Вступ

Світова криза показала, що, окрім зовнішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства, таких як економічна стратегія та політика діяльності на зовнішніх ринках, розвиток контактів на міждержавному рівні, характер державного регулювання економіки, обсяги державного замовлення та фінансування, інвестиційний клімат тощо, важливою причиною неспроможності адаптуватися до управління діяльністю підприємств у кризових умовах є непідготовленість управлінського персоналу, а більшою мірою інформаційної системи, на основі якої приймаються рішення до вимог і завдань антикризового управління. Більшість проблем, що виникають в процесі управління господарською і фінансовою діяльністю підприємства, обумовлені структурою системи менеджменту, а отже, і її організацією.

Внутрішніми користувачами інформації є:

• власники підприємства;

• управлінський персонал;

• робітники і службовці підприємства.

Зовнішніми користувачами облікової інформації є:

• ділові партнери підприємства на ринку (дійсні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські й небанківські кредитні установи; інші кредитори);

• органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби; органи державної статистики; органи державних і міжнародних цільових фондів; органи державних і міжнародних комісій і комітетів);

• фінансові аналітики та радники;

• широка громадськість (громадські організації, профспілки).

1. Характеристика основних категорій користувачів інформації

Розвиток сучасних систем управління і пов’язана з цим інтенсифікація автоматизованої обробки даних приводять до розширення контингенту користувачів – від професійного програміста до менеджерів різних рівнів і напрямків. При роботі з базою даних її користувачі орієнтуються на інформаційний зміст даних.

Поряд з цим, в останні роки істотно зріс обсяг доступної інформації, а з впровадженням нових комунікаційних технологій швидкість доступу до інформаційних джерел, якими є газети, журнали, бібліотеки, державні установи, торгові асоціації, служби бізнес-інформації тощо, збільшилась у багато разів.

На практиці доволі часто виникає необхідність в отриманні послуг, для надання яких виконавець має одержати від замовника певну інформацію, обробити її та зробити висновки. Наприклад, надання аудиторських послуг (як відомо, для їх надання аудитори використовують не лише звітність підприємства, а й первинну документацію), рекламних послуг тощо.

Водночас, через так звану конфіденційність реальну інформацію отримати практично неможливо. Виходячи з визначення, наведеного в Законі “Про інформацію”, до конфіденційної інформації належать відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

А отже, фізична або юридична особа – власник інформації, що знаходиться в її володінні, користуванні або розпорядженні на законних підставах, має право на власний розсуд віднести зазначену інформацію до конфіденційної та встановити режим її використання та поширення.

Усіх споживачів інформації умовно можна поділити на 2 групи:

1) внутрішні (або «свої») — вищі органи, власники, трудові колективи;

2) зовнішні (або «чужі») — органи виконавчої влади та інші користувачі [3, 347].

Серед внутрішніх користувачів інформаційних ресурсів фінансової звітності господарюючих суб'єктів, які виконують функції менеджменту і безпосередньо зацікавлені в їх ефективній діяльності виділити: власників, виконавчі органи управління і трудовий колектив підприємств [4].

У показниках фінансової звітності також зацікавлене широке коло зовнішніх користувачів, яких можна поділити на три групи [4].

До першої групи належать користувачі інформації, які безпосередньо зацікавлені в ефективній господарській діяльності підприємств, зокрема:

• потенційні інвестори;

• позиководавці;

• кредитори;

• споживачі об'єктів господарської діяльності підприємств;

• громадськість;

• органи державної податкової служби.

До другої групи зовнішніх користувачів інформації фінансової звітності належать ті суб'єкти, які мають не прямий інтерес до фінансового стану респондентів, а використовують її показники для оцінки економічної політики держави та прийняття управлінських рішень в сфері регулювання діяльності економічних систем. Зокрема, це:

• державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

• органи державної статистики;

• місцеві органи державної влади.

До третьої групи зовнішніх користувачів належать ті суб'єкти, які не мають фінансового інтересу до респондентів. Вони, використовуючи інформаційні ресурси фінансової звітності, здійснюють задоволення власних потреб або визначають її як об'єкт господарської діяльності. До перших можна віднести науково-дослідні установи і навчальні заклади освіти, до других — аудиторів і суб'єкти господарювання з надання інформаційних послуг.

2. Особливості інформації в структурі ІАДдля користувачів

Для ефективної діяльності установ чи підприємств потрібна інформація про кількість ресурсів, способи їхнього фінансування та результати їхнього використання. Інформації також потребують і зовнішні користувачі, тобто люди, які не пов'язані з діяльністю установи чи підприємства. Вони також мають бажання мати уявлення про діяльність підприємства. На жаль, часто одна і та сама інформація формується по-різному на запит різних контролюючих органів, на вимоги внутрішнього аудиту, для менеджменту тощо.

Для вирішення проблем недостовірності даних бажано збирати інформацію із різних джерел, що підвищує об' єктивність отриманих результатів.

Термін "недостовірність" не одержав навіть нормативного закріплення, однак він доволі докладно розтлумачений юридичною наукою, оскільки його лінгвістичний аналіз дає змогу ототожнювати його з терміном "не відповідає дійсності". Недостовірною слід вважати інформацію про події, явища чи факти, які не мали місця взагалі, тобто інформація вигадана, або ж їх перебіг був спотворений у повідомленні (інформація викладена неправдиво).

Специфіка діяльності, галузь господарювання, форма власності та інші фактори створюють особливе мікроекономічне середовище і господарські процеси, що властиві лише одній економічній одиниці. Водночас багатогранність визначних факторів потребують єдиних методологічних підходів для інформування керівництва і власників про фінансове становище в процесі здійснення господарської діяльності.

Тому у сучасних умовах господарювання, які характеризуються ризиком і невизначеністю, великого значення набуває обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємств, особливо тих, що перебувають у кризовому стані або наближаються до нього.

Сьогодні керівництво підприємства ще більше вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характери та обсяги, про використання наявних ресурсів та фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані бухгалтерського обліку.

Однак рівень якості бухгалтерського обліку не відповідає сучасним вимогам управління через порушення методології веденняобліку, недотримання певних елементів облікової політики, недостовірність та спотворення інформації.

Ще однією проблемою є те, що в більшості випадків ні вище керівництво, ні менеджери різних рівнів управління не здійснюють належної послідовної роботи з підвищення якості отримуваної інформації щодо фінансових результатів діяльності.

Причиною такого незадовільного стану інформаційного забезпечення управлінської ланки суб'єктів господарювання можна вважати неопрацьованість теоретико-методологічних та практичних питань застосування інформації бухгалтерського обліку в процесі прийняття управлінських рішень та відсутність науково обґрунтованих рекомендацій щодо визначення якості організації обліку. Саме від якості організації бухгалтерського обліку залежать повнота, достовірність і своєчасність одержуваної інформації, яку використовує управлінська ланка з метою управління певною діяльністю.

Отже, необхідно ефективно накопичувати інформацію, адже володіння достовірною та актуальною інформацією поряд з умінням застосовувати адекватні методи та засоби її збирання, перетворення і передавання є основою ефективної організації діяльності будь-яких підприємств, організацій, установ незалежно від їхньої організаційно-правової форми.

Розглянемо інформаційні потреби окремих груп зовнішніх користувачів.

Зовнішні користувачі — це ті підприємства чи фізичні особи, які мають певні фінансові інтереси й зацікавлені в інформації про підприємство.

Засновники, учасники (інвестори) — це особи, які внесли свій капітал при створені підприємства, вони стурбовані ризиком, притаманним інвестиціям і доходом від цих інвестицій; акціонери зацікавлені в інформації, що дозволяє їм оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди.

Орган до сфери управління якого належить підприємство потребує інформації про реалізацію головної мети створення підприємства і його місце серед інших аналогічних суб’єктів господарювання.

Такого накопичення інформації можна досягти завдяки таким крокам у процесі формування інформації в бухгалтерському обліку:

• забезпечення цілей різних груп користувачів інформації бухгалтерського обліку шляхом здійснення моніторингу їх потреб;
• погодженість інтересів диференційованих груп користувачів;
• виявлення можливих засобів ведення бухгалтерського обліку, котрі в змозі забезпечити формування різних видів звітності.

Органи державного контролю і регулювання зацікавлені в інформації з метою визначення податкової політики та використання інформації як основи статистичних даних про національний дохід та формування макроекономічних показників.

Банківські та кредитні установи потребують інформації про фінансовий стан підприємства, ефективність діяльності для оцінки ризиків при наданні кредитів та впевненості в тому, що їх позики та відсотки з них будуть своєчасно і в повній сумі повернуті.

Постачальники та інші кредитори зацікавлені в повній інформації, яка дозволила б їм визначити, чи своєчасно і в повній сумі буде погашатися заборгованість.

Клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках коли вони залежать від підприємства або мають довгострокові угоди з ним на отримання необхідних товарів чи послуг.

Громадськість через показники фінансової звітності оцінює внесок підприємства у місцеву економіку, можливість забезпечення зайнятості населення тощо.

Аудитори (зовнішні) потребують інформації для підтвердження її реальності і відповідності П (С)БО.

Конкуренти через інформацію з фінансової звітності здійснюють пошук слабких ланок в діяльності підприємства з метою підриву його репутації на ринку товарів і послуг.

Внутрішні користувачі — це керівники, управлінський персонал і працівники підприємства.

Керівники підприємства та інший управлінський персонал потребують інформації, щоб визначитися зі стратегією і тактикою бізнесу, головними напрямами розвитку підприємства, нівелюванням слабких та посиленням сильніших сторін в його діяльності та здійсненням ефективного контролю.

Працівники підприємства зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості підприємства, на яких вони працюють. Працівники також зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, зайнятість на майбутнє та пенсію.

Профспілки зацікавлені в інформації про дотримання роботодавцями законодавства про працю з метою захисту працівників.

Працівники бухгалтерії, фінансисти, економісти використовують дані фінансової звітності за попередній період для заповнення окремих показників звітності за звітний період, а також здійснюють аналіз показників звітності для підготовки Приміток до звітності та її оприлюднення.

Висновки

Користувачами фінансових звітів є існуючі та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи і громадськість. Вони використовують фінансові звіти для задоволення певних різноманітних потреб у фінансовій інформації.

Такі потреби, зокрема, мають:

А. Інвестори. Особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти, стурбовані ризиком, притаманним інвестиціям і доходам від цих інвестицій.

Б. Працівники. Працівники і групи їх представників, зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців.

В. Позикодавці. Позикодавці зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть їхні позики та відсотки з суми позик сплачені своєчасно.

Г. Постачальники та інші торгові кредитори. Постачальники та інші торгові кредитори зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми.

Д. Клієнти. Клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства.

Е. Уряди та урядові установи. Уряди та урядові установи зацікавлені у розміщенні ресурсів, а значить, і у діяльності підприємства.

Є. Громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства різним чином.

Список використаної літератури

1. Ананьєв О. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності: Підручник/ Олександр Ананьєв, Василь Білик, Яків Гончарук,; Ред. Я. А. Гончарук. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 583 с.
2. Андрієнко В. Інформаційна діяльність в малому та середньому бізнесі / Донецький національний ун-т. — Донецьк : Юго-Восток, Лтд, 2008. — 202c.
3. Давидова І. Ринкова трансформація інформаційної діяльності в Україні //Вісник книжкової палати. — 2001. — № 8. — C. 21-24
4. Єрмошенко М. Інформаційні технології у комерційній діяльності //Актуальні проблеми економіки. — 2003. — № 9. — С.49-58
5. Жерносек І. Розширення і поглиблення інформаційних джерел забезпечення якісної науково-методичної роботи //Директор школи, ліцею, гімназії. — 2008. — № 2. — C. 67-71
6. Корнєв Ю.Г. Аналіз інформаційної діяльності як сфери бізнесу //Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 6. — C. 241- 248
7. Кулицький С. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навчальний посібник/ Сергій Кулицький,; Ред. Т. М. Васильєва; МАУП. — Київ, 2002. — 221 с.