Вступ

Владимирський-Буданов Михайло Флегонтович (1838–1916) – історик права, член-кореспондент Петербурзької академії наук (з 1903). Закінчив Київський університет (1864). З 1864 – професор історії російського права Київського університету св. Володимира. З 1882 – головний редактор Київської Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. Автор праць: „Обзор истории российского права” (К., 1886), „История университета Св.Владимира: Т. 1” (К., 1884) та ін.

У відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ ім. Вернадського зберігається одна з перших друкованих праць М. Ф. Владимирського-Буданова, яку у 1867 р. упорядкував і видав учитель географії Володимирської Київської Військової гімназії А. Редров. Це курс лекцій з географії під назвою „Руководство к изучению русской земли и ея народонаселения. Ч. 1–2” (К., 1867; Р. 509). Книжка належала самому авторові, на що вказує екслібрис-печатка ”Б. У. св. Вл. Библ. Влад.-Буданова, № 1247”.

Даний примірник став фундаментом для підготовки нової, задуманої автором у 1885 р. книги „Русские земли: Учебник географії России”. Такі припущення дозволяють зробити численні помітки та доповнення до тексту у виданні 1867 р., виправлений титульний аркуш та вкладений новий, з назвою „Русские земли”, а також намальовані вклеєні мапи між сторінками 66 і 67. Всі помітки та доповнення до тексту зроблені Владимирським-Будановим, почерк якого звірено з його листами до Тимофія Дмитровича Флоринського, доцента славянської філології Київського університету св. Володимира, які зберігаються у ІР НБУВ. Напевно, задумане не здійснилося, тому що підручник географії „Русские земли” не значиться серед друкованих праць М. Ф. Владимирського-Буданова.

1. Життєвий та творчий шлях М.Ф. Володимирського-Буданова, його основні праці

Визначним розвідником історії права став учень проф. М.Іванішева проф. Володимирський-Буданов. Його історико-правові дослідження і тепер не втратили своєї актуальності, особливо магістерська робота «Німецьке право у Польщі та Литві» (1868р.), докторська дисертація «Держава і народна освіта Росії з ХІІ ст. до заснування міністерств»(1847р.); «Хрестоматія з історії руського права» у трьох випусках (1872 — 1875 рр.); «Огляд історії руського права» (1881 р.); «Історія імператорського університету Св. Володимира» (1884 р.) та ін. М. В. Володимирський-Буданов вважав, що в період з IX — по XIV ст.. ст.. існували суди: а) володільческі, де судова влада належала голові сім‘ї або роду. В основі лежали сімейні (родинні) відносини і право володіння приватними маєтками (селищами), в яких проживали холопи та ізгої (невільне населення). Суд вершився на правах жалуваних грамот; б) вотчиний — це суд, який вершився над вільним населенням приватних маєтків.

Початок наукової і педагогічної діяльності Михайла Флегонтовича Владимирського-Буданова (1838-1916) припадає на 60-ті роки XIX сторіччя. То була епоха відомих російських економічних і політичних реформ, започаткованих скасуванням кріпацтва, реформою суду, місцевого самоврядування та інших великих перетворень. В той час в університетах України і Росії було прийнято і введено в дію новий статут 1863 року. Молоді вчені того періоду мали більш сприятливі умови для розвитку правової теорії, ніж їх попередники.

Важливу роль у формуванні їх поглядів відіграло і відновлення відряджень за кордон. Ці поїздки позитивно вплинули на розширення наукового кругозору вчених. Вони мали можливість ознайомитися з численними джерелами, які давали великий матеріал для вирішення суперечок, що виникали внаслідок зіставлення висновків. З‘явилося більше можливостей для публікації наукових праць та зайняття слов‘янськими законодавствами, на що свого часу велику увагу звертали університетські викладачі Г. Данилович, М. Іванішев. Перебуваючи за кордоном, М. Владимирський-Буданов відвідав Відень, Мюнхен, Гейдельберг. Там він слухав лекції корифеїв німецької юриспруденції таких, як Миттермайєр, Вагнеров, Блюнчлі. Потім він переїхав до Кенігсберга, де, за словами М. Іванішева, в знаменитому архіві стародавньої Прусії можна було знайти ще безліч важливих невиданих матеріалів з історії литовсько-руського права.

Найбільше М. Владимирського-Буданова цікавила історія російського права, яке стало об‘єктом спеціальних досліджень в історичному плані. Викладання цієї дисципліни було передбачено університетським Статутом 1863 року. Вчений займався також вивченням чеського, польського хорватського права. Він розумів, що законодавство не можна цілком зрозуміти, якщо не знати його історію.

М. Владимирський-Буданов намагався з’ясувати історію російського права з усіма його загальнолюдськими рисами і національними особливостями. Ця нова наука, як і її досягнення, тісно пов’язані з науковою діяльністю М. Владимирського-Буданова. Вченому, який займався дослідженням не тільки історії російського права, а й цивільного та кримінального права, доводилося бути першопрохідцем в більшості питань йдучи зовсім «не уторованими дорогами». Тому не випадково йому дали звання “патріарха сучасної історії російського права”. Саме в галузі історії держави і права він захистив магістерську “Немецкое право в Польще и Литве» (1864), (одне із перших досліджень про проникнення в Польщу і Південно-Західну Русь німецького права і особливо інститутів війтівства і магдебурзького права), і докторську “Государство и народное образование в России с XVII в. до учреждения министерств” (1874) дисертації.

За більш ніж сорокарічний період роботи в Київському університеті М. Владимирський-Буданов написав близько 50 праць. Це – історико-правові монографії, статті, рецензії, коментарі до пам’яток права і систематичний курс науки, над яким він працював усе життя.

За змістом роботи М. Владимирського-Буданова можна розділити на дві основні групи. Частину з них потрібно віднести до галузі вивчення литовсько-російського і слов’янського права, інші містять узагальнення загальноісторичного ходу розвитку держави і права. Але і в тих і в інших порушуються питання загальної теорії права. Найбільш цікавим з цього погляду є “Обзор истории русского права”, який був навчальним посібником не тільки в Київському, але й інших університетах України та Росії.

Потрібно відмітити, що і до М. Владимирского-Буданова робили спробу викласти історію російського права професор Петербурзького університету Михайлов і професор Московського університету Беляєв. Значні наукові позитивні якості мав також курс В. Сергієвича. Проте тільки “Обзор истории русского права” М. Владимирського-Буданова витримав сім видань і вважався на той час найкращим університетським курсом з погляду повноти викладу. Як відмічав І. Малиновський, він був “єдиним повним курсом з історії російського права” [5, с.488]. У ньому була викладена історія російського права від стародавніх часів до видання Зведення законів, висвітлювалася історія державного права у зв’язку із зовнішньою історією права, історія кримінального і цивільного права і процесу. Ця праця має виключно науковий характер. Всі свої твердження і висновки вчений будує на зібраних і проаналізованих ним джерелах шляхом поглибленого їх тлумачення. Він відкидав ті думки, які не збігалися з точними науковими даними, і погоджувався з тими, які відповідали першоджерелам. Характерним для його досліджень було те, що у своїх розробках він звертав увагу на ще не з’ясовані для юридичної науки питання.

Проф. М.В. Володимирський-Буданов зазначав: «Історія власності розвивається у відповідності з історією громадянських прав особи: право власності росте разом із збільшенням свободи особи та понижується разом із пониженням останньої. І навпаки, збільшення чи зменшення об’єму права власності тягне за собою збільшення чи зменшення особистих прав».

Доповнювала “Обзор истории русского права” “Хрестоматия по истории русского права” (1872,1873,1875), яку вчений розробляв з метою дати можливість студентам безпосередньо знайомитися з пам’ятками вітчизняного законодавства. Вказуючи на важливість «Хрестоматии по истории русского права» для того часу, Ф. Тарановський відмічав, що поки в нашій літературі не має нічого рівного їй ні навіть подібного. Коментуючи пам’ятки стародавнього права, М. Владимирський-Буданов намагався врахувати всі спірні питання, які на той час залишались відкритими. Вчений не обмежувався простим передруком джерел, в необхідних випадках він зіставляв різні видання, в тому числі і рукописні, намагаючись встановити дійсну редакцію кожної пам’ятки права.

2. Внесок в розвиток та життя університету ім. Шевченко

Університет Св. Володимира, як відомо, було відкрито 1834 р. і мав він два факультети — філософський та юридичний. Той перший філософський факультет був зовсім не схожий на сучасні, адже об’єднував найрізноманітніші кафедри, у тому числі й далекі від філософії. На початку своєї історії він мав два відділення. До першого належали кафедри філософії, грецької словесності та старожитностей, римської словесності та старожитностей, російської словесності, загальної й російської історії та статистики. Друге відділення було представлено кафедрами чистої і прикладної математики, астрономії, фізики і фізичної географії, хімії, мінералогії і геогнозії, ботаніки, зоології, технології, сільського господарства, лісознавства та архітектури. Звісно, таке розмаїття предметів у межах одного факультету гальмувало навчальний процес і зовсім не сприяло фаховій підготовці студентів. Тому небавом структура університету почала змінюватися в напрямку спеціалізації та розподілу навчальних дисциплін.

Наприкінці 40-х років в Університеті Св. Володимира було вже чотири факультети: юридичний, медичний (відкрито 1841 p.), історико-філологічний і фізико-математичний (останні два постали як наслідок реорганізації «неблагонадійного», за вимірами 1848 p., філософського). Кафедра філософії, разом з іншими гуманітарними кафедрами, відійшла до історико-філологічного факультету.

Наукова діяльність відомих професорів Київського університету здійснювалася в тісному контакті, як з російськими професорами багатьох центральних університетів Росії, так і багатьма вченими інших країн.

Вчених Київського університету направляли у відрядження в інші країни не тільки з метою навчання, але й для передачі досвіду, а також збору архівних документів для встановлення наукової істини, що приносило користь як вітчизняній науці, так і західній. Це сприяло написанню наукових праць, які за своїм змістом і обсягом були на рівні ґрунтовних досліджень відомих західноєвропейських вчених.

М. Володимирський-Буданов приділяв велику увагу вивченню питання походження права і вважав, що першоджерелом права є природа людини, яка підпорядковується таким же законам, як і природа органічна та неорганічна. Тому “право на першій стадії є відчуттям”, потім воно проходить через свідомість і перетворюється з явища природи в дію волі. Відмінність права у різних народів вчений пояснював рівнем розвитку економічних, культурних і релігійних особливостей.

Висновки

Михайло Флегонтович Володимирський-Буданов (1836-1916 рр.) — правознавець, історик права, один з основоположників історико-юридичної школи, автор праць з історії українського, російського, литовського і польського права, професор Київського університету (1875-1916 рр.).

Своїми дослідженнями вчений збагатив російську історико-правову науку, за що був відзначений званнями почесного члена декількох університетів і товариств. М. Владимирський-Буданов був членом вищої наукової установи країни – Академії наук, членом Київського юридичного товариства, дійсним членом і головою Київського історичного товариства Нестора Літописця. З 1882 року М. Владимирський-Буданов очолив роботу Київської комісії з розбору стародавніх актів, під його редакцією було видано близько 20 томів. У протоколі засідання Ради імператорського університету Святого Володимира від 4 листопада 1911 року зазначалося, що “вчене ім’я М. Владимирського-Буданова користується дуже великою популярністю не тільки в межах неосяжної вітчизни, але і за кордоном, зокрема у Франції і Німеччині (не кажучи вже про слов’янські землі)” [3, с. 171-242]. Вченого вважали «родоначальником нової західноруської галузі нашої науки» [4, с. 36-38].

Список використаної літератури

1. Цыбульский К. История университета св. Владимира. Сост. орд. проф. М. Ф. Владимирский-Буданов. Т. 1. Университет св. Владимира в царствование Императора Николая І. Киев. 1884 г. / К. Цыбульский // Киевская старина. — 1884. — № 11 . — С. 512-517
2. И. М. Обзор истории Русского права. Проф. М. Ф. Владимирского-Буданова. Издание второе с дополнениями. Киев. 1888 г. / И. М. // Киевская старина. — 1888. — № 4 . — С. 9-12
3. Владимирский-Буданов М. История императорского Университета Св. Владимира в царствование императора Николая Павловича.- К., 1884.- С. 553.
4. Яковкин И.И. Некролог // Журнал Министерства Народного Просвещения.–1916. Декабрь. – С. 36-38
5. Малиновский И.А. Лекции по истории русского права. – Ростов-на-Дону, 1918. – 488 с.