Комплексна система безпеки комерційної діяльності підприємства

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ 4

1.1. Підходи до стандартизації фізичних бар’єрів на підприємстві 4

1.2. Характеристика та складові економічної безпеки фірми 10

1.3. Проблеми ризику внутрішньоофісної роботи 13

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА ТОВ „АКВА ЛЮКС” 15

2.1. Організаційно-правова характеристика підприємства 15

2.2. Організація економічної безпеки на підприємстві 17

2.3. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства 21

2.4. Оцінка фінансової складової економічної безпеки підприємства 25

3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА 32

ВИСНОВКИ 38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 40

ВСТУП

На сьогоднішній день більшість українських підприємств, працюючи в нестабільному економічному і суспільно-політичному середовищі, переживають глибокий спад виробництва і знаходяться або в критичному стані або в стані банкрутства. Тому економічна безпека підприємства здатна зіграти виняткову роль у його подальший діяльності.

Саме підприємство є основним структуроутворюючим елементом економіки держави. Через систему податків, субсидій, кредитів, цін і ін. держава реалізує свою політику, що може підвищувати або знижувати сумарну оцінку економічної безпеки підприємства. А, виходить, держава значною мірою визначає зовнішню економічну безпеку підприємства.

Перед підприємствами виникає актуальне завдання внутрішньої самооцінки й прогнозування свого стану з погляду виконання властивих їм виробничих функцій, вживання заходів захисту цих функцій, тобто забезпечення економічної безпеки виробництва від різних проявів зовнішнього й внутрішнього походження, що впливають на потенціал підприємства, створення системи моніторингу індикаторів безпеки, обґрунтування й установлення їх граничних значень, вживання заходів протидії погрозам.

Проблема оцінки економічної безпекидержави, регіону, галузі або підприємства останнім часом придбалаособливу актуальність. Однак, незважаючи на великий інтерес до неї вітчизнянихі закордоннихученихі практиків, слід зазначити, що існуючі розробки в основномуприсвячені різним аспектам національної й регіональної безпеки, і в значно меншому ступені — питанням економічної безпекипідприємств.

Таким чином, проблема економічної безпеки підприємства вимагає комплексного підходу.

Тема:«Комплексна система безпеки комерційної діяльності підприємства».

Метою роботиє вивчення процесу забезпечення належного рівня безпеки фінансової складової економічної безпеки підприємства, ідентифікація позитивних та негативних факторів, які впливають на фінансово-господарчу діяльність підприємства і його конкурентоспроможність, а також розробка заходів, що до підвищення економічної безпеки підприємства.

Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання роботи:

— дати обґрунтування окремих складових економічної безпеки підприємства;

— дослідити економічне законодавство в сфері економічної безпеки;

— розкрити фінансово-економічний стан підприємства

— виявити основні проблеми, що сприяють нестабільності економічного розвитку підприємства;

— на основі проведеного аналізу запропонувати заходи щодо підвищення економічної безпеки підприємства.

Об'єкт дослідження— стан економічної безпеки підприємства на прикладі ТОВ „Аква люкс”

Предмет дослідження— розробка заходів щодо ефективності забезпечення економічної безпеки діяльності підприємства.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

1.1. Підходи до стандартизації фізичних бар’єрів на підприємстві

За ринкових умов господарювання дуже важливого (якщо не вирішального) значення набуває економічна безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності.

В даний час більшість українських промислових підприємств, працюючи в нестабільному економічному середовищі, є збитковими, переживає глибокий спад виробництва й перебуває в критичному або банкротному стані. Причин депресивного розвитку багато, але головні з них криються в інерції сформованої структури виробництва, його технологічної відсталості й фізичному зношуванні основних фондів, у відсутності пріоритетів державної науково-промислової політики, визначення яких дозволило б провести необхідну реструктуризацію потужностей, в умовах господарювання, що склалися в результаті неефективних, з погляду реального сектора економіки, перетворень, що не дозволяють підприємствам заробляти кошти на модернізацію.

Таке їхнє положення становить певну небезпеку як для економіки й соціальної стабільності в регіоні й суспільстві в цілому, так і для потенціалу й колективу кожного конкретного підприємства. Адже промислове підприємство, будучи основним структуроутворюючим елементом економіки, виконує не тільки виробничу функцію, але й дає кошти до існування багатьох людей, пов'язаних з ним, тобто несе певне соціальне навантаження й відповідальність.

Під національною економічною безпекою, відповідно до визначення, даному в українському законодавстві, розуміється стан економіки, що забезпечує достатній рівень соціального, політичного й оборонного існування й прогресивного розвитку України, невразливість і незалежність її економічних інтересів стосовно можливих зовнішніх і внутрішніх загроз і впливів [6, с. 35].

Загроза економічної безпеки може бути визначена в кінцевому вигляді як якийсь збиток, інтегральний показник якого характеризує ступінь зниження економічного потенціалу за певний проміжок часу. Під загрозою розуміється сукупність умов, процесів, факторів, що перешкоджає реалізації національних економічних інтересів або створюючих небезпеку для них і суб'єктів господарської діяльності.

Причини загроз економічної безпеки багато в чому обумовлені не тільки минулим розвитком, але й помилками проведеного за роки реформ економічного курсу, аморфністю поточної науково-промислової політики, втратою керованості економіки. До них варто віднести наступні:

— відсутність концепції, стратегії й програми соціально-економічного розвитку з реально досяжними цілями;

— перманентне відставання в розробці, безсистемність і недосконалість нормативно-правового забезпечення регулювання економіки;

— високоризикова кредитно-грошова політика уряду в банківській сфері, на фондовому й валютному ринках, неефективна податкова система;

— фетишизація фінансових технологій у процесі трансформації економіки, що викликала їх відрив від її реального сектора, заміну реальних грошей їх сурогатами або бартером, що фактично перерозподіляють національний доход від товаровиробника головним чином на користь спекулятивного фінансового ринку;

— руйнування системи відтворення виробничого потенціалу (у першу чергу, його активної частини) внаслідок низької інвестиційної активності;

— ріст інфляції й відсутність нормального інвестиційного клімату в реальному секторі економіки, перевага поточних витрат на шкоду капітальним;

— неефективна й несправедлива приватизація державної власності, загальнонародного надбання;

— створення умов, що сприяють присвоєнню й вивозу фінансових ресурсів за рубіж;

— втрата державного контролю природних монополій, ослаблення регулюючої ролі держави в їхній ціновій політиці;

— несумлінність дій багатьох економічних суб'єктів на ринках України, їх низька правова дисципліна, недолік або повна відсутність економічної етики на всіх рівнях менеджменту;

— посилення регіонального й національного сепаратизму;

— слабка вбудованість у світову економіку (невідповідність науково-технічного рівня більшості видів промислової продукції передовим закордонним зразкам, низька частка іноземних субсидій у національному багатстві);

— дискримінація (а по суті економічна війна) з боку ряду країн міжнародного співтовариства в торгівлі з Україною й у її прагненні на світові ринки [3, с. 29-30].

Форми прояву загроз економічної безпеки на різних рівнях ієрархії організаційно-економічних структур мають відмінності, незважаючи на спільність дії дестабілізуючих факторів в умовах єдиного економічного простору. До числа таких глобальних факторів варто віднести загальний спад виробництва, розлад фінансової системи, ріст соціальної напруженості, криміналізацію суспільства й економіки, подальше ослаблення конкурентоспроможності й т.д.

Тому характеризувати універсальним набором показників стан економічної безпеки потенціалу господарюючого суб'єкта на різних рівнях ієрархії структур типу “галузь”, “корпорація”, “підприємство” — некоректно. Для цього необхідні більш детальні оцінки й більше точний інструментарій, а саме поняття економічної безпеки такого господарюючого суб'єкта повинне формулюватися з урахуванням специфічних особливостей його функціонування.

Під економічною безпекою підприємства (господарюючого суб'єкта) варто розуміти захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого й кадрового потенціалу від прямих (активних) або непрямих (пасивних) економічних загроз, наприклад, пов'язаних з неефективною науково-промисловою політикою держави або формуванням несприятливого зовнішнього середовища, і здатність до його відтворення [6, с. 40].

На сьогодні немає єдиної думки з приводу термінів економічної безпеки підприємств. Серед різних тлумачень цих понять є наступні.

Економічна безпека підприємства – це становище найбільш ефективного використання ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства на теперішній час і в майбутньому [].

Ковальов Т. і Сухорукова Т. пропонують таке визначення: економічна безпека підприємства – це захищеність його діяльності від негативного впливу зовнішнього оточення, а також здатність своєчасно усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, які не відбиваються негативно на його діяльності [2, с. 19].

Раздина Є. розуміє це поняття, як: економічна безпека підприємства – комплекс заходів, які сприяють підвищуванню фінансової стійкості господарчих суб’єктів за умов ринкової економіки, які захищають їх комерційні інтереси від впливу негативних ринкових процесів [2, с. 20].

Капустін Н. визначає економічну безпеку підприємства, як сукупність чинників, які забезпечують незалежність, стійкість, здатність к прогресу в умовах дестабілізуючих факторів [2, с. 24].

Бєндіков М. тлумачить економічну безпеку підприємства (господарчого суб'єкта), як захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого та кадрового потенціалу від прямих (активних) або непрямих (пасивних) загроз [2, с. 25].

Таким чином, економічна безпека підприємства передбачає стійкий розвиток (тобто збалансований і безупинний), що досягається за допомогою використання усіх видів ресурсів. і підприємницьких можливостей, за якими гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Економічна безпека підприємства характеризується сукупністю якісних і кількісних показників, найважливішим серед яких є рівень економічної безпеки.

Рівень економічної безпеки підприємства — це оцінка стану використання корпоративних ресурсів за критеріями рівня економічної безпеки підприємства. З метою досягнення її найбільш високого рівня підприємство повинно провести роботу із забезпечення максимальної безпеки основних функціональних складових своєї роботи [6, с. 43].

Для своєї економічної безпеки підприємство використовує сукупність власних корпоративних ресурсів.

Корпоративні ресурси — фактори бізнесу, що використовуються власниками і менеджерами підприємства для виконання цілей бізнесу.

Серед них виділимо ряд ресурсів:

1. Ресурс капіталу.

2. Ресурс персоналу.

3. Ресурс інформації й технології.

4. Ресурс техніки і обладнання.

5. Ресурс прав.

Джерелами негативних впливів на економічну безпеку підприємств можуть бути:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств (організацій) конкурентів;

2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів) [6, с. 45].

Головна мета економічної безпеки підприємств полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

— забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства (організації);

— забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

— досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією);

— досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДЦКР;

— мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

— якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства (організації);

— забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

— ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів [13, с. 38].

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки. Типову структуру функціональних складових економічної безпеки з коротким описом їхньої сутності. Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування);

2) загальностратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;

3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

4) загальнотактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

5) тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

6) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації);

7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки [6, с. 49].

Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства.

1.2. Характеристика та складові економічної безпеки фірми

Функціональні складові економічної безпеки підприємства — це сукупність основних напрямів його економічної безпеки, істотно відмінних один від одного за своїм змістом.

Функціональними складовими економічної безпеки підприємства є:

— Фінансова складова: досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів;

— Інтелектуальна складова: збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства; ефективне управління персоналом;

— Техніко-технологічна складова: ступінь відповідності застосовуваних на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів;

— Політико-правова складова: усебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства;

— Інформаційна складова: ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства (організації);

— Екологічна складова: дотримання чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення довкілля;

— Силова складова: забезпечення фізичної безпеки працівників фірми (передовсім керівників) і збереження її майна [6, с. 53].

Кожна з наведених функціональних складових економічної безпеки підприємства характеризується власним змістом, набором функціональних критеріїв і способами забезпечення.

Отже, процес забезпечення фінансової складової економічної безпеки підприємства може бути визначений як сукупність робіт для досягнення максимально високого рівня платоспроможності підприємства і ліквідності його оборотних коштів, моделювання найбільш ефективної структури капіталу підприємства, підвищення якості планування та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в усіх напрямах стратегічного і оперативного планування й управління технологічним, інтелектуальним і кадровим потенціалом підприємства, її основними та обіговими активами з метою максимізації прибутку і підвищення рівня рентабельності бізнесу. Таким чином, фінансова безпека підприємства може бути визначена як стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів підприємства, виражений у найкращих значеннях фінансових показників прибутковості й рентабельності бізнесу, якості управління, використання основних і оборотних засобів підприємства, структури його капіталу, норми дивідендних виплат по цінних паперах підприємства, а також курсової вартості його цінних паперів як синтетичного індикатора поточного фінансово-господарського стану підприємства і перспектив його технологічного і фінансового розвитку.

Процес становлення фінансової складової економічної безпеки підприємства розглядають як процес запобігання можливим збиткам від негативних впливів на економічну безпеку підприємства по різних аспектах її фінансово-господарської діяльності, тобто становлення забезпечення прибутковості та стійкості бізнесу, його економічної безпеки.

Оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підприємства здійснюється по декількох основних напрямах аналізу, серед яких необхідно виділити:

— аналіз фінансової звітності підприємства за результатами його фінансово-господарської діяльності, що передбачає проведення аналізу структури капіталу підприємства, його платоспроможності і фінансової стійкості, структури витрат, прибутків і рентабельності, заборгованості, а також інші напрями фінансового аналізу;

— аналіз конкурентних переваг і порівняльний аналіз із підприємствами – конкурентами;

— аналіз асортименту продукції, що випускається;

— аналіз рівня і якості менеджменту підприємства, а також кваліфікації та інтелектуального потенціалу персоналу;

— аналіз поставок і клієнтури підприємства;

— аналіз ринку цінних паперів підприємства і т. ін. [16, с. 49]

Підсумковим етапом оцінки поточного рівня економічної безпеки підприємства відносно її фінансової складової є етап оцінки ефективності діяльності підприємства і його відповідних підрозділів по запобіганню можливих негативних впливів на фінансову складову економічної безпеки даного підприємства. Цей аналіз здійснюється за методикою оцінки збитків, відвернутих чи яких зазнало підприємство в наслідок реалізації запланованого комплексу заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства в цілому та її фінансової складової, зокрема.

Розглянувши основні складові економічної безпеки підприємства не можна не сказати про тісний взаємозв’язок економічної безпеки держави та підприємства. Від стану конкретних підприємств залежать конкурентоспроможність продукції, рівень використання потужностей і ресурсів, фінансова й виконавська дисципліна, продумана політика ціноутворення. Економічна безпека держави є похідною забезпечення економічної безпеки підприємства (ЕБП).

Конкурентспроможність структурних одиниць обумовлює національну економічну безпеку, сприяючи престижеві держави на світовому ринку. З іншого боку, економічна безпека держави є базою, що визначає захищеність окремих виробничих одиниць, [16, с. 52].

Отже економічна безпека є універсальною категорією, яка відбиває захищеність суб’єктів соціально-економічних відносин на усіх рівнях.

Найбільший вплив на формування економічної безпеки підприємства справляє держава. Використовуючи прямі та непрямі прийоми втручання, вона регулює економічний і соціальний розвиток країни. Інтереси підприємства і держави не завжди збігаються. Їх спільним мірилом виступає економічна безпека. Проблема полягає у тому, що, створюючи базу для економічної безпеки держави, не завдати шкоди інтересам підприємства.

Таким чином, у сучасних умовах складовою частиною комплексу заходів має стати програма конкретних дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки підприємства. Економічна безпека підприємства — це наявність конкурентних переваг, обумовлених відповідністю матеріальних, фінансового, кадрового, техніко-технологічного потенціалів і організаційної структури підприємства його стратегічним цілям і завданням.

1.3. Проблеми ризику внутрішньоофісної роботи

В сучасних умовах жорсткої конкуренції підприємство, яке прагне завойовувати все нові та нові сегменти ринку, розширювати виробництво, підвищувати прибутковість висуваються вищі вимоги до працівників з одночасною зміною вимог до досвіду, кваліфікації та особистих здібностей менеджера будь-якої ланки. Саме особистісні якості відіграють одну з основних ролей у забезпечені економічної безпеки підприємства: дані вміння допомагають керівнику уникнути ризиків, пов’язаних з кадровими небезпеками. Менеджер повинен проводити роботу для усунення ризиків, пов’язаних з володінням певною частиною персоналу інформацією, яка може розцінюватися як комерційна таємниця, недостатнім кваліфікаційно-освітнім рівнем працівників, помилками та зловживаннями. До даної групи заходів слід віднести:

1) керування кадровими ризиками (розробка інструкції про допуск персоналу фірми до роботи з документами, що містять комерційну, банківську чи іншу таємницю, що охороняється законом, організація ведення закритого діловодства);

2) вдосконалення кадрових технологій (підбір, відбір, найом, оцінка, підготовка, звільнення персоналу, з врахуванням профілактики загроз економічної безпеки) [16, с. 39].

В ході проведення даної системи заходів виділяють 4 провідних функції керівника:

— виховну функцію, основними принципами якої є єдність вимог та повага до особистості;

— послідовність;

— систематичність і єдність впливу;

— індивідуальний підхід і опора на позитивні якості особистості. У роботі керівника має втілюватися єдність соціального, психологічного та педагогічного, що відображає докорінні потреби суспільства;

— гностичну функцію, тобто систематичне збагачення керівником своїх фахових знань та творче використовувати їх в роботі з підлеглими;

— регулюючу функцію, враховуючи, що управління та регулювання будь-якого процесу передбачають наявність доцільних засобів виховання;

— контрольну функцію, тобто визначення відповідності якості та термінів виконання робіт запланованим [16, с. 40].

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА ТОВ „АКВА ЛЮКС”

2.1. Організаційно-правова характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аква — люкс" створене згідно з рішенням засновників, Установчим договором від "20" листопада 2000 року, протокол установчих зборів Товариства № 1 від „20" листопада 2000 року, шляхом об'єднання їх майна, коштів та підприємницької діяльності для здійснення спільної діяльності з метою одержання прибутку.

Товариство створене і діє згідно із Господарським Кодексом Украъни, Законами України "Про підприємства в Україні", "Про власність", "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими законодавчими актами України.

Товариство набуває статусу юридичної особи за законодавством України з моменту його державної реєстрації.

Порядок діяльності, реорганізації та ліквідації Товариства регулює Статут.

Організаційно-правова форма бізнесу вибрана не даремно, оскільки самостійна, ініціативна діяльність засновників направлена на одержання прибутку і здійснюється від імені засновників, на їх страх і ризик і під власну відповідальність .

Після державної реєстрації підприємство стало на облік в органи Державної податкової служби, Державні органи статистики, Фонд соціального страхування, Пенсійний фонд України. Відділ внутрішніх справ надав дозвіл на виготовлення печаток і штампів; документу, що підтверджує плату за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів.

Підприємству присвоєно ідентифікаційний номер 32805439. Підприємство взято на облік Державною податковою адміністрацією та органами державної статистики в м. Вінниці, а також зареєстровано органами Фонду соціального страхування та Пенсійним фондом України. ТОВ „Аква-люкс” має розрахунковий (поточний) рахунок № 26003280012445 в АКБ „Укрсоцбанк” в м. Вінниці, МФО 311526.

Місцезнаходження Товариства: м. Вінниця, пров. Західний, 14.

Статутний фонд підприємства становить 962 (дев”ятсот шістдесят дві) тис. грн.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності відповідно до чинного законодавства України та даного Статуту. Воно може від свого імені вступати в зобов'язання, укладати договори (контракти), зокрема, договір про спільну діяльність, купівлі-продажу, підряду, перевезень, зберігання, доручення, комісії, тощо.

ТОВ „Аква-люкс” створене з метою отримання прибутку від діяльності по наданню різних послуг громадянам і юридичним особам, виробництву та реалізації товарів споживання, продукції промислового та іншого призначення, а також всіх інших видів підприємницької діяльності, не заборонених чинним законодавством України та реалізації на його основі економічних та соціальних інтересів учасників та трудового колективу Товариства.

ТОВ ”Аква-люкс” спеціалізується на виробництві та реалізації безалкогольних газованих напоїв широкого асортименту. Підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, встановленими самостійно, або на договірних засадах.

Організаційна структура управління ТОВ „Аква-люкс” являє собою склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць і ланок, які виконують функції управління підприємством. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати.

2.2. Організація економічної безпеки на підприємстві

Забезпечення економічної безпеки у ТОВ „Аква-люкс” здійснюється в трьох напрямах (рис.2.1.).

Рис.2.1. Схема організації економічної безпеки ТОВ „Аква-люкс”

У функції юридичного відділу входить розгляд, узгодження й підписання всіх видів договорів, їх своєчасне продовження, зберігання й архівування. У випадку виникнення розбіжностей з контрагентом юридичний відділ займається претензійно — арбітражною діяльністю: розглядає питання по вхідних і вихідних претензіях, займається судовою практикою.

Відділ забезпечує юридичну підтримку діяльності підприємства в комерційній, господарській й інших видах діяльності. Фахівці юридичного відділу консультують по фінансових, корпоративних питаннях, а також по різних аспектах маркетингової діяльності.

Юрист представляє інтереси підприємства в правовідносинах з контролюючими й адміністративними органами: податковою інспекцією й поліцією, органами влади й комісіями, структурами транспорту й зв'язку. Постійно проводить моніторинг поточного законодавства. Особлива увага приділяється питанням, що стосуються комерційної діяльності.

Юрист контролює трудові відносини в колективі: правильне оформлення трудових контрактів, договорів матеріальної відповідальності, дотримання техніки безпеки.

Для охорони майна, життя і здоров’я своїх співробітників на ТОВ „Аква-люкс” користуються послугами приватного охоронного підприємства „Зевс„. Договір про надання охоронних послуг укладений у письмовій формі (Додаток А.).

За договором охорони охоронець, що є суб’єктом підприємницької діяльності, зобов’язується забезпечити недоторканність особи або майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, яку охороняють, зобов’язані виконувати передбачені договором правила особистої і майнової безпеки і щомісяця платити охоронцю встановлену плату. Сторони договору самі визначають всі істотні, на їхній погляд, моменти (предмет договору, ціну, обов’язки сторін, розрахунки, відповідальність і т.д.), які повинні бути зазначені в договорі.

Відділ кадрів є структурним підрозділом компанії по управлінню кадрами, на який покладені функції по прийому й звільненню працівників, а також по організації їх навчання, підвищення кваліфікації й перепідготовки. У числі його основних завдань можна виділити такі як соціально-психологічна діагностика; аналіз і регулювання групових і міжособистісних взаємин, відносини керівника й підлеглих; управління виробничими й соціальними конфліктами й стресами; інформаційне забезпечення кадрового управління; управління зайнятістю; оцінка й підбір кандидатів на вакантні посади; аналіз кадрового потенціалу й потреби в персоналі; маркетинг кадрів; планування й контроль ділової кар'єри; професійна й соціально-психологічна адаптація працівників; управління трудовою мотивацією; регулювання правових питань трудових відносин; дотримання вимог психофізіології, ергономіки й естетики праці, охорона праці й техніки безпеки розрахунок і виплата заробітної плати, надання різного роду послуг (наприклад, організація інформаційного зв'язку, послуги в області соціальної інфраструктури).

Для того, щоб оцінити організацію економічної безпеки на ТОВ „Аква-люкс” , порівняємо функції відділів підприємства з нормативними функціями служби безпеки (табл. 2.1.).

Зрозуміло, що перелік нормативних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим. З проведеного дослідження, можна зробити висновок, що організація економічної безпеки на ТОВ „Аква-люкс” не відповідає сучасним вимогам, рівень захисту підприємства становить 30% (з 10 функцій, виконуються лише 3), що становить величезну загрозу для підприємства.

Основними причинами незадовільної організації системи економічної безпеки на ТОВ „Аква-люкс” є відсутність відповідного підрозділу, що здійснював би управління економічною безпекою підприємства.

Таблиця 2.1

Оцінка економічної безпеки ТОВ „Аква-люкс”

№ з/п	Нормативні функції	Функції підприємства	Оцінка	Відповідальні
1	2	3	4	5
1.	охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею	—	Не складено перелік відомостей, які є комерційною таємницею	Відсутність відповідальних
2.	організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми	—	Відсунутій порядок доступу до секретної інформації	Відсутність відповідальних
3.	запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю	—	Відсутність контролю за доступом	Відсутність відповідальних
4.	моніторинг змін в законодавстві, на ринку, каналів неофіційної інформації	+	Моніторинг здійснюється, проте інформація не систематизується і не використовується для прийняття рішень	Відділ кадрів Юридичний відділ
5.	організація спеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми	—	Не складено систему документального оформлення переліку відомостей, які є комерційною таємницею, і складання супутніх документів	Юридичний відділ
6.	виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій	—	—	Відсутність відповідальних
7.	організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами	+	Організовано належним чином	Відділ охорони
8.	забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності	+	Організовано належним чином	Відділ охорони
9.	організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми	—	Відсутність потреби	Відділ охорони
10.	оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників	—	Відсутність контролю за ситуацією на ринку, діями конкурентів і постачальників	Відсутність відповідальних

Для управління безпекою на ТОВ „Аква-люкс”доцільно створити відділ економічної безпеки, до складу якого ввійдуть: керівник служби безпеки, кадровий робітник, юрист, фінансист. Головною метою діяльності відділу буде протидія зовнішнім і внутрішнім загрозам для безпеки підприємства.

2.3. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства

Виробництво безалкогольних виробів є однією з самих надійних галузей, що мало страждає від економічних криз, попит на продукцію підприємства є стабільним , обсяги господарської діяльності зростають, що дозволяє зробити висновок про конкурентоспрожність та інвестиційну привабливість підприємтсва.

Оцінити реальний поточний стан і ефективність використання ресурсів у ТОВ „Аква-люкс” можна на підставі використання певного комплексу показників (табл. 2.2), використовуючи дані фінансової звітності підприємства.

Таблиця 2.2

Економічна характеристика ТОВ „Аква-люкс”

№ з.п.	Показники	2006 р.	2007 р.	2008р.	Відхилення 2008 р. від 2006 р.
тис.грн.	%
1	Виручка від реалізації (без ПДВ), тис.грн.	2875,8	4115,5	11247,4	8371,6	в 2,9 р.
2	Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	2453,0	3488,5	9964,8	7511,8	в 3,1 р.
3	Прибуток від операційної діяльності, тис.грн.	209,1	133,8	343,4	134,3	64,2
4	Чистий прибуток, тис.грн.	146,4	93,7	240,4	94,0	64,2
5	Середньорічна вартість ОВФ, тис.грн.	1608,4	1937,8	2016,5	408,1	25,4
6	Вартість власних оборотних активів, тис.грн.	1951,3	2084,5	3074,5	1123,2	57,6
7	Трудові ресурси:
чисельність, чол..	107,0	110,0	114,0	7,0	6,5
оплата праці з нарахуваннями, тис.грн.	265,1	284,0	307,8	42,7	16,1
8	Використання трудових ресурсів :
продуктивність праці, тис.грн.	26,9	37,4	98,7	71,8	в 2,7 р.
виробіток на 1 грн. оплати праці, грн.	10,8	14,5	36,5	25,7	в 2,4 р.
9	Фондовіддача, грн..	1,8	2,1	5,6	3,8	в 2,1 р.
10	Коефіцієнт оборотності	1,5	2,0	3,7	2,2	в 1,5 р.
11	Рентабельність виробництва, %	8,5	3,8	3,4	-5,1	х

Аналізуючи діяльність підприємства, за останні три роки, можна виявити, що різкий ріст основних показників приходиться на 2008-й рік, що пов'язано з поступовою реорганізацією підприємства.

Виручка від реалізації у 2007 р. збільшилась на 1239,7 тис. грн, або на 43,1 %, що пов'язано із зростанням обсягів виробництва плавлених сирів.

В 2008 р. виручка зросла порівняно з 2007 р. на 7131,9 тис. грн., або в 1,7 раз. Таке підвищення пояснюється переорієнтацією діяльності: підприємство перейшло в основному на випуск плавлених сирів, виробництво яких до того часу вважалося допоміжним виробництвом.

За період з 2006-2008 рр. виручка від реалізації збільшилась на 8371,6 тис.грн., тобто майже в 3 рази. Звичайно, таке підвищення також викликане збільшенням собівартості продукції.

Собівартість реалізованої продукції за період 2006-2008 рр. зросла на 7511,8 тис. грн, або в 3,1 рази. Як видно зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на прибутку.

Прибуток від реалізації в 2008 р. зріс в порівнянні з 2006 р. на 134,3 тис. грн. , або на 64,2%, хоча в порівнянні з 2007 р. прибуток в 2008 р. зріс на 209,6 тис. грн., тобто в 1,5 рази.

З 2007 року підприємство було вимушене дещо переорієнтувати свою діяльність, перейшовши в основному на випуск столової мінеральної води, виробництво якої до того часу вважалося допоміжним виробництвом. Підйом виробництва у 2008 році пояснюється, перш за все, зміною організаційної структури та приходом нового власника. Крім того, невелика платоспроможність населення та незначна конкуренція на ринку дала змогу підвищити обсяги збуту.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів промислового призначення зросла в 2008 р. в порівнянні з 2006 р. на 408,1 тис.грн., або на 25,4%, що пов'язано із зростанням обсягів виробництва, а саме із впровадженням нових ліній.

Оскільки фонди змінились значно у 2008 р., а фондовіддача залежить від випущеної продукції, то її рівень зріс на 3,8 грн., або в 2 рази. Це пов'язано із впровадженням нових фондів і зростанням випуску продукції.

Власні обігові кошти підприємства зросли у 2007 р. на 133,2 тис. грн., або на 6,8% оскільки знизилась кредиторська заборгованість, а у 2008 році їх вартість в порівнянні з 2007 р. зросла на 990 тис. грн., або на 47,5%. Це пояснюється тим, що на підприємстві збільшилась дебіторська заборгованість.

Середньоспискова чисельність працівників зросла у 2007 р. на 2 чол., а у 2008 р., коли обсяги виробництва почали зростати, необхідним стало залучення нових працюючих, тому в 2008 р. в порівнянні з 2006 р. чисельність працівників збільшилась на 4 чол. Взагалі за період 2006-2008 рр. чисельність працівників збільшилась на 6 чол.

Оскільки чисельність працівників по роках зростала не значно, то фонд оплати праці зростав також повільно. В 2008 р. фонд оплати праці зріс в порівнянні з 2006 р. на 18,9 тис.грн., або на 7%, а в 2007 р.

Продуктивність праці в 2007 р. зросла на 10,5 тис.грн, або на 34%, а в 2008 р. ситуація істотно покращилась, продуктивність зросла в порівнянні з 2007 р. на 61,3 тис.грн, або в 1,6 раз, що пов'язано зі зростанням обсягу виробництва продукції. В порівнянні з 2006 р. в 2008 р. продуктивність праці зросла на 71,8 тис. грн., або в 2,7 рази.

Слід проаналізувати співвідношення тенденції підвищення фонду оплати праці та продуктивності праці. Для забезпечення умов розширеного відтворення виробництва необхідне зростання продуктивності праці більшими темпами, ніж зростання фонду оплати праці, що можна спостерігати на даному підприємстві. Так, у 2008 р. в порівнянні з 2006 р. фонд оплати праці збільшився на 16,1 %, а продуктивність праці зросла на 270%. Але така тенденція говорить про низьку матеріальну зацікавленість працюючих в результатах своєї праці, тому слід підвищити оплату праці працівникам.

Рентабельність виробництва по роках була позитивною, так у 2003 р. вона склала 8,5%, в 2007 р. 3,8% , а в 2008 р. 3,4%. Таке зменшення рівня рентабельності оцінюється негативно, відбувається стрімке падіння його рівня, так за період 2006-2008 рр. рентабельність зменшилась більш ніж в два рази. Тому продукцію підприємства можна віднести до низькорентабельних видів продукції. Зменшення рівня прибутковості пояснюється перш за все тим, що на протязі цих років істотно подорожчала сировина, енергоносії, зросли витрати на оплату праці, внаслідок чого собівартість продукції зросла за цей період в 3,1 а ціни реалізації підвищилися не значно, в середньому на 50%. Але не дивлячись на відносно низький рівень рентабельності, виробництво даної продукції є однією з самих надійних галузей, що мало страждає від економічних криз.

2.4. Оцінка фінансової складової економічної безпеки підприємства

Зростання джерел формування майна підприємства за 2006-2008 рр. на 1502,2 тис. грн. або на 41,6% обумовлено зростанням суми залучених коштів на 1429,6 тис. грн. (в 6,6 раз). Разом с цим власний капітал збільшився на 72,6 тис. грн. або на 2,1%. Збільшення власних коштів зумовлено прибутком 2007 року в розмірі 73,4 тис. грн..

Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення короткострокових банківських кредитів — на 1157,4 тис.грн., кредиторської заборгованості по всіх статтях, крім зобов'язань по позабюджетним платежам, які в 2008 р. зменшились на 84,1 тис. грн.

В структурі власних коштів найбільшу питому вагу мають статутний і додатковий капітал. Доля додаткового капіталу у власному капіталі за звітній період зменшилась на 0,8 тис. грн., а розмір нерозподіленого прибутку збільшився на 73,4 тис. грн. (більше ніж в 3 рази ). Розмір статутного фонду не змінився і становив 962 тис.грн.

Велике значення мають власні обігові кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

в 2006 р. : 3399,0 – 1664,1 = 1739,8 тис. грн.;
в 2007 р. : 3644,5 – 1937,8 = 1706,7 тис.грн..
в 2008 р.: 3471,6 – 2040,8= 1430,8 тис. грн.

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку змін всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу. (Див. Додаток Б.). Загальна вартість майна підприємства збільшилась на 1502,2 тис. грн. або на 41,6%. В складі майна частка необоротних активів збільшилась на 376,7 тис. грн. (22,6%). Це спричинено збільшенням вартості основних засобів – на 408,1 тис. грн. і нематеріальних активів — на 8,9 тис.грн. Вартість незавершеного будівництва зменшилась на 40,3 тис.грн. (72%).Оборотні активи за останні три роки збільшились на 1125,5 тис. грн. (57,7%). Це збільшення не слід розглядати як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок збільшення залишків виробничих запасів (на 749,6 тис. грн.) і значного збільшення дебіторської заборгованості за товари (на 301,1тис. грн.). Це свідчить про те, що на підприємстві не дотримуються фінансово-розрахункової дисципліни з покупцями, а грошові кошти мобілізуються у виробничі запаси. Варто подумати про продаж частини виробничих запасів задля збільшення грошових коштів. Також, аналізуючи дану таблицю слід звернути увагу на збільшення сум дебіторської заборгованості по розрахунках з бюджетом (на 83,2 тис. грн. Дані зміни свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік зниження платоспроможності.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом в 2006 р. складає відповідно 46 %, та 54 %., в 2007 р.: 48,2 % і 51,8%, а в 2008 р.: 39,9% і 60,1%. Отже, на кінець 2008 р. основний капітал зменшився на 6,2 пункти, а приріст оборотного склав відповідно 6,2 пункти. Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної їх частини – основних коштів. Основний капітал повністю покривається власними джерелами.

Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу. Доля кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала: 2006 р.: (216,4 : 1951,3) × 100 = 13,1%; 2007 р.: (377,8: 2084,5) х 100 = 18,1%; 2008 р.: (1646,0 : 3076,8) × 100 = 53,5%.

Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за останні роки була задовільною (це пов'язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці і кредиторської заборгованості, що в свою чергу пов’язано з відсутністю грошових коштів у суб’єктів підприємницької діяльності. Для оцінки фінансової стійкості та ліквідності ТОВ „Аква-люкс” розрахуємо відповідні фінансові коефіцієнти (таблиця 2.3.).

Таблиця 2.3.

4Оцінка фінансової стійкості та ліквідності ТОВ „Аква-люкс”

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Норматив	Відхилення 2008 р. від 2006 р. , +/-
Коефіцієнт автономії	0,94	0,91	0,68	0,5	-0,26
Коефіцієнт фінансової залежності	1,06	1,1	1,47	2	0,41
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,49	0,33	0,07	0,2	-0,42
Коефіцієнт покриття	15,75	8,76	2,95	2	-12,8
Коефіцієнт фінансової стійкості	15,71	9,65	2,11	1	-13,6
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	0,51	0,47	0,41	0,5	-0,1

Коефіцієнт автономії показує наскільки підприємство незалежне від позикового капіталу. Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів в 2006-2008 рр. була високою : відповідно 94 і 91%%. В 2007 р. частка власного капіталу зменшилась і становила 68%, при нормативному значенні 50%. Взагалі отримані дані свідчать про незначний рівень залежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Показники фінансової стійкості підприємства є вищими за нормативне значення. Зниження даного коефіцієнту в кінці 2008 р. обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів.

На кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів в 2006 р. припадало 0,06 грн.. позикових коштів, в 2007 р. – 0,10 грн., а в 2008 р. – 0,47 грн. Порівняно з 2006 р. в 2008 р. значно підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2008 р. є дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 7% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до зменшення свідчить не на користь підприємству.

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався достатнім і відповідав нормативному значенню. Тобто в 2006 р на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 15,75 гривні поточних активів, в 2007 р. – 8,76 грн. а в 2008 р. – 1,06 гривні. Таким чином спостерігається зменшення рівня покриття поточними активами короткострокової заборгованості підприємства.

На жаль, високі коефіцієнти покриття свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою фінансового стану підприємства.

Таким чином, ТОВ „Аква-люкс” має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важкореалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Враховуючи досвід вітчизняних та зарубіжних економістів слід зазначити, що інтегральна бальна оцінка фінансової стійкості найбільш повно охоплює всю різноманітність показників фінансової стійкості, що дуже важливо при оцінці ризику банкрутства.

Сутність цієї методики полягає в класифікації підприємств за ступенем ризику, виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах.

При цьому виділяється шість класів підприємств:

1-й клас – підприємство з добрим запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути впевненим у поверненні позикових засобів;

2-й клас – підприємства, що демонструють деякий ступінь ризику по заборгованості, але ще не розглядаються як ризикові;

3-й клас – проблемні підприємства. Тут навряд чи існує ризик втрати основних і оборотних засобів, але повне отримання процентів є сумнівним;

4-й клас – підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після проведення заходів з фінансового оздоровлення. Кредитори ризикують втратити свої проценти і позиковий капітал;

5-й клас – підприємство дуже високого ризику, практично неплатоспроможні;

6-й клас – підприємства найвищого ризику.

Згідно з цією методикою, фінансовий стан підприємства оцінюється шістьма коефіцієнтами. Групування підприємств за такими критеріями оцінки фінансового стану надано у табл.2.4.

Для використання цієї методики необхідно, насамперед, розрахувати за допомогою наданих нижче формул наступні коефіцієнти :

— коефіцієнт абсолютної ліквідності: Кал. = Грошові кошти/Поточні зобов’язання;

— коефіцієнт швидкої ліквідності: Кшл. = (Поточні активи – Запаси)/Поточні пасиви;

Таблиця 2.4

Групування підприємств за критеріями оцінки фінансового стану

— коефіцієнт поточної ліквідності: Кпл. = Поточні активи/Поточні пасиви;

— коефіцієнт фінансової незалежності: Кфн. = Власний капітал/Пасиви;

— коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами: Кзвз. = Власні оборотні засоби/Запаси;

— коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом: Кззвк. =Запаси/Власний капітал.

Розрахунок за даними фінансової звітності ТОВ „Аква-люкс” коефіцієнтів в 2008 р. та їх порівняння за критеріями (балами) наводиться в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Визначення економічної безпеки ТОВ „Аква-люкс” за критеріями оцінки фінансового стану

Показник	Значення	1-й клас	2-й клас	3-й клас	4-й клас	5-й клас	6-й клас	Всього
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,07					6		6
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,79			12				12
Коефіцієнт поточної ліквідності	2,95	16,5						16,5
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,68	17						17
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	0,5	15						15
Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом	0,82			9				9
Всього:	х	48,5	0	21	0	6	0	75,5

Отже, за критеріями оцінки фінансового стану визначено, що ТОВ „Аква люкс” відноситься до 2-го класу, підприємство має незначний ступінь ризику по заборгованості, але ще не розглядається як ризикове. Проте якщо спостерігати значення показників фінансового стану в динаміці 2006-2008 рр., спостерігається планомірне зниження їх рівня, що є економічно небезпечним для підприємства.

3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Пропонуємо створити на підприємстві спеціальну службу, що відповідала б за виявлення, попередження й подолання зовнішніх і внутрішніх загроз підприємству.

На наш погляд у службу економічної безпеки підприємства повинні входити пріоритетні напрямки, такі як (рис.3.1.):

Рис.3.1. Основні складові економічної безпеки ТОВ „Аква-люкс”

1. Безпека власності (забезпечення пропускного режиму, контроль за відпуском товарів, візуальне спостереження).

2. Особиста безпека працівників (наявність охоронців).

3. Кадрова безпека (попередня перевірка й виявлення шляхом тестування, опитування неформальних лідерів і т.д.)

4. Інформаційна безпека (недопущення й виявлення витоку конфіденційної інформації).

5. Фінансова безпека (наявність висококваліфікованих кадрів по забезпеченню фінансової стабільності підприємства).

6. Контроль за використанням технічних засобів захисту, спостереження, впровадження нових технологій).

7. Протипожежна безпека (контроль за роботою протипожежної сигналізації, проведення запланованих тренувань по евакуації людей і майна) [2, с. 277].

Служба економічної безпеки підприємства повинна комплектуватися людьми з вищим економічним, юридичним утворенням, що мають гарні організаторські навички, інноваційні ідеї, здатні працювати з повною віддачею й, відповідно, одержувати високу заробітну плату. Зарплата співробітників служби економічної безпеки повинна бути не нижче середньої по підприємству, у противному випадку це може спричинити ріст внутріфірмового шахрайства. 80% керівників лише не багато хто можуть зважитися на це в чинність певних причин.

Кожний відділ служби економічної безпеки вирішує покладені на нього завдання відповідно до розроблених посадових інструкцій.

Функції відділу фінансової безпеки:

— аналіз загрози негативних дій щодо політико-правової складової економічної безпеки

— оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки

— оцінка ефективності запобігання можливій шкоді від негативних дій щодо фінансової складової економічної безпеки

— планування комплексу заходів із забезпечення фінансової складової економічної безпеки та розробка рекомендацій стосовно його реалізації

— бюджетне планування практичної реалізації пропонованого комплексу заходів

— планування корпоративних ресурсів

— оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення суб’єктом господарювання фінансово господарської діяльності [2, с. 280].

Функції відділу охорони і режиму: охорона будинків і приміщень; охорона майна підприємства; охорона співробітників; охорона заходів; охорона перевезень; забезпечення режиму допуску; здійснення контролю за відвідувачами й транспортом; розслідування випадків порушень режиму; забезпечення таємності документів.

Функції відділу кадрової безпеки: аналіз загрози негативних дій щодо політико-правової складової економічної безпеки; оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки; оцінка ефективності запобігання можливій шкоді від негативних дій щодо фінансової складової економічної безпеки; планування комплексу заходів із забезпечення фінансової складової економічної безпеки та розробка рекомендацій стосовно його реалізації; бюджетне планування практичної реалізації пропонованого комплексу заходів; планування корпоративних ресурсів; оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення суб’єктом господарювання фінансово господарської діяльності.

Функції відділу оперативної роботи:

— виявлення й вивчення фірм-конкурентів, а також злочинних співтовариств, що є ворогами фірми;

— облік і аналіз спроб проникнення в секрети фірми, а також здійснення яких-небудь ворожих акцій;

— визначення можливих “слабких” місць у діяльності фірми;

— розробка й здійснення заходів протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам.

Функції відділу кадрової безпеки: організація системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.

Важливою ланкою встановлення нормального рівня економічної безпеки є оцінка ефективності заходів, яка здійснюється через зіставлення загальної величини витрат на запобіжні заходи і втрат, яких могло б зазнати підприємство.

Основними напрямками побудови системи економічної безпеки ТОВ „Аква-люкс” є наступні.

1. Економічна розвідка — організація добування своєчасної інформації для вироблення керівництвом підприємства найбільш раціональних управлінських рішень із питань фінансово-господарської діяльності, що відповідають складній обстановці, стратегічним цілям і оперативним завданням, що дозволяють уникнути невдач у своїй діяльності. Збір, аналіз і обробка даної інформації є найбільш відповідальною ланкою не тільки системи забезпечення безпеки, але й маркетингу, оскільки на її основі виробляється політика підприємства.

2. Економічна контррозвідка й внутрішня безпека:

— протидія внутрішньої корупції, спробам завдання збитків підприємства її працівниками, причому мова йде не тільки про злодійство, але й про некомпетентність;

— проведення службових розслідувань фактів підробки, розкрадань і іншого завдання збитків підприємства;

— протидія кримінальним загрозам;

— виявлення джерел інформації структур організованої злочинності й промислового шпигунства серед співробітників підприємства;

— перевірка співробітників, що влаштовуються на підприємство й періодична профілактична перевірка лояльності персоналу підприємства;

— забезпечення фізичної безпеки керівництва підприємства і його персоналу ;

— попередження негативних процесів у трудовому колективі підприємства, які можуть привезти до надзвичайних подій;

— забезпечення безпеки майна підприємства.

3. Інформаційно-аналітична робота. Цей напрямок забезпечує впорядковане нагромадження, науково обґрунтоване узагальнення й аналіз інформації з різних напрямків безпеки підприємства з виділенням як позитивних, так і негативних тенденцій процесу забезпечення безпеки й на цій основі вироблення пропозицій щодо подальшому розвитку даних тенденцій або їхньої нейтралізації.

4. Інформаційна безпека (забезпечення захисту відомостей які становлять комерційну таємницю, так і життєво важливих для безперебійного функціонування підприємства інформаційних масивів):

— організаційно-режимні заходи щодо роботи з конфіденційною інформацією у всіх її формах (паперові, електронні й ін. носії інформації);

— протидія приватним технічним розвідкам;

— повний комплекс забезпечення безпеки локальних комп'ютерів і внутрішніх комп'ютерних мереж, забезпечення безпечної роботи виходів в Інтернет;

— забезпечення безпеки каналів зв'язку.

5. Взаємодія з місцевими владними структурами й правоохоронними органами.

6. Навчання персоналу, по адаптованих програмах відповідно до організаційно-штатного розміщення й виконуваних службових обов'язків, основним напрямкам забезпечення корпоративної безпеки підприємства.

7. Пропагандистське забезпечення політики підприємства («активні заходи») [2, с. 281-283].

Якщо говорити про втілення цієї концепції на практиці в умовах ТОВ „Аква-люкс”, то одним з можливих рішень є введення горизонтальної системи підпорядкування даного підрозділу Голові правління підприємства.

Оперативний склад підрозділу безпеки може нараховувати до п'яти чоловік (керівник відділу, юрист, фінансист, спеціаліст по кадрам, маркетолог).

Крім комплексного забезпечення безпеки така система сприяє рішенню стратегічної для підприємства проблеми — консолідації структур, що ввійшли в нього, і їх роботі на єдиний кінцевий результат.

Хотілося б відзначити ще один важливий момент: вся робота системи економічної безпеки знизу доверху будується на довірі. Якщо служба економічної безпеки не користується довірою керівництва підприємства, її інформація нічого не варта, і вся її багатобічна діяльність втрачає зміст.

Якщо співробітник служби економічної безпеки не користується довірою свого безпосереднього керівництва, то йому тут не місце. Кожний співробітник повинен бути абсолютно впевнений, що йому повністю довіряють, повинен цінувати цю довіра й ніколи нею не зловживати. Однак довіра не виключає, а, навпроти, має на увазі відповідний контроль за діяльністю всіх елементів системи корпоративної безпеки, а в кадровій політиці — розробку таких критеріїв оцінки діяльності кожного окремого працівника, які б стимулювали його активність, сприяли об'єктивній оцінці його досягнень, його службовому росту й не штовхали на зловживання.

На закінчення хотілося б ще раз нагадати, що отримана інформація, як і сама система корпоративної безпеки взагалі — не самоціль. Ця система є всього лише передумовою й одним з засобів ефективної економічної політики й стратегії, але сама по собі ніяк не може замінити ні політику, ні стратегію, ні економічну міць господарюючого суб'єкта.

Вирішальним фактором конкурентної боротьби є здатність керівництва підприємства ефективно використати отриману й оброблену інформацію. Без мудрої й реалістичної політики навіть самі своєчасні й достовірні розвідувальні дані будуть марні й не принесуть ніякої користі підприємству. Тому корисність і необхідність системи корпоративної безпеки повністю залежить від того, як вона направляється й використається людьми, що приймають стратегічні для підприємства рішення.

ВИСНОВКИ

Розглянувши основні моменти економічна безпеки підприємства можна зробити наступні висновки.

На сьогодні немає єдиної думки з приводу термінів економічної безпеки підприємств. Функціональними складовими економічної безпеки підприємства є: фінансова складова; інтелектуальна складова; техніко-технологічна складова; політико-правова складова; інформаційна складова; екологічна складова; силова складова.

Стратегічним завданням для ТОВ „Аква люкс” визначено збереження положення в галузі за рахунок збільшення частки ринку та рівня комерційної рентабельності до 10%, а також підвищення стратегічного рівня підприємства.

У досліджуваного підприємства є реальні можливості збільшити обсяги реалізації (за допомогою залучення торгових агентів і стимулювання торгово-посередницьких організацій) в середньому на 10%.

Організація економічної безпеки на ТОВ „Аква-люкс” не відповідає сучасним вимогам, рівень захисту підприємства становить 30%. Основною причиною незадовільної організації системи економічної безпеки на ТОВ „Аква-люкс”є відсутність відповідного підрозділу, що здійснював би управління економічною безпекою підприємства.

Концепція економічної безпеки має являти собою сукупність основних напрямків, на які має бути зорієнтована система управління з
метою забезпечення стабільного стану й ефективного розвитку
суб'єкта господарювання.

Найбільш важливими складовими частинами концепції, на наш
погляд, повинні бути:

склад пріоритетних економічних інтересів підприємства і стратегічних цілей, в яких вони втілені;
склад економічних загроз як сукупність негативних чинників, що потребують уваги з боку системи управління;
критерії оцінки .економічної безпеки, що дозволяють об'єктивно визначити її рівень і, тим самим, зробити висновок про те. наскільки задоволене економічні інтереси й досягнуто пріоритетні цілі життєдіяльності;
принципи, мета і завдання управлінських функцій у системі досягнення та збереження стану економічної безпеки підприємства; й основні напрямки протидії загрозам економічній безпеці.

Розвиток системи управління станом економічної безпеки в ТОВ „Аква люкс” має здійснюватися на підставі інтеграції управлінських функцій — планування, обліку, контролю, аналізу, регулювання тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України “Про основи національної безпеки України”. Офіційний вісник України. — К.: “ЛОГОС”, 2003. — 643 с.
Андрощук Г.А., Крайнев П.П. Экономическая безопасность предприятия: защита Коммерческой тайны. — Монография. — К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000. — 400 с.
Ващекин Н.П. Безопасность предпринимательской деятельности: Учеб. Пособие. — М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. — 334 с.
Концепція економічної безпеки України. Ін-т екон. прогнозування; кер. Проекту В.М. Геєць. — К.: Логос, 1999. — 56 с.
Мунтіян В.І. Економічна безпека України. — Монографія — К.: Вид-во КВІЦ, 1999. — 462 с.
Основы экономической безопасности. (Государство, регион, предприятие, личность). /Под ред. Е.А. Олейникова. — М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. — 288 с.
Соснин А.С., Прыгунов П.Я. Менеджмент безопасности предпринимательства: Учеб. Пособ. — К.: Изд-во Европ. Ун-та, 2002. — 357 с.
Судоплатов А.П., Лекарев С.В. Безопасность предпринимательской деятельности:Практическое пособие. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — 382 с.
Управление системой безопасности фирмы. Практическое руководство к действию / Пучков С.И., Кузнецов С.А. — М.: АСТ-ПРЕСС, 2001. — 128 с.
Шаваев А.Г. Безопасность корпораций. Криминалогические, уголовно-правовые и организационные проблемы. — М.: Концерн «Банковский Деловой Центр», 1998. — 240 с.
Шаваев А.Г. Система борьбы с экономической разведкой. — М.: Издательский дом “Правовое просвещение”, 2000. — 240 с.
Шлыков В.В. Комплексноеобеспечениеэкономическойбезопасностипредприятия– С.-П.: Издательство «Алейтея», 1999,- 144с.
Экономическая безопасность предприятия (фирмы) / В.Б. Зубик, Д.В. Зубик, Р.С. Седегов, А. Абдула; под ред. Р.С. Седегова, М.И. Плотницкого, А.С. Головачева. — Мн.: Выш.шк., 1998. — 391 с.
Экономическая безопасность хозяйственных систем. Учебник. / под общ.ред. Колосова А.В., М.: Изд-во РАГС, 2001. — 446 с.
Ярочкин В.И. Секьюритология — наука о безопасности жизнедеятельности. — М.: “Ось-89”, 2000. — 400 с.
Ярочкин В.И. Система безопасности фирмы. — М.: Издательство “Ось-89”, 1998. — 192 с.

ДОДАТКИ

Додаток А.

Договір

про охорону виробничих (господарських) об'єктів

м. Вінниця "___"________ 2006 р.

ЗАМОВНИК: __________________________________________________,

в особі _________________________________________________________,

що діє на підставі ______________________________________________,

з одного боку, і ОХОРОННА ФІРМА: ПП „ЗЕВС”, в особі Шинкарука Володимира Петровича,

що діє на підставі Статуту з іншого боку, уклали Даний Договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. ЗАМОВНИК доручає, а ОХОРОННА ФІРМА бере під охорону об'єкти, перераховані у переліку та плані (схемі) об'єктів, які охороняються, що додаються до договору.

1.2. Об'єкти, що передаються під охорону, повинні відповідати наступним вимогам:

а) територія по периметру підприємств, виробничі цехи, склади, бази, будівельні майданчики та підступи до них, а також вітрини магазинів, ательє, павільйонів та інші приміщення, що охороняються, з настанням темряви повинні освітлюватися щоб вони були доступні спостереженню нарядів охорони.

Складування будь-яких матеріалів усередині об'єкту, що охороняється, може здійснюватися не ближче _______________________ від огорожі;

б) стіни, дахи, стелі, горищні, слухові вікна, люки та двері приміщень, у яких зберігаються товарно-матеріальні цінності, мають знаходитися у справному стані. На вікнах нижніх поверхів наступних приміщень (за винятком вітринних вікон магазинів, підприємств громадського харчування та ательє) установлюються металеві грати або віконниці з замками. Тип грат та віконниць узгоджується ЗАМОВНИКОМ з місцевими органами Державного пожежного нагляду;

в) об'єкти повинні бути обладнані наступними технічними засобами охорони: зв'язок, сигналізація, прилади охоронно-пожежної сигналізації, освітлення, огорожи, замки. та засобами для гасіння пожежі.

На об'єктах повинен бути забезпечений вільний доступ ОХОРОННОЇ ФІРМИ до встановлених приладів охоронно-пожежної сигналізації та засобів для гасіння пожежі.

Технічний стан об'єктів, що приймаються під охорону, засобів охорони та гасіння пожежі, додаткова потреба в цих засобах, а також терміни їх запровадження зазначаються у двосторонньому акті, що складається в момент укладення договору та є його невід'ємною частиною.

1.3. ОХОРОННА ФІРМА спільно із ЗАМОВНИКОМ та місцевими органами Державного пожежного нагляду не рідше двох разів на рік здійснює обстеження технічного стану об'єктів, що охороняються, засобів охорони, у тому числі приладів охоронно-пожежної сигналізації, перерахованих у п.2 Даного Договору, про що складається акт за підписом осіб, уповноважених на те ОХОРОННОЮ ФІРМОЮ, ЗАМОВНИКОМ і місцевим органом Державного пожежного нагляду із зазначенням термінів усунення ЗАМОВНИКОМ виявлених недоліків і термінів повідомлення про це ОХОРОННОЇ ФІРМИ та місцевого органу Державного пожежного нагляду.

1.4. Охорона об'єктів здійснюється в дні та години, зазначені в переліку об'єктів, що додається до договору. Система охорони об'єктів і дислокація постів визначаються ОХОРОННОЮ ФІРМОЮ та повідомляються ЗАМОВНИКУ.

1.5. Вказівки ОХОРОННОЇ ФІРМИ щодо дотримання встановленого режиму охорони, впровадження та утримання технічних засобів охорони у відповідності до вимог діючих інструкцій, настанов та інших документів є обов'язковими для ЗАМОВНИКА. Обладнання об'єктів технічними засобами охорони та ремонт цих засобів здійснюються за рахунок ЗАМОВНИКА, за винятком випадків виходу їх із ладу з вини ОХОРОННОЇ ФІРМИ.

Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними дорученнями ЗАМОВНИКА, що здаються в установи банку за 3 днів до початку наступного місяця.

2. ОБОВ'ЯЗКИ ОХОРОННОЇ ФІРМИ

2.1. ОХОРОННА ФІРМА зобов'язана:

а) організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей та грошових сум ЗАМОВНИКА, прийнятих під охорону, від розкрадання та не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкти, що охороняються;

б) здійснювати на об'єктах перепустковий режим, контролювати ввіз та вивіз (внесення та винесення) товарно-матеріальних цінностей на територію чи з території об'єкта, що охороняється, за

матеріальними перепустками встановленої форми;

в) спільно з ЗАМОВНИКОМ здійснювати акції із впровадження технічних засобів охорони;

г) здійснювати експлуатаційне обслуговування приладів охоронної сигналізації та усувати несправності за заявою ЗАМОВНИКА в технічно можливий термін;

д) забезпечувати дотримання встановлених правил пожежної безпеки на постах силами працівників охорони під час несення ними служби, а у випадку виявлення на об'єкті, що охороняється, пожежі або спрацьовування охоронно-пожежної сигналізації внаслідок технічної несправності негайно повідомляти про це в пожежну частину та вживати заходів щодо ліквідації пожежі та технічної несправності охоронно-пожежної сигналізації.

3. ОБОВ'ЯЗКИ ЗАМОВНИКА

3.1. Замовник зобов'язаний:

а) здійснювати визначені договором акції з обладнання об'єктів технічними засобами охорони, створювати належні умови для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей та сприяти ОХОРОННІЙ ФІРМІ при виконанні нею своїх завдань, а також у вдосконаленні організації охорони об'єктів і покращенні перепусткового та внутрішнього режимів об'єкта;

б) перед здачею об'єкта під охорону перевіряти, щоб у приміщенні, що охороняється, у неробочий час не залишились сторонні особи, увімкнені електричні та газові прилади й інші джерела вогню;

в) зачиняти на замки та пломбувати (опечатувати) зовнішні двері складів, баз, виробничих цехів, магазинів, ательє, павільйонів та інших виробничих і службових приміщень. Пломбувати (опечатувати) за наявності тамбура внутрішні двері. Зачиняти ззовні на висячі замки, окрім внутрішніх замків, та пломбувати (опечатувати) двері запасних ходів.

Грошові кошти, вироби з дорогоцінним камінням, із золота, платини та паладію, годинники в золотих, платинових та срібних корпусах повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах (ящиках), прикріплених до підлоги, а особливо дорого коштуючі вироби після закінчення робочого часу — у відокремлених зачинених приміщеннях, а також із дотриманням інших діючих правил;

г) установлювати на об'єктах, де є внутрішній телефонний зв'язок, телефони в місцях знаходження постів; у неробочий для об'єктів час один із телефонів міської лінії установлювати на

місці, доступному для працівників охорони;

д) вмикати охоронну сигналізацію після закінчення робочого дня на об'єкті, а у випадку її несправності негайно повідомляти про це ОХОРОННУ ФІРМУ та не залишати об'єкт до усунення

несправності або передачі об'єкта ОХОРОННІЙ ФІРМІ в установленому порядку. Через 5 хвилин після повідомлення на пульт централізованої охорони про здачу об'єкта під охорону пересвідчитися в тому, що об'єкт під охорону прийнятий.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОХОРОННОЇ ФІРМИ

4.1. ОХОРОННА ФІРМА несе матеріальну відповідальність за збиток:

а) спричинений крадіжками товарно-матеріальних цінностей, здійсненими шляхом злому на об'єктах приміщень, що охороняються, замків, вікон, вітрин та огорож, іншими засобами в результаті

незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання ОХОРОННОЮ ФІРМОЮ встановленого на об'єкті, що охороняється, порядку вивозу (винесення) товарно-матеріальних цінностей, а також розкраданнями, здійсненими шляхом грабунку або при розбійницькому нападі;

б) завданий знищенням або пошкодженням майна (в тому числі шляхом підпалу) сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, у результаті неналежного виконання ОХОРОННОЮ ФІРМОЮ узятих за договором зобов'язань;

в) спричинений пожежами або в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об'єкта. Факти крадіжки, грабунку, розбійництва, а також факти знищення або пошкодження

майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, або через пожежу, або в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об'єктів, встановлюються органами дізнання, слідства або судом.

4.2. Про факт порушення цілісності приміщень, що охороняються, або завдання збитку шляхом пошкодження майна ОХОРОННА ФІРМА повідомляє у чергову частину органу внутрішніх справ та ЗАМОВНИКУ. До прибуття представників органу внутрішніх справ або слідства ОХОРОННА ФІРМА забезпечує недоторканість місця події.

Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно бути здійснене негайно після прибуття представників сторін на місце події.

4.3. Відшкодування ЗАМОВНИКУ завданого з вини ОХОРОННОЇ ФІРМИ збитку здійснюється після надання ЗАМОВНИКОМ постанови органів дізнання, слідства або вироку суду, що встановив факт крадіжки, грабежу, розбійництва, а також факт знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі чи в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об'єкта. Розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум, укладеними за участі ОХОРОННОЇ ФІРМИ та звіреними з бухгалтерськими даними. До збитку, що відшкодовується, входить вартість викраденого або пошкодженого майна, розмір зниження вартості пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, витрати, здійснені на відновлення пошкодженого майна, а також викрадені грошові суми.

4.4. У випадку виявлення винних осіб майновий збиток стягується з них ОХОРОННОЮ ФІРМОЮ.

5. ТЕРМІН ДІЇ ДОГОВОРУ

5.1. Даний Договір укладається терміном на 1 рік _і набирає чинності з дня підписання.

5.2. Усі суперечки за Даним Договором підлягають розв'язанню у визначеному законом порядку.

Договір з додатками укладається у двох примірниках, з яких перший знаходиться у ОХОРОННОЇ ФІРМИ, другий — у ЗАМОВНИКА.

Юридичні адреси, банківські реквізити і підписи сторон

ОХОРОННА ФІРМА ЗАМОВНИК

ПП „ЗЕВС” ТОВ „АКВА ЛЮКС”

____________________ ____________________

____________________ _____________________

____________________

Додаток Б.

Аналіз складу та структури джерел коштів

ТОВ „Аква-люкс”

Джерела коштів	2006	2007	2008	Відхилення 2006-2008 рр
тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%	п.стр.
*І. Власний капітал*
Статутний капітал	962,0	26,6	962,0	23,9	962,0	18,8	0,0	0,0	-7,8
Додатковий капітал	2416,8	66,8	2646,0	65,8	2416,0	47,2	0	0	-19,6
Резервний капітал
Цільове фінансування
Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)	20,2	0,6	36,5	0,9	93,6	1,8	73,4	363,4	1,3
Всього по I розділу	3399,0	94,0	3644,5	90,6	3471,6	67,8	72,6	2,1	-26,2
II. Залучені кошти
Короткострокові кредити банків	49,7	1,4	211,3	5,3	1207,1	23,6	1157,4	2328,8	22,2
Кредиторська заборгованість за товари, послуги	47,0	1,3	57,1	1,4	300,5	5,9	253,5	539,4	4,6
Поточні зобов'язання:
— по отриманих авансах	2,8	0,1	7,7	0,2	75,1	1,5	72,3	2582,1	1,4
— по позабюджетних платежах	93,1	2,6	5,9	0,1	9,0	0,2	-84,1	-90,3	-2,4
— з бюджетом	6,5	0,2	21,0	0,5	7,3	0,1	0,8	12,3	0,0
— по страхуванню	4,0	0,1	7,8	0,2	10,8	0,2	6,8	170,0	0,1
— по оплаті праці	9,3	0,3	18,9	0,5	22,4	0,4	13,1	140,9	0,2
Інші поточні зобов'язання	4,0	0,1	48,1	1,2	13,8	0,3	9,8	245,0	0,2
Всього по II розділу	216,4	6,0	377,8	9,4	1646,0	32,2	1429,6	660,6	26,2
Баланс	3615,4	100,0	4022,3	100,0	5117,6	100,0	1502,2	41,6	0,0

Додаток В.

Аналіз складу і структури майна