Вступ

1. Необхідність застосування логістики промисловими підприємствами
2. Особливості формування логістичних зв’язків на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Термін “логістика”, відомий донедавна лише вузькому колу спеціалістів, набуває сьогодні широкого розповсюдження. Основна причина цього полягає в тому, що логістика почала використовуватися в економіці. Теоретичні положення і конкретні рекомендації логістики активно впроваджуються в практичну діяльність фірм і компаній у багатьох країнах. У прикладній сфері зворотна віддача виявляється у відчутному економічному ефекті, такому як скорочення витрат і часу в сферах виробництва і обігу.

У 60–і роки ХХ ст. логістика визначалась як “непізнаний материк економіки”, але вже у 80-х роках ситуація змінилась: господарське управління поставило вимогу освоєння і застосування методів фізичного розподілу, зокрема комерційної логістики. Ряд фахівців і дослідників вважають, що комерційна логістика – це все, що ми називали раніше економікою, плануванням і організацією МТП (або забезпечення). Проте більшість авторів пов’язують це поняття з рухом матеріалопотоків і потоків інформації, фінансів і сервісних послуг.

Застосування засад логістики на підприємстві породжує необхідність розуміти сутність логістики, її становлення, для подальшого її розвитку. Питанням становлення логістики як науки приділяли увагу наступні вчені: А.У. Альбеков, А.М. Гаджинський, Є.В. Крикавський, Л.Б. Миротин, О.А. Митько, Ю.М. Неруш, В.І. Сергєєв, інші.

1. Необхідність застосування логістики промисловими підприємствами

На сьогодні однією з обов’язкових умов подальшого розвитку економіки є розвиток господарської діяльності промислових підприємств України. На їх економічний розвиток  впливає низка факторів: зниження інвестиційної активності на промислових підприємствах, тривалий економічний спад, зменшення валових національних заощаджень, інфляційні процеси та зниження стійкості національної валюти, скорочення інвестиційних витрат бюджету, загострення кризи бюджетної системи, збільшення неплатежів, нестійкий фінансовий стан промислових підприємств, дестабілізація процесів формування суспільного капіталу, незначне надходження іноземних інвестицій, відсутність державної інвестиційної стратегії, недосконалість законодавства, повільний темп інституціональних реформ.

Основними факторами розвитку логістики є:

1. Вплив на розвиток логістики здійснив перехід від ринку продавця до ринку покупця;
2. Формування концепції логістики було прискорено розробкою теорії систем і теорії компромісів;
3. Важливу роль у створенні об’єктивних можливостей для розвитку логістики відіграв технічний прогрес у засобах зв’язку і інформатики.

В останні роки в країнах з ринковою економікою розвиток логістики характеризується передачею функцій контролю над розподілом ГП від виробничих фірм до спеціалізованих, тобто зовнішнім агентам.

Сьогодні виділяють біля 10 функціональних видів логістики – виробничу, інформаційну, транспортну, складську, комерційну (в т.ч. закупівельну (або постачальну), збутову (або розподільчу), торгову), управління запасами МР, сервісну і ін.

На сьогодні у закордонній і вітчизняній літературі немає єдиного визначення логістики. Багатоманітність визначень поняття логістики пов’язана насамперед з тим, що еволюціонувала сама концепція логістики, тому як саме визначення, так і об’єкти дослідження логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин.

Однак всі наведені тлумачення не суперечать концептуальній сутності логістики, а їх численність є цілком закономірним явищем, яке часто супроводжує становлення і розвиток нових науково-практичних напрямків.

При цьому не важко помітити, що основним об’єктом дослідження, управління й оптимізації, на думку деяких вчених, вважається саме матеріальний потік. Пізніше в сферу інтересів логістики потрапили інформаційні та фінансові потоки, які супроводжують матеріальний, а зовсім недавно — потоки послуг. Сьогодні здійснюються спроби подальшого розширення сфери застосування логістики шляхом виділення як об’єктів її дослідження енергетичних, трудових та інших потоків, які присутні в економічних системах. Однак тут ми згодні з В.І. Сергєєвим, який зазначає, що «розширення об’єктної сфери логістики припустиме лише тоді, коли до нового об’єкта можна застосувати ту ж методологію, методи, прийоми дослідження і менеджменту, що і до матеріального потоку» [7, c. 59-60].

Новизна логістичного підходу в управлінні ресурсами полягає в зміні пріоритетів господарської діяльності. Головну роль відіграє не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного і т.д.). Управління потоковими процесами, їх перетворення й інтеграція є новою формою управління, що перевершує традиційні як за рівнем творчого потенціалу, так і за ефективністю кінцевих результатів. Оптимізація потокових процесів в економіці стала можливою лише завдяки переорієнтації з кількісних критеріїв оцінки господарської діяльності на якісні.

Як науковий напрямок логістика і далі розширює межі свого застосування. На сьогодні вона виділилася в спеціальну дисципліну, тісно пов’язану з математикою, кібернетикою, статистикою та певними економічними науками.

У сучасних умовах розвитку нашого суспільства, кризового стану економіки виникає потреба невідкладної всебічної перебудови й удосконалення господарської діяльності. У справі стабілізації економіки важливою є оптимізація господарських зв’язків. Науку, що вирішує ці питання, зарубіжними вченими було названо логістикою.

Застосування логістики промисловими підприємствами посилюється необхідністю наукової обґрунтованості прийняття управлінських рішень, їх оптимізації і практичної ефективності, потребою вдалого високопрофесійного використання сучасних методів і моделей управління в народногосподарському комплексі України.

Нині є багато визначень логістики. Автори ряду публікацій розглядають її передусім як науку, що дає змогу оптимізувати кооперативні зв’язки. Інші вважають основним середовищем застосування логістики внутрішньовиробничі процеси з обов’язковим включенням у логістику питань планування завантаження обладнання, визначення розмірів партій запуску деталей. Одні автори виокремлюють як основу логістичного підходу транспортне обслуговування, інші — складське господарство. Так, французькі фахівці з логістики трактують її як «сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції». На думку деяких західних спеціалістів, логістика — це «Інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси. Німецький учений Пфоль вважає, що логістика — це процес планування, реалізації і контролю ефективних та економних з огляду на витрати переміщення та зберіганням матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також одержання інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієнтури. Російський учений Б. К. Плоткін дає таке стисле визначення логістики: це наукова дисципліна про управління потоками в системах. Така різноманітність визначень логістики пояснюється тим, що ця дисципліна поки що перебуває у стадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована [7, c. 46-47].

Необхідність  застосування логістики на сучасному промисловому підприємстві пояснюється рядом причин:

— розвиток конкуренції, викликаний переходом українських підприємств від ринку продавця до ринку покупця;

— забезпечення конкурентних переваг логістично організованих систем товароруху за рахунок зниження собівартості продукції і поліпшення якості поставок;

— енергетична криза;

— науково-технічний прогрес і, в першу чергу, комп’ютеризація управління

В даний час налічується безліч видів логістики: — транспортна логістика (і автотранспортна логістика зокрема), складська логістика (логістика складування), комерційна логістика, інформаційна логістика, маркетингова логістика, закупівельна логістика, виробнича логістика, промислова логістика, логістика розподілу (розподільна або збутова логістика).

Основними задачами любого виду логістики є:

—  максимізація прибутку підприємства при більш повному задоволенні попиту споживачів;

— ефективне використовування виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;

— раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон’юнктури.

У якості логістичних функцій виділяють:  підтримку стандартів обслуговування споживачів;  управління закупівлями;  транспортування;  управління запасами;  управління процедурами замовлень;  управління виробничими процедурами;  ціноутворення;  фізичний розподіл продукції.

Для того щоб швидше застосовувати  і розвивати логістику на промислових підприємствах  в Україні, треба з’ясувати причини, що стримують її впровадження у практику. По-перше, це відсутність державного підходу до проблем логістики, що виявляється у відсутності правової юридичної бази, спеціалістів та центрів їх підготовки. По-друге, загальна економічна криза з невирішеними питаннями власності та зниженням обсягів виробництва, інфляція, стагнація гальмують будь-яке починання. По-третє, логістика передбачає комплексний облік витрат, за якого зростання витрат у транспортно-складському господарстві перекривається ефектом, отриманим за межами цієї галузі. Разом з тим існуюча система бухгалтерського обліку, методики внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що використовуються на практиці, поки не дають змоги повністю оцінювати витрати й результати діяльності підрозділів та служб підприємства. По-четверте, логістичний підхід передбачає досить кардинальні зміни в структурі підприємства, перехід до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів і служб транспортно-складського господарства. По-п’яте, розвиток ідей логістики гальмується недоліками професійної підготовки кадрів. Існує багато й інших причин, ліквідація яких прискорила б впровадження логістики у практику [1, c. 72-74].

Застосування логістичних засад в діяльності промислових підприємств дозволить підвищити прибутковість галузі за рахунок скорочення витрат та підвищення рівня логістичної координації всіх операцій з постачання сировини, виробництва і збуту продукції.

Сьогодні здійснюються спроби подальшого розширення сфери застосування логістики шляхом виділення як об’єктів її дослідження енергетичних, трудових та інших потоків, які присутні в економічних системах.

Н.В. Чорнописька  провела  дослідження протягом березня-квітня 2008 року на 69 підприємствах Львівщини, з яких 37 % – в своїй оргструктурі мають або відділ логістики або посаду логіста, з приводу застосування логістики.

Серед чинників, які сприяли необхідному застосуванню логістики на підприємстві, експерти виділити такі основні:

— зовнішні:

—  агресивніша політика існуючих конкурентів – 73 % респондентів;

—  прихід на ринок нових потужних конкурентів – 30 % респондентів;

—  вимоги ключових клієнтів щодо рівня обслуговування – 95 % респондентів;

—  умови постачальників щодо точності заздалегідь визначених потреб – 42 % респондентів;

—   залежність від постачальників – 23 % респондентів;

— внутрішні:

— зміна системи менеджменту – 50 % респондентів;

— впровадження інформаційної системи – 5 % респондентів;

— пошук резервів зниження витрат – 80 % респондентів.

Результати дослідження підприємств Львівщини засвідчують той факт, що більше ніж третина з них спрямована на використання логістичних принципів управління матеріальними потоками підприємства, а це значно вищий показник порівняно з минулими роками.

Можна констатувати, що логістика залежно від її сучасного рівня розвитку є комплексним (системним) методом розробки стратегій і механізму оптимізації господарчих зв’язків на основі міжфірмених чи міжфункціональних економічних компромісів. Логістику на сучасному етапі варто розглядати як ключовий елемент конкурентної ринкової стратегії підприємства, як ключову первинну діяльність із забезпечення конкурентних переваг [5, c. 104-106].

Логістична система з прямими зв’язками (direct logistical system) — система, в якій матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників на основі прямих господарських зв’язків. Ешелонована логістична система (echelon logistical system) — система, особливість якої полягає в тому, що матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника.

В прямих логістичних системах, як правило, використовують прискорені засоби транспортування разом з інформаційними технологіями, що дозволяє швидко обробляти замовлення споживачів, а також дозволяє скоротити терміни доставки і значною мірою компенсує географічну роз’єднаність постачальників та споживачів.

Однак можливості прямих систем обмежені великими транспортними витратами.

Штовхаюча логістична система передбачає подачу матеріалів до місця обробки згідно з затвердженим графіком, а при тягучій логістичній системі матеріали до місця обробки надходять згідно з замовленнями цих ланок. Тобто, коли в першому випадку вони виштовхуються на виробничі місця, то в другому — матеріали витягаються самими виробничими ланками.

За останні роки на західному ринку транспортних та складських послуг спостерігається тенденція до підвищення вимог щодо комплектності та якості таких послуг. Це, в свою чергу, створює передумови для створення комплексних логістичних систем, які охоплюють багато функціональних завдань.

Логістика має виступати як профільна функція, яка об’єднує такі фази, як постачання, виробництво та збут. Своєю чергою, до функцій логістики у різних сферах (галузях) з позицій перспективних управлінських та інвестиційних рішень можна зарахувати формування цілей управління, стратегії розвитку, системи контролінгу та інформаційних потоків.

Логістичні підходи до управління розвитком об’єднань підприємств дають можливість у комплексі розглядати питання матеріально-технічного, фінансового, інвестиційного та інформаційного забезпечення підприємства. Це дає змогу формувати збалансовані стратегії, програми та плани розвитку різних суб’єктів господарювання, зокрема, тих, що входять до складу об’єднань, а також враховувати можливості співпраці із партнерами.

Для розвитку на основі підвищення рівня конкурентоспроможності суб’єктів господарювання необхідні умови повинен забезпечити системний розгляд питань перспектив розвитку підприємства з позицій маркетингу і логістики. Лише зважені інтегровані підходи до питань розвитку підприємства може забезпечити успіх при прийнятті відповідних логістичних рішень. Ці підходи повинні передбачати здійснення збалансованого переходу у діяльності підприємства на вирішення завдань його інноваційно-інвестиційного розвитку як на найближчу, так і на віддалену перспективу. З позицій логістики виробничого підприємництва важливо домагатися скорочення інноваційних та технологічних циклів, виробничих та транспортних процесів, а самі процеси розвитку об’єднань підприємств розглядати у нерозривному зв’язку із задоволенням потреб споживача. Все це вимагає розроблення нових та вдосконалення методів отримання, передавання, оброблення та використання інформації про потенціал споживачів та новітніх інформаційних технологій стосовно управління процесами розвитку як окремих підприємств, так і їхніх об’єднань [2, c. 91-92].

2. Особливості формування логістичних зв’язків на підприємстві

Логістика процесів розвитку підприємств та їхніх об’єднань є перспективним напрямком наукових досліджень проблем сучасної економіки. Логістичні підходи дають змогу системно підійти до формування цілей і завдань розвитку суб’єктів господарювання у процесі їхньої діяльності. Однак у сучасній вітчизняній економіці досі превалює однобічне розуміння призначення логістики як лише допоміжного інструменту для розв’язання проблем, пов’язаних із збутом товарів та послуг. Тому проблеми пошуку оптимальних шляхів розвитку підприємств продовжують вирішуватися без широкого використання потужного інструментарію сучасних логістичних підходів, що не сприяє комплексному та збалансованому вирішенню новітніх економічних завдань у динаміці із урахуванням потенційних можливостей розвитку підприємств за умов глобалізації господарських зв’язків.

У вузькому значенні, що склалось в історичному минулому, логістика дійсно вивчає лише складування, транспортування та доставку товарів споживачу, тобто охоплює сферу складських операцій та збуту. Проте у сучасних умовах все частіше цей термін трактують ширше. З цих позицій логістика має охоплювати всі процеси діяльності підприємства, починаючи із забезпечення ресурсами і закінчуючи постачанням готової продукції споживачам.

Логістика передбачає активне використання керівництвом підприємства потенціалу усіх управлінських функцій. Так, зокрема, логістичний план дає змогу забезпечувати необхідний рівень координації, управління матеріальними та фінансовими потоками, створює можливості для швидкого реагування на зміни у зовнішньому середовищі. Логістична організація дає змогу якнайкраще встановити раціональні взаємозв’язки та налагодити взаємодію не лише на підприємстві, але й з його контрагентами, а також врахувати можливості нарощення сукупного потенціалу управлінських рішень.

Основні проблеми вітчизняної логістики, на думку експертів, існують у секторі складської логістики, неспроможної якісно задовольнити наявний попит. В Україні, на відміну від Західної Європи та США, де обсяги внутрішньої логістики становлять відповідно 6 та 22%, більше від поло­вини офіційного ринку логістичних послуг зосереджено всередині компаній-замовників, де вирі­шальну роль відіграє складське господарство. Тому сьогодні в наших логістичних компаній мало шансів у конкурентній боротьбі при входженні на вітчизняний ринок іноземних 3PL та 4PL операторів [5, c. 59-60].

Вихід для українських логістичних компаній вбачається у пошуках шляхів розроб­лення та реалізації загальних стратегій тісного зв’ язку з клієнтами, оскільки для іноземних опера­торів ці можливості не є настільки доступними. Доцільно здійснювати будівництво складських потужностей під конкретні потреби клієнта (Built-to-Suite) або йти шляхом інтегрування у вико­нання замовлень згідно із концепцією SGVI (Supply Chain Management). Для логістичних компаній головним залишається стати надійним партнером замовника. Однак необхідно враховувати тенден­ції зростання частки роздрібних мереж, що змінюють конфігурації ринків логістичних послуг. У США ця частка становить вже 80%. І рентабельність капіталу, вкладеного у мережевий бізнес, є значно вищою від рентабельності логістичних компаній. Мережі витісняють інші види доставки товарів та послуг і торгівлі ними. Тому перед логістичними компаніями стоять завдання здійснення радикальних змін і забезпечення розвитку на новій основі через надання якісних послуг за допомо­гою сучасних терміналів, рухомого складу, комп’ ютерних систем прийому і сортування замовлень.

З позицій зовнішньої логістики розвитку важливо вдосконалювати стратегію постачання із використанням концепцій Single Sourcing (мінімальна кількість постачальників), Global Sourcing чи Eine Quelle Versorgung (єдиний постачальник), виробничо-синхронне постачання, Just-in-time (точно, своєчасно), Zulieferintegration (інтеграція постачальників у розвиток виробництва). Проте, враховуючи ризики сучасного глобалізованого світу, до реалізації зазначених вище концепцій треба підходити обачно, розглядаючи їх крізь призму наростаючих ризиків поза­економічного характеру, зокрема, політичних. Тому часто доцільно здійснювати раціональну диверсифікацію джерел постачання з тим, щоб уберегти фінансово-господарську діяльність від загроз ззовні. Практика засвідчила (іноді, зокрема, з японською Toyota, що навіть усередині країни реалізація концепції Just-in-time не може завжди гарантувати замовнику своєчасності поставок через виникнення непередбачуваних обставин). Отже, як найпридатнішу для умов сучасної глобалізованої економіки, необхідно розглядати концепцію, яка передбачає інтеграцію поста­чальників у розвиток виробництва через формування вертикально інтегрованих структур [7, c. 115-117].

Сучасна концепція логістики гармонізує інтереси постачальників і споживачів за рахунок розроблення адаптивних механізмів збалансування інтересів сторін із урахуванням вимог сучасних систем стратегічного управління. Стратегічна орієнтація розвитку виробництва досягається за рахунок управлінських ідей, що переростають у відповідні інновації. Це дає змогу своєчасно генерувати відповідні управлінські рішення, спрямовані у багатьох випадках на подальше розроблення інвестиційних проектів розвитку із урахуванням потреб як споживачів, постачаль­ників, інших контрагентів, так і відповідних територій, галузей та сфер діяльності.

Важливим елементом логістичної системи, який створює умови для реалізації управлінських рішень, є грошовий потік. Як аналітичний інструмент грошовий потік широко використовується в управлінні розвитком підприємства, зокрема, для оцінки інвестиційних проектів, управлінні витратами. Грошові потоки від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства є основним власним джерелом, що визначає потенціал його розвитку.

Пріоритет стратегічного динамічного підходу до управління процесами розвитку може забез­печити інтегроване логістичне рішення для грошових потоків, «адже скерування додаткових фінан­сових ресурсів на збільшення запасів матеріалів, товарів (операційна діяльність), на придбання більш прогресивної технології (інвестиційна діяльність) чи на придбання фінансових інструментів (фінансова діяльність) може мати в перспективному плані різний прибутковий ефект» [3, с.47].

З позицій логістики важливо враховувати можливості залучення додаткових грошових потоків через активну участь у формуванні необхідних для розвитку підприємства залучених та позичених коштів.

При розгляді фінансових потоків підприємства в тріаді потоків (матеріальних, інформаційних і фінансових) логістика забезпечує системне дослідження їхніх взаємозв’ язків та взаємозалеж-ностей, оскільки дає змогу здійснювати синтезований розгляд загальної вартості та загальної швидкості переміщення цих потоків у динаміці із урахуванням особливостей процесів розвитку.

На перспективи розвитку підприємства істотно впливає вибір постачальників, технологій виробництва, транспортування, складування, що вимагає застосування більш або менш капітало­містких схем. Проте увага до можливостей логістичної оптимізації фінансових потоків є до останнього часу недостатньою. Інформація та фінансова складова все більше стають визначаль­ними елементами в управлінні розвитком підприємств.

Сучасні погляди на розвиток передбачають трансформацію підходів до формування стратегій підприємств з позицій орієнтації на потреби споживача та забезпечення збалансованості управління розвитком підприємства, особливо за умов, коли воно входить до складу об’єднання.

Така трансформація полягає у переорієнтації стратегічного розвитку підприємств та їхніх об’ єднань з традиційних напрямків розвитку на основі урахування тенденцій минулого на пошук нових сфер діяльності та ринків для нових товарів і послуг із застосуванням ефективних ділових моделей, що зорієнтовані на споживача і краще враховують інтереси сторін [8, c. 65-66].

Зміна підходів до формування стратегій підприємств та їхніх об’єднань з позицій логістики розвитку полягає у:

• переорієнтації уваги на збутові потокові процеси, на відміну від зосередженості на використанні виробничих потужностей, тобто зміщення акцентів у бік потреб ринку й можливостей задоволення попиту замість основної уваги на процесах виробництва;
• переході на інтегроване управління потоковими процесами із чітким урахуванням потреб споживача та колективу підприємства, зокрема, при визначенні оптимальних партій поставок, на відміну від попередніх уявлень про концентрацію уваги на виробничих процесах.

Стратегічне логістичне управління розвитком підприємства дає змогу оптимально сфор­мувати та організувати раціональне використання потенціалу підприємства у часі і просторі. Для підвищення ефективності цих процесів необхідно підібрати та адаптувати або розробити відповідні механізми логістичного управління розвитком підприємства, зорієнтовані на забезпечення його конкурентних переваг на ринку. З цією метою розроблено сучасні інструменти реалізації цілей розвитку за певними групами бізнес-процесів.

Особлива увага у сучасних умовах в системі стратегічного оцінювання перспектив діяльності підприємства повинна звертатись на немонетарну базу оцінки, що дає змогу врахувати інтереси споживачів та інших сторін, які взаємодіють з підприємством. Здійснити оцінку ефективності стратегії за фінансовими і нефінансовими показниками одночасно дає змогу збалансована система показників. Це створює умови для прийняття управлінських рішень у реальному масштабі часу із урахуванням змін в умовах діяльності та дає змогу розширити інформаційну базу для прийняття управлінських рішень. У збалансованій системі показників цілі розглядаються з позицій клієнта, працівників підприємства, внутрішньогосподарських процесів, розвитку і вдосконалення. Формують систему показників-індикаторів, завдань та конкретних заходів, спрямованих на забезпечення досягнення поставлених цілей. Це дає змогу управляти діяльністю підприємства із урахуванням розвитку істотних подій та процесів [10, c. 85-87].

У сучасних умовах стає все очевиднішим, що жодна система управління підприємством не спроможна успішно розв’ язати всі проблеми, які виникають у ході його діяльності. Для отримання максимального ефекту вибрана система повинна бути адаптована як керівництвом, так і колективом підприємства, враховувати специфіку його діяльності та бути зорієнтованою на конкретні цілі.

Підвищити адаптивність логістичних потоків до нових умов та гнучкість діяльності підприємства можна з допомогою реінжинірингу. Його потенціал радикальних змін дає змогу досліджувати бізнес-процеси підприємства із урахуванням поставлених цілей розвитку та забезпечує їхній логічний взаємозв’язок. В результаті це дає змогу точно ставити цілі й передбачати кінцеві результати за кожним видом діяльності.

Як прикладний логістичний інструментарій доцільно використовувати, зокрема, такі рішення, концепції та системи, як глобальна логістична стратегія (Global Sourcing), «зробити чи купити» (Make or Buy — МОВ), ABC/XYZ аналіз, модульне та гнучке виробництво. ABC-аналіз передбачає поділ матеріалів на дуже важливу(А), істотну (В) та маловажливу (С) складові і використовується в задачах оптимізації рівня спеціалізації виробництва, товарної та асортиментної політики, формування запасів готової продукції тощо. В основі АВС-аналізу лежать вартісні оцінки, а в основі XYZ-аналізу — групові оцінки точності прогнозу споживання матеріальних ресурсів.

У реалізації фінансових потоків є об’єкти логістичних рішень, для яких реляції „trade off» щодо матеріальних потоків відсутні або малоістотні. Серед них можна відзначити задачу МОВ щодо джерел інвестиційних ресурсів та обґрунтування стратегії обмеження економічного ризику глобальних організацій.

Якісні перетворення в управлінні підприємством створюють умови для його розвитку на інноваційній основі. Логістика передбачає системне управління процесами змін не лише всередині підприємства, але й у стосунках з його партнерами. Важливим є вміння визначати точку життєвого циклу у якому перебуває підприємство, що дає змогу планувати і управляти його розвитком. В основі вибору критерію оцінки фази життєвого циклу підприємства повинно бути визначення місця підприємства у конкурентній боротьбі.

Інтегральна оцінка фази життєвого циклу підприємства може бути здійснена через поняття його конкурентного статусу, яка ґрунтується на внутрішньому потенціалі підприємства, його позиціях у конкурентних сегментах ринку і здатності утримувати їх під впливом дестабілізувальних факторів зовнішнього середовища. Ця оцінка включає такі компоненти:

1)           конкурентна позиція (місце підприємства у конкретних сегментах ринку);

2)           конкурентоспроможність (оцінка внутрішнього потенціалу (стану) підприємства стосовно конкурентів);

3)           конкурентостійкість (здатність протистояти дестабілізувальному впливу зовнішніх чинників).

Узгодженість цілей підприємства з потенційними можливостями виробництва і реалізації продукції та цілями споживачів, постачальників, посередників і конкурентів забезпечує планування маркетингових взаємодій підприємства [9, c. 54-55].

Висновки

Логістика є ефективним методом господарської практики. Оскільки наукові дослідження з конкретних економічних проблем можуть досягти потрібного рівня обґрунтованості та достовірності лише з урахуванням характеру існуючих виробничих відносин в суспільстві, доцільно розглянути відповідність методів логістики характеру існуючих виробничих відносин в Україні. На відміну від маркетингу, який одночасно функціонує в рамках ринкових і планомірних зв’язків, логістика призначена для реалізації тільки планомірних зв’язків, це інструмент їх оптимізації. Операційні логістичні системи, що незалежно від виду ґрунтуються на плані постачання, є формами існування раціонального процесу управління матеріальним потоком підприємства.

Впровадження логістичного підходу в діяльність українських підприємств передбачає рішення трьох проблем:

• опанування накопичених світовою наукою знань;
• введення їх в наукове поводження та процес викладання;
• адаптація отриманих знань до економічних реалій держави.

Актуальність використання логістики на підприємствах України ґрунтується на двох обставинах:

• по-перше, результати аналізу динаміки прибутку економіки України, чисельності збиткових підприємств (організацій), питомої ваги втрат прибутку в результаті існування матеріальних запасів у господарчому комплексі України, показали, що на національному ринку попит задовольняється із все більш зростаючими витратами. Проблему оптимізації запасів підприємств покликана вирішувати логістика;
• по-друге, логістика, як ефективний інструмент господарчої практики, повністю відповідає характеру виробничих відносин в Україні. Логістика є іманентно властивим атрибутом сучасних виробничих відносин. Інтерес до неї обумовлений актуалізацією проблеми підвищення конкурентоспроможності в умовах ринку покупця.

Список використаної літератури

1. Антошкіна Л. Логістика. Курс лекцій: навч. посібник. — Донецьк : Юго-Восток, 2008. — 203c.
2. Бержанір А. Логістика: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Уманський держ. аграрний ун-т. — Умань : [Уманське видавничо-поліграфічне підприємство], 2009. — 347с.
3. Гой І.В. Логістика у системі стратегічного управління підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. — 2006. — №4,Т.1. — с.102-105.
4. Гурч Л. Логістика: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : Персонал, 2008. — 555с.
5. Кальченко А. Логістика: навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. — К. : КНЕУ, 2006. — 472с.
6. Козак І.М. Управління виробничо-комерційною діяльністю підприємств на засаді логістики // Проблеми науки. — 2006. — №5. — с.27-34.
7. Крикавський Є. Логістика: Для економістів: Підруч. для студ. вищих навч. закл. напряму «Економіка і підприємництво» / Національний ун-т «Львівська політехніка». — Л. : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2004. — 447с.
8. Ларіна Р. Логістика: Навч. посіб. / Донецький держ. ун-т управління. — Донецьк : ДонДУУ, 2006. — 277с.
9. Міщук І.П. Логістика торговельного підприємства: зміст, напрямки, проблеми // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — — №14 (594). — с.461-467.
10. Окландер М. Логістика: підручник для студ. вищих навч. закл. / Одеський держ. економічний ун-т. — К. : Центр учбової літератури, 2008. — 346c.