У сучасному світі критичне мислення виявляється тією життєдайною перспективою розвитку «науки мислити», яка на початку ХХІ століття відповідає головним умовам ефективної життєдіяльності особистості в інформаційному світі. Інновації, нововведення притаманні життєдіяльності суспільства здавна. Критичне мислення — це мислення соціальне. Особлива думка перевіряється й удосконалюється, коли її розділяють з іншими. Коли ми дискутуємо, сперечаємося, обмінюємося думками з іншими людьми, ми уточнюємо й поглиблюємо свою власну позицію.

На сьогоднішній день постає гостра потреба у критичному мисленні, оскільки потрібно вміти орієнтуватись у великому інформаційному потоці й отримувати найнеобхідніше, а також впорядковувати та осмислювати отриману інформацію.

Для початку, визначимо, що саме таке критичне мислення? Критичне мислення – це цілком обдумане, виважене прийняття рішення по відношенню до якого-небудь судження або висловлювання.

Поняття «критичне мислення» розробив в 1956 року Бенджамін Блум. Він дав визначення, що  «критичне мислення» означає мислення вищого рівня.

Як вважає Г. Склярова, з точки зору філософів, критичне мислення — це вміння логічно мислити та аргументувати. О. В. Тягло назвав його «просунутою сучас­ною логікою». З точки зору теоретиків літератури (Ч. Темпл), критич­не мислення — це підхід, за яким тексти розкладаються на складові частини і який розглядає, як вони досягають впливу на читачів, які мотиви тих, хто їх написав. Воно дозволяє міркувати про свої власні думки і причини, які стоять за нашими точками зору. Ми міркуємо про те, яким чином ми прийшли до розв’язання проблем. Ці роздуми базуються на логіці та надійній достовірній інформації, яку ми збирає­мо з багатьох джерел.

Основні інструментальні риси критичного мислення – це логічне формулювання висновків, виважене судження, пропозиція своєї думки з аргументами, формулювання суджень на основі критеріїв.

Критичне мислення у сучасному світі виявляється тією життєдайною перспективою розвитку «науки мислити», яка на початку ХХІ століття відповідає головним умовам ефективної життєдіяльності особистості в інформаційному світі.

На сьогоднішній день у рамках концепції розвиваючого навчання розроблений ряд технологій, спрямованих як на загальне, цілісне становлення особистості, так і на розвиток окремих її сфер. Однієї з таких педагогічних технологій є технологія розвитку критичного мислення.

Категорія критичного мислення бере свій початок у американських психологів середини минулого сторіччя, і представляється цікавим простежити еволюцію даного поняття від його джерел дотепер.

Як правило, критичним називають таке мислення, що допомагає нам відрізнити те, що здається, від істини, факти від суджень. Канадський профе­сор Ральф X. Джонсон визначає критичне мислення як «особливий вид розумової діяльності, що дозволяє людині винести раціональне судження щодо запропонованої їй точці зору або моделі поведінки».

Розглядаючи проблему критичного мислення через призму освітніх цілей, Р. Енніс вважає, що критичне мислення носить міждисциплінарний характер студенти опановують інтелектуальними вміннями критичного мислення поза конкретною науковою дисципліною. Однак допускається, що потрібно мати певний обсяг знань, перш ніж застосовувати їх у тій або іншій області, підкреслюючи тим самим дедуктивний характер процесу критичного мислення.

Однієї з особливостей концепції Р. Енніса є включення в її зміст морально-етичного компонента. Автор звертає увагу на прагнення критично мислячої людини поважати думку співрозмовника, уміти слухати й чути інших, бути відкритим для діалогу; бути сприйнятливим і прагнути до розуміння чужих почуттів, рівня пізнань і глибини суджень; уникати критичних зауважень, беручи до уваги почуття співрозмовника, ставитися до них з участю й симпатією.

Однієї із найбільш популярних трактувань критичного мислення є концепція Р. Пола, директора Центра критичного мислення й моральної критики в США: «Критичне мислення — це міркування про мислення, коли ви міркуєте з метою покращати своє мислення. .. При цьому два моменти мають визначальне значення: критичне мислення — це манливе за собою самовдосконалення; і це вдосконалення приходить із навичками використання стандартів коректної оцінки розумового процесу».

Подібне розуміння критичного мислення в американських дослідженнях дозволяє нам зробити висновок про те, що це складне й багатобічне явище, що зводиться не тільки до певного набору інтелектуальних умінь і навичок, але й припускає усвідомлення процесу свого мислення, наявність установок і готовності користуватися цими вміннями як у навчальній діяльності, так і в повсякденному житті. Більше того, критичне мислення — інструмент розвитку емоційно-моральної сфери особистості. Все це робить його «співзвучним» концепції розвиваючого навчання, метою якого є становлення й розвиток інтелектуальних і духовних якостей особистості.

Л.Барсукова розкриває визначення критичного мислення ще одного видатного діяча в даній області. Так, зокрема, вона зазначає, що відповідно до думки відомого фахівця з цієї проблеми М.Ліпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно а) засновується на критеріях, б) є таким, що самокоректується, в) пливе до контексту.» тут виділено шість ключових елементів критичного мислення:

1. Уміння мислити передбачає володіння певними прийомами, які в сутності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації.
2. Відповідальність передбачає, що людина, звертаючись до інших усвідомлює обов’язок надати слухачам чи читачам доводи та приклади відповідно до прийнятих стандартів.
3. Формування самостійних суджень як продукт критичного мислення означає, що воно спрямоване на мисленнєву діяльність.
4. Критерії – це положення, які бере до уваги критично мисляча людина.
5. Самокорекція потребує, щоб людина використовувала критичне мислення з метою покращення власних суджень.
6. Критерії допускають альтернативи, що відповідають ситуації.

Таким чином, якщо ми проявляємо допитливість, використовуємо дослідницькі методи, ставимо перед собою питання та здійснюємо планомірний пошук відповідей, розкриваємо причини та наслідки фактів, сумніваємося в загальноприйнятих істинах та формулюємо власну точку зору і відстоюємо її логічними доводами, дослуховуємося до аргументів опонента та логічно їх осмислюємо – ми критично мислимо.

Як вказує О.Янчук, критичне мислення — це процес розгляду ідей з багатьох точок зору, відповідно до їх змістових зв’язків, та порівняння їх з іншими ідеями. Щоб кожне слово було проаналізоване перед тим, як промовлене (Сократ). Критичне мислення — це результат. Це момент у мисленні, коли критичний підхід стає природним шляхом взаємодії з ідеями та інформацією. Це активний процес, який або стимулюється, або трапляється спонтанно і надає учневі можливість контролювати інформацію, ставити під сумнів, об’єднувати, переробляти, адаптувати або відкидати, висловлювати самостійні оціночні судження, переконливо аргументувати їх.

Крім того, ми повинні зрозуміти, що критичне мислення – це цілеспрямоване мислення, оскільки воно націлене на отримання бажаного результату.

Як зазначав, П.П. Блонський, вміння  відрізняти можливе від неможливого, виділяти в тексті, факті основне, використовувати аргументи при доказі або касування свої або чужих суджень та уявлень і є критичним мисленням

Так існує два види прояву критичного мислення: 1) основне на аргументах і фактах; 2) особиста думка без аргументації і суворої доказованості.

На сьогодні відомі нові прояви в критичному мисленні, а саме: відкритість для нових ідей; прагнення до уникнення помилок у власних думках; знання різниці між можливо правильним і неправильним; усвідомлення свого нерозуміння; розмежування обґрунтованих і необґрунтованих помилок.

На думку Ф. Мінкіної, соціальна дійсність сьогоднішнього дня ставить перед суспільством масу проблем. Однак критична оцінка населенням і окремими людьми, подій, що відбуваються у світі, не приводить до адекватного вибору рішення завдань не сприяє виходу з «критичної ситуації». Обивательська критика, що доходить до майданних виражень, веде людей від оцінки реальних ситуацій. Масова критика в суспільстві не сприяє прийняттю правильних рішень. Філософи вважають, що наші лиха деякою мірою  залежать від невміння вирішувати проблемні питання, критично оцінювати ситуацію й знаходити раціональне рішення, а не просто займатися критиканством, така критика є критикою заради критики, а не заради істини.

Тому важко не погодитись, що формування критичного мислення студентів у процесі навчання здобуває особливо велике значення не тільки у зв’язку з новими завданнями, поставленими перед ВУЗом в сучасних умовах. У особистісно орієнтованій педагогіці способи формування критичного мислення повинні відповідати розвитку сучасного суспільства й посиленню уваги до внутрішнього світу особистості.

Починати виробляти в собі критичне мислення обов’язково повинні всі починаючи з дитячого віку і розвивати його протягом всього життя.

Як зазначає В.Потьомкіна, критичне мислення корисне не як окремий феномен, а як засіб для досягнення деякої корисної мети, тому застосування будь-якого методичного прийому повинне закінчуватись констатацією факту її досягнення. Якщо постійно не акцентувати увагу студентів на необхідності досягнення корисної мети, можна попасти в ситуацію, коли навички критичного мислення стануть джерелом звичайного критиканства, прояви якого в повсякденній діяльності можуть суттєво ускладнити як навчальний, так і виховний процес.

Тобто критичне мислення варто розглядати як розвиток здатності до практичної діяльності через серію логічних висновків на основі аналізу інформації.

Слід звернути особливу увагу на практичну цінність критичного мислення у новітньому інноваційному управлінні.

Сучасна молода людина для досягнення успіху у своїй професійній діяльності повинна бути готовою до того, що реалії нового часу вимагатимуть від неї, насамперед саме високої культури мислення. Воно повинне бути різноплановим, багатоходовим і гнучким. Іншими словами, у сфері конкуренції виграватиме та людина, культура якої є високою, а мислення – високорозвинене, струнке і дисципліноване – логічне.

У підсумку, наведемо визначення критичного мислення С.О.Терно «Критичне мислення передбачає використання когнітивних технік і стратегій, які збільшують імовірність отримання бажаного результату, мається на увазі мислення, що характеризується контрольованістю, обґрунтованістю та цілеспрямованістю, тобто такий тип мислення використовують для розв’язання задач, формулювання висновків, імовірнісної оцінки та прийняття рішень. Важко уявити сферу життя, яка б не потребувала від людини здатності ясно мислити. Проте, слід зазначити, що наша система освіти рідко надає можливість навчитися учням мислити більш продуктивно. Особливо це стосується гуманітарної освіти. Наші навчальні заклади традиційно вимагають, щоб учні виучували, запам’ятовували, відтворювали інформацію.

Отже, критичне мислення — це наукове мислення, суть якого полягає у прийнятті ретельно обміркованих та зважених рішень стосовно довіри до будь-якого твердження: чи мусимо ми його сприйняти, чи відкинути або відкласти, а також ступінь упевненості, з яким ми це робимо».

Таким чином, можемо підсумувати та дати своє визначення критичного мислення. Критичне мислення означає пошук та відбір корисної та необхідно інформації серед інформаційного потоку, в той же час воно не означає негативність суджень або критику, а зважений розгляд різноманітних підходів до проблеми, щоб приймати обґрунтовані судження та рішення щодо неї. Критично мисляча людина нічого не сприймає на віру, вона перевіряє всі судження та має свою думку, яку може відстоювати та аргументувати.

Список використаної літератури

1. Барсукова Л. Технологія критичного мислення: Електрон. ресурс : http://www.interklasa.pl/portal/dokumenty/ridna_mowa_uk/index.php?page=rm30_06
2. Минкина Ф. Критическое мышление учащихся и педагогические способы его формирования (На материале обществоведческого курса) : Дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 : Казань, 2000. — 166 c.
3. Потьомкіна В.Є. Формування навичок критичного мислення на уроках англійської мови. Електронний ресурс : http://intkonf.org/potomkina-ve-formuvannya-navichok-kritichnogo-mislennya-na-urokah-angliyskoyi-movi/
4. Янчук О.С. Сучасні методи і прийоми формування критичного мислення першокласників на уроках мислення серед природи // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – 2008. — №4.
5. Терно С.О. Розвиток критичного мислення старшокласників на уроках історії // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – 2008. — №4.
6. Bloom В. Handbook on formative and summative evaluation of student learning, — Hastings, Madaus, 1971