Вступ

Актуальність теми. Сучасний етап суспільного і соціально-економічного розвитку України характеризується не лише серйозними економічними катаклізмами, але і складною техногенно-екологічною кризою. Рівень екологічного стану в країні став небезпечним не лише для нинішнього, а більшою мірою для майбутніх поколінь. У зв’язку з цим виникла щонайгостріша необхідність у спільних конкретних діях всіх країн планети, направлених на захист екосистеми всієї Землі.

Успіх реалізації цих і інших заходів багато в чому залежить не лише від створення і практичного використання нових технічних засобів і технологій очищення забрудненого навколишнього природного середовища і утилізації відходів, але й від розробки та впровадження принципово нових підходів до створення багаторівневих інтегрованих автоматизованих систем екологічного і економічного моніторингу, управління і прийняття еколого-економічних рішень для виробничих систем (ВС) в умовах нестабільного зовнішньоекономічного середовища, на базі сучасних теорій, методів і засобів синтезу інформаційних систем і технологій, теорії систем управління і системного аналізу, а також інженерно-інноваційних методів і концепцій сучасного комп’ютеризованого менеджменту.

Результатом негативного впливу шкідливих факторів навколишнього середовища на організм людини, особливо на тлі соціально-економічних зрушень в суспільстві, є погіршення здоров»я нації.

Для вирішення усіх згаданих нових та старих проблем необхідне створення єдиної програми досліджень законів функціонування і структури екозалежної системи з метою всебічного комплексного вивчення закономірностей взаємодії організму з факторами довкілля, вдосконалення наукових основ регламентування цих факторів та розробки гігієнічних рекомендацій по оздоровленню оточуючого середовища.

Метою роботи є розробка теоретико-методологічних засад і побудови систем інформаційних технологій у розв’язанні екологічних проблем в умовах нестабільного та невизначеного економічного середовища України.

Для досягнення мети дослідження було поставлено і вирішено наступні основні задачі:

• визначено роль інформаційних технологій у розв’язанні екологічних проблем;
• проаналізовано інформаційне забезпечення та інформаційні технології в екологічному управлінні;
• розроблено напрямки та перспективи подальшого впровадження інформаційних технологій у вирішення екологічних проблем.

 Об’єктом дослідження є системи інформаційних технологій еколого-економічного управління підприємством в умовах нестабільного середовища.

Предметом дослідження є розробка теоретико-методологічних засад та методів побудови моделей і систем інформаційних технологій у розв’язанні екологічних проблем.

Розділ 1. Сутність та роль інформаційних технологій у розв’язанні екологічних проблем

Серед найважливіших проблем сучасності, без сумніву, найбільш складною являється екологічна.

За останні роки значно ускладнилась демографічна ситуація, зформувалась чітка тенденція до погіршення здоров’я населення України, зокрема, новонароджених та дітей раннього віку.

Прогнозовані до 2011 р. зміни довкілля в ряді регіонів України посилять несприятливі тенденції у зміні здоров’я людей, що полягають у більш тяжкому перебігу захворювань, хронізації патології, збільшенні розповсюдженості ряду нозологічних форм та класів хвороб.

Дослідженнями вчених-гігієністів України доведено стабільне забруднення довкілля (атмосферного повітря, води водоймищ, ґрунту) комплексом шкідливих чинників хімічної, фізичної, біогенної природи.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, екологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Складність та багатоаспектність проблем гігієни навколишнього середовища, залежність їх від суміжних медичних та біологічних дисциплін призводить до того, що проведення повноцінних наукових досліджень по виявленню закономірностей взаємодії організму з факторами оточуючого середовища на сучасному етапі звичайними, традиційними методами стає неможливим. Воно потребує застосування програмно-цільового підходу до проблеми, концентрації наукових зусиль на найбільш важливих та перспективних напрямках наукових досліджень, комплексування та координації наукових розробок, забезпечення безперервності та послідовності виконання наукової тематики, а також використання нових інформаційних технологій [24, c. 52].

Саме тому фахівцями Інституту гігієни та медичної екології АМН України відповідно до Конституції України і Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Постанови Верховної Ради України № 188/ 98-ВР «Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» зформовано наукову програму “Охорона навколишнього середовища та здоров’я населення на 2000-2010 рр.”.

Мета програми – запропонувати комплекс заходів, спрямованих на покращання екологічної ситуації в Україні та запобігання дії на здоров’я людини шкідливих чинників навколишнього середовища.

Основою, а також першим етапом реалізації цієї програми можна вважати весь досвід наукової діяльності гігієнічних установ України. Спільність цільових установок та комплексне вирішення окремих завдань дозволили виділити 3 найважливіші наукові напрямки:

• оцінка стану навколишнього середовища і контроль його якості;
• розробка наукових основ оцінки впливу оточуючого середовища на здоров’я населення України;
• науковий прогноз та розробка оздоровчих заходів, спрямованих на покращання якості довкілля і стану здоров’я людей.

План дій в рамках програми передбачає виконання науково — дослідних робіт, спрямованих на вирішення питань охорони довкілля та захисту народу України від шкідливої дії забруднювачів.

Серед нових проблем, що потребують вирішення, слід назвати розробку ефективних систем управління для науково-дослідних організацій, діяльність яких повинна все більше спиратися на використання інформаційних технологій. З цією метою в головній по проблемі науковій установі – ІГМЕ був створений і зараз функціонує спеціалізований підрозділ, що займається задачами інформатизації як самого інституту, так і питаннями застосування науково-дослідних, науково-практичних та методологічних інновацій, спрямованих на впровадження нових комп’ютерних технологій в структурах санепіднагляду, а також системі охорони здоров’я в цілому. Завдяки цьому в 1995 році була спроектована і введена в дію локальна мережа інституту, розрахована на 100 робочих місць [9, c. 14-15].

Створення та підтримка баз даних з основних напрямків реалізації запропонованої програми дозволяє оперативно вирішувати завдання координації наукових досліджень, визначати шляхи подальшого розвитку наукових пошуків дослідників. Завдяки існуванню локальної мережі в ІГМЕ координаційний центр програми має змогу обробляти та накопичувати інформацію щодо виконаних робіт безпосередньо на сітьових дисках.

В результаті об’єднання локальних мереж МОЗ України й Інституту гігієни та медичної екології в рамках єдиної корпоративної мережі став можливим цілодобовий доступ усіх користувачів головної установи до Інтернету і серверу МОЗ.

За умови подальшого виконання програми “Охорона навколишнього середовища та здоров’я населення на 2000-2010 рр.” наступним кроком стане створення єдиного інформаційного простору такої галузі профілактичної медицини, як гігієна навколишнього середовища, на основі поетапного переходу від локальних до інтегрованих інформаційних систем обробки медичних, статистичних, екологічних та економічних даних, і, в кінцевому рахунку, — до цілісного банку інформації з виконання програми різними науковими закладами країни.

Вказані заходи будуть сприяти визначенню характеру та специфіки шкідливих факторів довкілля на території країни, одержанню загальної оцінки захворюваності населення в окремих регіонах, визначенню тенденції і характеру змін у стані здоров’я населення при дії конкретних сполучень забруднювачів, розробці профілактичних та оздоровчих заходів з оцінкою їх ефективності. Для вирішення ряду нових проблем, безпосередньо пов’язаних зі складними екологічними умовами, необхідно закласти наукові основи біомоніторингу, створити карти та реєстри регіонів з урахуванням рівнів забруднення довкілля і стану здоров’я людей.

Програмою передбачається розробка доступних скринінгових методів дослідження, пріоритетною залишається також підготовка законодавчих та нормативних документів.

Науково-дослідні праці як по вивченню і регламентації факторів навколишнього середовища, так і по виявленню їх негативного впливу на стан здоров’я населення і генофонд країни, передбачається здійснювати спільно з рядом установ МОЗ України, АН та АМН України та ін. Зараз в центрі розпочато виконання ряду наукових розробок, які можуть бути продовжені при здійсненні програми, що пропонується.

Інформаційні технології служать, передусім, меті економії ресурсів шляхом пошуку і подальшого використання інформації для підвищення ефективності людської діяльності [16, c. 28].

В даний час дослідження з охорони навколишнього середовища здійснюються у всіх галузях науки і техніки різними організаціями та на різних рівнях, у тому числі і на державному. Проте інформація у цих дослідженнях характеризується значною неточністю. Великі обсяги екологічної інформації, дані багаторічних спостережень, новітні розробки розкидані в різних інформаційних базах або навіть знаходяться на паперових носіях в архівах, що не тільки ускладнює їхній пошук, використання, але й спричиняє сумнів у достовірності даних та ефективному використанні засобів, які виділяються на екологію з бюджету, іноземних фондів або комерційними структурами.

Другим моментом, який переконує в необхідності інформатизації, є проведення постійного моніторингу за фактичним станом навколишнього середовища, сплатою податків, проведенням екологічних заходів. Необхідність контролю виникла з ухваленням плати за забруднення ще з 1992 р., коли виявилися такі проблеми, як переіндексація платежів у зв’язку з інфляцією, несплата за забруднення повітря, «відхід» від екологічних платежів, обумовлені відсутністю необхідної технічної бази для своєчасного контролю за виконанням норм закону. Завдяки автоматизованим моніторинговим системам контроль за природоохоронною діяльністю стає ефективнішим, оскільки постійне спостереження дозволяє не тільки стежити за правильністю виконання закону, але й вносити до нього поправки відповідно до фактичних умов екологічної та соціально-економічної обстановки.

Методи локальної діагностики навколишнього середовища не можуть дати комплексну оцінку стану природного об’єкта або процесу, особливо у разі, коли цей елемент навколишнього середовища займає значну територію. Будь-які технічні засоби збору даних про навколишнє середовище дозволяють отримати лише часткову в часі і фрагментарну у просторі інформацію [19, c. 118].

Для вирішення комплексного завдання діагностики навколишнього середовища важливий синтез системи, яка об’єднує такі функції, як збір даних за допомогою дистанційних і контактних методів, їх аналіз і накопичення з подальшою тематичною обробкою. Така система здатна забезпечити систематичне спостереження й оцінку стану навколишнього середовища, зумовлювати прогнозну діагностику змін елементів навколишнього середовища під впливом господарської діяльності і за необхідності аналізувати розвиток процесів у навколишньому середовищі при реалізації сценаріїв антропогенного характеру з видачею попереджень про небажані зміни характеристик природних підсистем. Реалізація таких функцій моніторингу навколишнього середовища можлива при використанні методів імітаційного моделювання, які забезпечують синтез моделі природної системи, що вивчається [19, c. 120].

Розділ 2. Інформаційне забезпечення та інформаційні технології в екологічному управлінні

Відповідно до чинного екологічного законодавства [6] метою екологічного управління є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних природоохоронних заходів, раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів. Досягнення цієї мети вимагає від суб’єктів чіткого дотримання вимог законодавчо-нормативного та організаційно-методичного регулювання. Виконання цих вимог на практиці можливе лише за умови чіткої оперативної взаємодії всіх ланок структури екологічного управління, наявності та ефективності аналітичного опрацювання відповідної інформації. Останній чинник при прийнятті управлінських рішень набуває дедалі важливішого значення і від нього стає залежним вся система екологічного управління.

Аналіз поточного стану дозволяє зробити два головних висновки. По-перше,— в практику екологічного управління з різним рівнем ефективності впроваджено окремі елементи інформаційного забезпечення, які сприяли автоматизації певних етапів процесу прийняття рішень (наприклад, при встановленні нормативів гранично-допустимих викидів); по-друге,— брак комплексних автоматизованих систем (інформаційно-пошукових, експертних, аналітично-розрахункових та ін.), необхідних для підтримки процесу прийняття рішень на локальному, регіональному та державному рівні.

Аналіз показує, що процес прийняття управлінських рішень вимагає опрацювання значних масивів еколого-технічних, соціально-демографічних та фінансово-економічних інформаційних ресурсів. Традиційні технології зорієнтовані переважно на ринкові бізнес-правила і дозволяють опрацьовувати тільки структуровані дані, що організовані в бази даних. Вказані технології не відповідають сучасним вимогам щодо обробки просторово-координованих даних, якими за своїм походженням та властивостями є більшість екологічних даних [7, c. 82-83]. Тому традиційні інформаційні технології і системи, побудовані на їхній основі, не дозволяють подолати групу інформаційних бар’єрів екологічного управління. Про просторово-координовані дані говорять у випадку, коли інформація несе у своєму складі визначник, який вказує її відношення до конкретної ділянки простору. Прикладом такого виду інформаційних ресурсів стосовно земної поверхні є, наприклад, топографо-картографічна інформація, дані отримані засобами дистанційного зондування (у т. ч. штучними супутниками) або геодезичним обладнанням з використанням глобальної системи позиціювання (GPS). В останні роки такі дані стали доступними для рядового цивільного користувача, а клас інформаційних технологій, які створені для їх обробки, об’єднують під загальним терміном геоінформаційні технології («ГІС-технології»).

ГІС-технології поєднують в собі математичне і програмне забезпечення для роботи з просторово-координованими моделями територій, моделювання просторових процесів та їх аналіз, маніпулювання і збереження атрибутивних даних. Здебільшого для зручності маніпулювання дані в ГІС організовують за певними ознаками (часовими, типів просторових примітивів та ін.) в класи або сегменти. Наприклад, сегмент «Гідрографія» може включати в себе як природні поверхневі об’єкти (річки, протоки, струмки, озера тощо), так і штучно створені людиною (водосховища, канали, стави). Загалом кількість і види таких сегментів необмежені і залежать від конкретної реалізації екологічної ГІС [4].

Розглянемо на прикладі однієї з предметних областей екологічного управління, наприклад, ПО «ВИКИДИ», переваги та можливості, які надають ГІС-технологогії кінцевим користувачам у галузі екологічного управління. Об’єктом управління в даному разі виступає одне з найдинамічніших природних середовищ — атмосферне повітря, суб’єктом   —   стаціонарні   (промислові)   та   пересувні

(транспортні) джерела емісії забруднюючих речовин. Як відомо, головне завдання, яке має найважливіше практичне значення в управлінні якістю атмосферного повітря на регіональному та локальному рівні, зводиться до визначення обсягу емісії забруднюючих речовин, за якого допустимий небезпечний вплив на стан приземного шару не перевищував би рівня гранично-допустимої концентрації для населених місць (ГДКН-м-) на відстані, яка не перевищує розміру певної санітарно-захисної зони (СЗЗ).

Для вирішення цього завдання протягом останніх років успішно застосовуються моделі розрахункового визначення рівня приземної концентрації забруднюючих речовин від стаціонарних промислових викидів, які загалом ґрунтуються на методиці «ОНД-86» [4, c. 43-44].

Вказана методика реалізована у вигляді уніфікованих програмних пакетів, рекомендованих Мінекобезпеки України до використання при розробці розділу «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» проектно-технічної документації та проектів нормативів гранично допустимих викидів. В залежності від вихідних даних та цілей на її основі можна робити як короткострокові, так і довгострокові прогнози залежності якості атмосферного повітря від обсягу викидів промисловими джерелами емісії. За деяких припущень дану модель можна застосовувати і для визначення впливу від пересувних (транспортних) джерел викиду забруднюючих речовин.

Ще кілька років тому значна вартість потужних апаратно-технічних засобів не дозволяла агрегувати дані щодо джерел викиду об’єктів техногенного екологічного ризику (ОТЕР) у межах певного населеного пункту чи території. На практичному рівні це призвело до застосування розрахункових програм стосовно джерел емісії тільки певного окремого об’єкта без урахування впливу з боку джерел інших ОТЕР, які його оточують. В сучасних умовах реструктуризації всіх секторів економіки і поділу великих ОТЕР на дрібніші така практика стає неприпустимою і перешкоджає комплексній оцінці впливу на стан повітряного басейну в межах певної території (ОТЕР — промвузол — населений пункт — регіон). Розвиток апаратно-технічних засобів, який став особливо сприятливим останнім часом, дозволяє перейти до розв’язання цієї задачі на основі ГІС-технологій [6].

Рис. 1. Оцінка впливу на стан приземного шару атмосферного повітря. Результати моделювання поширення двоокису азоту в приземному шарі в частках ІДКИМ наведені в ізолініях концентрацій

Першим кроком при створенні інформаційно-аналітичної геоінформаційної системи призначеної підтримки прийняття рішень у галузі управління якістю атмосферного повітря є визначення концептуальних вимог до неї. Наведемо головні, на нашу думку, вимоги:

— повна відповідність нормативно-правовому полю;

—      відповідність стандартам промислових інформаційних систем, у т. ч. форматам збереження та обробки даних;

—      ефективність при оцінці відношення ціна / продуктивність;

—      зручність у користуванні, ефективне використання наявної апаратно-технічної бази та програмного середовища.

Подолання інформаційного бар’єру і забезпечення екологічного управління інформаційними ресурсами неможливе без врахування просторової складової екологічних даних. Вирішення цього завдання шляхом створення екологічних ГІС стало нагальною практичною потребою державної екологічної політики на локальному, регіональному та загальнонаціональному рівні. Складність об’єктів екологічного управління зумовлює необхідність виваженого науково обґрунтованого підходу до розв’язання цієї проблеми [10, c. 158-160].

Розділ 3. Напрямки та перспективи подальшого впровадження інформаційних технологій у вирішення екологічних проблем

Сьогодні одним із ефективних засобів отримання інформації є всесвітня мережа Internet. Міністерство охорони навколишнього  природного середовища України надає можливість користувачам Internet отримати інформацію стосовно його діяльності, стану довкілля в Україні та регіонах, міжнародне співробітництво у сфері охорони та використання природних ресурсів на Web-сайті за адресою http://www.menr.gov.ua/.

Використання інформаційних технологій для моніторингу екологічних систем та моделювання їх розвитку уможливило серйозні міжнародні проекти. Так, Організація об’єднаних націй має намір провести вивчення екологічного стану Землі. До реалізації настільки масштабного проекту буде залучено більш як півтори тисячі вчених. В результаті фахівці-екологи повинні дати оцінку теперішньому стану лісів, лук та полів Землі, а також прісних та солоних водойм.

Щоб там не говорили, глобальна інформаційна мережа покращила екологію людини, бо спростила процес спілкування, відкрила людину назустріч світу — назустріч людству і планеті. Адже здатність до комунікації — основа гармонійних стосунків. Інтернет наблизив знання до кожної людини, а отже — створив основу для перенесення зусиль з самореалізації особистості до сфери духовної, творчої. Людина Мережі, таким чином, має більшу повагу до себе, до інших особистостей, до довкілля — до того, що складає її буття, її світ.

Інтернет оберігає планету від надмірного антропогенного втручання, бо він став продовженням людини. Глобальні мережі поширили ареал «тут і тепер» на цілу планету. Тож коли щось негаразд на дні океану, на гірській вершині, в тропосфері, на полярній шапці тощо — «мережне суспільство» дійсно займається вирішенням проблеми, дійсно непокоїться за своє майбутнє і майбутнє планети.

Інформаційні технології сьогодні є більш екологічними за інші види активної людської діяльності, проте їх ще не можна назвати справді екологічними. Скажімо, ефективність інформаційних мереж напряму залежить від кількості користувачів, тобто від кількості комп’ютерів, включених до мережі. Але для виготовлення одного звичайного персонального комп’ютера потрібно від 15 до 19 т матеріалів. Це порівнювано з 25 т, потрібними для виготовлення автомобіля. На кожен функціонуючий комп’ютер (використовуваний в середньому протягом 4 років) припадає 1,5 комп’ютера виготовленого. А близько третини комп’ютерів ніколи не буває продано взагалі — через швидкість, з якою вони втрачають технологічну актуальність. Ми маємо підтримувати розвиток інформаційних технологій та їх застосувань зі скороченням використання енергії та отруйних речовин, а також легко ремонтовних апаратних засобів з довшим життєвим циклом виробів [15, c. 29].

Ми потребуємо нової концепції розвитку інформаційних технологій — основаної на екоефективності, включаючи спільне використання машин, повторне застосування та ремонт. Але це не єдиний шлях підвищення екологічної ефективності інформаційно-телекомунікаційних технологій. Нещодавно крупний виробник мобільних телефонів — компанія «Nokia» — повідомила про наміри протягом кількох років розробити мобільні телефони з компонентами, що біорозкладаються. В компанії вже розпочато випробування таких корпусів для мобільних телефонів, але поки що серед полімерних матеріалів не вдалося знайти таких, що були б при цьому стійкими до дії гострих предметів (тобто матеріалів, на яких не залишається подряпин).

Обсяги виробництва продуктів інформаційно-телекомунікаційних технологій та частота їх заміни на нові моделі змушують й інші компанії замислюватись над проблемою біодеградації. Успіхи в цій галузі допоможуть, серед іншого, компаніям-виробникам зменшити податки, котрі вони сплачують зараз за утилізацію застарілих моделей. Останнє тим більше важливо, оскільки робить екологізацію економічно вигідною, тож спрямовує у цю сферу дедалі більше зусиль дослідників та довгострокових капіталовкладень.

Таким чином, подальше поширення інформаційних технологій не збільшить, а навпаки — зменшить техногенне навантаження на довкілля. Переходячи до другого аспекту проблеми — реалізації цілей екології через інформаційно-телекомунікаційні технології, ми знову зауважимо, що передумовою перетворення цих технологій на дієвий інструмент екології є масове їх поширення. Вони мають змінити спосіб життя достатньої кількості людей, родин, підприємств для того, аби ці зміни відбилися на суспільстві в цілому. Тож основною перевагою такого значущого на сьогодні фактора людської діяльності, як інформаційні мережі є не стільки їх «інформаційність», скільки «електронність», себто доступність, простота, зручність та швидкість задоволення потреб користувача [29, c. 18-19].

За інакших обставин поява інформаційних мереж практично не позначилася б на способі життя людей, бо не здобула б їхньої прихильності. Це означає, що тільки широке розповсюдження інформаційно-телекомунікаційних технологій забезпечить досягнення помітного екологічного ефекту. І що тільки коли інформаційна мережа стане глобальною, залучить значну кількість людей на кожному континенті, в кожній країні, екологічні пріоритети набудуть справжньої ваги.

Екологія — явище, можливе лише в масштабах планети та людства. Коли основною цінністю суспільства є свідомий вибір — екологічність виробництва стає рівноправним фактором досягнення його економічної ефективності. Україна впевнено крокує до ринково регульованої економіки, тож маємо всі шанси незабаром запровадити таку добровільність і в себе.

Висновки

Результатом негативного впливу шкідливих факторів навколишнього середовища на організм людини, особливо на тлі соціально-економічних зрушень в суспільстві, є погіршення здоров’я нації. Встановлено, що населення багатьох міст і сіл України підпадає під дію факторів навколишнього середовища в рівнях, що перевищують гранично допустимі величини.

Сьогодні, у зв’язку з великою кількістю інформації про навколишній світ, постійно з’являються нові й усе новіші технології та технічні засоби для дослідження й аналізу стану агроекосистем. проведення біотехнологічних робіт. Вимоги часу є такими, що агроекологи, біотехнологи мають успішно використовувати інформаційні технології. результати дистанційного дослідження поверхні Землі. ГІС-аналіз тошо. Великою перевагою методів ДЗЗ і ГІС є те, що інформацію можна отримати без втручання в об’єкт дослідження. Очевидне досягнення — швидкість отримання інформації. її оглядовість. можливість по новому бачити розвиток природних явищ у просторі й часі, робити прогнози, які неможливо було б зробити, лише спостерігаючи за агроекосистемами з невеликої відстані.

За допомогою ГІС (та інших інформаційних систем) можна оперативніше отримувати тематичні карти для прийняття управлінських рішень, ефективніше використовувати моделі.

ГІС зберігає у своїх базах даних інформацію про об’єкти реального світу на основі їх точного положення в просторі (у системі координат) і часті, та дозволяє створювати набір різноманітних тематичних інформаційних шарів цільового призначення. У ГІС-середовищі інформація може відбиватись в лаконічній картографічній (2D) або об’ємно-картографічній (3D) формі, із додатковими текстовими поясненнями, графіками, діаграмами, анімаціями тощо Найбільш широкі перспективи для розвитку має просторовий аналіз і моделювання.

Отже, для вирішення цих проблем спеціалістами Українського наукового гігієнічного центру була розроблена наукова програма “Охорона навколишнього середовища та здоров’я населення”. Мета програми – створити комплекс заходів, спрямованих на покращення екологічної ситуації в Україні та запобігання дії на здоров’я людини шкідливих чинників навколишнього середовища. Планується також розробка законодавчих та нормативних документів, інформатизація гігієнічних досліджень.

Список використаної літератури

1. Аксаныч А. Н., Володин С. В. Проблемы автоматизации воздухоохранной деятельности в Российской Федерации.— М., Информационный бюллетень ГИС-АССОЦИАЦИИ, № 4 (11), 1997,—С. 20—21.
2. Андрусенко В. Інформаційні системи і технології в економіці: опорний конспект лекцій для студ. екон. спец. очної і заочної форм навч. / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. — Х. : ХНАУ ім. В.В.Докучаєва, 2008. — 134с.
3. Голячук Н.В. Інформаційні технології в управлінні лісогосподарськими підприємствами / Н.В. Голячук // Економіка: проблеми теорії та практики. — Дніпропетровськ: 2006. — Том II., Випуск 215. -С .315-319.
4. Грановська Л.М. Перспективи використання ГІС-технологій в системі управління водогосподарським комплексом півдня України / Л.М. Грановська, Н.В. Дудяк — Херсон: Айлант, 2006. — 94 с.
5. Екологія [] : Підручник для економічних вищих навчальних закладів і факультетів / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін., 2006. — 371 с.
6. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн. /Відп. ред. В. І. Андрєйцев.— К.: Юрінком Інтер, 1997.
7. Живко Л.М. Правовідносини людського чинника та інформаційних технологій у процесі забезпечення екологічної безпеки держави // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 10. — С. 81- 89
8. Зацеркляний М.М. Основи комп’ютерних технологій для економістів: навчальний посібник [для студ. вищ. навч. закладів] / Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф., Струков В.М. — К.: ВД «Професіонал», 2006. -672 с.
9. Збалансоване природокористування та природовідтворення [] / Всеукраїнська Екологічна Ліга, 2008. — 36 с.
10. Зорін С. В., Картавцев О. М. Геоінформаційна система підтримки прийняття управлінських рішень у галузі екологічного управління — «екоГІС-КИІВ». Стан справ та перспективи // Матеріали ПС-Форуму-99 — К, 1999.— С. 158— 160.
11. Інтелектуальні системи прийняття рішень та інформаційні технології: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 17-19 травня 2006 р. / Національний технічний ун-т України НТУ У «КПІ» ; Інститут прикладного системного аналізу НТУ У «КПІ» ; Буковинський ун-т ; НВК «Київський ін-т автоматики» ; Московський держ. ун-т інженерної екології ; Могилівський держ. ун- т продовольства — Чернівці : Рута, 2006. — 304с.
12. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. — М.:ГУ ВИО,2005.
13. Кизима Р. Екологія [] : навч. посіб. / Раїса Кизима, 2010. — 303 с.
14. Коваленко М. Право доступу до інформації про стан довкілля в Україні // Юридичний вісник. — 2003. — № 39. — С. 8
15. Комендантов, Володимир. Інноваційні напрями інформаційних технологій // Рідна школа. — 2006. — № 8. — С. 29-30
16. Краснова М. Екологічна інформація: поняття , види та ознаки // Вісник Київського університету імені Т. Шевченка. — 1998. — Вип. 31 : Юридичні науки. — С. 27-30
17. Кучеров О.П. Місце знань в інформаційній економіці // Актуальні проблеми економіки.- 2003. -№10. — С. 158-178.
18. Лаврик О.Л. Информационное обеспечение региональных экологических программ // Библиотековедение. — 1998. — № 3. — С. 56-60
19. Левицька Т.В. Впровадження інформаційних технологій у процес забезпечення екологічної безпеки держави // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 10. — С. 117- 124
20. Ліщинська Олена Екологія інформаційного простору // Соціальна психологія. — 2003. — № 2. — С. 46-52
21. Лучанська В. Взаємодія системних компонентів інформаційного забезпечення екологічної сфери України: регіонально-галузевий рівень / Лучанська В. // Вісник Книжкової палати. — 2007. — № 7. — С. 25 — 28
22. Лучанська В. Особливості оптимізації інформаційного потоку для вирішення екологічний проблем регіону // Вісник книжкової палати. — 2001. — № 2. — С. 12-13
23. Методи інформаційних технологій в екології / Троцький О. І., Зюман Б. В., Пасенко А. В., Підоріна Л. І. // Нові технології. — 2005. — № 1-2 (7-8). — С. 211.
24. Нові інформаційні технології в вирішенні проблем виробництва, екології, освіти, управління та права: Зб. наук. пр.:За результатами симпозіуму 16-19 квітня 2003р., м. Хмельницький / Технологічний ун-т Поділля / М.Є. Скиба (голов.ред.). — Хмельницький, 2003. — 168с.
25. Система управління екологічними ризиками: наука і практика [Текст] : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / Всеукраїнська Екологічна Ліга, 2007. — 167 с.
26. Тарасова В. Екологічна статистика (з блочно-модульною формою контролю знань): Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Валентина Тарасова, 2008. — 391 с.
27. Федоровська О. Доступ до екологічної інформації // Юридичний Вісник України. — 2003. — № 27. — С. 10
28. Шмурак А., Носон А. Перспективні завдання геоінформаційних підсистем в інформаціних системах екологічного напрямку в Україні // Матеріали ПС-Форуму-99.— К., 1999.— С. 144—152.
29. Экологическая информация в европейском правовом пространстве // Персонал. — 2002. — № 2. — С. 18-21
30. Юрченко Л. І. Екологія : навч. посіб. / Л. І. Юрченко, 2009. — 303 с.