Знання про навколишній світ — переважно призначені для зовнішньої самореалізації людини (робота, особисте життя, оточення) і містять у собі: будова навколишнього світу в межах Землі, зв’язку, впливу на нього й одержувані результати (доля, історія й т.д.).

Філософія Космосу — переважно призначена для формування мислення, розуміння призначення всього існуючого й самореалізації людини в Космосі. Вона містить у собі знання про Енергію, Метакосмос й Простір, Бога, найбільш загальних законах життя й розвитку людини й навколишнього світу.

Проблема й ідея фізичного контакту людини з космосом стара й сходить до древньої міфотворчості (згадаємо міф про Дедала й Ікара). До періоду Стародавнього світу відносяться й перші уявлення про устрій світу, що ставлять Землю в центр світобудови. Геоцентрична система, проіснувавши до Середньовіччя, змінилася завдяки працям Коперника геліоцентричною. З винаходом в 1605 році Галілеєм телескопу людина побачила, що навколишній світ ще більш складний.

Наш Космос — має загальні ознаки й індивідуальні., що відрізняють його від інших космосів. Загальні ознаки — поділ космосу на зовнішній й внутрішній, а індивідуальні особливості — правила організації внутрішнього космосу.

Зовнішній космос — утворений хаотичним сполученням первородних енергій, що вступають у взаємодії в силу своєї внутрішньої природи й не підлеглих впливу духовних законів. Ці енергії є основою для життя й розвитку внутрішнього космосу.

До філософських питань дослідження космосу, розглянутим у літературі, відносять причини виходу людського суспільства за межі  його планети, що породила, перспективи подальшого космічного дослідження, освоєння доступного космічного простору, питання існування й стратегії пошуку інших цивілізацій, проблеми походження й розвитку Всесвіту.

Внутрішній космос відділений від зовнішнього рядом оболонок, що пропускають тільки енергію, необхідну для його життя й розвитку. Наш внутрішній Космос — складається із системи світобудов і комплексу пов’язаних з нею інших енергетичних систем.

Система світобудов нашого Космосу існує багато мільярдів років і постійно розвивається, На даний момент вона містить у собі 47 уже сформованих світобудов і декілька, що перебувають у стадії будівництва.

Світобудова найбільша в космосі жива система, тобто  захищена від зовнішнього космосу й проникна усередину себе тільки енергію, необхідну для її розвитку. При цьому під розвитком світобудови розуміється розвиток її енергетичних систем і істот, що населяють її.

Кожна світобудова — складається з оболонок, магніту й мільярдів всесвітів. Кожний всесвіт — складається з оболонок, магніту й мільярдів систем галактик. Кожна система галактик — складається з оболонок, магніту, 2- 3 галактик і мільярдів зоряних систем.

Навколишній світ — для людини це природа, суспільство й тонкий світ у межах Землі. Всі ці три складові нерозривно пов’язані одна з одною. Їхня взаємодія між собою, Космосом і Богом — визначає життя людини й навколишнього світу.

Знання про навколишній світ необхідні людині для самореалізації в ньому. Самореалізація в природі — дозволяє використовувати її сили й розуміти її істоту. Самореалізація в тонкому світі — дозволяє ввійти в ієрархію Світла, самому вибирати свою долю й багато чого іншого.

Всі значимі небесні тіла — спеціалізуються на виконанні певних функцій і синтезі своїх енергій, утворюючи разом єдину живу систему (всесвіт). Земля — космічна істота, сильно взаємозалежна з багатьма небесними тілами для забезпечення себе й створення умов життя іншим істотам.

Людина впливає на природу свідомо її фізичними перетвореннями й автоматично (неконтрольована) синтезом енергій. На даний момент суспільство нагромадило величезний обсяг негативних енергій, що загрожує існуванню Землі, тому для запобігання глобальної катастрофи необхідні  екстрені позитивні перетворення.

Список використаної літератури

1. Дмитриев А. Человек. Земля. Космос / А. Дмитриев, [2004]. — 14 с.
2. Кассирер Э. Избранное: Индивид и космос / Эрнст Кассирер,, 2000. — 653 с.
3. Миание М. Ю. Философия Космоса. – М.: Созидание, 2007. – 128 с.
4. Сафронов П.А. Сознание мира и онтологический опыт / П. А. Сафронов // Вестник Московского университета. — 2007. — № 3 : Серия 7 Философия. — С. 34-43