Що є джерелом знання про духовне життя наших первісних предків? Легенди, первісні вірування і міфи, які дійшли до нас, звичаї і забобони, які збереглися, прислів’я, приказки і загадки, інші види фольклору, наскельний живопис, відкритий у XX ст., а також спосіб життя окремих племен, не займаних цивілізацією й досі. Тобто пізнати первісне мистецтво, дізнатися про перші світоглядні уявлення можна з міфів.

Первісне мистецтво носило спочатку синкретичний характер.

Міфи — продукт тривалого формування, у них можна виявити нашарування або ідеї різних епох, це історичні ідіоми. Але їх історична функція була визначена наперед потребою у впорядкуванні нагромаджених людством уявлень про світ та їх загальнозначущістю. Міфи робили світ зрозумілим, бо пояснювали походження всього сущого, тлумачили надзвичайні події (природні катаклізми, війни, епідемії); на прикладі богів і героїв підказували норми поведінки, були критерієм добра і зла. До того ж, міфи органічно вписувались у буття первісних людей, між міфом і обрядом, обрядом і життям нема жодної грані, у будь-яку важливу мить людина звертається до міфічних прототипів і знаходить правильне рішення, потрібний вихід. Міфологічна свідомість включає надприродне як обов’язковий мотив вчинків. Однак при всій їх фантастичності міфічні образи далекого світу містять глибоку, хоч не ясно виражену думку, доступну кожній людській душі з приводу речей давніх і малозрозумілих.

Перші міфи зародилися в розповідях про тотемних тварин.

Приклад — грецький міф про Персея. Аби не перетворитися на камінь, він не дивився на Горгону Медузу, а стежив за її віддзеркаленням у мідному щиті. Тільки з допомогою цих воєнних хитрощів йому вдалося вбити чудовисько. Мертвуща сила лихого ока — таке повір’я широко відоме народам світу. Можливо, то застиглий погляд динозавра трансформувався у сковуючий погляд дракона казок… Міфу про Персея передувало багато жорстоких явищ у дійсності й у фантазії народу.

Міфи були не тільки у греків. Найдавніші з відомих міфів (на межі II тисячоліття до н. е.) — це складені у Передній Азії і записані клиноподібними письменами. Багато мотивів цих міфів є і в греків, але тлумачення подій часто різне. Так, Троянська війна у міфах стародавніх шумерів почалася тому, що шумерський Зевс — Енліль за допомогою жорстокого бога Ірре (у греків богиня розбрату Еріда) кидає у людське суспільство сім’я ворожнечі між народами, тому що боги незадоволені надмірним піднесенням людини.

Міфи можуть відображати якусь історичну подію (Троянську війну, наприклад), але найчастіше вони становлять собою згустки, концентрати багатовікових спостережень (а тому, розшифровані дослідниками, служать пізнанню найдальших епох), фантастично витлумачених відповідно до рівня розвитку людини того часу, коли міф народжувався. І саме з цієї причини міф як вид духовної діяльності має можливості своєрідного відображення об’єктивної істини світу.

Скажімо, біблійний міф про Едем, про вигнання Адама і Єви. Щоб осягнути Едем як метафору еволюції людини, розшифрувати згусток історичного буття людини, у ній закодований, необхідно глибоко увійти в історію, як це зробив американський учений Карл Саган.

У первісній філософії всього світу Сонце і Місяць наділені життям і за природою своєю належать немовби до істот людських. Звичайно протиставлювані одне одному як чоловік і жінка. Але життя їх уподібнюється людському, тобто якщо у інків були можливі шлюби між братами і сестрами, то Сонце і Місяць були чоловіком і жінкою, або братом і сестрою.

Міфи інших країн розповідають про день і ніч, які втілюють ті самі життєві ситуації. Так, мексиканці мають легенди про те, як старе Сонце вигоріло і весь світ огорнула темрява, і ось тоді прадавній їх герой кинувся у вируюче полум’я, поринув у підземний морок і з’явився на сході, блискучий і боготворний, в образі Тонатіу, або Сонця. Опісля туди кинувся інший герой, але сила полум’я вже зменшилась, і він воскрес з меншим блиском і сяйвом у вигляді Мецлі, або Місяця. Є традиційні теми, які пройшли крізь міфологію багатьох народів. Наприклад, сюжет про створення світу. У шумерській міфології боги бешкетують, пиячать і сваряться. І саме з п’яних очей вони і створили людину такою недосконалою. Створення світу у Книзі Буття африканського племені куба (Конго) — результат блювоти бога. Він вивергав сонце, місяць, зірки, людей, рослини тощо.

«Початок усіх речей», або етіологічні міфи, пояснюють зміну пір року, особливості місцевості, повадки тварин — буквально все, аж до кількості яєць, які несе курка. Усьому є пояснення, обгрунтування. Міфи мали також пояснити всі суспільні порядки, звичаї, правила. Так, у стародавньому мексиканському кодексі поневолення хліборобів квотою воїнів у давнину пояснювали тим, що здавна люди, схильні до сільськогосподарської праці, уклали з більш войовничою частиною племені угоду, згідно з якою вони звільнилися від страху смерті, а натомість зобов’язалися годувати своїх панів.

Отже, в кожної спільноти людей були свої міфологічні уявлення, які однак були дещо схожими.

ВИДИ МІФІВ:

• Міф про створення Всесвіту;
• Міф про загибель Всесвіту (Апокаліпсис Іоана Богослова);
• Міф про циклічність у природі (скотарські та землеробські міфи);
• Героїчні міфи (про героїв, засновників племен — грецькі міфи про Геракла);
• Міфи про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея);
• Слід зазначити, що деякі способи класифікації в міфології розрізняють міф та леґенду: міфом вважають оповідання про богів, виникнення світу тощо, леґендою — історії про героїв-людей, засновані на історичних постатях та подіях.

КЛАСИФІКАЦІЯ МІФІВ

• Існує класифікація теорій міфу, запропонована англійським антропологом Е. Лічем
• (E. Leach). Він розділив їх на дві групи:
• 1) символічні;
• 2) функціональні

Згідно з поглядами британського вченого, теорії, що належать до першої групи,розглядають міф як сукупність символів, значення яких є позаісторичним, універсальним для різних культур та історичних періодів чи типів суспільств. Згідно з ними міф можна аналізувати сам по собі, не беручи до уваги соціальний контекст його існування.

• Представниками цих теорій, на думку Е. Ліча, є антрополог Дж. Фрезер (J. Frazer), психолог З. Фройд (S. Freud) та філософ Е. Кассірер (E. Cassirer) .
• Функціональні теорії, на думку Е. Ліча, зосереджуються на дослідженні зв’язків між міфом та соціальною дією, а тому враховують соціальний контекст, який нехтувався
• під час дослідження міфів представниками попередньої групи теорій. До представників
• функціоналізму у дослідженнях міфів Е. Ліч зараховує Е. Дюркгайма та його учнів і послідовників, а також англійського антрополога Б. Маліновського.

К. Мангайм стверджує, що міф – це такий тип знання, якому не властива критичність у сприйнятті дійсності. Окрім того, такий тип знання також містить в собі уявлення про правильний соціальний порядок

Для М. Шелера міф виступає як різновид нераціонального та непроблематичного знання.

• А. Шюц розглядає міф як один зі світів фантазмів. Згідно з його соціологічною концепцією, кожен світ фантазмів має такі особливі риси:
• • перебуваючи в світі фантазмів, індивід викидає певні елементи реальності, заміщуючи їх певними фантазіями та уявленнями; окрім того, тепер індивід не повинен долати опір реальності;
• • прагматичний мотив перестає домінувати в природній установці індивіда;
• • також індивід позбувається уявлень про інтерсуб’єктивний час та простір

Б. Маліновський розрізняє дві форми міфу: “коротке” оповідання та “розширене”. Перше – це традиційне розуміння міфу, тобто розповідь як текст.

• Натомість “розширене” оповідання – це текст міфу, але також і соціальна структура
• суспільства, в якому міф існує . На думку англійського антрополога, смисл міфу не можна зрозуміти лише з “короткого” оповідання, тобто самого тексту міфу, оскільки значення міфу можна зрозуміти лише з соціального контексту. Відповідно в міфі міститься більше, аніж в розповіді самій по собі.