Вступ

Основним показником ефективності економічної та соціальної політики держави є високий рівень життя населення. Саме досягнення високого рівня життя найчастіше ототожнюється із досягненням європейських стандартів Європи.

Для порівняння рівня життя можна використати декілька показників, однак всі вони свідчать про невисокий рівень добробуту у нашій країні.

За рейтингом глобального добробуту дослідницького інституту Legatum Institute у 2008 р. Україна опинилася на 68 місці серед 104 країн світу. Із європейських країн нижче опинилися лише Білорусь (78) та Молдова (83).

Нині Україна дуже відстає від більшості європейських країн за багатьма показниками економічного розвитку. Хоча стабільне економічне зростання впродовж останніх років істотно підвищило рівень доходів населення, однак потрібно ще багато років, щоб досягти середньоєвропейського рівня добробуту.

Важливу роль у підвищенні рівня добробуту населення в Україні повинно відіграти підвищення мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму. Лише зростання рівня оплати праці зможе підвищити задоволення фізіологічних, соціальних та культурних потреб населення. Особливо важливим підвищення МЗП до прожиткового мінімуму з повним використанням ЄТС буде для працівників державного сектора економіки, які все ще становлять вагому частку усієї робочої сили в Україні.

Для зростання частки заробітної плати у ВВП і структурі доходів населення потрібно підвищити продуктивність праці, досягнення якої стає можливим завдяки інноваційному розвитку економіки. Механічне збільшення частки оплати праці у собівартості продукції, або витратах виробництва, матиме різко негативні наслідки.

Старіння населення та стрімке зростання видатків Пенсійного фонду спричинює значні проблеми для пенсійної системи України. Очевидною стає потреба реформувати пенсійну систему з метою досягнення її фінансової стабільності та досягнення прямого зв’язку між сплаченими за час роботи внесками та пенсіями [3, c. 52].

До 1 січня 2004 р. в Україні діяла повністю державна система пенсійного забезпечення. Серед основних її вад найчастіше називали невиправдану значну диференціацію, яка виявлялася у особливих умовах пенсійного забезпечення для значної кількості категорій населення. Ці умови стосувалися зниження пенсійного віку, зменшення тривалості трудового стажу, підвищення граничного розміру пенсій. Такі пільгові умови призводили до того, що розміри призначених пенсій були у 10-15 разів вищі за ті, що призначалися за основним законом. Зростала кількість пенсіонерів, які мали право на дострокове призначення пенсій.

Перехід до ринкових принципів організації економіки мав би неодмінно передбачати радикальне реформування системи соціального захисту з істотним підвищенням адресності надання допомоги громадянам. Натомість практичні зрушення в цьому напрямку залишаються досить незначними і після здобуття незалежності розвиток системи пільг лише прискорився. За останні 20 років було прийнято понад 25 законів, якими встановлено численні державні соціальні пільги, однак не прийнято жодного нормативно-правового акту, який би визначав єдиний порядок надання пільг громадянам.

Реформування системи пільг є нагальною потребою в Україні, бо існування цієї системи спотворює економічну поведінку та викривляє конкуренцію. Можливість отримання певних привілеїв за допомогою пільг породжує ренто-орієнтовану поведінку, коли зусилля економічних суб’єктів спрямовані не на посилення їх конкурентоспроможності шляхом підвищення якості, а на отримання пільг, які нададуть конкурентні переваги простим прийняттям законодавчих актів. Наприклад, що понад 70 % вступників до вищих навчальних закладів на бюджетну форму навчання у 2011 р. стали студентами завдяки пільгам, а не знанням. Така ситуація стала можливою завдяки існуванню 15 різних видів пільг, що надавали переваги при вступі до навчальних закладів. Особливо різкий суспільний резонанс викликають пільги народних депутатів та чиновників різних рівнів [2, c. 112].

Упорядкування системи соціальної допомоги, компенсацій та пільг дасть змогу різко підвищити ефективність системи соціального захисту, зокрема посилити адресність соціальних програм. Саме шляхом підвищення ефективності використання соціальних видатків в Україні можна буде знизити нерівність у розподілі доходів та ліквідувати бідність. Незважаючи на прискорене, порівняно з іншими посткомуністичними країнами, зниження рівня бідності в України, про що свідчать дослідження міжнародних інституцій [1, с. 18], темпи подолання цього негативного соціально-економічного явища є, на нашу думку, недостатніми.

Аналіз використання бюджетних коштів на соціальний захист свідчить про нагальну необхідність упорядкування соціальних видатків. Для вирішення проблеми ефективного використання бюджетних коштів в Україні необхідно, на нашу думку, розробити Соціальний кодекс, який містив би усі соціальні гарантії, пільги та стандарти. Положення про будь-які пільги потрібно вилучити із усіх інших законів, оскільки законодавчі акти приймалися безсистемно і у більшості випадків вони не містять у собі механізмів реалізації прав та не вказані джерела фінансування. Саме прийняття єдиного законодавчого акту дозволило б систематизувати усі гарантії, пільги, допомоги, компенсації тощо. Однак, зважаючи на перманентну політичну боротьбу серед основних політичних сил та відвертий популізм народних депутатів, прийняття такого кодексу у найближчому майбутньому виглядає малоймовірним.

Важливим напрямком підвищення рівня добробуту в Україні має стати покращення умов для підприємницької діяльності. Частка доходів від підприємницької діяльності у структурі грошових доходів населення в Україні є ще недостатньо високою порівняно з іншими країнами. Саме доходи від підприємницької діяльності можуть стати важливим джерелом підвищення рівня добробуту в Україні.

Високі податки на бізнес та складність їх сплати є лише одним з чинників несприятливого інституційного середовища в Україні. Незважаючи на постійні декларації уряду про прагнення створити сприятливе бізнес-середовище в Україні, реальна картина є далека від уявлень можновладців. Найпростішим показником несприятливого інституційного середовища може слугувати показник прямих іноземних інвестицій на душу населення [5, c. 40-41].

Для досягнення сталого економічного зростання життєво потрібним стає підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Досі основою конкурентних переваг України є традиційні чинники, такі як відносно дешева ресурсна база, низька вартість робочої сили та сприятлива світова кон’юнктура. Однак вичерпність природних ресурсів, посилення конкуренції зі сторони країн, що розвиваються та покладання на обмежений перелік експортної продукції може істотно послабити позиції нашої країни на світових ринках. Тому, нашу думку, майбутній розвиток України повинен ґрунтуватися на використанні науково-технічного потенціалу нашої країни.

Україна, маючи значний науковий потенціал, використовує його недостатньо. Незважаючи на значне фінансування, яке протягом останніх років істотно зросло, вітчизняна наука відіграє ще недостатню роль у визначенні траєкторії економічного зростання національної економіки. Різке заміщення імпортом національної наукомісткої продукції призвело до занепаду багатьох вітчизняних підприємств. Водночас на рівні наукових розробок Україна має значний потенціал, хоч ці розробки часто-густо не реалізовують у готовий продукт. Для підвищенні ролі науки у забезпеченні економічного зростання, на нашу думку, необхідною є допомога держави. У цьому плані плідною є ідея створення Національного банку розвитку, основним призначенням якого було б фінансування інноваційних проектів.

Важливим напрямком підвищення рівня добробуту в Україні має стати усесторонній розвиток людського капіталу. Підвищення рівня освіти, покращення охорони здоров’я (а відтак і тривалості життя), всебічний розвиток особистості — ось ті ключові напрямки підвищення якості життя населення України, що повинні бути пріоритетом у розробленні [4, c. 6].

Висновки

Отже, основними напрямами підвищення рівня життя населення в Україні має стати запровадження у повному обсязі ЄТС, завершення пенсійної реформи, реформування системи соціальної допомоги та удосконалення оподаткування особистих доходів. Для прискорення економічного розвитку потрібно створити конкурентне ринкове середовище та забезпечити умови для розвитку людського капіталу.

Вже окремим кроками на шляху покращення добробуту стало проведення пенсійної реформи, збільшення пенсійного віку, це на мою думку, повинно в недалекій перспективі покращити рівень життя населення України.

Список використаної літератури

1. Вітер В. Перспективи подолання бідності та зростання добробуту населення України [Текст] / В. Вітер // Україна: аспекти праці. — 2011. — № 6. — С. 18-26
2. Грузева Т. Здоров‘я, добробут та соціальне благополуччя: грані взаємозв‘язку [Текст] / Т. Грузева // Охорона здоров‘я України. — 2009. — № 2. — С. 110-115
3. Кончин В.І. Роль глобального економічного середовища та економічного добробуту у пом’яшенні нерівності доходів в світовій економіці [Текст] / В. І. Кончин // Вісник Київського інституту бізнесу і технологій. — 2010. — № 3. — С. 52-56
4. Крючков, Георгій. Відродимо вітчизняну економіку — основу могутності країни, зростання добробуту населення [Текст] : Про Антикризову програму Комуністичної партії України / Георгій Крючков // Голос України. — 2012. — 3 березня. — С. 6-7
5. Паштецький В. С. Збільшення виробництва продукції тваринництва та підвищення добробуту населення [Текст] / В. С. Паштецький, О. В. Приходько, Є. А. Міхайлов, А. О. Колчев // Економіка АПК. — 2008. — № 12.- С.39-44