У зв’язку з ратифікацією Україною 18 жовтня 2006 р. Конвенції ООН проти корупції 2003 р.[1] було здійснено криміналізацію незаконного збагачення. Так, у Кримінальному кодексі (КК) України в ч. 1 ст. 368і КК України, яка діяла 1, 2, 3 та 4 січня 2011 р., незаконне збагачення полягало в «одержанні службовою особою неправомірної вигоди або передача нею такої вигоди близьким родичам», а в ч. 1 ст. 3682 КК України, яка набула чинності з 1 липня 2011 р., незаконне збагачення розглядали як отримання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак хабарництва. У ч. 1 ст. 3682 КК України 18 травня 2013 р. було внесено зміни і замість слів «за відсутності ознак хабарництва» вказувалось на відсутність ознак, зазначених у ст. 368 КК України. Такий формат термін «незаконне збагачення» мав до 25 січня 2015 року.

Детальний аналіз поняття незаконного збагачення (ще з 2013 р.) підтвердив, що «основне значення у ст. 20 Конвенції мають слова “умисне незаконне збагачення”. Йдеться про відповідальність за дії — збагачення особи, що є: а) незаконним на момент збагачення; б) умисним, тобто особа усвідомлює суспільну небезпеку такого збагачення в момент його вчинення» [2, с. 144]. Саме ці ознаки покладено в основу об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 3682 КК України. До того ж, законодавець врахував і таку ознаку, вказану у ст. 20 Конвенції, як значний розмір незаконного збагачення. Отже, лише конвенційний припис щодо відсутності раціонального обґрунтування особою своїх дій не було відображено у ст. 3682 КК України, оскільки це могло призводити до порушення … норм Конституції України. У цій частині Україна не порушила своїх міжнародних зобов’язань, тому що умовою їх виконання є дотримання Основного Закону та основоположних принципів правової системи держави, про що буквально зазначено у ст. 20 Конвенції» [3, с. 226-227].

Так, 25 січня 2015 р. ст. 3682 КК України отримала нову редакцію, в якій визначено, що незаконне збагачення — це набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність майна, вартість якого значно перевищує доходи особи, отримані із законних джерел, або передача нею такого майна близьким родичам. Відповідно до примітки ст. 3682 КК України значним перевищенням визнавали суму, яка в два або більше рази перевищує розмір доходу, зазначеного в декларації про доходи, майно, витрати і зобов’язання фінансового характеру за відповідний період, поданій особою у порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції» [4]. До ст. 3682 КК України 12 лютого 2015 р. було внесено зміни, які набули чинності 4 березня 2015 року. Згідно з цими змінами незаконне збагачення було визначено як «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі». Відповідно до примітки ст. 3682 КК України, активами у значному розмірі є грошові кошти або інше майно, а також доходи від них, якщо їхній розмір (вартість) перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [5].

Систематичні зміни щодо визначення суті та розмірів незаконного збагачення призводять до виникнення проблемних питань у ході правозастосовної діяльності. Можливість кваліфікації дій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка після набрання чинності поточної редакції ст. 3682 КК України (після 4 березня 2015 р.) здійснила передачу набутих активів іншій особі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, однак, що набуті нею у власність до 4 березня 2015 р. за незаконне збагачення, полягає в правильності оцінки предмета злочину, передбаченого редакцією ст. 3681 КК та ст. 3682 КК України.

Вважаємо що, якщо особа вчинила незаконне збагачення на момент дії ст. 3681 КК України в редакції 2011 р., ст. 3682 КК України в редакції 2011, 2013, 2015 рр. предмет злочину неправомірна вигода буде обраховуватися відповідно до примітки ст. 3681 КК України в редакції 2011 р. та примітки до ст. 3682 КК України в редакції 2011, 2013, 2015 років.

Отже, потрібно встановити чи був на момент одержання, набуття та передачі предмет злочину, передбачений ст. 3681 (з 2011 р.) КК України чи ст. 3682 (2011, 2013, 2015 рр.) КК України в тому кількісному виразі, значному розмірі чи в особливо великому розмірі, який було зазначено в примітці вказаних норм.

Якщо предмет злочину відповідає зазначеним розмірам, то можна кваліфікувати дії особи як передачу активів іншій особі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, що отримані, набуті нею у власність до 4 березня 2015 р. як незаконне збагачення.

Список використаної джерел

1. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції [Електронний ресурс] : міжнар. док. від 31 жовт. 2003р. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_c16. — Назва з екрана.
2. Киричко В. М. Законодавчий вірус у системі КК України: визначення і актуалізація проблеми на прикладі ст. 3682 КК «незаконне збагачення» / В. М. Киричко // Кримінальне право та криміналістика. — 2016. — С. 142-151.
3. Киричко В. М. Кримінальна відповідальність за корупцію / В. М. Киричко. — Харків : Право, 2013. — 424 с.
4. Про запобігання корупції [Електронний ресурс] : Закон України від 14 жовт. 2014 р. № 766-VIII. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18. — Назва з екрана.
5. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від 5 трав. 2004 р. № 2341-Ш. — Режим доступу: http: //zakon0.rada.gov .ua/laws/show/2341 — 14/print1480497634405840. — Назва з екрана.