1. Розробка і розв’язання економічної проблеми, як показник наукового прогресу

Науково-технологічний прогрес, що супроводжує людську цивілізацію, за своїми наслідками для навколишнього природного середовища та стану природно-ресурсного потенціалу неоднозначно оцінюється в суспільстві. Багато людей схильні розглядати його як фактор посилення та інтенсифікації негативного впливу на довкілля, і для цього є певні підстави. Досить лише згадати наслідки Чорнобильської катастрофи, а менш масштабних прикладів можна навести безліч.

Але в цілому це хибна точка зору, принаймні вона не є конструктивною, оскільки не враховує об’єктивність процесу розвитку як іманентно властивого цивілізації взагалі.

Науково-технологічний прогрес уже за своїм визначенням — це розширення можливостей більш ощадливого використання природно-ресурсного потенціалу і його відтворення, екологізації суспільного виробництва та всієї людської життєдіяльності.

У змісті цього явища за його проявами має розрізнятись два головних аспекти — економічний і власне техніко-технологічний прогрес. У першому розумінні — економічному, науково-техно­логічний прогрес, сприяючи росту суспільного благополуччя, значно розширює економіко-фінансові можливості держав для здійснення еколого орієнтованих зрушень як у структурі національних господарств, так і у техніко-технологічній базі суспільного виробництва.

В економічному аспекті науково-технологічний прогрес забезпечує позитивні зміни у співвідношенні економічних і екологічних інтересів як щодо окремих суб’єктів суспільного виробництва (підприємств), так і щодо народного господарства в цілому. Відсутність чи уповільнення прогресу гальмує такі зміни.

Україна може бути красномовною ілюстрацією взаємозв’язку економіки і екології. Тут впроваджено практично весь арсенал методів економічного механізму природокористування і охорони навколишнього середовища. Але, враховуючи важкий економічний стан підприємств та кризові явища в економіці в цілому, відповідні платежі (збори) встановлено зараз на низькому рівні. Сума їх надходження за абсолютними показниками не компенсує втрат суспільства, не дозволяє виділяти достатні кошти на екологізацію. З другого боку, підприємства, застосовуючи застарілі «природомісткі» технології і сплачуючи низькі (нееквівалентні) збори за забруднення довкілля, за землю, воду тощо, не мають економічних стимулів для вдосконалення виробництва. Ситуація консервується, екологічні проблеми не вирішуються, навіть загострюються, науково-технологічний прогрес певним чином блокується, тому збереження такого балансу є дуже небезпечним.

В другому, більш звичному розумінні, науково-технологічний прогрес означає розвиток і розширення технічних засобів і технологічних можливостей у всіх сферах людської діяльності. Щодо природних ресурсів, які використовуються в процесі людської життєдіяльності, він має надзвичайно багатоаспектний прояв. Головними складовими його впливу є такі:

повніше використання наявних джерел природних ресурсів і скорочення втрат при їх первинному вилученні (з надр тощо). Це стримує освоєння нових об’єктів (родовищ корисних копалин, лісових площ тощо) і зменшує таким чином техногенний тиск на навколишнє природне середовище;

повніше, економніше та ощадливіше використання видобутих природних ресурсів — мінеральної сировини і палива, деревини, води тощо. Це по суті процес інтенсифікації, оскільки дозволяє отримувати більше продукції та енергії з одиниці задіяних природних ресурсів;

розширення можливостей зменшення негативного техногенного впливу на природні ресурси (забруднення ґрунтів, води і повітря), що дозволяє відвертати погіршення їх якості. Це забезпечується як впровадженням досконаліших технологій, так і засобів очищення викидів та локалізації забруднень;

розширення використання відходів виробництва та споживання як сировинних та енергетичних джерел. Це збільшує відповідні резерви, стримує освоєння нових джерел тощо;

все ширший перехід на вторинне ресурсовикористання, рециклінг матеріалів, їх рекуперацію (відновлення властивостей) тощо.

Реально зазначені складові впливу науково-технологічного прогресу найчастіше перехрещуються, взаємодоповнюють одна одну. Але в практичному сенсі виокремлення деяких із зазначених проблем сприяє застосуванню програмно-цільових методологій і прискоренню їх вирішення.

Основними елементами економічної системи є, по-перше, спосіб узгодження діяльності суб’єктів господарського життя, або спосіб розв’язання основних проблем організації економіки; по-друге, власність на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага.

Господарське життя будь-якого суспільства передбачає узгодження і розв’язання безлічі проблем. Серед них є три, які називають основними, або фундаментальними, проблемами організації економіки: що виробляти ? як виробляти ? для кого виробляти ?

Що виробляти?

Наприклад,в твоєї сім’ї є ділянка землі. На ній можна вирощувати овочі, плодові дерева; на ній можна побудувати будинок и здавати в оренду; або просто залишити для відпочинку. За фінансової скурти, напевно, доцільно щось на ній вирощувати і продавати на ринку. Але для цього слід спочатку дослідити, що користується попитом на ринку, чого там бракує. Будь-якого виробника хвилює багато питань: Які блага та в якій кількості виробляти? Скільки кожного з товарів має виробити економіка і скільки кожної з послуг варто запропонувати? І коли це зробити? Що сьогодні слід виробляти — одяг чи взуття, небагато високоякісних дорогих сорочок чи багато дешевих? Чи виробляти багато предметів споживання й небагато товарів виробничого призначення, чи навпаки? Проблема полягає і в тому, що виробник має обмежену кількість ресурсів, що можна одночасно використати для виробництва конкретного товару. Тому треба визначитись, що виробляти зараз, а що згодом.

Як слід виробляти блага?

Розв’язуючи першу проблему, виробники обирають найкращі способи виготовлення того чи іншого комплексу благ. Наприклад, ваша родина вирішила вирощувати овочі. Для цього вам необхідно проорати землю. Як? Плугом чи лопатою? А, може, варто придбати/орендувати трактор? Отже,ви починаєте вирішувати,яку технологію краще обрати.

Також виробники,вирішуючи питання, як виробляти товар, мають відповісти на питання 😕 Які технології та ресурси слід використовувати для виробництва продуктів? Із чого краще виробляти електроенергію — з нафти чи з вугілля? Хто має обробляти землю, а хто навчати учнів та студентів? Як доцільніше виробляти блага — за допомогою машин і механізмів чи ручної праці? На приватних чи державних підприємствах?

Для кого виробляти блага?

Кому пожинати плоди економічних зусиль, тобто як розподіляти виготовлені блага між різними індивідами та домогосподарствами? Яке ми хочемо мати суспільство — де мало багатих і багато бідних, чи в якому переважає середній клас, а багатих і бідних обмаль?

2. Необхідність забезпечення понятійної чистоти категоріального апарату економічної теорії

Економічна теорія, виконуючи свої функції, відповідає на запитання про те, що і чому відбувається в економіці, і здійснює важливий вплив на економічну політику держави та розвиток права. Економічна теорія вивчає економічні явища і процеси, виявляє закономірності та тенденції розвитку економіки, дає рекомендації | державі (уряду) про шляхи її вдосконалення. Держава розробляє програми економічних заходів, які мають забезпечити досягнення певних цілей та завдань: стабілізацію та економічне зростання, повну та ефективну зайнятість, соціальний захист населення, розвиток і вдосконалення ринкових відносин.

Розглядаючи категоріальний апарат як “азбуку” економічної науки, необхідно стандартизувати економічну термінологію. Ця необхідність підтверджується результатами аналізу. Вихідними елементами категоріального апарату є поняття і категорії. Економічні категорії виражають певні виробничі відносини, отже, якщо капітал є виразником капіталістичних відносин, то фонди – соціалістичних. Тобто зміна назви мала абсолютно політичний характер і зовсім не міняла економічного змісту капіталу.

Економічна наука у великій кількості випадків не спромоглася надати адекватних теоретичних концепцій та практичних механізмів вирішення достатньо широкого кола сучасних проблем.

Певним недоліком сучасної економічної науки є дещо зневажливе, не чітке ставлення до визначення еко-номічних категорій та понять, які є базовими цеглинками розробки нових концепцій, законів, закономірностей. Саме тому сьогодні існують десятки, сотні і іноді тисячі визначень одного і того ж самого поняття в світовій економічній літературі. Це стосується, наприклад, понять «маркетинг», «глобалізація», «конкуренція», «ризик». Але ж, аксіоматично, що від правильності і чіткості визначення саме категоріального апарату залежить як і суть тих або інших концепцій, так і, що особливо важливо, для удосконалення практичної підприємницької діяльності суб’єктів економічних відносин.

Фінансово-економічна криза 2007-2009 pp. наочно продемонструвала слабкість теоретичних концепцій сучасної економічної науки і надзвичайно актуалізувала необхідність розробки нових підходів для обґрунтування економічних програм післякризового розвитку країн світу. Це, в свою чергу, вимагає особливої уваги до дотримання чіткої методології наукових досліджень взагалі і, до розробки понять і категорій, зокрема.

Різноманітні теоретичні та практичні аспекти глоба-лізації та підприємницьких ризиків достатньо широко вивчаються вітчизняними та закордонними фахівцями. В їх працях розглядається сутність процесів глобалізації (Т. Палмер, Т. Фрідман, І. Шаріф), її форми (Ф. Гордон, А. Панарін), етапи розвитку (М. Штюрмер, А. Уткін), сучасні проблеми як окремих національних господарств, так і світової економіки загалом, обумовлені глобалізацією (М. Макпуган, Г. Мартін, X. Шуман).

Економічна наука, як і будь-яка інша сфера наукової діяльності, використовує в якості свого методологічного фундаменту філософські категорії, які формують самий перший рівень системи категорій. На другому рівні вибудовується категоріальний апарат економічної теорії, а на третьому формуються категорії конкретних економічних дисциплін.

В якості прикладу можемо навести одну із трьохрів- невих фундаментальних категоріальних зв’язок капіта-лістичної економіки, — «відчуження людини — експлуатація — рентабельність виробництва», яка слугувала дієвим методологічним інструментом пізнання дійсності не лише в 19 сторіччі, але її з успіхом можливо застосову-вати і в умовах сучасного українського капіталізму.

Економічні категорії використовуються для теорети-чного вираження виробничих відносин, які складаються між людьми в ході суспільного виробництва. За допомо-гою категорій наука досліджує процеси та явища еко-номічної сфери життєдіяльності суспільства, а також аналізує інтереси суб’єктів суспільного виробництва, які персоніфікують собою реальні виробничі відносини. Зовнішньою формою прояву економічних категорій є економічні поняття, які фіксують зовнішні характеристики об’єкту дослідження.

Особливих проблем із застосуванням вищезазначе-ного трьохрівневого підходу в дослідженнях вітчизняних вчених-економістів не спостерігається, оскільки значна більшість наших колег свого часу отримала ґрунтовні філософські знання в сфері діалектичного матеріалізму. Тому, тією мірою, якою вони спираються на усталені, перевірені часом, марксистські підходи до аналізу капіталістичних відносин, результати їх досліджень цілком адекватно відображають сутність процесів, які відбуваються в українському суспільстві.

Проблеми, головним чином, виникають під час конс-труювання нових категорій і понять. За свідченням росій-ських вчених, які займаються цією проблематикою «пога-но обстоять справи із детальним опрацюванням самих низових категорій. А там, де деталей не видно, їх нама-гаються винайти, домислити відповідно до існуючої дог-ми. У результаті, існування суспільних і не лише суспіль-них наук йшло і йде за власними законами, а існування об’єктивного і суб’єктивного життя — за власними» [5].

Окремі спроби формалізувати конструювання еконо-мічних категорій мають обмежений характер. Так, вказу-ється на те, що «в структурі кожної економічної категорії необхідно виділяти аспект, який відбиває розвиток про-дуктивних сил та еволюцію виробничих відносин (або форм власності). Отже, у кожній економічній категорії з урахуванням структури економічної системи відобража-ються і зв’язки, і відносини між людьми у процесі привла- снення^ об’єктів власності, з одного боку, та виробничі зв’язки між людьми у процесі праці, створення матеріа-льних благ, взаємодії людини з природою — з другого» [6]. Дещо ширшим є інший підхід до визначення структури категорії, згідно якого вона має складатися з певного числа елементів. «Економічна категорія як теоретична абстракція повинна мати певну структуру наукового опи-су: головна функція виробничих (економічних) відносин, що відокремлюються в певну якісно визначену категорію; основні специфічні ознаки категорії; форми і зміст кате-горії, місце категорії в системі суспільного відтворення» [7]. Однак, лише просте перераховування компонентів економічної категорії, яке не супроводжується спеціа-льною методикою її послідовного конструювання, не здатне позитивно вплинути на ситуацію.

Для конструювання економічних понять і категорій пропонується наступний алгоритм, за допомогою якого дослідник в змозі проаналізувати існуючі точки зору та сконструювати власну категорію чи поняття.

Перший етап. Потрібно скласти якомога більший перелік визначень категорії чи поняття, що досліджуються, які представлені в існуючій світовій та вітчизняній літературі. З цією метою використовується як традиційний бібліотечний пошук по друкованим працям (монографії, статті, підручники, дисертації тощо), так і Інтернет-пошук із залученням широкого кола джерел інформації.

Другий етап. Будь яка економічна категорія чи поняття має складатися з трьох основних складових. Перша складова описує найбільш суттєву сторону явища, яке досліджується. За допомогою другої складової дослідник повинен вказати на те, яким саме чином відбувається розгортання сутності явища в рамках певного, чітко визначеного змісту. Нарешті,використовуючи третій, останній компонент визначення категорії (поняття), ми маємо вказати до якого саме результату в економічній системі призводить реалізація даного явища.

Третій етап. Наявність таблиці суттєво полегшує проведення аналізу точок зору з метою узагальнення існуючих в літературі підходів щодо розкриття суті економічного явища, його змісту та результату. На цьому етапі дослідник має вирішити наступне завдання, — по можливості, «розкласти» кожне визначення категорії на три складові її структури та занести їх у відповідні стовпчики таблиці.

Четвертий етап. Під час даного етапу відбувається класифікація існуючих підходів до визначення категорії (поняття), для чого дослідник, по — перше, виявляє спільні риси у представлених в таблиці визначеннях, та, по-друге, з’ясовує відмінності в них. Це дає можливість виявити, в чому полягає специфічність точок зору.

Для класифікації підходів пропонується використати спеціальну таблицю, в якій стисло зазначається сутність поняття, наявність у визначеннях змісту та результату. Таблиця допомагає визначити спільні характеристики сутності явища, які присутні у підходах різних авторів. У колонці «Суть явища» робиться стільки допоміжних колонок, скільки виявляється підходів до опису сутності явища.

П’ятий етап. Ретельно виконанні завдання попередніх етапів є ґрунтовною основою для проведення критичного аналізу виявлених підходів до формулювання категорії (поняття), яка знаходиться в полі зору дослідника. Основні принципи критичного аналізу полягають у

• послідовності — мають бути проаналізовані всі три компоненти структури визначення категорії,
• комплексності — мають бути розглянуті всі наявні визначення,
• об’єктивності — мають бути встановлені переваги та недоліки існуючих визначень.

Особливо строго дослідник має дотримуватися останнього принципу, оскільки вибірковий відбір лише тих визначень, які відповідають поглядам дослідника та ігнорування всіх інших, здатен суттєво вплинути на кінцевий результат застосування алгоритму.

Шостий етап. Основним етапом у алгоритмі, що розглядається, є формулювання авторського визначення категорії (поняття) з дотриманням трьохкомпонентного підходу до її структури. На даному етапі дослідник, використовуючи наявні в літературі визначення, та спираючись на власні підходи до розуміння сутності економічного явища або процесу, конструює власне визначення.

Сьомий етап. Заключним є етап, в рамках якого автор з’ясовує, яким саме чином сконструйоване ним визначення може бути застосоване в якості основи для побудови концепції практичного використання категорії (поняття).

Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник/ Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 651 с.
2. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. — К.: Знання , 2006. — 481 с.
3. Дратвер Б. Економічна теорія: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник,; Мін-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.К.Винниченка . — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. — 256 с.
4. Економічна теорія: Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 779 с.
5. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В.Д.Базилевича. — 3-тє вид., доп. і перероб.. — К.: Знання-Прес, 2004. — 615 с.
6. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич, Надія Гражевська; За ред. В.Д.Базилевича. — 6-те вид., доп. і пе-рероб.. — К.: Знання-Прес, 2007. — 719 с.
7. Крупка М. Основи економічної теорії: Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. — К.: Атіка, 2001. – 343 с.
8. Лановик Б. Економічна теорія: Курс лекцій/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. — 6-те вид., стереотип.. — К.: Вікар, 2006. — 405 с.
9. Мочерний С. Економічна теорія для менеджерів: Навчальний посібник для студентів вищих нав-чальних закладів/ Степан Мочерний, В. М. Фомішина, О. І. Тищенко. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. — 624 с.