Вступ

Світовий досвід вказує, що туристична діяльність являється високорентабельною і динамічно розвинутою сферою господарювання.

В економічній літературі все частіше увага приділяється проблемам розвитку та становлення готельної справи як самостійної галузі господарського комплексу регіону та країни в цілому. У зв’язку із вказаним, особливого значення набуває визначення та розрахунок мультиплікативного ефекту від становлення туризму. Однак у контексті вказаної проблематики існує ряд перешкод, які не дозволяють комплексно підійти до розв’язання поставлених завдань і оцінити загальний ефект від розвитку туристичної галузі.

Рівненська область володіє достатнім обсягом природних, рекреаційних, трудових та історико-культурних ресурсів для успішного формування і розвитку туристичної діяльності. Так, регіон має один із найбільших в Україні показник залісненості території (40%), що сприяє становленню видових форм туризму. Із основних типів підприємств туристичної сфери на території Рівненщини знаходяться 78 туристичних фірм, 22 підприємства готельного господарства і 23 санаторно-курортних (оздоровчих) закладів із сукупною середньообліковою кількість працівників у них 1571 чоловік.

Історія розвитку готельного господарства в Рівненській області

Готельне господарство на сучасному етапі розвивається на індустріальній основі і являє собою галузь економіки, яка забезпечує значні бюджетні надходження, в тому числі — валютні за рахунок розвитку іноземного туризму. В багатьох країнах та містах ця галузь стає однією з найважливіших сфер заняття населення. Як розвиток туризму викликав розширення готельної справи, так і використання готельних і туристичних комплексів сьогодні сприяє, у свою чергу, розвитку іноземного туризму, культурних зв’язків,  розширенню спілкування між людьми та зближенню народів.

Одним з пріоритетних напрямів розвитку Рівненської області визначено розбудову туристичної галузі та посилення її впливу на економічне становище регіону. Розширення туристичної діяльності сприятиме збільшенню надходжень до державного та місцевого бюджетів, появі нових робочих місць, будівництву об’єктів туристичної і загальної інфраструктури.

Однак вирішення цього завдання вимагає особливого підходу та створення необхідних умов для подальшого розвитку туризму, формування партнерських стосунків між владою і туристичним бізнесом.

Аналіз динаміки попиту і пропозиції неодмінно дає підстави стверджувати про позитивні тенденції в розвитку місцевого туристичного ринку, про що свідчить збільшення обсягів реалізації турів у 3 рази та кількості туристичних підприємств удвічі за незначний період з 2004 по 2009 роки.

Підприємствами туристичної індустрії було надано у 2008 році туристичних послуг 58383 особам, а обсяги доходів у грошовому вираженні досягнули значення у 28857,07 тис. грн. Так, найбільші надходження було отримано від виїзного туризму (8154 тис. грн.), обсяги реалізації якого з 2004 року збільшилися практично у 6 разів. Нарощення обсягів продажів турів для іноземних туристів і внутрішнього ринку відбувалося менш інтенсивно, відповідно у 2,2 і 1,9 разів (у 2008 році відповідно прибутки становили 2600 тис. грн. і 47629 тис. грн.)

Однак для розвитку туристичної галузі необхідні привабливі для туристів історичні та культурні об’ єкти, якими в достатній мірі володіє наша країна, зокрема Рівненська область. Так, на території Рівненщини розташовані державні історико-культурні заповідники в містах Рівне, Дубно, Острог та державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви».

Для нашого регіону характерна також унікальна замкова культура, що носила оборонне значення. Яскравим підтвердженнями тому є Тараканівський форт, Дубенський та Острозький замки, Межиріцький монастир-фортеця. Крім того, в області знаходиться 10 музеїв та 3 заповідники, а також 15 народних музеїв при навчальних закладах Рівненщини.

Таблиця 1. Кількість санаторно-курортних та оздоровчих закладів у Рівненській області в 2001-2009 роках

Водночас Рівненська область має все необхідне для розвитку туристичної індустрії. Для обслуговування туристичних потоків використовується 23 готелів, мотелів, кемпінгів різних форм власності, 9 санаторіїв та пансіонатів з лікувальними послугами, 5 санаторіїв-профілакторіїв, 9 баз та інших закладів відпочинку, 585 дитячих оздоровчих таборів.

На даний час в області діє багатофункціональна система готельного та санаторно-курортного обслуговування населення. Житлова площа готелів в Рівненській області складає 24,2 тис. кв. м., що дозволило готельним господарствам впродовж 2009 року обслужити 60,5 тис. осіб, Існуючі тенденції розвитку кількості готелів та обслужених ними приїжджих туристів ілюструють дані наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Місця для проживанням туристів у Рівненській області у 2001 — 2009 роках

Сьогодні в області зареєстровано 56 суб’єктів туристичної діяльності, серед них 10 тур-операторів. Проте дані статистичної звітності свідчать про зменшення кількості туристів обслужених суб’єктами туристичної діяльності області в 2009 році, в тому числі, іноземних туристів, туристів, які виїжджали за межі області та за кордон, внутрішніх туристів.

у 2009 році кількість туристів, які відвідали Рівненську область різко зменшилася. Це пояснюється кризовим фінансово-економічним становищем країни. Однак, вже з 2010 року туристична галузь області знову почала розвиватися, про що говорять наведені державною статистичною звітністю Рівненської області дані, які показують позитивну динаміку показників роботи туристичних підприємств [5].

Так, обсяг наданих в області туристичних послуг впродовж першого півріччя 2010 року становив понад 5,5 млн. грн., що на чверть перевищує відпо-відний показник минулого року. Кількість іноземних туристів, що була обслужена туристичними підприємствами області впродовж січня-червня цього року зросла на 10% і становила 1315 чол., а кількість туристів, які виїжджали за кордон впродовж цього ж часу зменшилася на 1% або на 2636 чоловік. Відповідно на 1 та 2,8% зросла кількість внутрішніх туристів та екскурсантів [8]. Це говорить про те, що туристична галузь області, незважаючи на важке економічне становище країни, намагається створити для туристів такі умови, щоб вони мали всі можливості для якісного відпочинку. Для цього туристичні агенції пропонують найрізноманітніші види відпочинку як у власній країні, так і у різних країнах світу.

Проте, останнім часом все частіше українці віддають перевагу не екзотичних країнами, а рідному краю. Все привабливішим на Рівненщині стає зелений туризм, адже наша земля має незрівнянну природу, багату культуру й цікаву історію.

При цьому слід відмітити, що «зелений» туризм на Рівненщині розвивається більш швидкими темпами, ніж в інших регіонах країни. В області діє 80 агросадиб в Березнівському, Демидівському, Радивилівському, Зарічненському та Рівненському районах.

Для стимулювання розвитку «зеленого» туризму управлінням культури і туризму облдержадміністрації спільно з Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі було розроблено порядок надання кредитів власникам або орендарям особистого селянського господарства на розвиток «зеленого» туризму, який затверджений рішенням сесії Рівненської обласної ради. У 2009 року сума наданих в області кредитів на розвиток «зеленого» туризму становила 5 тисяч гривень. В 2010 році цю суму планується збільшити до 15 тис. грн. У перспективі на території області планується з 2011 року надавати господарям агросадиб, які пропонують послуги «зеленого» туризму кредитне фінансування до 40 тис. грн. на одного власника. Ефективність такого напряму кредитування була визнана членами постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів і податків.

Одним із складових «зеленого» туризму є сільський туризм. На нинішній день його розвиток також є актуальним для нашої області. Водночас, сільський туризм дає можливість розв’язати низку проблем соціально-економічного розвитку села. Розширюються можливості реалізації продукції особистого підсобного господарства, виникає потреба в сувенірній продукції, а це в свою чергу сприяє розвитку та збереженню народних ремесел.

Однією з умов удосконалення туристичної діяльності в Україні є розвиток готельної індустрії, оскільки туристична послуга майже на 33% складається з послуг щодо розміщення людей, а готельне господарство виступає візитною карткою туристичного потенціалу будь-якої країни. До цього варто додати важливість належного рівня розвитку готельного господарства для ділових, наукових і бізнес-контактів, регулярних обмінів у сфері освіти, спорту, оздоровлення тощо. Сьогодні українські підприємства готельного господарства за організаційними формами, ступенем розвитку інфраструктури, за відповідністю нормативно-правової бази роботи галузі кращим світовим зразкам потребують подальшого розвитку.

Практика функціонування підприємств готельного господарства показала, що важливим показником якості є обслуговування іноземних громадян. Ця категорія приїжджих найбільше платоспроможна, замовляє номери найвищого класу, широко користується додатковими послугами, витрачає більше коштів на свій розвиток та розваги, проведення дозвілля, а головне – займає готельні номери найвищого класу (одномісний, „люкс”, апартаменти).

Вагомим показником якості обслуговування, джерелом отримання прибутків, дієвим способом підвищення конкурентоспроможності готельного господарства є асортимент додаткових послуг. Дослідження засвідчило, що перелік додаткових послуг українських готелів та інших місць для тимчасового проживання значно скромніший, ніж у більшості готелів Європи, які пропонують своїм клієнтам понад 80 найменувань додаткових послуг.

Істотні позитивні структурні зрушення спостерігалися у готельній сфері (табл. 3). Серед областей Західного регіону України за 2000-2009 рр. відзначилась Львівська обл., для якої спостерігається найбільша кількість готелів (із 55 до 155 од.) і номерів у них (із 2526 до 5060 од.).

Табл. 3. Готелі та інші місця для тимчасового проживання областей Західного регіону в 2000-2009 рр. (одиниць)

Проведення заходів із модернізації матеріально-технічної бази санаторно-курортних, оздоровчих закладів, дитячих таборів та готелів, покращення сервісу, умов проживання і харчування тощо дало змогу забезпечити високий стандарт (на рівні європейського) рекреаційно-туристичної та готельної сфер.

Подальшому розвитку готельного господарства Рівненської області допомогло б  виконання завдань, які б сприяли:

—         створенню нової політики та іміджу готельного господарства в Рівненській області;

—         підвищенню рівня надання готельних послуг та кваліфікації персоналу готелів в містах;

—         розвитку готельної інфраструктури відповідно до вимог міжнародних стандартів;

—         розвитку інвестиційної активності та конкуренції у сфері готельної індустрії;

—         активізації співпраці виконавчих органів міської ради з суб’єктами готельного господарства;

—         забезпечення ефективного функціонування готельного господарства відповідно до існуючої нормативно-правової бази, розробка та прийняття регуляторних актів, спрямованих на вирішення проблем в сфері готельного господарства у місті Рівне.

В Рівненській області послідовно проводиться політика щодо розвитку туристичної інфраструктури, створення сприятливих умов для її інвестування, перетворення туристичної галузі на конкурентоспроможну та прибуткову. Важливим є розвиток готельного бізнесу, який є невід’ємною складової та базової передумови ефективної туристичної діяльності

Актуальність розвитку готельного сегменту обумовлена також позитивною динамікою показників, які відображають попит на об’єкти готельного сервісу — зовнішній туризм (відвідування міста іноземними громадянами), внутрішній та діловий туризм.

Висновки

Таким чином, узагальнюючи результати проведеного дослідження, можна зробити висновок, що Рівненська область має всі необхідні об’єктивні передумови для того щоб перетворити край в центр туризму національного рівня. Туризм може і повинен стати одним з найефективнішим засобів виходу області з кризового економічного становища, стимулювання розвитку ринкових відносин, активного впливу на розвиток суміжних галузей регіональної економіки, поліпшення роботи з охорони пам’яток природи, історії та культури, підвищення фізичного та культурного рівня населення. Однак, для забезпечення туристичної галузі кваліфікованими кадрами та підвищення їх освітнього рівня необхідно на базі кафедр Рівненського державного гуманітарного університету та Національного університету «Острозька академія» організувати курси підвищення кваліфікації для всіх бажаючих в першу чергу для спеціалістів, які будуть опікуватися розвитком «зеленого» та сільського туризму в регіоні. Також необхідно забезпечити залучення інвестицій у будівництво нових та реконструкцію старих готельних, розважальних комплексів та баз відпочинку; приведення історичних та культурних пам’яток, які розміщені на території області у належний стан, підготовку до відвідування найдавніших етнічних пам’яток, музеїв під відкритим небом та виставок. Належне вирішення цих та інших питань, які сприятимуть залученню туристів, дозволить пришвидшити розвиток туристичної сфери області та створити відповідну туристичну інфраструктуру, що в свою чергу призведе до збільшення кількості нових робочих місць, податкових надходжень та поліпшення соціально-економічного розвитку регіону.

Список використаної літератури

1. Гулич О.І. Рекреаційний потенціал Українських Карпат та сучасний стан його освоєння / НАН України. – Львів : Вид-во Ін-ту регіональних досліджень, 2004. – 56 с.
2. Гоц Н.Є. Перспективи розвитку сільського туризму в Україні / Н.Є. Гоц // Актуальні проблеми економіки: науковий економічний журнал. — Київ, 2007. — № 12. — С. 67-75.
3. Кифяк В.Ф. Організація туризму: навчальний посібник. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2008. -344 с.
4. Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні. Указ Президента України від 21 лютого 2007 року № 136/2007 // Урядовий кур’єр. — № 37.
5. Статистичний щорічник Рівненської області за 2009 рік / за ред. Ю.В. Морозова, відповідальний за випуск Г.О. Стецюк. — Рівне: Головне управління статистики в Рівненській області, 2010. — 955 с.
6. Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку. — Тернопіль: Тернограф, 2008 — 976 с.
7. Шкарлет С.М. Тенденції і перспективи розвитку туристичної галузі України у складі національної та світової економіки / С.М. Шкарлет // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — №10. — С. 36-40.