Вступ

Фармакологія – це наука, яка вивчає дію лікарських речовин на організм людини, методи отримання нових ліків. Ще в Стародавній Греції і в Індії, в тундрі і на самому південному краї Африки люди намагалися знайти спосіб боротьби з хворобою. Це стало в деякому сенсі їх маною, мрією, до якої варто прагнути.

Лікарські засоби: поняття та види

Лікарські засоби – це речовини або їх комбінації, які застосовуються з метою лікування захворювання або в якості превентивних заходів. Лікарський препарат – це лікарський засіб, яке вже готове до застосування. Існують різні форми ліків. Це зроблено для зручності застосування і можливості індивідуального підходу до лікування хворих. Крім того, завдяки різноманітності форм випуску можна доставити ліки в організм кількома способами. Це полегшує роботу з пацієнтами в несвідомому стані, а також з людьми, які отримали травми та опіки.

Всі ліки поділяються на три групи: — список А (отрути); — список Б (сильнодіючі засоби, в тому числі анальгетики); — лікарські препарати, доступні без рецепта. Лікарські засоби класу А і Б вимагають до себе підвищеної уваги, тому для їх отримання в аптечній мережі необхідний спеціальний рецепт. Крім того, потрібно знати, де і як правильно зберігати ці медикаменти. Так як вони цілком можуть розкладатися на сонячному світлі або купувати додаткові токсичні властивості. А деякі засоби, наприклад, морфін, підлягають суворої звітності. Тому кожна ампула здається медсестрами в кінці робочої зміни з записом у відповідний журнал. На облік ставляться ще деякі лікарські засоби: нейролептики, препарати для наркозу, вакцини.

Рецепт – це письмове звернення лікаря до провізора або фармацевта з проханням продати хворій лікарський засіб, із зазначенням форми, дози та способу і кратності застосування. Бланк виконує відразу функції медичного, юридичного та грошового документа, якщо ліки видаються пацієнту на пільговій основі або без оплати. Існує законодавчий акт, який регулює правила виписування рецептів для лікарів різний спеціальностей і посад. Лікарський засіб – це не тільки речовина, яка може усунути хворобу або її прояви, але і отрута, тому лікарю слід правильно вказувати дозування при виписуванні рецепту.

На бланку рецепту записується арабськими цифрами кількість лікарської речовини в масових або об’ємних одиницях десяткової системи. Цілі грами відділяються комою, наприклад, 10. Якщо до складу ліків входять краплі, то їх кількість позначається римськими цифрами. Деякі антибіотики розраховуються в міжнародних (МО) чи біологічних одиницях (ОД). Лікарські засоби – це речовини, які можуть перебувати у твердій, рідкій або газоподібній формі. Рідини і гази в рецептах вказується в мілілітрах, у разі інгаляції лікар може зазначити тільки дозу сухого ліки. В кінці рецепта ставиться підпис та особиста печатка лікаря. Крім цього, вказуються паспортні дані пацієнта, такі як прізвище, ініціали, вік. Обов’язково проставляється дата виписки рецепта і термін його дії. Існують спеціальні бланки для запису рецептів на пільгові ліки, наркотичні речовини, снодійні, антипсихотики і знеболюючі. Їх підписує не тільки лікар, але й головний лікар лікарні, завіряє своєю печаткою, а зверху ставить круглу печатку лікувального закладу.

Заборонено в амбулаторії виписувати ефір для наркозу, фентаніл, хлоретан, кетамін та інші усипляющие речовини. У більшості країн рецепти виписують на латині, і тільки рекомендації по прийому пишуться на тій мові, яка зрозуміла хворому. Для наркотичних і отруйних речовин строк дії дозволу на продаж обмежується п’ятьма днями, для медичного спирту — десять, решта можна купувати протягом двох місяців з моменту виписки рецепта.

В сучасних реаліях, коли існують самі незвичайні лікарські засоби, класифікація необхідна для того, щоб орієнтуватися в їх різноманітті. Для цього використовується декілька умовних направляючих:

• Терапевтичне застосування – формуються групи лікарських засобів, що застосовуються для лікування одного захворювання.
• Фармакологічна дія – той ефект, який виробляє ліки в організмі.
• Хімічна будова.
• Нозологічний принцип. Він схожий на терапевтичний, тільки розмежування ще більш вузьке.

Класифікація за групами

На зорі розвитку медицини лікарі намагалися самі систематизувати лікарські засоби. Класифікація як така з’явилася стараннями хіміків і аптекарів, складена за принципом крапки додатка. Вона включала такі категорії: 1. Психотропні препарати і діють на центральну нервову систему засоби (транквілізатори, нейролептики, седативні, антидепресанти, протиепілептичні, протизапальні). 2. Лікарські засоби, що діють на периферичну нервову систему (гангліоблокатори, холінолітики) 3. Місцевоанестезуючі засоби. 4. Препарати, що змінюють тонус судин. 5. Сечогінні і жовчогінні засоби. 6. Лікарські засоби, що впливають на органи внутрішньої секреції і обміну речовин. 7. Антибіотики та антисептики. 8. Протипухлинні медикаменти. 9. Засоби для діагностики (барвники, контрастні речовини, радіонукліди). Це і подібне йому поділ допомагає молодим лікарям краще вивчити вже наявні лікарські засоби. Класифікація за групами допомагає інтуїтивно зрозуміти механізм дії того чи іншого препарату і запам’ятати дозування.

Висновки

Вивчення лікарських засобів провадять шляхом хімічного аналізу, фармакологічних досліджень і клінічних спостережень (див. Фармакологія); при цьому визначають діючі начала, речовини і його основні якісні показники: органотропність або паразитотропність ліків, тобто переважна його дія на ті або інші органи та системи хворого або ж на збудників захворювання (на бактерії, вірусів, тощо); наявність «побічної» (небажаної) дії; здатність ліків спричиняти в деяких осіб особливу до себе чутливість (наприклад, появу нежиттю чи нудоти від незначних кількостей іпекакуани).

Кількісними показниками для лікарського засобу встановлюють: смертельну (обчислювана звичайно на 1 кг живої ваги тварини або людини), терпиму (толерантну) й лікувальну дозу. Терпимі дози (або трохи менші для обережності) для багатьох ліків узаконюють у вигляді максимальних доз або т. зв. вищих прийман. Співвідношення смертельної дози до лікувальної називають «терапевтичним індексом» лікарського засобу, тому що, чим більше це співвідношення, тим вільніше можна призначати ліки. 

Список використаної літератури

1. Дроговоз С. М., Щокіна К. Г. Фармакологія на долонях: Довідник. — X., 2009. −112 с.
2. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва. За ред. Д. І. Дмитрієвського. — Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. — 280 с.