Дезадаптація — порушення пристосування людини до змін навколишнього середовища, що проявляється неадекватними характеру подразників реакціями. Психосоціальна дезадаптація — збій у механізмах психічного пристосування при гострому або хронічному емоційному стресі, внаслідок чого виникає часткова або повна нездатність пристосовуватись до умов соціального оточення і виконувати звичайну для власного статусу роль у суспільстві через обмеження функціональності психіки.

Вплив на людину об’єктивних факторів, пов’язаних з трансформацією суспільства, та суб’єктивне сприйняття й оцінка цих факторів можуть мати різноспрямовану дію. Так, можливі ситуації, коли зміни об’єктивно мають позитивний характер, а ставлення до них складається негативне. І, навпаки, негативні зміни на суб’єктивному рівні можуть сприйматися спокійно. Наприклад, люди по-різному оцінюють суму своїх доходів.

Серед найбільш універсальних проявів психічної дезадаптації називають преневротичні  порушення,  невротичні  реакції та стани  (Ю.  А.  Александровський, Г. О. Хомич, Ю. С. Шевченко)

Вимушена і неглибока адаптація може перейти в стан дезадаптованості.

Прояви дезадаптації:

• психосоматичний рівень: невротичні симптоми, психогенні захворювання;
• особистісний рівень: заздрість, над-егоїзм, агресивність або песимізм, апатія, розпач;
• міжособистісне спілкування: конфліктність, безвідповідальність, над-індивідуалізм;
• рівень моралі: аморальність, націоналізм, утрата гідності;
• соціальний рівень: бідність.