1. Методи планування поточних витрат підприємства. Розрахунок витрат за техніко-економічними факторами

Головною метою підприємства в ринкових умовах є підвищення конкурентоспроможності виробництва та досягнення максимального прибутку, величина якого визначається як різниця доходу від реалізації товарів і поточних витрат на їх створення і збут, тому важко переоцінити роль аналізу витрат та управління ними. Сучасні умови господарювання та підвищення ролі новітніх технологій у світі висувають нові вимоги до системи управління витратами. Існує декілька основних причин, які змушують організації постійно працювати над оптимізацією своїх поточних витрат та шукати шляхи економії ресурсів: створення додаткових грошових резервів для інвестування у власний розвиток, необхідність зменшення собівартості продукції або послуг для зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку, а також збільшення обсягів виробництва продукції.

За економічною сутністю витрати є грошовим вираженням витрачених за певний період чинників виробництва, необхідних для здійснення підприємництвом своєї виробничої і реалізаційної діяльності, тобто витрат різних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу і розподілу продукції, також до витрат варто відносити втрачені економічні вигоди, пов'язані з упущеною можливістю найоптимальнішого застосування своїх ресурсів.

Під поточними витратами зазвичай розуміють ті витрати підприємства, що пов'язані безпосередньо із виконанням підприємством своєю основної функції – виготовлення продукції, і відносять до них витрати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріалів, оплату праці, загальновиробничі та накладні витрати. Поточні витрати майже завжди здійснюються в натуральній та грошовій формах. Але для оцінювання результатів діяльності підприємства вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки лише вона виражає вартість продукції.

В ринкових умовах управління поточними витратами як засіб досягнення високого економічного результату виробничо-господарської діяльності підприємства орієнтується не тільки на їх зниження, а й на зростання прибутку і забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

Теоретичним підґрунтям управління витратами має стати маржинальний підхід, в якому взаємопов'язане економічний і бухгалтерський підходи до грошової оцінки витрат і прибутку, а також розроблено критерії підвищення ефективності господарської діяльності підприємства та оптимізації використання факторів виробництва. В той же час особливістю витрат як об'єкта управління є динамізм, що створює певні проблеми під час їх оцінювання й аналізу.

При стратегічному і поточному плануванні діяльності підприємства, зниження поточних майбутніх витрат та ефективність використання його ресурсів досягаються завдяки створенню комплексного методичного забезпечення, до якого варто включити: аналіз беззбитковості виробництва, маржинальний аналіз витрат і прибутку, функціонально-вартісний та техніко-економічний аналіз.

Планування поточних витрат здійснюється за допомогою нормативного методу шляхом розроблення бюджету потреб у матеріалах, бюджету загальновиробничих витрат, бюджету прямих витрат на оплату праці, бюджету витрат на збут, бюджету виробничої собівартості продукції, бюджету загальногосподарських витрат на базі бюджету реалізації продукції.

Для ефективного управління витратами велика роль надається формуванню адміністративно-управлінських та виробничих центрів відповідальності, які безпосередньо впливають на витрати ресурсів у натуральному вираженні, а також на їх види, величину, структуру, рівень і динаміку.

Під час проведення аналізу витрат підприємства варто враховувати обсяги та структуру випуску продукції, ефективність використання персоналу підприємства та основних фондів, а також рівень собівартості продукції, що дозволить чітко встановити джерела покриття та ефективність використання грошових коштів підприємства і визначити основні заходи для їх оптимізації.

Для визначення повної структури та обліку витрат їх розподіляють на дві основні групи: перша група витрат включається до собівартості реалізованої продукції, а друга обліковується відокремлено.

До першої групи відносять витрати на придбання сировини і матеріалів, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію та інші операційні витрати. До другої ж відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Облік витрат – відображення витрат, що здійснюються на підприємстві протягом певного періоду, пов’язаних з процесами постачання, виробництва і реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Таке відображення забезпечує отримання вичерпаної інформації, необхідної для того, щоб управляти витратами підприємства, оцінювати його діяльність шляхом визначення фінансових результатів, визначати оптимальну структуру витрат та впроваджувати методи по їх зниженню

Існують три загальні методи обліку витрат, які забезпечують досягнення визначеної мети та вирішення конкретного завдання: нормативний, оперативного контролю та фактичної собівартості. Ці методи повинні бути гнучкими, простими у використанні і дозволяти в оперативному порядку отримати необхідну інформацію. При цьому оперативність інформації значно важливіша від точності, оскільки своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і отримання економії засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі господарської діяльності на підставі первинної документації і поточних облікових записів.

2. Види та класифікація прибутку

Термін «прибуток» є наріжним каменем у системі економічних категорій і від правильності його трактування значною мірою залежить об’єктивність оцінки економічної ефективності через систему відповідних показників та правильність розуміння критерію ефективності. Тому важливість адекватного трактування даної категорії обумовлюється як теоретичними, так і прикладними аспектами вирішення цієї проблеми.

З метою більш глибокого та правильного розуміння прибутку як кінцевого результату діяльності господарюючого суб’єкта, на нашу думку, важливо звернути увагу на підходи до класифікації прибутку за різними критеріями. У цьому зв’язку за даними деяких авторів [6], нині існує більше, ніж 20 класифікаційних ознак прибутку, що вже само по собі красномовно демонструє стан проблеми й ставить під сумнів можливість її однозначного вирішення.

Впровадження в економічний обіг показників нормального й економічного прибутку зумовило можливість для підприємства визначати ефективність своєї діяльності не тільки відносно стратегічних конкурентів, а й відносно всіх інших суб'єктів господарської діяльності та економіки загалом.

Під нормальним прибутком (або альтернативною вартістю капіталу) розуміють мінімальну плату (дохід), якою мають винагороджувати за підприємницькі здібності, щоб стимулювати їх використання у практичній діяльності. Він можливий у ситуації, коли загальна виручка (дохід) підприємця дорівнює загальним витратам підприємства, обчисленим з урахуванням втрачених можливостей для всіх використовуваних ресурсів.

Економічний прибуток є різницею між сукупними доходами і сукупними економічними витратами, що включають альтернативні витрати розподілу капіталу власника за певний період. Від'ємне значення величини економічного прибутку свідчить про неефективне використання капіталу. В такій ситуації найкраще рішення — змінити напрям діяльності, знайти використовуваним ресурсам краще, більш прибуткове застосування або терміново зменшити витрати виробництва. Позитивний економічній прибуток утворюється тоді, коли ресурси виробництва, що запроваджуються, приносять найбільшу вигоду з усіх існуючих альтернативних варіантів. Якщо змінні витрати перевищують дохід підприємства, то величина економічного прибутку від'ємна, тобто підприємство працює зі збитками. Одержання економічного прибутку свідчить про ефективне використання ресурсів на підприємстві. Його наявність або відсутність є критерієм успіху підприємства, стимулом залучення додаткових ресурсів або їх вилучення і використання в інших сферах.

Не претендуючи на повноту висвітлення й глибину аналізу існуючих поглядів, як і на остаточність висновків, на основі аналізу результатів наукових досліджень, висловимо власне бачення підходів до класифікації прибутку з точки зору предмету нашого дослідження (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація прибутку за основними ознаками

Класифікаційна ознака	Види прибутку
Залежно від методики розрахунку	Бухгалтерський, економічний
Залежно від мети обліку	Обліковий, податковий
Залежно від виду діяльності	Від звичайної діяльності, від надзвичайної діяльності
Залежно від інфляційних процесів	Реальний, номінальний
Залежно від цільового використання	Реінвестований, спожитий
Залежно від алгоритму розрахунку	Валовий, від звичайної діяльності до оподаткування, після оподаткування, чистий

Оскільки кожен із наведених у таблиці видів прибутку є більш-менш зрозумілим, то ми вважаємо, що немає потреби у висвітленні їхньої суті. Насамкінець зазначимо, що в законодавчому полі України термін «прибуток» трактується з кількісної точки зору (фінансовий результат, що визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами за певний період) й визначення не суперечать одне одному.

Необхідність правильного трактування змісту поняття «прибуток» цілком закономірна тому, що він є чи не найважливішою економічною категорією, без вивчення якої неможливо визначити науковий підхід до вирішення концептуальних питань підвищення ефективності виробництва [2, с. 5].

Сьогодні ситуація не змінилася, бо й нині термін «прибуток» використовується в різних значеннях. Так, тлумачний словник сучасної української мови трактує прибуток як: 1) сума, яка складає різницю між доходом і витратами; 2) дохід одержаний від якої-небудь діяльності; 3) приріст, збільшення чого-небудь. У тлумачно-термінологічних словниках економічних термінів прибуток (англ. profit; нім. – Gewinn; фр. – profit; пол. – zysk) розглядається як одна з форм чистого доходу, що виражає вартість додаткового продукту, й виникає у разі перевищення сукупних доходів над сукупними витратами [4, 5].

В залежності від виду діяльності, в рамках якої отримано прибуток, він поділяється на:

· прибуток від реалізації по основній діяльності;

· прибуток від реалізації по неосновній діяльності;

· від фінансових операцій;

· від неопераційної діяльності;

· від лізингової діяльності.

В залежності від порядку визначення прибуток буває таких видів:

Економічний підхід

· балансовий прибуток — кінцевий результат всіх видів діяльності;

· прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства — різниця між балансовим прибутком і податком на прибуток;

· чистий прибуток — різниця між прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства та штрафними санкціями щодо підприємства;

Бухгалтерський підхід

· прибуток від звичайної діяльності до оподаткування — різниця між валовими доходами і валовими витратами (разом з амортизаційними відрахування);

· прибуток від звичайної діяльності — різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і податком на прибуток;

· чистий прибуток — сума прибутку від звичайної діяльності і надзвичайних доходів (витрат).

Від методики оцінки:

· номінальний прибуток — той що фактично отримано;

· реальний прибуток — номінальний прибуток з урахуванням впливу інфляції.

В залежності від цілі визначення:

· бухгалтерський (балансовий);

· економічний прибуток — визначається як виручка від реалізації – валові витрати – альтернативні вигоди (витрати).

В залежності від розміру:

1. Мінімальний прибуток — прибуток, розмір якого після сплати податків задовільняє уяву власників про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Як правило, цей рівень дорівнює середній процентній ставці на депозитному ринку.

2. Нормальний прибуток — прибуток, який відповідає нормі прибутковості на вкладений капітал у галузі.

3. Цільовий (необхідний) прибуток — прибуток, що відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий і соціальний розвиток і утворюється за рахунок чистого прибутку.

4. Максимальний прибуток — прибуток, що пов'язаний з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку на максимізацію прибутку. Отримується в тому випадку, коли граничні витрати дорівнюють граничним доходам.

Прибуток посідає одне з найважливіших місць у системі вартісних інструментів товарного виробництва. Прибуток – це економічна категорія, яка представляє собою сукупність економічних відносин, що відображають результат ефективної взаємодії всіх факторів виробництва у формі додаткового продукту, і є частиною доходу (виручки) підприємства, що залишається після покриття понесених у процесі господарської діяльності витрат. Як об’єктивна економічна категорія прибуток створюється в сфері виробництва та реалізується в процесі обміну. Разом із цим треба зазначити, що абсолютний розмір прибутку не може бути достатньою основою для характеристики ефективності роботи підприємства, адже величина прибутку, яку воно отримує, залежить (за інших рівних умов) від обсягу виробництва, який зумовлюють багато інших чинників.

Список використаної літератури

1. Ареф'єва О. Економіка підприємства: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Європейський ун-т. — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2005. — 238с.
2. Афанасьєв М. Економіка підприємства: Навч.-метод. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД "Інжек", 2007. — 320с.
3. Бойчик І. Економіка підприємства: навч. посіб.. — Вид. 2-е, доп., перероб. — К. : Атіка, 2007. — 528c.
4. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом . — К.: МАУП, 2006. — 350 с.
5. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 487 с.
6. Головінов М. Економіка підприємства: навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / Донецький національний ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган- Барановського. — Донецьк : ДонНУЕТ, 2008. — 266c.
7. Дацій О. Економіка підприємства: Навч. посіб. — Запоріжжя : ГУ "ЗІДМУ", 2004. — 224с.
8. Економіка підприємства: Підручник/ ред. : Й. М. Петрович. — 2-ге вид., виправл.. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 579 с.
9. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. – 777 с.
10. Ковальчук І. Економіка підприємства: навч. посіб.. — К. : Знання, 2008. — 679с.
11. Кондратюк О. Економіка підприємства: навч.-метод. посібник / Європейський ун-т. — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2006. — 287c.