1. Комплексне страхування майна підприємства — критичний огляд

Панченко О. І. у статті «Стан та перспективи розвитку страхового ринку Чернігівського регіону» вказує, що в умовах фінансово-економічної кризи актуальність досліджень регіональних факторів розвитку економіки значно зростає. Необхідно активно використовувати існуючий потенціал регіональних ринків для вирішення економічних та соціальних проблем.

Автор аналізує співвідношення отриманих страхових премій та страхових виплат страховими компаніями регіону. Причинами такої ситуації є:

— бажання уникнути виплати страхових відшкодувань;

— складний, тривалий і заплутаний процес отримання клієнтом відшкодування в наслідок виникнення страхового випадку, особливо, якщо центральний офіс страхової компанії знаходиться в іншому місті;

— складні умови страхових договорів, в яких звичайні громадяни не завжди можуть самостійно розібратися;

— необізнаність громадян в своїх правах;

— недосконалість судової системи, в якій справи можуть розглядатись довго, що призводить до обезцінювання вартості відшкодування в результаті інфляції, і змушує клієнтів йти на мирову угоду зі страховою компанією, яка не завжди є вигідною для них.

На закінчення автор, підсумовує свою статтю, наступним, виконавши аналіз розвитку страхового ринку в Чернігівському регіоні, можна зробити наступні висновки:

— страховий сектор в докризовий час розвивався досить динамічно, щомісяця відкривалися нові страхові компанії, зокрема в обласному центрі;

— фінансова криза загальмувала розвиток страхового сектору в регіоні;

— серед великої кількості страхових компаній та їх структурних підрозділів, що зареєстровані в регіоні, велика частина не займається страховою діяльністю;

— за обсягами страхових премій та страхових виплат Чернігівський регіон значно відстає від інших регіонів країни;

— спостерігається ненормальне співвідношення страхових виплат та страхових премій: на кожну гривню залучених коштів, страхова компанія виплачує у вигляді страхового відшкодування 35 коп.;

— на подальший розвиток страхового ринку в Чернігівському регіоні впливатиме велика кількість різноманітних факторів як загальної дії, що діють на розвиток ринку страхування кожного регіону однаково, так і регіональної дії, що притаманні саме досліджуваній території;

— серед факторів регіональної дії найбільш важливими для розвитку страхування є галузева структура економіки регіону та соціальний розвиток;

— пріоритетними галузями господарства для розвитку страхування є сільське господарство, деревообробна галузь;

— невелика заробітна плата та значна кількість осіб непрацездатного віку – головні причини стримування розвитку особистого страхування в Чернігівському регіоні;

— подальше функціонування страхового ринку в регіоні пов’язане з розвитком страхування відповідальності власників транспортних засобів;

— спостерігається певне пожвавлення в секторі страхування фінансових ризиків, в тому числі страхування кредитного ризику та депозитів.

 

У наступній статті Бабенко В.Г. «Особливості обліку страхування майна», автор показує необхідність страхування майна, аналізує шляхи обліку страхування майна на підприємстві.

Автор зазначає, що становище на страховому ринку визначається дією багатьох факторів, найважливішими з яких є ризикова ситуація, грошові доходи страхувальників, страхові тарифи тощо.

Крім того, автор вказує, що одним із видів добровільного страхування є страхування майна (п. 11 ст. 6 Закону про страхування). Об’єктами майнового страхування можуть бути майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діяли на момент укладення договору страхування.

Автор наголошує, що на страхувальника згідно з договором страхування покладається обов’язок щодо внесення страховику плати за страхування, тобто страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Причому договір страхування набуває чинності саме з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено цим договором.

У підсумку, автор зазначає, що у цілому, страховий ринок України представляє собою не систематизований ряд страхових компаній з різними фінансовими можливостями, різним охопленням ринків та сфер діяльності, що вимагає подальшого його удосконалення і розвитку з урахуванням специфічних властивостей. Особливу увагу необхідно приділяти правильності ведення бухгалтерського обліку страхових відшкодувань та обґрунтованому розподіленню витрат, за рахунок яких відбуваються страхові виплати. Питання правильного віднесення витрат в обліку і досі залишається актуальним та заслуговує уваги при подальших дослідженнях.

Наступна стаття Проценко О.Л. «До питання необхідності запровадження обов’язкового страхування майна від стихійних лих». У статті досліджено існуючі моделі державної участі в компенсації збитку від настання стихійних лих. Обґрунтована необхідність запровадження, поряд із добровільним страхуванням, обов’язкового страхування майна від стихійних лих.

Автор статті вказує, що існують три типи державної участі у відшкодуванні наслідків природних лих. Слід відмітити, що компенсаційні фонди та рішення по кожному окремому випадку зводять нанівець ініціативи “самострахування” постраждалих або не стимулюють прийняття постраждалими превентивних заходів і стримують вироблення ринкових рішень. Форми державної допомоги також виявилися недостатньо здатними стимулювати прийняття превентивних заходів тією мірою, в якій це робить диференціація ризиків страховими компаніями. І навпаки, рішення, пов’язані із страхуванням, більш популярні, оскільки зберігають стимули до здійснення превентивних заходів і забезпечують адекватну диференціацію ризиків.

Також автор зазначає,що  Україні, в якій фінансування заходів із запобігання проявам стихійних лих та адаптації до умов довкілля здійснюється в абсолютно недостатніх обсягах. Страхування від стихійних лих на ринку добровільного страхування не користується попитом, а збитки від настання стихійних лих компенсуються державою та місцевими органами влади з резервних фондів, які не мають чіткого призначення.

Автор наголошує, що суттєву роль відіграє в цьому страхування, за рахунок якого не тільки здійснюється відшкодування збитків, але й і забезпечується позабюджетне джерело фінансування превентивних заходів. Таким чином, запровадження обов’язкового страхування житлових будинків дозволить:

1) підвищити рівень соціальної захищеності українських громадян;

2) розподіл обов’язків стосовно захисту майна жителів потенційно небезпечних регіонів між державою і страховиками дасть можливість спрямувати більше коштів на заходи щодо попередження зазначених стихійних лих;

3) компенсація збитків, нанесених стихійними лихами, здійснюватиметься гарантовано і системно.

Запровадження обов’язкового страхування майна сприятиме ефективнішому використанню коштів державного та місцевих бюджетів, оскільки у даний час, у випадку настання стихійного лиха, фінансування ліквідації його наслідків (зокрема й відновлення майна постраждалих громадян) здійснюється саме за рахунок коштів цих бюджетів. У разі запровадження обов’язкового страхування від стихійних лих компенсація витрат на відновлення житла (у випадку настання страхового випадку) здійснюватиметься страховими компаніями.

2. Сучасний стан та тенденції розвитку ринку страхування життя в Україні Аналітичний звіт за 2007-09 рік

Страхування життя орієнтовано на конкретні потреби клієнтів, сприяючи їм у здійсненні життєвих планів. Розширивши свої межі цей вид страхування придбав практично в усьому світі не тільки величезне економічне, але і соціальне значення, перетворившись у стратегічний сектор економіки, що забезпечує соціальну стабільність у суспільстві. Класичне страхування життя є , по-перше, ефективним інструментом рішення соціальних проблем, у певній мірі зняття зниження соціальної напруженості, по-друге, – джерелом довгострокових фінансових інвестицій. Розумне використання коштів страхових резервів допомагає вирішувати задачі фінансування багатьох витратних державних проектів без залучення зовнішніх інвесторів. Крім того, страхування життя являє собою добре розвинену галузь економіки, через яку величезні кошти спрямовуються в державні облігації, акції і нерухомість.

Розглянемо основні тенденції розвитку ринку страхування життя в Україні. З прийняттям законодавчої бази і впровадженням податкових пільг цей сектор в останні роки почав активно розвиватися, що сприяє створенню нових компаній. За останні чотири роки кількість компаній по страхування життя збільшилася з 17 у 2006 році до 45 у 2009 році. Якщо в 2006 році на страхування життя приходилося 4,55 загальної кількості операторів, те вже в 2009 році — 13,2%. При цьому здійснювали діяльність лише 25, чи 55, 6% зареєстрованих компаній по страхуванню життя.

Для українського ринку страхування життя найбільш прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна. Суспільств взаємного страхування в Україні немає. Збільшення кількості товариств із додатковою відповідальністю за останні роки пов’язано з більш ліберальним законодавством у відношенні цієї організаційно-правової форми, у т.ч. відсутністю вимоги реєстрації в ДКЦПФР (табл.1)

Табл. 1. Розподіл компаній страхування життя в залежності від організаційно-правової форми за 2006-2009 рр.

Показники	2005	2006	2007	2008	2009
Акціонерні товариства (закриті і відкриті)	17	19	22	28	40
Товариства з додатковою відповідальністю	0	0	0	2	5
Разом	17	19	22	30	45

Ринок страхування життя в основному зосереджений у столиці і промислових центрах. Зокрема, на кінець 2009 ріку у Києві працювали 32 страхові компанії, Харкові — 4, Дніпропетровську, Запорожжі й Одесі — по 2. У західному регіоні невелика кількість страховиків пов’язана з відсутністю в ньому великих промислових підприємств, також дуже низькою платоспроможністю населення (табл.2). Таким чином, більш 70% страховиків, що активно працюють у сфері страхування життя, знаходяться в Києві, при цьому їхня питома вага в надходженнях страхових платежів складає близько 90%. Однак, необхідно додавати зусилля, щоб регіони також мали широкий вибір різних страхових програм по страхуванню життя.

Табл. 2. Страхові компанії по страхуванню життя в територіальному розрізі за період з 2005 по 2009 рік.

Регіони	2005		2006		2007		2008		2009
	од.	%	од.	%	од.	%	од.	%	од.	%
Центральний	11	64,7	12	63,2	14	63,6	19	63,3	32	71,1
Східний	3	17,6	4	21	5	22,7	7	23,3	7	15,6
Південний	2	11,8	2	10,5	2	9,1	3	10	4	8,9
Західний	1	5,9	1	5,3	1	4,6	1	3,3	2	4,4
Разом	17	100	19	100	22	100	30	100	45	100

У 2008 році зазначену негативну тенденцію вдалося подолати, перш за все за рахунок виходу на ринок страхування життя нових компаній, які розпочали практичну діяльність у цій галузі. Починаючи з 2006 року абсолютна величина страхових платежів зі страхування життя почала стрімко зростати (табл.3). Однак, його частка у ВВП як і раніше складає менш чим 1 %.

Надходження валових страхових платежів по страхуванню життя за 2009 рік склали близько 186,9 млн. грн. Експерти вважають, що більш ніж двократний ріст платежів у порівнянні з 2007 роком (72,9 млн. грн.) пов’язаний з підвищенням купівельної спроможності населення, розвитком іпотеки, формуванням середнього класу і деяких переваг програм страхування у порівнянні з іншими видами забезпечення.

Табл. 3. Динаміка розвитку страхування життя в Україні за період з 2005 по 2009 рр.

Показники по роках	2005	2006	2007	2008	2009	2009 к 2005 в %
Страхові премії, млн.грн.	10,1	15,7	23,9	72,9	186,9	1850,4
Страхові виплати, млн.грн.	9,2	4,8	2,7	2,6	11,8	128,26
Рівень виплат (співвідношення виплат до платежів), %	91,1	30,6	11,3	3,6	6,3	6,9
Сформовані страхові резерви, млн.грн.	20,4	15,9	24,9	50,8	161,9	792,62

Страхові виплати за 2009 рік становили 11,8 млн. грн., що на 9,2 млн. грн. більше, ніж у попередньому році (табл.3). Збільшення обсягу страхових виплат, за період з 2005 по 2009 рік здійснилося на 2,6 млн.грн., темп росту становив 128,26%. Показником, що характеризує ефективність страхування є показник — рівень виплат. Найвищий рівень виплат був у 2004 році і складав 125% потім він поступово почав падати до 92% в 2004 році. З цього періоду показник співвідношення страхових виплат к страховим платежам почав стрімка падати до 3,6% в 2007 році. За період з 2007 до 2008 року цей показник збільшився всього на 2,7 %.

На кінець 2009 року в Україні діяли близько 4,2 млн. договорів страхування життя (табл.4). Переважно це договори страхування життя, укладені ще до 2002 року. Кількість договорів страхування в 2004 році знизилася у порівнянні з 2003 роком на 1271468 од. Проте позитивним, є фактор збільшення розміру страхового платежу на одного громадянина, темп росту цього показника за період з 2005 по 2009 рр. становив 1990%.

У компаній-лідерів кількість застрахованих громадян на 31 грудня 2009 року склало 259812 осіб., чи 0,5% загальної кількості населення України (близько 47,6 млн. осіб.)

Табл. 4. Укладання договорів страхування життя із населенням за 2005-2009 р.р.

Показники	2005	2006	2007	2008	2009	2005 к 2009 в %
Кількість договорів страху­вання, од.	5491358	4791048	4458034	4217452	4219890	76,84
Середній розмір страхового платежу, грн.	1,83	3,28	5,36	17,29	44,30	2420,7
Розмір страхового платежу на одного громадянина	0,20	0,33	0,51	1,57	3,98	1990

 

У цілому, намітився незначний ріст, страхування життя в Україні. Це пов’язано з підйомом економічного добробуту населення, а також з інтенсивною роботою компаній по страхуванню життя, створених в останні 3 роки, що використовують сучасні форми і методи продажів страхових послуг. Незважаючи на це, є проблеми, які на наш погляд заважають розвитку страхування життя в Україні:

—         негативна історія страхування життя в Україні в пострадянський період;

—         нестабільність політичної ситуації;

—         відсутність надійних інвестиційних інструментів, а також відсутність гарантій збереження вкладених коштів;

—         зміни в соціальній сфері, що у силу своєї невизначеності в даний час стримують розвиток страхування життя;

—         інфляція, нестійкість національної валюти;

—         відсутність вільних коштів у підприємств і населення;

—         низька страхова культура населення, страхових посередників і деяких страховиків;

—         суперечливе страхове законодавство;

—         несприятливе податкове законодавство;

—         недостатня ємкість страхового ринку.

Для того щоб вивести страхування життя з кризового стану необхідно здійснити ряд наступних мір:

—         законодавче врегулювання питань захисту заощаджень громадян по довгостроковому страхуванню життя і пенсійному страхуванню;

—         використання полісу по страхуванню життя як заставу при одержанні кредитів під покупку квартир, автомобілів, побутової техніки тощо;

—         укладання договорів із наданням можливості страхувальнику вибору напрямків інвестування резервів.

Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на позитивні зрушення які здійснилися в останні роки, галузь страхування життя в Україні треба серйозно реформувати, враховуючи її теперішній стан, а також соціальне значення та притаманний цій галузі потужній інвестиційний потенціал. Перспективи ринку страхування життя залежатимуть не тільки від кількісного чи якісного складу ринку, а й від подальшого розвитку законодавчої бази, що регулює страховий бізнес, а також від створення сприятливої системи оподаткування компаній та інституту страхових посередників.

Список використаної літератури

1. Квітка Д. Страхування життя // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. — 2010. — № 10. — С. 89-90
2. Макаркіна Л. Кортокострокове страхування життя: особливості податкового обліку // Вісник податкової служби України. — 2009. — № 46 : Вкладка. — С. 27-30
3. Приймак В.І. Динамічне управління фінансовими потоками компанії зі страхування життя // Фінанси України. — 2008. — № 8.- С.113-124
4. Страхування життя // Все про бухгалтерський облік. — 2009. — 22 травня. —  С. 19-20