Зміст

1. Характеристика специфічних об'єктів інвестиційної діяльності в сфері туризму

2. Сутність та види інвестиційних ризиків туристичного підприємства.

3. Задача.

Список використаних джерел.

1. Характеристика специфічних об'єктів інвестиційної діяльності в сфері туризму

Інвестиційні ресурси є однією з основних складових ресурсного забезпечення діяльності туристичних підприємств. Як показують дослідження групи фірм і організацій, зайнятих у сфері туризму, приблизно половину обсягу фінансових коштів становлять інвестиції.

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу в туристичну (підприємницьку) діяльність з метою отримання прибутку.

Той, хто має капітал і вкладає його у комерційну діяльність, називається інвестором, а сам процес вкладання капіталу -інвестуванням.

Залежно від того, де вкладається капітал, виділяють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава.

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу з метою оновлення існуючих і створення нових виробництв і як наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими, хоча в практиці господарювання за ними закріпилась назва — капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10 % вартості конкретного проекту.

Портфельні інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить менше 10 % вартості проекту.

Як внутрішні, так і зовнішні інвестиції можуть бути державними й приватними.

Розвиток туризму в Україні, ефективна діяльність туристичних підприємств значною мірою залежать від загальнодержавного інвестиційного потенціалу, який формується за рахунок різних фінансових джерел, у тому числі й іноземних інвестицій.

Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора, його мети та ступеня ризику, на який він готовий. Основними видами прямих іноземних інвестицій є вкладання коштів у:

— створення спільних підприємств;

— започаткування діяльності дочірніх підприємств (філій);

— укладання ліцензійних угод із вітчизняними фірмами;

— придбання неконтрольних пакетів акцій або частки в статутному фонді;

— придбання контрольного пакету акцій або контрольної частки в статутному фонді.

Цілеспрямовані та вміло використані іноземні інвестиції, в основному, є високоефективними як для іноземного інвестора, так і для підприємства — одержувача інвестицій. За умови політичної стабільності та сприятливого економічно-інвестиційного клімату іноземний інвестор завжди матиме прибуток від вкладення власного капіталу.

Ефективність іноземних інвестицій визначається передовсім через розмір дивідендів або дохідність (прибуток на одиницю) від вкладених фінансових коштів і через термін окупності (повернення) останніх. В Україні і, зокрема, в туристичній галузі, названі показники реально мають досить високі значення і цим самим підтверджують ефективність іноземних інвестицій.

2. Сутність та види інвестиційних ризиків туристичного підприємства

Розвиток туристичної галузі країни впливає також на рівень інвестування. Враховуючи особливості туристичної галузі, необхідно проводити оцінку її інвестиційної привабливості за наступними основними етапами (рис.1), які є агрегованими (синтетичними) та включають конкретні аналітичні показники, розрахунок яких здійснюється на основі даних статистичної звітності суб'єктів туристичної галузі за певний період часу і експертних оцінок.

Рис. 1. Характеристика основних етапів оцінки інвестиційної привабливості туристичної галузі реґіону

Етап 1. Оцінка сучасного стану та прогнозування перспектив розвитку туризму здійснюється за допомогою наступної системи показників та характеристик:

— значимості галузі в економіці реґіону;

— стійкості галузі до економічного спаду;

— соціального значення галузі;

— забезпеченості розвитку підприємств галузі власними фінансовими ресурсами;

— ступеня державної підтримки розвитку рекреації і туризму.

Етап 2. Оцінка та прогнозування середньогалузевої рентабельності діяльності підприємств рекреаційно-туристичного комплексу здійснюється на основі наступних показників:

— коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу;

— коефіцієнта рентабельності наданих послуг; коефіцієнта рентабельності поточних витрат.

Етап 3. Оцінка освоєння ресурсного потенціалу галузі туризму передбачає:

— оцінку природно-ресурсного рекреаційного потенціалу та ступінь його використання;

— аналіз матеріально-технічного забезпечення підприємств галузі;

— аналіз туристичних потоків; оцінку наявності та якісну характеристику об'єктів туристичної інфраструктури.

Стимулювання освоєння ресурсного потенціалу включає:

— розробку пропозицій щодо покращення ресурсного забезпечення підприємств туристичної галузі реґіону;

— прогнозування кошторисних витрат щодо оновлення морально та фізично застарілої матеріальної складової окремих видів ресурсів;

— прогнозування витрат на розвиток туристичної інфраструктури;

— роботу над перспективами міжнародного співробітництва (навчання персоналу, обмін досвідом, візова політика, реклама);

— розробку найбільш перспективних напрямів залучення інвестиційних ресурсів у галузь.

Етап 4. Оцінка інвестиційних ризиків в туристичній галузі проводиться з урахуванням результатів аналізу за наступними показниками:

— коефіцієнта варіації середнього показника рентабельності власного капіталу підприємств галузі за окремими роками періоду, який аналізується;

— коефіцієнта варіації показників рентабельності в розрізі окремих підприємств сфери рекреації і туризму;

— рівня конкуренції;

— рівня інфляційної стійкості на послуги підприємств рекреації і туризму;

— рівня соціальної напруги в туристичній галузі.

Виходячи із висновків, зроблених на 4-х етапах аналізу (синтетичних оцінок наведених характеристик), та рангового значення кожного із етапів у загальній характеристиці інвестиційної привабливості, розраховується інтегральний показник рівня інвестиційної привабливості туристичної галузі реґіону.

На першому етапі розрахунків визначається рангове значення галузі туризму за кожним етапом оцінки. У процесі такої оцінки аналітичні показники кожного етапу розглядаються як рівнозначні (за необхідністю можна використовувати диференціацію та враховувати експертну оцінку). Рангове значення туристичної галузі за кожним етапом оцінки визначається як середнє рангове його значення за всіма аналітичними показниками, які входять у даний етап.

де РЗСі — середній ранговий показник туристичної галузі за 1-м етапом;

РЗі — рангове значення к-го аналітичного показника;

n — кількість аналітичних показників і-го етапу.

На другому етапі розрахунків на основі рангового значення за кожним етапом розраховується інтегральний ранговий показник оцінки інвестиційної привабливості. Враховуючи те, що окремі елементи оцінки відіграють різну роль у прийнятті інвестиційних рішень, їх значимість диференціюється експертним шляхом.

Розрахунок інтегрального рангового показника оцінки інвестиційної привабливості туристичної галузі здійснюється за формулою:

де ІРПін.пр. — інтегральний ранговий показник інвестиційної привабливості галузі туризму;

ЗЕі — значення і-го етапу у загальній оцінці галузі, десятковий дріб.

На третьому етапі розрахунків визначаються комерційний, технічний, інституційний, соціальний, фінансовий та економічний ефекти від інвестування у галузь туризму .

При залученні реґіональними господарюючими суб'єктами туристичної галузі вітчизняного та іноземного інвестиційного капіталу доцільно використовувати систему пріоритетних потенційних джерел забезпечення інвестиційної політики у галузі.

Основні із них:

— концентрація власних коштів підприємств для впровадження інновацій, прогресивних технологій обслуговування та модернізації обладнання;

— застосування прискореної амортизації;

— залучення фінансових ресурсів місцевих бюджетів для будівництва пріоритетних для розвитку реґіону об'єктів туристичної інфраструктури;

— концентрація ресурсів у спеціальних інвестиційних та інноваційних фондах за рахунок капіталізації прибутків суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі створення інноваційних і благодійних фондів розвитку окремих видів туризму, проведення екологічних та інших соціально важливих програм за участю підприємницьких структур;

— залучення іноземних інвестицій та кредитних ліній з державним посередництвом і гарантіями для розбудови і освоєння привабливих для іноземних туристів рекреаційних зон;

— ефективне використання ресурсів комерційних банків, страхових компаній та інших суб'єктів фінансового ринку у формі інвестицій в статутні фонди підприємств туристичної галузі.

Отже, пропозиції економічного та організаційного плану, які стосуються формування методики розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості туристичного галузі та оцінки ефективності її інвестування, сприятимуть:

— розробці економічно обґрунтованої стратегії інвестиційної підтримки туристичної галузі;

— економічну обґрунтуванню доцільності інвестиційних вкладень;

— прогнозуванню величини комерційного, фінансового, інституційного, соціального, технічного та економічного ефектів від інвестування у галузь туризму;

— розробці алгоритму прийняття управлінських рішень щодо покращення інвестиційного клімату в реґіоні загалом;

— координації інвестиційних процесів у галузі туризму.

3. Задача

Задача 29.

Використовуючи дані про фінансово-господарський стан підприємств, що можуть розглядатись як потенційні об'єкти інвестування, оцінити рівень їх інвестиційної привабливості та обгрунтувати рішення щодо вкладення коштів в одне із запропонованих підприємств (підприємство №1- спеціалізована будівельна фірма, підприємство №2-торговельне підприємство).

При цьому слід прийняти до уваги, що усі підприємства мають однакову організаційно-правову форму — відкрите акціонерне товариство, майбутній інвестор не має певних пріоритетів щодо спеціалізації та розміру підприємства-реципієнта.

Основні дані по балансах підприємств, що розглядаються

Показники	Підприємство№1	Підприємство	№2
На1.01	На1.04	На1.07	На1.01	На1.04	На1.07
Основнізасобитаіншінеоборотні активи, Ут.ч. основнізасоби	614200 488927	711469 536906	858230 639860	272874 271564	564255 562306	649161 601430
Запаситавитрати	381536	479537	869192	458426	822452	1419643
Грошовікоштиікороткострокові фінансовівкладення	465940	126431	803239	1300027	717781	129073
Розрахункиздебіторами	814539	1134712	1492012	121838	492010	576869
Разомактивів	2276230	2463168	4045808	2153165	2760600	3942753
Власнікошти	705156	776618	918629	893329	1541770	2026222
Довгостроковіпасиви	—	—	—	—	—	—
Короткостроковікредитибанків	44812	30697	29353	25175	22029	18822
Кредиторськазаборгованість	1522672	1653705	3072567	1228939	1216312	1895165
Разомпасивів	2276230	2463168	4045808	2153165	2760600	3942753

Додаткові дані для розрахунку показників ринкової вартості підприємства

Показники	Підприємство№1	Підприємство№2
1 квартал	2 квартал	1 квартал	2 квартал
Номінальнавартістьакцій, грн.	1000	1000	1000	1000
Кількістьакційвобороті, од.	35862	35862	12161	12161
Ут.ч. привілейованихакцій, од.	14345	14345	—	—
Встановленийрівеньдивідендівпо привілейованихакціях, % дономіналу	40	80	—	—
Часткачистогоприбутку, спрямованана виплатудивідендів, %	15	15	10	10
Фінансовийрезультатвідзвичайноїдіяльності, грн.	218029	568236	779281	179600
Доходивідреалізаціїпродукції, грн.	920757	1736382	7252952	8622032
Виручкавідреалізаціїпродукціїзвідстрочкою платежу, % дозагальногообсягу	12	13	5	6

За результатами розрахунків зробити докладну пояснювальну записку.

Довідкова інформація:

— вартість довгострокових банківських кредитів — 24% річних з виплатою відсотків щоквартально наприкінці кожного кварталу;

— вартість короткострокових банківських кредитів — 12% річних з виплатою відсотків щокварталу наприкінці кожного кварталу. Банківська відсоткова ставка по депозитах становить 8%.

Список використаних джерел

1. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навч.посіб. За ред. В.О.Василенко. — Київ: ЦУЛ, Фенікс, 2003. — 440 с.

2. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент: Навч посібник. – 2-ге вид. – К.: МАУП,2001. – 280с.

3. Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємств: навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2003. – 622с.