  його будова.  Суть і види цінних паперів. Фондова біржа, її роль на ринку цінних паперів. Українська фондова біржа		Опитування,тестування
12	Лекція семінар	2	Ринок праці.		Поняття ринку  праці. Об`єкти ринку праці. Суб`єкти ринку праці. Гнучкість ринку праці	Опитування,перевірка підготовлених з теми тез
13	Лекція семінар	3	Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші.	Світовий фінансовий ринок. Валютний ринок. Валютні операції. Міжнародні гроші		Тестування,складання кросвордів
14	Лекція семінар	2	Місце і роль країн, що розвиваються, у                        світовому господарстві.	Характеристика економіки країн, що розвиваються . Основні проблеми економічного зростання.  Характер економічних  відносин  з розвинутими країнами.		Опитування, написання контрольної

 

Дана  програма  передбачає  вивчення  вивчення  учнями  основних  понять  ринкової  економіки.  У  навчальному процесі  доцільно зробити

акценти  на  питання  маркетингу,  менеджменту  і  таких  об’єктів  ринкових

відносин,  як  фонди, цінні  папери,  робоча  сили,  банківська  та  кредитна  системи. Основна  увага  повинна  приділятися  поясненню  елементів ринкової  структури  і  в  першу  чергу  товарного  виробництва  та  послуг.

Для структуризації навчання використовуются спеціальні форми. Узагальнено, форма – це конструкція процеса навчання. Характер цієї конструкції визначається змістом процеса навчання, методами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання уявляє собою внутрішню організацію змісту, яким в реальній педагогічній діяльності виступає процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями під час роботи над певним учбовим матеріалом.

Традиційно використовуются такі форми навчання:  уроки та лекції.

Урок – це така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за твердим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання. За дидактичною метою і використанням тих чи інших педагогічних засобів визначають такі типии уроків:

• урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності;
• урок засвоєння інтелектуальних і практичних засобів діяльності;
• урок контролю та оцінювання рівня засвоєння змісту освіти;
• комбінований урок

У своїй роботі я буду використовувати саме комбінований урок, доречі, він є найпоширенішим у загальноосвітніх школах, так як універсальна структура такого заняття дає змогу реалізувати багатопланові завдання вивчення предмета, ураховувати індивідуальні особливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяльності. У ньому можливе поєднання усіх стадій навчання: надання матеріалу, його закріплення та перевірка  його засвоння у активній формі.

Проведення комбінованого уроку відбувається в такій послідовності:

1. Вступ. Актуалізація опорних знань учнів.
2.  Перевірка домашнього завдання.
3.  Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.
4.  Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.
5.  Висновки й підсумки роботи на уроці
6. Домашнє завдання

Лекція (від лат. lectio) означає читання. Це послідовне, логічне, систематизоване та структуроване, подання викладачем попередньо опрацьованого матеріалу з коментарями. Лекція має ряд переваг перед простим опрацюванням підручника: значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень; емоційний впив інтонації, міміки та жестів викладача на слухачів; посилення уваги слухачів завдяки прямому контакту з аудиторією; економія часу тощо.

Основне призначення як лекції, так і уроку – це гнучке управління пізнавальною діяльністю учнів, що сприяє становленню їхньої особистості. Відрізняються вони насамперед тривалістю і віком тих, хто навчається. Проте зараз існують дві тенденції, що зближують ці організаційні форми навчання: в лекції все більше використовують активні, “урочні” засоби – закріплення, опитування тощо, а уроки часто об’єднуються, наближаючись тривалістю до лекцій.

Існує велика кількість інтерактивних технологій, які активізують навчальний процес з метою розвитку практичних знань і навичок. Ці технології можуть носити самостійний характер або бути частиною традиційних технологій у навчанні.

Традиційним засобом активізації процесу навчання є проведення дискусій.  Це одня з найдавніших форм організації навчання. Безумовно вона потребує певної методичної підготовки, тому вчитель економіки, як і кожна освічена людина, має володіти методикою ведення дискусії. А для того, щоб зробити обговорення проблем творчим, потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обговорення.

У дискусії розрізняють такі етапи: сприйняття предмета дискусії, його аналіз і оцінка, прийняття рішення. На кожному етапі по-різному можуть виявлятися психологічні й інтелектуальні здібності людини.

Найбільш поширеною технологією “активного навчання” є “кейс-метод” або ситуаційний аналіз. Він заключається в тому, що учасник знайомиться з описом організаційної проблеми, самостійно аналізує ситуацію, діагностує проблему, висуває свої ідеї та рішення в дискусії з іншими учасниками.

Ситуація – це сполучення умов і обставин, які необхідні для вирішення конкретної проблеми. В залежності від характеру подання матеріалу використовуються ситуації-ілюстрації, ситуації-оцінки і ситуації-вправи.

Традиційний аналіз конкретних ситуацій розвиває аналітичне мислення, практичні навички роботи з інформацією. Структурування, ранжування проблеми долає стереотипи мислення, вчить приймати рішення і стимулює інновації. Аналіз конкретних ситуацій – зручний тип, що потребує значно менше часу, ніж інші навчальні технології.

Існує три види занять аналізу конкретних ситуацій:

• метод кейса;
• метод інцидента;
• метод програвання ролей або інсценування.

Також в економічному навчанні широко використовуються різні методики “мозкового штурму” (або “мозкової атаки”). Це метод розв’язування невідкладних завдань за дуже обмежений час. Суть методу полягає в тому, що необхідно висловити найбільшу кількість ідей за короткий час, обговорити та здійснити їхній відбір. Цей метод використовується для розвитку творчих здібностей або для розв’язання складних проблем.

Ефективним способом активізації процесу навчання є проведення економічних ігор. Гра, як метод навчання, дозволяє ніби насправді пережити певну ситуацію. Це один із дійових способів повернути навчання лицем до конкретної людської практики. У грі втілюється основна формула педагогічної творчості: первісне абстрактне знання перетворюється на конкретне переживання. Тут формується співпричетність, співпереживання та самооцінка. Гра – це насамперед дія. А у житті – це запорука успіху, адже мало кого цікавить, як людина знає теорію, мають значення тільки її дії в різних ситуаціях.

У практиці економічної освіти найбільш відомі ділові ігри, тренінги, аналіз ситуацій, розробка колективних проектів у малих групах, методика колективного планування курсу, організаційно-діяльнісні ігри тощо.

2.3. Оцінювання і контроль, самостійна робота та рекомендована література.

Навчання – це самоосвіта, яка грунтується на самостійній роботі учнів. А завдання вчителя – розвивати здібності дитини, визначати напрямки самостійної діяльності: вчити так, щоб навчити діяти. Це особливо актуально для економічних знань, оскільки вони мають стати складовою життєвої практики людини.

Форми самостійної праці учнів дуже різноманітні: робота з матеріалом підручника, реферування проблемних ситуацій, робота з конспектом-схемою, аналіз виробничих ситуацій, виконання індивідуальних завдань, побудова “дерева цілей”, розв”зування задач, складання завдань за темами, тощо.

Для самостійної праці використовується така методична література: робоча програма, методичні вказівки, конспекти-схеми лекцій розроблені викладачем, методичні вказівки до навчально-методичної гри. Але при підготовці до занять учням необхідно, крім рекомендованої літератури , використовувати іншу.

Невід’ємним елементом вивчення економічної дисципліни є організація контролю і оцінювання знань учня.

Контроль включає в себе: перевірку – виявлення знань, умінь і навичок; оцінювання – вимірювання знань, умінь і навичок; облік – фіксування результатів оцінювання у вигляді оцінок у класному журналі або щоденнику.

Контроль має стимулювати розвиток учнів, а для цього необхідно враховувати рівень їхнього розвитку. Надміру високі вимоги гальмують розвиток, занижені – не активізують розумової діяльності. Тому треба серйозно підходити до вибору оптимального методу контролю. З-поміж таких виділяють:

• традиційний (2-3 контр. на семестр),
• традиційний зі збільшеною частотою (5-8 контр.),
• програмований зі звичайною частотою,
• програмований зі збільшеною частотою,
• традиційний, без орієнтації викладача на самостійну роботу студентів,
• з використанням такої орієнтації,
• програмований, коригуючий з орієнтацією на самостійну роботу студентів.

Процес оцінювання є способом контролю як за навчальною діяльністю учнів, так і за педагогічною діяльністю. Оцінка є важливим стимулюючим фактором, що відбиває характер відносин викладача і учня. Це виявлення позитивного або негативного ставлення викладача до результатів діяльності учнів. Вони можуть проявлятися як у формі посмішки чи догани так і у вигляді відмітки (1-5 або 1-12).

Дуже поширеною формою навчання, контролю та оцінювання знань є тест. Він є дуже простим, швидким і зручним видом перевірки знань як для учнів, так і для викладачів. Хоча розробка тесту і потребує затрат часу більше, ніж формулювання декількох питань для контрольної роботи, але він є значно простішим при оцінюванні і дозволяє оперативно перевірити знання не по окремому питанню, а з усієї теми дисципліни, або навіть і з цілого курсу.

 

Розділ 3. Навчально-методична розробка економічної теми.

Тема уроку: Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші.

Мета уроку: Ознайомити учнів з поняттям міжнародна валютна система, основними її елементами, з поняттями валютний курс, міжнародні гроші.

Простежити основні періоди історичного розвитку міжнародної валютної системи. Розвивати в учнів уміння розрізняти систему золотого, золотовалютного стандарту та систему плаваючих валютних курсів. Розвивати вміння визначити курс однієї валюти по відношенню до іншої. Виховувати зацікавленість учнів у вивченні основних законів економіки.

Обладнання: таблиці, схеми, методичні посібники.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку:

I.Актуалізація знань учнів

Перевірка домашнього завдання

• Що таке міжнародна торгівля? Назвати основні міжнародні торгівельні організації.
• Що розуміють під терміном «міжнародна економічна інтеграція»?
• Що розуміють під поняттям «експорт»?
• Що розуміють під поняттям «імпорт»?
• Що таке торгівельний баланс країни?
• В яких випадках сальдо торгівельного балансу буде мати позитивне значення, а в яких негативне?
• Що таке гроші?
• Дайте визначення поняттю «валюта»?

1. Повідомлення учням теми, мети і завдання уроку

На сьогоднішньому уроці ми розглянемо тему »Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші». Ви ознайомитесь з основними поняттями міжнародна валютна система, валютний курс, міжнародні гроші, СДР, ЕКЮ. Розвинете в собі вміння розрізняти систему золотого, золотовалютного стандарту та систему плаваючих валютних курсів. Навчитесь визначити курс однієї валюти по відношенню до іншої.

III. Мотивація учіння школярів

Прокоментуйте вислів Цицерона: Немає нічого святого, чого б не спаплюжити гроші, нічого настільки сильного, чого не можна було б подолати грошима.

1. Усвідомлення і сприйняття учнями нового матеріалу

Кожна країна має свою національну валюту.

Термін «валюта» вживають у таких значеннях:

1) грошова одиниця країни — її національна валюта;

2) грошові знаки іноземних держав, які використовують в міжнародних розрахунках.

У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та розвитку економічних зв’язків відбувається інтеграція національних грошових і валютних відносин, функціональні відмінності між ними поступово звикають, розвивається світова валютна система.

Міжнародна валютна система виникла в XIX ст. на основі грошових систем, що існували в окремих країнах, пройшла складну еволюцію, стала формою організації міжнародних валютних (грошових) відносин, закріпленою міждержавними домовленостями, і нині являє собою сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюються платежі та розрахунки країн у межах світового господарства.

Елементами міжнародної валютної системи є: міжнародна ліквідність, валютний курс, валютні ринки, міжнародні валютно-фінансові організації Міжнародна ліквідність— це сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках. Її утворюють золото, кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки, депозити), міжнародні або композитні  гроші (СДР, ЕКЮ).

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя, тобто вексель — це письмове боргове зобов’язання. Вексель має ряд специфічних ознак, які відрізняють його від інших боргових зобов’язань: строго встановлена форма, абстрактність, безспірність, конкретний строк платежу. Строго встановлена форма робить вексель універсальним, легко зрозумілим і доступним для використання широким колом суб’єктів грошових відносин. Абстрактність векселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні причини виникнення боргу, а вказується лише сума платежу. Безспірність векселя означає, що суб’єкт, який його виписав, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачається законами країни і плата за векселем забезпечується примусово через судові органи. Конкретність строку платежу вносить конкретність у взаємовідносини між позичальником і боржником, робить вексель зручним для використання в економічних розрахунках на перспективу. Завдяки цим ознакам вексель набуває важливої властивості оборотності, що проявляється у використанні його як засобу обігу і платежу, а також як об’єкта застави чи дисконту в банках.

Банкнота — (в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко спорідненість банкноти з векселем виявилася на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої “класичної” банкноти. Характерними ознаками “класичної” банкноти є: 1)випуск її емісійним банком замість комерційних векселів; 2) обов’язковий обмін на золото за першою вимогою власників; 3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що знаходяться в портфелі банку). Завдяки цим ознакам банкнота істотно відрізняється від комерційного векселя. Якщо останній має приватну гарантію, що забезпечується капіталом одного чи групи підприємств, то банкнота суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкнота на відміну від векселя є безстроковим зобов’язанням, не пов’язаним з конкретною торговою операцією. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і знаходитися в обігу будь-який строк, що дає можливість розрахуватися ними по всіх можливих платежах. Це зняло ті обмеження, які стримувало розвиток обігу векселів. Вказані переваги надали банкноті особливої якості загальної оборотності, якої не має вексель.

Чек — документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред’явнику (чекодержателеві). Чек виник, як і банкнота із депозиту, коли власник депозиту дає письмовий наказ про виплату бенефіціору певної суми грошей. Власник рахунку, що підписав чек іменується трасантом, а банк -трасат. Чек виписується на пред’явника або згідно наказу на поіменованого бенефіціара. Чек може бути: іменним(виписаний певній особі без права передачі; ордерним ( виписаний на певну особу з обов’язковим застереженням про наказ оплатити; пред’явницьким ( в якому не зазначене найменування одержувача, а зазначена сума виплачується пред’явителю чека). У внутрішньому господарському обороті чеки використовують юридичні та фізичні особи для безготівкових розрахунків (розрахункові чеки), а також при одержанні готівки з рахунків, відкритих у банках (грошовий чек). Акцептований чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахування коштів на рахунок одержувача. Основне призначення чека полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки в банку, виступає засобом обігу і платежу. І як форма безготівкових розрахунків. Незважаючи на спільність походження, чек має багато істотних відмінностей від банкноти як за формою, так і за роллю в обігу. Він виписується не банком, а його клієнтом і, отже, не повністю гарантує те, що чекодавець, дійсно, має вклад у банку і що банк обов’язково виконає його наказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобом платежу, і участь його в грошовому обігу виявилась обмеженою.

Депозитні гроші — це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках (“абстрактні гроші”). На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог суб’єктів господарської діяльності.

Валютний курс — це кількісне співвідношення обміну однієї національної грошової одиниці на грошові одиниці інших країн. Розрізняють фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні курси.

Валютний ринок — це складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів. Існує три групи суб’єктів валютного ринку: а) фірми, організації та окремі особи, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю; б) комерційні банківські установи та брокерські контори, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків; в) державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства (державні скарбниці) окремих країн .

Як ми вже зазначали, міжнародна валютна система пройшла тривалу еволюцію. За останні сто років вона існувала в таких системах: золотого стандарту; золотодоларового (золотовалютного) стандарту; плаваючих курсів.

Розглянемо детальніше ці етапи функціонування світової валютної системи.

Система золотого стандарту сформувалась у XIX ст. і проіснувала до

20—30-х років XX ст. Юридично вона сформувалася на Міжнародній конференції, що відбулась у Парижі в 1867 р.

Основними рисами системи золотого стандарту були:

1) наявність фіксованих валютних курсів;

2) встановлення певного золотого вмісту національних валют;

3) підтримка країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота і кількістю грошей в обігу;

4) вільний експорт та імпорт золота.

За часів існування золотого стандарту обмін валют був украй простим, оскільки пропорції обміну залишалися незмінними, іншими словами, валютний курс був фіксованим. Уряди брали на себе зобов’язання гарантовано обмінювати за бажанням громадян паперові гроші на золоті монети. Обмінний валютний курс національних (паперових) грошей розраховувався на основі співвідношення їх золотого вмісту. Наприклад, якщо США прирівнювали вартість долара, припустимо, до 25 грамів золота, а Великобританія — вартість фунта стерлінгів до 50 грамів золота, то це означало, що британський фунт коштував 2 долари (50 : 25).

Система золотого стандарту мала певні переваги. Стабільні валютні курси сприяли зниженню невизначеності та ризику в міждержавних відносинах. Це стимулювало міжнародну торгівлю. Крім того, ця система автоматично, без втручання держави, долала дефіцити платіжних балансів за рахунок міграції золота.

Водночас золотий стандарт мав і недоліки. Найбільший з них — це те, що окремі країни були позбавлені можливості проведення незалежної державної політики. Якщо якась країна збільшувала паперову емісію грошей, то реакцією на їх інфляційне знецінення були відплив золота за кордон і зменшення золотих запасів. У цих умовах можливість впливати на інфляцію та безробіття в окремій державі була дуже незначною. Ще одним недоліком є те, що золотий стандарт може існувати доти, доки один з учасників не вичерпає своїх золотих запасів.

Система золотого стандарту почала руйнуватися під час першої світової війни. Уряди країн, які воювали, були змушені у відповідь на зростання своїх витрат збільшувати емісію паперових грошей, що негайно викликало інфляцію. Після війни були спроби відродити систему золотого стандарту. Але «велика депресія» 30-х років остаточно призвела до краху цієї системи. До початку другої світової війни практично всі країни Заходу припинили обмін паперових знаків на золото. Крім того, різні країни здійснювали спроби девальвувати (офіційно знизити кількість золота) свою валюту для того, щоб зробити свій експорт привабливішим, а імпорт менш бажаним. Ці девальвації остаточно підірвали внутрішні основи функціонування золотого стандарту й існуючу тоді міжнародну валютну систему.

Система золотовалютного (золотодоларового) стандарту почала своє існування після підписання угоди на міжнародній конференції в 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США). Система золотовалютного стандарту є системою регульованих і пов’язаних між собою валютних курсів. За задумами засновників, нова система мала зберегти переваги попередньої й усунути її недоліки. На конференції було створено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який ваяв на себе функцію управління Бреттон-Вудською системою, що з деякими модифікаціями проіснувала до початку 70-х років.

Принципи функціонування Бреттон-Вудської системи такі:

1. Основними інструментами міжнародних розрахунків є золото й американський долар. Кожна країна — член МВФ встановлювала золотий (доларовий) еквівалент своєї грошової одиниці. Отже, визначався валютний паритет між власною валютою і валютами інших держав.
2. Кожна країна зобов’язувалася зберігати курс валюти відносно будь-якої іншої. Курси національних валют твердо фіксувалися щодо долара, і їх ринкові відхилення не могли перевищувати 1%. Для підтримки цього обмеження центральні банки повинні бути продавати або викуповувати свою національну валюту за долар.
3. Якщо країна не утримувала свій валютний курс або мала дефіцит торговельного балансу, угодою дозволялося здійснювати девальвацію (зниження курсу валюти) або ревальвацію (підвищення курсу валюти), але не більше як на 10 %. Отже, в межах системи здійснювалося періодичне регулювання курсів валют під контролем МВФ, за допомогою якого можна було подолати збалансованість платіжних балансів.
4. Купівлю-продаж золота здійснювали тільки центральні банки за фіксованою ціною (35 доларів за унцію). Долар прирівнювався до золота також фіксовано: 1 долар дорівнював 0,888 грамів золота.

Проте на шляху виконання доларом функцій світових грошей за правилами золотадоларового стандарту з часом виникли перепони. Серед них — зменшення золотих резервів США, нагромадження значних доларових запасів у інших країнах світу, виникнення дефіциту платіжного балансу США. В 1971 р. адміністрація Президента США Р.Ніксона заборонила обмін долара на золото. Це означало, що система золотодоларового стандарту припинила своє існування.

На зміну Бреттон-Вудській системі прийшла досить складна система плаваючих курсів, або Ямайська валютна система. На нараді представників країн — членів Міжнародного валютного фонду у Кінгстоні (Ямайка) було підписано угоду, що ознаменувала початок існування сучасної валютної системи (1976 р.).

Основні положення Ямайської валютної системи такі:

1. У сфері міжнародних валютних відносин — повна демонетизація золота і ліквідація офіційної ціни на золото. Золото стає звичайним товаром, ціна його на світовому ринку визначається під впливом попиту і пропозиції. Водночас золото залишається високоліквідним товаром, який можна продавати для стабілізації власного платіжного балансу з метою одержання валюти іншої країни.
2. Нова валютна система заснована на кількох ключових валютах. Проте долар у ній зберігає особливе місце. Нині ним здійснюється до 2/3 міжнародних розрахунків.
3. Обмін валют відбувається за плаваючим курсом. Пропорції обміну валют (їх курси) досить гнучкі і відображають внутрішній стан економіки окремих країн. Передбачено регулювання центральними банками валютних співвідношень шляхом купівлі та продажу іноземної валюти.
4. Кожна країна сама вибирає валютний курс, який заборонено виражати в золотому еквіваленті,— фіксований або плаваючий. У наш час існує багато режимів валютних курсів. Наприклад, незалежне «плавання», коли курс складається під впливом попиту і пропозицій (США, Японія, Великобританія, Австралія, Гана та ін.); кероване «плавання», що передбачає формування курсу під впливом попиту і пропозицій, але здійснюється за умови втручання центрального банку країни (Греція, Туреччина, Індія, Республіка Корея та ін.). Деякі країни мають кілька видів валютних курсів, наприклад: курс для зовнішньоекономічних операцій, курс для фінансових операцій, курс для туристів. Країни Європейського співтовариства використовують спільне «плавания», яке передбачає два валютних режими: один — для операцій усередині співтовариства, другий — для відносин з іншими партнерами. Деякі слаборозвинуті країни встановлюють курс своєї валюти відповідно до валютного курсу будь-якої розвинутої країни. Так, до американського долара «прив’язано» валюти 40 країн, до французького франка — 13 країн. Деякі країни «прив’язують» вартість своїх валют до «кошика» або групи інших валют — так званий кошиковий валютний курс (Австрія, Фінляндія, Швеція, Кіпр, Ізраїль, Угорщина та ін.). Як бачимо, існуюча валютна система досить складна.

Міжнародні гроші — гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між країнами. До них належать: СДР — “спеціальні права запозичення”, створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ — міжнародна розрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва. Запитання: що визначає їх суспільну цінність, якщо сучасні гроші не мають золотого забезпечення? По-перше, гроші наділено феноменальною суспільною корисністю — здатність обмінюватись на товари та послуги, бути гарантом економічного кругообігу не лише у поточному періоді, а й у майбутньому. По-друге, гроші мають суспільну корисність тому, що вони визнані державою, тобто держава оголосила їх законним платіжними засобами. По-третє, цінність грошей визначається їх суспільною спроможністю.

5. Важливе місце в новій валютній системі займають спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights) — СДР. СДР — це колективна міжнародна одиниця МВФ. СДР утворено у 1969 p. Саме на Ямайці (у Кінгстоні) було заплановано перетворити СДР у головний резервний та міжнародний розрахунковий і платіжний засіб, тобто СДР розглядалась як альтернатива долару в ролі світових грошей.

СДР випускається Міжнародним валютним фондом (МВФ). Це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках країни в МВФ. СДР — наднаціональна валюта, яка діє тільки в межах Міжнародної валютної системи і на рівні міждержавних економічних відносин країн — членів МВФ. СДР використовується для: 1) регулювання сальдо платіжних балансів, тобто ліквідації дефіциту платіжного балансу країни за допомогою СДР; 2) міжнародних платежів: 3) придбання вільно конвертованої валюти.

Іншим проявом міжнародних штучних грошей є ЕКЮ (Europen Current Unit) — валюта, що функціонує в межах Європейського співтовариства. Для її створення центральні банки європейських країн виділили 20 % своїх золотих запасів і 20 % доларових активів. У обмін на це вони одержали спеціальні рахунки в ЕКЮ. Золото і доларові активи лише на половину покривають емісію ЕКЮ. Друга половина покривається за рахунок внесків країн-учасниць у їх національній валюті.

ЕКЮ має багато спільного з СДР, але є й істотні відмінності в її функціонуванні. Насамперед, ЕКЮ використовується як засіб кредитування не тільки країнами Європейського співтовариства, а й США, Японією, Канадою, країнами СНД, міжнародними організаціями. Крім того, ЕКЮ функціонує і в приватному обігу, тобто використовується не тільки юридичними, а й фізичними особами, які займаються приватним бізнесом.

Євро було впроваджено 1 січня 2002 року в 12 країнах Євросоюзу – Австрія, Бельгія, Німеччині, Голландії, Португалії, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії. Фінляндії, Франції. Купюри в залежності від країн де вони видрукувані, розрізняються лише буквами в номерах, монети мають загальний реверс. Єдиним обов’язковим елементом національної сторони всіх монет є 12 зірок – за кількістю країн єврозони. Монети є обов’язковими для прийому в будь-якій з 12 країн.

Важливий елемент валютної системи — встановлення валютних курсів; воно відбувається двома шляхами:

1) через гнучкі, або плаваючі, валютні курси, коли пропорція обміну національних валют визначається під впливом попиту і пропозиції;

2) через фіксовані валютні курси, які офіційно встановлюються державою.

Розглянемо фактори, під впливом яких змінюються попит і пропозиція на валютному ринку:

1. Зміни в смаках споживачів на користь виробів іншої країни підвищують попит на валюту цієї країни. Отже, змінюється валютний курс. Наприклад, якщо британці стануть віддавати перевагу американським автомобілям, то, купуючи їх, вони постачатимуть більше фунтів стерлінгів на валютні ринки, і курс долара щодо фунта стерлінгів зросте. І навпаки, якщо англійський твід стане популярнішим у США, то попит на фунт зросте, а курс долара впаде.
2. Зростання національного доходу (а відповідно й доходів населення) даної країни порівняно з іншими країнами призводить до зниження курсу її валюти. Наприклад, якщо економіка США розвивається швидше, ніж британська, то американський імпорт британських товарів, отже, і попит у США на фунт стерлінгів зростатимуть. Ціна британського фунта стерлінгів у доларах підвищуватиметься, тобто долар знецінюватиметься.
3. Зміна внутрішніх цін у країні впливає на курс валюти. Якщо рівень внутрішніх цін у Великобританії швидко зростає, а в США залишається незмінним, то британський споживач купуватиме відносно дешеві американські товари, підвищуючи цим попит на долари. І навпаки, американці менше купуватимуть британські товари, знижуючи пропозицію доларів, що викличе знецінення фунту стерлінгів.
4. Якщо країна, з метою подолання інфляції, проводитиме політику «дорогих» грошей, підвищуючи процентні ставки, то це призведе до притоку іноземного капіталу в країну і підвищить курс національної валюти.

  

1. Осмислення, узагальнення і систематизація знань учнів.

Тести І рівень

1. Що таке «платіжний баланс»:

а) сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть

бути використані в міжнародних розрахунках;

б) кількісне співвідношення обміну однієї національної грошової одиниці на грошові одиниці інших країн;

в) систематичний запис підсумків усіх угод між домогосподарствами, підприємствами та урядом однієї країни і всім зовнішнім світом?

2. Що таке «міжнародна валютна система»:

а) форма організації міжнародних валютних відносин, закріплена міждержавною домовленістю;

б) організація, що розв’язує міжнародні фінансові проблеми;

в) сукупність національних економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці?

3. Що таке валюта:

а) долари, ЄВРО, СДР;

б) грошові знаки іноземних держав, які використовуються у міжнародних розрахунках;

в) грошові знаки усіх іноземних держав?

4. Що таке «валютний ринок»:

а) обмін валюти будь-яких держав;

б) механізм, який забезпечує купівлю та продаж

окремих валют, формування валютних курсів;

в) сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть

бути використані у міжнародних розрахунках?

II рівень

5. Що не є характерним для сучасної міжнародної валютної системи:

а) запровадження фіксованих валютних курсів;

б) демонетизація золота;

в) скасування офіційної ціни на золото?

6. У поточному рахунку платіжного балансу не враховують:

а) експорт товарів;

б) імпорт товарів;

в) зміни в активах країни за кордоном.

7. Золотовалютні резерви не включають в себе:

а) СДР;

б) валюти інших країн;

в) державні цінні папери.

8. Яка політика може впливати на обсяг національного виробництва за плаваючих валютних курсів:

а) монетарна;

б) фіскальна;

в) і фіскальна, і монетарна?

III рівень

9. За рахунок чого можна покрити дефіцит платіжного балансу країни:

а) девальвації національної валюти;

б) використання золотовалютних резервів країни;

в) випуску облігацій?

10. Якщо за умов плаваючого валютного курсу в країні застосують стимульовальну фіскальну політику, то:

а) обмінний курс національної валюти знизиться;

б) обмінний курс національної валюти підвищиться;

в) обмінний курс національної валюти не зміниться?

11. Що не є характерним для Бреттон-Вудської валютної системи:

а) для підтримання домовлених обмінних курсів уряди використовували валютні резерви;

б) основними інструментами міжнародних розрахунків були золото й американський долар;

в) дефіцити платіжного балансу коригувалися шляхом переміщення золота між країнами?

12. Якби ви були прихильником плаваючих валютних курсів, то з яким твердженням не погодилися:

а) валютні курси досить гнучкі і відображають внутрішній стан економіки окремих країн;

б) кожна країна сама обирає валютний курс, який заборонено виражати в золотому еквіваленті;

в) кожна країна зобов’язана зберігати курс своєї валюти стосовно будь-якої іншої?

IV рівень

13. За яких умов збільшиться активне сальдо платіжного балансу:

а) у разі збільшення експорту товарів;

б) у разі зниження реальних процентних ставок;

в) у разі підвищення темпів економічного зростання.

14. Що мається на увазі, коли йдеться про девальвацію валюти у певній країні:

а) уряд зменшив кількість грошової маси в країні;

б) внутрішня купівельна спроможність валюти знизилася;

в) зниження фіксованого курсу національної валюти відносно інших валют?

15. Як можна збільшити обсяг національного продукту

в країні за фіксованого обмінного курсу та стабільного рівня цін:

а) норму резервування для комерційних банків знизити;

б) збільшити державні видатки;

в) зменшити дефіцит бюджету країни?

16. Що, на ваш погляд, може змінити валютний курс на

валютному ринку:

а) стримування імпорту;

б) зростання доходів населення;

в) збільшення іноземних інвестицій?

Задачі

1 євро=1,2 долара. Обмінний курс становить 1,2 $ за €.

1. Визначити курс гривні по відношенню до долара США.

Гривня = 1дол.США : 8,00=0,125 дол. США

2. Ви хочете обміняти 50 євро на долари. Банк дає тобі по 1,2 долара за кожне євро. Визначити, скільки ви можете отримати доларів.

50 євро 1,2 долара=60 доларів

3. Споживчий кошик певного складу в Україні коштує 100грн. Ціна споживчого кошика=100грн. Той же споживчий кошик у США коштує 20$. Знайти курс долара по відношенню до гривні.

 

Ціна споживчого кошика (У)= 100грн.

Ціна споживчого кошика (США)= 20 $

Ціна споживчого кошика (У) / Ціна споживчого кошика (США) =

=100грн. / 20 $=5грн.

              Кросворд

___________________

|1   |   |    |   |   |   |   | А |                                              1 банкнота;

———————————

|2К |   |   |   |                                  2 курс;

——————————————

|3  |   |   |   |   |   | Ц |   |   |                                       3 облігація;

———————————————

|4І   |   |   |   |    |    |   |   |                4 іменний;

————————————-

|5  |   |   |   | Я |                                              5 емісія.

———————

 

1. В самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку.
2. Ціна, за якою цінні папери продаються та купуються на ринку.
3. Цінний папір, який засвідчує надання займу і дає право на отримання     річного прибутку у вигляді проценту.
4. Чек,виписаний певній особі без права передачі.
5. Випуск в обіг цінних паперів.

 

1. Підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання

Конспект уроку. Повторення теоретичного матеріалу підручника Радіонова І.Ф. «Основи економіки» — розділ 5, § 3. Підготовка до короткого повідомлення.

Нижче наведені вислови відомих економістів, письменників, філософів, які доцільно використовувати для мотивації учіння школярів при опрацювання теми »Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші».

— Навіть любов не зробила дурнями стількох людей, скільки мудрування про природу грошей.

Уільям Ю. Гладстон

— Дайте мені керувати грішми країни, і мені байдуже, хто ухвалює закони.

М. Ротишильд

— Робити гроші коштує грошей. Гроші — це влада і захист.

Б. Ебботт

— Щастя не в грошах, а в їх кількості.

Ю. Вільям

— Ніщо так не б’є по кишені, як порожній гаманець.

Л. Леонідов

— Влада грошей грабує країну в мирний час і влаштовує змови у воєнні часи.

Авраам Лінкольн

— Час – це гроші…. Гроші за своєю природою плодоносні і здатні приносити інші гроші.

Б. Франклін

— Потурбуйся за пенс, а фунт потурбується про себе сам.

Честерфилд

— Пам’ятайте: мільйон доларів тепер зовсім не те, що колись.

Пол Петті, мільйардер

— Придбання грошей потребує відваги; збереження грошей потребує розсудливості; витрачання грошей потребує мистецтва.

Авебах Бертольд

— Якщо в країні блукають якісь грошові знаки, то мають бути люди, у котрих їх багато.

І. Ільф і Є. Петров

— Не можливо боротися проти грошей без грошей.

Джон Стейнбек

— Того, хто говорить мовою грошей, зрозуміють у будь-якій країні.

Бен Афлек

— Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш.

Проспер Меріме

— Гроші – це свобода, викувана із золота.

Єріх Марія Ремарк

— Добробут держави забезпечують не ті гроші, які вона щорічно відпускає чиновникам, а ті, що вона щорічно залишає у кишенях громадян.

Йожеф Етвеш

— Якби все, що блищить, було золото – золото коштувало б набагато дешевше.

ВИСНОВКИ

Провівши в деякій мірі теоретично-практичне дослідження, я прийшла до висновку, що шкільна економічна освіта на сучасному етапі має такі цілі:

• ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисциплін (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менедж­менту, маркетингу тощо);
• формування в учнів економічного мислення;
• формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення;
• проведення соціальної адаптації до змін, що відбуваються в сучасному суспільстві у зв’язку з переходом до ринкових відносин;
• проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової, підприємниць­кої діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.

Ефективність досягнення цих цілей залежить насамперед від майстерності вчителя, його вмінь і навичок в поданні необхідного матеріалу. Важливим при цьому є врахування особливостей вікової групи.

Для підлітків, зокрема, притаманним є мислення на рівні формальних операцій і прагення осягти себе, харакетрним є егоцентризм.. Тому необхідним є розуміння того, що істотними властивостями підліткового мислення є здатність враховувати всі комбінації перемінних при пошуку рішення проблеми; здатність припускати, який вплив одна перемінна зробить на іншу; здатність поєднувати і розділяти перемінні гіпотетико-дедуктивним способом («Якщо є X, то відбудеться Y»).

Система цінностей підлітка частково залежить від його когнітивного розвитку. Ці цінності до деякої міри є продуктом наявного в підлітка досвіду формування моральних суджень. Якщо підліток одержує стимулюючі, але при цьому безпечні можливості розгляду моральних дилем на більш високих рівнях, то роки отроцтва і юності можуть стати часом значного морального розвитку.

Процес навчання складається з цільового, стимулюючо-мотиваційного, змістового, операційно-дійового, емоційно-вольового, контрольно-регулюючого, оціночно-результатив­ного компонентів. Цільовий компонент забезпечує усвідомлення педа­гогами і передачу учням мети викладання кожного пред­мета, його конкретних розділів і тем.  Стимулюючо-мотиваційний компонент є продовжен­ням цільового, але тільки за усвідомлення учнями їх влас­ного стимулу до діяльності. Змістовий компонент передбачає ретельне обміркування вчителем, яким повинен бу­ти зміст навчального матеріалу, конкретизування обсягу теоретичних положень, визначення умінь та навичок, які необхідно сформувати у процесі вивчення нового ма­теріалу. Операційно — дійовий (методичний) компонент охоплює всі методи та їх складові — прийоми, якими оперує кожен учитель у процесі своєї діяльності, форми організації на­вчання. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, слід зважати на те, що, хоча учні засвоюють навчальний матеріал під керівництвом учителя, цей процес є індиві­дуальним для кожного учня. Загалом, він передбачає та­ку послідовність інтелектуальних операцій: сприймання; осмислення; узагальнення; систематизація; закріплення; застосування на практиці. Емоційно-вольовий компонент виявляється через напру­ження волі учня у процесі пізнавальної діяльності.  Контрольно-регулюючий компонент містить методи контролю, самоконтролю і взаємоконтролю, якими ко­ристується вчитель паралельно з викладанням нового ма­теріалу. Оціночно-результативний компонент передбачає оці­нювання якості знань учнів.

Серед методів контролю виділяють метод усного опитування, письмовий контроль, тестові методи перевірки знань, іспити і державна підсумкова атестація, а також взаємоконтроль, самоконтроль, самооцінка,

Важливим і необхідним є застосування разом із традиційним методами навчання нетрадиційні – „мозкова атака”, дискусії, дидактичні рольові ігри. Розумне їх поєднання сприяє швидшому засвоєнню матеріалу, стимулюванню навчальної діяльності і активності учнів на уроці.

Оцінюванню підлягають теоретичні знання учнів з основ те­орії та вміння використовувати ці знання у повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і прийняття оптимального рішення; розв’язання практичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю людини, сім’ї, громади, держави, проведення порівняльно­го аналізу економічних явищ тощо. Навчальна діяльність учнів має багаторівневий характер — І рівень (початковий), ІІ рівень (середній), III рівень (достатній), IV рівень (високий).

Додаток 1.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ЕКОНОМІКИ

Рівень навчальних досягнень учня	Бал	Теоретичні знання	Уміння
І. Початковий	1       2           3	Учень з допомогою вчителя розпізнає економічні явища побутового рівня, однослівно відповідає на конкретні запитання «так> чи «ні« . Учень з допомогою вчителя: — розпізнає одне з кількох запропонованих явищ, сим­волів, понять побутового рівня, формул, виділивши їх серед інших, однослівно їх називає — відтворює деякі факти побутового рівня Учень з допомогою вчителя: — однослівно відповідає на запитання, відтворює частину теми в тому вигляді і в тій послідовності, в якій вона була представлена на попередньому уроці — з помилками характеризує окремі економічні поняття і явища	Учень бере участь в активній діяльності на уроках, однак по­требує постійної консультації і контролю з боку вчителя.   Учень з допомогою вчителя уміє використати знання з математики для розв’язання найпростіших побутових розрахунко­вих завдань     Учень уміє: — при постійному контролі і допомозі вчителя виконати розра­хункові на одну дію задачі побутового рівня — в тестових завданнях співвіднести категорії, явища та їх вла­стивості
ІІ. Середній	4               5             6	Учень з допомогою вчителя: — відтворює словами, близькими до тексту підручника, означення економічних термінів, правил, законів — частково відтворює текст підручника, у процесі відповіді допускає окремі видозміни навчальної інформації, ілюс­труючи відповідь прикладами, що наводив учитель Учень з допомогою вчителя: — дає правильне визначення окремих економічних понять, правил, законів — словесно описує економічні явища, вказує на деякі в вла­стивості — відтворює всю тему або її основну частку, ілюструючи відповідь власними прикладами Учень з допомогою вчителя: — свідомо відтворює тему, Ілюструючи 1! власними прикла­дами — розкриває суть економічних понять, формул, законів, до­пускаючи у відповідях незначні неточності — намагається співвіднести економічні явища з їх характери­стиками — намагається застосувати окремі прийоми логічного мис­лення (порівняння, аналіз, висновок)	Учень з допомогою вчителя та користуючись інструкцією уміє: — розв’язувати задачі на одну дію за відомою формулою і усно її пояснити — правильно обрати і використати необхідні математичні фор­мули     Учень уміє: — правильно виконати завдання на одну дію, оформлюючи без висновків — за інструкцією і з допомогою вчителя намагається розв’язати обчислювальні або графіків задачі на дві дії з обгрунтуванням результату, в якому є помилки Учень уміє: — правильно розв’язати задачу на дві дії, при потребі звертаю­чись за консультацією до вчителя, робить правильні обгрунто­вані висновки — з допомогою вчителя зробити частковий аналіз і порівняння економічних явищ побутового рівня, висновки — прийняти рішення щодо власних економічних Інтересів і об­ґрунтувати його
ІІІ. Достатній	7                 8                       9	Учень: — без помилок відтворює зміст теми, наводячи власні при­клада — правильно розкриває суть економічних понять, формул, законів         Учень: — володіє навчальною інформацією, яку вміє зіставляти, уза­гальнювати і систематизувати — аргументовано відповідає на поставлені запитання і нама­гається відстояти свою течку зору           Учень: • вільно володіє навчальним матеріалом, наводить аргументи на підтвердження своїх думок, використовуючи матеріали засобів масової інформації — може з допомогою вчителя відповідати на запитання, що потребують знання кількох тем	Учень уміє: — самостійно розв’язувати типові економічні графічні і розра­хункові задачі на одну-дві дії — розв’язувати якісні економічні завдання; робить аналіз, по­рівняння, висновки, у разі потреби звертаючись до вчителя — користуватися математичними знаннями для розв’язання еко­номічних задач Учень уміє: — користуватися економічними законами для розв’язання задач — будувати і читати графіки економічних процесів — відбирати необхідну додаткову інформацію для розв’язання типових завдань — аргументовано, посилаючись на закони, правила, формули, пояснювати деякі економічні процеси, що відбуваються в осо­бистому житті та житті родини Учень уміє: — самостійно розв’язувати типові завдання, виправляти допу­щені помилки — з допомогою вчителя може розв’язувати завдання, що потре­бують знання иавв тем — використовувати різні джерела інформації, користуватися ста­тистичний матеріалом — знаходити і висвітлювати практичне значення економічних знань для окремої особи, родини
IV. Високий	10                       11                             12	Учень: — вільно володіє темою, має ґрунтовні економічні знання — вільно відповідає на запитання, що потребують знання кількох тем — оцінює окремі нові факти, явища, судження його логічні і достатньо обґрунтовані — узагальнює і систематизує матеріал в межах навчальної теми, — самостійно визначає окремі ціпі власної навчальної діяльності Учень: — має системні знання з економки — має первинні знання в галузі підприємництва, менедж­менту, маркетингу                       Учень: — глибоко розуміє економічні закони і категорії — подає ідеї згідно з вивченим матеріалом, робить творчо обґрунтовані висновки — уміє аналізувати і систематизувати матеріали засобів інфор­мації — визначає порядок особистої навчальної діяльності, само­стійно оцінює її результат	Учень уміє: — працювати із спеціальною літературою (статистичні збірник, наукові журнали тощо) — свою відповідь ілюструвати схемами, графіками, прикладами з життя — провадити самоперевірку виконаної роботи — може з не зовсім повним обґрунтуванням пояснити розв’язан­ня завдань підвищеного (комбінованого) рівня     Учень уміє: — керуватися економічними законами, які впливають на прий­няття рішень, прогнозувати соціальні наслідки прийнятих рішень — прогнозувати поведінку окремих людей, груп населення в різних типах економічних систем — знаходити оригінальні (нестандартні) підходи до розв’язання економічних проблем і виконання завдань — порівнювати економічні умови в різних країнах, регіонах . пояснювати виконання завдання підвищеного або комбінова­ного рівня Учень уміє: — сформулювати економічну проблему і визначити шляхи їі розв’язання — вести дискусію з конкретного питання — розв’язувати і пояснювати задачі високої складності — аналізувати економічні і соціальні явища, користуючись відпо­відними документами (законами, постановами, указами тощо)

 Список використаної літератури

1. Аксьонова О.В. Методика викладання економіки: Навч посібник. — К.:КНЕУ, 2006. — 280 с.
2. Вивчення розділу “Загальні основи педагогіки в педагогічному інституті”. За редакцією О.А. Дубасенюк та А.В. Іванченка, Житомир, 1994.
3. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 576с. (Альма-матер)
4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
5. Грінченко О.І., Уткіна В.Б. Погляд на економічну освіту і сучасний урок економіки // Економіка в школах України. – 2006.- №10.- с. 2-8
6. Івасів Б.С. Гроші і кредит: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. – 528с
7. Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті: Навч. посіб. — Вид. 2-ге, доп. — К.: КНЕУ, 2005. — 298 с.
8. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене, 2001р. – 608с.
9. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць: Наукові записи Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 12. У 3-х частинах. Ч.3. Шлях становлення педагогічного професіоналізму у майбутніх вчителів. – Рівне РДГУ, 2000 рік, 235с.
10. Педагогіка: підручник. Кузьмінський А.І., Омелеченко В.Л. К.: Знання, 2007. — 447 с.
11. Професійна підготовка педагогічних працівників. Науково-методичний збірник. Київ-Житомир – 2000р.
12. Радіонова І.Ф. 3-те вид., доп і перероб. — Камянець-Под.: Абетка- НОВА, 2002. — 384 с.
13. Романенко В.П., Тименко М.П., Тезікова С.В. Зміст і форми орієнтації школярів на педагогічні професії. К., 1997.
14. Фібула Л.М. Педагогіка: Навч. посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. – К.: Видавничий центр “Академія”. 2006р. – 560 с. (Альма-матер).
15. Ярмаченко М.Д. Актуальні питання педагогічної науки.-К.:Знання.225.-48с.