Вступ

Всі хвороби, викликані в організмі попаданням в нього інфекційних бактерій, можна об’єднати під єдину назву або в єдину медичну область — інфекціологію. У цій галузі медичної науки проводиться дослідження і вивчення саме інфекційних захворювань, або як їх називали в давнину, «світових хвороб».

Що являє собою інфекційне захворювання? По суті, це патологічно хворобливий стан організму, спричинене потраплянням у нього живого збудника, чужорідного агента. Хворобливе патологічний стан пацієнта — це захисна реакція організму на «інородця».

Інфекційні хвороби: симптоми, ознаки, діагностика та лікування

Процес інфікування здатний захопити абсолютно всі рівні організму — організменний, тканинний, клітинний, молекулярний. Є два виходи з інфекційного стану — летальний і повне одужання, вірніше сказати, повне звільнення організму від збудника інфекції. І, варто зауважити, що повне зцілення може наступити тільки в тому випадку, коли організм повністю перемагає та позбувається потрапив в нього збудника.

Всі інфекційні захворювання можна класифікувати за кількома ознаками. Наприклад, перша класифікація буде виглядати так: інфекції — антропонози (зараження між людьми) і інфекції — зоонози (від тварини до людини). То є перша класифікація заснована на ознаці, від кого передається інфекція. Друга класифікація існує на поділі шляхів передачі інфекції: кишкові інфекції (через рот), інфекції дихальних шляхів (аерозольним або повітряно-крапельним шляхом), кров’яні трансмісивні інфекції (кровоссальні комахи), кров’яні нетрансмісійні  інфекції (через переливання крові), і зовнішні інфекції (контактний шлях поширення). На основі природи збудника інфекції базується третя класифікація захворювань: вірусні інфекції, бактеріальні, грибкові, протозойні та пріонні. І остання, четверта класифікація будується на ступеня заразності. І тут виділяються: незаразні захворювання, заразні і високозаразні інфекції.

Інфекційні захворювання можуть передаватися різним шляхом, а саме: через повітря, контакт з хворими і предмети, які контактували з хворими. А також інфекційні захворювання можуть передаватися через продукти харчування.

Такі складники, які є необхідними для виникнення і розвитку інфекційного процесу:

• наявність патогенного мікроба;
• проникнення його в сприйнятливий макроорганізм;
• певні умови зовнішнього середовища, в якому відбувається взаємодія між мікро- і макроорганізмом.

Велике значення має стан макроорганізму для виникнення інфекційного процесу. Участь в інфекційному процесі може залежати від виду і генотипу, реактивності, розладу функції центральної нервової системи (ЦНС), наявності вітамінів, білкового голодування, гормонів та інших факторів. Таким чином, в залежності від стану, в якому перебуває макроорганізм, а також впливу зовнішнього середовища інфекційний процес може закінчитися загибеллю хвороботворного мікроорганізму, загибеллю макроорганізму або встановленням взаємної адаптації між ними.

Проникнення такого патогенного мікроба до організму людини не завжди спричиняється до захворювання і тому, в багатьох випадках воно обмежується короткочасним інфікуванням без прояву хвороби або відносно тривалим носінням збудників інфекції в організмі. Таким чином сама інфекція може траплятися набагато частіше, ніж інфекційні хвороби.

Виділяють такі шляхи передачі інфекції від людини:

• Контактно-побутовий шлях, коли захворювання передається через предмети, що оточують хворого.
• Повітряно-крапельний шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, що потрапляють у повітря при розмові, чханні, кашлі. Так можуть передаватися туберкульоз, грип, коклюш, дифтерія, кір тощо.
• Передача інфекції через воду, в яку потрапляють мікроби з виділеннями хворих (холера, черевний тиф, дизентерія та ін.).
• Через укуси кровосисних членистоногих (наприклад, малярія).
• Через заражені харчові продукти.
• Через грунт: наприклад, кишкові захворювання, правець.

Інфекційні захворювання класифікують на:

• кишкові (холера, дизентерія, сальмонельоз, ешеріхіоз);
• дихальних шляхів (грип, аденовірусна інфекція, коклюш, кір, вітряна віспа);
• «кров’яні» (малярія, ВІЛ-інфекція);
• зовнішніх покривів (сибірська виразка);
• з різними механізмами передачі (ентеровірусна інфекція).

Висновки

Для запобігання таких захворювань, тому проводяться такі профілактичні заходи:

• проведення профілактичних щеплень;
• карантинні заходи (під карантином розуміється — комплекс заходів щодо припинення розповсюдження інфекції, включаючи ізоляція раніше хворих, дезінфекція місця проживання хворих, виявлення контакту інфекції з хворими та інші);
• вилучення джерела інфекції. 

Список використаної літератури

1. Гулий І. Основи валеології: Валеологічні аспекти харчування:Підруч. для студ. вищих навч. закл. / Національний ун-т харчових технологій. — К. : НУХТ, 2003. — 334с.
2. Інфекційні хвороби у дітей : Підручник для студ. вуз./ Аза Михайлова, Лія Трішкова, Сергій Крамарєв, Ольга Кочеткова,. -К.: Здоров’я, 2000. -416 с.
3. Капкова, З. Інфекційні хвороби в дитячому віці/ Зінаїда Капкова,. -К.: Здоров’я, 1981. -51 с.