Вступ

Актуальність теми дослідження. Активний розвиток інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД) у вітчизняних державних і комерційних установах набув ознак однієї з істотних тенденцій останнього часу. Її актуалізація зумовлена певними об’єктивними факторами: з одного боку — це демократизація соціального життя, розвиток ринкових відносин, легітимність, бурхливий розвиток підприємницької діяльності, а з іншого — пов’язане з ними підвищення значимості інтелектуальної складової при прийнятті рішень в управлінській та інших сферах суспільного життя, а також зростаючий потік інформації, необхідний для прийняття управлінських рішень і здійснення інших видів суспільної діяльності.

В останні роки набув широкого визнання соціальний статус ІАД, яке характеризується певними ознаками (інформованість суспільства про існування аналітики, визнання феномену аналітики як інструменту управління складними процесами, засоби розкриття сутності подій, що відбуваються, та в прогнозуванні їхнього подальшого розвитку, формування уявлення щодо професіонального аналітика як експерта, який має ексклюзивні знання).

На сьогодні інформація набуває статусу четвертого після землі, капіталу та праці фактора економічного відтворення і стає основою всіх виробничих відносин. Головний зовнішній прояв інформаційного суспільства – це інтенсивне насичення всіх сфер його життєдіяльності інформаційними продуктами та комп’ютерно-телекомунікаційними технологіями. Виходячи із цього, можна стверджувати, що цим тенденціям повинні слідувати усі ієрархічні рівні управління державою. Для України, в якій на тлі економічних реформ розгортається адміністративна реформа, питання формування інформаційної й аналітичної бази для прийняття управлінських рішень на державному рівні є особливо актуальним. Ефективна та якісна система інформаційного забезпечення органів державної влади є невід’ємною складовою професійного функціонування системи державного управління. Впровадження та всебічне використання сучасних інформаційних технологій в управлінській діяльності забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку прийняття управлінських рішень на всіх рівнях, супроводжує інформаційну підтримку соціально-економічного розвитку держави і її окремих регіонів, забезпечує інформаційні потреби державних службовців та інших категорій громадян, створює умови для об’єктивного формування громадської думки щодо діяльності органів влади, а також послуг, які вони надають.

Усе це свідчить про актуальність завдань наукового дослідження та підтверджує необхідність розробки методичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державного управління на основі сучасного інформаційно-аналітичного забезпечення всіх ланок органів влади.

Практика формування елементів інформаційно-аналітичних систем органів управління на базі сучасних комп’ютерних і телекомунікаційних технологій стикається з рядом серйозних недопрацювань, пов’язаних із загальною теоретичною складністю поставлених завдань, а також з недостатнім опрацюванням структур, форм, методів та механізмів управління на місцях.

Метою дослідження є наукове обґрунтування та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів інформаційно-аналітичної діяльності в Україні на сучасному етапі.

Виходячи з мети, ми поставили перед собою наступні завдання:

— розкрити проблеми та охарактеризувати сучасний стан інформаційно-аналітичної діяльності в Україні;

— дослідити основні тенденції інформаційно-аналітичної діяльності в органах влади.

Об’єкт дослідження – процес інформаційно-аналітичної діяльності.

Предмет дослідження – сучасний стан, проблеми та перспектив інформаційно-аналітичної діяльності в Україні.

Розділ 1. Теоретичні основи інформаційно-аналітичної діяльності в Україні

1. Поняття інформаційно-аналітичної діяльності та її функції

На сучасному етапі відбуваються становлення професійного співтовариства аналітиків, посилення відкритості ІАД, її результатів, суттєві структурні зміни аналітики, пов’язані з посиленням її професіоналізації та спеціалізації, поглибленням поділу праці. Стрімко здійснюється всебічна технологізація аналітичної діяльності, насичення сучасним програмно-комп’ютерним забезпеченням, евристичними методами пізнання.

Універсальність соціальної функції інформаційно-аналітичної діяльності та її субстрату (інформації) спричинили ефект мультидіяльнісного генезису інформаційних служб (підрозділів) у всіх сферах діяльності, де концентрувалися, перероблялися потужні інформаційні потоки з метою прийняття соціально значущих управлінських рішень [13, с. 23].

Зазначені фактори визначили статус і спеціалізацію інформаційно- аналітичних центрів, яким належить проміжне становище між традиційними інформаційними службами та спеціалізованими науковими організаціями. Зі спеціалізованими науковими організаціями їх об’єднує те, що в процесі здійснення техніко-економічних досліджень вони досить часто виробляють нову, невідому суспільству інформацію. Основна ж відмінність між зазначеними службами полягає в тому, що предметом вивчення в традиційних дослідженнях є власне природні чи соціальні феномени, а результатом — формулювання законів їх існування, водночас предметом техніко-економічного чи інформаційного дослідження є відображена в документах інформація про ці феномени, а результатом — визначення інформаційної ситуації, рівня і перспектив розвитку тієї чи іншої проблеми [5, с.68].

Ці причини сприяли створенню центрів аналізу інформації, завдання яких полягало в постійному збиранні опублікованої та неопублікованої інформації з проблем, визнаних як важливі й довгострокові в масштабах держави, галузі чи окремої організації; відборі, аналізі, оцінюванні та класифікації даних відповідно до структури проблеми; забезпеченні цими даними зацікавлених користувачів і проведенні техніко-економічних досліджень, згідно з технічними завданнями основної фінансуючої організації.

До інформаційно-аналітичної інфраструктури належать як найдавніші винаходи людства (бібліотеки, архіви, бібліографічні служби), так і сучасніші реферативні служби, органи НТІ, новітні фірми, що розробляють електронні (зокрема, мережеві) інформаційні ресурси. Інформаційно- аналітичні служби (підрозділи) функціонують у структурі органів влади, міністерствах і відомствах, системі НТІ, органах ЗМІ, сфері бізнесу, при політичних партіях і рухах тощо. Загальною відмітною особливістю цих служб є їх органічна інтегрованість у відповідні сфери діяльності, функціональний і організаційний симбіоз з їх соціальними інститутами і конкретними організаціями. У діяльності зазначених аналітичних служб, покликаних здійснювати інформаційний супровід керування у відповідних сферах, найчіткіше виявляється інформаційно-допоміжна природа інформаційної аналітики, що споріднює останню з іншими видами інформаційно-інфраструктурних, інформаційно-допоміжних служб, що традиційно впорядковують інформаційний простір, оптимізуючи і спрямовуючи рух інформаційних потоків, забезпечують збереження накопичених інформаційних ресурсів та ін.

Водночас інформаційна аналітика не є лише ще одним новим організаційним різновидом вищезазначених служб, її сутнісна, базова функція принципово відрізняється від тих завдань, що вирішують в інформаційному просторі ці служби. Ключовими серед цих завдань є насамперед: аналітичне перетворення інформації та її структурне впорядкування (інформаційний аналіз, узагальнення, згортання; консолідація великих інформаційних масивів у формі баз даних та їх поширення). Інформаційна аналітика, використовуючи всі можливості цих служб, активно оперуючи їх інформаційними продуктами і послугами, виконує, насамперед, завдання якісно- змістовного перетворення інформації, функціонально перетинаючись у цьому аспекті з науковою (виробництво нового знання) й управлінською (розробка варіантів рішень, сценаріїв) діяльністю.

Розмаїття тлумачень «інформаційно-аналітична робота», «інформаційна аналітика» в різних галузях, перш за все: у журналістиці, політології, економічній, фінансовій та банківській сферах тощо, спонукає авторів статті уточнити сутнісні характеристики, ознаки та процеси, які наявні в цій професійній галузі і є визначальними для фахівців власне інформаційної, інформаційно-документної сфери суспільної практики; відокремити суто самостійний складник — аналітичний напрям інформаційної діяльності — від інших, зокрема — від аналогічного напряму спорідненої бібліотечно-бібліографічної діяльності.

З’ясовуючи численні тлумачення змісту інформаційно-аналітичної діяльності і виявивши її двоїсту природу, зосередимося на її двох структурних аспектах: інформаційному й аналітичному для виявлення їх сутнісних особливостей і специфіки прояву в суспільній практиці.

Інформаційний підхід до ІАД відповідно дозволяє віднести її до напряму інформаційної діяльності, зокрема, трактувати як комплексну інформаційну діяльність, що одночасно застосовує засоби та методи науково- інформаційної діяльності й інформатики. У такому сенсі ІАД розуміється як така складова інформаційної діяльності, яку призначені здійснювати фахівці-інформаціологи. З іншого боку, ІАД традиційно вважалася соціально-організованим різновидом наукової праці, яка виконується з метою підвищення ефективності досліджень і розробок та полягає в здійсненні таких головних процесів, як: збір, аналітико-синтетична переробка, зберігання і пошук у документах наукової інформації, а також у наданні (або розповсюдженні) цієї інформації вченим і фахівцям у відповідний час і в зручній для них формі (в межах інформаційного забезпечення й інформаційного обслуговування, що здійснюють інформаційні служби або підрозділи окремих організацій).

Аналітичний аспект ІАД дозволяє трактувати її як творчу аналітичну діяльність, призначену для оцінювання інформації та підготовки прийняття рішень; як сукупність процесів семантичної обробки даних, з використанням методів і засобів «аналітики» й «інформаційної аналітики», в результаті чого розрізнені дані перетворюються на закінчену інформаційну продукцію — аналітичний документ. Дослідження змісту ІАД з точки зору аналітичної роботи надає дещо інший акцент ІАД, яку розглядають як творчу аналітичну діяльність, призначену для оцінювання інформації та підготовки прийняття рішень; як сукупність процесів семантичної обробки даних, у результаті чого розрізнені дані перетворюються на закінчену інформаційну продукцію — аналітичний документ. Однак зазначимо, що чітке розділення між двома цими складовими (видами) ІАД є умовним.

З’ясуємо відмінність понять «аналітика» й «інформаційна аналітика», основуючись на думках фахівців.

Аналітику можна розглядати як деяку єдність пізнавально-практичного проблемного поля й аналітичних методів здобуття знання. У цьому сенсі аналітика являє собою спосіб здобуття знання про практичні проблеми, які виникають в управлінні, і шляхи їх вирішення за допомогою застосування аналітичних методів.

Термін «аналітика» містить два основні змісти. Це галузь діяльності, що стрімко розвивається і базується на отриманні інформації за допомогою аналітичних методів для практичної діяльності. Аналітика в цьому аспекті є діяльністю з виробництва знання про процес і в процесі вироблення, прийняття й реалізації політичних рішень. Інший аспект трактування аналітики — це ототожнення її з прикладною політико-управлінською дисципліною, що використовує різноманітні методи дослідження й аргументації з метою розробки принципів і методів підготовки, прийняття та реалізації публічно-політичних рішень у проблемних, суспільно-значущих ситуаціях.

Сутність аналітики як наукової дисципліни, насамперед, пов’язана з методологічним та інтелектуально-технологічним аспектами діяльності, спрямованої на вирішення завдань управління або синтезу нових знань, дозволяє уточнити зміст поняття аналітики: остання розуміється як цілісна сукупність принципів методологічного, організаційного й технологічного забезпечення індивідуальної та колективної розумової діяльності, яка дозволяє ефективно обробляти інформацію з метою вдосконалення якості існуючих і здобуття нових знань, а також підготовки інформаційної бази для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Таким чином, аналітика — це, перш за все, основа інтелектуальної, логічної, розумової діяльності, спрямованої на вирішення практичних завдань. Її основою є принцип «випередження явищ», що дозволяє установі чи окремій особі прогнозувати майбутній стан об’єкта аналізу.

1.2. Ознаки та процеси інформаційно-аналітичної діяльності

З позиції діяльнісного підходу аналітику можна розглядати як специфічну діяльність певного суб’єкта в певному проблемному полі. Зокрема, аналітична діяльність в управлінні реалізується за двома класами суб’єктів: за рівнем організації та залежно від належності до сфери реалізації аналітики й використання результатів. Перший клас охоплює значний спектр суб’єктів — від спеціальних аналітичних інституцій до менеджерів організації. До аналітичної діяльності належать ті процедури й процеси інтелектуальної діяльності, які мають ознаки творчості, породжують нову інформацію, дозволяють виявляти нові проблеми або їх аспекти, пропонувати нетрадиційні способи їх вирішення [9, с. 96].

Найрозвиненішою суб’єктною формою аналітичної діяльності є аналітичні організації, центри, «фабрики думки». Як пише американський дослідник П. Діксон: «Вони не створюють майже нічого речовинного, окрім паперів. Головний їхній продукт — це теоретичні вишукування, звичайно втілені у формі звітів або досліджень, що являють собою варіанти різних заходів, оцінки, проекти, теорії, рекомендації, попередження, перспективні плани, статистичні зведення, прогнози, описи методів, тести, аналізи або просто нові ідеї» [4, с. 42].

Реалізується аналітична діяльність аналітичними центрами, а також відділами аналітики в організаціях, які задовольняють потреби організації в значних обсягах спеціалізованої аналітичної інформації. Аналітики — консультанти зі сторони виконують, зазвичай, найскладніші завдання, пов’язані з виробленням програм антикризової діяльності, модернізації організації, її досліджень. Значну роль відіграє аналітична діяльність самого керівника та його команди.

Таким чином, аналітика являє собою соціальне явище, що швидко розвивається, для якого характерні деякі закономірності. Найважливішою серед них є інституціоналізація аналітичної діяльності, яка стає поширеним і впливовим видом соціально-економічної діяльності, що основується на цінностях, нормах і стандартах, які формуються в суспільстві.

Слід відзначити особливу грань соціалізації аналітики, що є феноменом «масової аналітики». У різних ЗМІ (телебачення, традиційна й електронна періодика) сформувалися інформаційно-аналітичні рубрики, передачі, жанри. Адресна експертиза актуальних подій і тенденцій вітчизняної та світової політики, економіки, соціальних, екологічних та інших проблем потіснила суто інформаційні жанри ЗМІ, посіла певне місце в діапазоні інформаційних потреб пересічних громадян.

Фундаментальні причини цього феномену є очевидними: ускладнення інформаційного контексту повсякденного буття; залежність пересічного громадянина від глобальних, національних, регіональних процесів; інформаційна залученість його до світових подій (поінформованість, обізнаність як синоніми причетності, як ефект співучасті). Усе це сприяло виникненню інтересу до аналітики, що виконує стосовно широкого загалу роз’яснювальну, прогностичну та консалтингову функції. Особлива соціокультурна місія «масової аналітики» — в її методологічній функції: аналітичні матеріали не лише пояснюють закономірності реальності, а й демонструють зразки аналізу подій і фактів, методи інтерпретації їх смислів, формують інформаційну культуру, що відповідає інформаційному режиму громадянського суспільства [6, с. 35].

Водночас було б неправильно стверджувати, що соціалізація аналітики означає лише соціально позитивні процеси. Інструментальна спрямованість аналітики, що забезпечує прийняття управлінських рішень, розробку сценаріїв дій у складних соціальних обставинах, перетворює її на ефективну соціально-інформаційну технологію, яка надає змогу керувати різними сферами суспільства, маніпулювати людською свідомістю, формувати громадську думку, програмувати певні соціальні реакції.

Змісту поняття «інформаційна аналітика» властива певна конкретна грань обсягу поняття «аналітика», яка уособлює ставлення до інформації як до ресурсу, опанування засобів отримання, накопичення, зберігання, обробки та видачі інформації користувачеві. Становлення інформаційної аналітики як особливої галузі діяльності — інформаційно-аналітичної — відбувалося в досить стислі терміни, в обставинах максимальної інтенсифікації інформаційних процесів суспільства. Незважаючи на те, що інформаційно-аналітична діяльність застосовувалася здавна, її класифікація та точне визначення понині не сформовані. Російська дослідниця Н. А. Сляднєва надає таке її визначення: «Інформаційна аналітика займається виробництвом нового знання на основі переробки наявної інформації з метою оптимізації прийняття рішень. Сучасна інформаційна аналітика — складна комплексна діяльність, що основується як на природному інтелекті, так і на комп’ютерних технологіях оперування інформаційними масивами, методах математичного моделювання процесів тощо» [13, с. 87]. Інформаційна аналітика виконує, насамперед, завдання якісно-змістовного перетворення інформації, функціонально перетинаючись у цьому плані з науковою (виробництво нового знання) й управлінською (розробка варіантів рішень, сценаріїв) діяльністю. Характер функціонального перетину (взаємодії) в системі «аналітика-наука» можна визначити таким чином: з одного боку, наука й інформаційна аналітика — це інформаційні способи пізнання та наукового аналізу реальності; однак є між ними і відмінність — інформаційна аналітика, основуючись на науковому знанні, загальних закономірностях, найчастіше має справу з феноменологією буття, оцінюючи факти та події, прогнозуючи їх розвиток з урахуванням не лише узагальнених типових параметрів, а й певних додаткових факторів (суб’єктивно-особистісних, випадкових та ін.); наука виявляє, насамперед, фундаментальні, об’єктивні закономірності досліджуваної сфери, істотні зв’язки об’єктів, узагальнені параметри процесів та ін. [13].

Якщо розглядати інформаційну аналітику як діяльність, то її певною мірою можна ототожнювати з інформаційно-аналітичною діяльністю (ІАД), а з позицій процесного підходу — як сукупність спрямованих на певний предмет операцій мислення і технологічних процедур, виконання яких у певній послідовності забезпечує вирішення поставленого завдання. Водночас зазначимо, що процес ІАД складається з таких компонентів: організаційного; методичного; інформаційного; комунікаційного; формування висновків і пропозицій.

Окремі автори вважають, що ІАД — це процес семантичної обробки даних, у результаті якого розрізнені дані перетворюються на закінчену інформаційну продукцію — аналітичний документ [11]. Знання певного алгоритму семантичної обробки даних — умова успіху діяльності в багатьох галузях. Аналітика є евристичною за своєю суттю, тому досить складно зрозуміти інтелектуальні технології аналітичної діяльності, виявити її прийоми і впровадити в навчання майбутніх фахівців. З іншого боку, аналітика — це діяльність, що передбачає органічний синтез трьох компонентів: знання аналітичних методів (функціональний компонент), знання предметної області (галузевий компонент) і певний тип структури особистості (особистісний компонент). Аналогічна структура характерна для науково-дослідницької, художньо-творчої, викладацької, управлінської та деяких інших видів діяльності.

Аналітично-синтетична переробка документа здійснюється з метою отримання необхідної інформації, а також оцінки, зіставлення, узагальнення та подання отриманої інформації у формі, що відповідає запиту. Якщо метою роботи з науковими документами є їх систематизація, аналіз і синтез, то така діяльність належить до науково-інформаційної. Якщо ж метою роботи з науковими документами є здобуття нових знань про предмет, що вивчається, то така діяльність належить до науково-дослідницької.

Важливо підкреслити, що аналітико-синтетична переробка інформації має місце не лише в науково-інформаційній діяльності (НІД), а і в інших видах пізнання. Що ж у такому разі визначає специфіку НІД? Для того, щоб відповісти на це запитання, можна порівняти НІД з такими видами пізнан-ня, як науково-дослідницька діяльність, з одного боку, і науково-технічна розвідка — з іншого.

Метою науково-дослідницької діяльності й аналітико-синтетичної переробки інформації є вилучення з документів нових фактів або відомостей, які в цих документах явно не виражені. Нові відомості логічно виводяться з наявної інформації, причому для цього додатково залучається так звана екстралінгвістична інформація (тобто інформація, яка не міститься в цих документах). Подібним же чином будується діяльність, що іменується науково-технічною розвідкою. Відомо, що в мирний час не менше 80% розвідувальної інформації можна отримати завдяки аналітико-синте- тичній переробці відомостей, що добувають із нетаємних джерел — газет, журналів, книг, теле- і радіопередач, матеріалів усесвітньої мережі та ін. Завданням фахівця-аналітика в цьому разі є вилучення з тексту одного або декількох документів таких відомостей (частково засекречених), які в цих документах явно не містяться.

Щодо специфіки аналітико-синтетичної переробки інформації, яка здійснюється в процесі НІД, то вона полягає в систематизації, зіставленні, оцінці й узагальненні лише тієї інформації, яка є явною в цих документах, а також у поданні узагальненої інформації в компактному вигляді, зручному для її практичного використання. При інформаційному аналізі та синтезі в процесі НІД не використовується екстралінгвістична інформація (звичайно, тією мірою, якою це взагалі можливо при інтелектуальній діяльності людей).

1.3. Проблеми інформаційно-аналітичної діяльності

Особливість методики інформаційно-аналітичних досліджень полягає в тому, що вона знаходиться на перетині ряду наукових дисциплін, зокрема соціології, політології, економічної науки, математики, логіки, інформатики тощо. Фахівці інформаційно-аналітичних досліджень підкреслюють, що інформаційно-аналітичні технології надають інформаційні фрагменти у системному вигляді. Це дозволяє створити цілісну картину того, що відбувається, й спрогнозувати майбутню діяльність різних структур, сил, груп інтересів тощо.

Саме необхідність передбачення, виявлення та прогноз тенденцій розвитку ситуації обумовлює застосування різних аналітичних методик опрацювання вихідної інформації. З’ясування можливих шляхів розвитку ситуації потребує не тільки узагальнення виявленої інформації, а також її оцінки. Наявність в інформаційно-аналітичних дослідженнях «вивідного знання» робить їх надійним підґрунтям для прийняття управлінських рішень.

Необхідність інформаційно-аналітичних досліджень обумовлена не тільки наявністю інформаційних бар’єрів, які перешкоджають одержанню потрібної інформації, а й дефіцитом часу в діяльності споживача інформації. Дефіцит часу суб’єктів управління як споживача інформації потребує перекладання на спеціальну інформаційну службу завдань постійного слідкування за інформацією щодо визначених інформаційних потреб, витягу необхідних інформативних фрагментів з усього масиву інформації, аналітико-синтетичного перетворення вихідної інформації у відповідності до потреб споживача. Виконання цих завдань потребує створення системи інформаційного забезпечення споживачів інформації, в якій вони виступатимуть визначальним чинником під час підготовки інформаційно-аналітичних документів.

У сучасній Україні функціонують численні аналітичні служби (за даними УкрІНТЕІ, їх загальна кількість досягає 70). Серед основних інформаційних продуктів і послуг, які надаються цими службами, результати соціологічних досліджень, моніторинг засобів масової інформації, підготовка довідкових і прогнозно-аналітичних матеріалів тощо. Однак діяльність згаданих інформаційно-аналітичних підрозділів не координується. Часом важко з’ясувати не тільки, яку інформацію вони готують і на кого вона розрахована, а й взагалі визначити факт її існування, оскільки ця продукція не надходить до системи загальнодоступних документальних комунікацій.

Серед найбільших центрів, які здійснюють інформаційне забезпечення державних, урядових, законодавчих гілок влади та регіональних керівників слід відзначити аналітичні служби Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України. Серед потужних закладів, що готують аналітичну інформацію, можна також відзначити Національний інститут стратегічних досліджень, Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова і Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади НБУВ.

Висновок

Отже, сутність інформаційно-аналітичної діяльності полягає в застосуванні на стадії впорядкування (інформаційна складова) методів аналітичної обробки інформації та методів аналізу на базі інформаційних знань, підготовлених завдяки інтелектуальній обробці інформаційних масивів (аналітична складова). Це свідчить про наявність в ІАД двох аналітичних стадій оброблення: на етапі формування структурованої інформації і на етапі здійснення системного аналізу певної практичної діяльності з метою прийняття рішень. Розвиток інформаційно-аналітичного забезпечення різних видів діяльності сприяє ефективнішому використанню інформації в управлінських процесах.

Таким чином, інформаційна аналітика як складова інформаційної діяльності, охоплює, певні процеси як аналітичної, так й інформаційної діяльності; передбачає виконання специфічних етапів і процедур, які мають опанувати для професіоналізації фахівці — інформаційні аналітики.

Розділ 2. Основні тенденції інформаційно-аналітичної діяльності в органах влади

2.1. Особливості інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної влади

На сьогодні стан управління в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування України характеризується збільшенням обсягу робіт, які вимагають використання сучасних комп’ютерних засобів, інформатизації різноманітних складових їх діяльності, впровадження нових інформаційних технологій. У цих умовах завданням процесу інформатизації діяльності органів державної влади (ОДВ) є задоволення інформаційних потреб центральних органів, органів регіональної влади і місцевого самоврядування на основі єдиного інформаційного простору, автоматизації повного комплексу управлінських та ділових процесів, застосування сучасних засобів автоматизованого управління, соціально-економічного моніторингу, електронного документообігу, аналітичної обробки даних та підтримки прийняття рішень, а також формування і використання інформаційних ресурсів і сучасних технологій; створення і впровадження інформаційно-аналітичних систем забезпечення діяльності органів державної влади.

Реалізація цих завдань вимагає передусім визначення стратегії комп’ютерно-телекомунікаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення ОДВ, формування основних принципів автоматизації повного комплексу їх управлінських та ділових функцій, застосування сучасних засобів електронного документообігу та автоматизованого управління для розв’язання соціально-економічних, екологічних, науково-технічних, національно-культурних та інших проблем у сферах діяльності згаданих органів.

Інформатизація діяльності органів державної влади зумовлена необхідністю:

• формування в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування нових підходів до організаційно-правового та інформаційно-аналітичного забезпечення їх діяльності, якості та своєчасності прийняття управлінських рішень;
• виконання Конституції та законів України, постанов, указів та розпоряджень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших вищих органів влади, запитів народних депутатів України;
• оперативного забезпечення керівництва матеріалами, які містять довідкову, аналітичну, прогнозну, рекомендаційну та іншу інформацію на підставі досліджень соціально-політичної, економічної, духовної ситуації в Україні та регіонах, вивчення громадської думки, інших факторів суспільного життя;
• раціоналізації управлінських рішень, покращання підзвітності і посилення відповідальності за результати прийнятих рішень, удосконалення статистичної звітності стосовно функціонування органів державної влади;
• визначення потреб органів державної влади у нових інформаційних технологіях та базах даних;
• розробки типових проектів та стандартів інформатизації державного управління;
• узагальнення діяльності обласних та районних адміністрацій у контексті політики Президента України;
• забезпечення діяльності органів державної влади спеціальними засобами достовірної науково обґрунтованої оцінки і прогнозування наслідків рішень, що приймаються;
• проведення адміністративної реформи та формування в органах державної влади нової генерації фахівців, яких потрібно забезпечити сучасними засобами управління [4, c. 223-224].

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності ОДВ є одним із напрямів реалізації Національної програми інформатизації. Основні її положення викладені в таких документах:

• Постанові Кабінету Міністрів України від 15.07.97 р. «Про першочергові заходи інформатизації»;
• Законі України «Про Національну програму інформатизації» від 04.02.98 p.;
• Законі України «Про концепцію Національної програми інформатизації» від 04.02.98 p.;
• Указі Президента України «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади» від 14 липня 2000 р. № 887/2000;
• Указі Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31 липня 2000 р. № 928/2000;
• Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 18.05.2001 № 208-р «Про затвердження переліку державних замовників та обсягів фінансування завдань (проектів) Національної програми інформатизації на 2001 рік».

Цими документами передбачені першочергові заходи інформатизації, обов’язкові для всіх органів державної влади.

Інформатизація державного управління передбачає інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності: центральних органів влади на рівні «Центр» — Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України; обласних органів влади на рівні «Область» — обласних державних адміністрацій та обласних рад депутатів; місцевих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування на рівні «Район», а також створення глобальної інтегрованої телекомунікаційної структури для підтримки взаємозв’язку між всіма рівнями державної влади «Центр — Область — Район».

У процесі діяльності ОДВ взаємодіють між собою та із зовнішніми структурами, зокрема:

• Верховною Радою України;
• Кабінетом Міністрів України;
• Адміністрацією Президента України;
• міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади;
• територіальними органами міністерств та відомств України;
• обласними організаціями, об’єднаннями, асоціаціями, окремими товариствами та підприємствами.

Це стосується і народних депутатів України [7, c. 502-503].

Взаємодія ОДВ з іншими органами державної влади полягає ось у чому:

• отриманні даних та розпорядчих матеріалів і документів, насамперед нормативно-законодавчих; листуванні з адміністративно-господарських та кадрових питань;
• звітуванні та інформуванні про різні аспекти діяльності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, про соціально-економічне становище регіонів;
• участі в соціально-економічних та політичних заходах, що проводяться під керівництвом центральних органів державної виконавчої влади.

Інформація, яка циркулює в ОДВ, розподіляється на такі чотири блоки:

• політичний (включає політичні події, законопорядок, права людини, партії та громадські об’єднання, стан національних відносин, релігійну ситуацію);
• економічний (охоплює основні галузі економіки регіону: фінансову сферу, відносини власності, земельні відносини, промисловість, сільське господарство, паливно-енергетичний комплекс, будівництво, транспорт, зв’язок);
• соціальний (соціальний захист, зайнятість, праця, оборонна робота, охорона довкілля);
• гуманітарний (освіта, культура, наука, медицина, фізкультура та спорт, проблеми молоді та сім’ї).

До складу інформаційно-аналітичних систем забезпечення діяльності ОДВ необхідно включити такі підсистеми: Основні:

• система автоматизації діловодства та документообігу ОДВ;
• система інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності ОДВ;
• система підтримки прийняття рішень ОДВ; Забезпечувальні:
• система збирання та первинної обробки інформації;
• система локальної та глобальної мережевої взаємодії;
• інтернет-портал поточного інформування та поширення інформації про діяльність ОДВ;
• система навчання та підвищення кваліфікації працівників ОДВ.

Інформатизація діяльності органів державної влади пов’язане з певними труднощами технічного, економічного, культурного і навіть психологічного характеру. По-перше, потрібні розширення та модернізація існуючої інфраструктури ОДВ, а саме комп’ютерного парку та структурованих кабельних мереж. Лише після цього можна буде створити регіональну та локальні мережі, а на їх базі — інформаційну систему. По-друге, розробка та подальша експлуатація системи потребує великих і постійних трудових витрат і залежить від професіоналізму та організованості колективу виконавців. Для забезпечення належного рівня робіт необхідно створити або зміцнити відповідні структурні підрозділи в ОДВ. По-третє, потрібно підвищити культуру користування сучасними інформаційними технологіями. Переважна більшість користувачів не має необхідних знань та досвіду користування комп’ютерними мережами, базами даних, послугами Інтернет. Це може спричинити неприйняття нововведень і навіть активну протидію їм. По-четверте, потрібно розробити механізм поетапної перебудови роботи ОДВ в напрямі підвищення її ефективності в умовах широкого використання інформаційних ресурсів і сучасних технологій [6, c. 85-87].

Система інформаційно-аналітичного забезпечення ОДВ має бути здатною нарощувати свою потужність. Виконання такої вимоги можливе шляхом підтримки індустріальних серверів баз даних виробництва таких компаній, як Microsoft, Sybase, Oracle, Informix тощо, які існують практично на всіх можливих програмно-апаратних платформах, тим самим забезпечуючи вирішення найширшого спектра завдань.

Основні проблеми під час роботи з документами та даними виникають в територіально-розподілених організаціях. Тому архітектура системи має підтримувати взаємодію розподілених організацій. Причому останні можуть поєднуватися найрізноманітнішими за швидкістю та якістю каналами зв’язку. Архітектура системи також має підтримувати взаємодію з віддаленими користувачами.

Цілком можливо, що ОДВ може не знадобитися відразу впровадження всіх компонентів інформаційно-аналітичної системи, а іноді спектр вирішуваних ОДВ завдань менше, ніж весь спектр завдань документообігу та управління. Тоді очевидно, що система має складатися з окремих модулів, інтегрованих між собою.

Інформаційно-аналітична система не може існувати у відриві від інших систем: її необхідно інтегрувати з фінансовими, банківськими, податковими системами тощо. Це ж вимагає наявності в системі відкритих інтерфейсів для можливого доопрацювання та інтеграції з іншими системами ОДВ.

Інформаційно-аналітична система має забезпечувати можливість колективної роботи групи виконавців над одним (чи кількома) об’єктом обробки. Крім того, необхідно забезпечити контроль виконання робіт. Ця вимога дуже важлива для діяльності ОДВ. Традиційні системи документообігу, як правило, не виконують зазначену функцію. Натомість системи класу WorkFlow забезпечують передачу естафети виконання робіт над об’єктами обробки різним групам виконавців відповідно до визначеної технології, контролюють статус виконання процесу, виявляють допущені відхилення від його нормативного перебігу, прогнозують вплив цих відхилень на ймовірний час завершення всього процесу тощо. Така система відслідковує і фіксує весь процес руху документів та робіт з точністю до хвилини та указанням імені виконавця. У випадках, що вимагають детального контролю виконавської дисципліни, це дає змогу організувати не тільки сам контроль, а й практику оповіщень відповідальних осіб про виникнення виняткових ситуацій чи затримок.

Процес обробки документів має бути єдиним і прозорим для всіх користувачів системи, незалежно від територіального розміщення робочих станцій, серверів, ступеня їх віддаленості та видів зв’язку, що використовуються. Для спільної багатоетапної обробки документів кількома виконавцями, що перебувають у різних місцях (і навіть у різних містах), не потрібна їх постійна присутність або пряме спілкування — система сама подбає про те, щоб кожний вчасно виконав свою частину роботи [3, c. 81-82].

І, нарешті, необхідно забезпечити захист інформації від несанкціонованого доступу. Всі документи та дані, правила їх обробки, маршрути розсилання і службова інформація мають бути захищені системою від будь-якого навмисного і ненавмисного втручання. Інакше кажучи, система має підтримувати стандарти захисту, прийняті для систем гарантованої стійкості (наприклад, клас С2 — на рівні Windows NT), а також використовувати сучасні методи криптографічного захисту і засоби «електронного підпису». Крім того, потрібно забезпечити сумісність системи з будь-якими спеціальними засобами захисту інформації, сертифікованими в Україні, що дасть змогу узгодити її використання з існуючими стандартами безпеки.

Головними функціями системи автоматизації діловодства та документообігу (САДД) органів державної влади є:

• управління потоками робіт ОДВ, контроль виконання розпоряджень, доручень та документів, забезпечення колективної роботи працівників над документами;
• реєстрація документів, забезпечення механізмів анотованого опису документів та збирання резолюцій, доставка звітів про виконання доручень;
• вдосконалення методів підтримки прийняття рішень з питань діловодства та документообігу ОДВ;
• автоматизація роботи спеціалістів за визначеним в ОДВ регламентом обробки документів, пошук та відбір необхідної інформації, розсилання опрацьованих документів для подальшої обробки, обробка документів з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів;
• автоматизація контролю виконання доручень та документів на основі оперативного відображення поточного стану процесів діловодства, відхилень від планових строків, визначення нових термінів завершення робіт;
• створення та ведення електронного архіву документів ОДВ, забезпечення надійного зберігання всіх версій документів та інших інформаційних об’єктів, максимально зручна систематизація сховища документів згідно із вимогами ОДВ;
• формування аналітичних і статистичних звітів, первинний аналіз даних та регулярна перевірка стану діловодства.

На першому етапі впровадження САДД необхідно забезпечити автоматизацію обробки та обліку вхідної, вихідної та внутрішньої кореспонденції, обробку та облік скарг, заяв і звернень громадян з особистих питань, підготовку, облік та затвердження розпоряджень та наказів, ведення електронного архіву документів тощо.

Основними вимогами до САДД можуть бути :

• можливість створення розвинутих картотек обліку документів та інших об’єктів;
• наявність розвинутої системи контролю виконання доручень та документів;
• відповідність системи та діловодних процесів, що нею автоматизуються, не тільки відомчим, а й державним стандартам України (ДСТУ) та нормативним документам;
• відповідність вимогам до захисту інформації та забезпечення конфіденційного документообігу, наявність засобів криптографічного захисту документів та електронного підпису;
• одночасна підтримка традиційного паперового документообігу та більш сучасного електронного;
• забезпечення одночасного руху документів та їх реєстраційних карток відповідно до маршрутно-технологічних схем їх опрацювання;
• впорядковане архівне зберігання всіх версій документів із вбудованими засобами їх повнотекстового пошуку;
• можливість колективної роботи виконавців з одним або кількома об’єктами обробки;
• відкрита архітектура, сумісність із сучасними корпоративними СУБД, офісними програмними системами, засобами електронної пошти та факсимільного зв’язку;
• модульна побудова системи та можливість швидкої її реконфігурації при зміні організаційно-штатної структури ОДВ;
• використання сучасних Web-технологій для розподіленої обробки документів.

І, нарешті, САДД має включати такі комплекси автоматизованих функцій, як обробка документів, контроль виконавської діяльності, моніторинг процесів обробки документів, проектування маршрутів їх руху, контроль за станом системи, ведення картотеки, підготовка документів комп’ютерними засобами, супровід системи та архіву документів [8, c. 213-215].

Мета побудови інтернет-порталу поточного інформування населення та поширення інформації про діяльність ОДВ полягає в створенні двоспрямованого інформаційного ресурсу прогресивного типу для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства в оперативному (в деяких випадках — у режимі реального часу) інформуванні: виконання указів Президента України і постанов уряду; проекти та плани роботи ОДВ; поточну роботу ОДВ.

Водночас виникає потреба в організації оперативного реагування (спілкування) на звернення громадян шляхом проведення:

• гарячих ліній відповідальними керівниками ОДВ;
• громадських опитувань;
• голосування з різноманітних актуальних питань.

До складу інтернет-порталу ОДВ входять такі інформаційні блоки:

• новини про події, що сталися, огляд регіональних ЗМІ;
• щоденна інформація — поточні матеріали про діяльність ОДВ, роботу його керівників, стислий зміст їх виступів;
• документи — ті, що прийняті в ОДВ;
• керівництво — біографічні дані керівників ОДВ, цікаві факти життя, фотографії та інші матеріали;
• структура та регламент роботи — дані про структурні підрозділи, особовий склад, телефони, розпорядок дня та години прийому;
• регіон — поточні матеріали про життя регіону, основні події в ньому, показники його соціально-економічного розвитку, матеріали історичного та культурного характеру;
• зворотний зв’язок — публікація матеріалів телефонних гарячих ліній з актуальних питань розвитку регіону, запис прямих ефірів на телебаченні і радіо, розміщення узагальненої інформації про роботу із зверненнями громадян.

Інформаційне забезпечення ОДВ призначене для інформаційної підтримки функціонування підсистем у локальному режимі та режимі взаємодії підсистем. Інформаційне забезпечення виконує дві основні функції:

• інтеграцію інформаційних підсистем;
• забезпечення функціональних підсистем та фахівців необхідними даними, що використовуються при вирішенні завдань [2, c. 37-39].

2.2. Проблеми та перспективи  інформаційного забезпечення органів державної влади України

Аналіз стану формування і використання інформаційних ресурсів України, що становлять стратегічний ресурс сучасності, свідчить про наявність низки невирішених важливих проблем, пов’язаних з непослідовністю та не-системністю впровадження заходів, спрямованих на удосконалення управління згаданими ресурсами на стратегічному рівні. Стратегічно важливою залишається проблема координації правотворчого процесу щодо формування правових засад побудови, забезпечення функціонування і розвитку системи управління інформаційними ресурсами України, а також розвитку інформаційної інфраструктури країни.

Розвиток інформаційної сфери відкриває нові можливості для України в галузі економіки, політики, міжнародних відносин. Цього вже давно досягли інші розвинуті країни, в різних обсягах і з різною інтенсивністю.

Найважливішою характеристикою будь-якої держави є рівень її інформаційного забезпечення, який суттєво впливає на всі процеси соціально-економічного розвитку суспільства.

У сучасних умовах світового соціально-економічного розвитку особливо важливою сферою стало інформаційне забезпечення процесу управління, яке полягає у збиранні й переробці інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Перед керуючим органом постають завдання отримання інформації, її переробки, а також генерування й передачі нової похідної інформації у вигляді керуючих впливів. Такі впливи здійснюються в оперативному й стратегічному аспектах і ґрунтуються на раніше отриманих даних, від правдивості й повноти яких багато в чому залежить успішне вирішення багатьох завдань управління.

Прийняття будь-якого рішення вимагає оперативної обробки значних масивів інформації. Нині компетентність керівника вже залежить не тільки від досвіду, отриманого в минулому, а й від володіння достатнім обсягом актуальної для певної ситуації інформації та вміння на підставі цього зробити корисні висновки.

Управління та інформація безперервно взаємодіють, вони перебувають у постійному русі та зміні.

Після отримання інформації, її аналізу та відповідної обробки виробляється рішення, яке приймає суб’єкт управління для подальшого впливу на систему. Під впливом управлінських рішень система знову змінюється, про що надходить відповідна інформація. Такий перебіг подій є об’єктивним, вони відбуваються безперервно. Інша справа — якою інформацією наділений суб’єкт управління. Якщо цієї інформації недостатньо, якщо вона необ’єктивна або поверхова, неглибоко відображає процеси, які відбуваються в суспільстві, то управлінське рішення може бути необґрунтованим, тобто не мати належної наукової основи.

Інформація як сукупність певних даних, чинників, характеристик про відповідні предмети, явища, процеси, відносини, події тощо, зібрані і систематизовані в придатну для використання форму, є основою державного управління.

Управлінські процеси — це пошук, фіксація, аналіз, оцінка, поширення соціальної інформації, тобто інформації, пов’язаної з відображенням, пізнанням і перетворенням різних форм життєдіяльності людей. Проте не варто сподіватися на автоматичну дію інформації. Інформація, не поєднана із знанням, досвідом та цілями людей, яка не враховує сутності суспільних процесів, не має, по суті, соціального значення, тобто не може впливати на мислення, поведінку і діяльність людей [11, c. 109-110].

Перша проблема інформаційного забезпечення державного управління — це професійний аналіз інформації щодо її актуальності, необхідності і корисності для державно-управлінських відносин і процесів. Іншими словами, для управління потрібна не загальна інформація, а переважно управлінська, тобто інформація, яка відображає і характеризує управлінські потреби, інтереси і цілі людей, їх сукупну владну волю, конкретні механізми та засоби управлінської організації і регулювання їх свідомості, поведінки та діяльності.

Відповідно управлінська інформація має відповідати таким параметрам: по-перше, місцю і ролі держави в системі приватної і суспільної життєдіяльності людей і компетенції конкретних державних органів (обсяг і зміст управлінської інформації необхідно узгоджувати з компетенцією державних органів); по-друге, характеру та ієрархії законів та інших нормативних правових актів, що підлягають обов’язковій реалізації в управлінських процесах; по-третє, властивостям, формам, закономірностям і стану керованих об’єктів, які диференціюють і конкретизують управлінські дії різних державних органів, а також формують специфічні види управлінських відносин; по-четверте, сприйняттю управлінських дій і відповідних змін під їх впливом, що свідчить про розвиток керованих об’єктів унаслідок державного впливу і виникнення в них нових потреб у нових управлінських діях.

Друга проблема інформаційного забезпечення державного управління визначається як науковий супровід управлінської інформації. Адже інформація переважно щось фіксує і про щось повідомляє. Але все, що в ній міститься, вимагає розуміння, аналізу, осмислення. А для цього потрібні ґрунтовні наукові знання і достатній життєвий досвід. Але в даний час у жодній сфері людської діяльності неможливо приймати правильні рішення, що базуються виключно на багаторічному досвіді та інтуїції керівників. Це пояснюється тим, що:

• по-перше, суспільство в цілому стало дуже складним і будь-яка галузь, у якій безпосередньо працює та чи інша людина, має різноманітні зв’язки зі всіма галузями людської діяльності;
• по-друге, темпи розвитку суспільства різко зросли, внаслідок чого виникла гостра необхідність завчасно передбачити шляхи і результати цього розвитку.

За таких умов великих успіхів можна досягти, якщо є можливість оперативно збирати, обробляти і аналізувати всю можливу інформацію як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. Крім того, створюються комісії або творчі групи для вивчення питання, проведення анкетних опитувань, інтерв’ювання тощо.

Інформація поширюється через ієрархічні канали, за допомогою різних циркулярів, інструкцій, рішень, проведення конференцій, зборів, охоплює різноманітну і численну сукупність рішень [9, c. 50-51].

Таким чином, для прийняття управлінського рішення потрібна планова, нормативна, інструктивна, правова, статистична, облікова, наукова та інша інформація. Незалежно від виду вона має бути точною, повною, достовірною, надійною, зручною для сприйняття та оцінки. Необхідне системне узагальнення інформації, результати якого могли б стати управлінською інформацією, а остання — бути введена в управлінські дії.

Необхідно зауважити, що поширеною в розпорядчій діяльності керівників помилкою є зневажливе ставлення до аналізу інформації, що надходить, та використання зворотного зв’язку з метою коригування відхилень, регулювання виробничих і управлінських процесів. Негативні моменти цього очевидні, оскільки сучасні обсяги інформації не дають змоги керівнику контролювати все особисто. А якщо це так, то без регулюючого впливу залишається багато, інколи найбільш істотні аспекти діяльності установи чи підприємства.

Елементами інформаційно-аналітичної системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування повинні бути бази даних необхідної інформації, системи зв’язку та передачі даних, системи обробки даних, автоматизовані робочі місця державних службовців. Первинними елементами інформаційно-аналітичної системи є периферійні об’єктно-спеціалізовані автоматизовані інформаційні підсистеми, елементами кожної з яких є комплекси технічних засобів, до яких входить обчислювальна техніка, системне і спеціальне програмне забезпечення, колективи відповідних спеціалістів. Для розв’язання слабо структурованих завдань повинні бути розроблені окремі спеціалізовані експертні системи, які б сприяли пошуку, генерації та відбору найбільш вдалих управлінських рішень [10, c. 180].

Головною проблемою інформатизації влади в Україні залишається не стільки недостатнє фінансування впровадження ІКТ, як проблема їх ефективного використання. Проект електронного уряду в Україні вже має певне практичне втілення, разом з тим слід відзначити, що в більшості сайтів органів державної влади та органів місцевого самоврядування застосовані режими рівня інформування та односторонньої взаємодії, тоді як усе ще відсутні режими двосторонньої інтелектуальної взаємодії та проведення трансакцій. У цілому для сучасного стану інформаційно-аналітичної діяльності органів влади в Україні характерне відставання технологізації процесів управлінської діяльності від сучасних потреб державного управління й сучасного рівня розвитку інформаційних технологій, а також нерозвиненість «публічної влади», прямих та зворотних інформаційних зв’язків органів державної влади і органів місцевого самоврядування з громадськістю та різноманітними недержавними джерелами масової інформації.

У розвинених країнах світу стимулювання розвитку інформаційного суспільства відбувається в  напрямах співпраці із зацікавленими сторонами, створення міжвідомчого органу з питань інформаційного суспільства, Державного департаменту електронного управління, а також Центрального інформаційного органу. В Україні на сьогодні відсутнє належне інституціональне забезпечення розвитку інформаційного суспільства. Розвиток інформаційно-аналітичного забезпечення органів влади, як один з важливих напрямів інформатизації суспільства, теж відбувається хаотично, без наявності чіткої виваженої державної стратегії в цій сфері. Діяльність Державного департаменту з питань зв’язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв’язку України й Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України спрямована на вирішення окремих технічних проблем інформаційної діяльності органів влади, тоді як жоден із центральних органів виконавчої влади не виконує функцій щодо підвищення якості існуючих інформаційно-аналітичних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також щодо їх інтеграції[5, c. 154-156].

Основним завданням, яке стоїть перед інформаційними та бібліотечними установами нашої держави сьогодні є розробка та впровадження системи аналітико-синтетичного опрацювання української наукової літератури, яка повинна забезпечити:

— створення єдиної системи кооперативної реферативної обробки вітчизняних документів, кумуляції та зберігання результатів опрацювання у загальнодержавній БД, забезпечення інтерактивного доступу до даних для учасників системи та інших користувачів;

— скорочення фінансових витрат, трудових і матеріальних ресурсів, за рахунок усунення дублювання під час обробки документів, на формування та експлуатацію загальнодоступних інтерактивних БД, а також на створення інших бібліотечних та інформаційних продуктів, у тому числі комплексу науково-інформаційних видань, що включатиме підготовку оглядово-аналітичних і прогностичних матеріалів;

— організацію потужнього телекомунікаційного центру на базі мережі Internet з метою доступу до зарубіжних БД для обміну реферативною інформацією та її використання.

Висновок

На наш погляд, подальші дослі­дження зазначеної проблеми мають бути спрямовані на пошук адекватної для сучасних умов моделі взаємодії, яка забезпечить широкому колу фахівців безпосередню участь в інформаційній підтримці державного управління: визначення управлінської складової інформаційного потоку, його науковий супровід та забезпечення сталого та надійного зворотного зв’язку.

Відповідальним за  якість технічного та кадрового забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності є кожен окремий орган влади, що, безумовно, не сприяє інтеграції інформаційно-аналітичної системи. Законодавча база в цій сфері не опрацьована належним чином, зокрема Концепція формування та функціонування інтегрованої інформаційно-аналітичної системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування перебуває лише в стадії розробки.

Висновки

Важливим напрямом інформаційної роботи, як відзначалося раніше, є інформаційно-аналітична діяльність. Це особливий напрям інформаційної діяльності, пов’язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності. Проте, для управлінської сфери, політики та економіки, важливим є не стільки своєчасне ознайомлення з первинною інформацією, скільки випереджувальне виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Необхідність в отриманні такої інформації зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів для доведення тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв’язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих інформаційних систем.

Для інформаційно-аналітичної діяльності особливої ваги набуває систематичність визначення кола питань, що виникають у процесі базової діяльності споживача інформації, їх аналіз та прогнозування тенденцій розвитку. Саме орієнтація на передбачення, виявлення тенденцій розвитку ситуації обумовлює переважне застосування різних аналітичних методів опрацювання інформації: інформаційний аналіз, джерелознавчий, ситуаційний, контент-аналіз тощо. Передбачення шляхів розвитку ситуації потребує узагальнення відомостей та їх оцінки, тобто використання методів узагальнення, абстрагування, моделювання. Для створення інформаційних документів такого напряму інколи необхідно провести самостійне соціологічне, статистичне, маркетингове дослідження.

Одним з пріоритетів побудови інформаційного суспільства є інформатизація органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка має сприяти прозорості та відкритості влади, підвищенню ефективності праці чиновників, якісному наданню населенню країни різноманітних інформаційних послуг органами влади, демократизації виборчого процесу, інтеграції зі світовим інформаційним простором тощо. На сучасному етапі розвитку України необхідна науково обґрунтована зміна парадигми інформаційного забезпечення всіх ешелонів державної влади, яка передбачає широке використання сучасних інформаційно-комунікаційних засобів, передусім Інтернету, на всіх рівнях державного управління, перехід усіх державних структур на електронний документообіг, доступ державних службовців до Інтернету, а також уможливлення інтерактивної участі громадян у процесі прийняття рішень.

Інформаційне забезпечення ОДВ являє собою сукупність методів та засобів побудови та ведення фактографічних та повнотекстових баз даних, баз даних аудіо- та відеоінформації. Інформаційне забезпечення включає в себе засоби як позамашинної, так і машинної підтримки.

Система інформаційного забезпечення ОДВ має відповідати таким основним вимогам:

• зберігати інформацію в обсязі, потрібному та достатньому для вирішення завдань облдержадміністрації;
• здійснювати копіювання і зберігання масивів інформації згідно із вимогами до зберігання інформації;
• забезпечувати мінімальний обсяг ручного введення вхідних даних;
• гарантувати можливість розширення інформаційних масивів із урахуванням перспектив розвитку системи.

Список використаної літератури

1. Гурковський В. Взаємовідносини органів держаної влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України: організаційно-правові питання//Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2002. — № 3. — C. 27-32
2. Дегтяр А. Організаційне забезпечення інформаційно-аналітичного обслуговування органів державної влади в процесі прийняття і реалізації державно-управлінських рішень //Статистика України. — 2003. — № 2. — С.36-39
3. Коваль Р.А. Державне управління в інформаційному суспільстві: перспективи електронного урядування / Р.А. Коваль // Економіка та держава. – 2008. – № 4. – С. 81-84.
4. Коваль Р.А. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади / Р.А. Коваль // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – № 1 (113). – С. 223-226.
5. Конотопов П. Ю. Аналитика. Методология, технологические и органи­зационные аспекты информационно-аналитической работы / П. Ю. Ко нотопов, Ю. В. Курносов. — М. : Русаки, 2004. — 250 с.
6. Крулькевич М. И. Информационная деятельность в организациях / М. И. Крулькевич, Е. М. Сынкова. — Донецк : ДонНУ, 2001. — 176 с.
7. Кузнецов И. Н. Информация: поиск, анализ, защита : учебник по инфор­мационно-аналитической работе / И. Н. Кузнецов — М. : Яуза, — 2002. — 320 с.
8. Кузнець Л. Ф. Алгоритм інформаційного забезпечення вищої ланки державного керівництва //Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 10. — C. 150 — 156.
9. Кулицький С. П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління : навч. посіб. / С. П. Кулицький. — К. : МАУП, — 224 с.
10. Кумицький СП. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 224 с.
11. Лавріненко В. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2003. — № 3. — C. 502-514.
12. Матвієнко О. В. Основи інформаційного менеджменту : навч. посіб. / О. В. Матвієнко. — К: Центр навчальної літератури, — 128 с.
13. Пархоменко О. В. Інформаційна аналітика як складова управління сферою НТД / О. В. Пархоменко // Наук.-техн. інформація. — 2004. — № 2. — С. 27-30.
14. Присяжна Л. Функціональний аналіз моделей комунікації для інформаційного забезпечення органів державної влади //Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. — 2008. — Вип. 21. — C. 211-217.
15. Пушкашу Д. І. Інформаційно-аналітична робота як процес семантичної обробки даних [Електронний ресурс] / Д. І. Пушкашу. — Режим доступу: http://www.collegian.ru/110111124110111124050050053124049.html
16. Сілкова Г. Інформаційно-аналітична діяльність як напрям інфор­маційної діяльності / Г. Сілкова // Вісн. Кн. палати. — 2001. — № 2. — С.14-15.
17. Скребець Р. Інформаційне забезпечення органів державної влади України: проблеми та перспективи //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2007. — № 2. — C. 46-52.
18. Сляднева Н. А. Информационно-аналитическая деятельность: проблемы и перспективы [Электронный ресурс] / Н. А. Сляднева// Информацион­ные ресурсы России. — 2001. — № 2(57). — С.14-21. — [Режим дос­тупа]: URL: http://www.metaukraine.com/.-Загол. з екрану.
19. Ступак В. Науково-аналітична діяльність в галузі суспільних наук в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку / В. Ступак// Вісн. Кн. палати. — 2000. — № 1. — С. 21-24.
20. Сурмін Ю. П. Аналітика державного управління: сутність і тенденції розвитку [Електронний ресурс] / Ю. П. Сурмін. — Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2007-1/txts/06sypdsv.htm
21. Черепін Ю. Інформаційна модель регіону як основа побудови системи інформаційно-аналітичного забезпечення місцевих органів виконавчої влади //Актуальні проблеми економіки. — 2003. — № 12. — С.179-195.
22. Яременко О. Функції української держави в інформаційній сфері: поняття та класифікація // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 6. — С 109-112.