Як відбувається взаємодія НБУ і банків в процесі їх ділингової діяльності?Які задачі вирішує ця взаємодія ? Як впливає ділингова діяльність НБУ на ділингову діяльність банків?

Валютні резерви Національного Банку, як і резерви в будь-якій іншій країні, існують заради надійності функціонування господарського механізму країни, забезпечення зовнішньої платоспроможності, підтримки міцності національної валюти, використання під час воєн, при техногенних катастрофах, природних катаклізмах — неврожаях, землетрусах. Дилінг — операції купівлі-продажу, які банк здійснює від власного імені, але за дорученням та за кошти клієнтів. Таким чином, формально ці операції відображаються в балансі банку, хоча реально вся вигода та ризик від таких операцій належать клієнтам банку.

Сьогодні намагаються зберігати резерви в казначейських облігаціях США, або поміщаючи їх у доларовому еквіваленті, або в євро, за кордон, у так звані, надійні банки. Валютні дилери вітчизняних банків користуються для проведення операцій на внутрішньому чи зовнішньому ринках послугами міжнародних інформаційних агентств «Рейтер» (REUTERS), «Доу-Джонс Телерейт» (Dow Jones Telerate), фірми «Блумберг». Також у загальнодержавному масштабі може бути цікавою ідея використання валютних резервів України для дилінгу з метою підвищення надійності й ефективності їх збереження. Як відомо, валютні резерви НБУ, як і резерви будь-якої іншої країни, призначені для забезпечення надійності функціонування господарського механізму країни, підтримки зовнішньої платоспроможності, забезпечення міцності національної валюти, використання під час війн, у разі техногенних катастроф, природних катаклізмів тощо.

Контроль за проведенням валютних операцій в Україні здійснює Національний банк України (НБУ). Однак вільного необмеженого проведення конвертацій них операцій законодавство України не передбачає. Станом на вересень 2009 року В Україні також немає законодавчої основи для маржинальної торгівлі. Через особливості валютного і податкового законодавства зареєстровані в Україні дилінгові центри зазвичай не мають юридичного права на надання фінансових послуг.

Гра на валютних курсах — валютний дилінг — являє собою один із серйозних видів бізнесу. У даний момент для досить широких кіл в Україні стали доступні як вітчизняний, так і західні фінансові ринки. Багато фінансових інструментів не вимагають значних капіталів і цілком доступні не тільки юридичним, але й частково фізичним особам. При правильному підході до операцій на валютному ринку вони можуть приносити досить більші прибутки.

Із всіх можливостей держави й громадян заробляти гроші на світових ринках найбільш ефективної є дилінг. Пропонується підвищити надійність зберігання валютних резервів Національного Банку України, пустивши їх у спекулятивний оборот.

Комерційні банки проводять основний обсяг валютних операцій. На світових валютних ринках найбільший вплив мають великі міжнародні банки, щоденний обсяг операцій яких сягає мільярдів доларів. Це такі банки, як Deutsche Bank, Barclays Bank, Union Bank of Switzerland, Citibank, Chase Manhattan Bank, Standard Chartered Bank та інші. Їх основною відмінністю є великі обсяги угод, які можуть призвести до значних змін у котируванні або в ціні валюти. Зазвичай великі гравці поділяються на «биків» і «ведмедів». «Бики» — це учасники ринку, які зацікавлені у підвищенні вартості валюти; «ведмеді» — це учасники ринку, які зацікавлені в зниженні вартості валюти. Зазвичай ринок перебуває у стані рівноваги між «биками» і «ведмедями», і різниця котирувань валют коливається в досить вузьких межах. Однак, коли «бики» або «ведмеді» «беруть верх», котирування курсів валют змінюються досить різко і значно.

Головним завданням НБУ є валютне регулювання на зовнішньому ринку — а саме, запобігання різких стрибків курсів національних валют, з метою недопущення економічних криз, підтримки балансу експорту-імпорту тощо. Тому НБУ має прямий вплив на валютний ринок.

Дилінгові центри в Україні найчастіше існують на основі ліцензії на здійснення букмекерської діяльності. Більшість же великих дилінгових центрів мають іноземну реєстрацію, а місцеві представництва не несуть жодної юридичної відповідальності або ж у них взагалі відсутня офіційна реєстрація. Клієнт подібної компанії зазвичай не має реальної можливості яким-небудь чином оскаржити її дії та отримати юридичний захист у конфліктних ситуаціях.

Враховуючи той факт, що останнім часом торгівля на ринку Форекс стає дедалі більш популярною в Україні, доцільно було б розширити повноваження НБУ стосовно регулювання операцій на Форекс, зокрема створити відповідні органи виконавчої влади. Прикладом існування таких органів можуть бути Британське Управління з фінансового регулювання і спостереження (англ. Financial Services Authority, FSA) та Комісія із ф’ючерсної торгівлі товарами» (англ. Commodity Futures Trading Commission, CFTC) у США. Окрім того, у США велику роботу із розробки правил торгів, умов надання брокерських послуг і розв’язання конфліктних ситуацій здійснює неурядова Національна ф’ючерсна організація (англ. National Futures Association, NFA). Ця організація також збирає і аналізує спеціальну звітність, що її зобов’язані надавати брокери — члени асоціації. До вимог NFA прислухаються не тільки у США, тому що американські приватні трейдери і фонди  не будуть відкривати рахунки в компанії, яка цих вимог не виконує.

Проблема функціонування ринку Форекс в Україні полягає іще й у тому, що потенційні гравці мають дуже високий ступінь ризику не тільки незахищеності в разі виникнення спірних питань, а ще й шахрайства з боку дилінгових центрів, які фактично є посередниками між трейдером, банком і ринком. Виходить, що реального захисту не мають ані трейдери, ані ті, хто забезпечує їхню роботу на ринку.