Постановка проблеми. На сьогоднішній день Інтернет-простір є невід’ємною частиною сучасного життя. Після затишку, викликаного економічною кризою, на віртуальному ринку спостерігається пожвавлення, Інтернет-проекти стають більше прибутковими, з’являються нові види бізнесу. Природно, це привертає увагу потенційних інвесторів, які готові вкласти свої кошти в який-небудь новий продукт, будь то банальний розважальний портал або навіть нова соціальна мережа. Але перед інвесторами стоять питання вибору таких проектів, доцільності вкладення засобів в обрані проекти, надійності й ефективності цього вкладення, що й спричиняється актуальність даної роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У цей час інвестиціям в Інтернет приділяється досить багато уваги: проводяться конференції й інвестиційні форуми, присвячені даному питанню (зокрема, «Бізнес онлайн: просування, реклама, маркетинг у мережі Інтернет», «Інвестиції в Рунет», ІDCEE), маркетингові дослідження віртуального простору, публікуються статті й наукові розробки багатьох фахівців в області маркетинг- і Інтернет-бізнесу. Даній проблемі присвятили свою увагу такі вчені й бізнесмени, як: Н. Баловсяк, Л. Булавкіна, А. Бурмистров, С. Водянина, А. Волож, Д. Голованов, Е. Макаров, А. Мілютіна, М. Примаченко, Ж. Пух, О. Шенкер і ін. Однак вивченню питання переваг і недоліків основних напрямків інвестування в Інтернет-простір належної уваги не приділялося, тому він вимагає подальших розробок.

Постановка завдання. У більшості потенційних інвесторів немає впевненості в тому, які саме проекти на даному етапі можуть принести реальний прибуток. Тому ціль роботи — визначити основні напрямки інвестування в Інтернет- простір, виділити їхні переваги й недоліки.

Виклад основного матеріалу дослідження. За останні 5 років в Україні в Інтернет-проекти інвестори вклали більше 20 млн дол США [6]. На підставі проведеного дослідження автор роботи виділив три основних напрямки інвестицій у віртуальний простір, які на даному етапі розвитку є найбільш перспективними й що окупаються. До них відноситься реклама, плата за сервіси й продаж товарів і послуг через Інтернет-простір (електронна комерція). У таблиці автором були оцінені переваги й недоліки кожного з основних напрямків інвестування.

Таблиця 1.

Переваги й недоліки основних напрямків інвестицій в Інтернет-простір

Умовно інвестування в Інтернеті можна розділити на дві категорії: сьогодення інвестування і його, так би мовити, мережеву варіацію. Що мається на увазі під першим і другим поняттями?

Справжнє інвестування — це вкладення коштів у придбання акцій або облігацій справжніх, реально існуючих компаній, це спекуляція на реальних світових фондових біржах. Сьогодні багато брокерські компанії при реєстрації у них дають своїм користувачам можливість самостійно здійснювати потрібні їм операції через Інтернет. Це дозволяє більш оперативно реагувати на коливання на фондових ринках, швидко, не втрачаючи часу, здійснювати необхідні операції. Не потрібно телефонувати своєму брокерові і просити його про продаж або купівлі тих чи інших акцій, можна, зайшовши в Інтернет і авторизувавшись, самостійно все це зробити. Це свого роду технічна еволюція робочих буднів інвестора, істотно скасовуються весь процес. Однак для того щоб скористатися такою можливістю, недостатньо заходу на сайт брокерської компанії і простий реєстрації. Реєстрація повинна відбуватися в офісі брокерської контори і супроводжуватися відкриттям спеціального рахунку і занесенням на нього стартового капіталу. Це серйозна справа, і стартовий капітал також повинен бути серйозним. З п’ятьма або десятьма доларами, що лежать на рахунку однієї з електронних платіжних систем, в таку компанію не підеш. Для старту потрібні тисячі, а то й десятки тисяч доларів.

З більш скромним капіталом можна зайнятися інвестуванням в ПІФах або ж шляхом відкриття депозитарного рахунку в банку. Тут також можна керувати своїми коштами через Інтернет, але реєстрація можлива лише в офісі компанії, що продає паї, або ж у відділенні банку. Рахунок також повинен бути відкритий у реальному банку, електронні гроші тут до уваги не приймаються [14, c. 47].

Що ж являє собою мережний інвестування, чим воно відрізняється від справжнього?

По-перше , здійснюється воно виключно через Інтернет. Для того, щоб зайнятися такими інвестиціями, не потрібно реєструватися ні в брокерській компанії, ні в ПІФах. Не потрібно також і відкривати рахунок в реальному банку. Досить завести собі кілька електронних гаманців, покласти на їхні рахунки хоча б по одному долару, зареєструватися на сайті зацікавив вас інвестиційного проекту та почати інвестувати.

По-друге, мережеве інвестування, на відміну від справжнього, у багато разів більш схильне до всіляких дій з боку шахраїв. Якщо для того, щоб убезпечити себе від шахрайства при цьому інвестуванні, досить серйозно підійти до вибору брокерської контори, ознайомитися з відгуками інших її клієнтів, дізнатися про те, наскільки довгий період вона перебуває на ринку брокерських послуг і т.д. Після чого, у разі відсутності будь-яких насторожуючих відомостей, можна реєструватися, відкривати рахунок і займатися інвестуванням.

Мережеві інвестиції можна розділити на наступні підкатегорії: гра на біржах акцій, кредитування, депозитарій, інвестування в інтернет-бізнес, хіпи. Ось що з себе представляють ці види мережного інвестування.

В Інтернеті є, скажімо так, полегшені фондові біржі. Їх ще називають біржами акцій. На цих біржах, як і на їхніх реальних аналогах, також можна купувати і продавати акції. Як правило, це акції інтернет-проектів. Хоча іноді можна зустріти і акції реально існуючих компаній. Торгівля відбувається за одиниці електронної валюти. Якщо мова йде про рунеті, то найчастіше це WebMoney. Для того щоб стати учасником цих торгів, достатньо лише зареєструватися на сайті біржі, перевести на рахунок свого облікового запису певну суму і почати купувати акції [9, c. 25].

Один з варіантів такої біржі знаходиться за наступною адресою: http://www.wmdiler.com. Проект існує вже кілька років, що певною мірою може говорити про його благонадійності. На цій біржі котируються акції майже десятка інтернет-проектів. При бажанні на ній можна розмістити і акції свого проекту. Для цього потрібно лише зв’язатися з адміністрацією і обговорити всі деталі. Акції сьогодні коливаються від 1-го до 2-х доларів за штуку. Кожна з компаній, представлених на біржі, випустила від 5000 до 20000 акцій. За акції нараховуються щодобові дивіденди, рівні від 0,0003 до 0,0005 долара за одну акцію. Немає ні мінімуму на введення коштів, ні мінімуму на висновок. Біржа працює з WebMoney. Сама вона існує за рахунок комісії, що стягується з кожної операції з акціями. Комісія складає 2% від суми угоди.

В Інтернеті можна знайти і інші подібні біржі . На деяких з них, що досить цікаво, котируються акції таких компаній, як Yaho і МТС. Ось тільки документації по роботі на таких біржах досить багато, що серйозно утруднює розуміння процесу входження в справу. Зустрічаються і такі біржі, де котируються акції лише одного проекту, причому власники цього проекту — власники біржі. Вже одне це викликає великі сумніви щодо порядності та благонадійності такої біржі. Сяк кожен може створити сайт і оголосити свій проект біржею акцій свого ж власного проекту.

Інший спосіб збільшення своїх електронних заощаджень — кредитувати ними будь-кого. У Мережі сьогодні досить багато кредитних бірж. Ось тільки далеко не всі з них викликають достатню довіру, щоб вдаватися до наданих ними послуг. На деяких кредитних біржах при реєстрації не потрібно вводити ніякі відомості, хоч яким-небудь чином засвідчують особу позичальника. До того ж стягується плата за доступ до заявок на кредит. Без сплати такої неможливо подивитися, які позики, в яких розмірах і на що сьогодні потрібні. Ясна річ, що біржа має за рахунок чогось існувати. Але подібний підхід з боку адміністраторів викликає великі сумніви щодо її благонадійності.

Серед найбільш надійних кредитних бірж можна виділити дві: WebMoney і Ua-money.

На першій проводиться найбільш ретельний контроль людей, які беруть кредит, імовірність неповернення мінімізується настільки, наскільки це взагалі можливо зробити в умовах Інтернету. Доступ до бази заявок на отримання кредитів, зрозуміло, безкоштовний. Однак для того, щоб отримати можливість працювати на кредитній біржі WebMoney, необхідний для користувача атестат відповідного рівня, а він вже коштує грошей, причому досить-таки чималих, це залежить від аттестатора. Ціна варіюється в межах 100 доларів. Отже, треба мати хоча б дві-три сотні доларів, щоб, купивши атестат, можна було в доступному для огляду майбутньому повернути ці гроші шляхом кредитування.

На другу потрапити набагато простіше. Там також необхідно повністю легалізуватися, вказавши свої реальні паспортні дані, і придбати атестат. Проте атестат має чисто символічну ціну — всього 50 центів. Кредитну біржу Ua-money, мабуть, можна вважати другий по надійності після WebMoney [15].

В майбутньому і в наступні роки, можна припустити, що як тільки кількість рекламних грошей в Інтернеті набере критичної маси, це дозволить учасникам ринку робити якісні сайти і контент. У той же час, як тільки Інтернет подешевшає настільки, що стане доступний усім і кожному, настане час електронної комерції.

З характерних тенденцій 2010 року: велика популярність соціальних мереж у рекламодавців, признижуються темпи приросту української аудиторії в соціальних мережах, за винятком однієї, найбільш популярною в світі. Вона, мабуть, знаходиться на початку свого розвитку в Україні. Також потрібно відзначити сильно зрослий інтерес у рекламодавців до закордонних ресурсів, в першу чергу — російськомовним.

Узагальнюючи, ми бачимо, що електронна торгівля починає ставати галуззю, а не просто спільнотою підприємців, кожен з яких «закрився» у себе в офісі.

Серед малого та середнього бізнесу Росії останнім часом Інтернет стає вкрай привабливим інструментом, через те, тому що має великі переваги перед іншими засобами: вибірковий вплив на цільову аудиторію, якість контакту, інтерактивність, низька вартість тощо [7, c. 102-103].

До основних чинників, що стримують процес інвестування в ринок інтерактивної торгівлі в Україні, належать:

1. Відсутність чіткої стратегії розвитку Інтернет-компаній. Причиною цього є організація електронних магазинів із метою їх подальшого продажу, а не залучення додаткових інвестицій чи отримання прибутку, що призводить до їх подальшого банкрутства.
2. Низький рівень менеджменту. Основна увага при організації електронних магазинів приділяється технічному забезпеченню та використанню Інтернет-технологій, а не самому процесу організації торгівлі. Практично відсутні такі кваліфіковані спеціалісти, як менеджери з продажу, маркетологи, логісти, які б мали необхідний досвід роботи з мережею Інтернет.
3. Низький рівень культури обслуговування. Відсутність професійних послуг із доставки товарів та помилки у виборі маркетингової стратегії призводять до втрати потенційних клієнтів та низького рівня доходності компаній в цілому.
4. Розмір та специфіка ринку. Загальна кількість потенційних споживачів та асортимент товарів та послуг, що представлені сьогодні на вітчизняному ринку інтерактивної торгівлі, є досить невисокою порівняно з країнами Європи та США, і не викликає особливого інтересу з боку потенційних інвесторів.
5. Низький рівень довіри. Відсутність власних основних фондів та постійна зміна форм власності з метою мінімізації податкових платежів є одним з основних чинників недовіри з боку інвесторів.

Однак, необхідно зазначити, що протягом 2010 р. інвестиційний клімат поступово почав змінюватися на користь підприємств електронної торгівлі, про що свідчить зацікавленість ряду вітчизняних фінансових та банківських установ до інвестування коштів у Інтернет-проекти [2].

Високий рівень розходів споживачів на придбання товарів та послуг у режимі реального часу також призводить до різкого зростання курсу цінних паперів електронних магазинів, що може служити значним чинником для залучення нових інвестицій в цю галузь економіки. Поряд з перерахованими вище економічними проблемами розвитку електронної торгівлі в Україні існує цілий ряд нормативно-правових питань, які потребують нагального вирішення. Першим і основним чинником, що стримує розвиток електронної торгівлі в Україні, є відсутність законодавчого забезпечення в галузі електронної торгівлі, а саме Закону «Про електронну торгівлю», який би був покликаний врегулювати весь спектр нормативно-правових питань з її здійснення.

Окрім цього, дуже гостро стоїть проблема сплати податкових зобов’язань перед державою, пов’язана з вирішенням питання проведення торговельних операцій з урахуванням їх класифікації, тобто зовнішньоекономічної діяльності. Наприклад, продаж товарів, що мають електронну природу, громадянам, які проживають на території інших держав, а саме проведення експортних торгових операцій і попадають під подвійне оподаткування.

Також невирішеною є проблема зі сплатою ввізного мита за товари та послуги, які були надані українськими покупцями у зарубіжних електронних магазинах. Не менш важливим питанням є процес сплати податку з прибутку іноземним компаніями, що здійснюють продаж товарів та послуг через мережу Інтернет громадянам України. Виходячи з аналізу чинного законодавства, такі податки навряд чи будуть отримані.

Як показують наші дослідження, значна кількість вітчизняних користувачів мережі Інтернет просто здійснюють перегляд веб-сайтів, не здійснюючи при цьому покупок, що змусило ряд вітчизняних електронних магазинів розміщувати рекламні блоки та оголошення на своїх сторінках, для забезпечення відповідного рівня рентабельності своїх магазинів. Це призводить до проблеми, яка характерна тільки для електронної торгівлі, а саме додаткової сплати податків з реклами, що призводить до значного «гальмування» розвитку перспективних та інноваційних галузей електронної торгівлі [8, c. 74].

Отже, аналізуючи наведені вище основні проблеми, що склалися на сучасному етапі розвитку ринку електронної торгівлі в Україні, вважаємо доцільним зосередити особливу увагу вітчизняним законодавчим органам розробці нормативно-правової бази для її регулювання та оптимізації стягнення податкових платежів, а також забезпечення сприятливого інвестиційного клімату у даній галузі торгівлі.

Висновки. Таким чином, провівши дослідження основних напрямків інвестування в Інтернет-простір, можна зробити такі висновки:

1) головними недоліками мережі Інтернет є його недостатнє правове регулювання й обмеженість охоплення цільової аудиторії;

2) головними перевагами віртуального простору виступають його стабільний ріст, відносно низька затратність і простота організації зворотного зв’язка із цільовою аудиторією.

Отже, Інтернет-простір можна розглядати як досить ефективне джерело одержання дивідендів на вкладений капітал.

Результати дослідження, проведеного автором, дозволяють зробити висновок про те, що досить доцільно вкладати кошти в певні види проектів, реалізованих в Інтернеті, оскільки вони є актуальними, високорентабельними, а також легко коректуються в умовах нестабільного зовнішнього середовища, що робить їх менш ризиковими для інвесторів. Але при цьому потрібно враховувати, що Інтернет – найбільш швидкозмінний ринок, тому потрібно регулярно проводити моніторинг зовнішніх факторів з метою збільшення ефективності реалізованого проекту.

Перспективи подальшого розвитку у даному напрямі. Практична значимість проведеного дослідження полягає в його використанні інвесторами при виборі напрямку інвестування на ринку Інтернет-простору. У подальших дослідженнях автор планує зосередити свою увагу на особливостях керування кожним із проаналізованих у даній роботі напрямків інвестування в Інтернет- простір.

Література

1. Баловсяк Н. Региональный Уанет: робкие шаги в Интернет-бизнесе [Электронный ресурс] / Н. Баловсяк. — Режим доступа : http://e-commerce.com.ua/.
2. Булавкина Л. Влияние PR-технологий на инвестиционную привлекательность Интернет-проектов [Электронный ресурс] / Л. Булавкина. — Режим доступа : http://www.ixbt.com/.
3. Бурмистров А. Расширение Интернет-бизнеса за счет покупки конкурирующих проектов [Электронный ресурс] / А. Бурмистров. — Режим доступа : http://www.ixbt.com/.
4. Волкова Н. Социальные сети: бесплатный ресурс или обычный рекламоноситель? // Маркетинг и реклама. — 2010. — № 10. — С. 40-41
5. Волож А. Инвестиции в российский интернет: вид изнутри [Электронный ресурс] / А. Волож. — Режим доступа : http://www.ixbt.com/.
6. Голованов Д. Эффективность инвестиций в Интернет-рекламу, или как добиться максимальной эффективности и не потратить деньги впустую [Электронный ресурс] / Д. Голованов. — Режим доступа : http://promo.index-art.ru/.
7. Деркач Т. Інтернет-реклама: реалії використання та проблеми обліку // Збірник систематизованого законодавства (Додаток до газети «Бизнес). — 2010. — Вип. 6. — С. 100-106
8. Дубовик О.В. Концептуальні засади інтернет-реклами торговельного підприємства // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 11. — С. 71-76
9. Макаров Е. Интернет-реклама — грамотные инвестиции в маркетинг / Е. Макаров // Стратегия бизнеса. — 2010. — № 51.
10. Милютина А. Инвестиции в Интернет-стартапы — как «вычислить» будущего компьютерного гения? [Электронный ресурс] / А. Милютина // Аргументы и факты. — 2010. — Режим доступа : http://www.aif.ua/.
11. Примаченко М. Украинский рынок Интернет-рекламы [Электронный ресурс] / М. Примаченко. — Режим доступа : http://uamarkets.com/.
12. Пух Ж. Эксперты рассказали, как и что украинцы покупают в Интернете [Электронный ресурс] / Ж. Пух // Корреспондент. — 21.10.2010. — Режим доступа : http://ua.korrespondent.net/.
13. Романина Нина Как заставить маркетинг в социальных медиа работать эффективнее // Маркетинг и реклама. — 2010. — № 10. — С. 29-31
14. Семенов Н. Рынок интернет-маркетинга в Украине // Маркетинг и реклама. — 2010. — № 1. — С. 46-50
15. Шенкер О. Общие вопросы инвестиций в Интернет [Электронный ресурс] / О. Шенкер. — Режим доступа : http://www.ixbt.com/.