Кредитні послуги банку

Вступ

Актуальність теми. Банківський сектор є основою розвитку вітчизняного фінансового ринку, а його стабільна діяльність сприяє подальшому розвитку економіки країни.

Одним із основних видів банківського бізнесу, що надає банку найбільшу частину швидких доходів, є кредитні операції. Надані кредити становлять основну частку в банківських активах, а процентні доходи і витрати на формування резервів під кредити є вагомими чинниками прибутковості банку.

Економічна наука довела, а господарська практика підтвердила, що кредитні операції є універсальним інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу, фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, вирівнювання рівнів рентабельності підприємств на основі переливання капіталів, що сприяє прогресивним структурним зрушенням у народному господарстві. Від того наскільки добре банк реалізує свої кредитні функції в багатьох випадках залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, сприяють забезпеченню їх економічної працездатності.

Тому, одним з головних завдань, що постають перед керівництвом банку є правильна розробка кредитної діяльності, ефективність проведення якої багато в чому залежить від ідентифікації приналежності кредитних операцій до того чи іншого виду, оскільки саме від цього залежить точність обліку та інформації про кредитні операції, що необхідно для прийняття ефективних управлінських рішень.

Вивчення економічної літератури свідчить, що кредитна діяльність комерційних банків традиційно перебуває у центрі уваги економістів і залишається сьогодні чи не найбільш дослідженим розділом банківської справи. Дослідженню теорії та практики організації здійснення банками кредитних операцій сприяють праці вітчизняних учених-економістів В.Л. Андрущенка, О.В. Васюренка, А.М. Герасимовича, Б.С. Івасіва, Л.М. Кіндрацької, Т.Т. Ковальчука, В.Д. Лагутіна, О.Г. Коренева, Н.Б. Литвин, Л.О. Примостки, М.Ф. Пуховкіної, М.І. Савлука та інших. Але та складна ситуація, в якій перебувають на сьогоднішній день банки України, і її «неочікувані прояви» вимагають подальших досліджень щодо сутності поняття «кредитні операції».

Мета роботи. У даній роботі прагнемо розлянути різноманітні підходи до визначення поняття «кредитні операції» з метою поглиблення і уточнення розуміння цієї обліково-економічної категорії, а також виявити найбільш обґрунтовану їх класифікацію.

1. Сутність та класифікація банківських послуг банку

У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов’язано з об’єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. У більшості банків позичкові рахунки складають не менше половини їх сукупних активів і забезпечують близько 70% від отриманих ними доходів. Проте, кредитні операції є також найбільш ризикованим видом активної діяльності банку. Про це яскраво свідчить, зокрема, питома вага проблемних кредитів у їхніх кредитних портфелях.

Для правильного розуміння банками вимог нормативно-правових актів України, у тому числі Національним банком України, необхідно розуміти сутність поняття «кредитні операції».

Таблиця 1. Трактування поняття «кредитна операція» у економічній літературі

Джерело	Визначення
Економічний словник [4, с. 119]	Кредитні операції — вид активних операцій, пов’язаних з наданням клієнтам позичок
Г.І. Спяк, T.I. Фаріон [5, с. 140]	Кредитна операція — це активна банківська операція, пов’язана з наданням позики або наданням зобов’язання (гарантії, поручительства, авалю), яке, в разі його виконання, приведе до фактичного передавання коштів на кредитній основі
О.Г. Коренева, Н.Г. Слав’янська, Н.Г. Савченко, О.В. Карпенко [6, с. 187]	Кредитні операції — це вид активних операцій банку, які пов’язані: з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування — позик у готівковій або безготівковій формі та кредитів у формі врахування векселів, розміщення депозитів, операцій репо, на фінансування будівництва житла, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу тощо; з прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування — надання гарантій, поручительств, авалів тощо; з будь-яким продовженням строку боргу, яке здійснене в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми
Л.М. Кіндрацька [7, с. 217]	Кредитна операція банку — це вид активних операцій, пов’язаних із наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів за настання умов, передбачених кредитною угодою
Л.В. Воробець [8, с. 63]	Поняття «кредитна операція» можна вживати як в широкому, так і у вузькому розумінні. У широкому розумінні під кредитною операцією слід розуміти будь-яку з активних операцій банку; у вузькому — її слід розглядати як безпосереднє надання банком кредиту (певної суми коштів) позичальнику на підставі кредитного договору, яке супроводжується записами за банківськими рахунками
Н.Б. Литвин [9, с. 152]	Кредит (кредитні операції) визначаються як вид активних операцій, пов’язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу)
І. Грабар [10, с. 68]	Під кредитними операціями банків можна розуміти активні операції, пов’язані з розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування (надання прямого кредиту, кредитів у формі врахування векселів або операцій репо чи розміщення депозиту) або прийняттям зобов’язань про надання коштів (відкриття кредитної лінії) у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі (зокрема, акредитиви, акцепти, авалі), проведення факторингових операцій та фінансового лізингу
А.І. Сирота [11, с. 152]	Кредитні операції банків (кредитні правочини) — це різновид банківських операцій, правочинів із фінансовими активами, під час проведення яких виникають кредитні відносини з приводу розміщення або залучення грошових коштів, зобов’язання придбати право вимоги боргу, надання гарантій та поручительств за третіх осіб, у яких банк може виступати як кредитор або боржник

Так, в Законі України «Про банки і банківську діяльність» окремого визначення поняття «кредитна операція» немає, хоча зазначено що до кредитних операцій відносяться: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені; надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів (факторинг); лізинг [1, п. 3 ч. 3 ст. 47, ч. 1 ст. 49].

Господарський кодекс України (стаття 345) дає таке визначення поняття «кредитна операція» — це операції, що полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах і на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян і визнаються кредитними операціями Законом України «Про банки і банківську діяль-ність». Відповідно до пункту 2 даної статті кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі [2, ст. 345].

Дослідження сутності кредитних операцій дозволило констатувати, що на законодавчому рівні, згідно Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженому Постановою правління Національного банку України від 25.01.2012 р. № 23, визначено, що кредитна операція — це вид активних банківських операцій, пов’язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу) [3, п. 1.10 глави 1 розділу І].

Як бачимо, чинне законодавство неоднозначно тлумачить поняття «кредитна операція» і до їх переліку відносить різні за своєю юридичною природою та змістом правочини.

Визначення поняття «кредитна операція» в економічній літературі розглянемо та проаналізуємо за даними таблиці 1.

Дослідивши концептуальні підходи до трактування поняття «кредитні операції» в чинному нормативно-правовому банківському законодавстві У країни та економічній літературі, можна зробити висновок про те, що вони дещо різні.

На нашу думку, більш змістовним й точним є визначення наведене в Положенні № 23 від 25.01.2012 р., яке повністю розкриває сутність поняття. Що стосується визначення «кредитні операції» в економічній літературі, то тут думки авторів різняться, це свідчить про відсутність єдиного теоретичного підходу та єдиних практичних прийомів щодо організації кредитних операцій банку в сучасних умовах. Коренева О.Г., Слав’янська Н.Г., Савченко Н.Г., Карпенко О.В., Н.Б. Литвин та І. Грабар більш схильні до визначення поняття наведеного в Положенні № 23 від 25.01.2012 р.

Отже, проаналізувавши думки різних вчених в економічній літературі, щодо сутності поняття «кредитної операції» та тлумачення цього поняття в чинному нормативно-правому банківському законодавстві, вважаємо що кредитні операції — це вид активних банківських операцій, пов’язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування, прийняттям зобов’язання придбати право вимоги боргу або прийняттям зобов’язань про надання коштів (гарантії, поручительства, авалю) за настання умов, передбачених кредитною угодою.

Важливе практичне та теоретичне значення має класифікація банківських кредитних операцій, яка сприяє розумінню діяльності банківських установ.

Класифікація кредитних операцій — це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції.

Рис. 1. Класифікація банківських кредитних операцій

На сьогодні не можна назвати єдиної загальноприйнятої системи класифікації банківських кредитних операцій. Різноманітні пропозиції класифікацій банківських операцій обумовлені різницею в критеріях, за якими відбувається та чи інша класифікація.

Існує декілька класифікацій банківських операцій, проте більш змістовною можна вважати класифікацію наведену на рис. 1, яка об’єднує у собі концептуальніші для потреб управління кредитними операціями їх види, а тому дозволяє вчасно прийняти ефективне управлінське рішення.

Кредитні операції банків також можна поділити на дві групи:

— активні, коли банк виступає в особі кредитора, розміщуючи залучені кошти на власних умовах та на власний ризик (операції банків із вкладення коштів у фондові активи шляхом купівлі цінних паперів від свого імені, факторингові, лізингові операції);

— пасивні, коли банк виступає в особі боржника (видача банківських гарантій та поручительств за третіх осіб, операції банків з емісії цінних паперів) [11, с. 130].

Для раціонального процесу кредитування необхідні чітка державна економічна політика, перелік пріоритетних напрямів інвестування, посилення захисту прав кредиторів та підвищення довіри до банків з боку суспільства. Якщо банки будуть більш ретельно контролювати кредитний процес, підвищать прозорість банківських процедур та технологій, то це забезпечить якість кредитного портфеля, а отже, ефективність діяльності банківської установи в цілому.

Таким чином, кредитні операції займають важливе місце у діяльності комерційного банку. Вони включають в себе операції по наданню коштів позичальнику на умовах строковості, повернення, платності у відповідності з умовами договору між кредитором і позичальником. Види позикових операцій надзвичайно різноманітні і їх можна класифікувати за різними ознаками та критеріями.

За кордоном класифікація кредитів здебільшого складається і дотримується самими банками. Систематичний метод контролю за якістю банківського кредитного портфеля полягає в класифікації кредитів у залежності від того, наскільки позичальник дотримується термінів та умов кредитних угод, зокрема щодо умов обслуговування позики.

2. Економічна природа кредитних послуг та їх особливостей для фізичних осіб

Виникнення кредитних послуг обумовлено прагненням людини прискорити задоволення своїх перспективних потреб. Важливими чинниками, що вплинули на розвиток КП, стали також лібералізація фінансових потоків, впровадження в кредитну практику технологічних змін, нових кредитних інструментів. При цьому функціонування національної економіки і прискорення темпів економічного зростання певним чином обумовлюються станом і розвитком індустрії КП, оскільки їх споживання пов’язано зі всіма стадіями суспільного відтворення залежно від мети споживання позичених коштів. Водночас розвиток вітчизняного ринку кредитних послуг посилюється тим, що в Україні у структурі витрат домогосподарств спостерігається значна частка витрат на споживання товарів і послуг (82 %), тоді як у розвинених країнах вона, як правило, не перевищує 25-30 % [8, с. 74].

Сутність КП багато в чому визначається дефініцією «послуга», що певною мірою розкривається у міжнародних та вітчизняних нормативно-правових актах.

У цілому положення вітчизняного законодавства відповідають вимогам міжнародного.

Серед послуг, які розрізняє Світова організація торгівлі у Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС), є фінансові. Проте немає чіткого виокремлення КП. Натомість у складі банківських та інших фінансових послуг є такі, що прямо чи опосередковано можна віднести до кредитних, зокрема послуги з:

видачі позик усіх видів, у тому числі споживчих, позик під заставу, факторингу та фінансування комерційних операцій;
фінансового лізингу;
платежів та грошових переказів, що пов’язані з кредитуванням;
надання гарантій та зобов’ язання;
консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги з усіх зазначених видів діяльності, включаючи відомості про позичальників та аналіз, дослідження та рекомендації з кредитних питань.

Водночас Міжнародний валютний фонд вирізняє послуги у сфері фінансової діяльності. За стандартами розподілу послуг ОЕСР і ЮНКТАД виокремлюють виробничі, розподільчі, професійні, споживчі (масові) та громадські послуги [13, с. 127]. Кредитні, як і решта фінансових послуг, належать до професійних послуг.

В Україні згідно із Класифікацією індивідуального споживання за цілями КП ані окремо, ані у складі фінансових послуг не вирізнено [14, с. 42-43]. Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-ІІІ [15] до складу фінансових послуг входять такі кредитні послуги, як:

надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
фінансовий лізинг;
надання гарантій та поручительств.

Це дещо повторює положення Генеральної угоди про торгівлю послугами.

Як різновид послуг КП фізичним особам мають певні особливості, що визначаються їх компонентами. Аналіз наукової літератури свідчить, що послуга має такі складові, як: потреба у ній; мета її отримання; мотив діяльності (предмет, на який вона націлена); власне процес діяльності; засоби досягнення мети; результат діяльності. Такі ж компоненти має й кредитна послуга, хоча й з певними особливостями, зазначеними у табл. 2.

Таблиця 2. Характеристика складових кредитної послуги фізичній особі

Складові кредитної послуги	Зміст
Мета	Формування фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб домогосподарства у товарах та інших видах послуг
Мотив діяльності (предмет потреби)	Потреба формується під впливом схильності до споживання та ризику індивіда
Процес діяльності	Сукупність практичних дій фізичних осіб щодо реалізації своїх потреб
Засоби досягнення мети	Сукупність фінансових установ, що створюють кредитні продукти та реалізують їх фізичним особам
Результат діяльності	Отримання у тимчасове розпорядження грошових коштів

Мета кредитної послуги має дуалістичний характер. З одного боку, мета кредитної послуги, як правило, визначається відповідно до потреб домогосподарства, під яким розуміють сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують і витрачають кошти. Згідно із ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» особи, що входять до складу домогосподарства, можуть перебувати в родинних стосунках; в стосунках свояцтва; не перебувати у жодних із цих стосунків; бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи [17]. З іншого боку, отримати кредитну послугу може лише фізична особа — член домогосподарства, що буде виступати стороною кредитного договору.

Необхідність у залучених фінансових ресурсах обумовлюється обсягами та структурою споживання домогосподарства. На відміну від кредитних послуг, що надаються юридичним особам, їх використання здійснюється, виходячи не з господарських, а з соціальних чи психологічних інтересів домогосподарств. Інколи потреба у кредитній послузі може формуватися під впливом домінування фінансових інтересів окремих членів домогосподарства. Часто саме ця фізична особа укладає кредитний договір з продавцем послуги. При цьому потреби у кредитних послугах виникають під впливом коротко- та довгострокових мотивів. До короткострокових мотивів слід віднести необхідність придбання одягу, святкування певних подій, відпочинок, лікування тощо. Серед довгострокових мотивів можна виокремити будівництво або придбання житла, транспортних засобів, отримання освіти та ін. Тобто ці мотиви є специфічними порівняно із мотивами господарюючих суб’єктів.

В економічній літературі та у рекламі кредитних установ використовуються поняття «кредитний продукт», «кредитна послуга» та «кредитна операція». Введене Ю. С. Масленченковим у науковий обіг поняття «банківська тріада» [5] можна застосувати у контексті кредитних послуг у вигляді «кредитної тріади», у межах якої відсутнє однозначне визначення її складових та співвідношення між ними. Існують різні підходи до розв’язання цієї проблеми. Дослідження у цьому напрямі повинні ґрунтуватися на певних відмінностях між продуктом та послугою. Основними серед них є такі [13, с. 242]:

під продуктом, як правило, розуміють річ, а під послугою — діяльність чи процес;
перший є відчутним, а останній — невідчутним;
виробництво і споживання продукту, як правило, не збігаються в часі та просторі, на відміну від послуги;
перед споживанням якість продукту є визначеною, у той час як якість послуги визначається у процесі споживання;
покупці, як правило, не беруть участь у виробництві продукту, а у виробництві послуги — беруть за допомогою інтерактивного процесу;
продукт можливо перепродати, а послугу — ні.

У сучасній науковій літературі до визначення кредитної послуги та її співвідношення з кредитним продуктом і кредитною операцією існує два підходи. У межах першого кредитна послуга та кредит певною мірою ототожнюються. Так, Л. М. Горбач та О. Б. Каун під кредитними послугами розуміють послуги, пов’язані з наданням позичальникам грошових коштів за умов їх поверненості, платності і строковості [2, с. 139]. Кредитні послуги С. А. Гур’янов тлумачить як відносини між банком та клієнтом з надання визначених грошових сум на основі принципів строковості, зворотності та платності [3]. У цих трактуваннях кредитна послуга, з одного боку, перекликається з визначенням кредиту, з іншого, — автори не враховують те, що принцип зворотності, що застосовується у розумінні кредитної послуги, вступає у протиріччя з її ознакою безповоротності.

Другий підхід ототожнює кредитну послугу з операцією [4, с. 286-764; 6, с. 470]. У його складі виокремлюються два напрями щодо розуміння співвідношення кредитного продукту, кредитної послуги та кредитної операції. О. І. Лаврушин підкреслює, що послуга — це сукупність дій, процес створення кредитного продукту, а операція — це конкретні дії зі створення кредитного продукту [4, с. 27]. Водночас наданню кредитних послуг передують розробка та формування кредитного продукту. Взявши за основу загальновідоме визначення товару в економічній літературі як продукту праці, виробленого для обміну, можна стверджувати, що кредитна послуга є продуктом, виробленим персоналом кредитної установи для продажу.

За І. М. Подложеновим, кредитний продукт є матеріально оформленою кредитною послугою або операцією. Під кредитною послугою він розуміє сукупність обґрунтованих банківських операцій, спрямованих на задоволення конкретної типової потреби клієнта в кредитних ресурсах. При цьому підкреслюється, що кредитний продукт як конкретний вид кредиту [6, с. 470] є:

сукупністю взаємодоповнюючих кредитних та банківських послуг, що задовольняють різноманітні інтереси та потреби клієнта в процесі кредитування та позиціонують себе на ринку подібних продуктів, створюються, виходячи із кредитної політики банку;
підсистемою кредиту, що включає часові та якісні характеристики, які ґрунтуються на споживчих перевагах клієнта.

Ґрунтуючись на підході Ю. С. Масленченкова щодо «банківської тріади» [5], можна визначити, що кредитний продукт є конкретним способом, за допомогою якого фінансовий посередник має намір надавати свої послуги. Він включає регламентацію взаємодії його персоналу з клієнтами при їх обслуговуванні, документально-юридичне оформлення КП, правила виконання операції. Водночас кредитна операція являє собою впорядковану сукупність дій персоналу фінансового посередника із задоволення потреби клієнта в отриманні кредитної послуги, а КП є результатом виробничої діяльності співробітників фінансового посередника як процесу задоволення потреб клієнта у кредиті. Отже, кредитний продукт стає послугою в результаті його продажу споживачу. При цьому, щоб стати товаром на ринку кредитних послуг фізичним особам, він повинен мати дві властивості:

споживчу вартість, тобто мати корисність для споживача- позичальника;
мінову вартість, тобто мати здатність обмінюватись на гроші.

Кредитний продукт як результат людської діяльності щодо надання фінансовими установами конкретного виду кредиту, який задовольняє певні потреби фізичних осіб, слід вважати первинним відносно кредитної послуги. Кредитний продукт реалізується в кредитній послузі, яка виробляється для постійного продажу і стає товаром на ринку КП фізичним особам. З огляду на це, кредитний продукт слід вважати початковим етапом при створенні КП.

Кредитні послуги реалізують через здійснення кредитних і допоміжних операцій, які сукупно набувають споживчої вартості і задовольняють потреби споживача-позичальника, що є фізичною особою.

Таким чином, кредитні послуги — це діяльність фінансових посередників із здійснення кредитних операцій з фінансовими активами в інтересах споживача-позичальника.

Дослідження економічної літератури дало змогу систематизувати ознаки класифікації КП та запропонувати їх поділ за місцем надання кредитних послуг (табл. 3).

Таблиця 3. Класифікація кредитних послуг

Ознака класифікації	Вид кредитної послуги
За змістом послуги	Прямі
За змістом послуги	Супутні
	3 іпотечного кредитування
За видом кредитної	3 кредитування поточних потреб споживача
послуги	3 автокредитування
	3 обслуговування кредитних карток
За суб’єктом обслуговування	Фізичним особам Нефінансовим корпораціям Фінансовим корпораціям Сектору загального державного управління
За місцем надання	Ті, що надаються за місцезнаходженням фінансової установи Ті, що надаються за місцем реалізації товарів та інших послуг Ті, що надаються дистанційно
За продавцями	Банків Кредитних спілок Ломбардів Страхових компаній Фінансових компаній
За стандартизацією	Стандартизовані Індивідуалізовані
За цільовим спрямуванням коштів	Для отримання коштів на виробничі цілі Для отримання коштів на споживчі цілі

У результаті надання прямих кредитних послуг споживач за певну плату отримує у тимчасове користування грошові кошти. Призначення супутніх послуг передбачає забезпечення дотримання законності та принципів кредитування. До їх складу можна включити оцінювальні, нотаріальні, страхові послуги, послуги колекторських компаній тощо.

Поділ КП за їх видом пов’язаний із напрямами використання коштів, отриманих позичальником за рахунок кредиту. Кредитні послуги можуть надаватися в офісі фінансового посередника, у торговельній організації, туристичній фірмі (при придбанні товарів чи відповідних послуг за попередньої домовленості між фінансовим посередником та іншою організацією) або дистанційно за допомогою банкоматів, Інтернету. Продавцями КП є певні фінансові установи, серед яких певну специфіку мають страхові компанії. Надавати кредитні послуги мають право лише компанії зі страхування життя страхувальникам — фізичним особам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми.

Фінансовий посередник, як правило, здійснює реалізацію стандартизованих КП. Водночас позичальник за певних умов може скористатися й індивідуалізованими послугами.

3. Аналіз розвитку ринку банківських послуг на кредитному ринку України

Відновлення кредитування і стимулювання попиту позичальників на кредитні продукти є важливими питаннями стабілізації банківської, і ширше — економічної системи країни, на чому постійно наголошується в останні роки на державному і експертному рівнях.

Статистична інформація щодо діяльності банків України (окрім НБУ) на кредитному ринку при обслуговуванні потреб позичальників — юридичних та фізичних осіб подана у табл. 4. Фактично це є кількісною оцінкою обсягів банківських послуг на кредитному ринку, що відображається в банківських пропозиціях задоволення попиту клієнтів банку на позикові ресурси.

За офіційними даними НБУ, станом на 1 січня 2017 року в Україні зареєстровано 96 банків, що на 21 установу менше ніж роком на 01.01.2016 (Табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка кількості банків в Україні 2014-2016 рр.

Дата	Кількість банків, шт.
01.01.2015	130
01.01.2016	117
01.01.2017	96

У структурі банківських активів питома вага кредитів постійно зберігається високою і в останні роки перевищувала дві третини від їх загального обсягу. Значна питома вага кредитного портфеля банків у структурі активів відображає як переважну орієнтацію на кредитне обслуговування клієнтів, так і збереження гострих до сьогодні проблем у частині погашення кредитів позичальниками (що особливо проявилось у зв’язку з кризою в останні роки). При поступовій стабілізації вітчизняної банківської системи обсяги сумарного кредитного портфеля банків України наростаючим підсумком за 2016 р. зросли до 792,5 млрд грн (на 0,1% з початку року і водночас при липневому зменшенні на 0,2%). Динаміка кредитного портфеля банків України протягом 2011-2016 рр. засвідчила їх зростання в 1,1 разу, а з 2006 р. — у 3,26 разу.

Кредити в національній валюті в докризовий період 2006-2007 рр. складали половину обсягів кредитного портфеля банків. Подальше їх зменшення у 2008 р. майже на 10% пояснюється тогочасним ажіотажним кредитним бумом з номінацією позик в іноземній валюті. Посткризове відновлення економіки і обмеження кредитування в іноземній валюті відповідним чином поступово збільшили частку кредитів у національній валюті, яка на 1.06.2012 р. досягла 61%.

Практика банківського кредитування в іноземній валюті має окрему регуляторну специфіку. До початку 2011 р. в рамках дії Закону України від 23.06.2009 р. № 1533 «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» містилася заборона кредитування фізичних осіб в іноземній валюті (окрім оплати на лікування та навчання за кордоном). При оцінці доцільності кредитування в іноземній валюті згодом в юридичному сенсі заборона на валютне кредитування хоч і була знята, але це не означає можливості вільного кредитування в іноземній валюті.

З 2014 року НБУ почав масштабну кліринг банківського сектора. На 1 січня 2016 року, з 182 зареєстрованих банків лише 117 були діючими. Один безпосередній наслідок закриття такої великої кількості банків — це припинення кредитування цими банками підприємств і домогоспо- дарств. Через жорсткі вимоги до позичальників в умовах кризи, клієнти закритих банків можуть не знайти новий банк для отримання кредитів, якщо вони не мають кредитної історії з іншим банком. Правильна організація банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями, належне забезпечення його оперативною та достовірною обліковою інформацією виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків. З метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності ко-мерційні банки розробляють власну внутрішню

кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації. Саме тому однією з най-важливіших задач управління кредитною діяльністю є формування та аналіз кредитного портфеля банку.

З метою виявлення інтенсивності динаміки кредитної діяльності дослідимо її за видами а саме: кредитування фізичних осіб, юридичних та іпотечне кредитування.

За результатами проведеного дослідження,за період 2012—2015 р.р. зазначимо, що у 2013 та 2014 роках сума кредитів, наданих фізичним і юридичним особам почала зростати у грошовому виражені. Приріст становив 3,1% і 9,14% фізичним та 14,3% і 12,85% юридичним відповідно. Проте, відносно загального обсягу кредитів, наданих банками України, частка кредитування фізичних осіб зменшується, а юридичних навпаки зростає. Найменшого значення досліджуваний показник кількості виданих кредитів фізичних осіб досяг у 2015 році (17,81%).

Аналіз кредитів, наданих фізичним особам, протягом 2015 року свідчить про зменшення депозитної бази банків, погіршення платоспроможності кредиторів та зміни курсу валюти. У зазначений час простежувалися труднощі з обслуговуванням кредитів належними установами, особливо в іноземній валюті, через зміну курсу гривні до іноземних валют, зниженням реальної заробітної плати та міграцією.

Якщо розглядати кредити надані банками України фізичним особам за визначений період, та можна зазначити, що впродовж 2012—2015 років найбільшу частку серед кредитів займали споживчі кредити. Друге місце посідають кредити на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості (від 25% до 40%).

Частка кредитів на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості становила 37,84%. Бачимо, що провідним видом кредитує споживчий кредит. Це спричинило те, що ризики споживчого кредитування менше ризиків при кредитуванні на придбання, користуються кредитами, вони користуються як цільовими кредитами, так і кредитами на будь- які бізнес-потреби, для підвищення виробництва та виходу на новий рівень економічних відносин.

Темпи зростання ВВП впливають на макроекономічну межу кредиту, бо відповідно до цього збільшуються запаси і затрати, інвестиції, інші потреби в капіталі. Проте ця залежність може бути істотно деформована дією інших чинників. Так, якщо в структурі фінансової системи важливе місце займає власний капітал підприємств і його роль зростає, а стан державних фінансів дає змогу скорочувати рівень оподаткування підприємств, то додаткова потреба в капіталі може бути задоволена за рахунок використання власних коштів, без залучення позичкового капіталу і макромежа кредиту не розшириться чи розшириться меншою мірою, ніж зросте ВВП. Кредитування юридичних осіб стало необхідним для будь-якого бізнесу, який потребує фінансового підживлення [12].

Структура кредитного портфеля банків України за кредитами, що надані юридичним особам протягом 2010-2015 рр наведена на рис. 2.

Рис. 2. Структура кредитного портфеля банків України за кредитами, наданими юридичним особам протягом 2010-2015 рр., %

Найбільшу частину в кредитному портфелі займають кредити надані нефінансовим корпораціям. Кредити для інвестиційної діяльності нефінансовим корпораціям забезпечують динамічний розвиток підприємств і дозволяють вирішувати такі задачі, як: розширення підприємницької діяльності (збільшення обсягів виробництва товарів і послуг, вихід на нові ринки); створення нових підприємств (освоєння нових сфер підприємницької діяльності); систематичне відновлення основних виробничих фондів підприємства та підвищення будівництво та реконструкцію нерухомості (табл. 5).

Таблиця 5. Кредити надані банківськими установами за період 2012—2015 рр.

Рік	Кредити надані всього, млн грн	У т. ч., кредити, надані юридичним особам, млн грн	Темп приросту кредитів, наданих юридичним особам, до попереднього періоду, %	Частка кредитів, наданих юридичним особам, у загальній сумі, %	У т. ч., кредити, надані фізичним особам, млн грн	Темп приросту кредитів, наданих фізичним особам, до попереднього періоду, %	Частка кредитів, наданих фізичним особам, у загальній сумі, %
2012	815 142	627 513	0,00	76,98	187 629	0,00	23,02
2013	910 782	717 253	14,30	78,75	193 529	3,10	21,25
2014	1020 667	809 452	12,85	79,31	211 215	9,14	20,69
2015	981 627	806 758	1,00	82,19	174 869	-17,21	17,81

Банки охоче працюють з корпоративним сектором, пропонуючи їм найрізноманітніші кредити. Підприємці і навіть процвітаючі компанії ефективності виробництва (зниження витрат за рахунок модернізації обладнання, реконструкції підприємств, підвищення кваліфікації персоналу); забезпечення вимог державних органів управління (задоволення вимог щодо екологічних стандартів, безпеки продукції) [10, с. 463].

В Україні у 2017 році, іпотечний кредит як і раніше залишається дорогим для населення, бо процентні ставки по іпотеці вище 20% у рік. Вийнятком є соціальна іпотека, де категорії малозабезпечених громадян чи молоді сім’ї можуть отримати кредит на житло за зниженими ставками.

Скорочення загальної кількості виданих іпотечних кредитів пояснюється низкою існуючих проблем. Основними проблемами забезпечення населення доступним житлом в Україні є:

— відсутність гарантійних фондів іпотечного страхування;

— не розуміння населенням процесів іпотечного фінансування

— недовіра населення до українських банків;

— наявністю інших, більш прибуткових напрямків діяльності;

— наявність на ринку іпотечного кредитування універсальних банків, коли в багатьох розвинених країнах, зокрема в Німеччині, працюють спеціалізовані [7].

За результатами аналізу сучасного стану банківського кредитування фізичних та юридичних осіб виявлено основні тенденції його розвитку, такі як зменшення частки кредитів, наданих фізичним особам, у загальному обсязі кредитування; переважання споживчих кредитів у структурі кредитів, наданих фізичним особам; зменшення іпотечного кредитування

Кредитна діяльність в Україні потребує управління та покращення. Покращення ситуації у сфері кредитування юридичних та фізичних осіб можливе за рахунок удосконалення організаційної фінансово-економічної діяльності банківської системи України, пропонування нових підходів та вдосконалення галузі бізнес-планування фінансової та операційної діяльності. Іпотечне управління можливе за рахунок стабілізації економіки та введення соціальних програм з більш доступними відсотками.

Банківське кредитування для розвитку потребує досягнення умов макроекономічної стабільності. Для покращення ситуації в кредитуванні потрібно стабілізація економічних, політичних, соціальних умов та підтримка держави всього банківського сектору економіки.

Висновки

Отже, кредитні операції — основа банківського бізнесу, оскільки вони є головною статтею доходу банку. Однак із такими операціями пов’язаний певний ризик — імовірність втрати всієї або частини вартості активів, що існують у формі позик, врахованих векселів, гарантій та поручительств, виданих банком. Тому, глибоке розуміння сутності кредитних операцій та правильна класифікація сприятимуть створенню банківськими працівниками ефективної системи їх управління.

Визначення поняття «кредитні операції» міститься в чинному законодавстві, зокрема в ГК України, Законі України «Про банки і банківську діяльність» та Положенні про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями. На нашу думку, під кредитним операціями необхідно розуміти вид активних банківських операцій, пов’язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування, прийняттям зобов’язання придбати право вимоги боргу або прийняттям зобов’язань про надання коштів (гарантії, поручительства, авалю) за настання умов, передбачених кредитною угодою.

Класифікація банківських кредитних операцій дає змогу визначити особливості правового режиму здійснення банківських операцій, особливостей правового статусу банку та його відмінностей від інших фінансових установ, оскільки саме здійснення в сукупності певних видів операцій і дає можливість назвати певну установу банком.

Кредитна послуга як різновид фінансових послуг є економічним благом, що задовольняє потреби домогосподарства. Визначено, що кредитні послуги — це діяльність фінансових посередників із здійснення кредитних операцій з фінансовими активами в інтересах споживача-позичальника. Це відрізняється від існуючих підходів у науковій фаховій літературі, які деякою мірою ототожнюють кредитну послугу із кредитом або з кредитною операцією.

Тобто кредитні послуги є, з одного боку, наслідком взаємодії між її продавцем та споживачем, з іншого, — внутрішньої діяльності фінансового посередника, що створює кредитні продукти. Варто класифікувати кредитні послуги на основі систематизації таких ознак, як зміст кредитної послуги, вид кредитної послуги, суб’єкт обслуговування, продавці кредитних послуг, їх стандартизація, а також доповнити їх критеріальною ознакою «місце надання кредитної послуги».

Виокремлення особливостей кредитних послуг фізичним особам та їх класифікація у подальшому сприятиме створенню та реалізації маркетингової стратегії фінансових посередників.

Список використаної літератури

Про банки і банківську діяльність: Закон України № 2121-ІІІ від 7.12.2000 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. zakon3.rada.gov.ua
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua
Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями: Затверджено Постановою правління Національного банку України від 25.01.2012 р. № 23 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon5. rada.gov.ua
Сухарський B.C. Економічний словник-довідник / B.C. Сухар- ський. — Тернопіль: Богдан, 2002. — 328 с.
Спяк Г.І. Облік і аудит у банках / Г.І. Спяк, Т.І. Фаріон. — К.: Атіка, 2004. — 328 с.
Облік і аудит у банках: навч. підруч. / О.Г. Коренева, Н.Г. Слав’янська, Н.Г. Євченко, О.В. Карпенко; за ред. О.Г. Коренева, Н.Г. Слав’янська. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. — 493 с.
Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України. / Л.М. Кіндрацька. — К.: КНЕУ, 2001. — 636 с.
Воробець Л.В. Поняття банківського кредиту та кредитних операцій банку / Л.В. Воробець // Право України. — 2002. — № 12. — С. 62-65.
Литвин Н.Б. Фінансовий облік у банках (у контексті МСФЗ) / Н.Б. Литвин. — К.: «Хай-Тек Прес», 2010. — 608 с.
Грабар І. Кредитні операції: поняття, види й юридичні підстави їх здійснення / І. Грабар // Фінансове право. — 2015. — № 4. — С. 64-68.

Сирота А.І. Поняття «банківська операція» та «кредитна операція» / Сирота А.І. // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки — 2014. — Випуск 4. Том 2. — С. 127-130.
Плакида С. І. Сутність поняття «послуга»: теоретичні аспекти / С. І. Плакида // Інноваційна економіка. — 2013. — № 6. — С. 241-243. — Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21 DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name= PDF/inek_2013 6 58 .pdf.
Кувшинов А. М. Классификационные признаки и виды услуг в современной экономике // А. М. Кувшинов, Н. А. Цыбулевская [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://vestnik.uapa.ru/ru-ru/issue/2009/02/06.

Освіта та самоосвіта