Вступ

Туристичний бізнес відноситься до таких видів діяльності, які сприяють швидкому відновленню економічного зростання. Об’єднання новітніх науково-технічних досягнень в різних сферах туристичної індустрії, інформаційно-комунікаційних технологій і соціальних досліджень забезпечує розвиток підприємництва в цій сфері послуг і супутніх сферах економічної діяльності: транспорт, торгівля, суспільне харчування, будівництво, сільське господарство, виробництво сувенірної продукції, пошта та зв’язок тощо. Це у свою чергу сприяє модернізації господарства, створенню нових робочих місць, підвищенню конкурентоспроможності економіки, поліпшенню іміджу туристично привабливих регіонів і країни в цілому.

Туристичний ринок розвивається в Україні динамічно, але не займає лікуючих позицій. Зміни в економічній ситуації країни підкреслюють недостатність використання туристичного потенціалу. Постають питання визначення сучасних передумов і подальших тенденцій розвитку туристичного ринку регіону й країни, що в подальшому дозволить об’єктивно підійти до питання щодо створення туристичної логістичної інфраструктури. В Україні є можливості створити таку сучасну інфраструктуру за світовими стандартами, але їх реалізація потребує обґрунтованого науково-методичного підходу і державної підтримки в межах вітчизняного законодавства.

Метою дослідження є визначення стану туристичної галузі, перспектив її розвитку; проведення аналізу статичних даних і нормативно-законодавчих матеріалів Донецької області й країни в цілому; надання рекомендацій щодо подальшого розвитку туристичного ринку в Донецькій області.

1. Стан і тенденції розвитку туристичного ринку в Донецькій області

За рейтингом основних показників діяльності туристичних підприємств в Україні Донецька область посідає 5 місце одразу після Криму, Києва, Одеси та Севастополя, в якій працюють 298 місцевих туристичних фірм, більш як 500 закладів оздоровлення й відпочинку на 8750 цілорічних місць, понад 70 готелів на 5,5 тисяч місць. Отже, держава здійснює підтримку туризму й визначає його пріоритетною сферою розвитку національної економіки.

Санаторно-курортні та оздоровчі заклади в Донецькій області

Донецька область володіє значним природними та історико-культурними ресурсами, які є передумовою розвитку туризму та рекреаційної сфери. На території області розташовано близько 24 тис. пам’ятників історії, культури, археологічних і культурних пам’яток. Площа природно-заповідного фонду області на початок 2010 р. становила 80,8 тис. га, а кількість об’єктів

—         110 одиниць. До складу природно-заповідного фонду області входять відділення Українського степового природного заповідника, Національний природний парк “Святі Гори”; ботанічний сад НАН України; 6 регіональних ландшафтних парків, 51 заказник, 36 пам’яток природи, 13 заповідних урочищ.

Станом на 01.01.2010 р. загальна площа лісів у Донецькій області склала 204,0 тис.га. Вони виконують виключно природоохоронні та рекреаційні функції, з них близько 6% — закріплені за підприємствами та установами природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення.

Значний рекреаційний потенціал мають міста та райони Донецької області: м. Артемівськ, м. Святогірськ, м. Слов’янськ, м. Соледар, Першотравневий, Новоазовський, Волновахський, Мар’їнський, Красноармійський, Слов’янський, Краснолиманський райони тощо. Це створює певні передумови для розвитку санаторно-курортної діяльності та спеціальних видів туризму (спелеотуризму, зеленого, релігійний, мисливського, промислового та ділового).

Про наявність та затребуваність туристсько-рекреаційного потенціалу Донецької області свідчить структура відвідувань області у динаміці. Так, за період 2005-2008рр. найбільшу долю серед туристів складали ті, які мали спортивно-оздоровчі цілі, відпочивали та проводили дозвілля. За цей період їх кількість зросла з 70,1% до 75,4% відповідно. Практично у 2 рази збільшилась частка туристів з метою лікування (з 3,3% у 2005 р. до 5,5% у 2007 р.). Результатом є зростання в Донецькій області обсягу послуг, реалізованих у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг. Так, за січень-червень 2008 р. їх частка до загального обсягу реалізованих в області послуг по відношенню до аналогічного періоду 2007 р. збільшилась на 0,7% та становила 4,2%. Одночасно в 1,3   рази зменшилась частка туристів, що відвідують Донецьку область зі службовими, діловими, бізнесовими цілями та з метою навчання (з 19,5% у 2005 р. до 14,9% у 2007 р.).

Важливою передумовою розвитку туристично-рекреаційної сфери є інфраструктура. Станом на 1 січня 2009 р. в області діяло 75 підприємств готельного типу, з них 52 готелів, 2 мотелі, 2 готельно-офісні центри, 14 гуртожитків для приїжджих і 5 підприємства іншого типу. По кількості готельних місць Донецька область знаходиться на сьомому місці після м. Київ, АР Крим, Дніпропетровської, Миколаївської, Львівської і Одеської областей. У готелях області переважають двомісні (35,6% від загальної кількості номерів) та одномісні (33,1%) номери. На номери класу «люкс» або «напівлюкс» припадає 22,3% номерного фонду області, решта — становлять номери з кількістю місць від трьох і більше. Одночасно за 2007 р. кількість „зіркових” готелів збільшилося з 7 до 9, що надає змогу отримувати більш якісні послуги на рівні світових вимог і стандартів.

На туристичний попит у регіоні впливає ряд факторів, один з яких —туристична інфраструктура. До неї відносяться готелі, туристичні фірми, сервісні центри, інформація, державні установи, транспорт, фінанси, страхові фірми та інші інститути, які сприяють розвитку туризму. Чемпіонат Європи 2012 року з футболу дає сьогодні показати світу всі можливості регіону і максимально розкрити туристичний потенціал. Державними та підприємницькими установами розроблені більш ніж 100 додаткових туристичних маршрутів, із них у Донецькій області — 10; будуються готелі із сучасною інфраструктурою. Але чи буде вся туристична інфраструктура області працювати комплексно, узлагоджено й систематично—результати будуть відомі тільки через рік. Тому, щоб попередити недоліки роботи інфраструктури туристичного ринку пропонуємо звернути увагу на закордонний досвід, наприклад, роботу Туристичної палати Польщі. Роль цієї установи — координувати дію і державних, і підприємницьких, громадських організацій по наданню туристичних послуг. II філії зосереджені в найважливіших туристичних центрах, де ефективно розповсюджується інформація по відпрацьованим каналам розподілу У роботі Палати простежується активне використання логістики та її інструментарію.

Туристичні потоки

Наразі, туристичний бізнес включає, власне, багато елементів, і якщо кожен з них буде інноваційний і ефективний, то відчутного комплексного ефекту досягне увесь туристичний ринок

Вирішити поставлені питання, а саме узгодження обсягів туристичних потоків з якістю туристичної інфраструктури, забезпечення діяльності туристичного ринку в рамках діючого українського законодавства й на основі світових туристичних стандартів можливо, якщо інститути туристичної галузі комплексно підійдуть до них. Новітнім інструментом забезпечення розвитку туризму в Україні є логістика. Завдяки новизні й ефективності логістичного підходу визначені проблеми полягають у комплексному й системному розв’язанні. Отже, аналіз статистичних матеріалів показав наявність високого потенціалу туристичного ринку. До передумов якісного розвитку відносяться: законодавча база, яка регулює український туристичний бізнес; сформований термінологічний апарат; учасники туристичної інфраструктури тощо.

Отже, реалізація пріоритетних напрямів розвитку туризму забезпечується не тільки чинним законодавством, сучасною інфраструктурою, а й готовністю держави, підприємців і суспільства впроваджувати інновації.

2. Визначення основних проблем і ризиків реалізації туристично-рекреаційного потенціалу Донецької області

За період 2000-2009 рр. значно поліпшено сервісне обслуговування у готелях області через збільшення кількості структурних підрозділів сфери сервісу, розташовані при готелях та місцях для тимчасового проживання. Так, за цей період майже у 3,5 рази збільшено кількість обладнання готелів саунами, лазнями, басейнами, у 2,8 рази — закладами торгівлі та іншими сервісними підрозділами, у 2,2 рази — пральнями та практично у 1,5 рази — автостоянками, ресторанами, кафе та барами. Одночасно серед готельного фонду Донецької області найбільша питома вага належить готелям, стан готельних номерів яких не відповідає вимогам світових стандартів для мешкання туристів ні по місткості, ні за пропонованими умовами мешкання. Це є певною перешкодою розвитку туризму.

Донецька область володіє розгалуженою мережею закладів ресторанного господарства — ресторанами, кафе, барами, їдальнями і постачальниками готової їжі. Проте їх кількість скорочується навіть по великих містах області. В цілому по Донецькій області за період 2000¬2007 рр. кількість об’єктів ресторанного господарства зменшилась у 1,5 рази. Найбільш значним є скорочення у м. Докучаєвськ (в 10 разів), м. Сніжне та м. Дзержинськ (більш ніж у 7 разів), м. Жданівка (2,7 рази) та у м. Артемівськ (в 1,8 рази).

Значно (практично у 1,5 рази) скоротилась по області й мережа об’єктів роздрібної торгівлі. Найбільш відчутно у м. Сніжне (у 1,8 разів) та м. Жданівка (більш ніж у 2 рази).

За кількістю санаторно-курортних та оздоровчих закладів Донецька область займає 2 місце після АР Крим серед регіонів України. Проте їх кількість протягом 2000-2007 рр. скоротилась практично у 1,5 рази и на початок 2008 р. становила 367 санаторно-курортних і оздоровчих закладів. Найбільша кількість санаторно-курортних та оздоровчих закладів розташована у Першотравневому районі (близько 40%), м. Красний Лиман (майже 23%), Новоазовському районі (більше 9%) та м. Слов’янськ (більше 8%). Проте значна частка цих закладів у 2007 р. не працювала із-за відсутності коштів на експлуатацію, дозволу на експлуатацію СЕС, або перебувала на капітальному ремонті. Стимулом розвитку санаторно-курортної сфери і поліпшення якості пропонованих послуг санаторно-курортними і оздоровчими установами області є їх фінансова незалежність і надані пільги. Більшість з них перебувають на самостійному балансі і звільнені від земельного податку.

В області розвинуті всі види транспортного сполучення — автомобільне, повітряне, залізничне та морське. На території Донецької області розташовано 3 аеродроми: міжнародний аеропорт Донецьк, пасажирсько-транспортні аеродроми у м. Маріуполь та м. Краматорськ. Сприяє розвитку автомобільного туризму розвинута мережа автозаправних станцій, яка має тенденцію до подальшого розвитку. Довжина автомобільних доріг з твердим покриттям залишається практично не змінною, проте протягом періоду 2000-2006 рр. значно скоротилась їх обладнання стоянками і місцями відпочинку учасників дорожнього руху (практично в 1,1 рази), туалетами (більше ніж в

1,3     рази), придорожніми криницями та питними джерелами (більше ніж в 1,1 рази). За цей період залишається незмінним їх обладнання автопавільйонами та автобусними зупинками.

На території Донецької області функціонують 23 музеї, значна кількість яких розташована по містах та районах області: у м. Горлівка — 3, Краматорськ, м. Маріуполь, м. Слов’янськ по 2 музеї тощо. Значна їх частка — історичні та мистецькі. Кількість предметів основного фонду музеїв постійно поповнюється, разом з тим значна їх частка потребує реставрації.

Однією з найгостріших проблем області є стан повітряного басейну. Найбільшими забруднювачами повітря являються підприємства вугільної промисловості, чорної металургії, теплові електростанції. У 2007р. щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на квадратний кілометр території області склала 62,4 т, що практично у 8 разів більше, ніж у середньому по Україні, та у декілька разів вище, ніж в інших промислово-розвинутих регіонах країни — у 1,8 рази ніж у Дніпропетровській області, у 3,1 раз ніж у Луганській, у 7,3 рази — ніж в Запорізькій та у 12,2 рази — ніж у Харківській. Значними та постійно зростаючими є викиди шкідливих речовин навіть у рекреаційних зонах області — Красному Лимані та на узбережжі Азовського моря. З метою охорони атмосферного повітря від забруднення шкідливими речовинами у 2007р. підприємства було здійснено заходи, на впровадження яких було витрачено 140,8 млн.грн. Це сприяло зменшенню викидів шкідливих речовин в повітряний басейн регіону в обсязі 8,9 тис.т, що становить 131,9% від очікуваного.

Незадовільна ситуація залишається й з забрудненням водних ресурсів Донецької області. Область займає перше місце в країні по скиду забруднених стічних вод. Загальний обсяг скинутих в поверхневі об’єкти стічних вод у 2007 р. становив 1697 млн.куб.м, що на 2,7% більше, ніж у

2006  р. Постійно зростає кількість скинутих стічних вод без очищення. Так, 2007 р. в Азовське море було скинуто стічних вод без очищення в 3,6 рази ніж у 2000 р, в р. Кальміус — більш ніж у 1,5 рази. Одночасно спостерігаються позитивні тенденції зменшення кількості їх скидання в р. Сіверський Донець, р. Лугань, р. Міус, р. Кринка. Проте перелік окремих забруднюючих речовин, що надходять в Азовське море та річки області зі стічними водами залишається небезпечним. Це — нафтопродукти, сульфати, хлориди, нітрати, синтетичні ПАР, залізо.

Одним з найбільш вагомих факторів забруднення навколишнього середовища області і негативного впливу на всі компоненти довкілля є відходи, що утворилися внаслідок виробничої діяльності підприємств. У 2007р. в області утворилося 807,1 тис.т небезпечних відходів, що становить майже третину (31,2%) загального обсягу по Україні і на 15,3% більше, ніж у попередньому році. Найбільша кількість небезпечних відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах та на території підприємств у 2007 р. незалежно від класу небезпеки зосереджена у м. Макіївка (5186421,3 т), м. Донецьк (216005,2 т), м. Дружківка (159934,3 т.), м. Маріуполь (170048,0 т). Позитивним є той факт, що захоронення відходів не стосується рекреаційних територій області, проте фактори міграції токсичних речовин призводять до забруднення підземних та поверхневих вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів області в цілому.

Найбільш вагомими перешкодами розвитку туризму та курортно-рекреаційної діяльності в Донецькій області є:

• неефективне використання рекреаційних ресурсів області та гостра необхідність їх збереження;
• несформованість позитивного іміджу Донецької області як регіону, який володіє значними туристично-рекреаційними ресурсами;
• недостатня державна підтримка та відсутність комплексного підходу до маркетингу регіонального туристичного продукту;
• відсутність цілісної системи управління туризмом і курортами в містах і районах області; різна відомча підпорядкованість об’єктів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих, рекреаційних закладів;
• незадовільний стан значної частини матеріально-технічної бази об’єктів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих, рекреаційних закладів, їх невідповідність
• європейським і міжнародним стандартам;
• низький рівень, якість і культура обслуговування туристів та рекреантів, їх невідповідність європейським і міжнародним стандартам;
• незадовільний стан туристичної, сервісної, інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних магістралей;
• незадовільний стан та подальше руйнування інфраструктури малих міст області; відсутність фінансових ресурсів та стимулів у органів місцевого самоврядування до її утримання та розвитку;
• занепад готельного господарства та згортання готельного бізнесу у малих та середніх містах області;
• скорочення кількості об’ єктів ресторанного господарства та роздрібної торгівлі, особливо по малих та середніх містах області;
• скорочення кількості санаторно-курортних і оздоровчих закладів при одночасному зростанні рекреаційних потреб населення;
• низька якість питної води у малих та середніх містах старопромислових регіонів; значні екологічні проблеми, наявність екологічно шкідливих забруднень навколишнього середовища та міграція токсичних речовин;
• накладення інтересів урбанізації (розширення зон промислової і житлової забудови) на розвиток рекреаційної сфери;
• низька ефективність системи регулювання антропогенних і техногенних навантажень; скорочення обсягів лісовідновлення у деяких районах області, що мають рекреаційне призначення;
• незабезпеченість туристичної галузі висококваліфікованими фахівцями; слабка мотивація працездатного населення старопромислових регіонів до перекваліфікації.

Висновки

Таким чином, підвищення ефективності використання туристично-рекреаційного потенціалу Донецької області потребує розробки та провадження низки заходів, спрямованих на подолання перешкод розвитку туризму та курортно-рекреаційної діяльності в Донецькій області. Серед них найбільш вагомими напрямами:

• здійснити коректування заходів з реалізації Стратегії розвитку туризму і курортів з урахуванням потреби диверсифікації економічної діяльності регіонів, зменшення ризиків утворення депресивних територій на підставі використання туристично-рекреаційного потенціалу;
• відновлення і покращення природних ресурсних якостей навколишнього середовища, зменшення негативних наслідків господарської діяльності і рекреаційного використання рекреаційних територій;
• формування позитивного іміджу області щодо рекреаційної діяльності; здійснення реконструкції, модернізації та відновлення матеріальної бази рекреаційної сфери Донецької області;
• залучення представників малого та середнього бізнесу в рекреаційну сферу тощо.

Список використаної літератури

1. Державна програма розвитку туризму на 2002— 2010 роки // Офіційний вісник України. — 2002. — № 18. — С. 144-154.
2. Про внесення змін до Закону України «Про туризм» : Закон України від 18.11.2003 р. № 1282-IV // Офіційний вісник України. — 2003. — № 50. — Ст. 2600. — С. 34-55.
3. Стратегія розвитку туризму і курортів : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 р. № 1088-р // Офіційний вісник України. — 2008. — № 60. — Ст. 2041. — С. 27-32.
4. Статистичний щорічник України за 2010 рік. — К.: Держ. комітет статистики України, 2011. — 567 с.
5. Туристичні потоки в Україні (за даними Дер-жавного комітету статистики України) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http : //www.ukrstat.gov.ua.
6. Проект Концепції Державної цільової програми розвитку туризму і курортів на 2011-2015 роки [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http : // www.tourism.gov.ua/doc.aspx? id=537.
7. Подсолонко В. А. Расширение подготовки кадров по международному туризму в Крыму / В. А. Подсолонко, Е. А. Михайлов // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 18. — Т. 2. — С. 33-40.
8. Волошин Н. И. Менеджмент туризма : Туризм как объект управления / Н. И. Волошин, Н. В. Исаева, Е. Н. Ильина и др. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 302 с.
9. Сакун Л. В. Теория и практика подготовки специалистов сферы туризма в развитых странах мира : монография / Л. В. Сакун. — К. : Межрегиональная академия управления персоналом, 2004. — 399 с.
10. Федорченко В. К. Педагогіка туризму: навч. посіб. / В. К. Федорченко, Н. А. Фоменко, М. І. Скрипник, Г. С. Цехмістрова. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. — 296 с.
11. Богалдин-Малых В. В. Маркетинг и управление в сфере туризма и социально-культурного сервиса: туристические, гостинично-ресторанные и развлекательные комплексы : учеб.-метод. пособ. / В. В. Богалдин-Малых ; РАО, Московский психолого-социальный ин-т. — М.: Изд-во МПСИ, 2004. — 215 с.
12. Долішній М. Місце рекреаційно-туристичного комплексу в розвитку сфери послуг і формування ринку праці України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. — 2005. — № 5. — С. 171-178.