Відповідно до п.1 ч.1 ст. 195 Цивільного кодексу України [1] пайові цінні папери засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та також частини майна при ліквідації емітента. Таким чином, законодавець окреслює комплекс корпоративних прав, які посвідчуються пайовими цінними паперами.

У науковій літературі права, які посвідчуються акцією (єдиним пайовим цінним папером за чинним законодавством України), поділяють на немайнові та майнові [2, с.114; 3, с.75]. Крім цього, у ч.1 ст. 100 Цивільного кодексу (ЦК) України зазначається, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом, яке не може окремо передаватися іншій особі. Як бачимо, у самому ЦК України визначається правова природа окремих складових корпоративних прав, тобто їх належність до немайнових чи майнових прав.

До майнових прав, які посвідчуються пайовими цінними паперами, належать:

• право на отримання після повної сплати вартості акцій бланку акцій (сертифіката на сумарну номінальну вартість акцій), якщо пайові цінні папери випущені у документарній формі, або виписки з рахунку у цінних паперах, що ведеться зберігачем, якщо випуск пайових цінних паперів здійснено у бездокументарній формі [2, c. 114; 3, c.75];
• право на участь у розподілі прибутку акціонерного товариства (одержання дивідендів), для власників привілейованих акцій – право на отримання фіксованого відсотка, визначеного умовами емісії, незалежно від прибутку емітента;
• право на отримання частини вартості майна товариства у разі його ліквідації;
• переважне право всіх акціонерів придбати додатково випущені акції у кількості, пропорційній їхній існуючій частці у статутному фонді;
• право на власний розсуд розпоряджатися належними пайовими цінними паперами [2, c. 114; 3, c.75];
• переважне право акціонерів ЗАТ на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства (ч.3 ст. 81 Господарського кодексу України [4]);
• право на відшкодування збитків, пов’язаних із зміною статутного фонду товариства;
• право вимагати викупу акціонерним товариством акцій, які належать акціонеру, на вимогу останнього передбачених законом або статутом випадках;
• право на отримання інших дистрибуцій, передбачених статутом емітента.

Відповідно до ч.2 ст. 190 ЦК України (зміни і доповнення від 15 грудня 2005 року) майнові права є неспоживною річчю; майнові права визнаються речовими. Проте зазначена норма є спірною.

У ст. 179 ЦК України дається визначення поняття “річ”. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Отже, з цього слід зробити висновок, що річ за своєю природою не може бути абстракцією; це предмет, який існує у певній матеріалізованій формі, має фізичні, хімічні та інші властивості, завдяки яким може задовольняти ті чи інші потреби і тому має певну цінність [5, с. 168]. Таким чином, поняття речі у цивільному праві не є безмежним. Неспоживною вважається річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (ч.2 ст. 185 ЦК України), тобто її зношування та втрата цінності відбуваються поступово [5, с. 171]. Майнові права не можна вважати предметом матеріального світу, вони не мають форми, властивостей, які притаманні речі; зрештою, майнові права не втрачають своєї цінності при їх здійсненні чи нездійсненні. Крім цього, відповідно до ст. 177 ЦК України майнові права вважаються самостійним об’єктом цивільних прав. Вище зазначене підтверджує те, що через свої особливості майнові права, зокрема майнові права, які посвідчуються пайовими цінними паперами, не можуть бути неспоживною річчю.

Не можна погодитися також із тим, що майнові права вважаються речовими. Речові права відомі ще римському приватному праву. Речовим визнається право особи на річ, за яким забезпечується задоволення її інтересів шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб. До характерних ознак речових прав належать [6, с.156; 7, с.5,6]:

• абсолютний характер:

— у речових правовідносинах одна із сторін (зобов’язана) чітко не визначена, тобто зобов’язаним вважається кожен учасник цивільних правовідносин;

— здійснення речового права його суб’єктом забезпечується пасивною поведінкою зобов’язаної сторони, на яку покладається обов’язок утриматися від вчинення дій;

• об’єктами цих прав виступають речі;
• наявність такої специфічної властивості, як “право слідування”: при переході права власності на річ інші речові права не припиняються, а слідують за річчю;
• наявність особливих способів захисту: віндикація, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, визнання права власності тощо;
• усі речові права припиняються із загибеллю речі.

Власник пайового цінного паперу перебуває у цивільно-правових відносинах з емітентом, тобто акціонерним товариством, яке здійснило випуск пайових цінних паперів. З цього слід зробити висновок, що відносини щодо здійснення майнових прав, які посвідчуються пайовими цінними паперами, не мають абсолютного характеру, а отже, не можуть бути речовими. Це зобов’язальні відносини, яким властивий відносний характер. Для здійснення захисту майнових прав не можуть застосовуватися речово-правові способи захисту. Наприклад, не можна витребувати майнові права з чужого незаконного володіння.

Потрібно розрізняти право на пайовий цінний папір та права, які посвідчуються пайовими цінними паперами. Право на цінний папір є правом власності, тобто речовим правом, оскільки цінний папір вважається різновидом речі [8, с. 50]. Правова природа прав з цінного паперу є іншою, їх не можна вважати речовими. При переході права власності на пайовий цінний папір буде застосовуватися ст. 334 ЦК України. Якщо мова йде про акції на пред’явника, то право власності на таку акцію та права, посвідчених нею, виникають з моменту передачі (вручення) акції іншій особі. Права за іменною акцією, випущеною у документарній формі, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимог (цесії). Момент виникнення права власності на іменну акцію, випущену у документарній формі, співпадає з моментом набуття права власності за договором. Однак права з іменної акції, випущеної у документарній формі, виникають з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [9]). Права за акцією, випущеною у бездокументарній формі, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимог (цесії). Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» право власності на акції, випущені у бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування акцій на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на акцію, випущену у бездокументарній формі, є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач видає власнику цінних паперів. Саме з моменту отримання виписки з рахунку у цінних паперах власник пайового цінного паперу може здійснювати права, які посвідчуються пайовим цінним папером. Як бачимо, майнові права, які виникають з акції, не можуть вважатися речовими. Отже, з цього також слід зробити висновок, що майнові права є ширшим поняттям, ніж речові, та включають останні. Таким чином, усі речові права є майновими, але не кожне майнове право може вважатися речовим.

Усе вищезазначене підтверджує недоцільність змін та доповнень від 15 грудня 2005 року, внесених до ст. 190 Цивільного кодексу України, ч.2 зазначеної статті потрібно виключити з метою забезпечення єдиного підходу до розуміння як майнових прав в цілому, так і майнових прав, які посвідчуються пайовими цінними паперами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р.
2. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право. – К., 2000.
3. Коссак В.М. Права та обов’язки акціонерів // Проблеми правового регулювання корпоративних відносин в Україні. – Львів, 2004. – С. 75-88.
4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.
5. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. – К., 2004.
6. Яворська О. Речові права за римським правом і сучасний рівень законодавчого регулювання // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VIII регіон. Наук.-практ. конф. – Львів, 2002. – С.156 – 158.
7. Гражданское право: В 4 т.– М., 2005 г.- Т. 2 / Под ред. Е.А. Суханова.
8. Цікало В.І. Правові проблеми переходу прав за корпоративними цінними паперами // Проблеми правового регулювання корпоративних відносин в Україні. – Львів, 2004. – С.39 – 61.
9. Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.1997 р.