Вступ

Актуальність теми. Україна у своєму економічному розвитку значно відрізняється не тільки від країн Європи, а й цілого світу. Середні темпи зростання приватного споживання за 2000-2012 рр. були найвищими в світі [1]. Інші компоненти ВВП, порівняно з 90-ми роками теж зростають досить високими темпами. Тому можна стверджувати, що таке високе зростання приватного споживання здебільшого спричинене імпортом товарів та послуг з-за кордону. Відповідно, така ситуація певним чином вплинула як на структуру споживання, так і на структуру імпорту.

Сьогодні, зважаючи на високу ступінь інтегрованості України у світову торгівлю, на особливу увагу заслуговує проблема удосконалення структури українського імпорту як антикризового фактора і засобу економічного зростання.

Особливістю моделі імпорту є передусім те, що імпорт енергоносіїв, який становить значну вартісну частку всього обсягу імпорту, є слабко еластичним за ціною, а сам імпорт має високу кореляцію з експортом (відповідно до сировинно-енергетичних потреб експортно-орієнтованих галузей).

Отже, частка продажу товарів, вироблених підприємствами на території України, постійно зменшується, тобто, існує тенденція до зниження споживання як продовольчих, так і не продовольчих товарів національного виробництва, і збільшення цих товарів у статтях імпорту. При цьому, постійно відбувається скорочення об’єктів роздрібної торгівлі, що засвідчує відсутність реформ для покращення рівня життя українців.

Тому мета нашого дослідження – дослідити структуру імпорту товарів і послуг в Україні.

1. Товарна структура імпорту України

Оцінюючи товарну структуру імпорту України, першочерговим вважаємо ґрунтовний аналіз товарів за розділами УКТЗЕД, частка яких більше 3%. Основними товарами розділу „Готові харчовi продукти”, імпорт яких до України збільшувався, є тютюн (0,8 % у 2012 р), різні харчові продукти (0,8 %), какао та продукти з нього (0,7%), алкогольні напої (0,4% ), продукти переробки овочів та плодів (0,4%). Значно зменшилася за досліджуваний період частка цукру і кондвиробів з цукру (з 0,84 % у 2001р. до 0,4% у 2012р.) (рис.1).

Політика щодо тютюнової промисловості потребує перегляду у напрямі зменшення рівня акцизного збору для запобігання скорочення виробництва тютюну, зростання рівня безробіття та заповнення ринку тютюнових виробів нелегальною продукцією, а отже, скорочення обсягів надходжень до державного бюджету [4].

Погіршення економічного становища в країні, розрив старих виробничих зв’язків, введення нових форм господарювання призвели до зниження виробництва плодоовочевої продукції на великих сільськогосподарських підприємствах. До 2012 р. офіційний імпорт в останні роки становив максимум 10 % обсягу імпортних продуктів переробки овочів та плодів, що реально реалізуються в Україні.

У 2012 р. обсяги імпорту мінеральних продуктів перевищили обсяги експорту на 14396,6 млн. дол. США, тоді як у 2008 р. — на 4955,73 млн. дол. США.

Таблиця 1. Динаміка товарної структури імпорту в Україні в 2008-2012 рр.

Це пов’язано з недостатньою забезпеченістю України власними енергетичними ресурсами — кам’яним вугіллям, сирою нафтою (включаючи газовий конденсат), природним газом.

Зменшення енергетичної залежності України щодо імпорту газу та нафти можливе за умов підвищення ефективності виробництва та споживання енергії завдяки впровадженню нових технологій при виробництві палива та енергії, збільшенню власного видобутку газу; покращанню енергетичного балансу; диверсифікації джерел постачання енергоресурсів; створенню сприятливого інвестиційного клімату для нафтопереробних підприємств та з видобутку газу [12].

У хімічній промисловості спостерігається найбільше зниження торговельних позицій українських товаровиробників. Уведення в дію нових потужностей основними світовими конкурентами українських товаровиробників, посилення вимог до хімічної продукції, розширення ЄС, а отже скорочення кількості ринків збуту, обумовили втрату завойованих позицій та формування негативного сальдо балансу (-2962,5 млн дол. США у 2012 р.). Імпортується в Україну фармацевтична продукція — 4 %, добрива — 0,7%, ефірні олії та косметичні препарати — 1,3%, мило та мийні засоби — 0,7 %, інші продукти хімічної промисловості — 1,5 %.

Вітчизняний ринок лікарських засобів демонстрував зростання. У 2011 р. його обсяг склав 19,4 млрд. грн., що на 31,2% більше порівняно з 2010 р. За оцінками експертів, протягом трьох-чотирьох років ринок зростатиме з мінімальною динамікою 30% на рік. Проте, незважаючи на потужну фармацевтичну промисловість, українські підприємства не скоро зможуть виготовляти високотехнологічні продукти, адже процес розроблення одних оригінальних ліків може тривати 10-14 років і коштує близько 1 млрд. дол. США.

Суттєве зниження частки товарів за розділом „Текстиль та вироби з текстилю” до 3,3 % у 2010 р. відбувалося через стрімке зниження частки хімічних шпательних волокон (0,4%), бавовни (0,3 %) та ниток синтетичних і штучних (0,3 %). Підвищення цін на імпортну продукцію сприяло збільшенню від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі продукцією зазначеної товарної групи протягом досліджуваного періоду з -32,63 млн. дол. США у 2008 р. до -1114,66 млн. дол. США у 2010 р. У 2011 р. дефіцит торговельного балансу зменшився до -703,97 млн. дол. США, а у 2012 р. зріс до 1239 млн. дол. США.

Найбільше Україна імпортує трикотажного та текстильного одягу (0,6 % і 0,5% від загального обсягу імпорту товарів у країну). Аналіз розвитку української трикотажної та текстильної промисловості виявив чітко виражену тенденцію до зменшення обсягів виробництва, внаслідок чого внутрішній споживчий попит задовольняється за рахунок продукції невідомого походження. Вітчизняна трикотажна та тектильна галузь є неконкурентоспроможними на вітчизняному ринку через: неможливість здійснення міжгалузевого обміну внаслідок розпаду СРСР, недостатність сировини, виробництво продукції з використанням давальницької сировини, недосконалість системи дистрибуції товару, недостатність інвестування, зростання тіньового сектора, наявність значного сегменту споживачів з низькими доходами (80% ринку), недостатність кваліфікованих управлінців.

Підвищення рівня вітчизняного виробництва та зменшення обсягів імпорту можливе завдяки впровадженню таких заходів: переорієнтація виробництва текстильного одягу на громадян із середнім рівнем доходів, співпраця з міжнародними фірмами на умовах, які б забезпечували отримання прибутку і нашому виробнику й іноземній фірмі; налагодження нових зв’язків для постачання сировини; розроблення та впровадження українськими підприємствами маркетингової стратегії поведінки на ринку; підвищення фінансової обізнаності робітників сектора з метою залучення.

З 2001 р. по 2005 р. спостерігалося збільшення частки товарної групи „Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку” у загальному імпорті товарів в Україну з 15,07 % до 17,55 %. Починаючи з 2008 р., імпорт цих товарів поступово знижувався переважно через скорочення обсягів ввезення котлів, машин, апаратів та механічні пристроїв і в 2009 р. становив 13,4 %. При цьому внаслідок підвищення цін на зазначену продукцію протягом 2008-2012 рр. сальдо зовнішньої торгівлі за цією товарною групою погіршувалося і в 2012 р. становило -7038,70 млн. дол. США, що у 10,6 раза більше, ніж у 2007 p., а у 2012 р. зменшилося до 2496,6 млн. дол. США.

Враховуючи основні тенденції світового машинобудування на період до 2025 р. Україна має вирішити такі завдання: забезпечити поступальний розвиток машинобудівного комплексу; здійснити перехід до нових виробничих технологій; збільшити попит на вітчизняні машини й устаткування; модернізувати сировинні виробництва; збільшити обсяги переробки сировини; знизити енергоємність виробництва і підвищити його екологічність; збільшити обсяги експорту за випереджаючих постачань на внутрішній ринок; прискорити зростання машинобудівного виробництва і вийти на зовнішні та внутрішні ринки з новою конкурентоспроможною продукцією.

2. Структура зовнішньої торгівлі послугами

На сучасному етапі сфера послуг та міжнародна торгівля послугами розвиваються порівняно швидкими темпами, справляючи все більший вплив на розвиток національних економік та світового господарства в цілому, посилюючи своє значення у соціальному житті усіх країн світу.

Протягом 2000-2012 рр. обсяги зовнішньої торгівлі товарами та послугами (ЗТО) України збільшилися більше ніж у 5 разів, або на 137863,8 млн дол. При цьому слід зазначити, що це збільшення було пов’язане, перш за все, із зростанням обсягів зовнішньої торгівлі товарами. Упродовж 2000-2012 рр. обсяги зовнішньої торгівлі товарами збільшилися більше ніж у 5 разів (за аналогічний період вартісні обсяги зовнішньої торгівлі послугами збільшилися у 4 рази) та становили в середньому 87% зовнішньої торгівлі товарами та послугами України (на частку зовнішньої торгівлі послугами припадало в середньому 13%) (Додаток А).

Починаючи  з 2009 р. експорт комп’ютерних послуг стало перевищує їх імпорт (у 2011 р. вдвічі). Але водночас дуже малим попитом на зовнішньому ринку користуються наші ліцензійні послуги та роялті (імпорт у 10 разів перевищує експорт). Іноземний туризм, який приносить у багатьох країнах великі доходи (друга за значенням позиція у світовому експорті послуг), в Україні, незважаючи на значний природно-кліматичний і культурно-історичний потенціал, не є значним джерелом доходу. Великі доходи Україна може мати від експорту будівельних послуг, частка яких нині становить усього 1,2 %. І це за наявності багатотисячної армії будівельників, котрі легально й нелегально працюють у Росії, по всій Європі і Північній Америці.

Таблиця 2.  Зміни в географічній структурі зовнішньої торгівлі України

послугами протягом 2006-2012 рр.

У цілому ж найбільша частка зовнішньої торгівлі послугами припадала на такі їх види: транспортні послуги — в середньому 60,8% сукупної вартості торгівлі послугами України, серед яких найбільшу вагу мали трубопровідний та залізничний транспорт — у середньому 28,2% і 10,8% сукупної вартості торгівлі послугами України, різні ділові, професійні та технічні послуги — у середньому 10,8% — і державні послуги, які не віднесені до інших категорій — у середньому 6,3%.

З огляду на проведений аналіз можна зробити висновок, що Україні потрібно докладати серйозних зусиль для прискореного розвитку й відповідного експорту туристичних, фінансових, ділових, науково-дослідних, будівельних послуг. Ця сфера зовнішньоекономічної діяльності є серйозним потенціалом для збільшення експорту країни і тому заслуговує пріоритетної уваги, оскільки рентабельність її розвитку, як правило, дуже висока. Створення інфраструктури цієї сфери, яка відповідає сучасним світовим досягненням, потребує зазвичай менших капіталовкладень і часу, ніж будівництво відповідного підприємства світового рівня, що випускатиме промислову конкурентоспроможну продукцію [5].

Висновки

Таким чином, причинами зростання від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами є: зростання цін на енергоносії, приплив іноземних інвестицій, що забезпечило модернізацію основних фондів за рахунок зростання імпорту інвестиційних товарів; зростання купівельної спроможності населення, що стало наслідком збільшення витрат з держбюджету і соціально спрямованої, не підкріпленої реальними можливостями економіки, політики уряду в сфері державних фінансів, причому споживчі потреби у короткостроковому періоді задовольняються завдяки збільшенню обсягів імпорту споживчих товарів та послуг; зміна кон’юнктури світових ринків через уповільнення темпів економічного зростання і початок світової фінансової кризи; складна трансформація зовнішньоторговельної політики України, спрямована на пристосування до нових реалій, пов’язаних зі вступом країни до СОТ; реалізація державної програми боротьби з контрабандою.

Дієвими механізмами врівноваження товарної структури імпорту, що позитивно вплине на торговельний баланс України, можуть стати: активізація процесу імплементації у виробництво енергозберігаючих технологій з метою послаблення тиску зростання цін на енергоносії; підвищення продуктивності праці шляхом впровадження як технологічних, так і організаційних інновацій у виробництво; підтримка процесу «природного» імпортозаміщення, що означає реалізацію виробничого потенціалу за умов дотримання стандартів якості споживчих товарів та принципів ефективності використання факторів виробництва.

Список використаної літератури

1. Зовнішньоекономічна діяльність України: Держкомстат: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2012/zd/oep/oep_u/oep04_12.html
2. Василенко Ю. В. Зовнішня торгівля України: чинники, моделі, тенденції / Ю. В. Василенко. — К., 2009. — 310 с.
3. Герасимчук В.В., Овсянніков Є.В. Проблеми розвитку тютюнової промисловості за умов політичної нестабільності / В.В. Герасимчук, Є.В. Овсянніков // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — №1. — С. 56.
4. Карамбович І.М. Митна система та її роль в регулюванні зовнішньої торгівлі України: монографія / І.М. Карамбович. — Д.: Академія митної служби України, 2009. — 281 с.
5. Микитенко І. А. Споживання, експорт та імпорт сільськогосподарської продукції і продовольства / І. А. Микитенко. — К.: ННЦ «Ін-т аграрної економіки», 2011. — 73 с.
6. Пузанов І. І. Основні характеристики, показники і умови зовнішньої торгівлі України: монографія / І. І. Пузанов. — К. : ІВЦ АЛКОН НАН України, 2012. — 384 с.
7. Пузанов І. І. Динаміка і структура зовнішньої торгівлі трансформаційних економік / І. І. Пузанов. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. — 170 с.
8. Реформи Януковича: Газ, нафта, енергетика // Дзеркало тижня. — 2012. — № 21 (801). — С. 6.
9. Юшина С. І. Державне регулювання зовнішньої торгівлі в Україні / С. І. Юшина. — К.: КНТЕУ, 2011. — 149 с.

Додатки

Додаток А

Структура зовнішньої торгівлі послугами за 2012 рік