Вступ

Значний обсяг документного потоку, постійне збільшення якого обумовлено наростанням суспільного прогресу, ускладненням інформаційних потреб, вимагає обов’язкового вдосконалення   процесів   бібліографічного   опрацювання документів з урахуванням запитів суспільства на основі сучасних комп’ютерних та інформаційних технологій. Бібліографічні покажчики спрощують проблему раціонального функціонування документа, прискорюють процес надходження найзатребуванішої інформації до споживача, збільшують її науковий та науково-практичний потенціал, включаючись у «систему соціальної інформаційної комунікації, де слугують перерозподілу соціальної інформації із масиву суспільної свідомості через авторів і документи між споживачами інформації, з урахуванням того, що споживач інформації є також тим суспільним суб’єктом, що формує суспільну свідомість».

1. Характеристика системи “Літописів книжкової палати України”

Державний бібліографічний покажчик «Літопис друку. Газетні статті» Книжкова палата України випускає з 1937 року слідом за Всесоюзною книжковою палатою. Саме там побачив світ перший випуск «Газетной летописи», безпосереднім організатором і першим редактором якої був видатний теоретик державної бібліографії (з 1921 працював завідувачем Всеукраїнського державного видавництва, у 1922—1931 рр. — директором Української книжкової палати) Михайло Годкевич, який працював з 1934 року у Всесоюзній книжковій палаті на посадах завідувача відділу обов’язкового примірника, заступника директора.

У 1934—1935 рр. на сторінках «Журнальной летописи» Всесоюзної книжкової палати почався розпис найбільших журналів союзних республік і з’явилася інформація про матеріали центральних газет — «Правды» та «Известий». Ця додаткова інформація, не пов’язана з основним призначенням «Журнальной летописи», викликала потребу в заснуванні нового видання Палати — «Газетной летописи», що оформилась у самостійне видання трохи пізніше: з 1936 р.

Розуміючи цінність такого видання, Українська книжкова палата підтримала цю ініціативу. Покажчик «Літопис газетних статей» виходив під назвами «Літопис друку. Газетні статті» (1937—1953), з 1953 — «Літопис газетних статей» та з різною періодичністю: 1937—1938 — двічі на місяць; 1939—1940 — тричі на місяць; 1941 — вийшло 22 номери: 1942—1945 — «Літопис» не виходив. Матеріали за 1944 р. вийшли в 1950 р., за 1945 — в 1949 р. під назвою «Літопис друку УРСР. Газетні статті: систематичний покажчик»; 1946—1947 — щомісячно; 1948—1993 — двічі на місяць; 1994—1995 — щомісячно. За 1996 вийшло два ретроспективні випуски в 1997 р. 3. 1997 р. виходить двічі на місяць  [3, c. 15].

«Літопис газетних статей» — єдиний бібліографічний покажчик у системі органів державної бібліографії, розрахований на широке коло читачів. Найціннішою його частиною є інформація про офіційні матеріали органів законодавчої та виконавчої влади: закони, укази, постанови, розпорядження тощо.

Факт публікації цих матеріалів у друкованих органах державної влади засвідчує, що документ набрав чинності. Тому споживач, по-перше, має можливість переконатися у чинності документа, по-друге, через доступність газети як найбільш демократичного типу видань ознайомитися з його текстом безпосередньо.

Головним завданням державного бібліографічного покажчика «Літопис газетних статей», що виходить двічі на місяць, є урахування найактуальніших публікацій з центральних загальноукраїнських газет. Головна мета — зорієнтувати читачів у великому потоці газетної інформації, показати тенденції розвитку основних тематичних напрямів на прикладі різних за масштабами та читацькою аудиторією газетних видань. «Літопис газетних статей» сьогодні містить універсальну, достатньо повну інформацію, що може бути використана або безпосередньо в поточній інформаційно-бібліографічній роботі, або служити базою для ретроспективного пошуку матеріалів.

З метою збільшення обсягу оперативної універсальної інформації про статті та інші матеріали в «Літописі газетних статей» кількість газет, що підлягають аналітичному розпису, збільшується в середньому на два найменування на рік.

Важливою проблемою досконалості видання є бібліо-графічний відбір джерел для аналітичного розпису. Відбір газет і публікацій з них здійснюється відповідно з інструкцією «Відбір видань та публікацій для складання державного бібліографічного покажчика «Літопис газетних статей», розробленою Книжковою палатою України, а також з урахуванням побажань традиційних споживачів аналітичної бібліографічної інформації.

Джерелом для укладання «Літопису газетних статей» є газети, що надійшли у Книжкову палату України як обов’язковий примірник видання і пройшли державну реєстрацію в базі даних «Газети». Бібліографічні записи в «Літопису газетних статей» інформують читачів про офіційні матеріали, основні статті, документальні і художні твори, надруковані в газетах, що вийшли на території України українською та російською мовами.

Відбір видань для аналітичного розпису здійснюється диференційовано, в залежності від виду газети. Особлива увага приділяється газетам громадсько-політичного, наукового та виробничого характеру. З тих газет, що розписуються, вилучаються масові, ілюстровані та рекламні [5, c. 11].

Для аналітичного розпису відбираються газети всеукраїнські; міст спеціального статусу (Київ і Севастополь); Автономної Республіки Крим (Сімферополь); обласні, місцеві. Повністю вилучаються з відбору регіональні видання всеукраїнських газет, районні, багатотиражні. Із загальноукраїнських газет відбираються вибірково загальнополітичні та спеціалізовані газети.

З газет Автономної Республіки Крим та обласних газет відбирається одна-дві загальнополітичні газети. При відборі перевага надається газетам, засновником яких є центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада, міністерства, національні спілки, федерації, обласні державні адміністрації, обласні та міські ради, всеукраїнські товариства, громадські об’єднання. Вилучаються з відбору спеціалізовані видання.

З-поміж газет всеукраїнських, всеукраїнських міст спе-ціального статусу, Автономної Республіки Крим, обласних, місцевих не враховуються районні, вечірні та недільні; низові (заводів, навчальних закладів тощо) та тимчасові газети; газети для домашнього і сімейного читання, для іноземного читача, для жінок та чоловіків, для дітей та молоді, для дозвілля; інформаційні газети, дайджести, газети суспільно-політичних партій та рухів, творчих колективів; газети професійні; газети з окремих видів спорту; окремо видані додатки до газет.

Принципи відбору публікацій для «Літопису газетних статей».

1. Відбір наукових публікацій.

а)       реєструються:

• наукові та науково-практичні;
• наукові публікації архівних та інших історичних документів;
• наукові доповіді;
• звіти про роботу тимчасових наукових організацій;
• інтерв’ю, бесіди, виступи діячів науки й техніки;

б)       не реєструються:

• тези доповідей, протоколи засідань наукових товариств;
• реферати й автореферати наукових статей.

1. Відбір офіційних публікацій.

а)       реєструються:

• офіційні документи органів державної влади всіх рівнів;
• звернення органів і керівників державної влади;
• заяви, резолюції тимчасових організацій;

б)       не реєструються:

• документи про персоналії (нагородження і стягнення тощо);
• нормативні акти про затвердження інструктивно-методичних документів.

III.     Відбір виробничо-практичних публікацій.

а)       реєструються:

• виробничо-практичні статті;
• статті про винаходи та винахідницькі пропозиції;
• практичні рекомендації та консультації;

б)       не реєструються:

• консультації без зазначення автора;
• описи окремих винаходів і винахідницьких пропозицій;
• сезонні рекомендації з ведення присадибного господарства.

1. Відбір громадсько-політичних публікацій.

а)       реєструються:

• авторські та редакційні публіцистичні та проблемні статті про внутрішню і зовнішню політику, політичний, економічний, культурний розвиток України та зарубіжних країн;
• інтерв’ю з політичними й громадськими діячами та їхні виступи;
• листи в редакцію з соціально значущих питань і звіти про роботу органів державної влади;

б)       не реєструються:

• огляди й хроніки політичних подій за тиждень, місяць;
• матеріали рейдів перевіряючих і контролюючих органів;
• матеріали тимчасового характеру.

1. Відбір довідкових публікацій і публікацій інформаційного характеру.

а)       реєструються:

• статистичні огляди й довідки;
• бібліографічні списки, покажчики та огляди;
• рецензії на вистави, кінофільми, радіо-, телепередачі;

б)       не реєструються:

• списки літератури, що публікуються систематично;
• статистичні таблиці без розгорнутого тексту. VI. Відбір публікацій інших видів.

а)       реєструються:

• літературно-художні;
• науково-популярні;

б)       не реєструються:

• псевдонаукові публікації;
• дописи та повідомлення про події культурного, наукового, економічного життя без розгорнутого аналізу;
• публікації рекламного характеру;
• розважальні матеріали;
• публікації приватного характеру;
• передруки статей.

Систематизація та групування записів у «Літопису газетних статей» здійснюється на основі таблиць Універсальної десяткової класифікації (УДК) і таблиці «Розташування бібліографічних записів у державних бібліографічних покажчиках на основі Універсальної десяткової класифікації». 3-тє видання, перероблене та доповнене (Київ, 2005 р.), розроблених Книжковою палатою України [3, c. 16].

2. Добір матеріалу до державних бібліографічних покажчиків України «Літописів Книжкової Палати України»

Найголовнішою соціальною функцією Книжкової палати України є Державна бібліографія. Державна бібліографічна інформація (складова Державної бібліографії) — це документальна форма державної бібліографічної інформації, складеної за єдиними принципами відбору, бібліографічного опису, систематизації та предметизації. Правила її подання встановлені стандартами, інструктивно-методичними документами.

Система державних бібліографічних покажчиків України побудована за видовим принципом, залежно від знакової природи інформації та періодичності. Групування документів за видами в Книжковій палаті проводить відділ наукового опрацювання обов’язкових примірників згідно з інструкцією «Одиниця реєстрації обов’язкового безоплатного примірника документів» (К., 2000 р.) та ДСТУ 3017 — 95 «Видання. Основні види». Потік друкованої продукції формується та реєструється в Аркушах державної реєстрації за спеціальними серіями: «Книги», «Ноти», «Картографія». «Образотворча», «Журнали», «Службова», «Аркушева продукція». Газети реєструються на картках державної реєстрації. Аркуші державної реєстрації передаються по технологічному ланцюгу Книжкової палати,’ в якому кожен відділ виконує свою певну функцію щодо бібліографічного оброблення документа.

Функцію державного бібліографічного інформування виконує відділ наукової підготовки державних бібліографічних покажчиків. Джерелом для укладання «Літописів» є друковані видання, що надійшли до Книжкової палати України у складі обов’язкового безоплатного примірника документа та пройшли державну реєстрацію на Аркушах державної реєстрації.

Державні бібліографічні покажчики — це сукупність відомостей у вигляді бібліографічних записів про друковані видання (книги та брошури): «Літопис книг», «Літопис авторефератів дисертацій», «Літопис нот», «Літопис образотворчих видань», «Літопис картографічних видань» та про публікації (аналітична інформація): «Літопис журнальних статей», «Літопис газетних статей», «Літопис рецензій» [1, c. 19].

Добір матеріалів до «Літописів» про друковані видання в основі своїй базується на Аркушах державної реєстрації залежно від їх серій: «Книги», «Ноти», «Образотворча», «Картографія». Таким чином, кожен з цих видів державних бібліографічних покажчиків вичерпно інформує про твори друку, що надійшли до Книжкової палати України. На базі державної реєстрації серії «Книги» у відділі укладається два «Літописи», а саме — «Літопис книг» (1 раз на місяць) та «Літопис авторефератів дисертацій» (1 раз в квартал).’На жаль, інформація потрапляє до споживача не так оперативно, як хотілось би. Якщо в 1992 р. Книжковою палатою зареєстровано 6970 примірників книжкових видань, до «Літопису книг» подано 7814 бібліографічних1 записів (кількість не співпадає у зв’язку з різницею календарних термінів обліку) то в 2002 р. відповідно — 17011 примірників, і лише 13520 бібліографічних записів (в т.ч. автореферати).

Через незначне надходження бібліографічних документів, такі видання, як «Літопис нот», «Літопис образотворчих видань» та «Літопис картографічних видань» видаються Книжковою палатою лише один раз на рік.

При підготовці «Літописів» використовується ряд інструктивно-методичних матеріалів, розроблених як Книжковою палатою України, так і Російською книжковою палатою. В них враховані зміни, що сталися останніми роками в методиці опису, відбору, структурі та довідково-пошуковому апараті.

Тепер щодо державних бібліографічних покажчиків з аналітичної інформації: «Літопис журнальних статей», «Літопис газетних статей», «Літопис рецензій» [1, c. 20].

У зв’язку зі стрімким зростанням обсягу журналів та газет, зареєстрованих Книжковою палатою України (у 1992 р. — 292 назви журналів та 1751 назва газет, а в 2002 р. відповідно 1687 і 3045), та враховуючи трудовий потенціал самої Книжкової палати, постало питання про перегляд інструкцій про добір журналів та газет до «Літописів». У зв’язку з цим у 2001 р. відділом наукової підготовки державних бібліографічних покажчиків розроблена інструкція «Добір журналів, періодичних (продовжуваних збірників) та матеріалів з них для відображення в ДБП України «Літопис журнальних статей» («ЛЖС»).

Джерелом добору видань до «ЛЖС» є періодичні видання, що надійшли до Книжкової палати України у складі обов’язкових примірників творів друку і пройшли державну реєстрацію. До «ЛЖС» відбираються журнали, що виходять лише українською і російською мовами. З журналів, які видаються паралельно українською та російською мовами, відбирається україномовний варіант.

Добір матеріалів до «ЛЖС» складається з двох взаємопов’язаних етапів — відбір видань та відбір матеріалів з них.

Критерії добору журналів для відображення їх у покажчику «ЛЖС» такі: цільове призначення, читацька адреса, тематика, зміст, місце випуску та розповсюдження, засновники.

Основним критерієм добору є вид журналу в залежності від цільового призначення.

За цільовим призначенням журнали поділяють на: громадсько-політичні, наукові, науково-популярні, виробничо-практичні, професійно-творчі, популярні, літературно-художні, реферативні та ін.

Повнота відображення журналів у «ЛЖС» залежить від виду журналу за цільовим призначенням.

Для бібліографічного опису відбираються повністю: наукові (науково-теоретичні, ч науково-практичні, науково-методичні), виробничо-практичні, літературно-художні,

Відбираються вибірково: громадсько-політичні журнали, професійно-творчі, журнали релігійних організацій.

Можливі виключення з відбору журналів міжнародних організацій, які містять статті іноземними мовами, журналів, що містять незначну наукову інформацію, журналів з вузької тематики, журналів громадських; творчих організацій, благодійних фондів, громадсько-політичних партій та рухів, журналів ділових кіл (журналів АТ, ВАТ, ЗАТ тощо), регіональних та краєзнавчих журналів, журналів, що виходять з періодичністю один раз на рік. До «ЛЖС» тимчасово відбираються щойностворені журнали для остаточного визначення їхнього статусу, змісту, періодичності.

Повністю виключаються з відбору: астрологічні; бізнес-журнали; бюлетні; вісники вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, збірники наукових праць, збірники з типовими назвами («Вчені записки», «Доповіді», «Повідомлення», «Відомості» та ін.); для дітей, молоді; для дозвілля, для домашнього та сімейного читання; для жінок та чоловіків; для закордонного читача; для вступників до вищих навчальних закладів; додатки до журналів, спеціальні випуски журналів; еротичні; журнали мод, по в’язанню, рукоділлю; журнали ігор, розваг, з окремих видів спорту; журнали-календарі журнали-довідники, журнали до ювілейних та пам’ятних дат; журнали кросвордів, сканвордів, чайнвордів; журнали, що видаються посольствами; звукові (аудіо, відео); знайомств; інформаційно-рекламні, хронікальні; комерційні (товари та послуги, журнали-каталоги комерційних фірм); комп’ютерні для користувачів різних систем; краси; масові (ілюстровані); науково-популярні (крім журналів на релігійну тематику); оглядові (дайджести), альманахи; популярні; приватні; регіональні; рекламні; реферативні; сатири та гумору; комікси [5, c. 11-12].

Для відображення в «ЛЖС» добираються лише міжвідомчі періодичні (продовжувані) збірники. Основним критерієм добору збірників є сфера діяльності, масштаб організацій, які займаються видавництвом, а також характер інформації збірника, зокрема відбираються: міжвідомчі збірники академій наук, їх відділень, філіалів, інститутів, міжвідомчі збірники науково-дослідних інститутів, міжвідомчі збірники науково-виробничих об’єднань, міжвідомчі збірники найбільших бібліотек та музеїв країни, тематичні міжвідомчі збірники. Виключаються з відбору міжвідомчі збірники вищих навчальних закладів.

Конкретні списки журналів та міжвідомчих періодичних (продовжуваних) збірників, що відбираються для «ЛЖС», наведено в Додатку до інструкції. До списку (додатку) включено 391 назва журналів (з 315 назв журнальні публікації подаються вичерпно, з 76 назв — вибірково) та 57 назв міжвідомчих періодичних збірників, матеріал з яких подається вичерпно.

Проаналізувавши питання і пропозиції одеських колег стосовно списку журналів та газет, матеріал з яких їм би хотілося бачити в «Літописах», повідомляємо, що з 84 назв журналів пропонованих ними, ми не включаємо до «Літопису» 20 назв. З них деякі журнали надходять до Книжкової палати нерегулярно, а є і такі, що за своєю тематикою ідентичні тим, які ми вже розписуємо (Замість: журналу «Пасіка» ми розписуємо журнал «Український пасічник»). А 14 назв ми почнемо включати до «Літописів» з 2003 р. Йдеться про журнали «Бухгалтерія в сільському господарстві», -«Вісник академії правових наук», «Лісовий і мисливський журнал», «Радіоаматор» та ін. Щодо списку газет, то з 21 назви до «Літописів», на жаль, включено лише 10 назв газет.

Стосовно добору публікацій з журналів. Для «ЛЖС» добираються матеріали, опубліковані в журналах, що виходять українською та російською мовами. Відбір різного виду публікацій проводиться диференційовано в залежності від цільового призначення, читацької адреси та тематики. При доборі публікацій береться до уваги характер видання, в якому опубліковано статтю; розділ, в якому вона розміщена; характер викладення; первинність чи вторинність публікацій; актуальність теми статті.

Триває робота над створенням аналогічної інструкції для «Літопису газетних статей». На сьогоднішній день стан тут дійсно «плачевний». З 3045 назв газет, зареєстрованих Книжковою палатою до «Літописів» подаються лише 62 назви. Публікації з таких газет, як «Ваше здоров’я», «Вісті», «Голос України», «Дзеркало тижня», «Закон і бізнес», «Культура і життя», «Літературна Україна», «Освіта», «Педагогічна газета», «Урядовий кур’єр» розписуються вичерпно, а з решти — вибірково.

До «Літопису рецензій» подається матеріал про рецензії та критичні матеріали на твори друку з тих серіальних видань, які добираються до «ЛЖС», «ЛГС» [4, c. 9].

Висновки

Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» — провідна наукова установа в галузі науково-інформаційної діяльності, що відіграє значну роль у системі документної комунікації шляхом створення баз даних державної поточної бібліографічної інформації та випуску серії державних бібліографічних покажчиків (ДБП).

Виступаючи посередником між джерелом та споживачем інформації, Книжкова палата України впродовж багатьох десятиліть реалізує одну з основних комунікативних функцій, що складається з процесів отримання, перероблення та передачі інформації в часі і просторі, а також довічне її збереження як документальної пам’яті держави, незалежно від її актуальності.

Історія створення і розвитку єдиної державної системи регулярної реєстрації творів друку в Україні умовно поділяється на два періоди: перший — до 1990 року — період «традиційної» бібліографії з її трудомісткими процесами і другий — з кінця 90-х років XX ст. і дотепер — період формування потужних баз електронних бібліографічних ресурсів, прискорення процесів складання покажчиків поточної державної бібліографії, підвищення кількості опрацьовуваних джерел і документів.

Поточний бібліографічний покажчик формується за принципом науковості, який є основним критерієм при відборі документів.

Журнали, що підлягають аналітичному розпису: наукові, суспільно-політичні, виробничо-практичні, літературно-художні.

Наукові збірники, які підлягають обов’язковому аналітичному бібліографічному розпису (Національної та галузевих академій наук України, наукових установ, науково-виробничих об’єднань, вищих навчальних закладів, бібліотек, архівів, музеїв та інших установ, які ведуть наукову діяльність): періодичні, продовжувані.

Журнали, що не підлягають аналітичному розпису: реферативні та інші поточні бібліографічні посібники; інформаційно-рекламні; вузьковідомчі інформаційні та нормативні; неперіодичні додатки до журналів; масові ілюстровані; журнали мод, з рукоділля та домоведення; для дозвілля (анекдоти, кросворди тощо); сатири й гумору; для дітей і юнацтва; з окремих видів спорту; науково-популярні.

Не розписуються збірники: художньої літератури, матеріалів конференцій, студентських робіт.

Список використаної літератури

1. Бубнова Т. Державний бібліографічний покажчик «Літопис журнальних статей» у системі соціальних комунікацій // Вісник Книжкової палати. — 2010. — N 5. — С. 19 — 23
2. Устіннікова О. Біля витоків державної бібліографії (до 85-річчя «Літопису українського друку») // Вісник Книжкової палати. — 2009. — № 12. — С. 26 — 29
3. Кучеренко Л. «Літопис газетних статей»: нотатки з історії та сучасні реалії // Вісник Книжкової палати. — 2009. — № 11. — С. 15 — 17
4. Кочупалова В. «Літопис авторефератів дисертацій» як віддзеркалення напрямів розвитку української науки // Вісник Книжкової палати. — 2008. — № 4. — С. 9 — 11
5. Кириченко Л. Добір матеріалу до державних бібліографічних покажчиків України «Літописів» // Вісник Книжкової палати. — 2003. — № 8.- С.11-12