Спостереження у соціології — реєстрація соціальних процесів, явищ або їх окремих елементів.

Спостереження як джерело інформації має свої специфічні особливості. Спостерігати можливо тільки те, що відбувається у присутності соціолога. Це суттєво ускладнює дослідження динаміки, генези соціальних явищ і процесів. Процедура спостереження трудомістка. Дослідник у спостереженні безпосередньо контактує і взаємодіє з реальними соціальними явищами.

Переваги методу спостереження роблять його важливим джерелом інформації при аналізі соціальних процесів, явищ. Спостереження дає змогу безпосередньо стикатися з конкретними проявами важливих соціальних явищ і процесів в усій складності зв’язків і залежностей, які впливають на них. Воно допомагає конкретизувати і поглибити уявлення процесів і явищ, відтворюваних на основі інших джерел інформації.

Наприклад, аналіз документів (протоколів, журналів обліку зауважень і пропозицій тощо) є ефективним і економічним методом при вивченні зборів працівників у виробничому колективі. З його допомогою можна виявити рівень виробничої активності окремих груп робітників, зміст зауважень і пропозицій тощо. Водночас вибіркове спостереження реальної практики зборів сприяє виявленню конкретних чинників, які впливають на виробничу активність працівників: організація і процедура зборів, морально-психологічна атмосфера, поведінка керівників, профспілкових лідерів тощо.

Суттєва особливість спостереження у соціології полягає в емоційності сприйняття соціологом об’єкта спостереження. Немає неупереджених дослідників, і про це теж не слід забувати, дбаючи про об’єктивність даних спостереження. Ще одна особливість — складність, а інколи й неможливість повторного спостереження. Тому до спостереження треба ретельно готуватися. З цієї причини воно рідко може бути основним методом збору інформації. Як правило, спостереження використовують разом з іншими методами.